Geum.ru

Форум молодих науковців Львівщини. Збірник тез конференції: 22 травня 2011 року // За заг ред. О. М. Лозинського, І. В. Карівця, І. М. Назаркевича. У 3-х частинах

Вид материалаДокументы

Содержание


Гапій Ірина, Качанівська Юлія.Вдосконалення системи регулювання розвитку і функціонування неорганізованого сектору торгівлі
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   39

Гапій Ірина, Качанівська Юлія.
Вдосконалення системи регулювання розвитку і функціонування неорганізованого сектору торгівлі


Невід’ємною частиною перехідної економіки є неорганізований сектор. Поряд з малим бізнесом при всебічній державній підтримці він сприяє створенню нових робочих місць, насиченню ринку необхідними товарами і послугами, забезпечує значний внесок у валовий внутрішній продукт країни. В Україні сьогодні понад 800 тис. стаціонарних і нестаціонарних об'єктів торгівлі належить суб`єктам неорганізованого сектору. Очевидно, що цей сектор потребує виваженого державного регулювання.

Державне регулювання торгівлі - це комплекс заходів, що здійснює держава, спрямованих на задоволення потреб кінцевого споживача у товарах і послугах, організацію товаропостачання та торговельного обслуговування, захист прав та інтересів споживачів та інших суб’єктів торговельної діяльності. Регулювання здійснюється за допомогою правових, економічних, фінансових, науково-технічних, інвестиційних, соціально-економічних та інших механізмів. Загальні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначає Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р. № 1160–IV.

На сьогодні стан теоретичних і методичних розробок вітчизняних учених у сфері регулювання розвитку неорганізованого сектору не дозволяє ще суттєво впливати на процеси його становлення і розвитку. Відсутність значних інвестицій, здатних істотно вплинути на структурну перебудову економіки регіонів, необхідність працевлаштування працівників, що вивільняються внаслідок реструктуризації промисловості, пошук джерел поповнення коштів місцевих бюджетів обумовили необхідність проведення подальших досліджень.

Вагомими кроками у напрямку створення сприятливого середовища для функціонування всіх суб`єктів підприємницької діяльності є прийняття у 2003 році Господарського та Цивільного кодексів України, а у 2010 році Податкового кодексу України [1; 2; 3].

Широкі можливості для започаткування і ведення власної справи дає спрощена система оподаткування. Фіксований та єдиний податок стали для суб’єктів неорганізованого сектору торгівлі суттєвим поштовхом до легалізації своєї діяльності.

Легалізація має важливе значення для найдрібніших суб’єктів - підприємців, що торгують на ринках. Вони найбільш вразливі до змін у бізнес-середовищі. Сьогодні торгівля на ринку не приносить значних доходів; вона є лише засобом виживання, хоча в першій половині 90-х р.р. минулого століття нею заробляли стартовий капітал для започаткування середнього бізнесу.

Ефективним інструментом для зменшення податкового навантаження є податкове планування, яке дозволяє суб`єкту підприємництва мінімізувати суму сплачених податків з допомогою законних способів: вибір місця розташування, організаційно-правової форми підприємства, співставлення їх з діючим податковим режимом, правильне використання податкових пільг.

Підприємництво завжди пов`язане з ризиком. А, зважаючи на те, що суб`єкти неорганізованого сектору торгівлі є дуже чутливими до змін підприємницького середовища важливість страхування не можна недооцінювати. Страхування сьогодні забезпечує захист майнових прав суб`єктів неорганізованого сектору торгівлі від практично всіх видів ризиків. Основним документом, що регулює відносини у сфері страхування, є Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР.

Облік є однією з основних функцій управління, направленої на забезпечення економічної безпеки підприємства, і саме облік виключає можливість прямих розкрадань без встановлених законом наслідків, створює інформаційні умови для здійснення контролю доцільності і законності використання ресурсів у превентивному, поточному та майбутньому режимах і сприяє запобіганню реалізації загроз, які знижують економічну стійкість підприємств [6, с. 100]. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, крім загальної системи, передбачає спрощену систему обліку та звітності.

Якщо ж говорити про контроль у господарській та соціальній сферах, то сьогодні він є надто сильним. Значна кількість державних та місцевих органів влади мають право інспектувати суб`єктів підприємницької діяльності. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877/V визначає сферу правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), розпорядчі документи органів державного нагляду (контролю) та основні вимоги до них.

Сьогодні важливим критерієм розвитку неорганізованого сектору є його кредитна підтримка. Важливою при цьому також є гарантія повернення коштів суб'єктами кредитних ресурсів при уникненні використання договорів застави. Розвиток банківської системи дає змогу значно збільшити кількість об'єктів кредитування цього сектору, а також здійснювати фінансову підтримку їхніх програм розвитку, за умови отримання від уповноважених державою органів влади гарантій стосовно повернення наданих кредитів. Однак, дія цих двох інститутів не узгоджена, вони діють розрізнено і не становлять єдиної системи.

Великого значення набуває діяльність місцевих Фондів підтримки малого підприємництва та включення досліджуваного сектору до Програм розвитку малого бізнесу.

Одним із напрямків стимулювання розвитку та сприяння становленню малого підприємництва в регіоні з боку органів місцевого самоврядування є надання пільг або тимчасове звільнення від сплати податків та зборів, а також неподаткових платежів, що надходять до місцевого бюджету. Проте, такий крок може бути вигідним для підприємців тільки у перспективі.

Неорганізований сектор торгівлі потребує з боку держави такого регулювання, яке б дало змогу його суб’єктам отримувати прибуток від офіційної діяльності та створило рівні можливості поряд з іншими суб`єктами господарювання.

Якщо держава хоче покластись на приватне підприємництво у сфері постачання товарів та залишитись вільною і процвітаючою, то завдання влади – встановити такі правила гри, відповідно до яких неорганізований сектор міг би успішно розвиватись, діючи лише законно. Проте, наша держава ще не досягла того рівня, коли підприємництво може процвітати, працюючи тільки легально.
Джерела:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 (з наступними змінами) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

2. Господарський кодекс України 16.01.2003 (з наступними змінами) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

4. Бєлєйченко О.Г. Державне управління ефективністю економіки / О.Г.Бєлєйченко // Економіка та держава. – 2009. - № 4. – С. 24-26

5. Дропа Я. Податкове навантаження та його вплив на економіку України / Я.Дропа, І.Чабан // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – Вип. 19. – С. 213-218.

6. Хомів О.В. Питання економічної безпеки торговельних підприємств / О.В.Хомів // Проблеми управління економічною безпекою суб`єктів господарювання: Матеріали міжкафедрального науково-практичного семінару. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 148 с.