Geum.ru

В. Ф. Столяров, д-р екон наук, проф

Вид материалаДокументы

Содержание


12.6.3. Правило вертикальної структури капіталу
Подобный материал:
1   ...   96   97   98   99   100   101   102   103   ...   111

12.6.3. Правило вертикальної структури капіталу


Під час розробки фінансових планів для фінансових служб підприємств важливе значення мають два параметри, які характеризують капітал: вартість і структура. Структура капіталу підприємства — це співвідношення власних і позичкових джерел у структурі пасивів. Вартість капіталу — це плата за користування залученими фінансовими ресурсами, в т. ч. сплата процентів, дивідендів, комісійних, негативних курсових різниць та інші затрати. Вважається, що чим гірша структура, тим вища середньозважена вартість капіталу.

Правило вертикальної структури капіталу пов’язане з аналізом складу та структури джерел формування капіталу. Прив’язка до активів, тобто напрямів використання фінансових ресурсів підприємства, в даному разі не здійснюється. Правило вертикальної структури вимагає дотримання певного співвідношення між власним і позичковим капіталом підприємства. Результати аналізу структури використовуються під час прийняття рішень щодо фінансування підприємства, зокрема при оцінці інвестиційної привабливості, кредитоспроможності та санаційної спроможності. Показники, що характеризують структуру капіталу підприємства, наведені в табл. 6.5 (розд. 6).

На практиці здебільшого розраховують коефіцієнт заборгованості та коефіцієнт незалежності. Перший характеризує залежність підприємства від позичкового капіталу і визначається як відношення позичкового капіталу (ПК) до джерел власних коштів (ВК). Прийнято вважати, що зростання рівня заборгованості свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливості втрати платоспроможності. І навпаки, при заданих напрямах інвестування ризик кредиторів тим менший, чим менша частина позич­кового капіталу в загальній сумі пасивів.

Чим більше значення коефіцієнта незалежності (Кавт), тим менш ризиковою є структура капіталу підприємства (менша залежність від кредиторів). Якщо питома вага власних засобів у структурі джерел фінансування збільшується, то Кавт => 1; якщо спостерігається тенденція до фінансування за рахунок позичок, то Кавт => 0.

Щодо структури капіталу існують різні погляди. Окремі економісти вважають, що співвідношення власного і позичкового капіталу підприємства має становити 1 : 1. Згідно з даним підходом загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт = 0,5. Згідно з іншими трактуваннями правила вертикальної структури капіталу для промислових підприємств частка власного капіталу повинна становити не менше 60 %, для торгівлі — 50 %. Існують також думки, що співвідношення власного і позичкового капіталу має становить 2 : 1.

На практиці на структуру капіталу підприємств впливають такі основні фактори:

галузь виробництва, до якої належить підприємство;

форма організації бізнесу;

обсяги діяльності підприємства та його місцезнаходження;

прибутковість активів;

процентні ставки за користування позичками;

оподаткування розподіленого і нерозподіленого прибутку;

особливості законодавства про банкрутство;

інші специфічні фактори.

При формуванні структури капіталу фінансисти як орієнтир можуть враховувати середньогалузеві значення коефіцієнтів заборгованості та автономності підприємств відповідної галузі. Для більшої об’єктивності в процесі аналізу структури капіталу слід визначати рівень відхилення фактичних значень показників структури капіталу конкретного підприємства не лише від середньогалузевих значень вітчизняних підприємств, а й у світовому розрізі. Враховуючи перехід українських підприємств на міжнародні стандарти звітності, світові тенденції до гармонізації та глобалізації, на нашу думку, саме середньогалузеві значення показників структури капіталу в країнах з розвинутою ринковою економікою повинні служити орієнтиром для українських суб’єктів господарювання. В табл. 12.2 і 12.3 наводяться значення відповідних показників у розрізі окремих галузей по вітчизняних підприємствах та підприємствах ФРН і Швейцарії.

 

Таблиця 12.2

СТРУКТУРА КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ України (1998—2000 рр.)

Галузь виробництва
Коефіцієнт
автономії
(власні кошти /
валюта балансу)
Коефіцієнт
заборгованості
(позичковий капітал /
власний капітал)

1998 р.
1999 р.
2000 р.
1998 р.
1999 р.
2000 р.

Промисловість
0,31
0,57
0,54
2,27
0,77
0,86

Хімічна промисловість
0,80
0,79
х
0,25
0,26
х

Транспорт та зв’язок
0,51
0,61
0,58
0,97
0,61
0,70

Будівництво
0,70
0,64
0,56
0,44
0,55
0,77

Торгівля та громадське харчування
0,17
0,09
0,09
4,96
9,65
10,4

Постачання та збут
0,25
0,19
0,18
3,04
4,23
4,39

Сільське господарство
0,75
0,75
0,72
0,33
0,34
0,39

Всього по підприємствах
0,48
0,56
0,53
0,78
0,76
0,87

Таблиця 12.3

СТРУКТУРА КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ФРН ТА Швейцарії

Галузь виробництва
Коефіцієнт
автономії
(власні кошти /
валюта балансу)
Коефіцієнт
заборгованості
(позичковий капітал /
власний капітал)

Німеччина[135]
Швейцарія*
Німеччина
Швейцарія

Хімічна промисловість
0,38
0,42
1,6
1,38

Машинобудування
0,20
0,29
4,0
2,44

Електротехніка
0,24
0,22
3,0
3,54

Будівництво
0,06
х
16,2
х

Харчова промисловість
0,21
0,28
4,2
2,57

Текстильна промисловість
0,21
0,34
3,4
1,94

Одяг, взуття тощо
0,18
0,34
5,8
1,94

Торгівля (велика)
0,15
0,28
6,2
2,57

Торгівля (дрібна)
0,03
0,04
32,3
24

Всього по підприємствах
0,18
0,38
4,6
1,63

* Середні за величиною підприємства.

 

Як бачимо, розмах варіації значень показників, які характеризують структуру капіталу підприємств, досить великий: у тих галузях виробництва, де обіговість засобів є високою, частка позичкового капіталу також висока, і навпаки, там, де обіговість менша, коефіцієнт заборгованості теж менший.

На вітчизняних підприємствах можна спостерігати дещо викривлену картину (відповідні показники є надто високими). Це можна пояснити, з одного боку, недоліками діючих до 2000 р. методичних вимог до складання звітності підприємств, згідно з якими цілий ряд позицій капіталу, що за своєю економічною сутністю є позичковим, відносились до власного капіталу (наприклад, резерви майбутніх витрат і платежів, відстрочений податковий борг тощо). З іншого боку, низький рівень коефіцієнта заборгованості є наслідком нерозвиненості кредитних відносин в Україні, високим рівнем кредитного ризику та прагненням підприємств його зменшити завдяки поліпшенню структури капіталу.

Високий рівень позичкових ресурсів у структурі джерел фінансування німецьких підприємств пояснюється, з одного боку, сприятливою щодо використання банківських позичок податковою політикою і традиційно високим рівнем довіри між кредитними установами та позичальниками, а з іншого — високим обсягом забезпечення наступних витрат і платежів, які є внут­рішнім джерелом формування позичкового капіталу. Відносно високий рівень власних джерел фінансування швейцарських підприємств пояснюється меншим рівнем оподаткування нерозподіленого прибутку порівняно з розподіленим.

Якщо аналізувати структуру капіталу підприємств у розрізі окремих форм організації бізнесу, то можна виявити таку закономірність: в акціонерних товариствах, особливо тих, акції яких котируються на біржі, частка власного капіталу є майже в 2 рази більшою, ніж у підприємств інших форм організації бізнесу. Це можна пояснити тим, що звітність акціонерних товариств публікується в пресі і для інвесторів, які оцінюють ризиковість своїх вкладень, причому рівень заборгованості підприємства відіграє вирішальну роль. Саме тому акціонерні товариства прагнуть підвищити рівень показника своєї фінансової незалежності.