Пантелєєв Володимир Павлович конспект
| Вид материала | Конспект |
- Дрнті 61 Спосіб мембранного розділення Тюкавін Володимир Олександрович, 51.08kb.
- Конспект виртуальной экскурсии Тема: «Тут всё в миниатюре…», 97.38kb.
- Задорожній Олександр Вікторович, Буткевич Володимир Григорович, Мицик Всеволод Всеволодович, 3357.97kb.
- Проблеми цивільного та підприємницького права в україні b. I. Бірюков володимир Іванович, 167.83kb.
- Володимир Мельниченко Українська душа Москви, 10720kb.
- Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Короленка Чернігівський, 566.88kb.
- Володимир Мельниченко Тарас Шевченко, 7515.95kb.
- Володимир Мельниченко Шевченківська Москва, 5190.32kb.
- Безруких Павел Павлович № Время фио, предприятие Название доклад, 119.19kb.
- Чистяков Рудольф Павлович Организационно-методический раздел учебный курс, 163.13kb.
1. погодження умов завдання з замовником;
2. складання відповіді аудитора на прохання замовника змінити умови завдання на такі, що забезпечить нижчий рівень упевненості.
Аудитор і замовник повинні погодити умови перевірки, які повинні задокументувати в листі-зобов’язанні або в будь-якій іншій договірній формі. В інтересах і замовника, і аудитора доцільно, щоб аудитор надіслав замовникові лист-зобов’язання, що допоможе уникнути непорозумінь щодо завдань. Лист-зобов’язання документує і підтверджує прийняття призначення аудитором перед клієнтом і форму будь-яких звітів та висновків.
Лист-зобов’язання містить такі частини:
- основний зміст (мета перевірки, відповідальність, обсяг, форму звітів та висновків, вимогу про вільний доступ до всієї необхідної інформації, за потреби – інші умови);
- аудит компонентів, якщо аудитор материнської компанії є також аудитором філії, дочірніх компаній чи підрозділів.
У разі проведення повторної аудиторської перевірки аудиторові слід розглянути, чи вимагають обставини перегляду умов перевірки та чи є необхідність нагадати замовникові про чинні умови завдання.
Якщо до завершення завдання аудитора звернулися з проханням змінити умови завдання на такі, що забезпечують нижчий рівень упевненості, аудиторові слід розглянути доцільність такої зміни. У разі зміни домовленості аудиторові й замовникові треба погодити нові умови. Аудиторові не слід погоджуватися на зміну домовленості, якщо цього немає. Якщо аудитор не може погодитися на зміну домовленості і йому не дозволяють продовжувати початкове завдання, то йому слід відмовитися від домовленості.
МСА 220 “Контролю якості аудиторської роботи” встановлює положення та надає рекомендації щодо контролю якості, зокрема:
1. з політики та процедур аудиторської фірми стосовно аудиторської роботи в цілому;
2. з процедур стосовно роботи, дорученої асистентам під час проведення окремої аудиторської перевірки.
У цьому МСА вживаються такі терміни, які означають:
„аудитор” – це фізична особа, яка несе остаточну відповідальність за аудит;
„аудиторська фірма” – це партнери фірми, які надають аудиторські послуги, або один приватний аудитор-практик, якій надає аудиторські послуги;
„персонал” – це всі партнери та фахівці, задіяні в аудиторській діяльності фірми;
„асистенти” – це працівники, які беруть участь в аудиторських перевірках, але не є аудиторами.
Політику і процедури контролю якості слід застосовувати на рівні аудиторської фірми і для окремих аудиторських перевірок відповідно до МСА або відповідно до національних стандартів чи практики. Цілі політики контролю якості, як правило, містять:
- професійні вимоги;
- навички і компетентність;
- доручення роботи;
- делегування;
- консультування;
- прийняття та збереження клієнтів;
- моніторинг.
Треба ознайомити весь персонал фірми із загальною політикою та процедурами контролю якості, щоб мати обґрунтовану впевненість у тому, що політика та процедури є зрозумілими й застосовуються на практиці.
Асистенти, яким делегована робота, потребують належного керівництва, яке передбачає інформування асистентів про їхні обов’язки й цілі процедур, які вони мають виконати.
Під час аудиторської перевірки персонал, що має обов’язки з нагляду, виконує такі функції:
1. стежить за ходом аудиторської перевірки;
2. отримує інформацію та розв’язує важливі питанні обліку й аудиту;
3. розв’язує всі суперечності у професійних судженнях між членами персоналу й обирає належний рівень консультування.
Робота, яку виконує кожен асистент, потребує перевірки персоналом.
МСА 230 “Документація” встановлює положення і надає рекомендації у контексті аудиту фінансових звітів.
Аудитор повинен документально оформити інформацію, яка є важливою з погляду формування доказів на підтримку аудиторської думки, а також доказів того, що аудиторську перевірку виконано згідно з МСА.
Термін „документація” означає матеріали підготовлені аудитором або одержані ним у зв’язку з проведенням аудиторської перевірки та зберігаються в нього. Робочі документи можуть бути у формі даних на папері, на плівці, на електронних чи інших носіях.
Робочі документи:
1. допомагають планувати і проводити аудиторську перевірку;
2. допомагають здійснювати нагляд і перевірку аудиторської роботи;
3. містять аудиторські докази, отримані в результаті проведеної аудиторської роботи, на підтримку думки аудитора.
За МСА 230 на форму та зміст робочих документів можуть впливати наступні чинники:
- мета та характер завдання на перевірку;
- предмет перевірки;
- стан системи обліку у об’єкта перевірки;
- необхідність координації роботи виконавців в ході перевірки;
- необхідність контролю якості робіт;
- конкретні методичні прийоми, що застосовуються в ході перевірки.
Аудитор повинен складати робочі документи, які є достатньо повними й детальними для забезпечення загального розуміння аудиторської перевірки, в них повинна міститися інформація щодо планування аудиторської роботи, щодо характеру, часу та обсягу виконання аудиторських процедур, їх результатів, а також висновків з отриманих аудиторських доказів.
Аудиторові слід використовувати відповідні процедури, щоб забезпечити конфіденційність і збереження робочих документів протягом періоду, достатнього для задоволення потреб суб’єкта професійної бухгалтерської практики, а також щоб задовольнити правові та професійні вимоги зберігання інформації.
МСА 240 “Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиторської перевірки фінансових звітів” встановлює положення і надає рекомендації щодо відповідальності аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиту фінансових звітів.
Плануючи та здійснюючи аудит, а також оцінюючи та подаючи висновки щодо його результатів, аудитор повинен розглядати ризик суттєвих викривлень у фінансових звітах унаслідок шахрайства або помилок.
Основна відповідальність із запобігання та виявлення випадків шахрайства і помилок покладаються на найвищий управлінський персонал і на персонал підприємства. Найвищий управлінський персонал має наглядати за управлінським персоналом підприємства. Тому плануючи аудит, аудитор повинен обговорити з іншими учасниками групи аудиторів чутливість суб’єкта щодо суттєвих викривлень фінансових звітів унаслідок шахрайства або помилок.
Термін „помилка” означає ненавмисне викривлення інформації у фінансових звітах, включаючи пропуск загальної суми або розкриття інформації.
Термін „шахрайство” означає навмисні дії однієї або кількох осіб з управлінського та найвищого управлінського персоналу, працівників або третіх сторін, які використовують обман, щоб отримати нечесні або незаконні переваги.
МСА 250 “Врахування законів та нормативних актів при аудиторській перевірці фінансової звітності” передбачає встановлення положень і надання рекомендацій щодо відповідальності аудитора за врахування законів і нормативних актів при аудиторській перевірці фінансових звітів.
Плануючи і використовуючи процедури, оцінюючи та надаючи висновок про результати аудиторської перевірки, аудитор повинен усвідомлювати, що невідповідність суб’єкта господарювання законам і нормативним актам може суттєво вплинути на фінансові звіти.
МСА 260 „Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналові” встановлює положення і надає рекомендації щодо обміну інформацією з питань аудиту під час аудиторської перевірки фінансових звітів між аудитором та найвищим управлінським персоналом суб’єкта господарювання.
Аудитор повинен повідомляти інформацію з питань аудиту, яку виявлено під час аудиторської перевірки фінансових звітів і яка має значення для управління, найвищому управлінському персоналові суб’єкта господарювання.
Термін „управління” описує роль осіб, яким довірено нагляд, контроль і управління суб’єктом господарювання. А під „інформацією з питань аудиту, яка має значення для управління” має на увазі інформацію, яку виявлено в процесі аудиторської перевірки фінансових звітів і яка, на думку аудитора, є важливою і стосується найвищого управлінського персоналу, здійснення ним контролю за фінансовою звітністю й розкриттям інформації.
Аудитор повинен інформувати управлінський персонал про будь-які суттєві недоліки внутрішнього контролю, пов’язані із запобіганням шахрайству або помилці (чи виявленням їх), що привернули увагу аудитора під час здійснення аудиту. Аудитор також має впевнитися у тому, що найвищий управлінський персонал був інформований про будь-які суттєві недоліки внутрішнього контролю, пов’язані із запобіганням шахрайству або з виявленням шахрайства, на які звернув увагу аудитора управлінський персонал та які виявив аудитор у процесі аудиту.
МСА 300 „Планування” передбачає встановлення положень і надання рекомендацій щодо планування аудиторської перевірки фінансових звітів. Аудиторові слід планувати свою роботу з метою ефективного проведення аудиторської перевірки.
„Планування” означає розробку загальної стратегії й детального підходу до очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту. Аудитор планує проводити аудиторську перевірку ефективно і вчасно. Адекватне планування аудиторської роботи сприяє забезпеченню належної уваги до важливих ділянок аудиторської перевірки, визначенню потенційних проблем і виконанню роботи в стислий термін. Планування допомагає правильно доручати роботу асистентам, а також координувати роботу інших аудиторів та експертів.
Обсяг планування залежить від розмірів суб’єкта господарювання, складності аудиторської перевірки, досвіду роботи аудитора з певним суб’єктом господарювання, а також від знання його бізнесу.
Аудитор повинен розробити й документально оформити загальний план аудиторської перевірки, описавши очікуваний обсяг і ведення аудиторської перевірки. Під час розробки загального плану аудиторської перевірки, необхідно враховувати наступні питання:
- знання бізнесу;
- розуміння систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;
- ризик і суттєвість;
- характер, час та обсяг процедур;
- координацію, керівництво, нагляд та перевірку;
- інші аспекти.
Аудитор повинен розробити й документально оформити програму аудиту. Загальний план аудиторської перевірки і програму аудиту треба переглядати у процесі аудиту (за потреби).
МСА 310 “Знання бізнесу” – стандарт, який встановлює положення та надає рекомендації щодо того, що розуміють під знанням бізнесу, чому це важливо для аудитора й аудиторського персоналу, який бере участь у проведенні аудиторської перевірки, чому воно стосується всіх етапів аудиторської перевірки, а також того, як аудитор одержує та застосовує ці знання.
Проводячи аудиторську перевірку фінансових звітів, аудитор повинен мати знання про бізнес в обсязі, достатньому для виявлення й розуміння подій та операцій, які, на думку аудитора, можуть суттєво впливати на фінансові звіти, перевірку або аудиторський висновок.
Рівень знань аудитора, потрібний для проведення аудиторської перевірки, складається із загального знання економіки й галузі, в якій діє суб’єкт господарювання, а також з конкретних знань про його діяльність.
Перед прийняттям завдання аудитор повинен одержати попередні відомості про галузь, структуру власності, управлінський персонал і діяльність суб’єкта господарювання, який підлягає аудиту, і визначити, чи можна забезпечити адекватний рівень знань про бізнес для проведення аудиту.
Після прийняття завдання треба зібрати додаткову й докладнішу інформацію, оцінити її. За умови повторних завдань, аудитор оновлює й переоцінює інформацію, зібрану раніше.
Знання бізнесу робить аудитора достатньо компетентним, щоб застосовувати професійне судження. Розуміння бізнесу й належне застосування такої інформації допомагає аудиторові:
- оцінювати ризики та виявляти проблеми;
- планувати і проводити аудиторську перевірку ефективно і раціонально;
- оцінювати аудиторські докази;
- забезпечувати краще обслуговування замовника.
Для ефективного використання знань про бізнес аудитор повинен з’ясувати, як бізнес впливає на фінансові звіти в цілому і чи відповідають твердження у фінансових звітах знанням аудитора про цей бізнес.
У МСА 315 “Розуміння суб`єкта господарювання та його середовища та оцінка ризику суттєвості викрівлень” зазначено, що при проведенні аудиту потрібно здійснювати оцінку ризику та джерел інформації щодо розуміння підприємства, оцінювати ризик, внутрішній контроль на підприємстві, ранжування ризиків на суттєві та інші.
У МСА 400 „Оцінки ризику та внутрішній контроль” зазначено, що „аудиторський ризик” – це ризик того, що аудитор висловить неналежну аудиторську думку в разі, якщо фінансові звіти містять суттєво викривлену інформацію. Такі викривлення можуть з’явитися внаслідок шахрайства або помилок. Даний стандарт визначає три компоненти аудиторського ризику: властивий ризик, ризик контролю та ризик невиявлення і подає рекомендації стосовно оцінювання таких ризиків. Докладніше питання аудиторського ризику розглянуто в темі 8.
МСА 401 “Аудит у середовищі комп’ютерних інформаційних систем” передбачає встановлення положень і надання рекомендацій щодо процедур, яких слід дотримуватися при проведенні аудиторської перевірки в середовищі комп’ютерних інформаційних систем (КІС). У МСА вважається, що середовище КІС існує, якщо суб’єкт господарювання застосовує комп’ютер будь-якого типу або розміру для обробки фінансової інформації, важливої для аудиторської перевірки, незалежно від того, чи використовується комп’ютер цим суб’єктом господарювання чи третьою стороною.
Загальна мета й обсяг аудиторської перевірки не змінюються в середовищі КІС. Проте застосування комп’ютерів змінює процес обробки, збереження й передачі фінансової інформації, а отже, може впливати на системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю суб’єкта господарювання. Відповідно, середовище КІС може вплинути на:
- процедури, яких дотримується аудитор у процесі одержання достатнього розуміння систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;
- розгляд властивого ризику й ризику контролю, за допомогою яких аудитор проводить оцінку ризику;
- розробку і здійснення аудитором тестів контролю та процедур по суті, необхідних для досягнення цілей аудиторської перевірки.
Аудитор повинен мати достатнє знання КІС для планування управління, контролю та огляду виконання роботи.
МСА 402 „Аудиторські міркування стосовно суб’єктів господарювання, які звертаються до організацій, що надають послуги” встановлює положення і надає рекомендації аудиторові, клієнт якого звертається до організації, що надає послуги. Цей МСА описує також звіти аудиторів організацій, які надають послуги, що їх можуть отримати аудитори клієнта.
Аудитор повинен розглянути, як організація, що надає послуги, впливає на системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю клієнта для планування аудиторської перевірки. Аудитор повинен визначити значущість діяльності організації, що наздає послуги для клієнта та доречність аудиторської перевірки. З цією метою аудиторові необхідно розглянути таке:
1. характер послуг, надаваних організацією;
- умови договору і взаємовідносини між клієнтом та організацією, що надає послуги;
- суттєві твердження у фінансових звітах, на які впливає використання надаваних організацією послуг;
- властивий ризик, пов’язаний із цими твердженнями;
- ступінь взаємодії систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю клієнта із системами бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю організації, що надає послуги;
- процедури внутрішнього контролю клієнта, які застосовуються до операцій, що опрацьовуються організацією, яка надає послуги;
- можливості та фінансова стійкість організації, що надає послуги, у тому числі вплив на клієнта можливої відсутності фінансової стійкості;
- інформація про організацію, що надає послуги, відображена в довідниках для користувачів і технічних довідниках;
- доступна інформація про загальні заходи контролю в комп’ютерних системах – стосовно прикладних програм клієнта.
Якщо аудитор клієнта робить висновок про те, що діяльність організації, яка надає послуги, доречна для суб’єкта господарювання та пов’язана з ним, аудитор повинен одержати достатню інформацію, яка на дає можливість отримати уявлення про особливості організації систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також оцінити ризик контролю як максимальний або нижчого рівня, за умови проведення тестів контролю.
При використання висновку аудитора організації, що надає послуги, аудиторові клієнта слід розглянути характер і зміст такого висновку. Висновок аудитора організації, що надає послуги може бути одним із двох типів:
1. звіт про відповідність систем;
2. звіт про відповідність систем та ефективність функціонування.
Якщо аудитор клієнта використовує висновок аудитора організації, що надає послуги, то у висновку аудитора клієнта не слід посилатися на висновок аудитора такої організації.
МСА 500 „Аудиторські докази” встановлює положення і надає рекомендації щодо кількості та якості аудиторських доказів, що треба отримати при аудиторській перевірці фінансових звітів, та щодо процедур для одержання аудиторських доказів.
Аудитор повинен одержати достатні та відповідні аудиторські докази для того, щоб мати змогу сформулювати обґрунтовані висновки, на яких ґрунтуватиметься думка аудитора.
„ Аудиторські докази” – це інформація, отримана аудитором у процесі формування висновків, на якій базується аудиторська думка. До аудиторських доказів належать первинні документи та облікові записи, які є основою для складання фінансових звітів, а також підтверджена інформація з інших джерел.
Аудиторські докази отримують у результаті проведення відповідного комплексу тестів контролю та процедур по суті. За деяких обставин докази можна отримати лише в результаті проведення процедур по суті.
„ Тести контролю” – це тести, що проводяться з метою отримання аудиторських доказів щодо відповідності організації та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.
„ Процедури по суті” – це перевірки, виконані для отримання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих викривлень у фінансових звітах. Є два типи процедур по суті:
1. перевірка докладної інформації про операції та залишки;
2. аналітичні процедури.
Достатність та відповідність взаємозалежні і стосуються аудиторських доказів, отриманих у результаті проведення тестів контролю і процедур по суті. Достатність – це критерій кількості аудиторських доказів; відповідність – це оцінка якості аудиторських доказів, їх доречності щодо конкретного твердження та достовірності.
На судження аудитора впливають такі фактори:
- аудиторська оцінка характеру та ступеня властивого ризику на рівні фінансового звіту й на рівні залишків на рахунках або класах операцій;
- характер систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, а також оцінка ризику контролю;
- суттєвість статті, що перевіряється;
- досвід, набутий під час проведення попередніх аудиторських перевірок;
- результати аудиторських процедур;
- джерело та достовірність наявної інформації.
Аудитор отримує такі аудиторські докази:
- організації: системи бухгалтерського обліку і внутрішнього виявлення та виправлення суттєвих викривлень;
- функціонування: системи існують і ефективно функціонують протягом відповідного періоду.
Одержуючи аудиторські докази шляхом проведення процедур по суті, аудитор повинен розглянути достатність і відповідність аудиторських доказів, отриманих у результаті проведення таких процедур, разом з будь-якими доказами, отриманими в результаті тестів контролю, для підтвердження тверджень у фінансових звітах.
Аудитор одержує аудиторські докази, виконавши одну або кілька таких процедур: перевірка, спостереження, запит і підтвердження, підрахунок і аналітичні процедури. Тривалість виконання таких процедур залежатиме від часу, протягом якого будуть отримані аудиторські докази.
МСА 501 “Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей” встановлює положення та надає рекомендації для доповнення рекомендацій МСА 500 “Аудиторські докази” стосовно конкретних сум фінансового звіту та розкриття іншої інформації.
МСА 505 “Зовнішні підтвердження” передбачає встановлення положень та надання рекомендацій щодо до застосування аудитором зовнішніх підтверджень як засобу отримання аудиторських доказів.
Аудитор повинен визначати, чи треба застосувати зовнішнє підтвердження, щоб отримати достатньо відповідний аудиторський доказ для підтвердження певних тверджень у фінансових звітах. При цьому аудитор повинен ураховувати суттєвість, оцінений рівень властивого ризику та ризику контролю, а також те, як докази, отримані від інших запланованих аудиторських процедур, зменшать аудиторський ризик до прийнятно низького рівня стосовно відповідних тверджень у фінансових звітах.