Пантелєєв Володимир Павлович конспект
| Вид материала | Конспект |
- Дрнті 61 Спосіб мембранного розділення Тюкавін Володимир Олександрович, 51.08kb.
- Конспект виртуальной экскурсии Тема: «Тут всё в миниатюре…», 97.38kb.
- Задорожній Олександр Вікторович, Буткевич Володимир Григорович, Мицик Всеволод Всеволодович, 3357.97kb.
- Проблеми цивільного та підприємницького права в україні b. I. Бірюков володимир Іванович, 167.83kb.
- Володимир Мельниченко Українська душа Москви, 10720kb.
- Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Короленка Чернігівський, 566.88kb.
- Володимир Мельниченко Тарас Шевченко, 7515.95kb.
- Володимир Мельниченко Шевченківська Москва, 5190.32kb.
- Безруких Павел Павлович № Время фио, предприятие Название доклад, 119.19kb.
- Чистяков Рудольф Павлович Организационно-методический раздел учебный курс, 163.13kb.
Принцип (від лат. рrіnсіріum — начало, основа) аудиту — це основні засади, на яких здійснюється його функції. Принципи аудиту, як незалежної форми фінансово-господарського контролю, включають незалежність аудитора, його професійну етику, об’єктивність та компетентність, конфіденційність і доброзичливість.
Незалежність аудитора — обумовлена його професійною діяльністю проведення експертної оцінки бухгалтерського обліку і звітності щодо правдивості відображення господарської діяльності суб’єкта підприємництва.
Незалежність аудитора ґрунтується на відсутності матеріальної заінтересованості аудитора у результатах діяльності суб’єкта, який перевіряється. Законодавством надано право аудитору виконувати роботу самостійно незалежно від волі замовника, його безпосереднього керівника, а лише спираючись на законодавство та нормативно-правові акти.
Професійна етика — це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності. Незважаючи на загальні вимоги до моральних якостей і наявність єдиної трудової моралі фахівців, існують ще специфічні норми поведінки тільки для деяких видів професійної діяльності. Виникнення і розвиток таких норм ґрунтуються на моральних засадах людської гідності та гуманізації внутрішньопрофесійних відносин.
Загальні вимоги до професійної етики стосуються і аудитора.
Об’єктивність — неупередженість при дослідженні питань, поставлених на вирішення аудиту замовником, складання висновків лише на основі результатів дослідження, які мають бути підтверджені системою доказів (первинних документів, норм і нормативів, облікових регістрів, інвентаризаційних описів, актів та ін.).
Компетентність — висока професійність при дослідженні аудитором питань, поставлених замовником, спираючись на норми аудиту, володіння методиками проведення наукових досліджень з економіки.
При проведенні аудиту необхідний науковий підхід до вибору методики виконання окремих аудиторських процедур при дослідженні господарських процесів, інвестицій, фінансового менеджменту, маркетингу та ін.
Конфіденційність (від лат. соnfіdеntio — довіра) — збереження у таємниці інформації, наданої замовником аудитору для дослідження, а також нерозголошення результатів дослідження без згоди на те замовника. Винятком є надання аудитором інформації правоохоронним органам (судам, прокуратурі, арбітражу, слідчим та ін.) за спеціальним рішенням, погодженим із замовником.
Доброзичливість — повага до замовника аудиторських послуг та колег у професійному спілкуванні, позитивне ставлення до критичних зауважень із приводу виконаної роботи та перевірка їх на підставі доказів, внесення в разі потреби змін і доповнень, повага до думки інших фахівців та урахування її в процесі дослідження.
Організація аудиту — сукупність певних елементів, спрямованих на раціональне виконання аудиторського процесу. До них належить комплектування кадрів аудиторської фірми, які мають спеціальну фахову освіту, насамперед з обліку і аудиту, та інших спеціальностей, передбачених законом. Забезпечення службовими приміщеннями, меблями, обчислювальною технікою, довідковою літературою також є елементом організації аудиту. Сюди входять рекламно-інформаційні елементи організації портфеля замовлень на аудиторські послуги, складання договорів, угод з клієнтами та планування їх виконання у строки, передбачені договорами.
Методологія аудиту — сукупність загальнонаукових і власних методичних прийомів фінансово-господарського контролю, які формують метод аудиту. Методологія аудиту ґрунтується на наукових методах дослідження відображення фінансово-господарської діяльності підприємців у бухгалтерському обліку і звітності-достовірності, своєчасності, обґрунтованості і розподілу результатів діяльності, оподаткування, фінансової стабільності та ін. Додержання методології аудиту забезпечується доцільністю вибору методики дослідження, доказів та інформації з досліджуваних питань, визначення критеріїв суттєвості й достовірності, методик оцінки ризику у висновку аудитора, використання даних внутрішнього аудиту і результатів роботи інших аудиторів або експертів, норм оформлення результатів аудиту (акт, висновок), поінформованість замовників (клієнтів), контроль якості роботи аудитора.
3.2 Предмет та об’єкти аудиту
Аудиторський контроль, як складова частина фінансово-господарського контролю, розкриває нові явища у підприємницькій діяльності господарюючих суб’єктів, встановлює закономірності їх з метою удосконалення цієї діяльності на наукових основах.
На всіх стадіях розширеного виробництва, яке охоплює виробництво, розподіл, обмін і споживання продукту в суспільстві, аудиторський контроль вивчає продуктивні сили і виробничі відносини з метою виявлення суперечностей і своєчасного регулювання їх із застосуванням економічних важелів.
Контролюючи виробничі відносини і продуктивні сили у сфері виробництва, аудиторський контроль визначає ефективність використання праці як доцільної діяльності людини, яка включає працю, предмети і засоби праці, відповідності їх чинному законодавству, нормативно-правовим актам. Зокрема, перевіряють організацію і технологічну підготовку виробництва, планування і ефективність праці, витрачання заробітної плати, додержання технологічної і трудової дисципліни, якість праці та її оплату, використання робочого часу працівників, машин, обладнання та інших засобів і предметів праці у межах як галузі, об’єднання, підприємства, так і народного господарства в цілому. Отже, в предмет аудиторського контролю включають усю стадію процесу відтворення суспільне необхідного продукту та нормативно-правове регулювання її.
На стадії розподілу суспільне необхідного продукту аудиторський контроль перевіряє його використання на задоволення різноманітних потреб суспільства — відшкодування витрат використаних засобів виробництва, розподіл та перерозподіл створеного продукту в умовах ринкових відносин. Контролюють виробничі відносини щодо відтворення норм запасів засобів і предметів праці, витрачання коштів на оплату живої праці відповідно до кількості і якості її, відтворення і поповнення суспільних фондів накопичення і споживання, відрахувань коштів державному бюджету, соціальному страхуванню. На стадії розподілу суспільного продукту предмет аудиторського контролю поширюється на всі ланки народного господарства.
На стадії обміну суспільного продукту, тобто обороту товарів в умовах товарно-грошових відносин, предмет аудиторського контролю включає договірні відносини, виконання договорів поставок із збуту та заготівлі, задоволення купівельного попиту на засоби матеріально-технічного забезпечення народного господарства і населення на товари народного споживання насиченням ринку товарами. Отже, на стадії обміну контролюють усі форми обороту суспільне необхідного продукту згідно із законами ринкової економіки.
На завершальній стадії процесу відтворення — споживанні суспільна необхідного продукту — аудиторський контроль перевіряє операції, пов’язані в основному з виробничим споживанням, тобто відтворенням і розширенням суспільних виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб. Щодо особистого споживання аудиторський контроль виявляє диспропорції в задоволенні матеріальних і культурних потреб членів суспільства, а також суперечностей, зумовлених порушеннями нормативно-правових актів у процесі задоволення особистих потреб.
Отже, об’єктивні умови задоволення потреб пов’язані з процесом виробництва. На всіх стадіях процесу відтворення аудиторський контроль є засобом виявлення суперечностей у суспільстві з метою своєчасного регулювання їх.
Суспільні і особисті потреби формуються на стадії виробництва, набуваючи форми дійсних потреб. Під дією смаків і нахилів людини, які виявляються в процесі обміну, структура потреб змінюється, а рамки звужуються до задоволення на стадії розподілу.
Аудиторський контроль виявляє незадоволені потреби і через систему управління впливає на задоволення їх. Задоволені потреби знову відновлюються для наступного циклу суспільного відтворення, але вже в якісно іншому вигляді. При такому контролі задоволення споживацького попиту у фазі обміну предметом аудиторського контролю є визначенням активної взаємодії впливу обміну на виробництво продукції, розподіл і споживання суспільного продукту.
Отже, предметом аудиторського контролю є процес розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його економіко-правового регулювання в умовах ринкової економіки.
Аудиторський контроль досліджує поведінку емпіричних об’єктів, тобто об’єктів, що реально існують.
Емпіричні об’єкти поділяють на натуральні, або фізичні, які існують у природі об’єктивно, незалежно від нашої волі і свідомості, і штучні (в тому числі й технічні), створені за волею людини в процесі виробничої діяльності.
Залежно від ступеня складності розрізняють прості і складні об’єкти дослідження, які відрізняються числом елементів і видом зв’язку між ними, тому вони називаються системними.
До простих відносять об’єкти, які містять кілька елементів. Наприклад, продукція є простим об’єктом для контролю, її можна розчленити на такі елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність на ринку, естетична привабливість тощо.
До складних належать об’єкти з невизначеною структурою, яку треба дослідити, а потім описати елементи, що їх конкретизують. Складні об’єкти досліджують за методом „чорної скриньки”, який полягає у пошуках взаємозв’язків між вхідними взаємодіями і реакцією об’єкта на них. „Чорна скринька” — поняття кібернетики, яке означає, що наявні знання не дають змогу встановити структуру складної системи або її компонентів, внутрішніх закономірностей функціонування її, а можна лише встановити залежність впливу змін на вході і виході системи, визначити напрям подальшого дослідження. Так, наприклад, ефективність нової техніки відносять до складних об’єктів контролю, на вході яких відомі затрати на впровадження, а на виході — вироблена продукція. Проте елементи, які її характеризують, тобто фактори, що впливають на результати діяльності, кількісне відображення їх для визначення впливу на контролюючий об’єкт можна встановити при подальшому дослідженні із застосуванням методів економічного аналізу.
Дослідження структури системного об’єкта називається морфологічним аналізом, який дає знання про будову об’єкта. Дослідження починається з опису складу елементів. Якщо об’єкт має однотипні елементи, то це гомогенний об’єкт, наприклад собівартість продукції, або різнорідні — гетерогенний — ефективність виробництва. Прості об’єкти досить повно описані методами морфологічного аналізу.
Для вибору в предметі аудиторського контролю основної властивості досліджують сукупність однотипних об’єктів, визначають подібність їх, що відповідає цілям контролю. На основі результатів попереднього вивчення цієї сукупності знаходять об’єкт контролю, який має всі основні властивості реальних об’єктів. Правильне визначення об’єкта контролю на стадії суспільного розширеного відтворення відповідно до мети контролю підвищує результативність контрольних дій.
3.3 Міжнародні стандарти аудиту
Аудит в нашій країні вже пройшов певний етап розвитку. І зараз центр уваги має бути перенесений з питань становлення аудиту на типові завдання галузі, що вже сформулювалась: підвищення якості послуг та зниження їх собівартості. В українських умовах додається ще одне завдання, яке тісно пов’язане з першими двома: вихід вітчизняного аудиту на міжнародний рівень.
Мета підвищення якості послуг багатогранна. Це й різне обмеження „чорного аудиту”, коли аудитор дає позитивний висновок на завідомо недостовірну фінансову звітність чи без проведення належної перевірки (на жаль, як показує закордонний досвід, повне викорінення цього явища неможливе), і ретельна перевірка дотримання клієнтом правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з рекомендаціями з усунення виявлених порушень, і різнорідні супутні аудиту послуги, перш за все консультаційні.
Зниження собівартості аудиторських послуг, зрозуміло, без погіршення їх якості — необхідна умова значного збільшення попиту на них і розширення ринку таких послуг. Це розширення може проходити в різних формах: збільшення числа суб’єктів обов’язкового аудиту, частіше звертання організації до ініціативних аудиторських перевірок з різною метою, наприклад, для наступного залучення інвестицій та ін. Як показує досвід різних галузей економіки, без різкого зниження вартості продукції після становлення галузі її подальший розвиток досить проблематичний.
Внаслідок входження нашої країни в систему світогосподарських зв’язків посилюється завдання виходу українського аудиту на міжнародний рівень. Наприклад, якщо зараз українське підприємство хоче одержати кредит у іноземних банків (чи вийти на закордонний ринок цінних паперів), то воно змушене проходити аудит у представництв солідних закордонних аудиторських фірм в Україні (чи у спільних фірм), причому, як правило, з попереднім складанням фінансової звітності за міжнародними стандартами. І перехід бухгалтерського обліку на міжнародні нормативи і робота вітчизняних аудиторських фірм за всесвітньо визнаними нормативами — це необхідні умови включення українських аудиторських фірм у подібні процедури.
Основними інструментами вирішення цих завдань є прийняття відповідного закону щодо регулювання аудиторської діяльності в країні, впровадження в дію нормативів (стандартів) аудиту, активізація діяльності громадської асоціації аудиторів та ін.
Аудит, без сумніву, належить до високоінтелектуальних видів діяльності, у зв’язку з чим обов’язкова регламентація повинна мати тут переважно рамковий характер і тільки досить незначно може поширюватися на зміст роботи аудиторів.
Значення впровадження нормативів аудиту полягає в наступному. Основними користувачами системи аудиторських стандартів будуть аудиторські фірми і аудитори, які працюють самостійно в ролі індивідуальних підприємців. Сумлінні аудиторські фірми і аудитори, що працюють самостійно, як індивідуальні підприємці, одержать серйозну методичну допомогу. Безвідповідальні фірми-одноденки — перепону на шляху їх шкідливої для суспільства діяльності.
Дещо більший інтерес, ніж на заході, у нас можуть проявляти до стандартів, з яких вони можуть дізнатися, що чекати від аудиту і аудиторів, керівництво клієнта, власники, потенційні інвестори, аналітичні фірми, засоби масової інформації, майбутні аудитори та ін. Всі вони в умовах масових фінансових скандалів в Україні, минулих і майбутніх, будуть зацікавлені в уточненні можливостей аудиту при перевірках достовірності фінансової звітності та з’ясуванні процедур його проведення.
Обидві сторони аудиту — аудиторська фірма (аудитор) і клієнт — одержать документи, що регламентують їх відносини в різних аспектах і ситуаціях аудиторських перевірок. Спеціалісти, що вивчають аудит, — можливість освоювати його на основі не тільки закордонних, а й вітчизняних стандартів, які враховують українську специфіку. Органи професійного та державного регулювання аудиту — засіб контролю за діяльністю аудиторських фірм і аудиторів, що працюють самостійно як індивідуальні підприємці.
Проведення аудиту згідно з МСА значно підвищить якість аудиторських послуг і наблизить український аудит до міжнародного. Що стосується зниження вартості аудиторських послуг, то широке впровадження основних стандартів стосовно планування аудиторських перевірок, використання в них вибіркових методів, регламентації відносин зацікавлених сторін (навіть до зразків різних документів) суттєво сприяє рішенню і цієї задачі.
У зв’язку з переходом України до міжнародних стандартів аудиту основними проблемами сучасного професійного аудиту залишаються: розробка та впровадження економічного механізму регулювання аудиту, що включає в себе великі штрафні санкції за неякісні аудиторські перевірки, страхування аудиторської відповідальності, розвиток цивілізованої конкуренції на ринку аудиторських послуг та ін. Але в сучасних умовах відсутній достатній законодавчий фундамент і досвід судового розгляду позовів щодо аудиторських фірм (аудиторів), немає відпрацьованих методик оцінки розмірів збитку користувачів від неякісного аудиту, суди не мають можливості швидко вирішувати справи і впроваджувати в життя свої рішення, страхові фірми ще не підготовлені до масового страхування аудиторської відповідальності та ін., тому головним шляхом підвищення якості аудиту в сучасних умовах поки що лишається професійний контроль за якістю аудиторських перевірок.
Необхідно зауважити, що згідно з МСА 120 „упевненість” означає „переконаність аудитора у достовірності твердження, зробленого однією стороною для іншої”. Для надання такої впевненості аудитор оцінює свідчення, зібрані в результаті проведених процедур, висловлює думку. У результаті ж проведення погоджених процедур аудитор просто подає висновок про фактичні дані, тому впевненість не висловлюється. Натомість користувачеві звіту самостійно оцінюють процедури та дані, викладені аудитором у висновку, і роблять власні висновки за результатами роботи аудитора.
Проводячи аудиторську перевірку, аудитор надає помірний рівень упевненості в тому, що інформація, яка підлягає аудиту, не містить суттєвих викривлень. Це висловлюється позитивно в аудиторському висновку як обґрунтована впевненість.
Виконуючи завдання з огляду, аудитор надає помірний рівень упевненості у тому, що інформація, яка підлягає огляду, не містить суттєвих викривлень. Це виражається у формі негативної впевненості.
У завданні з підготовки інформації у висновку не висловлюється впевненість, хоча користувачеві підготовленої інформації й отримують певну вигоду від участі бухгалтера.
Формуючи аудиторську думку, аудитор має отримати достатні відповідні аудиторські докази, щоб бути спроможним зробити висновки, на яких ґрунтуватиметься така думка.
Думка аудитора підвищує довіру до фінансових звітів завдяки наданню високого, але не абсолютного рівня впевненості. Абсолютна впевненість в аудиті недосяжна внаслідок дії таких чинників, як необхідність судження, використання тестування, обмеження, властиві будь-яким системам бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, а також те, що більшість свідчень, які може отримати аудитор, є за своїм характером радше переконливими, ніж остаточними.
Розробкою професійних вимог на міжнародному рівні займається декілька організацій, у тому числі Міжнародна федерація бухгалтерів (Іnternational Federation of Accountants — ІFАС), створена в 1977 р. Її штаб-квартира знаходиться в Нью-Йорку, США. У сучасних умовах в ІFАС входять 129 національних бухгалтерських організацій, які представляють 92 країни. Згідно з політикою ІFАС, кожна країна має бути представлена тільки однією організацією, загальновизнаною в цій країні, як найбільш авторитетною, чи визначеною в законодавчому порядку. Але деякі країни, наприклад Великобританія, представлені в ІFАС декількома професійними організаціями бухгалтерів.
Організації — члени ІFАС автоматично є членами й іншої організації — міжнародного комітету зі стандартів фінансової звітності (Іnternational Accounting Standards Committee - IASC). Його штаб-квартира знаходиться в Лондоні, Великобританія. Ця організація випускає Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (інколи їх називають Міжнародними стандартами фінансової звітності) (Іnternational Accounting Standards - IASs). Міжнародні стандарти аудиту складаються з Міжнародних стандартів аудиту і Положень з міжнародної практики аудиту. Їх розробка повинна сприяти розвитку професії та уніфікувати, по можливості, підхід до аудиту у світовому масштабі.
Вони можуть використовуватись в будь-яких випадках проведення незалежного аудиту, а також, у міру необхідності, стосовно іншої супутньої діяльності аудиторів. Але міжнародні стандарти аудиту мають рекомендаційний, тобто необов’язковий характер. В деяких країнах, наприклад в Австрії, Бразилії, Нідерландах, Індії, Росії, міжнародні стандарти використовуються як база для розробки системи національних стандартів аудиту. А на Кіпрі, у Малайзії, Нігерії, на Фіджі, міжнародні стандарти сприймаються у ролі обов’язкових національних. У Великобританії, Ірландії, Канаді, США, Швеції та ін., в яких є свої національні стандарти аудиту, досить наближені до міжнародних, — просто приймаються до відома професійними організаціями.
У сучасних умовах існує 37 міжнародних стандартів аудиту та супутніх положень, які поділені на 10 груп. Збільшення кількості стандартів у системі МСА відбулось перш за все за рахунок групи „Положення з міжнародної практики аудиту”, зокрема за рахунок стандартів, які висвітлюють різні питання застосування комп’ютерної техніки. До 1974р. МСА складались із 33 стандартів, поділених на 4 групи: загальні (4 стандарти), робочі (23), стандарти звітності(4), специфічні стандарти, які використовуються для аудиту в окремих галузях (2).
Як вже зазначалось, в Україні до 2003 року існували національні нормативи, а з 18 квітня 2003 року в якості національних стандартів впроваджено Міжнародні стандарти аудиту, що підлягають обов’язковому застосуванню аудиторами і аудиторськими фірмами.
МСА слід застосовувати при аудиторській перевірці фінансової звітності, а також при аудиторській перевірці іншої інформації та при наданні супутніх послуг. МСА містять принципи та процедури, а також відповідні рекомендації щодо проведення аудиторської перевірки.
МСА 200 “Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів” встановлює мету й головні принципи, які є основою аудиторської перевірки фінансових звітів.
Мета аудиторської перевірки фінансових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити свою думку стосовно того, чи відповідають підготовлені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах концептуальній основі фінансової звітності.
До загальних принципів аудиторської перевірки згідно МСА 200 відносять:
1. аудиторові слід дотримуватися „Кодекс етики професійних бухгалтерів”, розробленого Міжнародною Федерацією бухгалтерів;
2. аудиторові слід проводити аудиторську перевірку згідно з МСА;
3. аудитор повинен планувати і проводити аудиторську перевірку з професійним скептицизмом, усвідомлюючи, що можуть існувати обставини, які є причиною суттєвого викривлення у фінансових звітах;
4. аудитор несе відповідальність за формування та висловлення думки стосовно фінансових звітів, відповідальність за підготовку й надання фінансових звітів покладається на управлінський персонал суб’єкта господарювання.