Державний Прапор України, Держаний Герб України І Державний Гімн України, опис І порядок використання яких вста­новлюється закон

Вид материала

Закон

Содержание Порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушен­ня правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катаст 1. Безпосереднім об'єктом 2. Об'єктивна сторона 4. Суб'єктивна сторона Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння 2. Об'єктивна сторона 3. Суб'єктивна сторона Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання 2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, — Бортова служба 4. Суб'єктивна сторона Початком несення служби Суб'єктом порушення правил вахтової служби Суб'єктом порушення правил патрулювання 1. Порушення статутних правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону Укра 2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, — 1. Безпосереднім об'єктом 3. З об'єктивної сторони 5. Суб'єктивна сторона Стаття 420. Порушення статутних правил несення бойового чергування ... Полное содержание

Подобный материал:

• Державний Герб України, Державний Прапор України, Державний Гімн України; Конституція, 107.5kb.
• Козацька демократична конституція, 466.79kb.
• Скарби, повернуті народу України”, 266.05kb.
• Про Порядок нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення, 620.98kb.
• Свято до Дня соборності України ( Злука), 73.72kb.
• Звучить Державний Гімн України. Ведучий. Життя іде. Дорослішають діти, сивіють матері, 53.82kb.
• Символ національної І державної величі, 384.5kb.
• Стаття 20 Конституції України, 422.88kb.
• Державний Герб України затверджено постановою Кабінету Міністрів України № від 200, 1866.91kb.
• Державний комітет україни по земельних ресурсах міністерство сільського господарства, 589.46kb.

Стаття 416. Порушення правил польотів або підготовки до них

Порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушен­ня правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.


1. Безпосереднім об'єктом злочину є встановлений у Збройних Силах України порядок проведення польотів та підготовки до них. Це передбаче­но у Керівництві по проведенню польотів 1988 р. (КПП-88), Керівництві по проведенню польотів 1993 р. (КПП-93), Організації по проведенню польотів 1993 р. (ОПП-93), Інструкції по використанню повітряного простору, інших відомчих інструкціях та наказах Командуючого ВПС України та подібних актах нормативного характеру.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується дією чи бездіяльністю, які порушують правила безпеки польотів або підготовки до них, суспільне не­безпечними наслідками у вигляді катастрофи чи іншого тяжкого наслідку та причинним зв'язком між допущеним порушенням і наслідками, що настали. Склад цього злочину утворюють тільки порушення тих правил, які безпосе­редньо пов'язані з безпекою польотів (правила керування літальним апаратом у повітрі або при русі злітно-посадочною смугою при злітанні або посадці до зупинки двигуна) та передпольотною підготовкою. Не утворюють складу зло­чину порушення правил зберігання і збереження літальних апаратів при знаходженні їх на аеродромі, в аеропортах, під час буксирування.

При розслідуванні справи повинно бути точно встановлено, які саме правила порушені і яким нормативним актом вони передбачені.

3. Катастрофа — це льотна подія, яка потягла за собою загибель людей зі складу екіпажу чи пасажирів при одночасному руйнуванні чи пошкод­женні літального апарату, а також пропажа безвісти літака з людьми, які на ньому знаходилися (Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» від 14 грудня 1999 р.).

Інші тяжкі наслідки — це нещасні випадки з людьми, які не належать до складу екіпажу чи пасажирів, спричинення тілесних ушкоджень особам, які знаходилися на борту літального апарата; пошкодження літака, що не піддається відновленню; заподіяння великої матеріальної шкоди державним підприємствам, установам і громадянам при падінні або змушеній посадці літака; зрив виконання бойового завдання тощо.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини.

Якщо умислом винного охоплювалося спричинення наслідків, то дії мо­жуть бути при відповідних умовах кваліфіковані як диверсія, умисне вбив­ство при обтяжуючих обставинах чи умисне знищення або пошкодження військового майна тощо.

5. Суб'єктами злочину є військовослужбовці, які управляють літальними апаратами в польоті; наземні посадові особи, які керують польотом; особи, які виконують обов'язки по підготовці літака до польоту; посадові особи служби забезпечення.


Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння

Порушення правил кораблеводіння, що спричинило загибель людей, загибель корабля або інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.


1. Об'єктом цього злочину є встановлений порядок водіння військових кораблів. Правила водіння військових кораблів сформульовані у «Корабель­ному статуті Військово-Морського Флоту СРСР», «Правилах для запобі­гання зіткненню суден у морі» та інших нормативних актах. Правила кораб­леводіння передбачають обов'язкові вказівки, додержання яких забезпечує точне і безпечне водіння (плавання) кораблів оптимально вибраними кур­сами, визначення їх місця в морі (океані), маневрування та ін. Правила во­діння поширюються на всі види військових плаваючих засобів, а також на гідроаероплани, що маневрують на воді.

2. Об'єктивна сторона злочину — це порушення встановлених правил кораблеводіння, настання наслідків (загибель людей, загибель корабля або інші тяжкі наслідки), які перебувають у причинному зв'язку з порушенням зазначених правил.

Загибель людей — смерть хоча б одного члена екіпажу чи іншої особи. Загибель корабля — повне його зруйнування чи затоплення. Заподіяння кораблю серйозних ушкоджень — завдання кораблю поломок, які потребу­ють капітального ремонту або великих матеріальних витрат на його віднов­лення. Інші наслідки — спричинення тяжких або середньої тяжкості тілес­них ушкоджень особам, які знаходилися на борту, зрив виконання важливо-| го військового завдання, загибель цінного вантажу, посадка судна на міли-? ну, загибель чи серйозне пошкодження іншого корабля тощо.

3. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини.

4. Суб'єктом злочину є військовий моряк, на якого покладені обов'язки щодо водіння корабля (командир корабля, катера, шлюпки, помічник командира, штурман, вахтовий офіцер, командир з'єднання кораблів, якщо він у встановленому порядку вступив у безпосереднє керування кораблем).


Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання

1. Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патру­лювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначе­но дану варту (вахту) чи патрулювання, —

карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.


1. Об'єктом злочину є встановлений порядок несення вартової (вахтової)

служби і патрулювання, які організовуються відповідно до «Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України», «Корабельного статуту ВМС України», а також затверджених Міністром оборони України порадників і положень, інструкцій, розпоряджень, що конкретизують ста­тутні норми (розділи 2, 4, 5 «Статуту гарнізонної та вартової служб Зброй­них Сил України» від 24 березня 1999 р.; «Положення про особливості ор­ганізації і несення вартової служби в дисциплінарному батальйоні (частині)», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 1999 р.).

Бортова служба призначена для охорони та оборони військових об'єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті та у дисциплінарній частині. Несення вартової служби є виконанням бойового завдання (ст. 97 «Статуту гарнізонної та вартової служб»).

Вахтова служба — особливий вид чергування, призначений для ке­рування кораблем і його механізмами, спостереження за обстановкою і підтримання порядку, застосування зброї при раптовому нападі супротив­ника.

Патрулювання призначене для підтримання у гарнізоні порядку серед військовослужбовців на вулицях і у громадських місцях, на залізничних станціях (вокзалах), у морських (річкових) портах, аеропортах, а також у прилеглих до гарнізону населених пунктах (ст. 46 «Статуту гарнізонної та вартової служб»).

2. Статутні правила вартової (вахтової) служби і патрулювання можуть бути порушені як у результаті дій, так і бездіяльності. Диспозиція ст. 418 КК є бланкетною, тому при вирішенні питання про притягнення військовослуж­бовця до кримінальної відповідальності необхідно встановлювати, які саме норми «Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» і виданих наказів, розпоряджень та інструкцій, порушені винною особою.

3. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 418 КК, визнається закінченим, якщо в результаті допущеного порушення правил несення вартової (вахтової) служ­би і патрулювання настали тяжкі наслідки, для запобігання яким призначе­но варту (вахту) і патруль. При цьому наслідки повинні знаходитися у при­чинному зв'язку з порушенням правил несення вартової (вахтової) служби і патрулювання.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди об'єктам, що охороняються вартою (вахтою) або патрульним (наприклад, розкрадання або пошкодження військового майна, що знаходилося під охороною варти (вахти), проникнення на територію частини або парку сторонніх осіб і роз­голошення внаслідок цього військової або державної таємниці, втеча зааре­штованого з гауптвахти, крадіжка бойової або транспортної машини тощо).

4. Суб'єктивна сторона злочину може характеризуватися як умислом (прямим чи непрямим), так і необережністю (злочинною самовпевненістю чи недбалістю). Деякі порушення можуть бути скоєні тільки умисно (зали­шення посту, крадіжка з охоронюваного об'єкта). Інші порушення скоюють­ся лише з необережності (недостатня пильність при несенні служби на по­сту). Є такі правопорушення, які скоюються як умисно, так і з необереж­ності (сон на посту, порушення маршруту руху чатового тощо).

5. Суб'єктом порушення правил вартової служби є особи, які входять до складу варти: начальник варти, чатові, вартові, розвідні, помічники начальника варти, водії транспортних засобів варти, а у варті при гаупт­вахті — вивідні й конвойні, а також особи, які керують несенням служби варти: черговий по вартах та його помічник, черговий по частині та його помічник. У варті з охорони штабів (пунктів управління) від бригади і ви­ще, а також з охорони установ, крім зазначених осіб, можуть призначатися вартові контрольно-пропускних пунктів (ст. 101 «Статуту гарнізонної та вартової служб»).

Для безпосередньої охорони та оборони об'єктів із складу варти виставляються чатові. Чатовий — це озброєний вартовий, який виконує бойове завдання щодо охорони та оборони дорученого йому поста (статті 230—241 «Статуту гарнізонної та вартової служб»). Постом нази­вається все доручене для охорони та оборони чатовому, а також місце або ділянка місцевості, на якій він виконує свої обов'язки (ст. 102 «Статуту гар­нізонної та вартової служб»).

Початком несення служби зазначеними особами у складі варти є момент подання під час розводу команди «Струнко!» для зустрічі чергового варт (військової частини, корабля), а закінченням несення цієї служби є момент подачі начальником варти команди «Кроком руш!» для руху до своєї військової частини (підрозділу) після зміни (ст. 100 «Статуту гарнізонної та вартової служб»).

Суб'єктом порушення правил вахтової служби є особи, які входять до складу корабельної чи спеціальної вахти (вахтовий офіцер, командир вахто­вого поста, вахтовий по плавзасобах, вахтовий механік та ін.).

Суб'єктом порушення правил патрулювання є особи, які входять до складу патруля (начальник патруля і патрульні). Начальником патруля залежно від завдань, покладених на патруль, призначається офіцер, прапор­щик (мічман) або сержант (старшина). Патрульними призначаються особи з рядового, сержантського складу (ст. 47 «Статуту гарнізонної та вартової служб»).

Якщо порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патру­лювання спричинили тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання, поєднані з вчиненням інших злочинів, то дії винної особи кваліфікуються за сукупністю злочинів (наприклад, при розкраданні майна, що охороняється на об'єкті, самим чатовим, патрульним тощо).

6. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.


Стаття 419. Порушення статутних правил несення прикордонної служби

1. Порушення статутних правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, —

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.


1. Безпосереднім об'єктом цього злочину є встановлений порядок несен­ня цієї специфічної служби. Специфіка цього порядку випливає з характеру охоронюваного об'єкта (державного кордону) і тих прав та обов'язків, якими наділяються особи, які виконують прикордонну службу.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недо­торканною (ч. З ст. 2 Конституції України). Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. охорона державного кордону на суші, морі, річках, озерах та інших водоймищах покладається на Державну прикордонну службу України, а в повітряному просторі — на Війська повітряної оборони України. Головним завданням цієї служби є забезпечення недоторканності державного кордону, а також охорона виключної (морської) економічної зони України (ст. 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 р.).

Несення служби в складі наряду з охорони державного кордону є ви­конанням бойового завдання.

Діяльність Державної прикордонної служби України будується на прин­ципах законності, гласності, додержання прав і свобод громадян, взаємодії з органами державної влади і управління, громадськими об'єднаннями, трудо­вими колективами і населенням. При виконанні службових обов'язків війсь­ковослужбовці Державної прикордонної служби України керуються Консти­туцією і законами України. Крім того, правовою основою їх діяльності є акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (статті 3, 4 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»).

2. Для охорони державного кордону зі складу Державної прикордонної служби України виділяються прикордонні наряди, на які покладається ви­конання протягом певного часу бойового завдання щодо охорони кордону.

3. З об'єктивної сторони порушення правил несення служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону, настає при умові, і що ця особа порушила дією або бездіяльністю конкретні нормативні накази (розпорядження), що регламентують діяльність наряду з охорони державно­го кордону, незалежно від того, настали шкідливі наслідки чи ні (ч. 1 | ст. 419 КК).

4. Порушення правил несення прикордонної служби, яке спричинило тяжкі наслідки, кваліфікується за ч. 2 ст. 419 КК. Під тяжкими наслідками в цьому випадку визнаються зрив виконання бойового завдання, вторгнення на територію України озброєної банди, перехід кордону агентом інозем­ної розвідки, провезення контрабандних товарів тощо.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується як умисною, так і не­обережною формами вини.

6. Суб'єктом злочину є особа, яка входить до складу наряду по охороні ) кордону. Одержання наказу на охорону державного кордону і доповідь про і повернення з цього завдання визначають початковий і кінцевий моменти пе- І ребування особи в складі такого наряду. Військовослужбовець прикордон­ної застави, який допустив порушення у вільний від служби в нарядах час, '\ не може нести відповідальність за ст. 419 КК. Військовослужбовці Держав- ' ної прикордонної служби України, залучені до несення гарнізонної служби та служби гарнізонних варт у гарнізоні, у випадку порушення правил несен­ня вартової служби чи статутних правил патрулювання несуть відповідальність за ст. 418 КК.


Стаття 420. Порушення статутних правил несення бойового чергування

1. Порушення статутних правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України, —

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.


1. Об'єктом цього злочину є порядок несення бойового чергування (бойо­вої служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України.

Бойове чергування — це перебування спеціально виділених сил та засобів у повній бойовій готовності до виконання раптово виникаючих завдань та бойових дій («Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 р. (далі — Статут внутрішньої служби).

Розділ 9 частини 3 Статуту внутрішньої служби передбачає правила не­сення бойового чергування (бойової служби) та визначає, що склад черго­вих сил і засобів, ступені їх готовності, тривалість, порядок несення бойово­го чергування, підготовки особового складу, озброєння, бойової та іншої техніки до чергування і його зміни встановлюються наказом командира військової частини, наказами і директивами Міністра оборони України, на­чальника Генерального штабу Збройних Сил України, командувачів видів Збройних Сил України.

Забезпечення захисту та безпеки України, своєчасне виявлення і відбит­тя раптового нападу на Україну покладено перш за все на підрозділи і частини, що несуть бойове чергування. Несення бойового чергування є ви­конанням бойової задачі і одним із важливих військових обов'язків.

Відхилення від установленого порядку несення служби черговими підрозділами можуть призвести до тяжких наслідків і завдати великої шко­ди обороноздатності держави.

Порядок несення бойового чергування у різних видах Збройних Сил і родах військ є неоднаковим і регламентується різними нормативними актами. Він залежить від цільового призначення чергового підрозділу, характеру бойової техніки, яка повинна застосовуватись, і специфіки задачі, що виконується. Один із видів бойового чергування — бойова служба, ме­тою якої є запобігання раптовому нападу на нашу державу.

Характер і задачі бойового чергування (бойової служби), правила їх не­сення, конкретні функціональні обов'язки кожної особи, що входить до складу чергового підрозділу, визначаються Статутом, положеннями, настановами, інструкціями, наказами, які видаються з врахуванням особли­востей несення цієї спеціальної служби у тих чи інших військах. Тому, враховуючи це, при розслідуванні кожної кримінальної справи, пов'язаної з обвинуваченням у порушенні статутних правил несення бойового чер­гування (бойової служби), необхідно з'ясовувати особливості служби дано­го підрозділу і встановлювати, у чому конкретно виявляється порушення, і в яких актах передбачені правила несення служби.

2. Об'єктивна сторона злочину — порушення статутних правил шляхом невиконання або недбалого виконання військовослужбовцем як загальних вимог до бойового чергування, встановлених для чергового підрозділу, так і своїх спеціальних, функціональних обов'язків. Порушення може виявлятися як у дії, так і в бездіяльності. Наприклад, самовільне залишення позиційно­го району, вживання під час чергування спиртних напоїв, пошкодження бойової техніки і технічних засобів зв'язку, допуск на пост сторонніх осіб, порушення правил використання спеціальної апаратури, самовільне виклю­чення її, неуважність, невиконання команд, несвоєчасне оповіщення про наближення цілі, несвоєчасне вжиття заходів до її знищення та ін.

Найчастіше порушення скоюються внаслідок особистої недис­циплінованості і відсутності належної відповідальності за виконання бойо­вої задачі та у зв'язку з недоліками в організації несення служби, контролю за особовим складом. У випадках порушення правил з необережності мо­жуть бути з'ясовані факти професійної непридатності, недостатньої спе­ціальної підготовки, відсутності досвіду, навиків, прийомів при роботі на складній апаратурі, неуважності і недбалості при виконанні функціональних обов'язків та ін.

З'ясування усіх обставин, які сприяли скоєнню злочину, має велике значення для встановлення рівня відповідальності винного і вжиття заходів щодо попередження порушень правил несення бойового чергування.

3. Суб'єктивна сторона злочину передбачає порушення статутних правил як умисно, так і необережно. Якщо зазначені порушення спричинили тяжкі наслідки, то суб'єктивна сторона злочину може бути необережною або мати непрямий умисел щодо наслідків. Злочин, метою якого було спричинення шкоди безпеці України, повинен бути кваліфікований за статтями розділу І Особливої частини КК («Злочини проти основ національної безпеки Ук­раїни»).

4. Суб'єктом зазначеного злочину може бути особа, яка входить до складу підрозділів, частин, бойових обслуг, чергових змін, екіпажів, постів. До не­сення бойового чергування (бойової служби) залучаються військовослуж­бовці строкової і контрактової служби, прапорщики, мічмани та офіцери.

Наказом командування у кожному випадку визначається склад, термін несення бойового чергування і рівень бойової готовності того чи іншого чер­гового підрозділу. Якщо на бойовому чергуванні знаходиться підрозділ у по­вному складі, то за порушення статутних правил його несення до кримінальної відповідальності може бути притягнуто будь-якого військово­службовця, що входить до складу бойової обслуги. У тих випадках, коли не­сення бойового чергування безпосередньо покладено лише на чергову зміну або скорочену бойову обслугу, здатних самостійно виконувати бойову задачу, то суб'єктом злочину можуть бути визнані тільки особи, які входять до складу чергової зміни або скороченої бойової обслуги. При цьому не має значення, чи вчинено порушення під час безпосереднього обслуговування бойової техніки і апаратури, чи під час перебування у зміні, що відпочиває.

Відповідальність за ст. 420 КК може мати місце незалежно від того, на якому рівні готовності перебував черговий підрозділ, у якому скоєно пору­шення статутних правил бойового чергування (бойової служби).

5. У частині 2 ст. 420 КК передбачена відповідальність за порушення статутних правил несення бойового чергування, що спричинило тяжкі наслідки. Ними можуть вважатися проникнення у повітряну або у морську територію країни відповідно літаків, кораблів іноземних держав, загибель людей, виведення з ладу бойової техніки, що призвело до зриву або значних труднощів у виконанні бойової задачі.

6. Злочин, визначений ст. 420 КК, передбачає наявність порушення війсь­ковослужбовцем покладених на нього спеціальних обов'язків щодо несення бойового чергування. Тому, якщо військовослужбовець, перебуваючи на бойовому чергуванні, допустить злочинне порушення загальних вимог військової служби, не пов'язаних зі спеціальними правилами несення бойо­вого чергування, скоєне ним не може кваліфікуватися за названою статтею.

Коли поряд з порушенням статутних правил несення бойового чер­гування вчиняються інші злочини (ухилення від служби, умисне знищення або пошкодження військового майна тощо), то злочинні дії потрібно квалі­фікувати за сукупністю, оскільки винний одночасно посягає на різні об'єкти.

За названою статтею повинні кваліфікуватись і дії осіб, які порушили правила вахтової служби на кораблі, що виконує бойове чергування.

7. Скоєння злочину в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, передбачене ч. З ст. 420 КК, становить велику суспільну небезпеку і для кваліфікації дій за ч. З ст. 420 КК не мають значення наслідки. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.