Міжнародна асоціація академій наук
| Вид материала | Документы |
- 1. Назва модуля, 29.08kb.
- 1. Міжнародні валютно-фінансові організації, 138.94kb.
- Конспект лекцій для напряму підготовки 030503 «Міжнародна економіка» для підготовки, 851.43kb.
- Конспект лекцій для напряму підготовки 030503 «Міжнародна економіка» для підготовки, 850.06kb.
- Українська Асоціація "Жінки в науці та освіті", Харківська обласна державна адміністрація,, 484.13kb.
- Назва реферату: Міжнародні економічні відносини Розділ, 150.35kb.
- Міжнародна магістерська програма імеss бременська Міжнародна школа суспільних наук, 164.67kb.
- М. Київ) Державний університет «Вища школа економіки» (Росія) Міжнародна академія соціально-економічних, 98.4kb.
- Міжнародна журналістика – 2002 київ 2002, 2743.9kb.
- Вчення В. І. Вернадського про біосферу та ноосферу, 84.2kb.
АНАЛИЗ ФЛУКТУИРУЮЩЕЙ АСИММЕТРИИ КОЛИЧЕСТВЕННЫХ И КАЧЕСТВЕННЫХ ПРИЗНАКОВ ПЛОТВЫ И ГУСТЕРЫ КИЕВСКОГО ВОДОХРАНИЛИЩА
Гончаренко Н.И.*, Беляев В.В.*, Волкова Е.Н.*, Курганский С.В.**
*Институт гидробиологии НАН Украины: проспект Героев Сталинграда 12, 04210 Киев, Украина, тел. (044) 4193981, факс (044) 4182232
**Институт рыбного хозяйства УААН: ул. Обуховская 135, 03163 Киев, Украина,
E-mail:
Киевское водохранилище расположено в зоне влияния Чернобыльской АЭС. Рыбу для анализа отбирали осенью 2009 г. в районе с. Страхолесье. После аварии на станции прошло 25 лет, однако вопросы влияния малых доз радиации на биоту загрязненных водоемов по-прежнему остаются в ряду актуальных.
Рыбы как объекты исследования и представители высшего трофического уровня водных экосистем обладают, по сравнению с другими гидробионтами, наибольшей чувствительностью к радионуклидному загрязнению (Blaylock, 1969). Неспецифическим ответом организма животных на разнообразные изменения условий среды является изменение гомеостаза развития, что с морфологической точки зрения проявляется неодинаковым, асимметричным развитием структур, в норме обладающих билатеральной симметрией (Захаров, 1987, 2000).
Для оценки уровня стабильности развития плотвы Rutilus rutilus и густеры Blicca bjoerkna, обитающих в Киевском водохранилище, загрязненном радионуклидами, изучали изменчивость таких признаков рыб, как количество лучей в парных плавниках (грудных и брюшных), диаметр глазной впадины на левой и правой стороне тела, наличие линейной и весовой асимметрии гонад. Для анализа важным является сам факт несходства показателей признака на левой и правой сторонах тела. Разработанная на этой основе бальная шкала интегрального показателя стабильности развития рыб (Захаров и др., 1987, 2000; Leary at all., 1983, 1984) включает пять градаций: от 0,30–0,35, что соответствует первому баллу (условная норма) до 0,50 и выше, что соответствует пятому баллу (критическое состояние).
Согласно полученным нами данным, у плотвы и густеры из Киевского водохранилища наблюдалась индивидуальная изменчивость по всем изученным признакам. У 83% исследованных рыб наблюдалась флуктуирующая асимметрия внешних структур (плавники, глаза), у 100% – внутренних. Линейная неравномерность развития гонад наблюдалась у 56–71% особей, весовая – у 57–91% рыб. Средняя частота асимметричного проявления на признак (величина интегральных показателей стабильности развития) у обоих видов измерялась близкими значениями – 0,68 и 0,66, соответственно, что превышает значения пятого балла по оценочной шкале, свидетельствует о модифицирующем влиянии среды на организм изученных рыб и оценивается как критическое состояние.
Оценка радиочувствительности эритрона мышевидных грызунов в условиях зоны отчуждения ЧАЭС
Гончаров С.В.
Институт радиобиологии НАН Беларуси; ул. Федюнинского 4, 246007 Гомель, Республика Беларусь, 375-(0232)-57-07-06, факс 375-(0232)-57-07-06
E-mail: combinexpo@gmail.com
Дана оценка гематологических параметров у мышевидных грызунов (полевая и желтогорлая мыши, рыжая и обыкновенная полевки) на территориях с различным уровнем радиоактивного загрязнения (2,65-6,27 мкГр/ч) Полесского государственного радиационно-экологического заповедника (ПГРЭЗ), и лабораторных мышей Af при их экспозиции в зоне отчуждения ЧАЭС (п. Масаны).
Результаты экспериментов показывают, что по числу эритроцитов, гематокриту, уровням гемоглобина (Hb) и метгемоглобина (MetHb), дикие виды мышевидных грызунов между собой достоверно не различаются. Количество эритроцитов у рыжей полевки обычно выше, чем у желтогорлой мыши. При межвидовом сравнении с контрольными животными (п. Ченки) показано, что у мышей Af первые три параметра заметно выше, чем у диких видов грызунов, но значимых различий между видами не обнаружено. У мышевидных грызунов, отловленных в п. Кулажин (6,27 мкГр/ч), отмечено снижение индекса массы селезенки (ИМС) и уровня MetHb, но в целом, их гематологические параметры не коррелируют с мощностью дозы. Значительна вариабельность ИМС и уровня MetHb ввиду разных сроков отлова, типа онтогенеза, возраста и стресса. Изучение кинетических параметров нитритного метгемоглобинобразования (НМГО) выявило четкие видовые различия, чувствительность Hb животных к нитриту натрия возрастает в ряду: желтогорлая мышьполевая мышьмыши Af полевки. Вместе с тем статистически достоверного влияния уровня радиационного загрязнения на параметры НМГО у исследуемых видов не обнаружено.
Облученные в зоне отчуждения ЧАЭС (3,29 мкГр/ч) мыши Af, независимо от срока экспозиции в (1-4,5 мес.), по ИМС и содержанию Hb, MetHb и эритроцитов недостоверно отличаются от контроля. Вместе с тем они обладают различной реактивностью, что выявляется при введении уретана: понижаются MetHb и ИМС, но с увеличением срока экспозиции эффект действия уретана на эти показатели ослабляется. Экспозиция мышей в течение 2 мес. в зоне отчуждения статистически недостоверно влияет на реактивность данных показателей к интоксикации солями Cd и Cu (100 ПДК) в течение 1,5-3 мес., но тем или иным образом потенцирует их действие. Несмотря на достоверное повышение Hb и гематокрита у потомства родителей из ПГРЭЗ, по сравнению с потомством интактных родителей, при последующей интоксикации их металлами по всем параметрам не обнаружено статистически значимых различий.
Таким образом, при отсутствии статистически значимых эффектов хронического облучения на параметры крови и НМГО установлено его потенцирующее действие на эритрон при последующей интоксикации. Индикация реальных эффектов малых доз на кроветворение зависит не только от вида, но и от величины выборки, однородности экспериментальных групп и стандартизации внешних условий опыта.
Хемілюмінісценція крові за дії іонізуючої радіації в широкому діапазоні доз
Гриневич Ю.П.*, Телецька С.В.*, Посполіта В.В.*, Маковецька Л.І.**
* Інститут ядерних досліджень НАН України; Проспект науки 47, 03680 Київ, Україна, тел.: (044) 5254871, факс (044) 5254463.
Е-mail: telets@kinr.kiev.ua
** Інститут експериментальної патології, онкології, радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України; вул. Васильківська 45 Київ – 03022, Україна, тел.: (044) 2590181, факс (044) 2587656.
Е-mail: iepor@onconet.kiev.ua
В роботі представлені узагальнені результати багаторічних експериментів що стосуються дослідження біологічних ефектів дії іонізуючих випромінювань різної якості в широкому діапазоні доз, виявлення загальних та відмінних ознак у механізмі радіогенних функціональних порушень процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) у крові ссавців.
Вивчали пероксидазну активність крові білих нелінійних щурів-самців методом хемілюмінесценції за різних доз та режимів опромінення: зовнішнє тотальне тривале опромінення гамма-квантами 60Со (сумарна доза 0,73 Гр за 45 діб); зовнішнє тотальне тривале опромінення швидкими нейтронами (0,9 Гр за 6 фракцій); зовнішнє одноразове опромінення 60Со в дозах 3,5; 7,0; 9,0 Гр та швидкими нейтронами Еср= 6 МеВ в дозах 1,5; 3,0; 4,5; 5,0 Гр; внутрішнє тривале (вподовж 45 діб) надходження 137Cs (сумарна доза 0,22 Гр) та внутрішнє разове надходження 137Cs (24,5 кБк). Виявлено коливальний характер змін хемілюмінесцентних показників пероксидазного окиснення крові та їх залежність від величини дози радіації. Найбільш характерні відхилення від контролю реєстрували на першу – четверту доби від початку опромінення як у великих, так і малих дозах. Зовнішнє та внутрішнє опромінення у малих дозах викликає протилежно направлені зміни як інтенсивності, так і світлосуми свічення вподовж першого місяця спостереження. Різнонаправленність хемілюмінесцентних показників крові на початкових етапах радіаційного впливу є характерною також і для нейтронного опромінення в дозі 1,5 Гр. Відновлення кінетичних параметрів хемілюмінесценції за тривалого введення 137Cs не відбувалося вподовж 135 діб спостереження (90 діб від завершення введення). Таким чином, результати експериментальних досліджень з розвитку радіоіндукованого перебігу окисновідновних (перекисних) процесів у віддалені терміни після закінчення дії радіації у малих дозах залишають відкритим питання про “нешкідливість” малих доз радіації для біологічних об’єктів і вказують на потенційну небезпеку тривалого низькоінтенсивного опромінення. Імовірно, високий рівень інтенсивності вільнорадикальних реакцій є важливим (а можливо і основним) фактором, що збільшує ймовірність малігнізації тканин, зміну метаболізму, зменшення тривалості життя, а фактор часу за умов постійного впливу радіації низьких інтенсивностей є визначальним у біологічній дії іонізуючих випромінювань у порівняно малих дозах.
ВІДДАЛЕНІ НАСЛІДКИ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ ДЛЯ РОСЛИННОЇ БІОТИ ЗОНИ ВІДЧУЖЕННЯ
Гродзинський Д.М.
Інститут клітинної біології і генетичної інженерії НАН України
Україна, 03143 Київ, вул.. Академіка Заболотного 148
Е-mail: dmgrod@ukrpack.net
За 25 років, які минули після аварії на Чорнобильській АЕС, в дослідженнях на рослинах було встановлено низку радіобіологічних явищ, котрі в своїй сукупності визначили формування віддалених наслідків опромінення на різних рівнях організації рослинної біоти від клітин до угруповань. Умови опромінення рослин в зоні відчуження були особливо складними в перші місяці після радіоактивних викидів зі зруйнованого реактора, коли зовнішнє опромінення сполучалось з аплікаційним та внутрішнім, зумовленим радіоактивним розпадом атомів досить широкого набору радіонуклідів. Внутрішнє опромінення було спричинено позакореневим поглинанням чисельних радіоактивних речовин. Поступово з розпадом радіонуклідів з порівняно коротким періодом напіврозпаду встановлювався спосіб хронічного опромінення рослин, в якому поєднувалось зовнішнє опромінення гамма-променями і внутрішнє опромінення від двох основних випромінювачів 137Cs I 90Sr. Виявилось, що хронічне опромінення рослин за відносною біологічною ефективністю спричиняє більш потужний ефект цитогенетичних пошкоджень клітин, ніж гостре опромінення. Одна з визначальних причин нееквівалентності хронічного й гострого опромінення полягає в тому, що клітини сприймають хронічне опромінення як сигнал про появу в середовищі небезпечного чинника і відповідно активно реагують на нього. Небезпека від хронічного опромінення насамперед визначається зростанням негативного генетичного вантажу у видових популяціях, відтак і активна реакція клітин спрямована на зменшення частот появи пошкоджень геному. Стратегія протирадіаційного захисту полягає в активації наступних процесів: підвищення індивідуальної радіостійкості організму (радіоадаптація), елімінація клітин з генетичними змінами (гаплонтний і диплонтний клітинний добір) і зростання фенотипічної мінливості (зростання темпів філогенетичної адаптації). Отож, серед віддалених радіобіологічних ефектів у рослин, котрі багато поколінь зазнають хронічного опромінення, спостерігаються як безпосередні клітинні стохастичні ефекти дії іонізуючої радіації, так і прояви протирадіаційної активності клітин і видових популяцій в цілому. Серед провідних реакцій на хронічне опромінення звертають увагу зростання виходу хромосомних аберацій в клітинах меристем, прояви геномної нестабільності, зростання вмісту речовин, котрі є основою природного радіопротекторного фону, підвищення рівню апоптозної загибелі стовбурових клітин, послаблення апікального домінування, що зумовлює нетипове галуження рослин, зменшення насіннєвої продуктивності рослин, зростання асиметрії морфологічних структур, зсув фенофаз. Зазначені ефекти пов’язані з епігеномним контролем, що видно по змінам профілів метилування ДНК і хімічної модифікації гістонів після опромінення рослин, а також по специфіці дії ряду інгібіторів метилування ДНК і ацетилування гістонів на опромінені рослини. Тривалість прояву віддалених ефектів, індукованих хронічним опроміненням, дуже велика, що видно по збереженню високих темпів спонтанної мінливості рослин в колекції відібраних в зоні відчуження мутантних форм озимої пшениці. Зростання мінливості рослин досягається різними механізмами, котрі підвищують їх гетерозиготність. На рівні видових популяцій віддаленні ефекти опромінення проявляються збільшенням фенотипічної мінливості, а на ценотичному рівні - сукцесійними процесами.
РАДИОБИОЛОГИЧЕСКИЕ ПОСЛЕДСТВИЯ ХРОНИЧЕСКОГО ОБЛУЧЕНИЯ ВОДНОЙ БИОТЫ В ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ ЗОНЕ ОТЧУЖДЕНИЯ
Гудков Д.И.*, Шевцова Н.Л.*, Дзюбенко Е.В.*, Поморцева Н.А.*, Назаров А.Б.**
*Институт гидробиологии НАН Украины; Просп. Героев Сталинграда 12, 04210 Киев, Украина, тел.: (044) 4198437, факс: (044) 4182232
**Государственное специализированное научно-производственное предприятие «Чернобыльский радиоэкологический центр» МЧС Украины; ул. Школьная 6, 07270 Чернобыль, тел.: (044) 2464839, факс: (4593) 52064
E-mail: digudkov@svitonline.com
Процессы автореабилитации замкнутых водоемов Чернобыльской зоны отчуждения (ЧЗО) происходят крайне медленно, в результате чего экосистемы большинства озер, стариц и затонов и по сей день характеризуются высоким уровнем радионуклидного загрязнения всех компонентов. Мощность поглощенной дозы для гидробионтов исследуемых полигонных водных объектов ЧЗО на протяжении 1997–2010 гг. регистрировали в диапазоне 1,6·10-3–3,4 Гр/год. Максимальные уровни отмечены для гидробионтов озер одамбированного участка левобережной поймы р. Припяти, минимальные – для проточных водных объектов – рек Уж и Припять. Основным дозообразующими радионуклидом для гидробионтов большинства замкнутых водоемов в настоящее время является 90Sr, на долю которого приходится до 90–95 % внутренней дозы облучения. Цитогенетические и гематологические исследования гидробионтов свидетельствуют о высоком уровне аберраций хромосом в эмбриональных тканях моллюсков (до 26 %) и корневых меристемах высших водных растений (до 17 %), а также существенные изменения состава гемолимфы моллюсков в наиболее загрязненных радионуклидами водоемах. Частота хромосомных аберраций в тканях гидробионтов замкнутых водоемов зоны отчуждения многократно превышает уровень спонтанного мутагенеза для водных организмов и может быть проявлением радиационно-индуцируемой генетической нестабильности. Частота микроядер эритроцитов в периферической крови рыб из водоемов ЧЗО отмечена на уровне 0,06–1,41 ‰, а двуядерных эритроцитов – 0,04–0,33 ‰ с наибольшими показателями в рыбе озерных экосистем. Частоту нарушений ядер эритроцитов рыб в виде инвагинаций и отростков регистрировали на следующем уровне: 4,7–29,1 ‰. Наибольшая встречаемость нарушений ядер эритроцитов отмечена у щуки Яновского затона и оз. Азбучин. В рыбе контрольных водоемов частота инвагинаций и отростков ядер эритроцитов не превышала 0,5 ‰. Для тростника обыкновенного в водоемах ближней ЧЗО обнаружен высокий уровень поражения паразитическими грибами Claviceps purpurea и галлообразующими членистоногими, в особенности клещами Steneotarsonemus phragmitidis (иногда до 100 % растительной популяции водоема). Предполагается, что одной из возможных причин массового поражения растений может быть снижение их паразитарной стойкости в условиях хронического радиационного воздействия.
СТАН ФІТОЦЕНОЗІВ В ЗОНІ РАДІАЦІЙНОГО ВПЛИВУ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС
Гудков І.М.
Національний університет біоресурсів і природокористування України; вул. Героїв оборони, 15; Київ 03041, Україна; тел. (+380 44) 5278926, факс 2584122
E-mail: ingudkov@ukr.net
За 25 років видовий склад фітоценозів на певних територіях поблизу станції змінився. Проте, ці зміни в основному зумовлені обмеженням сільськогосподарської, лісогосподарської та іншої діяльності і зниженням антропогенного впливу. І все таки одним з основних діючих факторів на біоту в зоні аварії слід вважати іонізуючу радіацію.
При дії іонізуючих випромінювань на угруповання рослин навіть у порівняно невисоких дозах, далеких від рівня летальних для найбільш радіочутливих компонентів фітоценозу, в його структурі можуть відбуватися значні зміни. Це пояснюється тим, що навіть незначне пригнічення росту і розвитку, репродуктивної здатності одного-двох видів може супроводжуватись порушенням ценотичних зв’язків і забезпечити сприятливі умови для розвитку інших видів. Головним чинником, що спричиняє порушення ценотичних зв'язків є реакції найбільш радіочутливих видів. І для цього наперед усе необхідно, щоб під впливом опромінення ступінь ураження репродуктивної здатності окремих видів досягала певної межі. Вищі рослини характеризуються широким діапазоном радіочутливості – від значень півлетальних доз 0,5–2,5 Гр гострого γ-опромінення для видів родини лілейних до 40–50 Гр для видів родини капустяних. І порівняльне вивчення радіочутливості компонентів фітоценозу відіграє значну роль у вирішенні питання радіаційної безпеки для нього. При цьому необхідно враховувати, що ценотичні зміни можуть відбуватися не тільки при інгібуючих дозах, а й при стимулюючих, які у десятки разів менші за півлетальні дози. Посилення росту і розвитку одних видів може створювати для них переваги у фітоценозі, що може супроводжуватись погіршенням умов для інших компонентів аж до повного їх випадіння. Показано, що випадіння найрадіочутливіших видів рослин спостерігається вже при потужності дози 10-2 Гр/добу. Проте, описані випадки збіднення флори у зоні аварії за рахунок порівняно радіостійких видів, таких як грястиця (Dactilis glomerata L.), конюшина (Trifolium repens L.), іван чай (Chamaenerium angustifolium L.), куколиця (Melandrium album L.), фіалка (Viola matutina Klok.), подорожник (Plantago lanceolata L.), кульбаба (Taraxacum officinale L.) та інших іноді на тлі умовно квітнучих більш радіочутливих видів.
Обговорюються причини цього явища. Зокрема показано, що деякі види рослин, маючи високу здатність до накопичення основних дозоутворюючих радіонуклідів 90Sr і 137Cs, в умовах одного фітоценозу за рахунок внутрішнього опромінення можуть отримувати дози значно більш високі, ніж інші види, в т.ч. ті, що мають більш високу радіочутливість. Це свідчить про те, що внутрішнє опромінення рослин може грати часом визначальну роль у сукцесійних процесах і в умовах радіонуклідного забруднення території призводити до послаблення позицій навіть радіостійких видів.
КОНЦЕПЦИЯ АДАПТАЦИИ АГРАРНЫХ КУЛЬТУР К УСЛОВИЯМ ЧЕРНОБЫЛЯ НА ОСНОВЕ ДАННЫХ ПРОТЕОМИКИ СЕМЯН
Данченко М.*,**, Клубицова К.**, Шкультэты Л.***, Бережна В.*, Рашидов Н.*, Хайдух М.**
*Институт клеточной биологии и генетической инженерии, НАНУ; Заболотного 148, 03680 Киев, Украина, тел.: 380442578244, факс: 380442581050
**Институт генетики и биотехнологии растений, САН; Акадэмицка 2, 95007 Нитра, Словакия, тел.: 421376943346, факс: 421377336660
***Институт вирусологии, САН; Дубравска 9, 84245 Братислава, Словакия
тел: 421259302406, факс: 421254774284
E-mail: danchenko@nas.gov.ua, viruludo@savba.sk, hajduch@savba.sk
Почти 25 лет назад произошла самая страшная в человеческой истории ядерная экологическая катастрофа на Чернобыльской атомной электростанции. Даже в настоящее время большие территории остаются существенно загрязненными долгоживущими радиоизотопами. Целью нашей работы было исследование механизмов адаптации растений к постоянно повышенному уровню ионизирующего излучения. По сути, с помощью изучения белкового состава мы провели системный анализ метаболических путей, потенциально позволяющих выдерживать вредные мутагенные условия. Соя Glycine max (L.) Merr. сорт Солнечная и лён Linum usitatissimum L. сорт Киевский были выращены на контрольных и загрязненных участках (содержащих в 15 раз и 9 раз больше 137Cs и 90Sr соответственно) в Чернобыльской зоне. После сбора зрелых семян экстрагированные белки разделялись с помощью двухмерного гель-электрофореза. В общей сложности 9,2% из 698 количественно определённых белковых точек отличались в образцах сои, но только 4,9% из 720 у льна. Все количественно отличающиеся точки были проанализированы на тандемном масс-спектрометре. Исходя из идентифицированных белков, мы предложили рабочую модель адаптации сои, которая включает в себя следующие блоки: а) неспецифическая компонента, похожая на адаптацию к действию тяжелых металлов; б) специфическая защита от радиационных повреждений; в) изменения в балансе запасных белков. В свою очередь, в случае льна мы предполагаем, что семена, произведённые растением в условиях радиоактивно-загрязненной почвы, защищаются от хронического облучения путем изменения количества белков нескольких сигнальных каскадов, а также перестройки метаболизма и регуляции упаковки белков. Объединив результаты в модель взаимодействий, мы интегрировали общие для обоих видов молекулярные пути, а также подчеркнули уникальные реакции.
РАДИОБИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ПРЕСНОВОДНОГО МОЛЛЮСКА LYMNAEA STAGNALIS В ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ ЗОНЕ ОТЧУЖДЕНИЯ
Дзюбенко Е.В.*, Гудков Д.И.*, Пинкина Т.В.**, Чепига Л.С.***
*Институт гидробиологии НАН Украины; Просп. Героев Сталинграда 12, 04210 Киев, Украина, тел.: (044) 4198437, факс: (044) 4182232
**Житомирский национальный агроэкологический университет; Старый бульвар, 7, 10008 Житомир, Украина, тел.: (0412) 374684, факс: (0412) 221402
***Национальный авиационный университет МОН Украины; Просп. космонавта Комарова 1, 03058 Киев, Украина, тел.: (044) 4974105, факс: (044) 4973141
E-mail: radioeco@i.com.ua
В период 1998–2010 гг. исследовали частоту хромосомных аберраций в эмбриональных тканях, состав форменных элементов мантийной жидкости взрослых особей, параметры яйцевых синкапсул, а также деформации раковин прудовика обыкновенного (Lymnaea stagnalis L.) в водоемах Чернобыльской зоны отчуждения – озерах Азбучин, Глубокое, Далекое-1, Яновском затоне, а также реках Уж и Припять. В качестве контрольных водоемов использовали ряд озер с фоновым уровнем радионуклидного загрязнения, расположенных в г. Киеве и его окрестностях. Мощность поглощенной дозы для взрослых моллюсков за счет внешних и внутренних источников облучения за период исследований регистрировали в следующих диапазонах: оз. Глубокое – 25–85; оз. Азбучин – 14–27; оз. Далекое-1 – 9–20; Яновский затон – 5–12; р. Припять – 0,3–0,7; р. Уж – 0,2–0,5; контрольные водоемы – 0,02–0,04 мкГр/ч. Наибольшие значения частоты аберраций хромосом зарегистрированы для беспозвоночных оз. Глубокого – до 27 % в 2001 г. что более чем в 10 раз превышает уровень спонтанного мутагенеза для водных организмов. Средние значения для моллюсков наиболее загрязненных озер зоны отчуждения составляли 18–23 %. Эмбрионы моллюсков речных экосистем характеризовались сравнительно невысоким средним уровнем аберрантных клеток, соответственно, 2,5–3,5 %. В контрольных озерах этот показатель равнялся в среднем 1,5 %, с максимальными значениями до 2,3 %. Сравнительный анализ состава форменных элементов гемолимфы показал, что у моллюсков из замкнутых водоемов зоны отчуждения доля мертвых агранулоцитов достигает 43,8 %, а количество фагоцитов – 45,0 %. Аналогичные показатели у моллюсков из контрольных водоемов были значительно ниже и составили, соответственно, в среднем около 5,3 и 4,2 %. Количество молодых амебоцитов у моллюсков зоны отчуждения было, наоборот, невысоким – до 20,0 %, в то время как у моллюсков контрольных водоемов достигало 89,6 %. Синкапсулы моллюсков из наиболее загрязненных радионуклидами водоемов характеризовались слабой спирализацией, неплотным размещением яйцевых капсул, повышенным количеством неразвитых эмбрионов, яйцевых капсул за пределами синкапсулы, а также яиц с несколькими эмбрионами. В замкнутых водоемах зоны отчуждения отмечен повышенный процент раковин с деформацией последнего завитка, возникающей, как правило, на втором году жизни моллюсков после зимовки в донных отложениях водоемов.