Міжнародна асоціація академій наук
Вид материала | Документы |
- 1. Назва модуля, 29.08kb.
- 1. Міжнародні валютно-фінансові організації, 138.94kb.
- Конспект лекцій для напряму підготовки 030503 «Міжнародна економіка» для підготовки, 851.43kb.
- Конспект лекцій для напряму підготовки 030503 «Міжнародна економіка» для підготовки, 850.06kb.
- Українська Асоціація "Жінки в науці та освіті", Харківська обласна державна адміністрація,, 484.13kb.
- Назва реферату: Міжнародні економічні відносини Розділ, 150.35kb.
- Міжнародна магістерська програма імеss бременська Міжнародна школа суспільних наук, 164.67kb.
- М. Київ) Державний університет «Вища школа економіки» (Росія) Міжнародна академія соціально-економічних, 98.4kb.
- Міжнародна журналістика – 2002 київ 2002, 2743.9kb.
- Вчення В. І. Вернадського про біосферу та ноосферу, 84.2kb.
ВЛИЯНИЕ b-ИЗЛУЧЕНИЯ (90Sr) МАЛОЙ МОЩНОСТИ НА СТАБИЛЬНОСТЬ МЕМБРАНЫ ЭРИТРОЦИТОВ ЧЕЛОВЕКА
Жирнов В.В., Яковенко И.Н., Грубская Л.В.
Институт биоорганической химии и нефтехимии НАН Украины, ул. Мурманская, 1, 02660, Киев, Украина, тел.: (044)5732591, факс (044)5732552
Ранее установлено, что в поле -излучения малой мощности (ПИММ) не развивается оксидативный стресс, но изменяется структурная организация мембран эритроцитов (МЭ) человека [Zhirnov et al., 2000, 2010]. Известно, что стабильность эритроцитарных мембран контролируется цитоскелет-мембранными взаимодействиями, и структурные перестройки в МЭ оказывают значительное влияние на их осмотическую резистентность (ОРЭ), в механизме развития которой ведущую роль отводят ионам Са2+ [Baines, 2009]. В таком случае можно ожидать изменения ОРЭ в ПИММ. Целью данной работы было изучение стабильности клеточных мембран в ПИММ, оцениваемую по изменению ОРЭ на фоне модификации трансмембранного обмена Ca2+ ионофором А23187 и ингибитором, нитрендипином. Исследования проводили на эритроцитах, выделенных из крови доноров, в буфере Кребса соответствующей осмолярности. Количество клеток во всех пробах составляло 5·106 кл/мл. В клеточные суспензии, до создания гипоосмотических условий, предварительно вносили исследуемые вещества и аликвоты раствора 90Sr(NO3)2 (до конечной концентрации - 1,210-6, 1,210-7 и 1,210-8 Ки/л) с последующей 1 ч инкубацией проб при комнатной температуре. Во всех клеточных суспензиях [90Sr] не превышала 2,3 нМ и такие концентрации нерадиоактивного Sr не влияли на ОРЭ. Затем эритроциты осаждали и измеряли в супернатанте поглощение гемоглобина при 416 нм. Дозы излучения, поглощенные суспензией клеток, рассчитывались, как описано ранее [Zhirnov et al., 2010]. Показано достоверное, дозонезависимое и обратимое снижение стабильности МЭ в ПИММ 1,5 и 15 мкГр/ч (поглощенные дозы - 1,5 и 15 мкГр) на 24%. Ионофор А23187 (10-8 -10-5 М), напротив, дозозависимо увеличивал ОР клеток на 16 – 28%. Эффективная доза -излучения (1,5 мкГр) не только не снижала, как можно было ожидать, повышение ОРЭ, вызванное кальцимицином, но, напротив, достоверно усиливало его действие в диапазоне концентраций 0,1 – 10 мкМ еще на 43 – 26%. И только при минимальной концентрации А23187 (10 нМ) не наблюдалось потенцирования его действия -излучением, а отмечалось снижение эффективности действия А23187 на 16%. Нитрендипин в концентрации 0,1 мМ снижал ОРЭ на 18%, которая не изменялась в ПИММ. При меньших дозах нитрендипин действовал аналогично А23187.
Полученные данные свидетельствуют, что ПИММ модифицирует как Ca2+-опосредованную, так и Ca2+-независимую клеточную сигнализацию, регулирующую стабильность МЭ. Направленность этой модификации, по-видимому, зависит от исходной структуры мембран и, вероятно, определяется качественными и количественными параметрами изменений мембранной структуры, вызываемых конкретными соединениями. Таким образом, ОРЭ является чувствительным тестом на ПИММ и может быть использована в качестве индикатора для экологического мониторинга радионуклидного загрязнения низкой интенсивности различных сред.
Застосування методу рамановської спектроскопії для дослідження кістки альвеолярного відростка у хворих з хронічним радіаційним опроміненням в анамнезі
Завербна Л.В.*, Дарчук Л.О.**
*Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, кафедра терапевтичної стоматології (79010), м. Львів, вул. Пекарська 69в, тел. (032) 2754977,
**Хімічний факультет університету м. Антверпен (Бельгія)
E-mail: almater@ukr.net.
Численними дослідженнями встановлено, що у віддалені терміни після радіаційного опромінення в організмі людини переважають процеси дистрофічного характеру. Внаслідок дії іонізуючого випромінювання на кісткову тканину посилюються процеси остеопорозу і остеосклерозу, зменшується її щільність і конфігурація структурних елементів , зазнає змін її якісний склад.
Метою даної роботи стало застосування рамановської спектроскопії для встановлення якісних змін, що відбуваються в альвеолярному відростку людей, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС.
Дослідження проводили за допомогою установки Renishaw In Via micro-Raman з лазерним збудженням 785 нм і потужністю 300 мВт, діаметром 4 мкм у спектральному діапазоні 3200-100 см-1. Зразки кісткової тканини готували за спеціальною технологією і розпилювали на пластини товщиною в 1 мм.
Порівняльна оцінка спектру кісткової тканини альвеолярного відростка хворих, що зазнали впливу радіації із спектром ідеалізованої моделі показали істотні відмінності у смугах поглинання. Найбільші зміни відбулися в органічній складовій кісткової тканини потерпілих. Виявлено сплощення і розширення смуги Аміду І (частоти 1650-1620 см-1), посилення смуги із вершиною у 1550 см-1, Аміду ІІ, та появу слабкої роздвоєної смуги Аміду ІІІ на ділянці 1270-1275 см-1. На частоті 1174 см-1 зросла інтенсивність смуги CONH- амінокислоти тирозину, що свідчить про збільшення білку сіалопротеїну, у склад якого вона входить. Водночас зменшується інтенсивність смуг амінокислот проліну і гідроксипроліну. У мінеральній складовій відбулися розриви зв’язків фосфатних груп і зниження їх кількості і заміну середніх фосфатів карбонатними групами. Найінтенсивнішою є смуга іону середнього фосфату PO43- на частоті 960 см-1. На ділянках 608-580 см-1 і 447-432 см-1 знижена у порівнянні з контролем, інтенсивність смуг іонів РО43- кислих форм фосфатів. На частоті 1071 см-1 посилена інтенсивність смуги іону СО32-, що свідчить про заміщення фосфатів на карбонат-іони і гідроксиапатиті.
Таким чином, у людей, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС у кістковій тканині альвеолярного відростка відбулися зміни, що характеризуються розростанням і зміною параметрів органічної складової, а також зниження щільності та руйнацією її мінеральної структури.
Связь между биохимическими и цитогенетическми изменениями в крови у ликвидаторов аварии на ЧАЭС - маркерами низкоинтенсивной радиации
Иваненко Г.Ф.*, Бурлакова Е.Б.*, Снигирева Г.П.**
*Учреждение РАН Институт биохимической физики им. Н. М. Эмануэля РАН; ул. Косыгина, 4, 119334 Москва, Россия, тел.: (495) 9397475, факс (495) 1374101
** ФГУ Российский научный центр рентгенорадиологии Росмедтехнологий, ул Профсоюзная д.86, 117997 Москва, Россия, тел.:(495) 3349288, факс (495) 3347924
E-mail: galiv@sky.chph.ras.ru
У ликвидаторов аварии определяли содержание восстановленного (GSH) и окисленного (GSSG) глутатиона, уровень незаменимых липидных антиоксидантов (АО) (витамина Е и А) в плазме и цитогенетические показатели в лимфоцитах крови. Была обследована группа ликвидаторов через 5 лет (Л1), работавших в первые дни аварии на ЧАЭС и получивших суммарные дозовые нагрузки от 2 до 150 сЗв (n=22). Группой сравнения (“контролем”) служило гражданское население г.Славутича (n=29). Через 7 лет обследовали вторую группу ликвидаторов (Л2, n=129), работавших с мая 1986-1987 гг. в зоне аварии. Суммарные дозовые нагрузки для Л2 составляли 0,1–70 сЗв. Группой сравнения были жители г.Москвы (n=21). Ликвидатора (Л3-4 человека), работали в1986 г. (дозы до 25 сЗв) обследованы через 20 лет. Показано, что две определенные группы лиц (Л1, Л2), подвергшиеся воздействию радиации низкой интенсивности в малых и больших дозах имеют заметно большие отличия от “контрольной” группы. Кроме того, имеется группа Л1, Л2 с показатели АО в плазме крови характерными для гражданского населения (“контроль”). При оценке влияния внешнего и внутреннего хронического облучения в диапазоне от 0,1 до 30 сЗв (малые дозы) наблюдается прямая, а с повышением накопленной дозы радиации (30-150 сЗв, большие дозы) обратная зависимость между содержанием GSH и дозой радиации. Повышение уровня GSH и одновременное снижение GSSG глутатиона в плазме происходит практически на одну и ту же величину (1,5 раза) при малых дозах. Скорость окисления GSH глутатиона в плазме увеличивается при больших дозах излучения, что выражается в повышении GSSG глутатиона. Содержания GSSG глутатиона при больших дозах возрастает интенсивнее, чем происходит снижение уровня GSH в плазме. Увеличение или уменьшение скорости реакции окисления SH-групп и восстановления дисульфидных групп приводит к изменению их концентраций и соответственно к изменению (повышению) величины потенциала (GSH/GSSG) глутатиона. Кроме того, восстановительная регенерация окисленных форм - ТФ, осуществляемая GSH, создает условия для роста уровня незаменимых липидных АО в плазме крови у ликвидаторов. В качестве показателя скорости мутагенеза в соматических клетках (лимфоцитах) мы использовали частоту индекса разрывов хроматид (ИРХ), величина которого увеличивалась с дозой радиации у Л2. Обнаружена прямая и обратная связь ИРХ в лимфоцитах у Л2 с уровнем GSH в плазме крови. Наличие разнообразных ответных реакций в концентрациях АО у лиц, подвергшихся различным режимам облучения свидетельствует о чувствительности систем свободно-радикальных окислительных реакций в “критических” клеточных структурах.
ОЦЕНКА СТЕПЕНИ ОСТРОЙ ЛУЧЕВОЙ БОЛЕЗНИ НА ОСНОВЕ ЦИТОГЕНЕТИЧЕСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ
Киндзельский Л.П., Демина Э.А., Петунин Ю.И., Клюшин Д.А., Зверкова А.С.
Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии НАН Украины; ул. Васильковская 45, 03022 Киев, Украина, тел.: (067)4025578
E-mail: edjomina@ukr.net
Авария на Чернобыльской АЭС (ЧАЭС) показала особую актуальность проблемы ранней диагностики, определения степени тяжести и прогноза лучевого поражения. При острых радиационных поражениях необходимость поиска комплекса информативных биологических методов диагностики касается раннего (латентного) периода лучевой болезни, поскольку в развернутой стадии заболевания клиническая картина острой лучевой болезни (ОЛБ) сама по себе достаточно информативна. Для ранней диагностики степени лучевого поражения наиболее эффективным является комплекс гематологических методов в сочетании с цитогенетической дозиметрией. Разработанные ранее методы оценки степени ОЛБ по данным цитогенетических исследований явились недостаточно эффективными в условиях неотложной интенсивной терапии ликвидаторов аварии на ЧАЭС, поскольку переливание крови, подсадка костного мозга, сорбционные и др. лечебные процедуры существенно разбавляют пул биологических дозиметров – аберрантных лимфоцитов, ускоряя их элиминацию. В этой связи нами разработан и рекомендован метод оценки поглощенной дозы ионизирующего излучения и степени ОЛБ в процессе специальной терапии облученных лиц на основе оптимального комплекса цитогенетических показателей и адекватной математической модели множественной линейной регрессии (методические рекомендации «Цитогенетична оцінка ступеня гострої променевої хвороби», 1999р.). Адекватность предложенного метода подтверждается сохранением групповых различий оценок степени ОЛБ для 30 лиц с верифицированным диагнозом.
В исследованной группе ликвидаторов наблюдали более позднее развитие лейко-, лимфо- и тромбоцитопении по сравнению с классической формой ОЛБ. Цитопения крови носила волнообразный характер. Более поздними были сроки развития агранулоцитоза, что связано с активной терапией больных в первые дни пребывания в клинике и адекватной дезинкорпорацией радионуклидов методами энтеро- и гемосорбции, проводимых под руководством проф. Л.П. Киндзельского.
Сопоставление клинических, гематологических, биодозиметрических (цитогенетических) и др. данных обследования облученных лиц позволило сделать вывод о степени ОЛБ и определить стратегию адекватной терапии пострадавших. Применяемая в латентный период заболевания адекватная терапия способствовала снижению потенциальной дозовой нагрузки на организм, что подтверждалось уменьшением уровня аберраций хромосом в лимфоцитах периферической крови больных. С учетом динамики клинических симптомов и гематологических показателей снижалась потенциальная степень развития ОЛБ в период ее манифестации.
ПОВЫШЕНИЕ ТОЧНОСТИ ОПЕРАТИВНОГО СПЕКТРОМЕТРИЧЕСКОГО КОНТРОЛЯ
Лукина Л.И., Моисеев Д.В.
Севастопольский национальный университет ядерной энергии и промышленности: ул. Курчатова 7, Севастополь, Украина, тел:. (0692) 710164, факс: (0692) 710164
E-mail: liluk.05@mail.ru, dmitriymoiseev@mail.ru
Практика эксплуатации АЭС показывает, что основным фактором внешнего радиационного воздействия на персонал является гамма-излучение. Энергетический диапазон измерения уровней гамма-излучения, положенный в основу поверочных схем с границами от 0,01 до 3 МэВ, не покрывает основной спектр гамма-излучения на АЭС в различных режимах эксплуатации. Авторами предлагается ввести новый термин - эффективный энергетический диапазон гамма-излучения, с границами от 0,01 до 10 МэВ.
Существующий парк средств измерительной техники (СИТ) радиационного контроля в реальных условиях приходится использовать в расширенном энергетическом диапазоне, что, в свою очередь, приводит к дополнительным метрологическим погрешностям измерения, разбросу результатов, значительным неточностям при производстве градуировочных и поверочных операций.
Анализ вклада различных составляющих погрешности в суммарную погрешность СИТ показывает, что дополнительная погрешность за счет энергетической зависимости чувствительности (ЭЗЧ) превышает основную в несколько раз. Это позволяет сделать вывод, что для повышения точности измерения с одновременным расширением энергетического диапазона измерения уровней гамма-излучения необходимо компенсировать дополнительную погрешность за счет ЭЗЧ во всем диапазоне измерения.
В настоящее время при определении уровня ионизирующего излучения за измеряемую дозу принимается неопределенное среднее значение, рассчитанное исходя из усредненных показаний приборов радиационного контроля, которые не способны обеспечивать заданную метрологическую точность во всем рассматриваемом энергетическом диапазоне, т.к. содержат неконтролируемую погрешность, в результате чего реальная доза может существенно отличаться от рассчитанной. Это, в свою очередь, приводит к дополнительным рискам, и не позволяет произвести правильные расчеты для определения допустимого времени работы и назначении средств индивидуальной защиты. Наиболее остро встаёт вопрос о точности определения дозы в случае, когда реальная доза превышает регламентированную.
Предлагается решение задачи повышения точности измерения уровня гамма-излучения за счет автоматической компенсации ЭЗЧ. Представляется схемотехническое решение предложенного метода – широкодиапазонный гамма-спектрометр повышенной точности.
Вплив радіойодтерапії на активність цистеїнових протеаз при пухлинних інвазіях щитовидної залози
Лянна О.Л.*, Чорна В.І.**
*Дніпропетровська державна медична академія: вул. Дзержинського, 9, 49044 Дніпропетровськ, тел.: (067)5673086
*Дніпропетровський державний аграрний університет: вул. Ворошилова, 25, 49600 Дніпропетровськ, Україна, тел.: (056)3742441
Е-mail: olga_313@mail.ru
Відомо, що серед усіх видів онкологічних захворювань щитовидної залози (ЩЗ), папілярний рак є найбільш поширеним. Сучасними біохімічними та клініко-біохімічними дослідженнями було показано, що серед багатьох біомаркерів папілярної карциноми ЩЗ, лізосомні цистеїнові протеази – катепсин В (КФ 3.4.22.1) та катепсин L (КФ 3.4.22.15), привертають особливу увагу. Вважають, що рівні активності цистеїнових катепсинів у різних тканинах, органах та біологічних рідинах можна застосовувати в якості незалежних прогностичних показників перебігу хвороби. Метою даної роботи було дослідження змін рівнів активності лізосомних цистеїнових катепсинів В та L у плазмі крові та післяопераційному матеріалі тканин хворих із доброякісними і злоякісними (папілярна карцинома ЩЗ (І та ІІ стадії)) пухлинами щитовидної залози у наступних групах: 1 – контроль; 2 – до операції; 3 – після операції; 4 – до радіойодтерапії; 5 – після радіойодтерапіїї; а також визначення рівнів тиреоїдних гормонів у плазмі крові хворих та з’ясування ролі лізосомних цистеїнових катепсинів, як у розвитку онкологічного захворювання ЩЗ, так і в адаптивних перебудовах білкового метаболізму у відповідь на проведену радіойодтерапію. Показано, що в тканинах злоякісних пухлин щитовидної залози встановлено підвищення рівнів активності досліджуваних катепсинів, яке зростало зі ступенем злоякісності пухлини. Активність лізосомного цистеїнового катепсину L у плазмі крові хворих із папілярною карциномою ЩЗ визначена підвищеною на всіх етапах спостереження. Зокрема, на момент встановлення діагнозу активність досліджуваного ферменту у 5 разів перевищувала контрольний показник, що свідчить про розвиток цитолітичних процесів у злоякісних клітинах, які можуть бути обумовлені як порушенням проникності мембран субклітинних структур, так і лабілізацією плазматичної мембрани. Показано, що рівень активності катепсину L залежить від терміну спостереження та набуває максимального значення після проведення курсу радіойодтерапії. Припущено, що отримані показники активності даного катепсину викликані порушеннями функціонування тироцитів, викликаних накопиченням радіоактивного йоду в клітинах ЩЗ і стає однією з причин зростання вмісту тиреотропного гормону та характеризує зміни в характері гормоноутворення ЩЗ при злоякісній формі захворювання ЩЗ. Таким чином, зміни активності даного ферменту свідчать про порушення протеолізу, проникності мембран лізосом тироцитів та змін фізико-хімічних властивостей досліджуваних ферментів, які відбуваються за пухлинної трансформації щитовидної залози.
ПАТОФИЗИОЛОГИЯ МЕДИЦИНСКИХ ПОСЛЕДСТВИЙ У ЛИКВИДАТОРОВ ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ АЭС
Ляско Л.И., Сушкевич Г.Н , Цыб А.Ф., Артамонова Ю.З.
ФГБУ Медицинский радиологический научный центр Минздравсоцразвития России; ул. Королева 4, 249036 Обнинск, Калужская область, Россия, тел.: (48439)93025, (48439)44306, факс: (48439)93052
E-mail: lyasko@mrrc.obninsk.ru
Изучение в динамике полисистемных морфо-функциональных изменений в организме ликвидаторов с применением формализованного протокола обследования, разработанного ВОЗ для «групп риска», в подготовке которого авторы принимали непосредственное участие в качестве экспертов ВОЗ, явилось целью приоритетных многолетних исследований в рамках международных и федеральных программ.
Согласно данным, полученным в МРНЦ, установлено, что у ликвидаторов в ближайшие годы после аварии наблюдались пролонгированные изменения в функционировании основных регуляторных и защитных систем, в основе которых лежали гипоталамо-гипофизарные функциональные нарушения. В возникновении этих нарушений зарегистрированы временные закономерности, свидетельствующие об изменении состояния здоровья ликвидаторов, которые к моменту аварии были практически здоровыми людьми. Данные Государственного медико-дозиметрического регистра РФ и собственные исследования по заболеваемости среди ликвидаторов указывали на то, что наиболее распространенными были нейровегетативные нарушения, играющие ведущую роль в патогенезе нервно-психических и соматических заболеваний, в том числе и кардио-церебральных расстройств. Стало известно, что в патогенезе выявленных нарушений лежат пострадиационные эндокринопатии, модифицирующие высшую нервную, а также эмоционально-личностную и интеллектуально-мнестическую деятельность, поведенческие реакции и их мотивацию с отражением на умственной работоспособности. Выявленные нарушения сохранились и в отдаленный поставарийный период в форме дисбаланса и дисфункции гормонально-метаболических, иммунологических, антиоксидантных процессов, но имеющих иной характер по сравнению с предыдущими периодами наблюдения и проявляющихся, в снижении соматотропной функции гипофиза, повышении числа цитотоксических клеток, значимом нарушении фагоцитоза, накоплении в организме продуктов пероксидации липидов, эндотоксинов, активаторов атерогенных факторов, разнонаправленных изменениях активности ферментативного звена системы антиоксидантной защиты.
Данные изменения, играют важную роль в канцерогенезе и в первую очередь, в клетках тех органов, которые наиболее чувствительны к ионизирующему излучению: стволовые клетки кроветворения, кишечный эпителий, железы нейроэндокринной секреции, ростковой слой кожи. Как следствие в наблюдаемой когорте наиболее многочисленными оказались группы риска тиреоидной и онкопатологии, в структуре которой превалировали новообразования предстательной железы, органов пищеварения и щитовидной железы.
ВІТАМІННИЙ СКЛАД ХАРЧОВИХ РАЦІОНІВ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ В УМОВАХ ПІДВИЩЕНОГО ВМІСТУ РАДІОНУКЛІДІВ У НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ
1Матасар І.Т., 1Луценко О.Г., 1Петрищенко Л.М., 2Матасар Т.В.
1Державна установа "Науковий центр радіаційної медицини НАМН України", м. Київ, Україна
2ДП №1 Дарницького р-ну, м.Київ, Україна
Вітаміни відносяться до незамінних харчових компонентів нормального обміну речовин в організмі. Одні вітаміни є чинниками, що обумовлюють ріст та розвиток організму, формують його захисні сили, інші, в складі ферментів, прискорюють біохімічні процеси, а, відповідно, і сприяють вивільненню енергії, каталізують окислювально-відновні процеси тощо. Як правило, навіть збалансовані дієти не завжди можуть задовольнити потреби організму у вітамінах.
Метою роботи було дослідження особливостей харчування, у тому числі і вивчення забезпеченості вітамінами дітей віком від 1 до 6 років, які постійно проживають на радіоактивно забруднених територіях.
Обстеженню підлягали діти, які постійно проживають в населених пунктах Іванківського р-ну Київської області (села: Горностайпіль, Дитятки, Оране, Прибірськ, Розважів та с.м.т. Іванків (середня паспортна доза внутрішнього опромінення населення – (0,14±0,02) мЗв/рік-1). Вивчення фактичного харчування проводилося в зимово-весняний період 2010 р.
Методи дослідження: біохімічний, анкетно-опитувальний, математичний.
Забезпеченість дитячого населення вітамінами оцінювали шляхом порівняння з діючими в Україні "Нормами фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії".
В результаті дослідження встановлено наявний дефіцит у харчуванні обстеженого контингенту b-каротину (у дітей від 1 до 3 років на 23%, у дітей від 4 до 6 років на 16%). Вміст в раціонах рибофлавіну, ніацину та аскорбінової кислоти був у межах фізіологічних потреб. Забезпеченість тіаміном дітей віком від 4 до 6 років дещо перевищувала потреби. Вміст в раціонах піридоксину та токоферолу не відповідав фізіологічним потребам у більшості обстежених дітей.
Нами спостерігався значний дефіцит кальциферолу, в середньому, на 93%. Вміст в раціонах фолієвої кислоти задовольняв потреби всіх обстежених дітей.
Встановлена деформація у забезпеченості вітамінами дітей пов'язана з тим, що вони вживали недостатню кількість молока 50%, вершкового масла на 39%, овочів на 71%, фруктів на 67%, соків (фруктові, овочеві) на 33,5%.
Виявлена забезпеченість вітамінами може позначитись на патогенезі багатьох захворювань, особливо дітей раннього віку, які проживають в умовах підвищеного вмісту радіонуклідів у навколишньому середовищі.
При спостереженні за дітьми і встановленні хронічної втомленості, неспокійного сну, подразливості, втраті апетиту, різноманітних змінах на шкірі, слизових оболонках, несприятливих відчуттях в кінцівках та частих простудних захворювання необхідно негайно оздоровлювати дітей під ретельним наглядом лікаря.