Міжнародна асоціація академій наук

Вид материала

Документы

Содержание Трансформація екологічного середовища на радіоактивно забруднених староорних землях під впливом залісення Особливості забруднення та закономірності міграції радіонуклідів (за Особенности накопления и распределения Популяционная онкозаболеваемость на территориях, пострадавших после аварии на чернобыльской аэс Модифікація стрес-реакції показників функції цнс щурів за умов їх попереднього гамма-опромінення у нелетальних дозах Моніторинг цитогенетичної мінливості звичайної полівки (Microtus arvalis Pall) в умовах зони Відчуження ЧАЕС Влияние микробиологических препаратов на накопление The Accident - Environmental Measures in South-Hungary in 1986 - Environmental Study "in situ" in 1998 Последствия аварии на чаэс 5-25 лет спустя. возможные прогнозы на будущее Принципы построения унифицированной методологии оценки радиационных последствий постулируемых аварий с использованием опыта авар Вплив радіаційно індукованого ефекту свідка на цитогенетичні показники в учасників ліквідації наслідків аварії на чаес Вплив лісорослинних умов на розподіл Оцінка біологічних ефектів у Сільськогосподарських тварин у ранній період після радіаційних аварій Проведение сравнительных испытаний методов измерения стронция-90 в пробах воды и наблюдательных скважин Утилизация твердых низкорадиоактивных отходов уранодобывающей промышленности Определение оптимальных соотношений компонентов дезактивирующих растворов с помощью метода гауса Последствия Чернобыльской катастрофы в регионе дейст­вия предприятий первичного ядерного цикла: 25 лет спустя Техноекополіс славутича – ефективний засіб екологічної, економічної та соціальної реабілітації населених пунктів та динамічного Соціально-економічний прогрес – передумова подальшого розвитку цивілізації чорнобильської зони Радіобіологічні та радіоекологічні аспекти чорнобильської катастрофи ... Полное содержание

Подобный материал:

• 1. Назва модуля, 29.08kb.
• 1. Міжнародні валютно-фінансові організації, 138.94kb.
• Конспект лекцій для напряму підготовки 030503 «Міжнародна економіка» для підготовки, 851.43kb.
• Конспект лекцій для напряму підготовки 030503 «Міжнародна економіка» для підготовки, 850.06kb.
• Українська Асоціація "Жінки в науці та освіті", Харківська обласна державна адміністрація,, 484.13kb.
• Назва реферату: Міжнародні економічні відносини Розділ, 150.35kb.
• Міжнародна магістерська програма імеss бременська Міжнародна школа суспільних наук, 164.67kb.
• М. Київ) Державний університет «Вища школа економіки» (Росія) Міжнародна академія соціально-економічних, 98.4kb.
• Міжнародна журналістика – 2002 київ 2002, 2743.9kb.
• Вчення В. І. Вернадського про біосферу та ноосферу, 84.2kb.

ризик перевищення вимог Державних гігієнічних нормативів України вмістом ¹³⁷Cs i ⁹⁰Sr у рибі Київського водосховища на пізній стадії аварії на ЧАЕС

Хомутінін Ю.В., Кузьменко А.В., Малаштан І.М., Павлюченко В.В.


Український НДІ Сільськогосподарської радіології НУБіП України; вул. Машинобудівників, 7, Київська обл. Києво-Святошинський р-н. пмт. Чабани,

Україна, тел.: (044) 5267531, факс (044) 526-07-90

E-mail: yuriy@uiar.kiev.ua


Київське водосховище є найбільшим водоймищем, що безпосередньо контактує із зоною відчуження ЧАЕС. Через його верхів'я проходить границя зони. В ньому ведеться, як промисловий, так і любительський вилов риби. За різними оцінками останнім часом в рік виловлюється 550-600 т різних видів риби.

Відповідно до Державних гігієнічних нормативів України (ДР-2006), що діють, вміст ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr в рибі і рибних продуктах не повинен перевищувати відповідно 150 Бк/кг і 35 Бк/кг і повинно задовольняти наступному критерію радіаційної безпеки: , де (), () – відповідні результати (помилки) вимірів.

Радіологічний контроль риби в Київському водосховищі показує, що вміст у ній ¹³⁷Cs i ⁹⁰Sr у цілому відповідає встановленим вимогам. Проте він не гарантує, що при промисловому і любительському лові серед спійманої риби опиняться особини, в яких вміст радіонуклідів перевищує допустимі ДР-2006 рівні забруднення. У літературі з цього питання в даний час не існує достовірних оцінок ризику перевищення цих нормативів на пізній стадії аварії на ЧАЕС.

У даній роботі на основі теорії випадкових процесів і статистичного аналізу багаточисельних результатів вимірів вмісту ¹³⁷Cs в м’язах риб i ⁹⁰Sr в кістках риб запропонована методологія і алгоритм оцінки ризику перевищення допустимих рівнів за вмістом ¹³⁷Cs i ⁹⁰Sr в рибі різних видів на пізній стадії аварії на ЧАЕС. На прикладі акваторії промислового лову риби в північній частині Київського водосховища (де на протязі 2009-2011 років було відібрано більше 500 риб різних видів, в яких виміряні вміст ¹³⁷Cs i ⁹⁰Sr) була проведена верифікація запропонованого алгоритму і отримані оцінки ризику вилову різних видів риби (щука, судак, окунь, сом, плоскирка, краснопірка, плітка, лящ, карась, лин ) з перевищенням допустимих ДР-2006 рівнів за вмістом ¹³⁷Cs i ⁹⁰Sr.

Отримані оцінки показують, що в окремих випадках на пізній стадії аварії на ЧАЕС (в даний час ) ризик вилову в Київському водосховищі риби з перевищенням допустимих ДР-2006 рівнів за загальним вмістом ¹³⁷Cs i ⁹⁰Sr може перевищувати 5-10% .

Трансформація екологічного середовища на радіоактивно забруднених староорних землях під впливом залісення


Кучма М.Д., Хаурдінова Г.О.


Інститут агроекології та економіки природокористування НААН України; вул. Метрологічна,12, 03143 Київ-157, Україна, тел.: (044) 5261152, факс (044) 5260287

E-mail: haurdinova@ukr.net


Вирубка корінних лісів на Поліссі та тривале сільськогосподарське використання цих територій за інтенсивними технологіями призвели до кардинальної зміни рослинності і пов’язаного з цим структурно-функціонального розбалансування та деградації природних екосистем. В результаті антропогенного втручання, особливо після радіоактивного забруднення території внаслідок аварії на ЧАЕС, відбувається спрощення біорізноманіття, втрачається рівновага та стабільність природних екосистем.

Для відновлення природної рівноваги та екологічної стійкості радіоактивно забруднених колишніх агроландшафтів в зоні Київського Полісся необхідно відтворювати і зберігати природне біорізноманіття.

Одним з провідних чинників, що може сприяти стабілізації як радіоекологічної так і загальноекологічної ситуації є сприяння процесам відновлення лісового покриву території, що забезпечить прискорене відновлення типових для Поліського регіону лісових біогеоценозів, які найбільш ефективно виконують регулюючі та захисні функції.

Дослідженнями встановлено, що:

• сукцесії відновлення природного рослинного покриву проходять з невисокою швидкістю, тому застосування заходів щодо сприяння природному поновленню та штучному лісорозведенню дозволять на 30-50 років прискорити процеси формування корінних деревостанів;
  
• залісення дозволить повернути до господарського обігу значні площі радіоактивно забруднених земель, оскільки основна продукція( деревина) буде отримана через 100-120 років;
  
• під впливом лісових насаджень активізуються процеси малого біологічного колообігу, куди включається суттєва кількість радіонуклідів, зростання запасів надземної та підземної фітомаси призводить до депонування 1-3% запасу радіоцезію та радіостронцію.
  

Отримані результати підтверджують важливу екологічну роль залісення спадкових лісових земель, які тривалий час були в інтенсивному господарському використанні, з метою збагачення та збереження біорізноманіття і відновлення природної стійкості техногенно-порушених територій. Вони можуть бути використані для прогнозування змін екологічного стану перелогів під впливом залісення.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАБРУДНЕННЯ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ МІГРАЦІЇ РАДІОНУКЛІДІВ (ЗА ¹³⁷CS) У ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМАХ ПОЛІССЯ У ВІДДАЛЕНИЙ ПЕРІОД ПІСЛЯ АВАРІЇ НА ЧАЕС


Чоботько Г.М., Райчук Л.А., Пісковий Ю.М.


Інститут агроекології і економіки природокористування Національної академії аграрних наук України; вул. Метрологічна, 12, 03143, м. Київ, Україна, тел. (044) 5262338, факс (044) 5262338

E-mail: chobotko@ukr.net


В роботі представлено результати довготривалих досліджень розподілу дозового навантаження на населення зони радіоекологічного контролю на прикладі типового для Українського Полісся с. Рагівка Київської області у віддалений період (2003–2008 рр.) після аварії на Чорнобильській АЕС. Спостерігається загальна тенденція до зниження з роками частоти більших значень дозових навантажень на населення (за ¹³⁷Cs). Встановлено, що ймовірність отримання населенням зони радіоекологічного контролю дози внутрішнього опромінення понад 0,2 мЗв в осінній період значно зростає у порівнянні з весняним, що свідчить про важливе значення у формуванні дози внутрішнього опромінення продуктів харчування лісового походження. Внесок харчових продуктів лісу у дозу внутрішнього опромінення коливається в межах від 12–40% у всього населення до 50–95% у його критичних груп залежно від щільності забруднення території, типу лісорослинних умов, видового складу і ресурсів грибів та ягід, місцевих особливостей раціону харчування.

Оцінка забруднення радіонуклідами лісових екосистем Полісся показала, що гриби та лісові ягоди характеризуються підвищеною питомою активністю по ¹³⁷Сs з широким розподілом за абсолютними значеннями. Це зумовлено строкатістю ґрунтового покриву регіону, фізико-хімічними властивостями ґрунтів, а також плямистістю радіоактивного забруднення. Значення коефіцієнту переходу ¹³⁷Cs зменшується серед лісових ягід у такій послідовності: чорниця > бузина > журавлина > суниця > буяхи. Відмінності у здатності до акумуляції цими видами рослин радіонукліда пояснюється значною мірою особливостями їх місцезростання, наприклад, рівнями зволоження. Інтенсивність накопичення ¹³⁷Сs різними видами макроміцетів залежить від типу лісорослинних умов, а також видових особливостей, зокрема глибини розміщення міцелію.

Математичне моделювання дало змогу дослідити закономірність міграції ¹³⁷Сs у лісовій екосистемі і визначити характер накопичення радіонукліда різними її компартментами. Отримані за допомогою математичної моделі прогнози можуть бути теоретичною основою для рекомендацій щодо стратегії формування споживчого кошика населення забруднених регіонів з метою зниження рівня опромінення людини і прийняття рішення з реалізації радіоекологічних заходів та проектів ефективного використання лісових ресурсів, що сприятимуть відновленню виробничої та соціальної інфраструктури.

Особенности накопления и распределения ¹³⁷Сs в организме косули европейской в лесах Житомирского Полесья


Шелест З. М.*, Краснов В. П.**,


*Житомирский государственный технологический университет; ул. Черняховского, 103, 10005 Житомир, Украина, тел.: (0412) 241948

**Полесский филиал УкрНИИЛХА; ул. Нескореных, 2, Довжик, Житомир. р-на

Е-mail: gef_szm@ztu.edu.ua


Работы по изучению особенностей радиоактивного загрязнения охотничьих животных были начаты еще в 60-е годы. После Чернобыльской катастрофы они приобрели большое практическое значение, так как дичь в некоторых регионах может служить существенным источником увеличения дозы внутреннего облучения населения. Все авторы отмечают значительную сезонную вариабельность накопления ¹³⁷Сs у косули, существуют только некоторые отличия в сроках наступления максимума загрязнения.

Отстрелы животных проводились на 3 участках в типичных для данного вида на Полесье экологических нишах (суборях и сугрудках). Плотность загрязнения почвы ¹³⁷Сs в среднем составляла 29±8 кБк/м2, 55±17 кБк/м² и 221±57 кБк/м².

Анализ результатов исследований свидетельствует о том, накопление ¹³⁷Сs мышечными тканями косули, независимо от уровня загрязнения почвы и абсолютных значений удельной активности, в осенний период возрастало от 4 до 11 раз. Сравнение характера помесячной динамики радиоактивного загрязнения мышц показало, что в условиях субори максимальное накопление радионуклида наблюдается несколько позже (октябрь – декабрь), чем в условиях сугрудка (сентябрь – ноябрь). Сравнивая полученные результаты с данными для Центральной Швеции (бор) и Чернобыльской зоны (луга и перелоги), можно сделать вывод о том, что время наступления максимального накопления ¹³⁷Сs в организме косули определенным образом зависит от экологических особенностей местообитания.

Одновременно с отбором образцов мышечной ткани проводились отборы содержимого рубца и внутренних органов. В среднем содержание ¹³⁷Сs в рубце было в 1,6 раза ниже, чем в мышцах при коэффициенте корреляции 0,09±0,02. Коэффициенты корреляции между показателями удельной активности в мышцах и внутренних органах находятся в пределах 0,80 – 0,99. Обобщение данных по радиоактивному загрязнению внутренних органов показало, что средние значения удельной активности образуют следующий ряд (в порядке убывания): почки – мышцы – селезенка – сердце – легкие – печень – содержимое рубца – мозг – кровь. При высоких уровнях загрязнения угодий накопление в печени и сердце превышало такое в мышцах. Анализ литературы свидетельствует о том, что депонирование данного радионуклида в организме косули отличается от такого у других видов диких и домашних животных. Наиболее близким к косуле оказалось перераспределение ¹³⁷Сs у крупного рогатого скота в условиях хронического поступления.

ПОПУЛЯЦИОННАЯ ОНКОЗАБОЛЕВАЕМОСТЬ НА ТЕРРИТОРИЯХ, ПОСТРАДАВШИХ ПОСЛЕ АВАРИИ НА ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ АЭС


Паршков Е.М^*, Голивец Т.П.^**, Прошин А.Д.^*, Коваленко Б.С.^**, Артамонова Ю.З.^*, Соколов В.А.^*, Чеботарева И.В.<sup>*


*</sup>ФГБУ Медицинский радиологический научный центр Минздравсоцразвития России; ул. Королева 4, 249036 Обнинск, Калужская область, Россия, тел.: (48439)93025, (48439)44306, факс: (48439)93052

^**НИУ Белгородский государственный университет; ул. Победы 85, 308015 Белгород, Россия, тел: (4722)301211, факс: (4722)504784

E-mail: parshkov@mrrc.obninsk.ru (Паршкову Е.М.)


В работе проведен дескриптивный эпидемиологический анализ около 220 тыс. впервые выявленных случаев злокачественных новообразований (ЗНО) за 25-летний период наблюдения (1981-2005 гг.) у населения Брянской области, наиболее пострадавшей в России после аварии на ЧАЭС, и менее пострадавшей Белгородской области.

Анализ проводился с учетом половозрастной онкозаболеваемости по отдельным нозологическим формам (локализациям). Особое внимание было уделено анализу темпа прироста онкозаболеваемости по пятилетним периодам наблюдения, по половозрастным группам и по нозологическим формам. Именно этот параметр наглядно демонстрирует, как отреагировали отдельные группы населения на действие радиации в различные сроки после аварии.

Установлено, что авария на ЧАЭС не повлияла на протяжении 20-летнего периода наблюдения (1986-2005 гг.) на базовые показатели развития онкопатологии (соотношение заболевших мужчин и женщин, соотношение по локализациям, последовательность развития онкопатологии по полу и возрасту и т.д.). Вместе с тем, выявлен ряд характерных признаков, которые сводятся к следующему:

- независимо от пола, возраста, локализации ЗНО онкозаболеваемость в поставарийный период имеет волнообразный характер: рост в первые 10 лет после аварии (1986-1995 гг.), стабилизация роста в 1996-2000 гг. и тенденция к новому росту в 2001-2005 гг.;

- наиболее выраженный рост онкозаболеваемости отмечается у детей и подростков, менее выраженный - до 30-35-летнего возраста, отсутствие роста от 40 до 65 лет, новый подъем заболеваемости старше 65-летнего возраста;

- рост онкозаболеваемости у детей и подростков происходит за счет 6-ти локализаций (лимфатическая и кроветворная ткань, головной мозг, соединительная и др. мягкие ткани, кости и суставные хрящи, почки, печень) и дополнительно за счет локализаций с более продолжительным биологическим латентным периодом (щитовидная железа, яичники, яички, шейка и тело матки, молочная железа, меланома кожи).

Сделано заключение, что малые дозы радиации сокращают время биологического латентного периода, вызывая тем самым более раннюю манифестацию имеющихся скрытых форм ЗНО, и не приводят к образованию новых случаев ЗНО.

МОДИФІКАЦІЯ СТРЕС-РЕАКЦІЇ ПОКАЗНИКІВ ФУНКЦІЇ ЦНС ЩУРІВ ЗА УМОВ ЇХ ПОПЕРЕДНЬОГО ГАММА-ОПРОМІНЕННЯ У НЕЛЕТАЛЬНИХ ДОЗАХ


Варецький В.В., Шелковський М.В., Ракочі О.Г., Тукаленко Є.В., Дмитрієва І.Р.


ДУ «Науковий центр радіаційної медицини АМН України»; вул. Мельникова 53, 04050, Київ-50, Україна, тел.: (044) 4833664,

E-mail: starovyach@ukr.net


Як правило, люди, що зазнають впливу іонізувального випромінення водночас піддаються впливу низки стресових чинників, що особливо яскраво проявилося під час аварії на ЧАЕС. Однак визначити в таких випадках значущість впливу радіаційних та нерадіаційних чинників і характер їхньої взаємодії найчастіше неможливо. У проведеному експериментальному дослідженні визначали особливості реакції на стресовий вплив (електрошок) показників функції ЦНС у щурів, що були попередньо опроміненені в дозах 0,5 та 1,0 Гр. Застосовували одноразове тотальне гамма-опромінення (⁹⁰Co – терапевтична установка «Рокус»). Стресування (подразнення кінцівок тварин електричним струмом; 0,8 мА) безпосередньо передувало їхньому тестуванню, що проводилося для оцінки функції ЦНС і включало визначення рівня умовнорефлекторних реакцій активного уникання (човникова камера). Ці показники віддзеркалювали рівень та швидкість навчання щурів певним стереотипам поведінки, їх сталість, швидкість реакцій, рівень збудженості тощо. Дослідження проведені на 52 безпородних білих щурах, розподілених на 6 груп: контроль, стрес, опромінення в дозі 0,5 Гр, опромінення в дозі 1,0 Гр, опромінення 0,5 Гр + стрес, опромінення 1,0 Гр + стрес. Послідовно використовували два цикли. В першому з них тривалість стресування становила 10 хв, а в другому – 20 хв. Весь експеримент тривав 6 тижнів протягом яких проведено 12 тестувань тварин. Для визначення реакції на стрес порівнювали рівень показників у стресованих та нестресованих тварин. Показано, що безпосередньо після стресування за даними показників умовнорефлекторної поведінки тварин спостерігається закономірний і вірогідний ефект стимуляції. Натомість наступні тестування тих самих тварин, але без електрошоку (відстрочений ефект) демонстрували, порівняно з контролем, вірогідне пригнічення умовнорефлекторної поведінки. У опромінених тварин спостерігали вірогідне зниження рівня умовнорефлекторної поведінки, що при дозі 1,0 Гр було більш значним, ніж у разі дози в 0,5 Гр. У стресованих та попередньо опромінених щурів, порівняно з опроміненими, але нестресованими тваринами, стрес-реакція посилювалася. При дозі 0,5 Гр безпосередній ефект майже не змінювався, але дещо посилювався у період, коли стресування вже не застосовували. При дозі в 1,0 Гр вірогідне зростання реакції на стресування спостерігали як безпосередньо після нього, так і у подальший період без його застосування. Таким чином, зрушення показників умовнорефлекторних реакцій за умов впливу стресу нерадіаційної природи у опромінених тварин при дозі в 1,0 Гр були більш виражені і глибші, ніж при дозі в 0,5 Гр. Тобто, реакція ЦНС на стресовий вплив модифікується попереднім опроміненням і у діапазоні використаних доз збільшується в міру зростання ефекту самого опромінення.

популяционно-генетическиЕ последствиЯ хронического действия экологического стресса у видов млекопитающих


Глазко Т.Т., Глазко В.И.


Российский государственный аграрный университет – МСХА имени К.А. Тимирязева, Россия, Москва, 127550, Тимирязевская ул. 49, тел. (499)9761059, факс (499) 9760428, vglazko@yahoo.com


Ранее на основании исследований последствий аварии на ЧАЭС в популяциях видов млекопитающих нами сформулированы положения об отличиях популяционно-генетических изменений в острую и хроническую фазы экологического стресса. В целях изучения видоспецифичности таких ответов выполнен сравнительный анализ популяционно-генетических структур монгольского скота (яков, крупного рогатого скота, овец) в условиях биосферного заповедника Хубсугул (Монголия) и в зоне «рискованного» животноводства пустыни Гоби. В качестве молекулярно-генетических маркеров использовали оценки полиморфизма фрагментов ДНК, фланкированных инвертированным микросателлитным локусом (AG, ISSR-PCR маркеры). В целях оценок нестабильности генетического аппарата в мазках периферической крови животных выполняли подсчет эритроцитов с микроядрами. Генотипирование животных по 38 локусам позволило получить следующие данные. Доля полиморфных локусов (P) у яков 15,8%, полиморфное информационное содержание (PIC) 0,039. В популяциях яков в пустыне Гоби - P 10,5%, PIC – 0,039; в заповеднике Хубсугул - P 13,2%, PIC – 0,040, генетическое расстояние между ними DN=0,0410. У монгольского крупного рогатого скота суммарно P 28,9%, PIC – 0,049, в пустыне Гоби - P 13,2%, PIC – 0,035; в заповеднике Хубсугул - P 23,7%, PIC – 0,067; генетическое расстояние между ними DN=0,1087. У монгольских овец суммарно P 42,1%, PIC – 0,095, в пустыне Гоби - P 34,2%, PIC – 0,118; в заповеднике Хубсугул - P 10,5%, PIC – 0,071; генетическое расстояние между ними DN=0,1712. На дендрограмме, построенной по генетическим расстояниям, яки образуют общий кластер с крупным рогатым скотом, обе группы овец – отдельный кластер. Полученные данные свидетельствуют о том, что популяционно-генетическая дифференциация по ISSR-PCR маркерам наиболее глубока у овец, наименее – у яков, что согласуется с уровнем полиморфизма у этих видов (P, PIC). В районе Хубсугул частоты встречаемости эритроцитов с микроядрами оказались существенно выше, чем у тех же видов в зоне рискованного животноводства. В районе Хубсугул у овец частота эритроцитов с микроядрами была 5,3±0,4‰; у крупного рогатого скота - 4,6±0,7‰; у яков - 3,2±0,6‰; в пустыне Гоби у овец - 0,9±0,1‰; у крупного рогатого скота - 1,8±0,6‰; у яков - 0,3±0,2‰. То есть, дифференциация животных по микроядерному тесту совпадала с наблюдаемой по молекулярно-генетическим маркерам, наибольшая у овец, наименьшая – у яков. Полученные данные хорошо согласуются с результатами исследований, выполненных нами ранее на популяциях разных видов млекопитающих после аварии на ЧАЭС, свидетельствующими о том, что хроническое действие факторов экологического стресса способствует отбору животных (в ряду поколений) с повышенной устойчивостью генетического аппарата к неблагоприятным средовым условиям.

Моніторинг цитогенетичної мінливості звичайної полівки (Microtus arvalis Pall) в умовах зони Відчуження ЧАЕС


Костенко С.О.*, *Джус П.П., Бунтова О.Г.**, Чижевский І.В.**, Єрмакова О.В.***, Башликова Л.А.***, Коновал О.М.*


*Національний університет біоресурсів і природокористування України; вул. генерала Родімцева 19, 03043, м. Київ, Україна, тел:/факс (044)5278230;

**Державне спеціалізоване науково-виробниче підприємство ״Чорнобильский радіоекологічний центр״ (״Екоцентр״) МЧС України, вул. Шкільна, 6, 07270, м. Чорнобиль, Іванківський район, Київська обл., Україна, тел. (044)2464839;

***Інститут біології Республіки Комі наукового центра УрО РАН, Республіка Комі, Росія, вул. Комуністична, 28, 167982, м.Сиктивкар, Росія, тел. (212)-43-04-78

E-mail: swetakostenko@mail.ru


Зручним тестерним об’єктом для вивчення впливу іонізуючого опромінення на ссавців є мишоподібні гризуни. За рахунок тісного контакту з верхніми шарами грунту, в яких накопичуються полютанти, на тварин діють різні фактори радіаційного та нерадіаційного характеру. Звичайна полівка (Microtus arvalis Pall) – один з фонових видів України, вона характеризується широким ареалом поширення, швидкими темпами розмноження та зміною генерацій, що дозволяє її використовувати в якості моделі для моніторингових досліджень популяцій.

Проаналізовано клітини кісткого мозку звичайних полівок, відловлених на території зони відчуження до аварії у 1985р. (експедиція І.В.Загороднюка ) і після неї у 1986-1989 рр., (експедиція Інституту біології Республіки Комі наукового центру УрО РАН), 1996, 1997, 2001, 2009, 2010 рр. (співробітники «Екоцентру»).

Цитогенетичні параметри 10 звичайних полівок, відловлених в до чорнобильській період, відповідають спонтанному рівневі, характерному для ссавців, що проживають на умовно контрольних територіях (Бочков,1989). Показники звичайних полівок, зловлених після аварії суттєво відрізнялися від характерних для тварин, відловлених у 1985 році. У порівнянні з 1996 роком у тварин, відловлених у 2001 р., зріс рівень поліплоїдних клітин (ПП), але він був меншим ніж рівень ПП у тварин, відловлених в зоні умовного контролю у 1997 році. Кількість метафазних пластинок з хромосомними абераціями (ХА) у тварин, відловлених в усіх регіонах, відповідала умовному контрольному рівневі, характерному для 1997 року (с.Роз’їзже). Тварини, відловлені у 2001 році вірогідно відрізнялися від тварин, відловлених у 1997 році в зоні умовного контролю за кількістю клітин з асинхронним розщепленням центромірних районів хроматид (АРЦРХ).

Знайдений кореляційий зв’язок (r=0,6) між числом клітин з мікроядрами (МЯ) анеуплоїдією (А) та виявлені клітини з пошкодженням центромірного району у полівок, відловлених у 1996 році. Достовірне зменшення кількості МЯ, яке спос­терігалось у тварин, відловлених у 2001 р., відповідало зменшенню частоти А клітин.

Кількість МЯ у тварин, відловлених у 2001 році, відповідала кількості клітин у тварин, відловлених у 1997 році в зоні умовного контролю і була вірогідно нижчою, ніж показники 1996 року. Найбільшою частотою А метафаз характеризувалися тварини, відловлені у 1996 році в найбільш забрудненому районі відлову - Чистогалівці. Зважаючи на те, що за 1996-2001 роки рівень радіонуклідного забруднення змінився не значно, кількість клітин з А вірогідно зменшилася, можна припустити, те що відбувся відбір більш радіорезистентних особин.

Влияние микробиологических препаратов на накопление ¹³⁷Cs и ⁹⁰Sr овощными культурами


Захаренко М.Н., Шамаль Н.В., Хомченко О.Н., Куц Ф.И.


Институт радиобиологии НАН Беларуси; ул. Федюнинского 4, 246007 Гомель, Республика Беларусь, тел. (0232) 570706, факс (0232) 570706

E-mail: mani.ko@mail.ru


Было изучено влияние микробиологических препаратов ЕМ1 Конкур и Байкал ЭМ1 на поступление ¹³⁷Cs и ⁹⁰Sr в овощные культуры в условиях радиоактивного загрязнения почвы. Исследования проводились на экспериментальных площадках 1 и 2 (ПГРЭЗ). Почва дерново-подзолистая, супесчаная. Агрохимическая характеристика: pH – 6 и 6,6; содержание гумуса – 2,5 и 1,5%; плотность загрязнения почвы по ¹³⁷Cs – 280 и 340 кБк/м², по ⁹⁰Sr – 55 и 23 кБк/м², соответственно для опытного поля 1 и 2.

ЭМ-препараты на опытном поле 1 не оказали существенного влияния на накопление культурой салата ¹³⁷Cs. Но удельная активность (УА) ⁹⁰Sr во всех вариантах опыта уменьшилась по отношению к контролю в 5 раз. При использовании препарата ЕМ1 Конкур УА составила 5,1 и 6,3 Бк/кг в зависимости от вариантов обработки. На опытном поле 2 фон N₇₀P₉₀K₇₀ применение ЕМ1 Конкур снизило поступление ¹³⁷Cs в 2 раза. В условиях фона N₇₀P₉₀K₇₀ обработка препаратами ЕМ1 Конкур и Байкал ЭМ1 способствовала снижению поступления ⁹⁰Sr на 25 и 2 %, соответственно.

УА ¹³⁷Cs в зеленых листьях лука на опытном поле 1 составила 1-3 Бк/кг. Применение препарата ЕМ1 Конкур снизило содержание ⁹⁰Sr в 3 и 1,5 раза в зависимости от способа обработки, а при использовании Байкал ЭМ1 снижение составило 54 % при обоих вариантах обработки.

УА ¹³⁷Cs в моркови на опытном поле 1 составила 2-3 Бк/кг. Содержание ⁹⁰Sr при использовании препарата ЕМ1 Конкур уменьшилось в среднем на 68 % и составило 2 Бк/кг. На опытном поле 2 содержание ¹³⁷Cs имело значения 3-7 Бк/кг. Использование препарата ЕМ1 Конкур на фоне N₆₀P₆₀K₉₀ привело к снижению УА ¹³⁷Cs на 40 %. Использование препаратов ЕМ1 Конкур и Байкал ЭМ1 на фоне N₆₀P₆₀K₉₀ соответственно способствовало снижению поступления ⁹⁰Sr в корнеплоды на 73 и 32 % по сравнению с контрольной площадкой.

Свекла столовая, как и морковь, характеризуется низкими значениями накопления ¹³⁷Cs. УА ⁹⁰Sr в мякоти корнеплодов была почти на порядок выше УА ¹³⁷Cs – 9 Бк/кг. Применение препарата ЕМ1 Конкур в варианте опыта с поливом растений дало минимальное значение УА и способствовало снижению поступления ⁹⁰Sr до 57 %.

Таким образом, кроме того, что микробиологические препараты улучшают питание и повышают урожайность сельскохозяйственных культур, улучшают химический и биологический состав почвы, необходимо отметить, что эти препараты можно использовать на загрязненных радионуклидами землях при выращивании овощных культур и чем выше накопление радионуклида в растениях, тем более выражен эффект от применения микробиологических препаратов, особенно ЕМ1 Конкур.

The Accident - Environmental Measures in South-Hungary in 1986 - Environmental Study "in situ" in 1998


*Kóbor¹ J., **Dubchak S., **Poyapkov V.


^*University of Pécs, Medical Center, Division for Radiation Safety, Pécs, Hungary
^**European Centre of Technogenic Safety (TESEC), Kyiv, Ukraine


The author - as a young biophysicist - mesured rain wather, vegetables , etc. and tried to do dose estimation for the population in the days when first deficient informations on the disaster got to Hungary in April-May 1986. The university laboratory (city of Pécs, South-Hungary) in which this work was performed was not informed by authorities. Lot of people, who were afraid and did not trust in official information policy, asked him for informations about radiation danger and brought their probes for examination. These results evaluated as well as interpretation dilemma of that time are presented. Critical report is presented on the Hungarian Nuclear Safety Network which has been in organisation since 1996.

12 years later the author had participated with the TESEC staff in Fourth Summer School on Post Accident Radiation Monitoring and took part in practical exercises in Chornobyl Exclusion zone near Chornobyl NPP. Some results of In-situ measurements, soil, pasture, air samples taken in Exclusion zone and experiences gained with co-authors together are presented.

ПОСЛЕДСТВИЯ АВАРИИ НА ЧАЭС 5-25 ЛЕТ СПУСТЯ. ВОЗМОЖНЫЕ ПРОГНОЗЫ НА БУДУЩЕЕ


Пелевина И.И. ^*, Алещенко А.В.^**, Антощина М.М. ^***, Кудряшова О.В. ^*, Лизунова Е.Ю. ^*, Осипов А.Н.^*, Рябченко Н.И. ^***, Серебряный А.М. <sup>**


*</sup>Учреждение Российской Академии наук Институт химической физики им. Н.Н. Семенова РАН; ул. Косыгина 4, 119991 Москва, Россия, тел.: (495)9397447, факс: (495)6512191

^**Учреждение Российской Академии наук Институт биохимической физики им. Н.М. Эмануэля РАН; ул. Косыгина 4, 119334 Москва, Россия, тел.: (495)9397481, факс: (499)1374101

^***ФГБУ Медицинский радиологический научный центр Минздравсоцразвития; ул. Королева 4, 249036, Калужская область, Обнинск, Россия, тел.: (484)3993085, факс: (484)3993052

E- mail: pele@chph.ras.ru (Пелевиной И.И.)


Радиобиологические последствия аварии на ЧАЭС, изученные в короткие сроки после катастрофы, подтверждаются и через длительное время. Нами были исследованы в разные сроки последствия аварии на клетках в культуре ткани, мышах, лимфоцитах крови людей, подвергшихся радиационному (и прочим) воздействиям в зоне аварии. Были обнаружены следующие эффекты (в течение первых 10 лет). В культуре клеток ткани возрастала доля клеток с микроядрами (МЯ), увеличивалась радиочувствительность. У мышей увеличивалась радиочувствительность (по выживаемости животных), наблюдалось уменьшение количества эндотелиоцитов в коре головного мозга. Существенно, что все эти эффекты определялись в течение длительного времени после окончания экспозиции и нахождения в чистых, незагрязненных районах. У детей, проживающих на загрязненных после аварии территориях, увеличивалась частота лимфоцитов с МЯ, уменьшалось количество детей с индукцией адаптивного ответа, возрастала частота проявления радиосенсибилизации лимфоцитов после облучения в малых дозах in vitro.

Через 20 и более лет после аварии в крови ликвидаторов частота лимфоцитах с аберрациями хромосом или МЯ не увеличена, но в спектре аберраций хромосом достоверно выше частота аберраций хромосомного типа. В ДНК лимфоцитов ликвидаторов существенно возрастает количество двунитевых разрывов ДНК и существенно повышена концентрация активных форм кислорода.

Делаются выводы: а. нестабильность генома, возникшая в стволовых клетках во время облучения, проявляется в виде повреждений генетического аппарата через весьма длительные сроки после аварии; б. возникает популяция клеток, животных и, вероятно, людей с особыми свойствами, особым фенотипом. Эта популяция более чувствительна к дополнительным воздействиям и у неё понижена способность к адаптивному ответу. У этой популяции наблюдается высокая индивидуальная вариабельность по спонтанному уровню повреждений, радиочувствительности, адаптивному ответу.

ПРИНЦИПЫ ПОСТРОЕНИЯ УНИФИЦИРОВАННОЙ МЕТОДОЛОГИИ ОЦЕНКИ РАДИАЦИОННЫХ ПОСЛЕДСТВИЙ ПОСТУЛИРУЕМЫХ АВАРИЙ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ОПЫТА АВАРИИ НА ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ АЭС


Мороз Н.А., Шевелев Д.В.


Отделение научно-технической поддержки г. Севастополь, ГП НТЦ НАЭК «Энергоатом», ул.Курчатова 7, г.Севастополь, тел.(0692) 710420.


Детерминистический анализ радиационных последствий проектных аварий (далее АПА) является составной частью отчёта по анализу безопасности (ОАБ).

Цель АПА - на различных этапах эксплуатации энергоблока подтверждать, что при самом неблагоприятном ходе проектной аварии (консервативный подход) не превышаются установленные границы радиационного влияния на население и окружающую среду.

В соответствии с ОПБ-07 разрабатывается отчёт по анализу безопасности при проектировании энергоблока, который является документом, необходимым для получения лицензии на эксплуатацию энергоблока.

В настоящее время на всех АЭС Украины выполнены отчёты по АПА для каждого действующего энергоблока. Однако, как показывает их сравнительный анализ, результаты расчётов радиационных последствий аварий, выполненных на разных АЭС существенно, отличаются друг от друга. Это объясняется различиями в методиках выполнения расчётов и различными подходами к интерпретации исходных данных и результатов различных этапов расчётов.

Целью работы является разработка стандарта предприятия, применение которого обеспечит получение достоверных результатов оценки величин аварийных выбросов и дозовых нагрузок при проектных авариях на энергоблоках с ВВЭР-1000.

В выполненных к настоящему времени на АЭС Украины анализах оценки радиационных последствий проектных аварий (далее АПА) в качестве критериев оценки выбирались требования, изложенные в «Санитарных правилах проектирования и эксплуатации атомных станций (СП АС-88)».

Результаты, выполненных АПА показывали, что энергоблоки АЭС отвечали этим требованиям. При этом АПА были выполнены с большим уровнем консерватизма и, по мнению разработчиков, значительным завышением уровня радиационных последствий проектных аварий.

Предполагается следующее содержание Методики:

Введение

1. Выбор исходных данных для расчетов радиационных последствий ПА – общие положения.

2. Методика расчёта накопления РВ в топливе.

3. Методика расчёта выхода РВ в газовый зазор твэл.

4. Методика расчёта выхода РВ в контур теплоносителя.

5. Методика расчёта выхода РВ и их распределения в гермозоне, параметров в помещениях ГО.

6. Методика расчёта выхода РВ в атмосферу.

Заключение

ВПЛИВ РАДІАЦІЙНО ІНДУКОВАНОГО ЕФЕКТУ СВІДКА НА ЦИТОГЕНЕТИЧНІ ПОКАЗНИКИ В УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС


Шеметун О.В., Педан Л.Р., Талан О.В.


Державна установа «Науковий центр радіаційної медицини НАМН України»; вул. Мельникова 53, 04050 Київ-50, Україна; тел.: (044) 4319839, факс (044) 4837202

E-mail: shemetun@ukr.net (Шеметун О.В.)


Ефект свідка, що індукується при дії іонізуючого випромінювання в умовах in vivo, називають bystander-type effect (Е. Wright, 2010). Для нього притаманна генерація опроміненими клітинами сигнальних молекул і кластогенних факторів (продуктів перекисного окислення ліпідів, цитокінів) у відповідь на первинне радіаційне ушкодження, які спричиняють вторинні біологічні порушення в неопромінених клітинах організму. Маніфестація радіаційно-індукованого ефекту свідка проявляється змінами в роботі генів, генними мутаціями, хромосомними абераціями, геномною нестабільністю, клітинною трансформацією. Вказані процеси можуть мати преонкологічний ефект, що зумовлює актуальність вивчення проявів індукції ефекту свідка в соматичних клітинах учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддалені терміни після дії радіації.

Метою представлених досліджень було визначення впливу радіаційно-індукованого ефекту свідка на цитогенетичні показники в соматичних клітинах учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, опромінених в дозах від 0,35 до 2,37 Гр. Встановлено, що у віддалені терміни після дії радіації частоти аберацій хромосом в лімфоцитах обстежених осіб достовірно перевищували популяційні. Аналіз спектру зареєстрованих пошкоджень показав, що рівень аберацій хромосомного типу в осіб, які зазнали опромінення в малих дозах, істотно не відрізнявся від контрольного внаслідок елiмiнацiї з моменту iндукцiї, тоді як у ліквідаторів, опромінених у високих дозах, перевищував популяційний показник. Аберації хроматидного типу зареєстровані з частотами, що достовірно перевищували контрольні, але не мали статистичних відмінностей залежно від отриманої дози опромінення. Варто зауважити, що індукція аберацій хроматидного типу не притаманна для дії іонізуючого випромінювання в нестимульованих лімфоцитах людини, а є характерною ознакою генетичної нестабільності і радіаційно-індукованого ефекту свідка на цитогенетичному рівні. Беручи до уваги, що в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зареєстровано хронічний оксидативний стрес з накопиченням продуктів перекисного окислення ліпідів і супероксидів (Л. М. Овсяннікова та ін., 2010), який може бути однією з ланок розвитку ефекту свідка в умовах in vivo, ми вважаємо, що підвищений рівень хроматидних пошкоджень у обстежених нами осіб спричинений індукцією bystander-type effect.

Таким чином, проведені дослідження свідчать, що у віддалені терміни після аварії на ЧАЕС підвищений рівень аберацій хромосом в учасників ліквідації її наслідків, опромінених у малих дозах, зумовлений індукцією ефекту свідка, а в осіб, які зазнали дії радіації у високих дозах – пошкодженнями хромосом як в клітинах-свідках, так і в наступних генераціях клітин-мішеней.

ВПЛИВ ЛІСОРОСЛИННИХ УМОВ НА РОЗПОДІЛ ¹³⁷CS І КАЛІЮ В ЛІСОВИХ БІОГЕОЦЕНОЗАХ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ


Шитюк К.Ф.*, Орлов О.О. **


^*Українська лабораторія якості і безпеки продукції АПК Національного універ­ситету біоресурсів та природокористування України; вул. Машинобудівників 7, 08162 смт. Чабани, Київська обл., Україна, тел.: (044) 5278044, факс: (044)5264502

^** Поліський філіал Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького; вул. Нескорених 2, 10004 с. Довжик, Житомирська обл., Україна, тел.: (0412)516628

E-mail: quality@quality.ua (Шитюку К.Ф.)


Дослідження розподілу ¹³⁷Cs і калію проводилося в умовах Повчанського, Лугинського та Липницького лісництв, ДП «Лугинське лісове господарство» Лугинського району Житомирської області. Пробні площі були закладені в соснових насадженнях у типових для території дослідження лісорослинних умовах – свіжого субору (В₂), вологого субору (В₃) та свіжого сугруду (С₂).

Щільність забруднення пробних площ становила 398 кБк/м² в умовах С₂, 281 та 410 кБк/м² в В₂ та В₃ відповідно. Агрохімічний аналіз ґрунтів пробних площ показав, що найвищим забезпеченням обмінним калієм характеризувався грунт С₂ з вмістом калію 29 мг/кг в шарі 0-5 см та 88 мг/кг в шарі 5-20 см, а найнижчим ґрунт в умовах В₃ - 25 та 0,8 мг/кг в шарах 0-5 та 5-20 см відповідно.

Оцінка абсолютної ємності біологічного кругообігу калію для досліджуваних екосистем показала, що за цим показником вони формують наступний ряд у порядку зменшення: С₂ (455,9 кг/га) > В₃ (281,6 кг/га) > В₂ (135,4 кг/га), що в цілому узгоджується з рядом ранжування екосистем за сумарною фітомасою, окрім розташування С₂. Це пояснюється визначальною роллю у формуванні фітомаси в умовах С₂ дуба звичайного, який, як відомо, належить до калієфільних деревних порід.

Аналіз ролі типу лісорослинних умов у формуванні задіяності у біологічний кругообіг відносної частки ¹³⁷Cs свідчить, що за величиною частки радіонукліду, яка акумульована у фітомасі від загального запасу ¹³⁷Cs в біогеоценозі досліджені лісові екосистеми можна розташувати в ряд: В₃ (15,5%) > В₂ (9,9) > С₂ (1,2%). Наведений ряд є протилежним для ряду екосистем за запасами обмінного калію в ґрунті, який має вигляд: С₂ (201,4 кг/га) – В₂ (51,9 кг/га) – В₃ (20,1 кг/га) та ряду екосистем за середньозваженою концентрацією калію в усій фітомасі: С₂ (0,18%) – В₂ (0,1%) – В₃ (0,07%). Отже, можна стверджувати, що величина запасу обмінного калію в ґрунті лісових екосистем є прямопропорційною середньозваженій концентрації калію в фітомасі та оберненопропорційною до запасу ¹³⁷Cs в фітомасі.

На основі отриманих даних проведено розрахунок коефіцієнтів парної кореляції для пари ¹³⁷Cs–К в кожному з компонентів екосистем. Аналіз отриманих значень коефіцієнтів кореляції дозволяє стверджувати про наявність тісної кореляції для деревних порід (сосна – 0,69-0,85; дуб – 0,87) та практично відсутню кореляцію для фітомаси видів трав’яно-чагарничкового ярусу.

Оцінка біологічних ефектів у Сільськогосподарських тварин у ранній період після радіаційних аварій


Лазарєв М.М.


УкрНДІ сільськогосподарської радіології Національного університету біоресурсів і природокористування України, 08162, Київська обл., К-Святошинський р-н, смт. Чабани, Машинобудівників 7, т/ф 5267445

E-mail: Lazarev@ uiar.org.ua


В останній час у науковій літературі підвищується увага до захисту біоти від впливу радіаційного фактору. Особливу увагу при цьому приділяють на розвиток радіаційного захисту природи на рівні популяцій та екосистем. Дані по прояви радіобіологічних ефектів передбачається використовувати для прийняття рішень поряд із іншою інформацією при різних сценаріях розвитку радіаційної небезпеки. Велика рогата худоба є однією із зручних моделей вивчення впливу радіаційного фактору на живі організми у випадку масштабного забруднення навколишнього середовища радіонуклідами. На даний час накопичено багато даних про радіочутливість цього виду тварин, яка практично подібна до людини. Пасовищна худоба у випадку надходження радіонуклідів у навколишнє середовище першою і в набагато більших дозах піддається впливу радіаційного фактору виходячи із фізіології тварин і способів їх утримання.

Нами проведені довготривалі дослідження проявив біологічних ефектів на великої рогатої худобі, що утримувалася на забрудненій радіонуклідами території з різними рівнями радіаційного впливу. Дослідні групи великої рогатої худоби знаходилися у зоні відчуження с. Нвошепелічі, а також у с. Максимовичи та с.Володимірівка Поліського району. Контролем слугували тварини із відносно чистих регіонів Поліського, Малінського районів Київської та Житомирської області. Крім того були проаналізовані дані ветеринарної диспансеризації великої рогатої худобі, що була проведена у безпосередньо перед аварією на Чорнобильській АЕС.

Для характеристики стану здоров’я тварин були використані клінічні, гематологічні, біохімічні, імунологічні параметри, а також продуктивність тварин і відтворювальні якості.

Дослідженнями встановлено, що після аварії на ЧАЕС в залежності від місця знаходження велика рогата худоба отримала від одиниць до десятків Грей поглинутої дози на щитовидну залозу, порядку 1-3 Грей на усе тіло і десятки Грей на шлунково-кишковий тракт. Таке дозове навантаження спричинило прояві різних змін у параметрах оцінки здоров’я тварин. Так кількість хромосомних аберацій у лімфоцитах крові коливалася від 4% до 30%, відмічалися різні зміни гематологічних показників - від лейкопенії (особливо лімфоцитопенії) до лейкоцитозу (зокрема еозинофільного), показовими також були зміни у гормональному статусі дослідних тварин, зокрема зміни у кількості гормонів щитовидної залози.

Не дивлячи на значні дози радіаційного впливу на організм великої рогатої худоби більшість із зазначених показників повернулися до «нормального» рівня на протязі 3-5 років спостереження. Крім цього основна кількість поголів’я великої рогатої худоби зберігала продуктивні та відтворювальні якості.

ПРОВЕДЕНИЕ СРАВНИТЕЛЬНЫХ ИСПЫТАНИЙ МЕТОДОВ ИЗМЕРЕНИЯ СТРОНЦИЯ-90 В ПРОБАХ ВОДЫ И НАБЛЮДАТЕЛЬНЫХ СКВАЖИН


Черникова Н.П.


Государственное специализированное предприятие Чернобыльская АЭС


Целью проведения работы является оценка возможности использования метода экстракционного хроматографического выделения стронция на твердом носителе для измерения радиоактивного ⁹⁰Sr в воде наблюдательных скважин, расположенных вокруг хранилищ радиоактивных отходов и вокруг объекта "Укрытие".

Сущность экстракционной хроматографии заключается в разделении смеси веществ, обладающих различной степенью распределения между двумя несмешивающимися жидкостями, одна из которых яв­ляется неподвижной и находится на поверхности и в порах твердого дисперсного носителя. Различие в коэффициен­тах распределения является, как и в экстракции, основой распределительной хроматографии.

Сравнительные испытания проводились путем проведения измерений счетных препаратов из одних и тех же водных проб, подготовленных различными методами. Для проведения сравнения методик использовались реальные пробы воды, отобранные из наблюдательных скважин в регламентных точках.

Для измерения подготовленных счетных образцов ⁹⁰Sr использованы радиометры: 1) КРК-1 зав. № В331; 2)MPC-9604 (зав. № 0601988), входящий в многодетекторную систему PIC-MDS-32. Использование двух типов радиометров сделано для оценки возможности использования в дальнейших работах более производительной системы PIC-MDS-32, с расширенным диапазоном измерений.

Выводы и рекомендации

1. Установлено, что результаты измерений стронция-90 в пробах воды наблюдательных скважин, полученные методом экстракционной хроматографии в диапазоне 1 – 1000 Бк/л совпадают с результатами измерений, полученных базовым методом соосаждения, в пределах погрешности базового метода.

2. Применение метода экстракционной хроматографии позволит ускорить процесс выделения и снизить трудоёмкость измерения без потери качества результатов.

3. Результаты измерения счетных образцов на радиометре MPC-9604, входящем в многодетекторную систему PIC-MDS-32, существенно не отличаются от результатов измерения на радиометре КРК-1 в пределах основной погрешности использованных СИТ.

Предлагается:

1. Продолжить работу по опробованию метода экстракционной хроматографии для определения активности стронция-90 в регламентных пробах в пределах имеющегося запаса селективного сорбента Sr-Resin по следующим направлениям:

• оценка реального ресурса сорбента (количество проб на 1 заправку колонки);
  
• оценка случайной погрешности измерения методом параллельных проб;
  
• оценка систематической погрешности по методу "введено – найдено".
  

2. Для перехода на экстракционный метод выделения стронция-90 в регламентных пробах с применением селективного сорбента разработать техническое решение, в котором предусмотреть:

• разработку методики измерений и аттестацию её метрологических характеристик в Госпотребстандарте Украины;
  
• закупку сорбента и необходимых расходных материалов в объёме годового запаса для проведения регламентных измерений.
  

3. Перейти к измерению счетных препаратов, получаемых при выделении стронция-90, на радиометрах MPC-9604 многоканальной системы PIC MDS-32, для чего:

• произвести градуировку эффективности счета бета-частиц с использованием реальных препаратов, приготовленных из стандартного раствора.
  

УТИЛИЗАЦИЯ ТВЕРДЫХ НИЗКОРАДИОАКТИВНЫХ ОТХОДОВ УРАНОДОБЫВАЮЩЕЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ


Билык А.А ¹, Дербасова Н.М ^**


*Государственное специализированное предприятие Чернобыльская АЭС

**Севастопольский национальный университет ядерной энергетики и промышленности


Интенсивное развитие атомной энергетики и гонка вооружений привела к тому, что во всем мире скопились значительные объемы отходов уранодобывающих предприятий. Размещаемые на поверхности земли отвалы становятся источниками непрерывного и долговременного радиоактивного и химического загрязнения основных компонентов окружающей среды.

В тоже время возрастающая стоимость извлечения и переработки металлов из руд, наряду с истощением запасов высококачественного минерального сырья и усилением природоохранных мер, способствовали развитию новых технологий в горнодобывающей промышленности, обладающих характеристиками позволяющими использовать в качестве сырья отходы «классических» способов добычи.

В работе рассмотрен процесс бактериального выщелачивания урана из руд ш. Ингульская на основе способа защищенного патентом Украины № 38062 от 25.12.2008. «Способ переработки твердых низкорадиоактивных отходов горнодобывающей промышленности». Косвенные данные, полученные в результате ранее проводившихся экспериментов, позволили предположить высокую степень выщелачивания различных металлов, в том числе возможно и актиноидов. Проверка данного метода осуществлялась на ГП «ВостГОК», применительно к пачуковому и перколяционному методам выщелачивания.

В качестве исходных образцов использовано пробы руд Ингульской шахты фракцией от 0,5 до 1,0 мм с исходным содержанием урана от 0,33x10^-3 до 86,5x10^-3 %, что соответствовало содержанию урана в блочных рудах текущей переработки и в забалансовых рудах.

Выщелачивание урана проводили раствором FeSO₄ (Fe²⁺ = 3.6 г/л; Fe³⁺ = 20,59 г/л, рН = 0,8; Н₂SO₄ = 8,8 г/л), содержащим ассоциацию микроорганизмов рода Tiobacilus и ацидофильных бактерий, проводили в пачуковом (Т:Ж=1:5, температура 25-30⁰С) и перкаляционном (соотношение фаз Т:Ж = 1:15, температура 25-30⁰С) режимах в течение 14 - 15 суток с периодическим (через 3 суток) отбором проб водной фракции на концентрацию U, Fe²⁺, Fe³⁺ и рН по методикам утвержденным в ВостГОКе, ГП «Барьер». Для этого к измельченной руде весом 100г добавляли: 300мл раствора FeSO₄ (Fe²⁺ = 0, Fe³⁺ = 5 мг/л, рН = 2,0) и 50мл ассоциации микроорганизмов рода Tiobacilus. Полученную смесь на протяжении всего периода выщелачивания аэрировали воздухом с расходом 12л/ч. Анализ твердых проб выполнялся в начале и в конце испытаний.

Одновременно с проводимыми опытами в качестве контрольного опыта использовали пачуковое выщелачивания U по принятой на ВостГОКе технологии водным раствором FeSO₄ (Fe²⁺ = 0,8 г/л, Fe³⁺ = 21,5 г/л, Н₂SO₄ = 8 - 12 г/л), близким по химическому составу к рабочему раствору, но не содержащим активной культуры микроорганизмов.

Выводы по результатам проведенных экспериментов.

1. Ассоциация микроорганизмов указанная в патенте Украины № 38062 от 25.12.2008 способна извлекать уран из отвалов уранодобывающей промышленности;
   
2. Урансодержащие растворы, полученные из отвалов данным методом после незначительной обработки можно использовать в существующих технологических цепочках добычи урана;
   
3. Проведенные эксперименты доказали, что микробиологическая ассоциация может эффективно снижать радиоактивные загрязнения.
   

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ОПТИМАЛЬНЫХ СООТНОШЕНИЙ КОМПОНЕНТОВ ДЕЗАКТИВИРУЮЩИХ РАСТВОРОВ С ПОМОЩЬЮ МЕТОДА ГАУСА


Иванец В.Г. *, Гавриш В.М **


*Закрытое акционерное общество «Энергохим»

**Государственное специализированное предприятие Чернобыльская АЭС


Разработка новых малореагентных способов дезактивации спецодежды и средств индивидуальной защиты является актуальной задачей, решение которой позволит повысить экологическую безопасность радиационных технологий, при условии сохранения или увеличения эффективности по сравнению с существующими аналогами.

Рассмотрена разработка дезактивирующего средства спецодежды и средств индивидуальной защиты путем наложения ограничений по компонентному составу и применения математического аппарата для определения оптимального варианта.

Основными факторами, непосредственно влияющими на процесс дезактивации при разработке нового состава, с учетом режимов стирки, были выбраны следующие:

1) моющая способность, как комплексный показатель оценки потребительных свойств моющих средств, определенная по степени восстановления белизны загрязненной ткани после одной стирки - отношением белизны (коэффициента отражения) выстиранной ткани к белизне (коэффициенту отражения) белой незагрязненной ткани в %;

2) коэффициент дезактивации;

3) пенообразование исследуемых растворов.

В результате работу по созданию нового дезактивирующего состава можно свести к определению и исследованию многокритериальной функции с определением значений факторов для разработки оптимального дезактивирующего состава.

Предлагаемая методика исследований может быть с успехом адаптирована для разных случаев проведения дезактивационных работ. Это позволит выявить оптимальные дезактивационные средства для технологического цикла предприятия в целом и соответственно снизить затраты на проведение дезактивационных работ, а также дозовые нагрузки на персонал, проводящий дезактивационные работы.


Последствия Чернобыльской катастрофы в регионе дейст­вия предприятий первичного ядерного цикла: 25 лет спустя


Дворецкий А.И., Маренков О.Н., Белоконь А.С., Cевериновская Е.В., Зайченко Е.Ю., Яковенко В.А.


Днепропетровский национальный университет им. О. Гончара; пр. Гагарина 72, 49010 Днепропетровск, Украина, тел.: (056)3749800, факс (056) 3749841, e-mail: zaychenko07@list.ru


Чернобыльская авария до сих пор была самой значительной техногенной катастрофой в истории человечества благодаря масштабам охвата территорий, населения и долговременности последствий. Особенность Приднепровского региона состоит в том, что поставарийный приток радиоактивности, в основном, в виде искусственных радионуклидов ¹³⁷Cs и ⁹⁰Sr наложился на повышенный радиационный фон за счет техногенно-усиленных природных радионуклидов, который формировался в Днепропетровской области с 1948 г. вследствие добычи и переработки уранового сырья предприятиями первичного ядерного цикла (ПЯЦ) (гг. Днепродзержинск и Желтые Воды). Из образовавшихся в результате их работы 12 хранилищ “хвостов”, где находятся 90 млн.т. радиоактивных отходов, наиболее опасным является хвостохранилище «Днепровское», из которого в результате фильтрационных процессов радионуклиды попадают в р. Днепр. При этом опасность состоит как в радиоактивности изотопов, так и в их токсических свойствах. В 1986-90 гг. влиянию чернобыльских выбросов подверглись абиотические и биотические компоненты экосистемы реки: так, превышение доаварийных уровней для воды составило 5 раз по ¹³⁷Cs и 8,5 раз – по ⁹⁰Sr, для рыбы – соответственно, 71 раз и 24,1 раз. Количественными и структурно-функциональными изменениями отреагировали фитопланктон и зоопланктон. Спустя 25 лет – период полураспада для ¹³⁷Cs и ⁹⁰Sr – уровни загрязнения ими воды и ихтиофауны почти вернулись к доаварийным. Однако остается значительной их аккумуляция в илах, а значит опасность вторичного загрязнения экосистемы. Таким образом, уникальность радиоэкологической ситуации в Приднепровье обусловлена приоритетом природных техногенно-усиленных радионуклидов, повышенным природным радиационным фоном (выходы радона и др.) в комбинации с влиянием искусственных чернобыльских радионуклидов. Вместе с интенсивным развитием агропромышленного комплекса это создает весомую радиационно-химическую нагрузку на население, которая непосредственно или путем миграции через абиотические, прежде всего воду, и биотические (особенно через рыбу: она, находясь на вершине трофических цепей, концентрирует в себе альтерогены) компоненты экосистемы отражается на здоровье людей. Про актуальность этой проблемы свидетельствует принятие госпрограмм по гг. Днепродзержинск и Желтые Воды. Заболеваемость в промышленных центрах региона выше средних показателей по области, которые достоверно превышают среднереспубликанские уровни. В экспериментах установлено, что у животных, получавших воду из района функционирования ПЯЦ (с высоким содержанием урана и превышением ПДК для Pb, Cd, Mn, Fe, Zn та Cu), изменялось поведение, что отражало активацию ЦНС, но при дисбалансе процессов возбуждения и торможения: биоэлектрическая активность мозга обогащалась при этом высокочастотными сигналами. Наблюдалось усиление в 2 р. гемолиза эритроцитов, и снижение в 1,5 р. активности церулоплазмина. Отмечалось угнетение общей антиокислительной активности на 20-60%, особенно в мозжечке, сердце, печени. Это свидетельствует о снижении резистентности организма, ведет к исчерпанию его адаптивных возможностей и развитию патологий. С учетом вышесказанного, необходимо реализовать постоянный мониторинг состояния экосистемы р. Днепр – главного источника водоснабжения, – а также меры его защиты, обеспечивать население эффективными природными адаптогенами и исключить вероятность новых выбросов.

ТЕХНОЕКОПОЛІС СЛАВУТИЧА – ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ЕКОЛОГІЧНОЇ, ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ТА ДИНАМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ


Удовиченко В.П.


Міський голова м. Славутича, Центральна площа, 7, 07100 Славутич, Київська область, Україна, тел. (04579) 27555


25 років віддаляє нас від планетарної Чорнобильської катастрофи…

За цей період чорнобильські проблеми не віддаляються, а навпаки – стають нагальними.

Екополіс – місто, що гармонічно поєднує комфорт та високу якість умов життя й праці з бережливим використанням природних ресурсів. Місто Славутич відповідає таким цілям: має розвинуту соціальну інфраструктуру дитячих, освітніх, медичних, культурних закладів, потужну спортивну базу, сферу підтримки малого підприємництва, чим забезпечує своїм мешканцям комфортні умови проживання. При цьому, внаслідок знаходження на території, що зазнала радіоактивного забруднення, Славутич отримав клеймо «брудного місто», проживання в якому небезпечно для здоров’я людини. Після 2000 року місто зіткнулося з проблемою подальшого розвитку в умовах дострокового виведення з експлуатації єдиного бюджетоутворюючого підприємства.

При оцінці екологічної ситуації в будь-якому місті зазвичай у першу чергу розглядаються фактори, що здатні викликати підвищену захворюваність людини. Це хімічне забруднення атмосферного повітря, стан водопостачання, забруднення ґрунту, тощо. Далі враховуються фактори, що визначають умови життєдіяльності: комфортність житла, розвиток сфери послуг, охорони здоров’я, організації відпочинку. Великого значення в оцінці загальної екологічної ситуації необхідно надавати соціально-психологічній сфері, яка часто набуває переважного значення. Організація розумного управління, сфера освіти і культури – показники, що в більшості визначають комфортність життєдіяльності.

По всіх перерахованих факторах м. Славутич вигідно відрізняється від багатьох сучасних міст України. Атмосферне повітря міста практично не має джерел забруднення, крім автотранспорту. Єдина опалювальна котельня, розміщена у приміській зоні, працює на газовому паливі та обсяг викидів за рік складає близько 51 т СО₂ та 68,5 т оксидів азоту. Ці викиди створюють максимально високі концентрації на відстані 600 – 1000 м і складають 0,16 частки гранично допустимої концентрації цих речовин у приземному шарі повітря, при чому зона цих «концентрацій» у напрямку міста припадає на територію гаражів. Оцінка викидів забруднюючих речовин автотранспортом складає близько 0,71 т/рік, що з урахуванням розбавлення за часом та обсягом не створює значимих концентрацій забруднюючих речовин у міській атмосфері. Організація водопостачання міста виконана у повній відповідності до санітарно-гігієнічних вимог. Якість води відповідає сучасним нормативним вимогам.

Отриманий під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС науково-теоретичний і практичний досвід доводить, що не можна звужувати глобальну проблему Чорнобильської катастрофи до проблем тільки об'єкта «Укриття» і ЧАЕС. Проблема набагато ширша і складніша, і центр її – у соціальній сфері життя людей, що постраждали від ядерної катастрофи, і тих, хто безпосередньо бере участь у ліквідації її наслідків.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОГРЕС – ПЕРЕДУМОВА ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ЗОНИ


Куценко В.І.


ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», м. Київ


За масштабністю та наслідками значно більшою трагедією ніж наслідки атомного бомбардування Хіросіми та Нагасакі стала аварія на Чорнобильській атомній станції, в результаті якої постраждало біля 3,5 млн. осіб.; радіонуклідного забруднення зазнало 10 % території, в результаті чого значна частина природних та економічних ресурсів виведено із господарського обороту.

Аварія на ЧАЕС вже чверть століття негативно впливає на соціально-еко­номічну ситуацію в Україні. Великих втрат зазнав соціальний сегмент економіки. Так, до цього часу для Чорнобильської зони характерним є нерозвиненість дорожньої мережі. Дотепер рівень розвитку житлово-комунального господарства цього регіону є одним з найнижчих в Україні. В регіонах Чорнобильської зони і територіальна й економічна доступність до сфери освіти є нижчою у порівнянні з іншими регіонами. Переважна більшість цих регіонів відстає від середньо-українського показника і за питомою вагою населення, яке має професійно-технічну підготовку. У Чорнобильській зоні особливо гострою залишається проблема зміцнення здоров’я населення. Адже захворюваність населення цієї зони є значно вищою, ніж у середньому по Україні. Особливо високі показники характерні для хвороб ендокринної системи, розладу харчування, порушення обміну речовин. Водночас у більшості з Чорнобильських регіонів забезпеченість населення мережею медичних закладів значно відстає від середніх по державі показників. Характерно, що і понині знижується доступність первинної медичної допомоги, оскільки значна частина населених пунктів не має доріг з твердим покриттям. На стані здоров’я позначається і те, що в даній зоні досі не вирішена проблема питної води, зокрема її якості. Це перш за все стосується сільської місцевості, де використовується вода для пиття з колодязів та річок.

Враховуючи, що аварія на ЧАЕС ще не одне десятиліття буде впливати на стан здоров’я населення та соціально-економічні показники, для подальшого розвитку цивілізації чорнобильських регіонів необхідно забезпечити:

• шкільні та вузівські програми темами, що передбачають вивчення проблем Чорнобильської аварії та її наслідків;
  
• населення цього регіону знаннями та культурою у сфері радіаційного захисту.
  

Таким чином, перспективи соціального розвитку Чорнобильської зони у значній мірі будуть визначатись державною політикою, що об’єднує зусилля влади, бізнесу та населення. Такий підхід дозволить залучити у Чорнобильську зону необхідні інвестиції. Об’єкти, побудовані за рахунок державних коштів, потім мають передаватись жителям у довгострокову оренду. Держава таким чином може вирішити проблему створення нових високотехнологічних робочих місць, що дозволить зменшити рівень безробіття в цих регіонах та прискорити цивілізаційний розвиток.

Міжнародна конференція


РАДІОБІОЛОГІЧНІ ТА РАДІОЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ


м. Славутич, 11-15 квітня 2011 року


Тези доповідей

Видається в авторській редакції

Технічний редактор – І.В. Соломаха


Видавництво Українського фітосоціологічного центру

Київ–28, Проспект Науки, 15, кв. 40, тел./факс (044) 5241161


Підписано до друку 23.03.2011. Формат 60х84/16.

Папір офсетний. Друк різографічний. Гарнітура Times New Roman.

Ум.-друк. арк. 15.9. Обл.-вид. арк. 16.9. Зам. №797.


Надруковано в друкарні

У


країнського фітосоціологічного центру