Міжнародна асоціація академій наук
| Вид материала | Документы |
- 1. Назва модуля, 29.08kb.
- 1. Міжнародні валютно-фінансові організації, 138.94kb.
- Конспект лекцій для напряму підготовки 030503 «Міжнародна економіка» для підготовки, 851.43kb.
- Конспект лекцій для напряму підготовки 030503 «Міжнародна економіка» для підготовки, 850.06kb.
- Українська Асоціація "Жінки в науці та освіті", Харківська обласна державна адміністрація,, 484.13kb.
- Назва реферату: Міжнародні економічні відносини Розділ, 150.35kb.
- Міжнародна магістерська програма імеss бременська Міжнародна школа суспільних наук, 164.67kb.
- М. Київ) Державний університет «Вища школа економіки» (Росія) Міжнародна академія соціально-економічних, 98.4kb.
- Міжнародна журналістика – 2002 київ 2002, 2743.9kb.
- Вчення В. І. Вернадського про біосферу та ноосферу, 84.2kb.
Асламова Л.І. РАДІОЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОВЕРНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ ЗОНИ ВІДЧУЖЕННЯ ДО СФЕРИ ДІЯЛЬНОСТІ 151
Беліменко І.В., Гудков І.М. РАДІОЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАБРУДНЕННЯ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ МІСТА КИЄВА 152
Бондарьков М.Д., Желтоножская М. В., Николаев В.И., Кулич Н. В., Липская А.И. Исследование вертикальной миграции радионуклидов на территории полигона «Рыжий лес» 153
Булко Н.И., Шабалева М.А. ОСОБЕННОСТИ МИГРАЦИИ 137Cs В ЛЕСНЫХ ЭКОСИСТЕМАХ С АНОМАЛЬНО ВЫСОКИМ ПОТРЕБЛЕНИЕМ РАДИОНУКЛИДОВ РАСТЕНИЯМИ 154
Бурдо О.О., Желтоножська М.В., Куліч Н.В., Липська А.І., Ніколаєв В.І. НАКОПИЧЕННЯ ТЕХНОГЕННИХ РАДІОНУКЛІДІВ У ДЕЯКИХ ВИДІВ ДРІБНИХ ГРИЗУНІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ЗОНИ ВІДЧУЖЕННЯ У ВІДДАЛЕНІ ПІСЛЯАВАРІЙНІ ТЕРМІНИ 155
Волкова Е.Н., Беляев В.В., Пархоменко А.А., Пришляк С.П. ФОРМИРОВАНИЕ РАДИОНУКЛИДНОГО ЗАГРЯЗНЕНИЯ ГИДРОБИОНТОВ ПРИ ИЗМЕНЕНИИ СОДЕРЖАНИЯ РАДИОНУКЛИДОВ В АБИОТИЧЕСКИХ КОМПОНЕНТАХ ПРЕСНОВОДНЫХ ЭКОСИСТЕМ 156
Ганжа Д.Д. НАКОПИЧЕННЯ 90SR Й 137 CS БІОГЕОХІМІЧНИМИ БАР'ЄРАМИ СОСНЯКІВ НА ФОНІ СУЧАСНОГО ТЕХНОГЕНЕЗУ В ЗОНІ ВІДЧУЖЕННЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АЕС 157
Ганжа Х.Д., Кленус В.Г., Гудков Д.І. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ФОРМИ РАДІОНУКЛІДІВ У ДВОСТУЛКОВИХ МОЛЮСКАХ ВОДОЙМ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ЗОНИ ВІДЧУЖЕННЯ 158
Гаргер Е.К., Одинцов А.А., Шинкоренко В.К., Чирш Й. КИНЕТИКА РАСТВОРЕНИЯ in vitro РАДИОАКТИВНЫХ АЭРОЗОЛЕЙ В ИМИТАТОРАХ ЛЕГОЧНОЙ ЖИДКОСТИ 159
Герасименко В.Ю. ПОКАЗНИКИ МІГРАЦІЇ 137Сs І 90Sr В АГРОЕКОСИСТЕМАХ НА РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЯХ ЛІСОСТЕПОВОЇ ЗОНИ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 160
Головко О.В. ІНТЕНСИВНІСТЬ АКУМУЛЯЦІЇ 137Cs ВИДАМИ ТРАВ’ЯНО-ЧАГАРНИЧКОВОГО ЯРУСУ ЛІСОВИХ МЕЗООЛІГОТРОФНИХ БОЛІТ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ УКРАЇНИ 161
Голуб С.М., Голуб В.О. АГРОХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГРУНТУ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ФАКТОР МІГРАЦІЇ РАДІОНУКЛІДІВ В АГРОЦЕНОЗАХ ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ 162
Гулаков А.В. УРОВНИ НАКОПЛЕНИЯ 137Cs В ОРГАНИЗМЕ ДИКОГО КАБАНА ПОСЛЕ АВАРИИ НА ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ АЭС 163
Жданова Н.Н., Редчиц Т.И., Желтоножский В.А., Желтоножская М.В. Деструкция «горячих» частиц микроскопическими грибами 164
Желтоножская М.В., Желтоножский В.А., Кулич Н.В., Максименко А. ИССЛЕДОВАНИЕ «ГОРЯЧИХ» ЧАСТИЦ, ОТОБРАННЫХ В ЗОНЕ АВАРИИ ЧАЭС 165
Зарубин О.Л., Лактионов В.А, Мошна Б.А., Бабенко В.В., Литвинская Т.А., Костюк В.А., Малюк И.А. ИСКУССТВЕННЫЕ РАДИОНУКЛИДЫ В ОРГАНАХ И ТКАНЯХ ПРЕСНОВОДНЫХ РЫБ УКРАИНЫ ПОСЛЕ АВАРИИ НА ЧАЭС 166
Зарубин О.Л., Лактионов В.А., Мошна Б.А., Бабенко В.В., Литвинская Т.А., Залисский А.А., Костюк В.А., Малюк И.А. ДИНАМИКА СОДЕРЖАНИЯ 137Cs В ОРГАНАХ И ТКАНЯХ РЫБ РАЗЛИЧНЫХ ЭКОЛОГИЧЕСКИХ ГРУПП КРУПНЫХ ПРЕСНОВОДНЫХ ВОДОЕМОВ УКРАИНЫ ПОСЛЕ АВАРИИ НА ЧАЭС 167
Зарубина Н.Е. НАКОПЛЕНИЕ РАДИОНУКЛИДОВ ВЫСШИМИ ГРИБАМИ ПОСЛЕ АВАРИИ НА ЧАЭС (1986–2010 гг.) 168
Иванов Ю.А., Кашпаров В.А., Левчук С.Е., Киреев С.И., Бондарьков М.Д. ДИНАМИКА МИГРАЦИИ РАДИОНУКЛИДОВ В ПОЧВЕННО-РАСТИТЕЛЬНОМ ПОКРОВЕ ЗОНЫ ОТЧУЖДЕНИЯ 169
Касаткина Н.Е., Матишов Г.Г., Леппанен А., Матишов Д.Г., Солатие Д. источники и современное распределение изотопов плутония в Баренцевом море 170
Кашпаров А.В., Левчук С.Е. ЗАВИСИМОСТЬ КОЭФФИЦИЕНТОВ НАКОПЛЕНИЯ РАДИОЙОДА СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫМИ РАСТЕНИЯМИ ОТ СОДЕРЖАНИЯ В ПОЧВЕ СТАБИЛЬНОГО ЙОДА И ГУМУСА 171
Кутлахмедов Ю.А., Родина В.В., Пчеловская С.А., Саливон А.Г, Огородник А.Н. Чернобыльская авария - ВКЛАД в развитие современной теоретической радиоэкологии 172
Майдебура О.П. ВПЛИВ РАДІОНУКЛІДІВ ЗРОШУВАЛЬНИХ ВОД ПІВДНЯ УКРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ РАДІАЦІЙНОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА БІОТУ 173
Маренков О.М., Дворецький А.І., Білоконь Г.С. НАКОПИЧЕННЯ РАДІОНУКЛІДІВ РИБАМИ В УМОВАХ ДНІПРОВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА 174
Матасар И.Т., Матасар Т.В. КВОТЫ ПРОДУКТОВ ПИТАНИЯ, ВЫРАЩЕННЫХ НА РАДИАЦИОННО-ЗАГРЯЗНЕННЫХ ПОЧВАХ, В ФОРМИРОВАНИИ ДОЗЫ ВНУТРЕННЕГО ОБЛУЧЕНИЯ ЖЕНЩИН ФЕРТИЛЬНОГО ВОЗРАСТА 175
Мирзоева Н.Ю., Архипова С.И., Коркишко Н.Ф., Мигаль Л.В. Закономерности биогеохимической миграции 90Sr по компонентам экосистемы севастопольской бухты Чёрного моря после аварии на ЧАЭС 176
М’ясковська О.С. РОЗПОДІЛ ЗНАЧЕНЬ ПОТУЖНОСТІ ЕКСПОЗИЦІЙНОЇ ДОЗИ ГАММА-ВИПРОМІНЮВАННЯ В ЛІСОБОЛОТНИХ ЕКОСИСТЕМАХ ЖИТОМИРСЬКОГО ПОЛІССЯ 177
Одинцов А.А., Огородников Б.И. ОПРЕДЕЛЕНИЕ КЛАССА РАСТВОРИМОСТИ РАДИОНУКЛИДОВ В АЭРОЗОЛЯХ ОБЪЕКТА «УКРЫТИЕ» 178
Перцьовий І.В., Розпутній О.І. ОЦІНКА БІОГЕННОЇ МІГРАЦІЇ 137Cs І 90 Sr НА РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ АГРОЛАНДШАФТАХ ПІВДЕННОЇ ЧАСТИНИ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 179
Поликарпов Г.Г., Егоров В.Н., Гулин С.Б., Лазоренко Г.Е., Мирзоева Н.Ю., Стокозов Н.А., Терещенко Н.Н., Цыцугина В.Г. РАДИОХЕМОЭКОЛОГИЯ ЧЕРНОГО МОРЯ ДО (1956-86 гг.) И ПОСЛЕ (1986-2011 гг.) ЧЕРНОБЫЛЯ 180
Процак В.П., Кашпаров В.А., Левчук С.Е., Малоштан И.М. МНОГОЛЕТНЯЯ ДИНАМИКА ТРАНСФОРМАЦИИ ТОПЛИВНОЙ КОМПОНЕНТЫ В ДОННЫХ ОТЛОЖЕНИЯХ ПРИ ОСУШЕНИИ ВОДОЕМОВ 30-КМ ЗОНЫ ЧАЭС 181
Рыбалка В.Б., Сенюк О.Ф., Смирнова Г.Ф., Сербинович В.В., Канцева И.Н., Петелин Г.И., Ковалев В.А. Исследование Проявлений Биотического фактора в радиационно-загрязненных материалах объекта «Укрытие» 182
Рыбалка В.Б., Сенюк О.Ф., Смирнова Г.Ф., Сербинович В.В., Канцева И.Н., Петелин Г.И., Ковалев В.А. ВЛИЯНИЕ ИОНИЗИРУЮЩЕГО ИЗЛУЧНИЯ НА СВЯЗЫВАЮЩИЕ СВОЙСТВА ПРИРОДНЫХ МИКРОБНЫХ СООБЩЕСТВ 183
Савущик М.П., Давидов М.М. МІГРАЦІЯ РАДІОНУКЛІДІВ В ЛІСОВИХ ГРУНТАХ 184
Скиба В.В., Розпутній О.І. МІГРАЦІЯ 137Сs І 90Sr В ГРУНТАХ ПРИБЕРЕЖНОЇ ТЕРИТОРІЇ ВОДНИХ ЕКОСИСТЕМ НА РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЯХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ 185
Усягина И.С., Матишов Д.Г., Павельская Е.В. Миграции радионуклидов в Баренцевом море 186
Хомутінін Ю.В., Кузьменко А.В., Малоштан І.М., Павлюченко В.В. РИЗИК ПЕРЕВИЩЕННЯ ВИМОГ ДЕРЖАВНИХ ГІГІЄНІЧНИХ НОРМАТИВІВ УКРАЇНИ ВМІСТОМ 137CS I 90SR У РИБІ КИЇВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА НА ПІЗНІЙ СТАДІЇ АВАРІЇ НА ЧАЕС 187
Кучма М.Д., Хаурдінова Г.О. Трансформація екологічного середовища на радіоактивно забруднених староорних землях під впливом залісення 188
Чоботько Г.М., Райчук Л.А., Пісковий Ю.М. ОСОБЛИВОСТІ ЗАБРУДНЕННЯ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ МІГРАЦІЇ РАДІОНУКЛІДІВ (ЗА 137CS) У ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМАХ ПОЛІССЯ У ВІДДАЛЕНИЙ ПЕРІОД ПІСЛЯ АВАРІЇ НА ЧАЕС 189
Шелест З. М., Краснов В. П. Особенности накопления и распределения 137Сs в организме косули европейской в лесах Житомирского Полесья 190
Паршков Е.М., Голивец Т.П., Прошин А.Д., Коваленко Б.С., Артамонова Ю.З., Соколов В.А., Чеботарева И.В. ПОПУЛЯЦИОННАЯ ОНКОЗАБОЛЕВАЕМОСТЬ НА ТЕРРИТОРИЯХ, ПОСТРАДАВШИХ ПОСЛЕ АВАРИИ НА ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ АЭС 191
Варецький В.В., Шелковський М.В., Ракочі О.Г., Тукаленко Є.В., Дмитрієва І.Р. МОДИФІКАЦІЯ СТРЕС-РЕАКЦІЇ ПОКАЗНИКІВ ФУНКЦІЇ ЦНС ЩУРІВ ЗА УМОВ ЇХ ПОПЕРЕДНЬОГО ГАММА-ОПРОМІНЕННЯ У НЕЛЕТАЛЬНИХ ДОЗАХ 192
Глазко Т.Т., Глазко В.И. популяционно-генетическиЕ последствиЯ хронического действия экологического стресса у видов млекопитающих 193
Костенко С.О., Джус П.П., Бунтова О.Г., Чижевский І.В., Єрмакова О.В., Башликова Л.А., Коновал О.М. Моніторинг цитогенетичної мінливості звичайної полівки (Microtus arvalis Pall) в умовах зони Відчуження ЧАЕС 194
Захаренко М.Н., Шамаль Н.В., Хомченко О.Н., Куц Ф.И. Влияние микробиологических препаратов на накопление 137Cs и 90Sr овощными культурами 195
Kóbor J., Dubchak S., Poyapkov V. The Accident - Environmental Measures in South-Hungary in 1986 - Environmental Study "in situ" in 1998 196
Пелевина И.И., Алещенко А.В., Антощина М.М., Кудряшова О.В., Лизунова Е.Ю., Осипов А.Н., Рябченко Н.И., Серебряный А.М. ПОСЛЕДСТВИЯ АВАРИИ НА ЧАЭС 5-25 ЛЕТ СПУСТЯ. ВОЗМОЖНЫЕ ПРОГНОЗЫ НА БУДУЩЕЕ 197
Мороз Н.А., Шевелев Д.В. ПРИНЦИПЫ ПОСТРОЕНИЯ УНИФИЦИРОВАННОЙ МЕТОДОЛОГИИ ОЦЕНКИ РАДИАЦИОННЫХ ПОСЛЕДСТВИЙ ПОСТУЛИРУЕМЫХ АВАРИЙ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ОПЫТА АВАРИИ НА ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ АЭС 198
Шеметун О. В., Педан Л. Р., Талан О. В. ВПЛИВ РАДІАЦІЙНО ІНДУКОВАНОГО ЕФЕКТУ СВІДКА НА ЦИТОГЕНЕТИЧНІ ПОКАЗНИКИ В УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС 199
Шитюк К.Ф., Орлов О.О. ВПЛИВ ЛІСОРОСЛИННИХ УМОВ НА РОЗПОДІЛ 137CS І КАЛІЮ В ЛІСОВИХ БІОГЕОЦЕНОЗАХ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ 200
Лазарєв М.М. Оцінка біологічних ефектів у Сільськогосподарських тварин у ранній період після радіаційних аварій 201
Черникова Н.П. ПРОВЕДЕНИЕ СРАВНИТЕЛЬНЫХ ИСПЫТАНИЙ МЕТОДОВ ИЗМЕРЕНИЯ СТРОНЦИЯ-90 В ПРОБАХ ВОДЫ И НАБЛЮДАТЕЛЬНЫХ СКВАЖИН 202
Билык А.А, Дербасова Н.М. УТИЛИЗАЦИЯ ТВЕРДЫХ НИЗКОРАДИОАКТИВНЫХ ОТХОДОВ УРАНОДОБЫВАЮЩЕЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ 203
Иванец В.Г., Гавриш В.М. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ОПТИМАЛЬНЫХ СООТНОШЕНИЙ КОМПОНЕНТОВ ДЕЗАКТИВИРУЮЩИХ РАСТВОРОВ С ПОМОЩЬЮ МЕТОДА ГАУСА 204
Секція 1.
РАДІОБІОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ОПРОМІНЕННЯ ЛЮДИНИ: КЛІТИННІ, ОРГАНІЗМЕНІ Й ПОПУЛЯЦІЙНІ ЕФЕКТИ
ДОЗОВІ НАВАНТАЖЕННЯ ТА ПАТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ОРГАНА ЗОРУ В ОСІБ, ОПРОМІНЕНИХ ВНУТРІШНЬОУТРОБНО ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЄС
Бабенко Т.Ф., Федірко П.А., Міщенко Л.П., Местецький Л.О.
Державна установа «Науковий центр радіаційної медицини НАМН України»; просп. Перемоги, 119/121, 03115, Київ, Україна; тел.: (044) 4508192, факс: (044) 4509226; Е-mail: valta.eyes@gmail.com
Дослідження висновків світової літератури та результатів офтальмологічних обстежень, проведених у післячорнобильський період, показали, що найменш вивченою категорією радіаційно опромінених залишаються діти, опромінені внутрішньоутробно. Вивчення стану здоров’я цієї категорії дітей заслуговує особливої уваги в зв’язку з тим, що вони зазнали дії іонізуючого випромінювання в критичні періоди гестаційного розвитку. Якщо зміни травної, імунної, серцево-судинної, дихальної систем, психологічні та психіатричні порушення у дітей, опромінених in utero, описані й визначені, то стан очей практично не вивчався, що стало приводом для проведення роботи в цьому напрямку.
Проаналізовано результати проведених у ДУ «НЦРМ НАМН України» з 1992 р. по 2004 р. 507 oфтальмoлoгічних оглядів 126 дітей основної групи віком від 6 до 18 років, народжених у період з 26.04.1986 року по 26.02.1987 року від жінок, вагітних на момент Чорнобильської катастрофи, які мешкали в м. Прип’яті. У контрольну групу ввійшли 156 дітей відповідного віку (156 оглядів), мешканців м. Києва, 1992-2004 рр. народження, які не зазнали впливу радіаційного опромінення, обстеження проводилось протягом 2006-2010 років. Діти основної групи були розподілені на 5 підгруп у залежності від встановленої дози зовнішнього опромінення матерів. У 1 підгрупі (9 дітей), доза <25 мЗв, офтальмопатологія виявлена в 55,5% обстежених дітей. У 2 підгрупі (48 дітей), доза 25-50 мЗв, офтальмопатологія встановлена в 83,3% дітей. У 3 підгрупі (37 дітей), доза 50-75 мЗв, захворювання органа зору виявлені в 81% дітей. У 4 підгрупі (24 дитини), доза 75-100 мЗв, хвороби очей виявлені в 87,5% дітей. У 5 підгрупі (8 дітей), доза >100 мЗв, офтальмопатологія виявлена в 50% дітей. У структурі патології переважали порушення рефракції та акомодації (66,8%). Найбільшим у цій групі захворювань був внесок спазму акомодації (34%), гіперметропії (26,8%) та міопії (16,4%). Друге місце займали хронічні захворювання повік і кон’юнктиви ока (15,8%). У групі опромінених із дозою 25-100 мЗв виявлені вроджені аномалії розвитку ока в 3 випадках, серед них у 2 випадках встановлено діагноз природженої катаракти, в 10 дітей у ядерній зоні кришталика ока помічені помутніння слабкої інтенсивності (<5), зафіксовано 1 випадок макулодистрофії. У групі опромінених із дозою >100 мЗв виявлено випадок периферичної дегенерації сітківки. У дітей контрольної групи офтальмопатологію досліджено в 33,9% випадків. У структурі патології порушення рефракції та акомодації мають 26,2%, хронічні захворювання повік і кон’юнктиви ока – 4,4%, природжені вади розвитку ока не виявлені. Отримані результати дослідження демонструють високу частоту офтальмологічних захворювань пренатально опромінених дітей, насамперед, дітей, матері яких отримали дози зовнішнього опромінення в діапазоні від 25 до 100 мЗв і більше, та вказують на необхідність продовження досліджень.
ПРОБЛЕМА ОЦІНКИ ДОЗ ОПРОМІНЕННЯ НАСЕЛЕННЯ
Батлук В.А., Стець Р.Є., Макарчук В.Г.
Національний університет “Львівська політехніка”; 79013, Львів, вул. Бандери 12, Україна
Е-маіl: batluk@fromru.com
Унікальність наслідків Чорнобильської катастрофи, яка привела до радіоактивного забруднення великих територій з населенням, що проживало на них, робить актуальною проблему оцінки доз опромінювання населення, що потрапило в сферу аварійної дії іонізуючої радіації. Актуальність вказаної проблеми також обумовлена наявністю АЕС, які працюють, і сховищ радіоактивних речовин, широким використанням джерел іонізуючого випромінювання (ІВ) в промисловості, медицині і інших галузях, які є джерелами потенційного аварійного іонізуючого опромінювання персоналу і населення.
Радіаційна обстановка, що склалася, ускладнила широке застосування менш дорогих розрахункових методів оцінки дозових навантажень через крайню неоднорідність радіоактивних випадань, неповноти відомостей про радіаційну обстановку і реальні умови життєдіяльності населення. У таких умовах необхідний комплексно-системний підхід до оцінок тих або інших радіаційних ситуацій. З цієї причини цілком обґрунтованим є вдосконалення системи радіаційного контролю на основі широкого використання інструментальних методів і сучасного устаткування, впровадження науково обґрунтованих методичних , інформаційних розробок і єдиної системи метрології.
Найбільш адекватним методом визначення доз опромінювання є безпосереднє їх вимірювання прямими методами за допомогою індивідуальних дозиметрів. Встановлення таких доз для населення радіоактивно-забруднених територій, але не охоплених вимірюваннями, можливо і шляхом створення методики розрахунку, яка б узагальнювала специфічні для Чорнобильської ситуації закономірності формування гамма-поля в місцях компактного перебування людей. Таким чином, однією з актуальних проблем оцінки наслідків Чорнобильської катастрофи є адекватне масове визначення індивідуальних ефективних доз зовнішнього гамма-опромінення населення і вивчення основних закономірностей їх формування в просторі і часі. Більш складною проблемою є оцінка еквівалентних доз внутрішнього опромінення радіонуклідами, оскільки вміст внутрішнього опромінювання в сумарній "чорнобильській" складовій еквівалентної дози може досягати 30 - 99 %.
Відмітимо, що використання системи дозиметрії не тільки при аваріях, але і при нормальній експлуатації очевидні, оскільки використовується один і той же апаратурний парк, метрологічне і кадрове забезпечення. Відмінність же тільки в об'ємах вимірювань, їх спрямованості і переважанні будь-яких видів дозиметрії в залежності від специфіки завдань, які необхідно вирішити. Вирішення розглянутих проблем доцільно шукати в створенні науково і економічно обґрунтованої системи дозиметричного контролю населення. Ця система складається з регіональних і об'єктових служб ІДК і дозволяє оптимально забезпечити оперативний і довготривалий дозиметричний масовий контроль населення при високій достовірності результатів вимірювань. Окрім того реалізація розробленої системи дозиметричного контролю населення дозволяє забезпечувати негайний масовий радіаційний моніторинг і прямими методами у разі великомасштабної радіаційної аварії. Це дає можливість отримувати достовірну інформацію в терміни, які прийнятні для прийняття як оперативних, так і довготривалих засобів по захисту населення при оптимальних економічних витратах.
Цікава сучасна оцінка викладена в Національній доповіді України: "На сьогодні аварійна дозиметрія в Україні, як галузь знань, досягла високого рівня розвитку, її результати визнані на світовому рівні і забезпечили інформаційну підтримку планів і дій держави в вирішенні цієї проблеми. Накоплений досвід свідчить, що роботи за оцінкою доз опромінювання населення... потребують постійного наукового супроводу з метою уточнення і вдосконалення методик..."
ЦИТОГЕНЕТИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ В ЛИМФОЦИТАХ ПЕРИФЕРИЧЕСКОЙ КРОВИ ЛЮДЕЙ В УСЛОВИЯХ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ НА ПРЕДПРИЯТИЯХ ЗОНЫ ОТЧУЖДЕНИЯ ЧАЭС
Бездробная Л.К., Тарасенко Л.В., Цыганок Т.В., Носач Ю.А., Мельник Т.В.
Институт ядерных исследований НАН Украины; пр. Науки 47, 03680 Киев, Украина, тел.: (044)5254736, факс (044)5254463
E-mail: lbezdrob@kinr.kiev.ua
У персонала специализированных предприятий в зоне отчуждения ЧАЭС контролируют в основном дозы внешнего облучения и поступление в организм 137Cs. Вероятность инкорпорации 90Sr и трансурановых элементов контролируют только у лиц с наибольшим риском из персонала подрядных предприятий, выполняющего работы по созданию нового конфаймента. При выполнении определённых работ на предприятиях могут воздействовать и химические факторы и психоэмоциональное напряжение. В этих условиях целесообразна биологическая оценка многофакторного мутагенного влияния. Исследована частота аберраций хромосом (АХ) в лимфоцитах периферической крови группы рабочих объекта «Укрытие» (ОУ) ДСП ЧАЭС и ДСП по обращению с радиоактивными отходами (РАО) и дезактивации «Комплекс», а также групп лиц не имеющих профессиональных контактов с мутагенами. Выявлено, что у персонала, проработавшего постоянно на ОУ 2-13 лет и получившего суммарные дозы внешнего облучения 1,0-5,8 сЗв, частота АХ составила 6,0±0,4, хромосомного типа – 2,2±0,3, нестабильных маркеров облучения (дц+цк) – 0,5±0,1, аномальных моноцентриков – 0,4±0,1, интерстециальных делеций – 0,2±0,1, что значительно превышает соответствующие значения в группах условного контроля жителей г. Славутич и г. Киев. В группе подрядного персонала в возрасте 24-37 лет, проработавшего в локальной зоне ОУ 0,25-1,5 г. и получившего дозы внешнего облучения 0,23-2,04 сЗв, частота суммарных АХ составила 5,1±0,3, хромосомного типа – 3,0±0,2, дц+цк – 0,6±0,1, аномальных моноцентриков – 0,6±0,1, интерстециальных делеций – 0,5±0,1. У постоянного персонала ОУ большая часть дц+цк сопровождалась парными фрагментами, у подрядчиков 70% дц+цк выявлены без фрагментов. Это не исключает вероятность у последних неучтённого облучения (до ОУ), хотя никто из них ранее не работал в сфере влияния излучения и не проживал на территориях, отнесенных к зонам радиоактивного загрязнения. В обеих группах обнаружены клетки с несколькими хромосомными обменами и фрагментированной хромосомой. Выявленные эффекты не соответствуют дозам внешнего облучения и, возможно, обусловлены инкорпорированными радионуклидами. Профстаж персонала ДСП «Комплекс» 5-19 лет, дозы внешнего облучения 0,51-5,72 сЗв. У рабочих цеха дезактивации РАО, активно подвергающихся дополнительному воздействию химических агентов, частота цитогенетических эффектов значительно выше, чем у переработчиков РАО, за счёт увеличения в первую очередь межхромосомных обменов. Т.е. в условиях одновременного воздействия излучения и химических факторов усиливается эффект излучения.
РАДИАЦИОННЫЕ РЕГИСТРЫ КАК ИНФОРМАЦИОННАЯ БАЗА ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИХ И РАДИОБИОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ
Бирюков А.П., Жаркова Г.П., Котеров А.Н.
ФГУ «Федеральный медицинский биофизический центр им. А.И. Бурназяна ФМБА России», г. Москва, Россия, тел. (499) 190 42 93
E-mail: abirukov@fmbcfmba.ru, govorilga@inbox.ru
Определение последствий радиационных инцидентов и лучевого воздействия на людские когорты осуществляется как в радиационно-эпидемиологических, так и в радиобиологических исследованиях (Бирюков А.П, и др., 1997–2010). В последнем случае риск оценивается по радиобиологическим показателям в группах облученных людей (Иванов В.К., Замулаева И.А., Саенко А.С. и др., 2002–2009). То есть, и радиобиологический подход к оценке рисков базируется на эпидемиологии.
Одним из главных способов создания базы данных для радиационно-эпидемиологических исследований является формирование и поддержание регистров. К настоящему времени создан ряд масштабных регистров: Японии, США, Великобритании, Канады, России и некоторых других стран.
Медико-дозиметрические регистры и базы данных подразделяются на:
а) Регистры, включающие материалы по радиационным авариям. Могут быть использованы для уточнения существующих прогностических моделей и непосредственного прогноза последствий острого облучения; для разработки схем и методов оказания помощи пострадавшим.
б) Регистры предприятий атомной промышленности. Основной целью является расширение научной основы нормирования техногенного облучения, и, таким образом, совершенствование безопасных условий труда. В ФГУ «ФМБЦ им. А.И. Бурназяна в течение ряда лет ведутся работы по созданию медико-дозиметрического регистра работников АЭС.
в) Регистры по оценке влияния радиационно-опасных объектов на население. Направлены на выявление заболеваемости населения, проживающего в зоне влияния радиационно-опасных объектов, Позволяют сравнить структуру заболеваемости в ЗАТО с региональной статистикой и оценить влияние проживания на территории ЗАТО на заболеваемость населения.
г) Нозологические регистры (Единый регистр России и Белоруссии по раку щитовидной железы, регистр острых лучевых поражений и пр.). Содержат информацию об отдельных формах заболеваний или их локализации. Используются для анализа индикаторных нозологических форм патологий.
В докладе рассматриваются особенности различных регистров, а также их информативность для расчета радиационных рисков и оценки последствий радиационных инцидентов. Сделан вывод, что основная тенденция заключается в международном укрупнении регистров с целью повышения статистической мощности исследований (Cardis E. et al., 1995; 2005) и в большей детализации данных по дозиметрии и состоянию здоровья обследуемых лиц.
Дозова ціна радіонуклідного забруднення південного регіону України внаслідок аварії на ЧАЕС
Григор’єва Л.І., Томілін Ю.А.
Чорноморський державний університет імені Петра Могили; вул. 68 Десантників, 10, 54003 Миколаїв-03, Україна, тел.: (0512) 465495, 765569, факс (0512) 540033,
Е-mail: larani@mksat.net, larani@mail.ru
На сьогоднішній час існує чимало математичних моделей, які відображують формування радіаційного навантаження на людину при радіаційних аваріях на ядерних підприємствах. В основі цих моделей лежать динамічні процеси радіонуклідного забруднення і самоочищення ґрунту, рослинності, харчових продуктів. Через наявність на півдні України різноманітних чинників хронічного опромінення людини від природних і штучних радіоактивних джерел, важливим є можливість прогнозування інтегральної величини радіаційного навантаження на людину від комплексу цих джерел. Для реалізації такого завдання встановлювалися дозові коефіцієнти (“дозові ціни”) природних та техногенних джерел іонізуючого випромінювання південного регіону для основних дозоутворюючих радіонуклідів та їх сумішів, як нормалізовані річні ефективні дози в одиницях виміру
, 
, 
(залежно від джерела випромінювання). Для цього, за результатами досліджень пересування радіонуклідів від певного джерела (природного чи техногенного походження) до людини, побудовано відповідні камерні моделі формування радіаційного навантаження на людину, а параметри переносу радіонуклідів між камерами також визначалися за результатами радіометрії проб об’єктів довкілля. При цьому застосовано відомі принципи побудови дозиметричних моделей: принцип реперного радіонукліду, принцип базової радіаційної характеристики та метод камерних моделей. Завдяки такому підходу ефективна доза опромінення людини представлена через вміст реперного радіонукліду в об’єкті довкілля, що стоїть на початку дозоформуючого ланцюгу і за яким, зазвичай, здійснюють радіаційний моніторинг, та коефіцієнт, що кількісно відображує перенесення радіонукліду від цього об’єкту довкілля до людини. Модифікація переходу радіонукліду за харчовим чи інгаляційним ланцюгом до людини під дією різних чинників врахована у “базовій радіаційній характеристиці” джерела випромінювання. Визначено “дозові ціни” природних і техногенних джерел випромінювання як “станційного” походження: через газоаерозольні викиди, рідкі скиди Южно-Української АЕС, через зрошення сільськогосподарських культур; так і “аварійно-чорнобильського” походження та техногенно-підсилених джерел природного походження.
В результаті отримано інструмент, за яким можна оперативно встановлювати та порівнювати радіаційні ситуації від одного джерела на різних територіях, порівнювати значимість (“цінність”) для людини різних чинників опромінення; це дає можливість оцінювати радіаційне навантаження на людину від впливу певного джерела іонізуючого випромінювання за результатами моніторингу лише одного об’єкту довкілля і лише за одним радіонуклідом (обраного реперним), а також прогнозувати очікуване за життя людини інтегральне радіаційне навантаження від джерел іонізуючого випромінювання.
Аварійно-чорнобильське радіаційне навантаження на населення півдня України
Григор’єва Л.І., Томілін Ю.А.
Чорноморський державний університет імені Петра Могили; вул. 68 Десантників, 10, 54003 Миколаїв-03, Україна, тел.: (0512) 465495, 765569, факс (0512) 540033,
Е-mail: larani@mksat.net, larani@mail.ru
Існують думки, що саме недостатнє вивчення радіаційного забруднення південних і східних районів України внаслідок аварії на ЧАЕС не дає можливості здійснення повної оцінки післіаварійної радіаційної ситуації на території України. За допомогою ретроспективного аналізу результатів радіометрії проб об’єктів довкілля, питної води, харчових продуктів, виконаних у 1986 р. на території Одещини, Миколаївщини, Кіровоградщини та АР Крим Миколаївською науково-дослідною лабораторією з проблем радіаційної безпеки населення (НДЛ “Ларані”), реконструйовано радіаційне навантаження на населення півдня України у перший післяаварійний рік. Через побудовані математичні моделі поведінки “аварійно-чорнобильських” радіонуклідів у повітрі, молоці, питній воді протягом першого післяаварійного року визначено ефективну дозу опромінення від інгаляційного надходження до людини 131I, 85mKr, 133mXe, 137Cs, 134Cs, 103Ru, 124Su, 95Nb, 132Te, 140Ln, від перорального надходження за “молочним” ланцюгом 131I, 95mNb, 140La, 103Ru, 141Сe, 132Te, 137Cs та з питною водою 95Nb, 103Ru, 137Cs, 90Sr, а також дози зовнішнього опромінення від цих радіонуклідів. Сумарна доза зовнішнього і внутрішнього опромінення людини від “аварійно-чорнобильських” радіонуклідів за 1986 р. склала близько 0,5 мЗв.
Наслідки аварійно-чорнобильського викиду радіонуклідів у послідуючі роки пов’язані з південним слідом аварійної хмари, який протягнувся з півночі – через північно-західні райони. Через вітрове перенесення радіонуклідів створилися локальні ділянки, забруднені радіоцезієм і радіостронцієм. До цього ще додалось перенесення радіонуклідів з річковими водами Дніпра та Південного Бугу. Встановлено, що більшою мірою через “повітряний” шлях забруднилися північно-західні райони Кіровоградської та Миколаївської областей; північні райони Одеської області, Херсонська область та Крим майже не були зачеплені. Поверхнева активність 137Cs та 90Sr ґрунтів цих районів знаходився у межах 10 – 37
. Забруднення носило плямистий характер: плями з підвищеним вмістом радіонуклідів, в першу чергу 137Cs, розташувалися у низинах, балках, ярах, тобто у місцях випасу молочної худоби та де, переважно, розташовані підземні джерела питної води (колодязі, свердловини). За результатами радіаційно-гігієнічних досліджень вмісту радіонуклідів у молоці з особистих і колективних господарств, та результатами радіоекологічних досліджень складових “молочного” (ґрунт – кормові трави – молоко – людина) та “питного” (питна вода з підземних джерел – людина) ланцюгів перенесення 90Sr і 137Сs до людини у північно-західних районах встановлено експоненційний вигляд тренду динаміки радіаційного навантаження на людину північно-західних районів, за яким на середній стадії післяаварійного періоду темп зниження складав 3 – 6
, на пізній 0,5 – 1,0 . Очікувана за 50-річний термін після аварії ефективна доза склала для населення північно-західних районів близько 1,0
.ПРИНЦИПЫ НОВОЙ СТРАТЕГИИ ПЕРВИЧНОЙ ПРОФИЛАКТИКИ РАКА РАДИАЦИОННОГО ГЕНЕЗА
Демина Э.А.
Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии НАН Украины; ул. Васильковская 45, 03022 Киев, Украина, тел.: (067)4025578
E-mail: edjomina@ukr.net
Согласно современным научным воззрениям, радиационно-индуцированные повреждения хромосом человека могут изменять активность онкогенов и, таким образом, явиться причиной малигнизации клеток. Однако до настоящего времени отсутствует целостное представление о путях предотвращения развития рака радиационного ґенеза и не сформулирована концепция его профилактики. Предлагаемая стратегия первичной профилактики радиогенного рака включает следующие принципы: а) оценку индивидуальной радиационной чувствительности (ИРЧ) организма человека, что позволяет прогнозировать индивидуальный риск развития радиогенных патологических состояний; с этой целью рекомендовано использовать разработанный нами на основе классических положений радиационной цитогенетики G2-radiation sensitivity assay для выявления лиц с повышенной ИРЧ среди здорового контингента (методические рекомендации, 2007 г. «Цитогенетичний спосіб (G2-assay) визначення індивідуальної радіочутливості людини з метою первинної профілактики радіогенного раку»). Если интенсивность стрессового воздействия велика, то индивидуальные особенности человека не играют решающей роли, поскольку объем повреждений превышает защитно-компенсаторные возможности организма. Поэтому определение ИРЧ особенно важно в диапазоне действия малых и средних доз ионизирующей радиации; б) использование нетоксичных эффективных радиопротекторов, например, препарата инозин, который снижают уровень аберраций хромосом в соматических наиболее радиочувствительных иммунокомпетентных клетках человека (лимфоцитах), индуцированных в диапазоне действия малых доз, до значений спонтанного. К эффективным радиопротекторам следует отнести препараты тимического происхождения (например, тималин), мишенью действия которых являются именно лимфоциты. Наилучшим образом указанные препараты будут проявлять радиозащитные свойства на фоне витаминного обеспечения; в) учет дополнительного воздействия комутагенов, которые могут существенно модифицировать (усиливать) радиационно-индуцированные эффекты малых доз. Особую опасность в этом плане представляют лекарственные препараты (например, кофеин).
Новую стратегию первичной профилактики развития радиогенного рака рекомендовано реализовывать в первую очередь при подборе кадров для работы в сфере ионизирующий излучений, в т.ч. работников атомных предприятий, медицинских работников (радиологов, рентгенологов), для приоритетных групп населения, проживающего на территориях, загрязненных радионуклидами.
ХРОНИЧЕСКОЕ ВЛИЯНИЕ МАЛЫХ ДОЗ ВНУТРЕННЕГО ОБЛУЧЕНИЯ 137CS НА ГИПОТАЛАМО-ГИПОФИЗАРНО-НАДПОЧЕЧНИКОВУЮ И СИМПАТО-АДРЕНАЛОВУЮ СИСТЕМЫ КРЫС
Деревянко Л.П.
ГУ «Научный центр радиационной медицины АМН Украины», ул. Мельникова, 53, 04050 г. Киев, Украина, тел.(044) 430-83-17, факс (044) 483-06-37
Экспериментальные исследования проведены на 352 половозрелых крысах-самцах массой 160-330 г. Хроническое облучение осуществляли путем ежедневного добавления к пищевому рациону животных 137Cs (кусочки хлеба смачивали раствором хлорида цезия-137 из расчета 0,6 кБк/животное/сутки) на протяжении 270 суток. Во вторую группу вошли животные, которые получали 137Cs на протяжении 180 суток. В дальнейшем этих животных переводили на обычный рацион до конца периода наблюдения (270 суток). Контролем были животные того же пола, возраста и массы, которым к ежедневному рациону добавляли измельченный хлеб, смоченный водой в количестве, аналогичном с опытом. Вторым контролем были крысы, получавшие такое же количество стабильного цезия из расчета 0,01 мг/100 г массы животного.
Исследовали состояние гипоталамо-гипофизарно-надпочечникой системы (ГГНС) и симпато-адреналовой системы (САС) в динамике через 3, 7, 14, 30, 90, 180 и 270 суток от начала вскармливания животным 137Cs. Для оценки морфофункционального состояния ГГНС и САС проводили морфологические, ультраструктурные и морфометрические исследования секреторных клеток паравентрикулярного ядра (ПВЯ) гипоталамуса, кортикотропных клеток аденогипофиза, адренокортикоцитов коры и адреноцитов мозгового вещества надпочечников, активность 5’-нуклеотидазы в гипоталамусе, гипофизе, надпочечниках и щитовидной железе, концентрацию кортикостерона, адреналина, тироксина и трийодтиронина в сыворотке крови.
При хроническом внутреннем облучении животных 137Cs (поглощенная доза за 270 суток составляла 3,0 сГр) установлены изменения в ГГНС и САС, которые сопровождались нарушением микроциркуляции, снижением морфофункционального состояния секреторных клеток ПВЯ гипоталамуса, аденогипофиза, коры и мозгового вещества надпочечников, повышением активности 5’-нуклеотидазы в гипоталамусе, гипофизе, надпочечниках и щитовидной железе, гормональным дисбалансом. Гормональный дисбаланс, индуцированный облучением, характеризовался количественными и качественными отличиями, которые вытекали из особенностей развития дистрофически-деструктивных изменений морфофункционального состояния секреторных клеток ГГНС и САС, длительности их фаз (стимуляция, нормализация, угнетение) и формированием компенсаторно-приспособительных процессов. Выявленные изменения имели фазовый характер, по абсолютной величине не коррелировали с величиной дозы, а зависели от экспозиции.
На основании полученных результатов можно предположить, что длительное поступление 137Cs в организм со временем может привести к дезинтеграции функционирования эндокринной системы, снижению адаптивных возможностей и служить основой развития эндокринной патологии.
Використання тесту «G2 bleomycin sensitivity assay» для виявлення прихованої хромосомної нестабільності у осіб, які постраждали від дії факторів Чорнобильської аварії
Дибський С.С., Дибська О.Б.
ДУ «Науковий центр радіаційної медицини НАМН України»; вул. Мельникова, 53, 04050, м. Київ-50, Україна, тел.: (044) 4319839, факс (044) 4837202
E-mail: dssdssdss@rambler.ru
Впродовж останніх 25-ти років в Україні відмічається поступова реалізація негативних для здоров’я людини медичних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Не виключено, що для виникнення стохастичної і, можливо, деяких форм нестохастичної (мультифакторіальної) патології з генетичною компонентою певне значення мають різні форми радіаційно-індукованої нестабільності геному.
Важливу роль в дестабілізації геному людини відіграє радіоіндукована прихована хромосомна нестабільність (ПХН), яка проявляється як гіперчутливість хромосом лімфоцитів периферичної крові до дії інших мутагенів іn vivo та in vitro, що вважається одним з цитогенетичних онкомаркерів.
Для виявлення ПХН найчастіше використовується радіоміметик блеоміцин в тесті “G2 bleomycin sensitivity assay”, який не є уніфікованим, що значно ускладнює інтерпретацію та співставлення одержаних результатів.
Нами розроблено власний алгоритм для оцінки індивідуальної чутливості хромосом соматичних клітин людини до кластогенної дії блеоміцину - визначено оптимальні строки обробки культури лімфоцитів людини мутагеном (пізня постсинтетична G2 стадія мітотичного циклу) та концентрації препарату (0,05 та 5,00 мкг/мл), придатні для оцінки чутливості хромосом соматичних клітин людини in vitro до тестуючого мутагенного навантаження.
За допомогою удосконаленого тесту “G2 bleomycin sensitivity assay” обстежено 4 експоновані групи, які зазнали радіаційного впливу різної інтенсивності (реконвалесценти гострої променевої хвороби – ГПХ; учасники ліквідації Чорнобильської аварії; працівники 30-км зони відчуження; механізатори сільського господарства, які мешкали та працювали в зоні обов’язкового відселення) та група порівняння (відносно здорові індивіди, які заперечували свідомий контакт з іонізуючим випромінюванням чи з іншими мутагенними факторами).
Встановлено значне міжіндивідуальне варіювання частоти хромосомних аберацій та відсутність позитивної кореляції між фоновим та індукованим блеоміцином цитогенетичними ефектами в усіх обстежених осіб. Максимальний відсоток (57,9%) осіб, гіперчутливих до дії блеоміцину, виявлено в групі реконвалесцентів ГПХ; в інших групах частота індивідів з ПХН була практично однаковою і не перевищувала 33,3%.
Отримані результати підтвердили реальність радіаційно-індукованої модифікації генетично детермінованої чутливості хромосом соматичних клітин людини до мутагенного навантаження, яка залежить від інтенсивності та характеру опромінення.
ОСОБЛИВОСТІ ОКИСНОГО ГОМЕОСТАЗУ ТА МЕТАБОЛІЗМУ ЛІПІДІВ У ЛІКВІДАТОРІВ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС З НАДЛИШКОВОЮ МАСОЮ ТІЛА ТА ОЖИРІННЯМ
Дмитрук С.М., Атаманюк Н.П., Дерев’янко Л.П., Яніна А.М., Коваленко А.М., Овсяннікова Л.М., Кубашко А.В., Талько В.В.
ДУ “Науковий центр радіаційної медицини АМН України”; вул. Мельникова 53, 04050 Київ, Україна, тел.: (044) 4830637, факс (044) 4837202
E-mail: floris-lab@mail.ru
Вплив іонізуючої радіації (ІР) у широкому діапазоні доз на організм людини призводить до комплексу морфо-функціональних порушень, які реалізуються у вигляді відповідних реакцій практично на всіх рівнях біологічної організації. Провідна роль у патогенезі таких реакцій належить активації перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), а стосовно метаболічних змін, цілком імовірно, порушенням обміну ліпідів та ліпопротеїнів. Логічним завершенням процесів, ініційованих впливом ІР, у віддаленому післяпроменевому періоді стає явище дезадаптації та формування ряду захворювань, серед яких найбільш актуальними є серцево-судинні, ендокринні, онкологічні, а також патологічних станів, які характеризуються прискоренням вікової інволюції.
Мета дослідження – вивчити стан окисного гомеостазу, метаболізму ліпідів та регуляторних механізмів енергетичної адаптації в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з надлишковою масою тіла та ожирінням у віддаленому післяпроменевому періоді.
Під спостереженням перебувало 165 чоловіків у віці 19-50 років на момент аварії, опромінених у діапазоні доз 5-25сГр (83 особи) та 50-250сГр (86 осіб), які мали надлишок маси тіла та різні ступені ожиріння. Група порівняння була сформована з осіб з надлишковою масою тіла та ожирінням, непричетних до аварії. Дослідження проведені протягом 1992-2004 рр.
В динаміці 12-річного спостереження встановлено, що у опромінених осіб як з нормо- так і дисліпідемією спостерігається пригнічення активності ферментних антиоксидантних систем поруч з нормальною, у першому випадку, та підвищеною – у другому, інтенсивністю процесів ПОЛ.
Виявлені порушення метаболізму ліпідів у опромінених осіб характеризуються гіперхолестеринемією, підвищенням вмісту в сироватці крові атерогенних фракцій ліпопротеїнів (низької та дуже низької густини), гіпертригліцеридемією. Остання має дозозалежний характер. Зазначені зміни ліпідного складу сироватки крові корелюють з масою тіла (r=0,64; p<0,05).
При дослідженні концентрації в сироватці крові гормонів системи меланокортину, яка бере участь у забезпеченні адекватної поведінкової реакції споживання їжі та є основною складовою центральної системи регуляції гомеостазу енергії, були виявлені наступні зміни. Порівняно з контрольною групою, у опромінених осіб, незважаючи на збільшення маси тіла та концентрацій в сироватці крові інсуліну та лептину, концентрація α-меланостимулюючого гормону, необхідного для стримування накопичення маси тіла, достовірно знижувалась. Такі зміни свідчать про нівелювання механізмів стримування збільшення маси тіла та розвиток енергетичної дезадаптації у осіб, опромінених ІР, у віддаленому післяпроменевому періоді.
THE RADIOBIOLOGICAL ASPECTS OF SCREENING MAMMOGRAPHY: A REMINDER ABOUT POSSIBLE DISTANT NEGATIVE EFFECTS
Domina E.A.
E. Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology, Radiobiology; Vasilkivskaya str. 45, 03022 Kyiv, Ukraine, phone: (067) 4025578, fax:
E-mail: edjomina@ukr.net
The employment of screening mammography for the early diagnostic of breast cancer considerably contributes to the above-background irradiation of population and may influence the destabilization of genome, which is regarded as one of the reasons for the development of radiation carcinogenesis. It is essential to study the admissible vindication radiation risk (“Principle ALARA”) under the low doses of ionizing radiation, in particular the screening mammography.
Goals: to analyze the level of chromosome aberration in the most radiosensitive human cells - peripheral blood lymphocytes - under the mammography.
In order to compare the data from biological and physical dosimetry during the modeling of mammography, the bottles with the blood of donors were placed on the upper and lower surfaces of breast of tissue-equivalent phantom Alderson.
During the modelling of mammography (under the standard physical and technical parameters of receiving films in two projections) the most obvious induced cytogenetic effect was observed in the experimental point on upper surface of breast with the value of equivalent dose 6.08 mSv: the general number of aberration cells and aberration chromosome was 13.0±2.5 and 14.0±2.4/100 cells. These values exceeded the control level and population-average level more than 8 and 4 times respectively. According to the modern concept, the repeated irradiation of radiosensitive cells could lead to radiation carcinogenesis. Thus, it requires the establishment of more weighing indication for the use in the screening mammography.
The obtained data points out to the risk of appearance of stochastic effects of irradiation in breasts during the screening mammography.
ВРОЖДЕННЫЕ ПОРОКИ И ЗАДЕРЖКА ВНУТРИУТРОБНОГО РАЗВИТИЯ У ДЕТЕЙ ЛИКВИДАТОРОВ ПОСЛЕДСТВИЙ АВАРИИ НА ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ АЭС
Ермалицкий А. П., Лягинская А. М., Осипов В. А., Чельцова О. В.
Федеральный медицинский биофизический центр им. А. И. Бурназяна ФМБА России; ул. Живописная 46, 123182 Москва, Россия, тел.: (499)1909500, факс: (499)1934573
E-mail: imc@mail.ru
Известно, что основные генетические эффекты в потомстве человека проявляются в виде наследственных заболеваний, врожденных пороков и летальных исходов в период внутриутробной и постнатальной жизни. Вопросы о генетических эффектах у детей участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС до настоящего времени являются дискуссионными.
Материал и методы.
Исследовали общую частоту врожденных пороков развития (ВПР) и частоту задержки внутриутробного развития (ЗВУР) у детей участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС в 1986-87 гг. (ЛПА) и неблагоприятные исходы беременностей (НИБ – самопроизвольные выкидыши, мертворождения и ранняя неонатальная смертность новорожденных) у жен ЛПА. Обследовано 253 детей из группы ЛПА, не работавших в дальнейшем с ионизирующими излучениями, и 587 детей ЛПА, работающих на АЭС. С целью оценки общей частоты неблагоприятных исходов беременностей в семьях ЛПА проанализированы 562 и 752 карты беременных соответственно.
Дозы облучения к моменту зачатия (через 2-6 лет) у ЛПА не работающих в дальнейшем с источниками излучения составили от 50 до 250 мГр, у ЛПА-персонала АЭС – 58 мЗв за счет аварийного и 70 мЗв за счет профессионального облучения (суммарно 130 мЗв).
Результаты.
Частота ВПР (число случаев на 1 000) у детей составила 142±22 в группе ЛПА, 111±17 у ЛПА-персонала АЭС и 52,5±12,4 у детей городской когорты.
Частота ЗВУР (число случаев на 1 000) составляла 186±25 у ЛПА, 175±17 у ЛПА-персонала АЭС и 83,7±11,4 у 77,4±14,8 у детей городской когорты.
Таким образом у детей ЛПА достоверно выше допустимого популяционного уровня в 60 случаев на 1 000 человек, принятого ВОЗ, частота ВПР и ЗВУР, являющихся в соответствии с современными представлениями радиационной генетики генетическими эффектами облучения человека.
Общая частота НИБ в семьях разных групп составила: 217±26 на 1 000 у ЛПА, не связанных в дальнейшей работе с источниками излучения; 187±21 на 1 000 у ЛПА-персонала АЭС и 93,2±12,4 на 1 000 в городской популяции.
Таким образом при суммарных дозах облучения мужчин к моменту зачатия 50-130 мЗв наблюдается достоверное увеличение ВПР, ЗВУР и НИБ, наиболее выраженное при кратковременном облучении в условиях работ по ЛПА, по сравнению с пролонгированным облучением.