Geum.ru

Програма враховує національні музично-педагогічні традиції та сучасні тенденції розвитку музичної культури в Україні та за її межами. Програма ґрунтується на

Вид материалаДокументы

Содержание


Культурне та просторове середовище людини
Простір і об’ємно-просторова форма
Об’ємно-просторова форма. Архi­тектура і місто
Навчальні завдання
Орієнтовні тематичні завдання
Культурно-просторове середовище
Предметне середовище
Навчальні завдання
Орієнтовні тематичні завдання
Пояснювальна записка
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з інтегрованого курсу “Мистецтво”
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


КУЛЬТУРНЕ ТА ПРОСТОРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЛЮДИНИ

7-й клас

(35 год, 1 год на тиждень, із них 4 год — резервний час)

К-ть год.
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

14


6


8


2


17


8


9


2
Розділ І. Простір і об’ємно-просторова форма


Тема 1. Художні засоби зображення простору

Розвиток просторового та абстрактного мис­лення, навичок моделювання простору та об’єм­но-просторових форм.

Тема 2. Об’ємно-просторова форма. Архi­тектура і місто

Розвиток образних і функціональних зв’яз­ків (єдності краси, корисності та міцності). Взаємозв’язок внутрішнього і зовнішнього простору.

Навчальні завдання

Художньо-виразні засоби зображення простору та об’ємно-просторової форми: ритм лi­ній і плям, колір (оптичні властивості); по­вітряна перспектива (в графіці та живопису): лінія горизонту, точка зору, точки сходження.

Об’ємно-просторова форма: пропорції, деталізація, масштаб, тектоніка; конструктивні й функціональні зв’язки форми і матеріалу.

Архітектура (вид мистецтва, стилі); архi­тек­турний образ, архітектурна композиція (ар­хi­тек­тура в гармонії з природним середовищем).

Використання кольору (ілюзії) в архітектурі та інтер’єрі; монументальне мистецтво (взаємо­зв’язок з архітектурою та інтер’єром).

Дизайн як вид діяльності, взаємозв’язок з образотворчим мистецтвом, архітектурою (моделювання, макетування).

Орієнтовні тематичні завдання:

— передача умовного простору (ритм ліній, плям, оптичні властивості кольору: віддалення, наближення);

— повітряна перспектива у графіці, живопису;

— об’ємна форма у відкритому просторі та в інтер’єрі (геометрична форма, паркова скуль­птура, дрібна пластика, колір у виявленні форми);

— композиція “Простір” (умовно-графічне або ілюзорно-просторове зображення);

— архітектура (архітектурний образ);

— перспектива вулиць (повітряна перспектива засобами графіки);

— архітектура історичного міста, гармонія з природним середовищем (кольорова гармо­нія);

— інтер’єр, екстер’єр історичний або сучасний, сценічний простір (фронтальна перспектива);

— монументальне мистецтво (імітація віт­ражу тощо);

— новорічний карнавал, Різдвяний вертеп.

Узагальнення


Матеріали і техніка виконання

Олівець, гра­фіт, соус, туш, перо, вугіль, гуаш, акварель (глина). Гратографія, гризайль, розмивка, тех­ніка мазками, крапкування (пуантилізм), ре­льєф (карбування), змішані техніки, паперопластика.


Розділ ІІ. Культурно-просторове середовище


Тема 1. Природне і культурне середовище людини

Гармонія в природному середовищі, взаємо­зв’язок людини з природою, екологія.


Тема 2. Предметне середовище

Розвиток творчої уяви, навичок моделювання і формування естетичного середовища людини (дизайн-середовище). Проектування предметного середовища.

Навчальні завдання

Художньо-виразні засоби виявлення гармо­нійного середовища.

Природне середовище (гармонія природних форм у середовищі).

Дизайн-середовище (проектування в ескіз­ній фор­мі предметного середовища). Взаємо­зв’язок ур­баністичного (створеного) і природного середовища (екологія). Культурні, націо­нальні традиції в дизайн-середовищі.

Композиційні засоби і прийоми: Передача тривимірності об’єктів у просторі (різна лінія горизонту, вигляд знизу, вигляд зверху, перспектива пташиного польоту).

Дизайн-графіка, прикладна графіка (плакат, листівки-привітання, запрошення, марки (се­рія), піктограми, афіша, рекламне оголошення тощо). Художні прийоми зображення шрифтів, умовність графічного зображення і кольору, використання закономірностей зорового сприйняття, змістових акцентів, символіки, метафор, візуальної комунікації.

Орієнтовні тематичні завдання:

— природний світ, гармонія природних форм у середовищі;

— природне середовище очима тварин, комах тощо (низька лінія горизонту, перспектива пташиного польоту);

— взаємозв’язок природного середовища, при­родних форм в середовищі людини (акваріум в інтер’єрі, фонтан в екстер’єрі, ланд­шафтна архітектура);

— природно-ландшафтний вплив на ор­га­нізацію простору (культурне середовище людини);

— плакат “Екологія”, “Культурна спадщина”;

— створення подарунка (іграшка, сувенір, ікебана тощо);

— дизайн-графіка (листівка з текстом і зображенням, запрошення, марки (серія), емблема, піктограми, афіша, рекламне оголошення, при­вітання);

— створення ескізу свого будинку, ін­те­р’єру, дитячого майданчика тощо;

— композиція “Місто майбутнього”;

— свято міста, колективна творчість (“День Києва” тощо).


Узагальнення


Матеріали і техніка виконання

Олівець, графіт, соус, туш, перо, вугіль, гуаш, акварель, пластика. Гратографія, колаж, аплікація, розпис на склі, змішані техніки, паперопластика.
Учень:

розпізнає:

— архітектурні стилі та національні традиції (в архітектурі, декоративно-прикладному мистецтві, одязі тощо);


спостерігає:

— об’ємну форму в інтер’єрі та у відкритому просторі (розрізняє різні пропорції, масштаб конструкції, матеріали в залежності від розташування);

порівнює:

— гармонійний та дисгармонійний взаємозв’язок архітектури з довкіллям;


характеризує:

— види архітектурних споруд (культові, житлові, громадські);


уміє:

— зображувати форму у просторі (паркова скульптура, скульптура в інтер’єрі, дрібна пластика);

— зображувати інтер’єр (ескіз, макет);

— зображувати архітектурні споруди, вулиці, двір тощо (робити ескізи з натури, з уяви, по пам’яті);

— використовувати художньо-виразні та пластичні засоби для створення імітації, творчої інтерпретації, копії мозаїки, вітражу;

— свідомо користуватися різними художніми техніками та матеріалами для виконання творчих робіт;

— брати участь у колективній роботі (створення ескізів костюмів, декорацій, оформлення сцени до свят тощо);


висловлює судження про:

— зображення простору відповідно точки зору, лінії горизонту;

— перспективу (лінійну, повітряну);

— архітектуру як синтез мистецтв, архітектурні стилі;

— специфіку архітектурного образу;

— дизайн як вид діяльності та взаємозв’язок з образотворчим мистецтвом, архітектурою;

— специфіку інтер’єру, екстер’єру, сценічного простору (ілю­зії, колір);


наводить приклади:

— визначних архітектурних споруд (світу, рідного краю);


аналізує:

— свої почуття, власне бачення художніх творів і власної роботи з оцінками інших учнів;


дотримується правил:

— техніки безпеки при роботі з різними матеріалами та інструментами і послідовності виконання колективних робіт.


Учень:

розпізнає:

— специфіку природно-ландшафтного середовища людини (місто, село тощо);


спостерігає:

— просторову будову природних форм як аналогів архітектурних споруд та дизайн-форм;


порівнює і характеризує:

— національний побут, особливості архітектурного середовища різних країн;


уміє:

— зображувати та робити ескізи середовища (природного, архітектурного, фантастичного);

— проектувати та моделювати предметне середовище (ескіз власного будинку, інтер’єр з елементами природних форм, екстер’єр);

— створювати сувеніри, іграшки, конструктори (з простих форм);

— робити ескізи та створювати тематичний плакат (екологія, культурна спадщина, афіша, рекламний плакат тощо);

— створювати ескізи продукції прикладної графіки (лис­тівка, марки, запрошення, емблема, піктограми, оголошення, привітання до свята тощо);


висловлює судження про:

— своєрідність краси природи різних країн світу, рідного краю, зв’язок природного і культурного середовища;

— гармонію природних форм у середовищі та взаємозв’язок людини з природою (екологія);

— специфіку духовного і матеріального світу дитини;


наводить приклади:

— різних поселень людини (гірські, в пустелі, на острові, міста-фортеці, мегаполіси, села тощо);

— створеного людиною середовища (дизайн-середовище);

— різних видів графіки (станкова, прикладна, дизайн-гра­фіка тощо);


аналізує:

— свої почуття, власне бачення художніх творів і власної роботи з оцінками інших учнів;

— результати власної роботи, досягнення та недоліки, визначає шляхи вдосконалення;


дотримується правил:

— техніки безпеки при роботі з різними матеріалами та інструментами;

— поведінки під час ескізної роботи в різному середовищі (в музеях, парках, у дворі, на вулицях тощо);


виявляє готовність:

— до використання набутих предметних компетенцій у процесі творчої самореалізації.



МИСТЕЦТВО

5—8 класи


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Програма інтегрованого курсу “Мистецтво” для 5—8 класів загальноосвітніх навчальних закладів розроблена відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти та ґрунтується на положеннях Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа).

Мета курсу “Мистецтво” в основній школі полягає в особистісному художньо-естетичному розвитку учнів, формуванні у них ціннісних орієнтацій у сфері мистецтва і комплексу базових компетентностей, вихованні потреби в художньо-творчій самореалізації та духов­ному самовдосконаленні.

Загальна мета конкретизується в таких основних завданнях:
  • збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів під час сприй­мання та інтерпретації творів мистецтва і практичної художньої діяльності, формування культури почуттів, цін­нісно-смислових компетентностей;
  • формування у школярів системи художніх знань, уявлень, інформаційних і навчально-пізнавальних компетентностей, умінь сприймати, інтерпретувати та оцінювати твори мистецтва різних видів, жанрів і стилів, висловлювати особисте ставлення до них, аргументуючи свої думки, судження, оцінки, використовуючи відповідні поняття і терміни;
  • опанування учнями художньо-практичних умінь та навичок, розвиток загальних і художніх здібностей, асоціативно-образного мислення, формування творчо-діяльнісних компетентностей, здатності керуватися набутими знаннями та вміннями у самостійній діяльності, у процесі самоосвіти;
  • розуміння учнями зв’язків мистецтва з природним, соціальним і культурним середовищем життєдіяльності людини, розвиток вітальних основ особистості, усвідомлення власної причетності до художніх традицій свого народу з одночасним розумінням особливостей інших національних картин світу, формування полікультурних компетентностей.


Програма “Мистецтво” для 5—8 класів розроблена з урахуванням наступності з інтегрованим курсом “Мистецтво” для 1—4 класів. Таким чином, реалізуються дидактичні принципи послідовності, наступності та неперервності змісту загальної мистецької освіти; застосовується культурологічний підхід. Зміст програми ґрунтується також на принципах єдності на­ціональних і загальнолюдських художніх цінностей; поліхудожності та полікультурності; варіативності, що зумовлює творче застосування орієнтовного матеріалу вчителем.

Зміст програми структуровано за моделлю поліцентричної інтеграції знань. Це передбачає виокремлення двох домінантних змістових ліній — “Музичне мистецтво” (1 год) та “Візуальне (образотворче) мистецтво” (1 год), які поєднуються тематично в єдиний цикл, до змісту якого входять елементи синтетичних мистецтв (театр, кіно та ін.).


Орієнтовна тематична структура програми


Клас
Тематика
Загальна кількість годин
Резервний час

5
Види і жанри мистецтва
70
8

6
Загадки стародавнього мистецтва
70
8

7
Палітра художніх напрямів і стилів

70
8

8
Мистецтво в культурі сучасності
35
4

Примітка. Години резервного часу можуть використовуватися на розсуд учителя, у тому числі на узагальнення тематичного матеріалу, проведення тематичного оцінювання, проведення уроків-концертів, відвідування виставок, музеїв тощо.


Інтегрований курс “Мистецтво” спрямований на забезпечення розуміння учнями відмінних і споріднених рис у відображенні навколишнього світу засобами образних мов різних видів мистецтва, усвідомлення взаємозв’язків між ними, вміння застосовувати (переносити) набуті знання і вміння у практичній художньо-творчій діяльності. Тому методика викладання інтегрованого курсу “Мистецтво” передбачає пошук різноманітних зв’язків, аналогій, паралелей між видами мистецтв. Отже, ін­теграція змісту зумовлює застосування інтегративних технологій.

Прикметна ознака програми — варіативність, що зумовлює вільний вибір учителем програмного матеріалу та варіантів його компонування при поурочному плануванні, а також відповідних методик і технологій. При опануванні мистецтва варто застосовувати різноманітні форми роботи (колективні, групові, парні, індивідуальні, комбіновані), а також ігрові методи, засоби, прийоми, зокрема інтегрованого типу (ігри-вправи, ігри-імпро­візації, кросворди, ребуси, практичні завдання пошукового характеру, звукові анкети та анкети-малюнки, мистецькі вік­торини, комплексні тести, роботу з комп’ютерними програмами тощо).

З метою сприяння розвитку творчого потенціалу особистості та врахування художніх інтересів і переваг періодично варто застосовувати ситуації вибору учнями різнорівневих за склад­ністю завдань, тем, технік і матеріалів для виконання художніх робіт, репертуару для співу і сприймання музики.


Реалізація цілісного підходу до шкільної освіти передбачає пошук шляхів внутрішньої галузевої інтеграції в межах циклу художньо-естетичних дисциплін, а також широких міжгалузевих зв’язків. Ефективність мистецької освіти залежатиме від взаємозв’язку та взаємоузгодженості між усіма предметами й курсами галузі. Доцільно здійснювати зв’язки з іншими галузями: “Мови і літератури”, “Суспільствознавство”, “Математика”, “Природознавство”, “Технології”, “Здоров’я і фізична культура”.

Художні мови різних видів мистецтва мають багато спільних елементів і ознак, що властиві іншим предметам гуманітарного циклу. Усі види мистецтва тісно пов’язані з літературою (пісенний фольклор, театральні постановки та екранізації української й зарубіжної літературної класики), історією (епічні музично-словесні жанри, живописні та скульптурні портрети видатних людей минулого та сучасності; пам’ятники та архітектурні споруди минулих епох). Доцільно розширювати сферу художньо-естетичного виховання на уроках природознавства (аніма­лістичний та пейзажний жанри живопису, пасторальна музика), математики (краса і гармонія геометричних форм), фізики (акустичні закономірності звуків у музичному мистецтві, природа кольору і світла в образо­творчому мистецтві), праці (дизайн) тощо. Застосування різних мистецьких засобів на уроках із різних навчальних дисциплін сприятиме розширенню світогляду учнів за рахунок зіставлень та усвідомлення найрізноманітніших зв’язків; такі широкі паралелі та асоціації сприятимуть вихованню естетико-екологічної свідомості, почуття пат­ріотизму, громадянської позиції. Міжпредметні зв’язки реалізу­ються через систему творчих завдань, передбачають активізацію змістових порівнянь та узагальнень у процесі сприймання мистецтва.


Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з
інтегрованого курсу “Мистецтво”


Рівні навчальних досягнень учнів
Бали
Критерії оцінювання навчальних
досягнень учнів

І. Початковий
1
Учень розуміє лише деяку незначну частину тематичного матеріалу; користується дуже обмеженим понятій­но-тер­мінологічним запасом у процесі роз­по­віді про мистецтво; після кількаразового пояснення вчителя відтворює незначні фрагменти тематичного матеріалу під час практичної художньої діяльності; ви­являє найелементарніший розвиток ху­дожньо-образного мислення.




2
Учень розуміє незначну частину тематичного матеріалу; користується обмеженим понятійно-термінологічним запасом у процесі розповіді про мистецтво; частково відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності але тільки після детального пояснення вчителя; художньо-образне мислення роз­винуто на елементарному рівні (до­мінують роз­різ­нені судження про види мистецтв).




3
Учень розуміє частину тематичного матеріалу; користується обмеженим понятійно-термінологічним запасом у процесі розповіді про мистецтво; частково відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, але лише з опорою на пояснення та зразок вчителя; художньо-образне мислення розвинуте на елементарному рівні (переважає повторення суджень вчителя про мистецтво).

ІІ. Середній
4
Учень розуміє та усвідомлює значну частину тематичного матеріалу; демон­струє небагатий словниково-термінологічний запас у процесі інтерпретації творів мистецтва; відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, але потребує значної допомоги вчителя; художньо-образне мислення розвинуте слабо (на рівні сукупності окремих суджень).




5
Учень розуміє та усвідомлює більшу частину тематичного матеріалу; демон­струє небагатий словниково-термінологічний запас у процесі інтерпретації творів мистецтва; відтворює під ке­рів­ництвом учителя тематичний матеріал у практичній діяльності, але без переносу у змінені ситуації; художньо-образне мис­лення розвинуте слабо (на рівні сукуп­ності суджень із використанням окремих пояснень).




6
Учень розуміє та усвідомлює переважну більшість тематичного матеріалу; демонструє небагатий словниково-тер­мінологічний запас у процесі інтерпретації творів мистецтва; відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, інколи потребуючи педагогічної допомоги; художньо-образне мис­лення розвинуте слабо (судження аргументуються переважно з опорою на висловлювання вчителя).

ІІІ. Достатній
7
Учень повністю розуміє та усвідомлює тематичний матеріал, здатний узагальнювати його за допомогою вчителя; демонструє достатній понятійно-термінологічний запас; застосовує за допомогою вчителя опанований матеріал у практич­ній художній діяльності; художньо-образне мислення достатньо розвинуте (судження аргументуються, з’являються окре­мі аналогії, асоціації).




8
Учень повністю розуміє та усвідомлює тематичний матеріал, здатний узагальнювати та систематизувати його за допомогою вчителя; демонструє достатній понятійно-термінологічний запас, свідомо користується ключовими поняттями і термінами; застосовує засвоєний матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення достатньо розвинуте (у поясненнях застосовуються аналогії, асоціації).




9
Учень повністю розуміє та усвідомлює тематичний матеріал, здатний узагальнювати та систематизувати його, наводити деякі приклади на підтвердження своїх думок; демонструє достатній понятійно-термінологічний запас, який майже завжди адекватно використовує; застосовує матеріал у практичній художній діяльності без допомоги вчителя; художньо-образне мислення достатньо розвинуте (формулюються окремі висновки, узагальнення).

Рівні навчальних досягнень учнів
Бали
Критерії оцінювання навчальних
досягнень учнів

ІV. Високий
10
Учень глибоко розуміє та усвідомлює тематичний матеріал у межах програми; під час інтерпретації художніх творів робить висновки, висловлює власне естетичне ставлення, користується адекватною термінологією; самостійно використовує тематичний матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення достатньо високо розвинуте, що дозволяє учневі застосовувати асо­ціа­тивні зв’язки, образні аналогії та по­рів­няння щодо різних видів мистецтв та жит­тєвих явищ.




11
Учень глибоко розуміє та усвідомлює тематичний матеріал у межах програми, намагається самостійно збагачувати набуті знання; під час інтерпретації художніх творів аргументує висновки, власні оцінки й твердження, ілюструє їх прикладами; широко користується спе­ціальною термінологією від­повідно до програмних вимог; самос­тійно використовує тематичний матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення високо розвинуте, характеризується елементами світоглядних узагальнень, використанням нестандартних асоціативних зв’язків, по­рівнянь творів різних видів мистецтв (за аналогією, контрастом) та від­повідних життєвих явищ.

ІV. Високий
12
Учень глибоко розуміє та усвідомлює тематичний матеріал у межах програми, під час інтерпретації художніх творів робить самостійні висновки, аргументує власні оцінки, наводить приклади на їх підтвердження; вільно користується спеціальною термінологією відповідно до програмних вимог; самостійно застосовує тематичний матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення високо розвинуте, характеризується ори­гінальністю, що дає змогу учневі широко використовувати асоціативні зв’язки.