О. Д. Гудзинський доктор економічних наук, професор

Вид материала

Документы

Содержание 8.1. Активізувати інвестиційний процес – пріоритет державної політики 8.2. Умови сприяння іноземному інвестору

Подобный материал:

• С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3090.43kb.
• С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3416.48kb.
• С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 4637.05kb.
• Доктор економічних наук, професор, зав, 181.86kb.
• Л. Г. Мельник доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки Сумського, 1976.37kb.
• Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри «Фінанси І кредит» Севастопольського, 118.95kb.
• О.Є. Кузьмін доктор економічних наук, ну „Львівська політехніка, 53.07kb.
• Удк 37. 013. 42(075) ббк74. 6я7, 2614.78kb.
• Р. М. Панас (Львівський сільськогосподарський інститут) професор, доктор економічних, 2694.56kb.
• Парламентське видавництво, 5723.42kb.

8.1. Активізувати інвестиційний процес – пріоритет державної політики

Питання залучення іноземних інвестицій необхідно вирішувати як загальну проблему активізації інвестиційного процесу.

Досягнення стратегічної мети управління економікою країни – нарощення і структурної перебудови виробничих потужностей підприємств, оновлення, збіль­шення обсягів і розширення асортименту випуску конкурентної продукції, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення добробуту народу, досягнення стабільного соціально-економічного розвитку країни потребує чималих інвестиційних ресурсів, оптимізації напрямків їх вигідного і актуального вкладення та ефек­тивного використання. Інвестиції слід розглядати і як чинник зростання надходжень обов'язкових платежів до бюджетних і позабюджетних фондів, укріплення фінан­сової системи тощо.

Основними факторами, що гальмують розвиток інвестиційного процесу і відповідно виконання держав­них програм економічних перетворень на сучасному етапі становлення державності і економіки України, є вкрай обмежені можливості внутрішніх джерел фінансових ресурсів підприємств і держави та втримування іноземних інвесторів від вкладень в економіку країни.

Через падіння виробництва, неефективну систему оподаткування, з надмірним її тиском на доходи товаровиробника та недосконалу амортизаційну політику протягом ряду минулих років не зростали відповідно до потреб обсяги прибутку підприємств й амортизаційних відрахувань, що мають бути основними джерелами власних інвестиційних ресурсів підприємств. Не забезпечували зростання обсягу інвестицій в національну економіку діяльність банківської системи, фондового ринку. Недостатнім для вирішення проблем залучення фінансових ресурсів було бюджетне фінансування і державне інвестиційне кредитування на пільгових умовах.

Суб'єкти господарської діяльності в країні, на жаль, ще не зацікавлені в нагромадженні ресурсів з подальшим вкладенням їх у виробничу і науково-технічну сфери, оскільки у цих сферах вкладення мали низьку прибутковість, на загальному фоні гострого дефіциту у підприємств власних обігових коштів.

Для поліпшення фінансового становища підприємств вищі органи державної влади систематично роблять спроби здійснювати державне регулювання інвестиційного процесу в Україні, законодавчо сприяти іноземним інвестиціям тощо. Однак запроваджувані заходи на протязі більше 5 років не дають бажаних вагомих резуль­татів.

З метою подальшого поліпшення інвестиційного клімату, збільшення надходжень інвестицій в економіку України Указом Президента України від 22 лютого 2001 року №108/2001 “Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України“ визна-
чено комплекс заходів, що мають сприяти активізації інвестиційної діяльності.

Цим Указом Президента зокрема визначено, що забезпечення росту надходжень інвестицій в економіку України є одним із пріоритетних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади. Зауважимо, що інакше й бути не може.

З метою реалізації такої пріоритетності Указом Президента визначено проведення ряду заходів. До них віднесено поліпшення економічних, правових та організаційних умов діяльності інвесторів в Україні для збільшення обсягів інвестицій в економіку України, в першу чергу, в її пріоритетні галузі. У зв'язку з цим необхідно зауважити про необхідність створення сприятливих умов для усіх форм власності на інвестиції, зокрема приватних інвестицій (приватних підприємств та фізичних осіб), державних інвестицій (вкладення капіталу центральними та місцевими органами влади й управліннями бюджетних, позабюджетних фондів і позичкових коштів), іноземних інвестицій (іноземних громадян, юридичних осіб і держав), спільних інвестицій (юридичних та фізичних осіб України та інших держав). Зазначимо, що, на наш погляд, мають бути створені сприятливі для інвесторів: треба розуміти – вигідні умови, а не пільгові, як це прийнято декларувати загалом науковців, депутатами, журналістами. Критерієм сприятливості умов для інвестування безумовно має бути прибуток від інвестування. Якраз норма прибутку та вигідний строк надійності його отримання повинні визначати вигідність інвестування для інвестора у цікаві йому види господарської діяльності – умова ринкової економіки.

Держава має контролювати лише суми і своєчасність сплати обов'язкових платежів учасниками інвестиційного процесу.

За державою залишаються функції законодавчого сприяння інвестиційному процесу, визначення пріоритетних для інвестування сфер (галузей або видів господарської діяльності, економічних зон тощо) і спрямування потоку інвестицій через їх стимулювання у такі пріоритетні сфери.

Стосовно пріоритетних галузей та видів господарської діяльності зазначимо наступне. В літературі, пресі, з трибуни Верховної Ради України часто звучить обґрунтування про необхідність вкладення коштів у високорентабельні виробництва та скорочення витрат на підтримку збиткових та низькорентабельних виробництв. На наш погляд, високорентабельні виробництва також можуть отримувати виробничі ресурси (сировину, матеріали, напівфабрикати) і від низькорентабельних. Різні підприємства (високорентабельні і низькорентабельні) взаємозалежні в постачанні сировини, матеріалів, напівфабрикатів, розрахунках за поставлені матеріальні ресурси, товари, бажають отримати виробничі ресурси якісними, за найбільш низькими цінами тощо. Тому низькорентабельні підприємства також повинні створювати виробничо-технологічну базу, з залученням інвестицій, щоб задовольняти вимоги покупців, бути конкурентними і т. д.

Суспільне виробництво країни характеризується складними економічними зв'язками. Для ефективного зростання виробництва одночасно повинні розвиватися усі його сфери. Тому закономірно інвестиційний процес, на наш погляд, має бути не вибірковий, а суцільний, як його слід називати. Також не повинно бути різного роду дискримінацій стосовно інвесторів тих чи інших сфер.

До числа заходів в Указі Президента віднесено недопущення порушень прав інвесторів та сприяння їм у відновленні порушених прав. На наш погляд, порушення у більшості випадів й виникають в результаті зарегламентованості, чисельних обмежень, складної системи оподаткування господарської діяльності підприємств. Тому сприяти інвестуванню перш за все має перехід до вільних партнерських відносин між інвесторами й інвестованими суб'єктами господарювання.

Ціна інвестицій має бути вільною від державних регламентацій і визначатися угодою між суб'єктами інвестиційного процесу.

Указ Президента вимагає забезпечення відкритості, прозорості та послідовності процесу приватизації дер­жавного майна для сприяння залученню інвестиційних ресурсів. Знов-таки бюрократизм і корупція у сфері приватизації, що породжені недосконалим законодавством, стримують інвестиційну активність навіть і у привабливих для інвесторів галузях економіки.

На наш погляд, участь у приватизаційних процесах має бути доступною і малим підприємствам, венчурним фірмам тощо. Якраз усі форми господарювання мають бути включені у приватизаційні, інвестиційні процеси, відповідно проінформовані тощо.

Далі, Указ Президента вимагає активізації інформа­ційного та організаційного забезпечення залучення інвес­тицій. Ми вважаємо, що ці питання – державного значення, але не настільки притаманні державі, щоб ними глобально займалися вищі органи державної вла­ди, зокрема Кабінет Міністрів України. За умов зняття бюрократичних обмежень суб'єкти інвестування безпо­середньо або через інвестиційну інфраструктуру без допомоги інерційного бюрократичного апарату краще зуміють знайти вигідного інвестора, вирішити з ним свої фінансові взаємовідносини. Але в сучасних умовах формування інвестиційного законодавства якраз органи державної влади і повинні вирішувати згадані інформа­ційно-організаційні питання.

Для сприяння інвестиційному процесу з боку державних структур Кабінету Міністрів України, центральним та місцевим органам виконавчої влади в Указі Президента рекомендовано:

• не допускати внесення проектів нормативно-правових актів, видання нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності, які можуть призвести до погіршення умов здійснення інвестиційної діяльності, звуження змісту та обсягу визначених законами прав інвесторів (на наш погляд, виконання пункту вимагає грамотного законотворчого процесу, не лобіювання в угоду олігархів, монополістів окремих положень законодавчих актів);
  
• залучати інвесторів до обговорення проектів нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності та враховувати під час опрацювання таких проектів їхні пропозиції (на наш погляд, це повинно здійснюватися і без Указу Президента, тобто ініціюватися інвестиційною інфраструктурою).
  

В Указі Президента, зокрема, рекомендується органам місцевого самоврядування під час розробки і погодження проектів та прийняття власних актів додержуватися зазначених вище загальних принципів нормативного регулювання інвестиційної діяльності, тобто не допускати внесення на розгляд і видання таких проектів нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності, які можуть призвести до погіршення умов здійснення інвестиційної діяльності, звуження змісту та обсягу визначених законами прав інвесторів. Ці питання особливо актуальні, оскільки інвестиції реалізуються на конкретних територіях, де безпосередньо здійснюються вкладення коштів чи майнових або інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької або іншої діяльності.

Кабінету Міністрів України також доручено у тримісячний строк розробити та затвердити довгострокову програму розвитку інвестиційної діяльності в Україні. У цій програмі рекомендується, зокрема, передбачити:

• удосконалення процедур погодження органами виконавчої влади рішень з питань реалізації інвестиційних проектів, процедур досудового вирішення спорів, пов'язаних з інвестиційними проектами (на наш погляд, погоджень треба звести до мінімуму, оскільки інвестиційний процес має бути не забюрократизований);
  
• стимулювання укладання угод про розподіл продукції, концесії, лізинг;
  
• здійснення заходів з активізації інвестиційної діяльності банків, фінансових установ;
  
• надання державної підтримки розвитку інфраструктури депресивних територій.
  

У зв'язку з цим окремо зауважимо про необхідність дійсно на державному рівні розробки механізму збільшення обсягів інвестиційних ресурсів комерційних банків, особливо використовуваних на реалізацію довгострокових інвестиційних проектів. Проблема довгострокових інвестицій практично в Україні не вирішена. А довгострокові інвестиції – це перспектива перетворення економіки держави, тому їх проблеми як актуальні мають бути практично вирішені на науковій основі у стислі строки.

Як відомо, з метою активізації інвестиційної діяльності в Україні законодавчо визначено порядок функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку. З метою підвищення результативності їх функціонування, Указом Президента доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести аналіз ефективності функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку та за результатами такого аналізу здійснити заходи з активізації інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності.

В Указі Президента визначено, що здійснювані заходи з активізації інвестиційної діяльності, зокрема сто­суються:

• оптимізації в установленому порядку переліку пріоритетних видів економічної діяльності в спеціальних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку;
  
• підготовки пропозицій щодо переорієнтації податкових пільг з метою стимулювання залучення додаткових інвестицій у пріоритетні галузі економіки України та виконання програм соціально-економічного розвитку регіонів;
  
• удосконалення порядку ввезення на пільгових умовах на митну територію України товарів для потреб реалізації інвестиційних проектів та контролю за цільовим використанням таких товарів;
  
• удосконалення порядку обчислення одержаного від реалізації інвестиційних проектів прибутку, що звільняється від оподаткування;
  
• пріоритетного інвестування створення, поліпшення і впровадження наукомістких та імпортозамінюючих технологій.
  

Належної виконавчої уваги заслуговують і доручення Президента Кабінету Міністрів України забезпечити запровадження в установленому порядку форм статистичної звітності з метою оперативного одержання інформації про внесення інвестицій та їх припинення, зупинення інвестиційної діяльності, а також до 1 липня 2001 року організувати постійно діючу виставку кращих регіональних інвестиційних проектів. Дійсно, отримання і накопичення інформації за інвестиційну діяльність – справа державної сфери і ваги, оскільки така інформація необхідна для державних органів і наукових закладів для формування управлінської інформації.

Крім того, у плані організації з боку держави інформування інвесторів Указом Президента передбачається проведення інших заходів інформаційного характеру:

1) Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям доручено забезпечити доведення через засоби масової інформації та міжнародну інформаційну мережу Internet до потенційних інвесторів:

• інформацію про правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні;
  
• дані за інвестиційні проекти, що пропонуються до реалізації;
  
• а також здійснювати регулярне висвітлення ситуації щодо надходження інвестицій в економіку України, реалізації інвестиційних проектів;
  

2) Міністерству закордонних справ України забезпечити інформування фінансових і ділових кіл іноземних держав про можливості провадження інвестиційної діяль­ності в Україні.

Для здійснення заходів по сприянню інвестицій на рівні місцевих органів влади доручено Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям розробити у тримісячний строк та подати в установленому порядку на затвердження програми збільшення обсягів залучення інвестицій для економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

З метою підтримання законності в Указі Президента також запропоновано Генеральній прокуратурі України забезпечити своєчасне, у повній відповідності з чинним законодавством реагування на факти порушення передбачених законами прав інвесторів та встановленого
порядку здійснення інвестиційної діяльності.

Для конкретизації змісту реальних заходів, виходячи з потреби виконання Указу Президента, слід визначити напрямки інвестиційної політики та її завдання. Перш за все слід вважати, що пріоритетними для інвестування в 2001-2005 роках залишаються паливно-енергетичний комплекс, машинобудування (літакобуду­вання, суднобудування, танкобудування), авіакосмічний комплекс, сільськогосподарський комплекс (створення автоматизованої сільськогосподарської техніки, газифікація сільських населених пунктів, будівництво доріг), харчова промисловість (зокрема, організація виробництва дитячого харчування, впровадження технологій випуску конкурентних на світовому ринку продуктів харчування, у тому числі м’ясних, свіжої плодоовочевої та ягідної продукції).

З метою активізації здійснення техніко-техноло­гіч­них перетворень виробництв таких експортоспроможних галузей, як машинобудування, чорна металургія, хімічна і нафтохімічна промисловість, окремих галузей сільського господарства та харчової промисловості, необхідно вжити стимулюючих заходів для більш інтенсивного залучення грошових ресурсів як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Зразу ж зауважимо стосовно спрямованості положень інвестиційної політики, що переважати в обсягах інвестицій все-таки мають вітчизняні інвестори.

Виходячи з потреб досягнення очікуваних результатів інвестування у пріоритетні галузі та вимог Указу Президента України, на наш погляд, слід вважати, що основні напрямки інвестиційної політики на найближчі роки визначатимуться наступними принциповими чинниками, що стосуються джерел і спрямування інвестицій:

• активізація інвестиційної діяльності суб’єктів господарю­вання за рахунок власних і особливо залучених ресурсів;
  
• створення сприятливого інвестиційного клімату для усіх порядних і перспективних інвесторів;
  
• сприяння зростанню власних інвестиційних ресурсів фінансово бідним підприємствам;
  

• мобілізація всіх законних внутрішніх джерел інвес­тиційних ресурсів та підвищення рівня ефективності їх використання;
  
• посилення мотивів до накопичення громадянами грошових ресурсів та стимулювання їх інвестиційного використання в реальному секторі економіки;
  
• спрямування грошових ресурсів кредитно-фінан­сової сфери в інвестування реального сектору економіки;
  
• пріоритетного стимулювання інвестицій в основний наукомісткий капітал, особливо підприємств базових галузей;
  
• сприяння росту обсягів залучення іноземних інвестицій, особливо у формі техніки і технологій, в перетворення матеріально-технологічної бази підприємств України.
  

8.2. Умови сприяння іноземному інвестору


Для України особливої уваги з боку держави заслуговує вдосконалення політики в сфері іноземного інвестування. Це пояснюється тим, що в ході політичних і економічних реформ інвестиційна діяльність в країні значною мірою обмежується перш за все нестачею власних коштів підприємств взагалі для ведення господарської діяльності. Забезпечення власними інвестиційними ресурсами, до речі, є проблемою, як правило, для кожної країни СНД.

Проблема інвестиційних ресурсів визначається високими процентними ставками по кредитах, низькою конкурентоспроможністю на фінансових ринках корпо­ративних цінних паперів, не розробленістю механізму довгострокового, у тому числі банківського кредитування тощо. Тому малою часткою характеризуються довгострокові кредити, не зростають, як потребується, обсяги централізованих капітальних інвестицій.

Тому в умовах дефіциту власних інвестиційних ресур­сів важливим джерелом фінансових ресурсів для економіки України є іноземні інвестиції у різних формах. Але як свідчить статистика, обсяги іноземних інвестиції поки що не достатні, щоб відігравати вагому роль додаткового джерела фінансування структурної перебудови економіки України. За даними Держкомстату, прямі іноземні інвестиції станом на 01.01.2000 р. склали майже 3,3 млрд. дол. США, в тому числі у підприємства, що випускають продукцію – майже 1,8 млрд. дол. США, на 01. 10. 2000 р. – 3,7 млрд. дол. США, в тому числі у підприємства, що випускають продукцію, – 2,0 млрд. дол. США. За показником обсягу іноземних інвестицій на людину Україна займає майже останнє місце серед країн Східної Європи.

Ще раз відмітимо, що, за даними Держкомстату, пря­мі іноземні інвестиції у січні-вересні 2000 року характеризуються наступними даними. Капітал нерезидентів в Україні станом на 01.01.2000 р. склав майже 3,3 млрд. дол. США, в тому числі з країн СНД та Балтії – майже 0,4, з інших країн світу – 2,9; на 01.10.2000 р. – 3,7, в тому числі в тому числі з країн СНД та Балтії – майже 0,4, з інших країн світу – 3,3 млрд. дол. США.

Найбільші обсяги інвестицій поступають з таких країн, як США (станом на 01.10.2000 р. – 0,6 млрд. дол. США), Нідерланди і Кіпр (станом на 01.10.2000 р. – 0,4 млрд. дол. США), Російська Федерація і Сполучене Королівство (станом на 01.10.2000 р. – 0,3 млрд. дол. США), Німеччина (станом на 01.10.2000 р. – 0,2 млрд. дол. США). Найбільші обсяги іноземних інвестицій поступають в такі галузі, як харчова промисловість
(на 01.10.2000 р. – 0,8 млрд. дол. США), внутрішня тор­гівля (0,7), машинобудування та металообробка (0,3), фінанси, кредит та страхування, паливна промисловість (0,2 млрд. дол. США).

За показником обсягу іноземних інвестицій на люди­ну Україна займає майже останнє місце серед країн Східної Європи.

Отже проблему збільшення іноземних інвестицій в економіку України необхідно вирішувати як нагальну.

На наш погляд, основними цілями стимулювання іноземного інвестування є залучення і нарощування обсягів іноземних інвестицій та підвищення ефективності їх використання взагалі в інтересах пожвавлення національного виробництва, в тому числі для сприяння підвищенню науково-технічного рівня виробництва на основі впровадження нових наукомістких технічних засобів, ресурсозберігаючих, наукомістких та екологічно чистих технологій. До цілей також слід віднести сприяння збільшенню обсягу експорту конкурентної продукції вітчизняних товаровиробників, зниженню (а не ліквідації залежності від імпорту, як це нерідко вважають, бо такого бути не може) до мінімуму залежності виробництв від імпортованих ресурсів, створенню виробництв, що чи не найбільш актуально, на базі місцевих ресурсів. Окремо слід відмітити спрямування їх на розвиток приватного сектора в економіці України.

Як свідчить статистика, невтішними є показники, що характеризують процес залучення іноземних інвестицій. Обсяг надходжень іноземних інвестицій не відповідає обсягу потреби в них (потреби заданими Кабінету Міністрів України становлять понад 40 млрд. дол. США). Невеликий рівень і середніх розмірів інвестування в конкретні проекти, обсяги іноземних інвестицій, що спрямовується у вітчизняну виробничу сферу, зокрема, у промисловість. Низьким є рівень залучення портфельних інвестицій тощо. До факторів, що стримують широкомасштабне залучення іноземних інвестицій, відносяться:

• несприятливий інвестиційний клімат в результаті недосконалості законодавства, корупції тощо;
  
• нестабільність вітчизняного податкового законо­дав­ства;
  
• високий податковий тиск на капітал підприємств;
  
• багатофакторна обмеженість участі іноземних інвесторів у приватизаційних процесах;
  
• неоднаковість умов господарювання вітчизняних й іноземних інвесторів;
  
• відсутність дієвої системи страхування іноземних інвестицій;
  
• невисокий рівень національного інвестиційного менеджменту;
  
• нерозвиненість вітчизняної інвестиційної інфраструктури, низька ефективність функціонування національного фондового ринку тощо.
  

До основних сприянь зростанню обсягів і розширенню поля застосування іноземних інвестицій перш за все слід віднести:

• максимальне спрощення процедур, які регламентують взаємовідносини між державою і підприємцями в галузі залучення іноземних інвестицій;
  
• законодавче створення надійної системи страхування та перестрахування інвестиційних ризиків заснуванням за участю держави страхової компанії і забезпечення її виходу на міжнародні страхові ринки;
  
• надання іноземному інвестору права оренди (а не власності, як це нерідко пропонується) на земельну ділянку під розміщення підприємства з іноземним капіталом на вигідний для нього строк;
  
• створення нормативно-правової бази з питань врегулювання відносин залучення іноземних інвестицій до розробки родовищ корисних копалин;
  
• забезпечення реалізації спеціальних режимів інвес­тиційної діяльності у вільних економічних зонах та територіях;
  
• залучення в інвестиційну сферу заощаджень іноземних громадян з використанням гарантійних механізмів їх повернення;
  
• створення гарантій стабільності для забезпечення довгострокового фінансування інвестиційних проектів.
  

Основними пріоритетами та сприяннями розвитку іноземного інвестування, на наш погляд, мають стати:

• стабілізація політичної ситуації в країні;
  
• формування стабільного законодавчого середовища для підприємництва;
  
• розвиток інформаційного внутрішнє державного обслуговування іноземних інвесторів;
  
• розвиток інформаційного обслуговування стосовно повідомлень про розміщення українських інвестиційних проектів і програм за кордоном;
  
• здійснення рекламної компанії, видання спеціалізованих інформаційних бюлетенів;
  
• створення інфраструктури організаційної і правової підтримки інвестиційної діяльності.
  

У зв’язку з цим доцільне створення:

• організацій, що займаються розробкою та експертизою проектів підприємств;
  
• страхових компаній, які будуть здійснювати страхування комерційних і некомерційних ризиків при реалізації виробничих проектів;
  
• інформаційно-консалтингових фірм, інвестиційних фондів.
  

Результативне державне сприяння зростанню інвес­тицій приведе до збільшення надходження платежів до бюджету. Тому збільшаться фінансові ресурси для росту державних інвестицій.