Мудрого Синьов Олександр Володимирович, кандидат юридичних наук Інтерпол. Міжнародна організація кримінальної поліції : Навчальний посібник/ Старжинський B. C., Старжинський св., Хотенець П. В. Харків: Бурун книга

Вид материала

Книга

Содержание Міжнародна організація кримінальної поліції

Подобный материал:

• Харківська національна академія міського господарства організація податкового контролю, 1756.39kb.
• Національна юридична академія України, 6335.29kb.
• Міністерство освіти І науки україни цивільний процес навчальний посібник, 5326.94kb.
• Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних, 1979.84kb.
• Лазарєва С. Ф. Економіка та організація інформаційного бізнесу: Навч посібник, 102.06kb.
• Діяльності бюджетних установ рекомендовано Міністерством освіти І науки України, 2817.28kb.
• Навчальний посібник підготовлено за сприяння Національного банку України, 5515.57kb.
• Програма та методичні рекомендації з організації та проведення стажування курсантів, 1158.84kb.
• Задорожній Олександр Вікторович, Буткевич Володимир Григорович, Мицик Всеволод Всеволодович, 3357.97kb.
• Яремчук Сергій Степанович. Соціологія: Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2007. 160, 2169kb.

ПЕРЕДМОВА

Інтерпол - всесвітня найбільша міжнародна поліцейська організація, з 184 державами-учасницями. Таке об'єднання полегшує міжнародну поліцейську співпрацю і допомагає всім організаціям та службам, чия місія полягає в тому, щоб запобігати злочинності або боротися з нею.

Генеральний секретаріат розташований у Ліоні, Франції. Організа­ція використовує п'яти регіональних бюро: в Абіджані, Буенос-Айресі, Харарі, Найробі та Сан-Сальвадорі, бюро у зв'язках з Бангкоком та офісу представника в Організації Об'єднаних Націй. Кожна держава -учасниця має Національне центральне бюро (НЦБ - NCB), укомплекто­ване висококваліфікованими офіцерами поліції.

Упродовж останніх років співпраця каналами Інтерполу з право­охоронними органами зарубіжних держав інтенсивно розвивалася та удосконалювалась. Обмін інформацією та інші форми взаємодії здій­снювалися з правоохоронними органами 184 країн світу.

Найбільш активна взаємодія відбувалась із правоохоронними ор­ганами Німеччини, Польщі, Російської Федерації, Словаччини, США, Туреччини, Угорщини, Франції, Чехії.

Міжнародній співдружності треба виробити загальноприйнятну кон­цепцію боротьби з організованою злочинністю, як основу для прийняття та підвищення ефективності міжнародної співпраці.

Для ефективної боротьби з організованою злочинністю право­охоронці повинні враховувати структурні особливості злочинних ор­ганізацій та способи їхньої діяльності при розробці стратегій політики, законодавства та інших заходів. Характерними ознаками цього явища, хоч вони і не є юридичними або вичерпними за своїм визначенням, є такі: створення угруповань для участі у злочинній діяльності; ієрархічні зв'язки або особисті відносини, які дозволяють ватажкам контролювати дії членів таких груп; застосування насилля, залякування або корупції з метою отримання прибутку та встановлення контролю над територіями і ринками; відмивання незаконних прибутків як для продовження зло­чинної діяльності, так і для проникнення у легальну економіку; потенційні можливості поширення діяльності на нові сфери і за межі національних кордонів; співпраця з іншими організованими злочинними групами.

Для того, щоб виявити і вміло відвертати організовану транснаціо­нальну злочинну діяльність і боротися з нею, міжнародній співдружності необхідно поглиблювати свої знання про злочинні організації та їхню ді­яльність. Державам слід займатися збиранням, аналізом і поширенням вірогідних статистичних даних і відомостей про це явище.

Досвід держав, які зіштовхнулись з організованою злочинною діяль­ністю, і відомості, отримані внаслідок досліджень та аналізу її структурі злочинної діяльності, повинна вивчати кожна країна з метою виявлення корисних керівних принципів, які стосуються матеріального, процесу­ального і нормативного законодавства та організаційних державних структур, необхідних для викорінення цього явища та боротьби з ним. Державам потрібно як засіб зміцнення можливостей у боротьбі з організованою злочинністю на національному рівні і вдосконалення співпраці на міжнародному рівні передбачити у своєму національному кримінальному законодавстві покарання за участь у злочинних товари­ствах або за злочинну змову.

Державним структурам необхідно прагнути до створення адекватних структур і потенціалу в усіх ланках системи кримінального правосудця, з тим щоб боротися зі складними операціями організованих злочинних груп, утому числі вживати заходів для зміцнення гарантій проти корупції, залякування і насильства.

Для того, щоб ефективно боротися з організованою злочинністю, держави повинні перебороти кодекс мовчання та залякування, прийня­тий у злочинному світі. Потрібно розглянути доцільність застосування таких засобів збору вірогідної інформації, як електронне спостереження, агентурні операції та контрольоване постачання, якщо це передбачено національним правом і якщо при цьому забезпечується повна повага ви­знаних на міжнародному рівні прав людини і основних свобод, особливо права на недоторканність приватного життя і, за умови забезпечення, у разі необхідності, санкції судового органу або судового нагляду. Потрібно також розглянути питання про заходи, які заохочують членів злочинних організацій до співпраці і надання свідчень, включаючи адекватні про­грами захисту свідків і членів їхніх сімей та в установлених національни­ми законами межах, пом'якшення для них покарання у випадку їхньої співпраці у ході кримінального процесу.

Регламентаційні заходи, детально викладені нижче, торкаються питань боротьби з відмиванням грошей та злочинних прибутків, а також іншіх адміністративно-правових механізмів, покликаних зміцнювати атмосферу відкритості та непідкупності серед ділових і урядових кіл. їх треба розглядати як превентивні заходи, які мають важливе зна-

5

чення для боротьби зі злочинністю нарівні з використанням засобів кримінального права.

Державні керівництва мають прагнути при необхідності створювати і укомплектовувати спеціальні слідчі підрозділи з осіб, які мають відповідні знання структурних особливостей та методи роботи організованих зло­чинних угруповань. Також прагнути до забезпечення необхідної підготовки і забезпечення ресурсами для працівників таких підрозділів, з тим щоб вони мали можливість зосередити свої зусилля на збиранні та аналізі опе­ративної інформації про організовану транснаціональну злочинність.

Великого значення при цьому надаватиметься освітнім програмам із питань моралі та законності, які мають бути розроблені у кожній країні. Здійснення заходів, спрямованих на те, аби підвищити інформованість населення про шкоду, що її завдає організована злочинність, дасть змогу заручитися підтримкою засобів мосової інформації, населення та приватного сектора економіки у спільній боротьбі проти цього зла. Такі заходи мають вживатися на національному та міжнародному рівнях.

Необхідно запроваджувати належне відшкодування або виплати компенсації жертвам організованої злочинності, виходячи з положень Декларації «Про основні принципи правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою», прийнятої Генеральною Асамблеєю у її резолюції 40/34 від 29 листопада 1985 року.

ООН та іншим відповідним глобальним та регіональним організаціям слід у разі необхідності розробити практичні моделі та практичні керів­ні принципи щодо матеріального та процесуального законодавства, спираючись на досвід і знання держав та відповідних організацій. ООН та згадані організації мають також надавати державам на їх прохання допомогу у перегляді та оцінці їхнього законодавства, а також у плану­ванні і здійсненні реформ, беручи до уваги існуючу практику та культурні, правові і соціальні традиції.

Здатність організованої транснаціональної злочинності переміщува­ти свою діяльність із однієї країни в іншу і поширювати масштаби своїх операцій у міру виявлення нових можливостей вимагає, щоб держави забезпечували наявність основних компонентів функціональної системи міжнародної співпраці.

Оскільки відсутність відповідних механізмів співпраці різко знижує ефективність спільних зусиль, державам у разі необхідності треба роз­вивати і вдосконалювати канали двосторонньої та багатосторонньої допомоги. У зв'язку з цим необхідно більш широко застосовувати «ти­пові» договори і відповідні регіональні міжнародно-правові документи та сприяти такому застосуванню.

Міжнародна організація кримінальної поліції 7

: іеобхідно прагнути до повного здійснення умов двосторонніх і багатосторонніх конвенцій та угод про видачу злочинців з метою за­безпечення дотримання усіх їхніх положень та ефективного виконання запитів (надання взаємної правової допомоги).

Державним органам треба удосконалювати практику застосуван­ня чинних угод за допомогою неформальних і оперативних механіз­мів, наприклад, шляхом обміну документами, в яких роз'яснюються національні процедури, призначення «центральних органів» для надання взаємної правової допомоги або «органів за контактами» для оперативного реагування на запити про створення спільних цільових груп, визначення слідчих методів, обміну інформацією про передову технологію, застосовувану у слідчій роботі, яка випрадала себе на практиці.

Потрібно заохочувати розвиток базових засобів збирання відо­мостей, дотримуючись при цьому прав людини і свободи індивіду. Використовувати співробітників зв'язку, з тим щоб сприяти збиранню і поширенню оперативної інформації в інших країнах, а також розвитку інших форм співпраці.

Визнаючи значення регіональних підходів, державні органи повинні вживати заходів до попередження розширення операцій організованих злочинних груп, що діють у тому чи іншому регіоні. Також продовжувати сприяти втіленню в життя регіональних стратегій.

Правоохоронним структурам необхідно зміцнювати заходи з тех­нічної співпраці, спрямовані на надання країнам, що розвиваються, та країнам, які переживають перехідний період, на їх прохання допомоги у розширенні потенціалу їхніх правоохоронних і судових систем.

Країни мають забезпечувати потрібну координацію заходів з дво­сторонньої та багатосторонньої технічної співпраці, зтим щоб виключити часткове або повне дублювання зусиль.

Організації Об'єднаних Націй потрібно у відповідності до запитів розвивати технічну співдружність і сприяти її розвитку, включаючи про­ведення систематичного обміну досвідом та інформацією, відповідну підготовку співробітників поліції та судовихорганів.атакож використання ефективних контрзаходів. Особливе значення мають такі галузі:

а) розробка законодавства у тих країнах, системи кримінального права яких ще не передбачають заходів боротьби з організованою зло­чинністю;

б) організація спеціальних навчальних курсів для співробітників поліції, прокурорів, суддів і всіх тих посадових осіб, які забезпечують технічну підтримку слідчим органам;

в) збирання, аналіз та обмін інформацією про злочинні організації з урахуванням діяльності інших відповідних міжурядових організацій.

Юридичним установам треба розглядати питання про подальшу розробку міжнародних документів, ґрунтуючись на позитивному до­свіді і результатах, досягнутих у процесі розробки і здійснення чинних двосторонніх та багатосторонніх угод із широким колом учасників. Роз­робка таких міжнародних документів сприяла б досягненню більшого рівня погодження національних законодавств у питаннях, які стосуються введення кримінальних покарань за участь в організованій транснаціо­нальній злочинній діяльності, вжиття більш ефективних заходів у галузі кримінального правосуддя та розширення використання механізмів взаємної допомоги і видачі злочинців.

Зокрема, необхідно розглянути практичні аспекти розробки більш ефективних засобів та правових документів, наприклад, типових угод про технічну співпрацю, керівництв зі співпраці поліцейських і судових органів, методів налагоджування регулярного обміну інформацією та іншими повідомленнями, а також баз даних для зберігання і оновлення інформації. Такі документи могли б прийматися у вигляді меморандумів про домовленості, аналогічних вже підписаним окремими країнами у галузі міжнародного обігу наркотиків.

Потрібно забезпечити, щоб боротьба з організованою транснаціо­нальною злочинністю велася на основі стратегій, спрямованих на підрив економічної могутності злочинних організацій, що потребує вжиття на­лежних кримінально-правових заходів, зокрема, введення відповідних санкцій та процедур винесення вироків і створення адекватних регла-ментаційних механізмів.

Представницькі органи держав повинні розглянути питання про необ­хідність застосування кримінального покарання за відмивання прибутків від злочинної діяльності, з тим щоб перешкодити накопиченню органі­зованими злочинними угрупованнями великих активів та їх прагненню відмивати прибутки та інвестувати їхню легальну комерційну діяльність. Ревізійним та податковим структурам держав треба розглянути питання про вжиття превентивних заходів, які дозволятимуть чітко фіксувати фінансове становище власників компаній і отримувати точну інформацію про придбання та передачу власності, забезпечувати до­тримання суворих етичних норм у діяльності державної адміністрації, підприємницького сектора, фінансових установ і відповідних фінансових кіл, а також сприяти співпраці між органами, що відповідають за регу­лювання діяльності фінансового та економічного секторів та органами, які забезпечують дотримання кримінального законодавства.

_________Міжнародна організація кримінально/поліції_____g

Представницьким органам необхідно розглянути питання про вжиття законодавчих заходів, які передбачали б конфіскацію або арешт неза­конних прибутків, розподіл вилучених прибутків з урахуванням потреб, а також про застосування таких тимчасових механізмів, як заморожування та арешт активів, при належній повазі інтересів сумлінних третіх сторін. Державам, якщо це відповідає основним принципам їхніх правових систем, слід також розглянути можливість часткового розподілу вилу­чених активів, завжди на основі судових або інших юридичних процедур конфіскації або арешту грошових сум, які перевищують кошти, отримані у зв'язку з даним злочином, за яким було винесено судове рішення.

Парламентам держав потрібно розглянути питання про вжиття за­конодавчих і регламентаційних заходів, які дозволяють обмежити фінан­сову таємницю, з тим щоб сприяти ефективній боротьбі з відмивання грошей і розвитку міжнародної співпраці. Такі заходи повинні також передбачати обов'язкове застосування правила «знай свого клієнта», а також виявлення і надання інформації про підозрілі фінансові угоди, забезпечуючи при цьому повне звільнення представників фінансових установ від будь-якої відповідальності за сумлінне надання інформації про такі угоди, за винятком грубої недбалості. Крім того, державам слід вживати заходів, спрямованих нате, щоб перешкоджати перенесенню операцій з відмивання грошей із суворо контрольованих банків у не-контрольовані комерційні та професійні організації, які надають фінансові послуги. З цією метою у державах треба забезпечувати проведення теоретичних і прикладних досліджень з виявлення тих комерційних організацій, які можуть бути використані для відмивання грошей і для визначення доцільності поширення вимог про надання інформації та інших вимог на інші можливі сфери економічної діяльності, крім того, діяльності банківських і фінансових установ.

Організації Об'єднаних Націй та іншим глобальним та регіональним міжнародним організаціям і механізмам, у тому числі Цільовій групі з фінансових заходів, Міжнародній організації кримінальної поліції -Інтерпол, Міжамериканській комісії з боротьби зі зловживаннями наркотичними засобами (КІКАД), Організації американських держав, Раді Європи, Європейському союзу, Раді міністрів внутрішніх справ арабських держав та Секретаріату Співдружності націй, які відіграють активну роль у боротьбі з відмиванням грошей, потрібно об'єднати свої зусилля з метою зміцнення загальних стратегій регламентаційних і правоохоронних стратегій у цій галузі.

Організаця Об'єднаних Націй має надавати допомогу державам в оцінці потреб, розробці договорів і розвитку інфраструктури та люд-

10

ських ресурсів у галузі кримінального правосуддя шляхом надання технічної допомоги окремим країнам на їх прохання, спираючись на досвід і сприяння всіх своїх інститутів та інших відповідних органів, включаючи Міжнародну науково-професійну консультативну раду про­грами Організації Об'єднаних Націй у галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя.

Правоохоронним органам потрібно вжити необхідних заходів у відпо­відності до глобального плану дій проти організованої транснаціональної злочинності для його практичної реалізації у максимально широких масштабах на національному, регіональному та міжнародному рівнях. Тільки за 2004 р. із використанням можливостей Інтерполу розшукано 125 осіб, які переховувалися від органів попереднього розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та перебували у міжнародному розшуку. 51 злочинця, якого розшукували правоохоронні органи України, знайдено за кордоном, а саме: в Польщі- 14, Росії- 11, Ізраїлі - 5, Німеччині та Чехії - по 4, Іспанії та Португалії - по 3, Угор­щині - 2, Білорусі, Вірменії, Греції, Італії та Франції по - 1. 74 злочинця, розшукувані правоохоронними органами зарубіжних країн, знайдено в Україні. Серед них: розшукувані правоохоронними органами Росії - 23 особи, Чехії- 18, Молдови - 14, Польщі - 13, Греції, Іспанії, Німеччини, Португалії, Румунії та Угорщини - по 1.

За сприянням робочого апарату НЦБ Інтерполу екстрадовано 251 особу, розшукувану правоохоронними органами України та держав-учас-ниць Інтерполу з метою притягнення до кримінальної відповідальності. Зокрема, в Україну було екстрадовано 169 осіб, розшукуваних органами досудового слідства та судами України, які ухилялися від кримінальної відповідальності та були затримані правоохоронними органами зарубіж­них країн, зокрема, з Росії - 145, Польщі - 13, Білорусі - 6, Молдови - 2, Іспанії, Нікарагуа та Португалії - по 1.3 України екстрадовано 82 злочинці, зокрема, до Російської Федерації - 42 особи, Молдови - 17, Білорусі - 4, Азербайджану, Латвії, Литви - по 3, Німеччини, Польщі та Узбекистану -по 2, Вірменії, Словенії, Туркменістану, Хорватії - по 1. Організовано де­портацію до України 5 осіб, а саме: із Ш веції - 2, Ізраїлю, Польщі та США -по 1 особі. Встановлено місцезнаходження 15 осіб громадян України, які значилися безвісти зниклими, а саме: на території Росії - 4 особи, Че­хії - 3, Австрії та Іспанії - по 2, Греції, Молдови, Словенії та Туреччини -по 1; встановлено також 4 особи, які втратили зв'язок із близькими ро­дичами, а саме: на території Австрії, Латвії, Литви та Німеччини - по 1. Робочим апаратом НЦБ Інтерполу спільноз Міністерством юстиції України організовано також передачу до України 5 осіб - громадян України, за-

Міжнародна організація кримінальної поліції

11

суджених судовими органами зарубіжних країн за скоєння злочинів, для подальшого відбування покарання.

У сфері організації співпраці правоохоронних органів України та за­рубіжних держав щодо протидії злочинам економічної спрямованості було встановлено:

- 68 фактів використання суб'єктами підприємницької діяльності України реквізитів неіснуючих зарубіжних компаній при поданні звітності про фінансово-господарську діяльність (з метою скоєн­ня злочинів, пов'язаних із легалізацією (відмиванням) коштів, ухиленням від сплати податків тощо);

- 15 фактів здійснення фіктивних зовнішньоекономічних операцій суб'єктами підприємницької діяльності України;

- 14 фактів використання підроблених грошей, незаконного обігу цінних паперів, а також незаконного використання електронно-платіжних засобів.

У ході боротьби з крадіжками транспортних засобів розшукано 271 автотранспортний засіб (260 автомобілів, які були заявлені як викрадені за кордоном, 11 - викрадених на території України).

Робочим апаратом НЦБ Інтерполу було зроблено суттєві кроки для поглиблення співпраці з правоохоронними органами зарубіжних держав. Так.уперіодз 12до 14травня 2004 рокуумісті Києві було проведеноЗЗ-ю Європейську регіональну конференцію Міжнародної організації кримі­нальної поліції - Інтерпол, в якій брали участь керівники та представники правоохоронних органів 46 країн Європи, а також представники ООН, Європолу, ОБСЄ, Ради Європи, Єврокомісії, Південно-Східної Європей­ської Ініціативи.

Під час вказаної конференції розглядалась низка питань стосовно стратегії діяльності Інтерполу в Європі, удосконалення організації роботи окремих Національних центральних бюро, банків даних Інтерполу, а та­кож позитивний досвід правоохоронних органів країн - учасниць Інтер­полу в боротьбі з тероризмом та його фінансуванням, торгівлею людьми, «відмиванням» грошей, злочинами проти інтелектуальної власності.

Проведення в Україні 33-ї Європейської регіональної конференції Інтерполу значною мірою сприяло покращенню організації міжнарод­ної співпраці правоохоронних органів України та інших держав Євро­пи у боротьбі з міжнародною злочинністю, підвищенню іміджу нашої держави у світі, а також процесу інтеграції України до європейського співтовариства.

Педешко Сергій Володимирович - підполковник міліції.

12