Київський національний університет іменітараса шевченка
| Вид материала | Документы |
- Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Історичний, 675.02kb.
- Текст роботи: київський національний університет імені тараса шевченка жуковська галина, 546.29kb.
- Тараса Шевченка " ", 299.11kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні доповіді провідних науковців та представників, 93.09kb.
- Київський національний університет імені тараса шевченка герасимова світлана василівна, 682.99kb.
- Київський Національний університет імені Тараса Шевченка Кохановська Олена Велеонінівна, 751.92kb.
- Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису чехович, 992.98kb.
- Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису мазур тамара, 1244.31kb.
- Зразок 1 Київський національний університет імені Тараса Шевченка наказ, 349.83kb.
- Збірник наукових праць зі спеціальності "Журналістика" / Київський національний університет, 1952.54kb.
Визначивши місце локалізації хвороби, необхідно було вигнати її: "…із рук, із нуг, із очей, із плечей, з голови, з волосу, з голосу, із червоної крові, жовтої кості, синіх жил, рум’яного тіла…" (зап. у с. Головенка від перес. із с. Лозниця).
Перерахування всіх можливих частин людського тіла зумовлене тим, що шептусі було невідомо – з чого саме взялася хвороба, де її осередок, тому вона намагалася згадати всі можливі причини і місця. Та все ж, "перерахувавши довгу низку причин (і навіть не назвавши дійсної), можна забезпечити концентрацію безмежної кількості причин під фокусом магічної дії. Так само, усвідомлюючи неможливість охопити всі частини й органи людського тіла, де може зосередитись хвороба, застосовується принцип кумуляції – подається довгий ряд анатомічних назв, і саме цей ряд "означає" взяту під контроль безмежність"385.
Наступним етапом у лікуванні словом є процес "вигнання" хвороби, який можна поділити на кілька видів:
1. Хворобу „відсилали” туди, звідки вона „прийшла” сама, або повертали її до того, хто її наслав: "…Чоловічий – под шапку, жоночий – под чепець, а дівочий – под венець, а жидовський – под жупан, а поповський – под халат, а циганський – под плащ…" (зап. у с. Сусли від перес. із с. Делета).
2. До другого виду належать замовляння, у яких хвороби виганяють у безлюдні, порожні місця. Такі зразки є найчисленнішими. Наприклад:
"…Іди собі, де вітер не віє, де сонце не гріє, де місяць не сходить, де куриний голос не заходить, де анголі не залітають…" (зап. у с. Нові Обиходи від перес. із с. Обиходів).
"…Іди собі, переляче, за крутиї гори, за бистриї води, за темниї ліса, за жовтиї піска. Де вітер не віє, де сонце не гріє, де сонечко не сходить, де куриний голос не заходить..." (зап. у с. Краснобірка від перес. із с. Малі Кліщі).
" …Іди на темниї ліса, на густиї бора, там де пахар з плугом не ходить, туди Господь не заходить, бо там хліб не родить…" (зап. у с. Озадівка від перес. із с. Старі Шарни).
Часом хворобу намагалися налякати:
"Коло нашого двора кам‘яная гора. Кам‘яниє гори, терновиє плоти, глибокіє ріки, желєзниє ступи, смоляниє волни. Ти, все зле, все лихе, все недобре, на туй горі вбийся, на терновому плоті поколися, в желєзних ступах потовчися, в смоляних волнах подавися. Вийди, згінь, пропади. Я тебе в свой плуг запряжу, буду тобою скали рвати, гори вернути, дороги замітати, буду тобою до віку труждати. Я тебе цим плугом вигору, ножем виріжу, лопатою вирию, огнем випалю. Вийди, згінь, пропади!" (зап. у с. Козіївка).
3. Хвороба відсилається у те місце, де, їй начебто буде краще, ніж у тілі хворого. При цьому її намагаються задобрити:
"… Іди за синє море, там будешь пити, гуляти, коріння-поління ломати, а із мора в лісок викидати..." (зап. у с. Осівці від перес. із с. Биків).
"…Я тебе прошу, я тебе молю, я тебе виговораю, на сині болота отправляю. В морі дєвкі купаються, переляки забирають. Там тобі пітеніє, єденіє, гуляніє, буяніє…" (зап. у с. Нові Озеряни від перес. із с. Журавлинка).
4. Особливістю четвертого способу вигнання хвороби є те, що її "пускали ходити" по світу і шукати собі іншу жертву:
"…Йди до тої жонки, шо в четверг пече бухонки, в пятницю платьє золить, в суботу білить, в неділю качає, в понеділок нариває, нехай на неї весь переляк нападає…" (зап. У с. Хомутець від перес. із с. Ноздрищі).
"Ляче, ляче, тут тобі не стояти, іди до того, хто в п‘ятницю золить, в суботу білить, в неділю качає, хай на того ляк нападає…" (зап. у с. Лисівка від перес. із с. Великі Кліщі).
Як бачимо, специфікою замовлянь є те, що хвороба відсилається в безлюдні місця, де немає ознак життя, тобто у світ, який повністю протилежний "своєму". "Свій світ" знаходиться нагорі, на землі, заселений людьми, звірами, птахами, і все це живе і рухається. „Чужий світ” знаходиться там, де все мертве й нерухоме, тобто він теж, по суті, свій, проте із протилежним знаком386.
Характерно, що відсилають хворобу часто у місця, які народом пов’язуються з нечистою силою; найчастіше це зарості очерету й болота, які вважалися творінням диявола. В українських легендах про творіння світу диявол бере участь у світотворенні але на відміну від Бога, виступає як неборака, невдаха і заздрісний хитрун, який більше псує Боже творіння, ніж творить сам. Так, на землі йому належить витворення гір, каміння, боліт, проваль387.
Отже, хвороби, а також пошесті та нещастя виганяли саме туди, звідки вони, за народним уявленням, і походили, де їм належало бути.
Щодо кінцевої частини універсального типу замовлянь, то в ній, як і у вступі, фігурує „закріпка” у вигляді молитви "Отченаш" та слова "амінь" у кінці. М. Гримич вважає, що вона виконує функцію "магічного обрамлення", словесного "магічного кола", усередині якого знаходився сакральний текст. Так, на початку, у вступі, молитва слугувала підготовчою сходинкою, а в кінці – закріплювала здійснюване в обряді388. Варто додати, що специфікою саме поліських замовлянь є свої, власні кінцівки. Серед них найпоширенішими є такі:
– "Дай, Боже, час добрий…";
– "У добру пору сказати, а в пусту помовчати…";
– "Маком россипса, горошком роскотіс, од (ім’я) оччєпіс"389 .
Отже, структура поліських замовлянь ідентична загальноукраїнським, проте в окремих рисах виявляє певну своєрідність.
Інший підхід до вивчення замовлянь грунтується на аналізі функціональних ознак. Він передбачає дослідження текстів за хворобами, які вони лікують.
Замовляння від "криксів" за мотивами і сюжетами можна поділити на дві основні групи:
1. Звернення до дерев, найчастіше до дуба, міфологічних посередників, яким пропонується "посвататись", "побрататись", тобто встановити родинні зв’язки, після чого зробити обмін: поміняти "крикси", "плакси" на сон дитині: "Добрий день, дубе. Пришла я до тебе посвататься, побрататься. В тебе є син, а в мене дочка. На тобі крикси, на тобі зикси, дай мені спанє і мовчанє…" (зап. у с. Биків від перес. із с. Заводне).
Трапляються замовляння, у яких один зі сюжетів відсутній, зокрема не встановлюються родинні зв’язки, проте це не змінює загальну картину:
"Ти лісовий дід, а я лісова баба, добрий вечір. В тебе син Іван, а в мене дочка Олена. Прошу тебе, прийди забери в мої дочкі Олени ції крикси, хай твій син кричить верещить і не спить, a моя дочка Олена хай спокойненько спить" (зап. у с. Озадівка від перес. із с. Старі Шарни).
"Добрий вечір, зелений дубе. Добре тут тобі стояти, сухим зіллям махати. Іди рожденному, хрещенному крикси виговорати. Бери крикси, плакси. А моєму дитяти дай спати, гуляти, до тілечка прибувати" (зап. у с. Жовтневе від перес. із с. Рудня-Повчанська).
Другий мотив цієї групи замовлянь характеризується зверненням до курей з проханням забрати крикливиці:
"Курочкі-сєднушкі, беріть од мого дитяти ночнушки. Вам треба рано вставать і співать, а моєму дитяти спать і гулять" (зап. в с. Нові Обиходи від перес. із с. Обиходів).
Аналіз замовляння від "крикливиць" виявляє, що на перший план у них виступає ідея обміну. Так, виконавець обрядової дії просить дерева, міфологічні істоти забрати плач, крик, "несплячки", а натомість дати спокійний сон дитині.
У замовляннях від "золотника" чітко простежуються уявлення про нього як про живу істоту, яка має своє місце в тілі людини від народження:
"Сус Христос сотворив, Божа Мати породила, вузлом пупа зав’язала, тобі, золотнічку, красний чоловєчко, місцячко вказала" (зап. у с. Головенка від перес. із с. Гута-Ксаверівська).
"…Тут тебе мати породила і місяцем обгородила і зорою подперезала, тут тобі місце показала" (зап. у с. Морозівка від перес. із с. Базар).
"… Тобі баба пупа вязала і тобі мєсце вказала" (зап. у с. Лука від перес. із с. Рудня-Радовельська).
Коли ж "золотнік" покидає своє "місцечко" і стає "бродячим", він ще й шкодить іншим органам, що видно з нижченаведених уривків:
"Тут тобі не стояти, под груді не подходити, серце не подпірати, в боки не вбіраться, вниз не опускаться, до спини не припадати" (зап. у с. Головенка від перес. із с. Гута-Ксаверівська).
"…По бокам нє ході, за спину нє бєрі, в чересла не впадай, под груді не подпірай" (зап. у с. Соломіївка).
"…Тут тобі не сумувати, не воївати, под серце не подворочати, серце не нудити, руки не сушити" (зап. у с. Облітки від перес. із с. Звіздаль).
"…Под груді не подворочай, в череслах не ставай, червоної крові не зсисай, жовтої кості не ламай, в холод не вкидай" (зап. у с. Нові Обиходи від перес. із с. Домінське).
Саме тому процесу лікування "золотника" надавали такого великого значення, а його називали всілякими улесливими словами: "Золотничку, золотничку, добрий чоловічку", "Враз, вразочку, золотий князечку", "Золотничку, золотничку, Божий чоловєчку", "Золотніченьку, золотніченьку, добрий мой паніченьку", "Золотнік, золотніче, прекрасний паніче", "Золотий золотянику", "Враз Антоній", "Степанику, вразику". До того ж в усіх замовляннях фігурує його зв’язок із золотом, що є свідченням його особливої цінності.
Розуміючи важливість того, щоб "золотнік" був саме на своєму "місцечку", "де його мати породила", а не "бродив" по тілі, його вмовляють, припрошують повернутися, обіцяючи всілякі блага:
"Сядь собі на місцечку, на золотом кріслечку, там тобі буде шо піті і шо їсті. Просимо вразіка на місце сісті. Там тобі будуть столи позастілани, а кубки поналивані…" (зап. у с. Соломіївка).
"Од синіх жил одорвися, од червоної крові одбийся, на пупочок прибийся. Буде тобі золотая крушечка, буде тобі цинкова ложечка. Будешь ти пити, їсти, бо тобі треба на пупочку сісти" (зап. у с. Іванчичи).
Серед мотивів, які домінують у цій групі поліських замовлянь, найчисленнішим є "Золотнік, стань на своє містечко". Дещо рідше з‘являються інші мотиви: "Золотнік, тебе мати породила", "Там тобі питєніє, єдєніє і всяке спочиваніє", "Маком рассипся" , "Баба пупа в‘язала", "Хай хвороба звільнить хворого".
До речі, в сучасній народній медичній традиції автору не вдалося зафіксувати жодного замовляння від опущення матки, хоча з дещо раніших записів в цьому регіоні відомо, що "золотник" у значенні цієї жіночої хвороби уявлявся як жорстока істота, яка мучить і спотворює свою господиню, цю недугу теж украй необхідно поставити на місце390. Очевидно, відсутність подібних замовлянь у сучасних поліських селах свідчить про те, що жінки при цій хворобі надають перевагу офіційній медицині. А оскільки немає попиту, то немає і пропозиції.
Те саме можемо констатувати і про замовляння "до родива", які читала баба-шептуха, коли приймала пологи у жінки. Хоча автору вдалося зафіксувати замовляння цього виду, проте вони є фрагментарними. До такого припущення спонукає той факт, що ще в 60–80-х роках ХХ ст. дослідники Полісся зафіксували добре збережені замовляння "до родива", які активно практикувалися породіллями перед початком пологів у пологовому будинку. Сьогодні така традиція відмирає.
Майже в усіх замовляннях "до родива" міститься семантика розкривання родових шляхів (відкривання замків, царських врат, кісток тощо). Серед дійових осіб, які фігурують у текстах, – сакральні покровителі, найчастіше Богородиця. Її дії в замовляннях такі: вона бере ключі, відмикає царські врата і випускає на світ дитину:
"Несе Божа Мати ключі на правой руцє. В церкві ворота відкриває і (ім’я) проход одкриває. Ви, кості-мості, розойдіться, що Бог дав, хлопчик чи дівчинка, на цей світ появіться" (зап. у с. Лука від перес. із с. Рудня-Радовельська).
"…одслонітися, заслони костяниї, а ти, Петро й Павло, беріт ключі золотиї, а ви, янголятя, беріть боленята…" (зап. у с. Жовтневе від перес. із с. Рудня Повчанська).
Окрім зазначеного мотиву для цієї групи замовлянь характерні такі: "Сакральний покровитель губить золоті ключі, хтось їх знаходить і відкриває родові шляхи", "Якщо дівчинка, то виходь одним чином, якщо хлопчик – іншим", "Сакральний покровитель звільняє дві душі – породіллі і дитини"391.
Цікавим є останній мотив, за яким із тіла виходить не матерія, не нове тіло, а дві душі. Пов’язано це з віруваннями про те, що пологи певною мірою були теж смертю. Вагітна жінка, яка має свою власну душу, носить ще й іншу душу – душу дитини. "Помираючи" при родах, вона дає життя двом новим самостійним істотам: матері й дитині392.
Варто зазначити, що сучасні польові обстеження Полісся не виявили цих мотивів, а також образів сакральних покровителів, таких як Господь, Христос, св. Микола, св. Юрій, Єва, пані, хоча в 60–80-х рр. вони ще побутували393. Безсумнівно, це пов‘язано з тим, що замовляння "до родива" нині не практикуються і відмирають.
Замовляння від зубного болю можна розподілити на дві підгрупи. До першої належать тексти, в яких найчастіше ведеться діалог з місяцем:
Місяцю молодик, ти високо літаєшь ти далеко відаєшь. Чи не був ти на том світі, чи бачив ти неживого?
– Бачив.
– А в неживого зуби болять?
– Нє, не болять.
– Так шоб у мене не боліли, не свербіли і не ятрились.
(зап. у с. Осівці від перес. із с. Любарка).
Сюжети у групі з місяцем можуть варіюватися. Діалог може вестися між старим місяцем і молодим, живою людиною і мертвою та ін. Проте, попри цю варіативність, головним персонажем виступає місяць, який виконує посередницьку роль між живими та мертвими.
До другої підгрупи належать замовляння, у яких сюжет розгортається за принципом: як неможливо зійтися "трьом братам/царям", так і зуби не повинні боліти:
"Молодік на небі, а дуб у полі, а камень у морі. Колі ця родня збереться піть, гулять, хай тоді (ім’я хворого) зуби заболять" (зап. у с. Пилипонка від перес. із с. Червоносілка).
Тут актуальна символіка троїстості: верх–середина–низ, тобто три рівні простору, які, у свою чергу, пов’язані з трьома стихіями – повітрям, водою, землею, та трьома сферами світотворення – небом, морем, землею:
"На небі місяць ясний, у полі дуб зелений, на морі камень білий. Збирайтеся три браточки докупи, щоб не боліли (ім’я хворого) зуби" (зап. у с. Соломіївка).
Специфікою замовлянь від шкірних хвороб ("рожі", "болячки", "волосу") є довга низка епітетів, які виявляють:
а) джерела хвороби:
"Спалюю ружу водяну, вогняну, пристрітну, рожову, свинячу, худоб’ячу, коньську, людську і всяку" (зап. у с. Садки від перес. із с. Мощаниця).
б) симптоми хвороби:
"…Тут тобі не стояти, білу кість не ламати, червону кров не сосати, синіх жил не стягати, рум’яного тіла не чіпати…" (зап. у с. Нові Озеряни від перес. із с. Великі Кліщі).
"Ти, болячка, болячиця, кров’яная кров’яниця, тут тобі не стояти, по голові не шумувати, вушок не закладати, на очкі не навісати, на віскі не колоти" (зап. у с. Озадівка від перес. із с. Старі Шарни).
У замовляннях проти "рожі", "болячки", "волосу" деякі мотиви і формули можна віднести до універсальних: зачин, назва хвороби, вигнання її з тіла хворого шляхом залякування або ж обіцянки, що її краще буде кращого перебування на "тому світі", куди вона виганяється:
Господі, поможи мені рабобожій (ім‘я) ружу виговорати. Я виговораю, вимовляю, на ничиї лози зсилаю, де вітер не віє, де сонце не гріє. Тут тобі не стоять, опухом не грать, наривами не зривать. Од вітру, од води, од людей. Я тебе виговораю на ліса, на болота, на глибокії мора. А такій то єсть і спать і дєло робить. (зап. в с. Морозівка від перес. із с. Базар).
Основним мотивом групи замовлянь від "удару", "вивиху" є такий:
Хтось (Ісус/Юрій/Микола) їде на коні (ослі). Кінь (осел) спотикнувся, "звих на звих" наткнувся:
"По Сіянській горі, по шовковій траві, їхав святий Юрій на сивому коні. Кінь спиткнувся, а (ім‘я) сустав звихнувся" (зап. у с. Іванчичи).
"Їхав Сус Христос з небес на вороном конє через вербов мост.Конь спотикнувся, мост проломився, Сус Христос оглянувся, звихи, удар минувся" (зап. у с. Заремля від перес. із с. Колесники).
У наступній групі замовлянь від "удару" наявний принцип подібності: "як не відбувається це, так не відбувається те":
"Вдари, вдари землю орали. Под пісок сіяли. Як цьому піску не розвиваться, так ударам не оживать" (зап. у с. Садки від перес. із с. Мощаниця).
"На морі камень, на камені дуб, на дубі – гора, на горі – мох, а на мосі – горох. Як тей горох скотиться, згребеться, у копиці складеться, тоді рабобожій (ім‘я) удар очнеться" (зап. у с. Морозівка від перес. із с. Базар).
"Удару, удару, я тебе з кості виймаю. Тоді, удару, ти будешь в кость вступати, як мертвиї душі з того світу вставати…" (зап. у с. Лука від перес. із с. Рудня-Радовельська).
"На камені святий Хведор стояв і мак розсипав. Як той мак не зійшов, шоб так од мене рабобожої (ім‘я) удар одійшов…" (зап. у с. Головенка від перес. із с. Лозниця).
Досить поширений сюжет, за яким одна або три особи нічого не роблять, тільки виговорюють удар:
"На вморовом болоті світлиця стояла, в той світлиці три зовиці, три ятровки, три дівиці. Вони не вміють не шити, не прясти, не ткати, ни чорним шовком гаптувати. Вони вміють тільки удар і вивих виговорати. Одна натягувала, друга виговорала, третя встановляла" (зап. у с. Заремля від перес. із с. Колесники).
"А в чистом полі, на синьом морі, на золотом камені. Там сиділа пані, вона не вміла не читать, не писать, тільки удар виговорать…" (зап. у с. Краснобірка від перес. із с. Малі Кліщі).
Як варіант: дві особи роблять якусь роботу, а третя вміє лише замовляти:
"…В небі синя хмара біжить, а в тій хмарі три святії стоять. Один дрова рубає, другий тріски збирає, третій боль і опух, ятри розганяє…" (зап. у с. Лука від перес. із с. Рудня-Радовельська).
Найбільш поширений сюжет у поліських замовляннях "від крові" грунтується на паралелізмі: раптово сталася подія (щось зупинилося, зламалося, втихло, відповідно, зупинилася кров:
"Шла баба по воду, впала через колоду, поки баба встала, кров перестала".
"Їхав Ілля на коні, тяг ноги по землі. Ноги підняв, кров уняв" (зап. у с. Головенка від перес. із с. Гута-Ксаверівська).
У більшості текстів проти кровотеч трапляються протиставлення іти – стояти:
"Ішов Христос до Ордані-ріки. І ангел йшов. Христос став і ангел став. Іордан-ріка стала, а котра не стала, неблагословенна стала" (зап. у с. Головенка від перес. із с. Гута-Ксаверівська).
"Становись кров у рані, як вода в Йордані" (зап. у с. Нові Озеряни від перес. із с. Журавлинка).
Зустрічаються замовляння, у яких простежується мотив "як відбувається це, так відбувається те":
"Ішла костяна баба з кам’яної гори, з кам’яною дійницею до костяної корови. Коли з кам’яної корови молоко потече, тоді рабобожому ( ім’я) кров потече" (зап. у с. Головенка від перес. із с. Гута Ксаверівська).
Основний мотив замовлянь від укусу змії такий: у міфологічному центрі знаходиться носій небезпеки, якому пропонується позбавити хворого отрути, заспокоїти своїх слуг, родичів, інакше виконавець міфічних дій звернеться до сакрального покровителя і той уб’є, знешкодить винуватця:
"На синьом морі, на синьом океані там стоїть дуб, а в том дубі – гніздо, а в том гнізді – гніздяніца, а в той гніздяніці – Іван Золотоус та гадіна Палагея. Нащо ти зачепила? А може не ти, може твої послушнікі: печовиї, боровиє, моховиє, шляховиє, пєсковиє. Ідіть ви до Господа Бога просіть і боль і опух і язву заберіть" (зап. у с. Лука від перес. із с. Рудня-Радовельська).
"Хоха, яроха, забирай свій зуб, а як не будешь забирать, то буде тебе стрикаїл Михаїл сікти мечем, рубати, нечистий зуб забирати…" (зап. у с. Облітки від перес. із с. Звіздаль).
"Овах, овах, забірай свой яд, гад, бо не будешь свого яду зливати, буде Адам їздить по жарі пускати, буде Андрій проступніка палити і губити" (зап. у с. Заремля від перес. із с. Колесники).
"Вуж, вуж, вийди з хліва, бо як вийде святий Миколай архангел, то порубає, посіче своїм мечем" (зап. у с. Серники).
Амбівалентність образу змії у цій групі замовлянь проявляється в поєднанні чоловічої та жіночої символіки, негативного та позитивного. Змія поєднує в собі отруйні та лікарські властивості, її використовують і для наслання порчі, і для лікування. Проте у замовляннях вона фігурує як диявольська істота. Таке уявлення про змію певним чином своїм корінням сягає біблійної християнської традиції, що розглядає змію як утілення абсолютного зла.
Насамкінець варто зупинитися на порівняльному аспекті поліських замовлянь із відповідними зразками інших регіонів України. У вивченні цієї проблеми існують певні складнощі, тому що відсутні видання замовлянь та дослідження регіональної специфіки їх мотивів, сюжетів тощо. Обрядово-лікувальні тексти розпорошені по різних друкованих394 й архівних джерелах395.
Перш ніж розпочати порівняльний аналіз, довелося згрупувати замовляння відповідно до регіонів і за тими хворобами, які вони лікують.
Дослідження, проведене за обраною методикою, дало такі результати: в більшості регіонів сюжети, мотиви, структура замовлянь від "ляку", "зубів", "вивиху", "крові", "золотника", "рожі (бешихи)", "волосу", "крикливиць" ідентичні поліським, що свідчить про загальноукраїнську обрядову традицію лікування словом. Водночас у деяких рукописних збірниках удалося знайти поодинокі тексти, не типові для загальноукраїнської традиції396. Проте досить складно з упевненістю сказати, чи це якісь окремі зразки, чи специфіка того чи іншого регіону.
Отже, підсумовуючи зазначене вище, можемо зробити низку висновків. Замовляння умовно можна поділити на два види. Зразки першого виду – це об‘ємні тексти, в яких містяться зачин, основна частина та кінцівка. Основна частина починається з того, що виконавець магічної дії не бере на себе відповідальності лікувати, а звертається за допомогою до вищих сакральних сил. Найчастіше звернення направлене Ісусу Христу, Богородиці, святим. Наступним етапом є „відшукування” хвороби, відбувається перерахування всіх її можливих причин, після чого виконавець обрядодій застосовує принцип кумуляції – намагається перерахувати всі частини тіла, де ця хвороба може бути зосереджена. Наступним етапом є "вигнання" хвороби: він умовно поділяється на кілька видів: хворобу відсилали туди, звідки вона була наслана, у глухі, нелюдні місця або ж туди, де їй начебто буде краще, аніж у тілі хворого. Насамкінець іде закріплення у вигляді молитви "Отче наш" або слова "амінь". Цій групі замовлянь притаманна розвинена оповідь, чітко виражений сюжет. Сукупність текстів цієї групи формує певний універсальний тип, який може бути використаний для лікування більшості хвороб. Замовляннями цього типу найчастіше лікують "ляк", "уроки", "даннє", "підвій".
Другий вид характеризується невеликими за обсягом текстами, які часто складаються з одного-двох речень, побудованих за принципом подібності або у формі діалогу.
Щодо порівняння поліських замовлянь із зразками з інших регіонів, то проведене нами дослідження свідчить про те, що сюжет, мотиви та структура переважно ідентичні, хоча інколи трапляються тексти, які не є типовими для української традиції. Проте складно визначити, чи це насправді специфіка певного регіону, чи такі зразки є лише поодинокими.
ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО
Підводячи підсумки, виокремимо найважливіші, на нашу думку, моменти, які є характерними для сучасного народно-медичного лікування населення Центрального Полісся.
Насамперед потрібно наголосити на тому негативному впливі, який спричинила аварія на Чорнобильський АЕС. Через міграційні процеси, зумовлені аварією, люди, відірвані від своїх домівок і переселені в інші, часто дуже віддалені села, почали забувати свої місцеві традиції лікування, передусім раціональної сфери народної медицини, зокрема фітотерапії. Ми часто чули від респондентів про те, що від різних хвороб дуже "помочні" такі-то трави, але в "нових" місцях їх немає: "Всякіє травки рвали на родінє, а тут таких і немає" (зап. від перес. із с. Мощаниця). Якщо ж немає трав то відповідно, зникає і традиція їх вживання. Отже, відмирання деяких лікувальних традицій було спричинено природним середовищем, у якому опинилися носії цієї культури, і досить часто воно було іншим, ніж "удома".
По-друге, у " нових" селах існують свої, місцеві традиції, у тому числі лікувальні. Вони поступово переплітаються з традиціями переселенців, що призводить до руйнування етнокультурної спадщини останніх.
До цього слід додати, що в нині відбувається процес поповнення знань про ліки рослинного походження із книжок, журналів, газет відповідного спрямування, а також "переймання" знань із радіо та телебачення. Звичайно, з одного боку, зрозуміле зацікавлення природними лікувальними засобами, насамперед траволікуванням, раціональність використання яких довела і залучила до застосування офіційна медицина. Завдяки інформації, поданій у медичних лікарських довідниках, зменшується ризик отруєння травами. З іншого боку, така прив‘язаність до друкованого слова нівелює етнічно специфічні та регіональні риси поліського лікування, що призводить до згасання традиційної лікувальної практики краю. Під час експедиційних досліджень ми пересвідчувалися у цьому особисто: на свої запитання часто чули відповідь такого спрямування: "треба у книжку подивитись", "як у книжці немає, то я і не скажу" тощо. До того ж, порівнюючи літературні та архівні джерела кінця ХІХ – початку ХХ ст. із сучасними польовими матеріалами, доходимо висновку, що архаїчні елементи, які традиційно були обов’язковими у застосуванні, не беруться до уваги, хоча ще і не стерлись із пам’яті жителів Полісся.
Прив’язаність до друкованого слова спостерігається і в ірраціональній сфері. Можна констатувати встановлення культу друкованого слова. Сучасні носії народних медичних знань досить часто вважають за необхідне звіряти свої знання з друкованими матеріалами або залучати їх до своєї практики, причому, як правило, у них немає перестороги, що надруковані рецепти чи замовляння можуть бути шкідливими, ба навпаки – вони залюбки користуються ними самі в домашньому побуті.
Така сучасна тенденція може бути пояснена підсвідомою потребою ірраціональної практики, яка придушувалася під час радянської влади. В атеїстичні часи будь-які прояви лікування словом вважалися марновірними, застосування цих засобів різко критикувалося і засуджувалося радянською офіційною медициною. Тому ті, хто володів такими знаннями, намагалися не афішувати цього або навіть згортали свою діяльність, побоюючись переслідувань влади та насмішок партійних односельчан. Проте потреба в цих знаннях була, і вона яскраво виявилася після розпаду Радянського Союзу. Саме в період руйнування старої системи цінностей і формування нової люди починають шукати відповіді на найважливіші питання буття, виробляти нові орієнтири, нові шляхи, насамперед духовні. Саме тому в перехідний період, у якому перебували країни пострадянського простору в 90-ті роки, такої небаченої сили та масштабності набула поява різноманітних ворожок та екстрасенсів, які пропонували вилікувати все і вся; активізувалася зацікавленість замовляннями, при- та відворотними атрибутами. На задоволення попиту населення на полицях крамниць з’являються сотні найрізноманітніших збірок замовлянь як наукового, так і досить сумнівного – псевдофольклорного походження. В останніх часто до замовлянь додаються магічні рекомендації, поради, на зразок "як зробить і відробить", якими інколи користуються й сучасні "знавці" народної медицини. Часто ми зустрічалися з випадками, коли на прохання переповісти замовляння або якісь народні рецепти шептухи виносили вирізані з газет тексти і пропонували нам переписати. Цікаво, що вони були у перемішані з тими, що дісталися їм у спадок. Особливою популярністю такі "порадники" користуються у тих, хто не мав у роду спадкових шептунів, проте воліє навчитися лікувати, для чого використовує друковані поради, назагал невдало.
Отже, поява такого роду літератури "породжує" нових або "пере- народжує" спадкових носіїв народних медичних знань. У народному лікуванні відбувається начебто зворотний шлях – із міста в село, де "нові" знання засвоюються, а частково нашаровуються на рештки традиційних, утворюючи "нову" народно-лікарську практику, дослідження якої тільки починається.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Архівні матеріали
1.1. Неопубліковані джерела
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології
ім. М. Т. Рильського НАН України
Рукописний відділ
Ф. 3: М. Білозерського.– Од. зб. 302, 593, 588–591, 974.
Ф. 14-3: Фонд ІМФЕ (збірники). – Од. зб. 477, арк. 155, 161.
Од. зб. 452. – 185 арк.
Од. зб. 210, арк. 47-129.
Од. зб. 986. – 23 арк.
Од. зб. 1152, арк. 2.
Од. зб. 1053, арк. 1-99 .
Од. зб. 1194. – Ч. І, арк. 332–345.
Од. зб. 1194. – Ч. ІІ, арк. 695.
Од. зб. 384. – Зошит 10, арк. 348–361.
Од. зб. 386. – Зошит 1, арк. 28–33.
Од. зб. 386. – Зошит 5, арк. 81–87.
Од. зб. 71. – Зошит 1, арк. 125–131, 148–150.
Од. зб. 852, арк. 14.
Од. зб. 513. – Зошит 11–14. – Арк. 140–172.
Од. зб. 1084. – Арк. 2.
Од. зб. 851. – Арк. 3.
Од. зб. 899. – Арк. 81–92.
Од. зб. 955. – Арк. 29.
Ф.14-5.: Фонд ІМФЕ (експедиції). – Од. зб. 448–451.
Од. зб. 505.
Ф. 27: Ф. Колесси. – Од. зб. 108.
Ф. 28: В. Гнатюка. – Од. зб. 174.
Ф. 29: Етнографічна комісія при Науковому товаристві ім. Т.Шевченка у Львові. – Од. зб. 37.
Інститут рукопису Національної бібліотеки України
імені В. І. Вернадського
Ф. I: Літературні матеріали. – Од. зб. 1440, 1511.
Ф. VIII: Київський національний університет Св. Володимира. – Од. зб.187.
Ф. X: Українська Академія Наук. – Всеукраїнська Академія Наук. – Од. зб. 15257.
Ф. 61: Архів Кістяківського О.Ф. – Од. зб. 227–229, 318, 542.
Ф. 78: Архів Назаревського О. А. – Од. зб. 101.
1. 2. Опубліковані джерела
Матеріали польових досліджень Полісся
останньої чверті ХХ – початку ХХІ ст.
Ви, зорі-зориці… Українська народна магічна поезія / Упоряд. М. Василенко. – К., 1991. – 336 с.
Грицик М. Замовляння проти недуг хвороби на Поліссі // Полісся: мова, культура, історія. – К., 1996.
Замовляння, зібрані А. Шкарбаном // Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся. – Рівне, 2002. – Вип. 2. – С. 79–88.
Замовляння за матеріалами експедиції 2000 р. в Сарненський р-н Рівненської обл. Запис Андрія Шкарбана // Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся: матеріали комплексних наукових експедицій Рівненського фольклорно-етнографічного товариства. – Рівне, 2002. – Вип. 2. – С. 79–83.
Замовляння, записані в 1998 р. Ковальчуком В. П. у с. Залав‘я Рокитнівського р-ну від Смик П. Т., 1911 р.н. // Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся: матеріали комплексних наукових експедицій Рівненського фольклорно-етнографічного товариства. – Рівне, 2003. – Вип. 3. – С. 53–55.
Зоряна вода. (Таємниці поліських знахарів). – Луцьк, 1993. – 24 с.
Мойсієнко В. Поліські замовляння // Древляни: Зб. статей і матеріалів з історії та культури Поліського краю. – Львів, 1996. – С. 131–165.
Українські замовляння / Упоряд. М.Москаленко. – К., 1993. – 307 с.
Українські чари / Упоряд. О.Таланчук. – К., 1994. – 96 с.
Українська народна магія. – К., 2001. – С. 58–120.
Шкарбан А. Знахарство на Поліссі (за експедиційними матеріалами) // Полісся: мова, культура, історія. – К., 1996.
1.3. Публікації етнографічних матеріалів
Боцяновский В. Заговоры против болезней, разные поверья и прикметы (село Пилки Житомирского уезда) // ЖС. – 1895. – Вып. 3-4. – С. 499–502.
Гринченко Б. Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. – Чернигов, 1895-1897. – Вып. 1-2.
Его же. Из уст народа: Малороссийские рассказы, сказки и проч. – Чернигов, 1901. – 488 с.
Кравченко В. Г. Звичаї в селі Забрідді та по де-яких інших, недалеких від цього села місцевостях Житомирського повіту на Волині: Етнографічні матеріали. – Житомир, 1920. – 158 с.
Его же. Этнографические материалы, собранные в Волынской и соседних с ней губерниях // Труды Общества Исследователей Волыни – Житомир, 1911. – Т.5. – 80 с.
Описание с. Локотковъ. Священника о. Іоанна Танского // Записки Черниговского губернского статистического комитета. – Чернигов, 1866. – С.199–201.
Памятная книжка Черниговской губернии. – Чернигов, 1862. – С.273–276.
Потебня А. Малорусские домашние травники и лечебники XVIII cт. // КC. – 1890. – Т.28. – С.90–94.
Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край. Материалы и исследования в 7 томах, собранные П. Чубинским. – СПб., 1872. – Т.1.
Шарко Е. Из области суеверий малороссов Черниговской губернии (народная медицина и представление о загробной жизни) // ЭО. – 1891.– Вып.1. – С.169–173.
2. Література
Монографії, брошури, статті та автореферати
Агапкина Т. А., Топорков А. Л. К реконструкции праславянских заговоров // Фольклор и этнография: Проблемы реконструкции фактов традиционной культуры. – М., 1990.
Анфертьев А. Н. Об историзме и изучении этнографических истоков фольклора // Фольклор и этнография: У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. – Л., 1984.
Антонович В. Б. Колдовство. – Спб., 1877.
Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии. – Полтава, 1849. – Т. 2.
Арнаутова Ю. Е. Колдуны и святые: антропология болезни в средние века. – СПб., 2004. – 398 с.
Афанасьев А. Ведун и ведьма // Комета. – М., 1851.
Баландин А. И. Мифологическая школа в русской фольклористике. Ф. И. Буслаев. – М., 1988.
Балицкий К. П. Лекарственные растения в терапии злокачественных опухолей. – К.,1966.
Балицкий К. П., Воронцова А. Л. Лекарственные растения и рак. – К., 1982.
Белова О. В. Этнокультурные стереотипы в славянской народной традиции. – М., 2005. – 228 с.
Беньковский И. Осина в верованиях и понятиях народа на Волыни // КC. – 1898. – № 7-8. – С. 8–12.
Беньковский Ив. Смерть, погребение и загробная жизнь по понятиям и верованиям народа // КC. – 1896. – № 9. – С. 235–237.
Богданович А. Сборник сведений о Полтавской губернии. – Полтава, 1877.
Богоявленский Н. А. Древнерусское врачевание в XI – XVII вв. – М., 1960.
Болтарович З. Є. З народної медицини українців Полісся // Народна творчість та этнографія. – К.,1986, № 2.– С. 28–34.
Її ж. Народне лікування українців Карпат кінця ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1980.
Її ж. Народная медицина та ветеринарія // Бойківщина: історико-етнографічне дослідження. – К., 1983. – С.226-232.
Її ж. Народна медицина та етнографія // Гуцульщина: історико-етнографічне дослідження – К., 1987.
Її ж. Народна медицина українців. – К., 1990.
Її ж. Українська народна медицина. – К., 1994.
Болтарович З. Є., Минько Л. И. Народна медицина и ветеринария // Общественный, семейный быт и духовная культура населения Полесья. – Минск, 1987. – С. 211–216.
Бондар О. І., Терлецький В. К., Філіпченко А. Б. Зелена аптека Полісся – Луцьк, 2002. – 220 с.
Борисенко В. Вірування у повсякденному житті українців на початку ХХІ століття // Наукові зошити. Історичний факультет. Центр українознавства. – К., 2004. – С.12–14.
Її ж. Традиції і життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців.– К., 2000. – 191 с.
Боряк О. Сільська баба-сповитуха в статусі родопомочниці // Вісник Львівського університету.Серія історична. – Львів, 2000. – Вип. 35-36. – С.441–445.
Її ж. Стан народного акушерства в ХІХ ст. // УІЖ. – 2001. – № 2. – С. 49–61.
Її ж. Баба-повитуха в контексті "полювання на відьом": українсько-західноєвропейські паралелі // Соціум. Альманах соціальної історії. – Вип. № 35–36. – С.249–262.
Братчиков А. К вопросу о местных народных способах врачевания болезней // ВГВ. – 1882. – № 49.– С. 2–4.
Брехман И. И. Народная медицина в свете теории информации // Тезисы Всесоюзной научной конференции. Этнографические аспекты изучения народной медицины. – Л., 1975. – С. 4 – 5.
Бромлей Ю. В. Народная медицина как предмет этнографии // Бромлей Ю.В. Современные проблемы этнографии. – М., 1981. – С. 211–240.
Бромлей Ю. А., Воронов А. А. Народная медицина как предмет этнографических исследований // СЭ. – № 5– 1976. – С. 3–18.
Важовський Р. Народним досвідом і медичною практикою// Етнокультура Волинського Полісся і Чорнобильська трагедія. – К., 1996. – С.28-32.
Ведьмы (Очерк из жизни Полесья) // Неделя. – № 46. – Л., 1875.
Величко В. А. Грунтовий покрив Українського Полісся як зонально обумовлений природний комплекс, його діагностика та класифікація: Автореф. дис ... канд. с.-г. наук. — Харьків, 1999.
Вельмезова Е. В. Текст человека и болезни: чешский лечебный заговор (опыт исследования семантической структуры) – М., 1999.
Векірчик К. М. Отруйні лікарські рослини — К., 1999.
Виноградова Л. Н. Заговорные формулы от детской бессоницы как текст комуникативного типа // Исследования в области балто-славянской духовной культуры. Заговор. – М., 1993.– С. 153–164.
Ее же. Кто вселяется в бесноватого? // Миф в культуре: человек – не человек. – М., 2000. – С. 33–45.
Ее же. Народная демонология и мифо-ритуальная традиция славян. – М., 2000.
Ее же. Телесные аномалии и телесная норама в народных демонологических представлениях // Телесный код в славянских культурах. – М., 2005. – С. 19-29.
Ее же. Человек / нечеловек в народных представлениях // Человек в контексте культуры. Славянский мир. – М., 1995. – С. 17–26.
Вовк Хведір. Студії з української етнології та антропології. –К., 1995. – 336 с.
Вознюк С.Т., Клименко М.О., Лико Д.В. Грунтові ресурси Західного Полісся України та проблеми їх використання // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра: Зб. наук. праць.—Луцьк, 1998. – С. 31–34.
Вятский фольклор: Заговорное искусство / Сост. А. Иванова, И. Котельнич. – 1994.
Гаврилюк Н. Картографирование явлений духовной культуры (по материалам родильной обрядности украинцев).– Киев, 1981. – 278 с.
Гайдай М. Про "зільницький" обряд і сполучені з ним пісні // ЕВ.– 1927. – Кн. 3. – С. 95–101.
Гвоздевич С. Родильна обрядовість поліщуків Овруччини // Полісся України: Матеріали історико-етнографічного дослідження. – Львів, 1999. – С.185-190.
Гезь Б. М. Лекарственные растения в комплексной терапии больных псориазом: Автореф. дисс. ...канд. мед. наук. – Винница, 1993.
Гримич М. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців. – К., 2000. – 379 с.
Її ж. Інститут власності у звичаєво-правовій культурі українців ХІХ – початку ХХ ст. – К., 2004.
Грушевський Марко. Дитина в звичаях і віруваннях. – К., 2001. — 96 с.
Давидюк В., Давидюк Г. Народна медицина та вереринарія Волині // Берегиня. – 1999. – № 3. – С. 77–87.
Данильченко И. Этнографические сведения о Подольской губернии. – Каменец-Подольск, 1869 – c. 43–46.
Де ля Фліз. Альбоми (Етнографічно- фольклорна спадщина). — К., 1996. — T. 2 .
Диса К. У царині пліток: роль щоденного спілкування і репутації в українських судах про чари XVIII cт. // Соціум. – Вип. 2. – К., 2003. – С.185–196.
Дмитренко А. Збирання трав і архаїчні елементи світогляду поліщуків // Етнічна історія народів Європи: Зб. наук. пр. – К., 2001. – Вип.11. – С.14-19;
Дмитренко А. Збирання ягід і архаїчні елементи світоглядних уявлень українців Волині і Західного Полісся // Етнічна історія народів Європи: Зб. наук. пр. – К., 2003. – Вип. 15. –С.24-31.
Добровольская В. Е. Народные представления о колдунах в несказочной прозе // Мужской сборник: Мужчина в традиционной культуре. – М., 2001. – Вып. 1 – С. 95 – 105.
Доманицький В. Народна медицина в Ровенському повіті на Волині // Матеріали до україно-руської етнології, – Львів, 1905. – Т. 6. – С. 100-107.
Драгоманов М. Малорусские народные предания и рассказы. – К., 1876. – С. 24 –41.
Ефименко П. С. Сборник малороссийских заклинаний. – М.,1874. – 70 с.
Ефименко П. Суд над ведьмами // КС. – 1883. – № 11. – С. 379–382.
Ефименко П. С. Упыри (из истории народных верований) // Українці: народні вірування, повір‘я, демонологія. – К., 1992. – С. 498–499.
Жаворонок С. И. Я не колдун – я знахарь: маг-учитель в коммерческой литературе ХХ–ХХІ вв. // "Мужское" в культурном контексте города. – М.;СПБ., 2004. – С. 22–23.
Забылин М. Русский народ: обычаи, обряды, предания, суеверия. – М., 1996. – С. 186–188.
Завьялова М. В. Балто-славянский заговорный текст: лингвистический анализ и символика мира. – М., 1999;
Заговорный текст. Генезис и структура. – М., 2005. – 520 с.
Замовы / Упоряд. Г.А.Барташєвіч. – Мінск, 1992.
Иванов В. В., Топоров В. Н. Исследования в области славянских древностей. Лексические и фразеологические вопросы реконструкции текстов. – М, 1965.
Иванов П. Народные рассказы о ведьмах и упырях // Сборник Харьковского историко-филологического общества, 1891. – Т. 3.
Из Полесского архива: "залом" // ЖС. – 2004. – № 4. – С. 22–23.
Кабакова Г. И. Антропология женского тела в славянской традиции. – М., 2001.
Кархут В. В. Ліки навколо нас. – К., 1973.
Киселева Ю. М. Смысловая организация русских лечебных и любовных заговоров: Автореф. дис. …канд. истор. наук. – М., 2001.
Кись О. Украинская ведьма (Эскиз социального портрета) // Гендерные исследования. – Харьков, 2000. – № 5.
Кляус В. Л. Указатель сюжетов и сюжетных ситуций заговорных текстов восточных и южных славян. – М., 1997.
Его же. Публикация русских заговоров 1997–1998 гг. // ЖС. – 1999. – № 1. – с. 54–56.
Коваленко Г., Манжура И. К народной медицине малороссов // ЭО. – 1894. – № 4. – С. 169–186.
Колосова В. Б. Роль признака в формировании цели применения растения в народной медицине // VI Конгресс этнографов и антропологов России. Тезисы докладов. – СПб., 2005. – С. 450.
Кондратович О. Оберегові дії поліщуків у процесі вигодовування дитини // Західне Полісся: Історія та культура. – Рівне, 2004. – С. 160–167.
Комаров М. Нова збірка народних малоруських приказок, прислів’їв, помовок, загадок і замовлянь. – Одеса, 1890. – С. 104–116.
Кошович К. Жывой упырь в борьбе с умершыми упырями // КС. – 1884. – № 1. – С. 169–171.
Кравченко В. Г. Етнографічний нарис (про Волинь) // Древляни. Збірник статей і матеріалів з історії та культури Поліського краю. – Львів, 1996.
Крачковский Ю. Быт западно-русского селянина. – М., 1874.
Криничная Н. А. "В глуши далекой живут седые колдуны..." // ЖС. – 2001 - № 3. – С. 9-10.
Кузнєцова Т. В., Афанасьєва І. Ф. Екологічні проблеми використання лісових ресурсів Українського Полісся // Матеріали міжнародної науково - практичної конференції " Природні ресурси, екологія та охорона здоров'я Полісся" – Луцьк, 2000. – Вип. 3. — С. 73–78.
Кузеля З. Дитина в звичаях і віруваннях українського народа // Матеріали до українсько-руської етнології. – Львів, 1906.
Лахтин М. Ю. Старинные памятники медицинской письменности // Записки Московского археологического института. – М., 1912. – Т. XVII.
Лекарственные растения в акушерстве и гинекологии. – К.,1984.
Лекарственные растения в гастроэнтерологии. – К., 1989.
Левкиевская Е. Е., Плотникова А. А. Двоедушники // Славянские древности. – М., 1999. – Т. 2. – С. 29–31.
Левкиевская Е. Е. Знахарь // Там же. – М., 1999. – Т. 2. – С. 347-350.
Литвинов А. Разные сведенья и корреспонденции из Глуховского уезда // Земский Сборник Черниговской губернии. – 1899. – № 9. – С. 73–80.
Лукьянов Г. Г. Из истории русского колдовства в ХVIІ в. // Вестник Харьковского историко-филологического общества. – Харьков, 1913. – С. 71–76.
Мазалова Н. Е. Состав человеческий: человек в традиционных соматических представления русских. – М.,
Ее же. Знахарка // Мужики и бабы: мужское и женское в русской традиционной культуре. – СПб., 2005. – С. 234-237.
Ее же. Знахарь // Там же. – С. 238-239.
Ее же. Колдун // Там же. – С. 269-272.
Мандебура-Нога О. Народини: вірування, звичаї, обряди поліщуків // Етнічна історія народів Європи. – К., 2002. – Вип.13. – С. 47-52.
Маркевич Н. А. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян // Українці: народні вірування, повір‘я, демонологія. – К., 1991.
Маркович В. В. Знахарки нового типа // КС. – 1891. – Т. 35. – С. 413-429.
Милорадович В. Заметки о малорусской демонологии // КС. – 1899. – № 8–9.
Его же. Народная медицина в Лубенском уезде Полтавской губернии. – К., 1902.
Млинка А. Рассказы о ведьмах // КС. – № 1892.
Милорадович В. Українська відьма: Нариси з української демонології / Упоряд. О.Таланчук. – К., 1993.
Минько Л. И. Знахарство. – Минск, 1971.
Минько Л. И. Народная медицина Белорусии. – Минск, 1969.
Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. – К., 1994.
Мойсієнко В. Адресатна позиція добрих сил у волинській і середньополіській лікувальній магії // Тези Республіканської наук. конф. по Атласу історії Волині. – Луцьк, 1990. – С. 81–83.
Його ж. Золотник – поліський варіант ангела-хранителя // Мова і культура. Діалектичні студії 2. – Львів, 2003. – С. 145–150.
Його ж. Bірування та перекази про дання на Поліссі // Малинщина у просторі і часі: Матеріали Всеукр. наук.-краєзн. конф. – Малин, 1996. – С. 172-174.
Його ж. Вірування та перекази про ляк на Поліссі // Древнім Горошкам – 450. Матеріали наук.-краєзн. конф. – Володарськ-Волинський, 1994. – С. 124 – 126.
Його ж. Bірування та перекази про уроки на Поліссі // Полісся: етнікос, традиції, культура: Матеріали Міжнар. наук.-краєзн. конф. – Луцьк, 1997. – С.155–164.
Його ж. Народна медицина поліщуків // Берегиня. – 1995. – № 1–2. – С. 121–128.
Його ж. Перекази поліщуків про чорну хворобу // Праблемы народнай адукацыі, наукі і культуры Беларускава Палесся: Тези доп. Респ. наук. конф. Мозир, 1992. – С. 7–9.
Його ж. Про дохристиянські божества та символічно-магічні кліше в поліських замовляннях // НТЕ. – 1992. – № 2. – С. 43–50;
Його ж. Структура та поетика поліських замовлянь // Волинь–Житомирщина. – Житомир, 1997. – № 1. – С. 45–54.
Мшанецька Н. В. Аналіз флори Малого Полісся (Україна) (з використанням комп'ютерних баз даних): Автореф. дис. ... канд. біол. наук: – К, 2000.
Наконечна Ю., Українець А. Народна медицина: традиції й сучасність // Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся – Рівне, 2003. – Вип. 3. – С. 43–55.
Ніс С. Про хвороби і як їм запобігти. – К., 1874. – 54 с.
Никончук М. В., Никончук О. М., Мойсієнко В. М. Поліська лексика народної медицини та лікувальної магії. – Житомир, 2001.
Новицкий Я. П. Малорусские народные заговоры, заклинания, молитвы и рецепты, собранные в Екатеринославщине. – Екатеринослав, 1913.
Новікова М. Прасвіт українських замовлянь // Українські замовляння. – К., 1993.
Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. –К., 1965.
Отреченное чтение в России XVII – XVIII веков. – М., 2002. – 584 с.
Онищук А. З народного життя гуцулів // Матеріали до української етнології. – 1912. – Т. 15. – С. 133–134.
Його ж. Матеріали до гуцульської демонології // Там само. – 1909. – Т. 11. – С. 112–125.
Павлов О. Д. Замовляння як вербальная магія: Автореф. дис. канд. філол. наук. – К., 1999.
Пархоменко Т. Використання воску в народному знахарстві // Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся: матеріали комплексних наукових експедицій Рівненського фольклорно-етнографічного товариства. – Рівне, 2001. – Вип. 1. – С. 27-37.
Її ж. Оберегове застосування воскової свічки та льону в народних віруваннях та обрядах Західного Полісся // Західне Полісся: Історія та культура. – Рівне, 2004. – С.140–148.
Пантюхов И. Доктора и знахари // Киевлянин. – 1869. – № 44.
Его же. О местной народной медицине // Киевлянин. – 1875. – № 16.
Его же. Местная народная медицина // Киевлянин. – 1875. – № 23.
Его же. Местная народная медицина // Киевлянин. – 1875. – № 49.
Пастушенков Л.В., Пастушенков А.Л., Пастушенков В.Л. Лекарственные растения.Использование в народной медицине и быту. – Л., 1990.
Памятная книжка Черниговской губернии. – Чернигов, 1862. – С.273-276.
Панченко А. А. Народное православие. – СПб., 1998.
Перевозченко И. Забытые и современные целебные травы – К., 1995. – 92 с.
Петров В. Вірування в вихор і чорна хвороба // Етнографічний вісник. – Кн. 3. – Київ, 1927.
Пестряков А. П. Всесоюзная конференция по этнографическим аспектам изучения народной медицины // СЭ. – № 6. – 1975. – С. 156 – 160.
Підцерковна Я. Дитяча медицина поліщуків (за матеріалами експедиції у селах Дубровицького району) // Західне Полісся: історія та культура. Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 30–річчю Сарненського історико-етнографічного музею. – Сарни, 2004, – С. 58–62.
Попов О. Лекарственные растения в народной медицине. – К., 1971.
Плинка А. Лук и чеснок. – М., 1956.
Плотникова А.А. Перекресток и распутье в народной культуре Полесья // ЖС. – 2002. – № 4. – С. 4– 6.
Полесские заговоры (в записях 1970–1990-х гг.) – М., 2003.
Русские заговоры и заклинания. – М., 1998.
Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. – М., 1987.
Сахаров И. П. Сказания русского народа. – М., 1990.
Свешникова Т. Н. Структура восточнороманского заговора в сопоставлении с восточнославянскими (формулы отсылки болезни) // Исследования в области балто-славянской духовной культуры. Заговоры. – М., 1993. – С. 142–144.
Седакова И. А. Купание младенца // Славянские древности. – М., 2004. – Т. 3. – С. 51 – 54.
Серебряннікова Н.І.Обрядові аспекти народної лікувальної практики слов'янського населення Південно-Західної України: Автореф. дис... канд. іст. наук. – К., 2004.
Сивовол С. И. Лекарственные растения и препараты на их основе, используемые в стоматологии. – Торнадо, 2002.
Скрипник Г. Народна медицина // Поділля. – К., 1994. – С.325-344.
Смилянская Е.Б. Волшебники. Богохульники. Еретики. Народная религиозность и "духовные преступления в России XVII в. – М., 2003.
Смирнов С. "Бабы богомерзкие" // Сборник статей посвященный В.О. Ключевскому. – М., 1909.
Стороженко О. З побуту Полісся // Правда. – № 2. – Львів, 1876.
Сумцов Н.Ф. Культурные переживания // КС. – 1889. – Т. 24.–№1. – С.64-89.
Його ж. Очерк истории колдовства в западной Европе. – Харьков, 1878.
Його ж. Очерки народного быта // Из этнографической экспедиции 1901 г. по Ахтырскому уезду Харьковской губернии. – Харьков, 1902. – С.50–56.
Його ж. Личные обереги от сглаза. – Харьков, 1896.
Супруненко В. Народини. Витоки нації: (символи, вірування, звичаї та побут українців). – Запоріжжя, 1993.
Таямніцы замоунага слова. – Гомель, 1998.
Темченко А. Українські лікувальні замовляння: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – К., 2003.
Товстуха Є. С. Українська народна медицина. – К., 1994.
Толстая С. М. Душа // Славянские древности. – М., 1995. – Т.1. – С.163–165.
Ее же. Славянские мифологические представления о душе // Славянский и балканский фольклор. – М., 2000. – С. 52-95.
Толстой Н. И. Язык и народная культура. Очерки по славянской мифологии и этнолингвистике. – М., 1995.
Топорков А. Л. Заговоры в русской рукописной традиции XV–XX вв.: История, символика, поэтика. – М., 2005.
Традиционная русская магия в записях конца ХХ века /Сост. С. Адоньева и О. Овчинникова. – СПб., 1993.
Трусевич И. Зилле: Предания, поверья, пословицы и песни жителей Полесья //Киевлянин. – 1865. – № 107. – С. 423–424.
Його ж. Знахари, ведьмы и русалки. Предания, поверья, пословицы и песни жителей Полесья // Там же. – 1865. – № 69. – С. 271–272.
Ульяновська С. Магічні елементи поліського поховального ритуалу // НТЕ. – 1992 – № 2. – С. 72–76.
Усачева В. В. Контакты человека с демонами болезней: способы защиты и избавления от них // Миф в культуре: человек – не-человек. – М., 2000. – С. 58–67.
Усачева В.В. Словесные формулы в народной медицине славян // Славянское и балканское языкознание. Структура малых фольклрных текстов. – М., 1993.
Успенский Б. А. Филологические разыскания в области славянских древностей. – М., 1982.
Фадеева Л. В. Богородица в русских заговорах (роль христианских источников в русских заговорах) : Автореф. дис. ...канд. ист. наук. – М., 2002.
Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. – М., 1986.
Фольклор и этнография. У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. – Л., 1984.
Франко І. Гуцульські примівки // ЕЗ – Л., 1898. – Т. 5. – С. 41–72.
Фудзивара Д. "Настоящее" и "ненастоящее" в русской магической традиции. Пересмотр фольклорной практики // ЖС. – 2004. – № 2. – С. 16–22.
Холодная В. Женские святые покровители // Мужики и бабы: мужское и женское в русской традиционной культуре. – СПб., 2005. – С. 209–215.
Чепа А. И. Малорусские суеверия, коим мало кто верил, собранные в 1776 году // КС.– 1892. – Т. 36. – С.119–130.
Черная Л. А. "Открытость" человека в культуре переходных периодов // Миф в культуре: человек – не человек. – М., 2000. – С. 150–160.
Чирков А. И., Киликеев А. А. Лекарственные растения в дерматологии и косметике. — М., 1995.
Швидкий С. М. Народне лікування українців Південної Слобожанщини: – історія розвитку, сучасний стан, регіональна специфіка: Автореф. дис. …канд. іст. наук. — К., 2001.
Шевчук Т. Магічна поезія замовляння. Еволюція ритуально-поетичних формул // Родовід. – 1993. – № 5. – С.11-14.
Шиндин С. Г. Пространственная организация русского заговорного универсума: образ центра мира // Исследования в области балто-славянской духовной культуры. Заговор. – М., 1993. – С. 108–128.
Шкарбан А. Матеріали з народної медицини Житомирського Полісся // Полісся України: Матеріали історико-етнографічного дослідження – Львів, 1999. – C. 211–223.
Його ж. Народна медицина Київського Полісся // Там само. – Львів, 1997. – С.204–217.
Штепа К. Про характер переслідування відьом в старій Україні // Первісне громадянство та його пережитки на Україні. – К., 1928. – Вип. 2-3. – С. 64–80.
Щепанская Т. Ведьма // Мужики и бабы: мужское и женское в русской традиционной культуре. – СПб., 2005.–– С.90–95.
Ее же. Культура дороги в мифоритуальной традиции ХІХ – ХХ вв. – М., 2003.
Ее же. Мужская магия и статус специалиста (по материалам русской деревни конца XIX–XX вв.) // Мужской сборник. – Вып.1. Мужчина в традиционной культуре. – М., 2001.
Ее же. Пронимальная символика // Женщина и вещественный мир культуры у народов России и Европы. – СПб., 1999.
Ее же. Сила (коммуникативные и репродуктивные аспекты мужской магии) // Мужской сборник. – Вып.1. – Мужчина в традиционной культуре. – М., 2001.
Ее же. Уроки // Мужики и бабы: мужское и женское в русской традиционной культуре. – СПб., 2005.– С.656-658.
Щулипенко И. М. Лекарственные растения в лечении гипертонической болезни: Автореф. дис. ...д-ра мед. наук. – К., 1992.
Шухевич В. Гуцульщина. – Львів, 1908. – Ч. 5. – С. 237–254.
Юдин А. В. Ономастикон русских заговоров. – М., 1997.
Яковлев Г. П. О народной, традиционной и научной медицина // Тезисы Всесоюзной научной конференции. Этнографические аспекты изучения народной медицины. – Л., 1975.
ДОДАТОК.
Питальник з народної медицини