Geum.ru

Програма фахових вступних випробувань з політології для вступників у Львівський національний університет імені Івана Франка (підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" І "магістр")

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21
Тема 20. Узгодження й ухвалення політичного рішення, його імплементація

План
  1. Сукупність «допустимих рішень» та чинники, які її визначають.
  2. Форми узгодження інтересів у рішенні.
  3. Імплементація політичного рішення.


Скорочення загальної множини альтернативних варіанті до сукупності «допустимих рішень». Модель раціонального вибору в процесі визначення єдиного рішення. Супероптимальне (н-д, здатне поєднати консерватизм і лібералізм), оптимальне та задовільне рішення. Ціннісні, психологічні, ірраціональні фактори вибору оптимальних рішень. Остаточний вибір: роль та місце аналітиків та політиків. Євланов Л.: якщо ефективних рішень не більше 10, вибір з альтернатив – процес раціональний. Співвідношення громадських вимог, групових інтересів, індивідуальних мотивів в інституційних процедурах вибору і ухвалення політичного рішення.

Узгодження та ухвалення рішення: місце інститутів. Офіційне ухвалення рішення, оприлюднення та його легітимність. Це «активна фаза» ухвалення політичного рішення. Три виміри ухвалення рішення соціально-цілепокладальний, орієнтаційно-регулятивний, організаційно-інструментальний. Формування коаліцій. Критерії індивідуального вибору (песимізм, оптимізм, середній виграш). Правила і норми групового і колективного вибору. Принцип більшості і принцип диктатора. Узгодження, основні методи: силовий тиск, прямий наказ, непрямий наказ, процедурне маневрування, ресурсне стимулювання, інформаційно-психологічне маніпулювання, раціональне аргументування. Торг, переконання і команда як форми узгодження політичного рішення. Основні типи політичних інтеракцій в прийнятті рішення: пряме домінування, опосередковане патронування, політичний торг, договірна коаліційність, взаємне стримування.

Визначення і легітимація єдиного рішення як заключний етап вибору рішення. Вплив неформальних чинників на вибір та здійснення стратегічних рішень. Консенсус та компроміс в ухваленні політичних рішень. Голосування як форма колективного ухвалення рішення. Оприлюднення рішення.

Реалізація і практичне здійснення політичного рішення: технології, процедури, методи. Стратегічні і оперативно-тактичні рішення в ієрархії державних рішень. Рішення – наміри і рішення – норми, гнучкість у їх виконанні. Вплив середовища на реалізацію політичного рішення. Методи імплементації рішень: примус, переконання, правові санкції, маніпуляція, адміністративний ресурс. Відповідність засобів реалізації рішення до його змісту. Співвдношення функцій ієрархічних рівнів бюрократичного апарату. Моделі «знизу - догори» і «згори - донизу» в технології імплементації політичних рішень. «Вуличний бюрократ» (street-level bureaucrats) (термін ввів М.Ліпскі) – реалізація рішення залежить від взаємодії чиновників з населенням, чиновників низової ланки. Саме вони визначають конкретних адресатів рішення (н-д, якщо йдеться про надання соціальних пільг), вони є реальними носіями державної політики.


Тема 21. Прийняття бюджетів як політичне рішення

План
  1. Нормативна база ухвалення бюджету в Україні.
  2. Особливості ухвалення бюджету на різних рівнях:
    1. Верховна рада
    2. Обласна рада
    3. Міська / сільська рада.
  3. Статті бюджету.


Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетне класифікація – єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів. Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права; Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Дефіцит бюджету – перевищення видатків бюджету над його доходами. Проект бюджету – проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про державний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевий бюджет. Профіцит бюджету – перевищення доходів бюджету над його видатками.

Рішення про місцевий бюджет - нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є:

1) Конституція України;

2) цей Кодекс;

3) закон про Державний бюджет України;

4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу;

5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті;

6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.

7) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів згідно з нормами чинного законодавства.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; 3) надходження від штрафів та фінансових санкцій; 4) інші неподаткові надходження. Трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Стадіями бюджетного процесу визнаються:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

  1. Поняття політичного процесу. Підходи до його розуміння.
  2. Класична парадигма розуміння політичного процесу.
  3. Політичний процес у некласичній парадигмі.
  4. Розуміння політичного процесу в українській політичній думці.
  5. Етапи політичного процесу.
  6. Типологія політичних процесів.
  7. Стабільність і нестабільність політичної системи.
  8. Політичний ризик.
  9. Детермінанти політичного процесу.
  10. Процес легітимації, його структура.
  11. Типи легітимності за М.Вебером.
  12. Типи легітимності за Д.Істоном.
  13. Типологія легітимності Ж. Л. Шабо.
  14. Революція як вид політичного процесу.
  15. Політичний розвиток.
  16. Політичні процеси аграрного, індустріального і інформаційного суспільств.
  17. Інституційна методологія у вивченні політичних процесів.
  18. Дискурс як методологія вивчення політичних процесів.
  19. Інтеграція та дезінтеграція як процеси політичної системи.
  20. Аксіологічні детермінанти політичного процесу.
  21. Причини виникнення критичних ситуацій.
  22. Типологія критичних ситуацій.
  23. Управління політичним ризиком.
  24. Біхевіоралізм та біхевіоризм як методологія вивчення політичного процесу.
  25. Структурно-функціональний аналіз політичних процесів.
  26. Теорія раціонального вибору при аналізі політичних процесів.
  27. Криза легітимності та шляхи виходу з неї.
  28. Криза політичного розвитку.
  29. Світовий політичний процес.
  30. Суб’єкти та актори політичного процесу.
  31. Структура політичного процесу.
  32. Процес глобалізації: головні характеристики.
  33. Модернізація політичної системи.
  34. Види політичних ризиків.
  35. Управління політичним ризиком.
  36. Дискретні й недискретні політичні процеси.
  37. Класифікація політичних процесів за А.Антошевські.
  38. Співвідношення понять політичний процес, політична зміна, політичний прогрес.
  39. Підходи до розуміння легітимності політичної системи.
  40. Структурування публічного світу за Клаусом Хелдом.
  41. Детермінанти політичного процесу у синергетиці.
  42. Класифікація політичних ситуацій за Германом (квадра політичних ризиків).
  43. Процес євроінтеграції. Українська перспектива.
  44. О.Тофлер: процеси у суспільствах другої та третьої хвилі.
  45. Особливості влади у інформаційних суспільствах (О.Тофлер).
  46. Конструювання соціальної реальності (Бергер П. Лукман Т): етапи.
  47. Особливості символічного універсаму (Бергер П. Лукман Т).
  48. Політичний процес як сукупність діяльностей.
  49. 2. Поняття людини політичної.
  50. Діяльність, праця та робота в концепції Х.Арендт.
  51. Комунікативна дія Ю.Хабермаса.
  52. В.Чалідзе, концепція «людини ієрархічної»
  53. Діяльність, участь, поведінка: підходи до розуміння.
  54. Типологія політичної участі.
  55. Інтрументалістські теорії політичної участі.
  56. Девелопменталістські теорії політичної участі.
  57. Переконання, позиції, цінності та їх вплив на політичну діяльність.
  58. Напрямки психологічного включеності (залучення) до політики.
  59. Мотивація влади.
  60. Вікові характеристики участі.
  61. Соціальний статус і політична участь.
  62. Залежність території проживання та політичної участі.
  63. Гендерні показники участі.
  64. Політичне і правове середовище політичної участі.
  65. Політична участь і політичний режим.
  66. Правова база політичної участі.
  67. Раціональність політичної діяльності.
  68. Політичне функціонування.
  69. Бюрократія як тип функціонування.
  70. Депутатська діяльність.
  71. Теорія раціонального вибору при аналізі політичних процесів.
  72. Політична позиція, її види.
  73. Соціально-політичні рухи: поняття.
  74. Типологія політичних рухів.
  75. Етапи виникнення політичних рухів.
  76. Поняття політичної мобілізації.
  77. PR як політична мобілізація.
  78. Теоретичні підходи до вивчення електоральної поведінки.
  79. Види політичних повідомлень.
  80. Політична реклама.
  81. Стратегії політичної реклами.
  82. Засоби політичної реклами.
  83. Поняття політичної комунікації.
  84. Моделі політичної комунікації.
  85. Моделі електоральної поведінки.
  86. Поняття відчуження.
  87. Типологія відчуження.
  88. Конформізм як форма політичної участі.
  89. Електоральна поведінка.
  90. Витоки теорії ухвалення політичного рішення.
  91. Інтегративний характер теорії ухвалення політичного рішення.
  92. Предмет та структура теорії ухвалення політичних рішень.
  93. Основні концептуальні підходи і політичне рішення: нормативний і описовий.
  94. Універсально-раціоналістична модель прийняття політичних рішень.
  95. Інкреметалістська теорія ухвалення політичного рішення.
  96. Моделі групової репрезентації в теорії ухвалення політичного рішення.
  97. Організаційно-інституційна модель ухвалення політичного рішення.
  98. Поняття рішення.
  99. Типи рішень. Особливості політичного рішення. Політичне, управлінське та державне рішення.
  100. Ситуація ухвалення політичного рішення: теоретичні підходи до розуміння.
  101. Типологія ситуацій ухвалення політичного рішення.
  102. Центр та агент ухвалення політичного рішення: поняття і типологія.
  103. Теорія політичного циклу ухвалення політичного рішення.
  104. Дисциплінарні варіанти етапів процесу прийняття політичних рішень.
  105. Політологічні теорії фаз процесу ухвалення політичного рішення.
  106. Логіка і етапи функціонування і аналізу політичного процесу прийняття політичних рішень.
  107. Сукупність «допустимих рішень» та чинники, які її визначають.
  108. Форми узгодження інтересів у рішенні.
  109. Імплементація політичного рішення.
  110. Нормативна база ухвалення бюджету в Україні.
  111. Особливості ухвалення бюджету на рівні Верховна рада, обласна рада, міська / сільська рада.
  112. Біхевіоризм та прийняття політичного рішення.
  113. Теорія обмеженої раціональності для пояснення ухвалення політичного рішення.
  114. Синтетичні моделі прийняття політичного рішення.
  115. Теоретичні підходи до розуміння ситуації ухвалення політичного рішення. Поняття ситуація ухвалення політичного рішення.
  116. Визначення пріоритетності проблем: цикл Е.Даунса та Р.Кобб і Ч.Едлер.
  117. Засоби контролю над порядком денним. «Нерішення».
  118. Особливості центру прийняття політичного рішення у представницькому та виконавчому органі. Формування коаліцій.
  119. Прийняття колективного рішення.
  120. Типи рішень, які ухвалюються в органах місцевого самоврядування.
  121. Бюджетний процес. Етапи та повноваження.
  122. Ухвалення рішень в органах Європейського Союзу.
  123. Прийняття рішень в НАТО.


ЛІТЕРАТУРА

ОСНОВНА:
  1. Альгин А.П. Риск и его роль в общественной жизни. М.: Мысль, 1989
  2. Арендт Х. Становище людини / Пер. з англ. – Львів: Літопис, 1999. – 256 с.
  3. Арістотель. Політика / Пер. з давньогрецької. – К.: Основи, 2000. – 238 с.
  4. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. – М.: Прогресс, 1993. – 608 с.
  5. Бебик В. Базові засади політології. К.: 2000.
  6. Бебик В. Політична діяльність як об’єкт політичного менеджменту. Доступно з: ik.org.ua/vid/bookscontent.php3?b=28&c=682.
  7. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. – М.: Медиум, 1995. – 323 с.
  8. Бурдье П. Социология политики. – Москва: Логос, 1993. – 334 c.
  9. Васильев С. Синергетика.
  10. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Избр. произв. – М., 1990. – С. 644–707.
  11. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / Пер. з нім. – К.: Основи, 1998. – 534 с.
  12. Гаєк Ф.А. Конституція свободи / Пер.з англ. – Львів: Літопис, 2002. – 556 с.
  13. Гидденс Э. Судьба, риск и безопасность. / Пер. С.П.Баньковской //THESIS. 1994. №5. С.119.
  14. Дегтярев А.А. Предмет и структура политической науки // Вестник Московского университета. Сер. 12: "Политические науки". 1996. № 4.
  15. Денисенко В. Проблема раціоналізму та ірраціоналізму в політичних теоріях Нового часу європейської історії. – Львів: ПАІС, 1997. – 274 с.
  16. Завершинський К. Ф. Легитимность: генезис, становление і розвитие концепта // Полис. – 2001. – №2. – С. 113–131.
  17. Истон Д. Категории системного анализа политики / Политология: Хрестоматия. / Сост.: проф. М.А.Василик, доц. М.С.Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. С.319-331.
  18. Козлецкий Ю. Психологическая теория решений. М., 1979.
  19. Колодій А. Від «Сірої зони» до кольору сонця: помаранчева революція і демократичний перехід в Україні // Агора. Україна – нові перспективи. Випуск 1. – К.: Стилос, 2005. – С. 9–23.
  20. Конституція України.
  21. Кухта Б. Влада та політичні рішення. Львів: Кальварія. – 2004.
  22. Легальность и легитимность власти // Полис. – 1994. – №2. – С. 187–190.
  23. Маркузе Г. Ерос і Цивілізація.
  24. Мацієвський Ю. «Помаранчева революція» крізь призму транзитології // «Ї», - № 40. - 2005
  25. Негел Т. Моральний конфлікт і політична законність // Сучасна політична філософія: антологія / Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – С. 368–399.
  26. Парсонс В. «Вступ до публічної політики». К.- 2005.
  27. Парсонс Т. Теория социальных систем. М.: 2000, 356 с.
  28. Политический процесс / под. ред.Мелешкиной. - М.: 2000.
  29. Політична психологія. За ред. Пірен М. К.: 2001.
  30. Політогія / за ред. Колодій А.Ф. К.: - 2000.
  31. Пригожин И. Философия нестабильности. //Вопросы философии. 1991. №6. С. 52.
  32. Рікер П. Право і справедливість / Пер. з фр. – Київ: Дух і літера, 2002. – 16 с.
  33. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.
  34. Рябов С.Г. Державна влада: проблема авторитету й легітимості: Монографія. – К.: НІСД, 1996. –124 с.
  35. Саймон Г. Науки об искусственном. М., 1972.
  36. Фісун О. Пострадянські політичні режими: неопатріальна інтерпретація // Агора. Україна – нові перспективи. Випуск 1. – К.: Стилос, 2005. – С. 24–33.
  37. Фром Е. Втеча від свободи.
  38. Фуко Мишель Интеллектуалы и власть: Избранные политические статьи, выступления и интервью / Пер. с франц. С. Ч. Офертаса. – М.: Праксис, 2002. – 384 с.
  39. Хейвуд Е. Политология. Перевод с английского под редакцией профессора Г.Г. Водолазова и доцента В.Ю. Вельского. Москва – 2005. С. 158 – 170.
  40. Чиркин В.Е. Легализация и легитимация государственной власти // Государство и право. – 1995. – №8. – С. 65–73.

ДОДАТКОВА
  1. Anderson J. Public Policy-Мaking: An Introduction. Boston, 1994.
  2. Алексеева Т. А. Выборы как средство легитимации власти. Доступно з
  3. Алексєєва Т. Легітимність влади у період транзиту // Політична думка. – 1998. – №3– 4. – С. 109–120.
  4. Арендт Х. Становище людини / Пер. з англ. – Львів: Літопис, 1999. – 256 с.
  5. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. – К.: Либідь, 1996.
  6. Белл Д. Социальные рамки информационного общества // Новая технократическая волна на Западе. – М.: Прогресс, 1986. Доступне на e.narod.ru/Future/bell.php.
  7. Дармограй Н.М. Культура влади – легітимність влади. Доступно з ссылка скрыта
  8. Денисенко В. Проблема раціоналізму та ірраціоналізму в політичних теоріях Нового часу європейської історії. – Львів: ПАІС, 1997. – 274 с.
  9. Евланов Л.Г. Теория и практика принятия решений. М., 1984.
  10. Иноземцев В.Л. Расколотая цивилизация. Наличествующие предпосылки и возможные последствия постэкономической революции. – М.: Academia – Наука, 1999.
  11. Карпов А.В. Психология принятия управленческих решений. М., 1998.
  12. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. – М.: ГУ ВШЭ, 2000.
  13. Козак В. Форми політичної участи громадян у державотворчих процесах // Розбудова держави. – 1998. – №1–2. – С. 62–70.
  14. Кола Д. Политическая социология / Пер. с франц. – М.: Весь мир, ИНФРА–М, 2001. – 406 с.
  15. Колодій А. Етнонаціональні ідентичності й легітимність влади в Україні. Доступно з < www.politics.lviv.ua/nations/legitimacy >.
  16. Купряшин Г.Л., Соловьев А.И. Государственное управление. М., 1996.
  17. Макеєв С. Сучасна Україна: громадянська свідомість та політична участь населення // Політична думка. – 2002. – №2. – С. 10–16.
  18. Маруховський О. Переваги та вади інформаційного суспільства // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1 (10).
  19. Меркель В., Круассан А. Формальные и неформальные институты в дефектных демократиях // Полис. – 2002. – №2. – С. 6–17.
  20. Нагель А. Принятие решений в политике // Социология политики / Отв. ред. Т.В.Андрианова. М., 1981.
  21. Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология /Под ред. В.Л.Иноземцева. – М., 1999.
  22. Парсонс Т. О структуре социального действия. – М., 2000. – 880 с.
  23. Пахарєв А.Д. Политическое лидерство и лидеры. Монографія. – К.: Знание Украины, 2001. – 270 с.
  24. Саймон Г. Науки об искусственном. М., 1972.
  25. Саймон Г., Смитбург Д., Томпсон В. Менеджмент в организациях. М., 1995.
  26. Современная буржуазная политическая наука: проблемы государства и демократии / Под общей редакцией Шахназаров Г. – М.: Наука, 1982. – 333 с.
  27. Токвіль де А. Давній порядок і революція / Пер. з фран. Г.Філіпчук. – К.: Юніверсум, 2000. – 224 с.
  28. Тофлер Е. Третя хвиля / Пер.з англ. – К.: Всесвіт, 2000. – 480 с.
  29. Тофлер Э. Метаморфозы власти / Пер. с англ. – М.: Издательство АСТ, 2002. – 669 с.
  30. Українське суспільство 1994 – 2001: результати опитування громадської думки. – Київ: Подія – 2001. – 128 с.
  31. Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Колективна монографія / Під ред. М.О.Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України. 1999. – 687 с.
  32. Фуко Мішель. Археологія Знання. – Київ: Основи, 2004. – 327 с.
  33. Химанен П., Кастельс М. Информационное общество и государство благосостояния: Финская модель / Пер. с англ. – М.: Логос, 2002.
  34. Хмелько В. Е. Общественное производство жизни: структура процессов и ее динамика // Производство как общественный процесс. – М., 1986.
  35. Хмелько В. Е., Косолапов В. В. Производство – основа социально-экономического прогресса общества // Социально-политические проблемы НТР и идеологическая борьба. – К., 1978.
  36. Шацький Е. Утопия и традиция. – М.: Прогресс, 1990. – 213 с.