Соціологія як наука

Вид материала

Документы

Содержание 9.2. Трудовий колектив Питання для роздумів

Подобный материал:

• Соціологія як наука. Об’єкт та предмет соціології, 2123.33kb.
• Змістовий модуль соціологія як наука. Основні етапи розвитку соціологічної думки тема, 369.7kb.
• 1: Соціологія наука про суспільство, 258.26kb.
• Програма державного екзамену з напряму підготовки 040200 «Соціологія», 439.41kb.
• Навчальна програма курсу "Соціологія" (для студентів Ікурсу спеціальності "політологія", 599.46kb.
• Політологія як наука. Предмет політології, 1646.96kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни економічна соціологія (шифр І назва навчальної, 512.58kb.
• 1. Релігієзнавство як наука, 42.02kb.
• Реферат на тему, 193.37kb.
• Тема основні питання, 71.13kb.

9.2. Трудовий колектив

Трудовий колектив є одним з важливих чинників, що заохочу­ють людину до сумлінної, плідної праці, який визна­чають як об’єднання людей, зайнятих корисною для сус­пільства діяльністю, де кінцевий результат всіх залежить від праці кожного і де сумісна діяльність зумовлена сис­темою соціальних і психологічних відносин. У соціології виділяють поняття «колектив» і «соціальна група». Вони від­різняються, як вид і рід: кожен колектив можна вважати соціальною гру­пою, але не кожна соціальна група є колективом. Група туристів, які з автобуса розглядають будівлі певного міста, є соціальною групою, але не колективом, тому що в них відсутні певні чинники, пе­рераховані у вище наведеному визначенні колективу. В той же час, група альпіністів, яка підкорює певні вершини, є колективом. Соціальна гру­па є формальним об’єднанням, байдужим до будь-якого змісту. Ко­лектив – об’єднання людей зі спільними цілями та інтересами, потребами, які мають спільну мету вирішення певних проблем. У соці­альній групі люди не поєднані системою со­ціальних і психологічних відносин, у колективі вони виступають одним із головних чинників.

Трудовий колектив виступає як соціальна спільність і як соціальний інститут. Як соціальна спільність, він входить до структури суспі­льства і має певні прошарки, групи, які співіснують поруч з такими складовими суспільства, як сім’я, етнос тощо. Саме тут більшою мірою формується особистість, проходить її соціалізація. Як соціальний інститут, він виступає однією з форм сумісної діяльності людей.

Трудовий колектив має три головні функції: виробничо-економіч­на – цільова, тобто це те, заради чого і складається колектив, його мета; соціальна – функція задовольняння со­ціальних потреб членів колективу (матеріальні блага, під­вищення кваліфікації, розвиток здібностей, покращання умов життя, праці, відпочинку); духовно-інтегративна – вплив на поведінку індивідів, розвиток особистості, її соціалізація.

Щоб добре виконувати усі ці функції, колектив повинен бути згур­тованим. Згуртованість колективу залежить від багатьох чинників: мети праці, особистих симпатій, від пси­хологічної характеристики осіб. Їй сприяє певна дис­ципліна у колективі, норми поведінки, а вони, у свою чергу, зале­жать від характеру праці. Для згуртованості колективу вели­ке значення мають психологічний клімат у колективі, світогляд його членів, спільні ідеали тощо.

Колектив – динамічна система, він постійно змінює свої характери­стики. На його розвиток і зміни впливають різні умови. Їх можна поді­лити на зовнішні (матеріальна база, фонд зарплати, значимість вироб­ництва) і внутрішні (якість членів колективу, зрілість і мудрість ке­рівництва, система цінностей тощо).

Колектив народжується і розвивається у сумісній діяль­ності. Його можна вважати соціальним організмом, будь-яке порушення функціонуван­ня якого (наприклад, погіршення міжособистих зв’язків) приводить до його «захворювання». Соціологи виділяють два типи «захворювань» колек­тиву: порушення суттєвих умов діяльності колективу; порушення системи внутрішніх зв’язків у колективі і між колективами. «Захворювання» коле­ктиву веде до виникнення конфліктів або, навпаки, виникнення конфліктів свідчить про «захво­рювання» колективу. Але проблема конфлікту – це вже інша тема.

Питання для роздумів

І. Чи є праця обов’язковим процесом для життя людини?

2. Які головні чинники спонукають людину до праці?

3. Навіщо потрібна організація праці й управління трудовим про­цесом?

4. Чого, на вашу думку, не вистачає в організації праці на підприєм­ствах нашої країни?

5. Які головні мотиви трудової діяльності переважають у населен­ня нашої країни?

6. Які чинники можна виділити для укріплення згурто­ваності тру­дового колективу?

7. Чи є студентська група у вузі трудовим колективом? Чим вона відрізняється від трудового колективу на виробництві?

8. Які проблеми в житті трудового колективу ви можете назвати найголовнішими взагалі і в нашій країні зокрема?

Література

1. Блейк Р.Р., Моутон Д. Научные методы управлення. – К., 1990.

2. Васильев Ю.П. Управление развитием производства. Опыт США. – М., 1989.

3. Власов А.Г. Активизация человеческого фактора на японских предприятиях. – О.М., 1989.

4. Врублевский В. Труд на рубеже третьего тысячелетия. – К., 1989.

5. Голосов В.Ф. Труд и человек. – М., 1983.

6. Дворецкая Г.В., Махнарылов В.П. Социология труда. – К., 1990.

7. Дикарева А.Н., Мирская М.И. Социология труда. – М., 1989.

8. Заславская Т.И., Рывкина Р.В. Социология экономи­ческой жизни. Очерки теории. – Новосибирск, 1991.

9. Кравченко А.И. Социология труда в ХХ веке. – М., 1987.

10. Кравченко А.И. История зарубежной социологии труда: Общие принципы. – М., 1991.

11. Свенцицкий А. Социальная психология управления. – Л., 1986.

12. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология. Курс лекций. – М., 1995.

13. Сероштан Н.А. и др. Социология труда: Уч. пособие. – Харьков, 1990.

14. Социология: Наука об обществе. – Харьков, 1996.

15. Тарасов В.К. Персонал-технология. Отбор и подготовка менед­жеров. – Л., 1989.

16. Херцберг Ф., Майнер М. Побуждения к труду и про­изводственная мотивация // Социологич. исслед. – 1990. – № 1.

17. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів, 1996.

18. Янг С. Система управления организацией. – М., 1972.