Соціологія як наука

Вид материала

Документы

Содержание 7.6. Соціальна структура особистості Питання для роздумів

Подобный материал:

• Соціологія як наука. Об’єкт та предмет соціології, 2123.33kb.
• Змістовий модуль соціологія як наука. Основні етапи розвитку соціологічної думки тема, 369.7kb.
• 1: Соціологія наука про суспільство, 258.26kb.
• Програма державного екзамену з напряму підготовки 040200 «Соціологія», 439.41kb.
• Навчальна програма курсу "Соціологія" (для студентів Ікурсу спеціальності "політологія", 599.46kb.
• Політологія як наука. Предмет політології, 1646.96kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни економічна соціологія (шифр І назва навчальної, 512.58kb.
• 1. Релігієзнавство як наука, 42.02kb.
• Реферат на тему, 193.37kb.
• Тема основні питання, 71.13kb.

7.6. Соціальна структура особистості

Ще Демокріт вважав людину малим світом («мікрокос­мом»), у якому віддзеркалюється великий світ («макрокосм»). Людина-особистість як самодостатній об’єкт має свою структуру, взаємопов’язані і взаємоді­ючі частини якої складають систему особистості. Отже особистість, як і сус­пільство в цілому, є функціонуючою системою, яка з’яв­ляється і розвивається завдяки розглянутому вище механізму соціаліза­ції. Від того, яким чином відбувається соціалізація індивідів, залежить і їх соціальний статус, ролі, які вони виконують у суспільстві. Від соціалізації й однієї з головних її ланок, виховання, залежить і те, на які цінності буде спрямована діяльність конкретної особистості, яким чином вона досягатиме мети своєї діяльності, і, отже, її поведінка.

Особистість майже у всьому залежить від суспільства, бо саме в ньому вона і стає особистістю. Тому будь-які зміни у суспільстві як системі неодмінно відбиваються на змінах особистості. Що ж саме в ній змінюється? Перш за все, змінюється її внутрішня структура. Що ж таке ця структура? До структури особистості повинні входити такі елементи, яких нема у тварин і які утворюють саму сут­ність особистості. Це знання, переконання, світогляд, світосприй­нят­тя, віра, усвідомлення свого місця і ролі у суспільстві, совість, взагалі її духовність тощо. Можна сказати, що структура особистості – це її внутрішній світ. Все, що інтеріоризувалось в особистості з норм і цінностей сус­пільства, його культури є складовими частинами її внутрішньої структури. Від того, як ці частини взаємо­діють, і залежить поведінка і в цілому діяльність особистості як системи. У гар­монійної особистості усі складові її струк­тури працюють злагоджено, і навпаки, збій у взаємодії цих частин веде до погіршення роботи системи особистості, а звідси – й до певних відхилень у поведінці.

Отже зміни, що весь час відбуваються у суспільстві як системі, ведуть до зміни певних елементів структури особистості або до зміни взаємовідносин цих елементів. Наслідком цих змін у структурі особистості є зміна її поведінки, а значить і взаємних стосунків з іншими особистостями, членами сус­пільства. Так, наприклад, багато хто з ми­нулих кому­ністів в нашій країні внаслідок змін, які відбулись у нашо­му суспільстві, і отриманню через те нової інформації, нових знань про злочини, скоєні більшовицьким режимом, різко змінили свої погляди на пануючу комуністичну партію і вийшли з її лав. У багатьох змінилися погляди на діяльність раніш засуджуваних націоналістів на прямо протилежні. Те ж саме можна сказати і про великий загін віруючих, які стали ними останнім часом завдяки змінам, що відбулися у нашому сус­пільстві. Людина, яка приймає віру, багато що змінює у своєму пов­сякденному житті, а це є наслідком зміни її внутрішньої структури.

Крім того, що зміни у структурі особистості відбуваються внас­лідок змін соціального середовища або структури сус­пільства як системи, вони відбуваються і завдяки внутрішнім процесам у структурі самої особистості. Особистість є також динамічною системою, як і суспільство, її складові знаходяться у стані постійної взаємодії і впливу одна на одну. Тому сучасні соціологи і психологи вважають, що «потрібно вивчати індивіда, який розвивається в сві­ті, що змінюється». Ці два феномени (людина і світ або особистість і суспільство) взаємопов’язані і невід’ємні один від одного. Хоча, можна припустити, що в структурі особистості відбуваються певні змі­ни незалежно від змін у суспільстві, які теж впливають на його стру­ктуру і функціонування. Отже, зміни однієї з цих систем неодмінно тим чи іншим чином відбиваються на змінах в іншій. Якби цього не було, то суспільство не могло б розвиватися: внутрішні зміни в кожній окремій особистості ведуть до змін у суспільстві, а зміни, що відбуваються в останньому, неодмінно впливають на особистість і познача­ються на зміні її внутрішньої структури. Таким чином замикається ко­ло відносин цих двох фено­менів, і це є механізмом розвитку суспільст­ва і людства взагалі.

Досить складною проблемою у дослідженні структури особистості є практична фіксація її елементів та їх взаємодії. Соціолог тут має дані лише про результати, функціонування системи особистості і саме за цими результатами може в деякій мірі реконструювати соціальну структуру особистості. Крім того, важливою і не менш складною є проблема вста­новлення в кожному конкретному випадку ступеня залежності елементів структури особистості й усієї її структури від елементів і в цілому структури соціального оточення.

Велике значення у вивченні вищенаведених проблем є зв’язок со­ціології з психологією, бо соціальні елементи струк­­тури особистості тісно пов’язані і взаємодіють з еле­ментами її психічної структури.

Цей зв’язок настільки сильний, що, мабуть, важко уявити собі розглядання і дослідження їх окремо.

Отже, проблема соціальної структури особистості дуже складна і її вирішення – справа майбутнього. Але для цього вже сьогодні з нею треба працювати. Дослідження механізму функціонування елементів стру­ктури особистості повинно допомагати у справі управління не тільки ії поведінкою, а й взагалі функціонування усього суспільства. Оскільки, як ми зазначили у першій лекції, головною метою соціології є вдосконалення суспільства, то воно має на увазі і вдоско­налення особистості, її внутрішнього світу.

Питання для роздумів

1. Яка головна відмінність людини від інших живих істот?

2. Який з чинників соціалізації можна вважати найго­ловнішим?

3. Яка модель соціалізації переважає у нашому суспільстві?

4. Чи тривала соціалізація у Робінзона Крузо під час його перебування на безлюдному острові?

5. Завдяки чому людина стає особистістю?

6. Чи існує зв’язок між соціальною активністю і соці­альною мобільністю?

7. Чи може негативна поведінка конкретної особистості позитивно впливати на суспільні процеси і навпаки?

8. Якому з критеріїв соціальної активності ви надаєте переваги?

9. Яким чином краще впливати на поліпшення соціальної структури особистості?