Механизмы коммуникации институтов власти и политических элит
| Вид материала | Документы |
- А. И. Стребкова теория и история политических институтов учебное пособие, 6519.62kb.
- Программа дисциплины «Массовые коммуникации и медиапланирование», 147.91kb.
- Конституции Республики Беларусь в статье 36 определено право каждого на объединение, 160.09kb.
- Программа дисциплины «Новые демократии и новые автократии: Трансформации политических, 292.35kb.
- Государственной Думы Федерального Собрания рф", "О политических партиях". Вкаждом регионе, 27.6kb.
- Программа «Политология и европейские исследования» Осенний семестр 2010/2011 учебного, 235.88kb.
- В. В. Изучаем маркетинговые коммуникации. Практикум, 1004.76kb.
- Философские науки николко М. В. Обоснование власти: роль социальных групп в переходный, 140.42kb.
- Рабочей программы дисциплины История политических партий в России по направлению подготовки, 30.71kb.
- Современные российские элиты, 287.24kb.
Стенограмма первого заседания Экспертного клуба «Украинский выбор»,
проведенного 18 февраля в Агентстве «Українські новини» на тему:
«Механизмы коммуникации институтов власти и политических элит.
Проблемные моменты сотрудничества Президента, Правительства, Парламента».
Співмодератор, Ярослав Павловський: Добрий день, шановні колеги. Дозвольте розпочати перше засідання експертного клубу. Я хотів би проінформувати щодо деяких моментів організації експертного клубу, а також представити співорганізаторів. Експертний клуб "Український вибір" є спільною ініціативою Агентства моделювання ситуацій і агентства "Українські Новини". Головна ідея експертного клубу - винесення тих домовленостей, які є сьогодні в кулуарному режимі в режимі більш публічний. Кожен із Вас здебільшого досить ефективно і оперативно отримує свою інформацію, я маю на увазі і політологів, і політиків, в кулуарному режимі. Сьогодні ми намагатимемося винести дискусію на рівень публічний. Ми навмисне розділили цей круглий стіл на дві категорії: це політичні оглядачі, журналісти, які сидять ліворуч від нас, і політологи-політтехнологи, які сидять праворуч від нас. Ми також навмисне поєднуємо ці два терміни, тому що межа між політичними технологіями і політологією в Україні серйозно розмивається, тому визначити, хто чим займається, досить важко. Я запропоную Вам провести роботу таким чином: першими у нас виступлять політичні оглядачі, тобто ті люди, хто розпочинає суспільну дискусію, формує громадську думку, потім відреагують політологи, потім вже своє слово отримають політики, депутати - Дмитро Табачник, Андрій Шкіль, Олесь Доній, тобто люди, які формували нинішню систему влади і також з нею боролись. А зараз я хотів би передати слово співмодератору нашого клубу. Це Денис Безлюдько - головний редактор "Українських Новин".
Співмодератор, Денис Безлюдько: Не буду долго задерживать Ваше внимание. Чуть-чуть о проекте. На самом деле он стартовал ещё в 2004 году, когда мы с Агентством моделирования ситуаций делали совместный проект по мониторингу выборов, который также назывался "Украинский выбор". Он успешно отработал парламентские выборы в 2006 году. Сейчас мы решили двигаться дальше и сделать спайку журналистов и политиков, чтобы была некая экспертная площадка, которая бы помогала и одной, и другой стороне понимать процессы, происходящие в государстве, и реакцию на них общества и, возможно, формировать общественное мнение, потому что здесь собрались люди, которые разбираются в предмете. Я думаю, что начнём с журналистов.
Ведучий: Перед тим, як передати слово спікерам від політичних оглядачів, я хотів би звернути увагу, по-перше, на тему нашого круглого столу. Це "Проблема комунікації гілок влади", відповідно сьогоднішньою проблемою є робота уряду із Секретаріатом Президента. Ці проблеми є публічними. Ми зараз бачимо реакцію Балоги, вихід його із партії. Саме тому ми пропонуємо Вам провокативний документ. Це хронологія відносин Кабміна і Президента, підготовлений Агентством моделювання ситуацій. А також ми просили б усіх учасників круглого столу взяти участь і заповнити анкетку цього круглого столу експертного клубу "Український вибір", результати ми вам повідомимо. Зараз я хотів би передати слово Сергію Руденку, він є представником віп-спікера від політичних оглядачів і спробує задати тон політичній дискусії.
Сергій Руденко: Дякую за ту місію, яку мені надали. Скажу так, що сьогоднішні проблеми, які існують між Кабінетом Міністрів, Верховною Радою і Президентом, мають дві площини. Перша площина - це публічні комунікації, що ми зараз спостерігаємо в медіа, як обмінюються ударами політичні гравці, і друга - це не публічна, це переговори, які відбуваються за лаштунками публічності. Публічна площина зараз знаходиться десь в районі 3 вулиць: Грушевського, Садової і Банкової. Не публічна знаходиться на вулиці Банковій. На мою думку, спікером публічної дискусії є Президент України, не публічної - голова Секретаріату Президента Віктор Балога. Інколи спікер не публічних комунікацій Балога перебирає на себе функцію спікера публічного, і тоді ми бачимо такі заяви: "Голова Секретаріату трактує норми Конституції", "Відповідність рішень Кабінету Міністрів Конституції". Тут знаходиться Дмитро Володимирович Табачник. Хотів би почути від вас, наскільки ті заяви і поведінка Віктора Балоги відповідає його статусу, наскільки вона відповідає тим повноваженням, якими він наділений? Це так, ремарка. Власне, площадкою публічних дискусій стало в Україні телебачення, тобто тижневі політичні програми, в яких сходяться політики. Вони на цих шоу ведуть себе не досить природно, певним чином граючи на публіку, на аудиторію. В не публічній частині, яка знаходиться на вулиці Банковій, відбувається все по-іншому. Це я можу судити лише з тієї інформації, яка до мене доходить. В принципі про це можуть говорити політики, вони більше знають, що там відбувається. На мою думку, публічна і не публічна комунікації можуть зійтись десь в одній точці публічності. Мені здається, Президент Ющенко, запровадивши декілька років назад серію круглих столів, власне, сам підштовхнув політиків до не публічної комунікації, але на сьогодні, як ми бачимо, всі політичні домовленості, які були впродовж десь 3 років, вони не мали серйозних політичних результатів, тому всі політики, які знаходяться у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів і Секретаріаті Президента, мають повернутися до тих повноважень, які прописані чинним законодавством, чинною Конституцією. Це перші мої враження з теми нашого круглого столу.
Ведучий: Зараз я хотів би надати 5-хвилинний виступ Валерію Гончаруку - політологу, який запропонує своє бачення нашої проблеми як представника класичної політології.
Валерій Гончарук: Перш за все я хотів би розширити нашу сьогоднішню дискусію. Треба говорити про кризовість у всіх гілках влади. Те, що відбувається зараз у парламенті (стагнація), - це криза влади в цілому. Така проблематичність або наявність гострих суперечностей, які існують в Україні, вони з'явилися не сьогодні, і не в 2005 і 2004 роках. Можемо згадати стосунки, які відбувалися між Президентом Кучмою із прем'єрами Марчуком, Лазаренком, цей список можна продовжувати. Тобто говорити, що в Україні за ці 15 років був період стабільності, ми на жаль, не можемо. Сьогодні ми просто-напросто спостерігаємо один із етапів цієї кризовості. Я виділив би 3 вектори проблематичності, які зумовлюють ті кризові явища, які ми маємо сьогодні в українській політиці. Перший вектор - це системні проблеми, що обумовлюються недосконалою формою державного правління. Та форма, яка була до 2004 року (парламентсько-президентська республіка), не була досконалою. Але ті зміни, які відбулися в Конституції 2004 року, лише поглибили ті суперечності. І на сьогоднішній день ті проблеми, які відбуваються між президентом і прем'єром, в них не розставлені чітко сфери відповідальності. Це стосується призначення багатьох державних посадовців. Фактично Кабінет Міністрів формується сьогодні як за участю Президента, так і за участю парламенту. І виникає ситуація подвійної, принаймні, підпорядкованості. Частина міністрів підпорядкована Президенту, інша частина - прем'єр-міністру. А якщо ми ще сюди добавимо партійну незаангажованість, то ми побачимо роздвоєння або розтроєння в системі виконавчої влади. Це безумовно є негативом. Другим вектором є політичні суперечності. Як би ми там не казали, на сьогоднішній день різниця між політичними силами, між різними електоральними нішами є достатньо суттєвою. І йдеться не тільки про політичний вибір, йдеться навіть про геополітичний вибір, який є між Партією регіонів, демократичною коаліцією. Вони багато в чому мають природний характер, тому що різна орієнтація Західної України і Східної України зумовлює дуже часто такі суперечливі моменти з найрізноманітніших питань. І третій аспект, на який би я, безумовно, звернув увагу, це особистісні стосунки, які існують в органах державної влади. Я би не абсолютизував цей фактор, але він, безумовно, важливий. Ми маємо фактор і Балоги, і фактор Тимошенко, і для порівняння можна згадати голову Рибачука. Можливо, цього фактору третього слід уникати, але існує така недосконала система влади, проблеми особистісного характеру треба ставити на перше місце. Якщо коротко, то у мене все.
Ведучий: Дякую, Валерію. Я хотів би з вами порадитись. Наше засідання проходить у такому форматі, ми заслухали доклади від політичних оглядачів-політологів. Зараз я хочу надати слово депутатам.
Це представники від Партії регіонів, партії "Наша Україна-Народна Самооборона" і партії БЮТ. А вже після цих виступів я запропонував би посилити дискусію. Давайте почнемо з Донія або Шкіля.
Шкіль: Добре, я почну. Перш за все, якщо чесно, я б не сильно педалював ситуацію з такою кризою влади у нас тут. Напевно, глибші кризи - це не проблема того, що у владі існують кризи. А проблема в тому, що вони, на превеликий жаль, тяжко згладжувані, ці кризи чи проблеми. Проблеми, які є в парламенті, - ну, є проблеми... Уряд все одно працює, виконавча влада працює, і, звичайно, також із деякими протистояннями, які існують, і названі вулиці беруть у цьому протистоянні участь. Але для мене фундаментальним є, напевно, не це і фундаментальною проблемою є, справді, визначення. Ми, будуємо демократичну країну чи ні, бо якщо зараз запитати суспільство, я думаю, ситуація була б така, як і з НАТО: десь відсотків би 75 сказало як то є, давайте Сталіна сюди, усіх розстріляти, смертну кару повернути, тобто тут оці речі і апеляція до соціуму, апеляції до людей завжди присутні, але ви розумієте, це та частина шоу, про яке говорилося, - передвиборчого, післявиборчого чи будь-якого презентаційного, тобто власне ми не зробили певних кроків, які можна було б назвати незворотніми. В цьому є проблема. Проблема в тому, що звичайні кризи, звичайні, тобто пересічні, можуть призвести до надзвичайних результатів. В цьому тільки й існує проблема. Ви знаєте, для того, щоб зрозуміти, що у нас це все звичайно, рекомендую заглибитись в політичне життя будь-якої держави, по вибору, скажімо, європейської, ми побачимо там незрівнянно глибші проблеми, які існують, але не існує, головної проблеми. Проблеми, чи потрібна незалежна країна, чи не потрібна, потрібна демократія в країні, чи не потрібна, потрібен якийсь вектор розвитку, чи не потрібний. Ось тут існує тенденція і всі ці мандри навколо Австрії й Швейцарії вже втомили. Ці три країни, а раніше дві країни, просто постійно. Коли питання мови, це Швейцарія, Бельгія, Швейцарія, як там добре, а в Канаді три мови, дві мови, і все одно одна частина Канади не знає однієї мови, інша частина не знає іншої, от і все. В Бельгії країна тримається, як там один казав у справах політики, на шоколаді, пиві і футболі. І всі ці приклади вже застаріли і я страшно люблю, коли їх використовують. Враховуючи, якщо вже взяти ментальну проблему, то, звичайно, ми ж дивимося швейцарське телебачення і постійно бачимо, як німецькомовний журналіст бере інтерв'ю у італійського політика німецькою мовою, а він відповідає йому італійською мовою. Це ж звичайне явище там. Чи не звичайне? Усі ці приклади, треба їх відкотити і не брати за основу. Основною проблемою українського політикуму і зараз, і вчора, і боюся, що й завтра буде те, що дрібні хвилі можуть сильно зруйнувати берег. Треба бути цього свідомим. Тепер буквально коротко по темі. Про тему протистояння, ви розумієте, а як без протистояння, це ж таке саме запитання військового: що ви такі розумні, чого ви строєм не ходите? Ну, протистояння. До речі, за Кучми їх було значно менше. А за Брежнєва взагалі протистояли десь там, на Колимі, та й усе. "Проти" сиділи. Тому це нормальне явище. От мені журналісти пропонували прокоментувати: "Як ви ставитесь - я з усією повагою - як ви вважаєте, чи вихід Балоги із партії призведе до відставки Луценка?" Тому я вважаю, був Балога членом партії НСНУ, я перепрошую, я забув, якої. Ну, вийшов із партії, і це, розумієте, обговорюється на дуже високому рівні. Так буде "ГАРТ" чи не буде? Чи буде він президентською партією? От коли буде, тоді можна це обговорювати. Зараз єдина проблема, яку варто обговорювати, чи буде розблокований парламент, чи він буде розпущений? Це цікаво вже, тому що розпуск парламенту, це як би наступні вибори. Чи призведе до цього вихід одного члена партії з цієї партії - не впевнений. Впевнений, що ні, що не це буде головною причиною. Але сама проблема насправді існує. І тут можна обговорювати, але обговорювати, чи будуть вибори, чи ні? Можна обговорювати, чи здійснить Україна врешті-решт коли-небудь цивілізаційний вибір, куди йти: в Європу чи в інше місце. Ось. Тому це важливо. Це важливі речі. І це, повірте, в прямий чи опосередкований спосіб турбує суспільство. Але найбільше суспільство турбує рівень життя, рівень статків, впевненість в завтрашньому дні, і переконання в тому, що наступне покоління буде жити краще, ніж теперішнє. Оце є головні засадничі речі. І відповісти на питання: що об'єднає цю державу? Ці протистояння державу не роз'єднують, але й не прискорюють об'єднання. А от над процесом об'єднання, робота велась дуже теоретично, а тут потрібно практичних справ, я вважаю. І не вплинуть, скажімо, політичні процеси, дуже слабо впливають на процеси, скажемо, громадянського суспільства. От воно зараз дещо у відірваному стані, тому що політики вважають, що вони знають, що треба дати народу. Ми зараз, ми давайте через 5, 10 днів все це дамо, і все буде гаразд. Насправді у народу ніхто не запитує, що він хоче. Одні кажуть, що 99% проти вступу в НАТО, 99 - за те, хто це дослідив, інший каже із серйозним виглядом, що ВВП впало. Ну впало. А рівень життя - це не важно. От за наших часів ВВП росло, а рівень життя - це також не важно. Ця словесна еквілібристика потрібна в іншому місці, за інших обставин. Тому я вважаю, що політичні завдання, вони виконуються, і вони полягають і у протистоянні також. Але мета, мета - збудувати щасливу, повноцінну, міцну, об'єднану спільними ідеалами країну. Це найважливіше. Чи допомагає цьому нинішня ситуація? Не думаю, але, повірте, кожен і йдучи у відставку, і вступаючи у політичну партію, діє в інтересах всього суспільства, всієї громади, і діє від її імені. І партія та, якщо вона буде створюватись, буде діяти від усієї громади, всі будуть хотіти її створити, ми ж це знаємо і проходили. Але важливий кінцевий підсумок: чи політична боротьба будує чи руйнує? Парламентське протистояння руйнує ситуацію, однозначно. І там розповідати про те, що були інші причини, чим переформатувати існуючу коаліцію і отримати назад владу, не існує, є там теоретично. Я вже казав, НАТО мені починає набридати особисто. Бо я говорю, розшифруйте мені, проти чого ви боретесь, бо ми звикли боротись проти абстрактного зла, там Баба Яга. Хто така Баба Яга? Ну кістяна нога. Ясно. Змій Горинич - дихає вогнем. А що робить НАТО? Посилає, кажуть, наших синів кудись там. В Югославію чи в Косово мають послати. А хто посилає конкретно, можете мені сказати? Звикли, там нам одна жіночка читала історію кризи НАТО, що дві частини країни проти війни, частина за війну. Бачите, який тиск НАТО. А розшифрувати, просто елементарно сказати, що означає кожна літера в абревіатурі слова НАТО із протесту-вальників не міг ніхто, от я не втомлюсь це повторювати. Я провів соціологічне опитування. Я, звичайно, опитував не всіх, 90%, хто там стояв. Буква "Т", наприклад, розшифровувалась, як терористична, а поважний заступник, я не знаю, чи він зараз лідер фракції, сказав, що це розшифровується буква "Ти". А величезна зміна, тому, що людина, яка усвідомлює, що метою об'єднання країн була домовленість, то по-інакшому можна було б говорити, що хтось там комусь викручує руки. У Варшавському договорі не було навіть прихованих моделей. Хто не з нами, той отримає в голову. Все. Хто на нас з мечем піде, той ядерною ракетою і дістане. Все дуже просто. Зараз Президент Росії дуже чітко сказав: "Мужики, у вас будет база НАТО, мы вас расстреляем нашими ракетами". І наше міністерство не знає, що відповісти, що ж він сказав, що він мав на увазі. Ось. І Міністерство закордонних справ Росії вибачається перед Кондолізою Райз, що вона не так їх зрозуміла. Що ми не погрожували Україні. Тобто це турбує Кондолізу Райз, це турбує Кремль і не турбує одну державу. Ми вивчаємо, що саме було сказано, в процесі вивчення. Коли вже вивчимо, тоді вже буде не актуально. Спільні реакції на зовнішні подразники, от немає значення... Я перепрошую, було б добре, коли б всі політичні сили від прапора, над яким партійним офісом він висить, однаково реагували на зовнішньо-українські подразники. На жаль, у нас цього немає і не було, може, колись буде. От коли це буде, тоді, ці протистояння будуть цікавити тільки вузьке коло політологів і дуже вузьке коло політичних оглядачів, а вихід із партії голови Секретаріату не буде цікавити нікого, крім його особисто, Секретаріату і ще кількох осіб.
Ведучий: Дякую. Пан Шкіль помилки допустився. Йому треба було акцентувати увагу на основних завданнях, які ми ставимо перед собою при проведенні нашого круглого столу. Ну, перше, дозвольте мені не погодитись з вами, що немає системної кризи влади, тому що у нас є основні тези, які це підтверджують: 1) що на високому рівні обговорюється проблема перевиборів, про це говорять і Яценюк, і Литвин; 2) переформатування коаліції без проведення перевиборів; 3) теза про дострокові вибори Президента; 4) газова домовленість.
І ще один момент, який може свідчити про те, що є криза, бо, наскільки мені відомо, в деяких інформаційних агентствах вже давно підготували "козу" подачі новин, що Юлію Тимошенко хочуть звільнити з посади прем'єр-міністра.
Шкіль: Якщо партія розкололася, то ми звертаємось до закону про вибори, де чітко сказано, що формують коаліцію партія або виборчі блоки. Якщо виборчий блок сформований 9 партіями, то вихід однієї, п'яти, 20-ти партій не лічиться, поки вся фракція не проголосує за вихід фракції із коаліції більшістю голосів. Дострокові вибори Президента - це практично неймовірно, в який спосіб? Імпічмент - немає закону про імпічмент. Неможливо. Відпала ця криза влади. Коаліція зруйнована бути не може. Дострокові вибори можуть бути, але в який спосіб? 30 днів не працює парламент, тоді у Президента з'являється можливість його розпустити. А це, знаєте, що зробить, ці 30 днів коли пройдуть, унеможливить переговорний процес групи представників однієї політичної сили і з іншої вулиці. Все хочеться сказати, але не можеться. Ви розумієте, що я маю на увазі. Тобто це також малоймовірно. Але це послабить позиції Партії регіонів. Я вважаю, що ситуація... дострокові вибори можуть бути, а що тут кризового? Ми їх пережили, вже скоро звикнемо.
Ведучий: Врешті-решт ми повернули дискусію туди, де вона мала бути, тобто про комунікації гілок влади і політичних інститутів. Зараз я прошу надати слово Олесю Донію або Дмитру Табачнику.
Олесь Доній: Говорячи про політичну кризу, хочеться згадати, що у нас вже давно існує суспільна криза. У нас проблема не стільки з політикою, скільки з нацією. Українська нація, на жаль, не хоче вчитися демократії. Це стосується не абстрактної нації, а кожного з нас. Відповідно наступний рівень проблеми - українська еліта, яку часто звуть антинародною, є дуже народною. Еліта повинна була б взяти на себе місію прищеплювати основи демократії. Відмінність еліти та інших громадян лише в можливостях зловживати. А бажання зловживати є у кожного. І ставити самообмеження українці поки що не хочуть вчитись. В цьому є велика проблема. Виникають кризи для того, щоб була можливість дійти до влади. Зараз, як на мене, є штучна криза у Верховній Раді. Основний напрямок політичних еліт - дискредитація парламентаризму і зосередження влади в одних руках. На чолі еліти має бути якийсь лідер. Для мене питання НАТО не актуальне для України на 2008 рік. Зараз перед нами немає можливості вступити в НАТО. Наступний крок - я не думаю, що це обов'язково вибори. 23 числа був прийнятий законопроект "Зміни до закону про статус народних депутатів (зменшення депутатської недоторканості, скасування депутатських пільг)". В першу частину вкладений закон про імперативний мандат. В Україні є реальна загроза парламентаризму, демократії, і вона йде від усіх уламків політичної еліти. Як з цим боротися, я наразі не знаю. Поки що шляхів захисту українського парламентаризму я не дуже бачу.
Ведучий: Наше завдання - переводити у публічну площину всі процеси, які відбуваються в українському політикумі. Прошу надати слово Дмитру Володимировичу (Табачнику).
Дмитро Табачник: Головна проблема руйнування механізмів комунікації влади полягає в проблемі народності еліти, в питанні самообмеження. Люди, які проживали в радянському суспільстві, на мою думку, були більш витривалі. Повага до Конституції його наступникам дається набагато складніше, просто з точки зору самообмежень. А хто зможе звільнити прем'єра? Дійсно, крім Конституції, ніхто. Конституцію має правити тільки парламент. Тому що більшість населення проти НАТО, випливає із соціології. Проблема комунікації інститутів влади полягає якраз у неповазі, відсутності нормальних комунікацій, неповазі до законодавства.
Я хотів би дуже коротко нагадати, що тема, як мені сказали на початку, - це механізм комунікації інститутів влади. І я абсолютно цілком погоджуюсь з тезою, яку почав висловлювати Олександр Сергійович, що головна проблема руйнування механізмів комунікації інститутів влади полягає в проблемі, дійсно можна назвати, це народність еліти, небажання самообмежень. Причому дивовижно, що, скажімо, якісь представники більш старших вікових поколінь, які пройшли традиційну там ще радянську школу, - вони в цьому самообмеженні, в повазі до чинного законодавства, до писаної Конституції були якось, більш витривалі, як не хотілося другому Президенту, провести, імплементувати в життя референдум, але він змушений був погодитись з рішенням Конституційного Суду, що, скажімо, події 7-го року показали, що повага до Конституції його наступникам дається набагато складніше, просто з точки зору самообмежень. І тут, в такій повазі до Конституції, в таких комунікаціях сама собою напрошується відповідь на запитання, яке Андрій Васильович Шкіль поставив як риторичне: "А хто може звільнити прем'єра?" Та дійсно, за Конституцією, крім Верховної Ради, - ніхто, так само, як ніхто не може утворювати якусь квазінаціональну конституційну раду, тому що Конституцію може правити тільки парламент. Так от, будемо мати спочатку, умовно, як футурологія, спочатку раду, потім референдум по Конституції прямої дії, потім указ про звільнення прем'єра і все! І все це логічно може випливати з того, що руйнуються механізми комунікацій. Я хотів би сказати, що з того, що більшість населення в країні не бажає до НАТО, випливає просто з соціології, хто б її не проводив, або Центр Разумкова, або КМІС і таке інше. І те, що несимпатики, противники, опоненти НАТО не можуть розшифрувати букву Т в Північно-Атлантичному Альянсі - це ще ні про що не говорить, тому що, я думаю, що великий відсоток тих, хто голосував за НУНС, теж правильно не розкладе всі чотири букви: щось там "Наша Україна...", а далі? Але ж це ніяким чином не ставить під сумнів їх порядок волевиявлення. Вони так проголосували, і це треба поважати. Я думаю, що проблема комунікації інститутів влади полягає як раз в неповазі... відсутність нормальної комунікації - в неповазі до інститутів держави, до самообмеження і неповазі до законодавства. Тут, сказав пан модератор, - провокативний документ: 12 випадків за неповні півтора місяця хронологічних... інформаційних війн. Я почав писати, вже дійшов до 17, ну і далі воно не треба, тому що воно нічого нового не проливає... Вдруге візит скасовується, і таке інше. Рецепт може бути один: повернутися до того, що, якщо не знаєш як чинити, як написано в законі... і відразу відповідаю на запитання, яке ви прямо мені адресували, пане Руденко: яка оцінка дій там і таке інше... я думаю, що між Адміністрацією Президента і Секретаріатом Президента, крім назв чотирьох-п'яти відділів і будинку, немає нічого спільного, тому що зовсім інша епоха, зовсім інша Конституція. Тоді була влада в Президента - кадрова, в першу чергу - призначення, форматування уряду, звільнення і призначення прем'єра, і тому його апарат мав набагато більше повноважень. Зараз... якась дивна тенденція, якесь королівство спотворених, або кривих, дзеркал: вони намагаються в умовах фактично парламентської республіки натягнути на себе повноважень більше, ніж було в умовах президентської. Звідси цей перелік. І, умовно кажучи, абсолютно тема, ну... неосвіченості нашої журналістики: тиждень коментується, ну майже тиждень, що значить, що вийшов секретар... керівник апарату з партії - руйнація партії, вибори і таке інше. Та нічого взагалі це не значить. Мало того, солідний, вагомий політичний діяч, який очолював міністерство дуже важливе, починаючи... не маючи ніякої інформації, вже викидати в суспільство назву партії, якій нібито той хоче сказати - ну це просто якась... такий фарс примітивний. Це все одно, що я б розповідав, що там хтось із присутніх одружується, знаю на кому, що вона вагітна, а з першого шлюбу має трьох дітей. Це називається брудна плітка. А коли це робиться в ефірі, і робиться політиком, ну скажімо, вищого ешелону, сприймають і всі починають це пережовувати... (СМІХ) Да, це Борис Іванович Тарасюк, який без слів Балоги, мабуть, без його згоди, озвучив назву партії, яку нібито той збирається створити.
"Гарт", я підкреслюю, партія "Гарт".