Geum.ru

Механизмы коммуникации институтов власти и политических элит

Вид материалаДокументы

Содержание


Володимир Цибулько
Тарас Березовець
Коммуникация институтов власти политизирована до предела
Подобный материал:
1   2   3

Ведучий: Дякую. Ну, всім... всі пам'ятають, як Доній важко потрапив у список "Народної Самооборони - Нашої України" і я думаю, що після таких виступів він в наступний список не потрапить, напевно...

...і як легко "Народна самооборона" потрапила у список "Нашої України".

Але я вам скажу перед тим, як передати слово Цибульку, напевно, я хотів би... один момент: я не згоден з Діаною, яка каже, що цей парламент поганий. Мені, навпаки, здається, що для нас - політологів, політичних оглядачів - формування коаліції з перевагою в один голос - це взагалі, ідеальний час, тобто, саме тоді розкриваються і політики, і політологи, справжня суть українського політикуму.

Ставки зростають, відповідно.

Але політологів, також, Олесь, непокоїть це, політологів також більше... ну що, Полохало ще там десь... Томенко, коли був політологом, І щодо Шустера. От, мова була про те, що там є позитиви, є негативи. Я вам скажу: величезний позитив. Але, вони всі справжні - це у перерві, коли на курилку виходять, або ще щось. І якщо... як би до цього не ставились, мені здається, є великий позитив, тому що завжди, навіть не на програмі Шустера з'явиться якийсь Луценко, який може зацідити, там, Черновецькому, або ще комусь, і тоді треба десять разів подумати, що ти скажеш в кулуарах... Да, дякую. Володимир Цибулько.

Володимир Цибулько: Ну, я скажу так: що українська політика час від часу входить, точніше виходить з імітаційного процесу в такий реальний процес, але реальний процес дуже короткий і еліти в силу непідготовленості своїх лав до реальних, публічних таких битв, вони швидко згортають публічну сторону, залишаючи публічне поле імітатора. Ну, скажімо, як можна ставитися до цієї кулькової дипломатії імені, там, Нестора Шуфрича й Партії регіонів в стінах парламенту, особливо по темі НАТО, коли фактично тема інспірована, і всі це чудово розуміють. Вдамся в екскурс певний: згадаймо, до бомбардування Югославії сприйняття НАТО і прихильне сприйняття НАТО в Україні складало десь 55%, тобто більшість людей ставилася позитивно до НАТО. Але бомбардування вразило і, відповідно, це дуже така, глибока емоційна оцінка цього і, відповідно, останнє рішення парламенту Косова - воно створює нову політичну реальність. Щодо комунікації, скажімо, гілок влади української, то можна було б бавитись так само в імітаційну комунікацію, скажімо, з точки зору, паблісіті, щотижневі наради голови Верховної Ради, прем'єр-міністра і голів фракцій у Президента виглядають, дуже респектабельно. Це ноу-хау, це, ніби, переведення, скажімо, створення поля колективної відповідальності, що є новим для українського політикуму, бо, скажімо так, успіх ділять всі, а відповідальність розкидають по гілках і тикають тоді один на одного. Насправді ж, доки, скажімо, існуюча система формування парламенту, тобто імперативний мандат, закриті списки, вони створюють реальність таку, що в стінах парламенту, швидше за все, при нинішньому складі парламенту залишається імітаційне поле, а реальна політика, як і в кучмівські часи, формується вузьким, дуже вузьким колом людей, скажімо, в площині дуже закритих домовленостей, і тому для суспільства вся нинішня гра видається великим парадоксом, великою загадкою. В чому, наприклад, смисл Сіверськодонецька-2? Чи -3 вже... В тому, щоб довести статус Віктора Януковича до статусу Наталії Вітренко? Суть в тому... я не говорю про технологічні речі - як і... як це і для чого це робиться, я говорю про те, що за цією грою, імітаційною грою, фактично, кількість перемовників звужується до, фактично, там, десятка осіб в державі. Політика… за формою доведення до абсурду повного, таких публічних політичних процесів, стоїть все-таки потреба звуження кола перемовників. І доки держава, як обручем, підперта зобов'язаннями сусідів і міжнародних організацій, доки її не можна розірвати на шматки, а ми знаємо, що, наприклад Російська Федерація давно інвестує у... точніше, російський політикум давно інвестує у федералізацію України. І виконавців цього проекту можна назвати поіменно, починаючи з Волги, і закінчуючи, там... Корніловці - це, хворобливе явище в цьому процесі, але, нинішня ситуація з Косово створює абсолютно іншу реальність і, якщо ми говоримо про, ну, спроби федералізації під шумок біло-блакитної частини України, то ми ж прекрасно розуміємо і для чого голосується облрадою Закарпатською русинське питання, яке дражливе і непоясниме з точки зору політичних цілей, воно поясниме, а мета їх, для чого - технологічно ми це розуміємо. Але... виникає нова реальність. Реальність полягає в тому, що, якщо політичні партії реально хочуть уникнути зведення політичного процесу до не просто підкилимного, а вузькокоридорного, як 5-7 осіб, 10 осіб вирішують долю держави, то хай продовжують нищити парламентаризм, але парламентаризм нищить не вулиця, а ті всі люди, які омандачені чи примандачені ходять старанно, пересуваються в тих стінах. Зліквідувати чи знищити парламентаризм, чи підірвати його руками вулиці неможливо. От і все.

Ведучий: Дякую, Володимир. Я так розумію, що ви натякаєте, що після Придністров'я і Абхазії можна очікувати... Донецько-Придністровською республікою якоюсь, да?... Давайте, ми будемо виступати і потім підведемо якісь підсумки і будемо завершувати, тому що і так вже люди розходяться.

Тарас Березовець: Я хотів би повернутися до теми, чому насправді уряд, чи, там, фракція обмежує кількість спікерів, що з останньої кампанії була спроба і з боку БЮТ, і з боку НУНС обмежити кількість спікерів, НУНС визначав свого часу, сім основних... Ні, у них там семеро було доповідачів. Проблема полягає насправді в тому, що політики не вміють виражати свої думки. Навіть якби уряд чи фракція цього не робила, врешті-решт... той, хто буває в кулуарах, він бачить, що абсолютна більшість - 99 відсотків депутатів, які виходять з сесійного залу, - до них не підходить ні одна камера, якщо вона тільки, там, не проплачена. І тільки з'являється в коридорах, там, чи то пан Шуфрич, чи з'являється Шкіль, чи ще хтось, до них завжди влаштовуються черги. Чому? Тому що, для того, щоби робити нормальні смисли, давати ідею не... буквально, не перечитуючи, там, не цитуючи прес-релізи партій своїх власних, - для того насправді потрібно мати уявлення що відбувається. У нас є тут троє людей: от, Віталій, Денис і я, які були запрошені - ми їздили до штаб-квартири НАТО, де якраз-таки обговорювалося яким є імідж. Для нас ця поїздка була цікавою і для них, насамперед в тому, що, насправді, діяльність НАТО не полягає у військових діях. Бюджет і основні зусилля Північно-Атлантичного Альянсу полягають в тому лише... 20 відсотків активності - це, власне, якісь військові дії. Все решта - це формуються наукові, навчальні програми, культурні і таке інше. Чому уряд - ні попередній, ні цей поки що не робить жодних, там, кроків для висвітлення діяльності, насправді, НАТО - це питання, вже не те, що риторичне - воно вже... вже настільки перезріло... Чому Президент Ющенко, проголошуючи тезу про приєднання до НАТО і говорячи, що в цьому році Україна приєднається до ПДЧ, їде до Москви і фактично здає все це, це також зрозуміло. Ідея полягає в тому, що на кону насправді йде президентських виборів, тому що затягування нинішньої ситуації для Ющенка - інформаційно воно буде надзвичайно невигідним і невдалим. Зрозуміло вже сьогодні, що Янукович, швидше за все, в виборах вже взагалі не буде брати участі, а кампанія зведеться до боротьби двох основних конкурентів - Ющенка і Тимошенко. І тому вони багато в чому дублюють фактично всі інформаційні... інформаційне поле, яке вони формують: ставлення до НАТО - Тимошенко почала першою дистанціюватися взагалі, так само, тобто якщо ми побачимо тільки зростання в суспільстві прихильності до НАТО, миттєво будуть змінені позиції Президента і позиції прем'єра. До того часу, поки у нас зовнішньо від різних гілок влади йти абсолютно різні імпульси. І ті, хто спілкується, з закордонними експертами, вони все це прекрасно знають, коли іде заява, Міністерства закордонних справ про одне, завтра голова уряду, чи спікер це абсолютно дезавуює, виступає Секретаріат Президента з іншими позиціями, тобто ні про які інвестиції, ні про яке Євро-2012 говорити в будь-якому разі не можна. Все, дякую.

Ведучий: Дякую, Тарас. Абсолютно згоден. Справді, питання НАТО - ні для Тимошенко, ні для Ющенка не має механізму електоральної комунікації, тому вони його і не приймають. Так само, я, наприклад... мені сподобалось теза когось із політологів - не пам'ятаю кого і... хто сказав про те, що для того, щоб у нас працювало Євро-2012, воно має стати елементом передвиборчого піару і найкраще би це було для Тимошенко.

...приоритетом национальных интересов... Это не избирательная кампания... Я могу аргументировать. Вот смотрите: на Евро-2012 выделено в бюджете 600 миллионов гривен. На год, на год, на год... На выдачу пенсий... не пенсий, а вот этих вот... Сбербанка выделено 20 миллиардов гривен, 6 из них есть в бюджете. То есть, надо 14 миллиардов гривен ещё наколядовать на приватизации. То есть, Евро-2012, в принципе, не является национальным интересом в принципе, то есть, есть в принципе, сейчас пиар и Тимошенко делает, все действия для того, чтобы людям раздать деньги и не думая даже о том, что о'кей: мы продадим вот эти вот предприятия на 6 миллиардов, раздадим людям, - что дальше? То есть, дальше никто в принципе не думает. А инвестиций у нас и не будет, потому что очень низкие рейтинги... И реально, и огромная проблема - пока мы не станем... ни в коем случае это не должно быть предвыборным, в принципе, не должно быть предвыборным, а должно быть приоритетом национальных интересов. Этим занимается, Президент, Рада национальной безопасности и обороны, и потом это всё дело все выполняют. Потом это утверждается Верховной Радой, и все выполняют как приоритет национальных интересов. А сейчас у нас его, через 6 месяцев заберут. То есть, сейчас реально...

Ведучий: Денис, в качестве шутки: я считаю, что вот в этом и есть разница между политологом и политтехнологом, потому что для технологов этот проект - приоритет, ну, электоральной коммуникации, а для вас это - национальный приоритет.

Богуш. Нет, я как раз, ну себя представляю, как политтехнолог. Я вообще не политолог. Тут зря, написали, что я политолог. Я именно политтехнолог! То есть, я далеко не политолог, потому что это надо иметь образование специальное для этого дела, а политтехнолог …

Ведучий: Денис, я объяснил вначале, что мы просто поделили две категории... аудиторию на две категории: это политические обозреватели и журналисты, политологи, политтехнологи, чтоб не писать дважды, мы написали... Таким образом, позвольте мне подвести уже традиционный итог для всех подобных круглых столов, как правило, проблему обозначили, но механизма реализации проблемы нет, и очевидно, быть не может, потому как чем больше политических групп влияния, тем больше, тем... такое же количество и мнений. А по сему, позвольте всех поблагодарить за участие и ещё раз один момент сказать: наш клуб - экспертный клуб "Украинский выбор" будет постоянно действующим, однако он не будет иметь характер периодический, то есть, он не будет проходить, там, скажем, в понедельник в 14:30 в Українських Новинах, но в любом случае, он будет в Українських Новинах, конечно же, но не по понедельникам. Как только будет какое-то очередное знаковое событие, то есть, мы достаточно мобильны, в течение одного-двух дней созвать в таком же формате и приступить к рассмотрению подобных вопросов.

Коммуникация институтов власти политизирована до предела

Ярослав Павловский, АМС
Денис Безлюдько, ИА «Українські новини»


Весной 1996 года Премьер-министр Украины Евгений Марчук был отправлен в отставку Президентом Леонидом Кучмой с формулировкой «за формирование собственного политического имиджа».

Сегодня эксперты в один голос утверждают, что Премьер-министр Юлия Тимошенко — самый эффективный ПиаРщик в Украине. Она за длительное время пребывания в оппозиции и во власти сделала из себя наиболее понятного политика, как для рядового украинца, так и для западных партнеров. А это главный тезис в ПР-технологиях. В тоже время, принято было считать, что Президент Ющенко, вошедший во власть на волне общественного движения сопротивления, является персонификацией всех европейских демократических ценностей. Для него формирование «собственного политического имиджа» Премьер-министра не должно было бы стать поводом для недовольства или тем более отставки.

Однако практика показывает обратное — то ли Ющенко действительно к концу первого срока все больше становится похожим на Кучму, то ли это удел всех первых лиц, стремящихся максимально долго продлить этот статус.

Вопросы коммуникации институтов власти, в частности проблемы, возникающие между командой Тимошенко и командой Ющенко, стали поводом для проведения первого заседания возобновленного Агентством моделирования ситуаций и Информационным агентством «Українські новини» экспертного клуба «Украинский выбор»

Экспертный клуб построен по принципу паритетного представительства трех сторон общественного диалога:

• политиков, реализующих чаяния народа;
• политологов/ политтехнологов, консультирующих политиков как это сделать максимально эффективно;
• журналистов/ политических обозревателей, людей, формирующих общественное мнение.

Цель инициативы — создание публичной дискуссионной площадки для общения политиков, политологов и журналистов, выведение идеологических дискуссий за рамки кулуарных переговоров.

Именно поэтому, организаторы Экспертного клуба настоятельно требуют участников дискуссии быть максимально откровенными в высказываниях и в характеристиках, уходя при этом от принципа недосказанности и полунамеков.

Как ни странно, но самыми «скрытными» участниками дискуссии стали представители БЮТ в парламенте. В частности, Андрей Шкиль, объясняя проблемы понимания внутри коалиции, пытался максимально отойти от жестких формулировок и констатации факта существования информационной войны между Правительством и Секретариатом Президента.

При этом, было понятно, что БЮТ осознает опасность кулуарного сговора между окружением Президента Ющенко и группами влияния внутри ПР. Однако главный тезис, озвученный Шкилем, если его освободить от наноса полу-намеков, звучал бы так — избиратель Ющенко НИКОГДА не поймет его в случае, если он во второй раз пойдет на предательство Тимошенко и сепаратный сговор с ПР.

Олесь Доний, представляющий в парламенте движение «Народная самооборона», был более откровенен и категоричен. По его словам выходит так, что действия фракции НУНС уже давно режиссируют вне стен парламента. Демонстрируя собственную карточку для голосования, Доний подтвердил давно известный факт — демократии во фракциях «демократических сил» меньше, чем должно было бы быть. И в БЮТ и в НУНС, также как и в ПР давно существует неформализированный институт «десятников», контролирующий основной инструмент работы народных депутатов.

При этом политические обозреватели высказали тезис о том, что с каждым новым составом, парламент все более теряет в функциональности, профессионализме и зрелищности.

В то же время, бывший Глава Администрации Президента Кучмы, народный депутат от фракции Партии регионов Дмитрий Табачник, заявил, что самым главным инициатором построения такой системы стала фракция БЮТ и лично лидер этой силы – Ю.Тимошенко. В частности, вершиной такой политики непубличности БЮТ, по мнению Табачника, стал запрет Тимошенко для членов Кабинета министров выходить на публику со своими комментариями.

Принцип ограничения спикеров действительно противоречит духу демократических традиций плюрализма. Однако, по мнению экспертов, причиной тому являются попытки Ю.Тимошенко максимально освободить информационное пространство для публичных перепалок между Правительством и Секретариатом Президента.

Как бы та ни было, но все участники дискуссии солись во мнении, что обострение коммуникации между институтами власти, неминуемо приведет к публичному общественному конфликту. В частности, нынешний парламентский кризис является прямым его следствием. Дальнейшее зависит от того, насколько далеко готовы зайти в своих противоречиях Правительство и Секретариат Президента.
а.