Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни імені в. О. Сухомлинського
| Вид материала | Документы |
- Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни, 2167.36kb.
- Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни, 1809.42kb.
- Національна академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека, 2145.15kb.
- Національна академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека, 2022.42kb.
- Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни, 622kb.
- Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни, 1371.68kb.
- Академія педагогічних наук України державна науково-педагогічна бібліотека україни, 312.23kb.
- Академія педагогічних наук України державна науково-педагогічна бібліотека україни, 176.81kb.
- Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни, 2004.65kb.
- Державна науково-педагогічна бібліотека україни імені в о. сУхомлинського освіта японії, 90.08kb.
Савельева Р. 1127
Савельєв І. В. 108
Савуляк В. О. 803
Савченко А. П. 1013
Савченко Л. 1242
Савченко О. Н. 455
Савчин М. 51
Сагач Г. М. 861
Сайко О. 923
Салевич І. 334
Салко В. В. 1003
Самойленко Г. Ю. 1167
Самоха Р. А. 335, 730
Санникова Т. В. 862
Санько С. Н. 281, 282, 934
Сатарова А. Е. 280
Сафіулін В. І. 1128
Сахневич І. Д. 336
Сварковська Л. А. 173
Свешинська Н. 666
Свириденко С. О. 731–734, 1129
Свірщук Н. С. 721
Світлична С. П. 174
Сег І. 1004
Селевко А. Г. 53
Селевко Г. К. 53, 337
Селіванова Н. Л. 21, 54
Семененко Л. 924
Семенов П. П. 1130
Семеног О. М. 1243
Семина Н. 1131
Сергеев И. Г. 1005
Сергеєва Л. М. 338
Сергиенко В. П. 735
Сердюк О. П. 1191
Сердюкова Т. 1132
Середняк О. 175
Середюк Л. 339
Сєрих Л. В. 667, 668
Сизоненко В. Л. 1244
Силкин А. 1006
Симонова Е. 340
Сингаївський Д. В. 599
Синягина Н. Ю. 926
Сиротенко А. Й. 1007
Ситник Г. 1043
Ситник І. М. 341
Сіліна Г. О. 735
Сіончук О. В. 669
Сіркізюк В. В. 55
Сіроштан В. 1089
Січко С. 1044
Сковорода Г. 882 (перс.)
Скребець В. О. 342, 548
Скринник В. С. 736
Скульський Р. П. 44, 343
Слєпцова З. І. 1299
Слухай Н. В. 1337
Смагін В. І. 955
Смалько О. А. 956
Сметанський М. 56
Смирнова Е. 828
Снігур Л. А. 57
Сова М. О. 670
Созонов В. П. 42
Соколенко Н. М. 1300
Соколова О. М. 951
Сокуренко О. О. 344
Солодка А. К. 345, 346
Соловей М. 1246
Соломаха С. В. 671
Сопина Я. В. 1247
Сорока Г. І. 58, 59
Сорока О. 672
Сорокіна В. В. 863
Сохан І. О. 347
Соцкая И. В. 281
Спіжева Д. 976
Стаднік Н. В. 456
Стародубцев И. 864
Стасюк М. В. 549
Стащук В. 725
Степаненко І. В. 865
Степаненко Л. М. 457, 458
Степанов Є. П. 1248
Степанова О. А. 459
Стефанюк С. К. 460
Стефіна Н. В. 673–676
Стецюк А. 310, 311
Столяренко О. 60, 348
Стратайчук Н. 525
Страшний В. І. 349, 927
Стрельнікова Н. М. 928
Стрельцов А. А. 1134
Струкова І. 350
Струмінська А. 1249
Стумбрис Н. А. 256
Суєтіна О. Є. 1135
Сундукова Т. А. 265
Супрун С. С. 1268
Сурова С. 1136
Сухая Е. В. 551
Сухомлинська О. 61, 351, 352, 474
Сухомлинський В. О. 1272, 1273, 1277, 1280, 1282–1284, 1287–1289, 1292–1294, 1296–1300 (перс.)
Сущева І. В. 738
Сущенко А. В. 461–463
Сущенко І. 321
Тарабасова Л. Г. 138, 464
Таран М. 353
Тарасенко Г. С. 465
Твердохліб Л. В. 1137
Терещенко Н. 1138
Тернопільська В. І. 354
Терехова О. В. 1008
Терещук Б. М. 795
Тимочко Т. В. 494
Тимошина Т. 470
Тимощук І. 1250
Тимченко Н. С. 1251
Титова Т. И. 854
Титович А. О. 1252
Тихомирова Н. 828
Ткач В. В. 466
Ткач Л. 1318
Ткач Р. В. 356, 466
Ткаченко Л. 62
Ткаченко О. 677
Товажнянський Л. Л. 1253
Томашевський В. 678
Требухина Е. А. 101
Третяк В. 467
Трибель Л. А. 357
Троценко В. В. 1269
Трухін І. 63, 358
Тулупов С. Д. 514
Турчак А. 739
Турчин А. А. 1180
Турчин Т. М. 1009, 1010
Турчина В. М. 740
Турчинська О. 539
Тюска В. Б. 1011
Тютюнник В. Ю. 468
Удалова О. А. 1254
Удіна О. М. 176
Удовиченко І. В. 552–554
Українка Леся 924 (перс.)
Умурзакова Т. 255
Усачова Г. 469, 1012
Фаст О. Л. 360
Фафелов Д. В. 741
Фахретдинова Л. 470
Федеричи Р. С. 1338
Федорова С. Л. 361
Федорова М. 1255
Федорович К. М. 751
Федорченко В. К. 1256
Федорченко О. І. 804
Федорченко Т. Є. 799, 805–808
Федяєва В. 929
Федяєва В. Л. 1257
Фельдштейн Д. 64
Фелющенко І. В. 679
Филиппова Л. В. 362
Филонов Г. Н. 363
Філоненко М. 471
Фізелші О. 364
Філіпчук Г. 365
Фомина О. С. 1139
Фоломєєва Н. А. 680, 1301
Фришман И. И. 1046
Фролов А. 1302
Фурманова Т. 177
Фурсенко Т. 1014
Фурсенко Т. Ф. 472
Фурсова О. Ю. 473
Хабайлюк В. В. 930
Хайруддінов М. А. 44, 366
Хайруліна В. 474
Хан Л. 367
Харитонов Н. П. 1015
Харитонова А. 931
Харламенко В. Б. 957
Харламов И. Ф. 368
Хаткевич О. А. 925
Хаустова О. В. 475
Хилюк Н. Ф. 681
Хілько І. 682, 866, 1258
Хлистун І. 1047, 1259
Хмельницький Б. 369
Хомич О. Б. 65
Хомік І. 1260
Хоптяна О. В. 1140
Хоріщенко Г. Г. 178, 179, 476
Хоронжевський О. М. 600
Хоружа Л. 66
Хохлова Л. А. 742
Христовая И. 683
Христокін Г. В. 1261
Христюк Н. 1141
Хромова О. 67
Хромова О. Л. 921, 932, 933, 1339, 1340
Хусаинов З. А. 555
Царегородцева С. 180, 1142
Цвік Н. Л. 212
Цвірова Т. Д. 181, 182
Церковникова Н. В. 1143
Цибіз Г. Г. 716, 742
Цушко І. І. 797
Цюлюпа С. Д. 1262
Чабан Н. І. 477
Чабан О. 1341
Чайкіна С. В. 743
Чаплак М. 867
Чаплак Я. 370
Чеботарьова Л. І. 601
Чебрукова Н. В. 1143
Чередниченко С. 85
Черезова І. О. 1263
Черемський М. П. 371
Чернишенко І. 183
Чернишова Г. Ф. 1016, 1048
Чернікова Н. І. 684
Чернуха Н. М. 372
Чернышева Е. А. 478
Чернышова З. Ф. 974
Черноусова Ф. П. 68
Чернуха Н. М. 69
Чечевицина М. Б. 868
Чиренко Н. В. 1049
Чорна К. І. 44, 215, 373, 402, 403,479
Чорновал Л. І. 1167
Чубуков О. О. 809
Чуйко Г. 156
Чуйкова Е. М. 1264
Чумак Л. 1144
Чурікова Кушнір О. Д. 1265
Шавалда Л. И. 934
Шаврова Л. В. 556
Шагай Н. 480
Шакирова В. М. 374
Шакурова М. 1145
Шаплавський М. В. 89
Шаповалова Л. І. 744
Шапошникова І. В. 1266
Шарельман Г. 1273 (перс.)
Шахрай В. М. 685, 1017
Шацька Н. М. 810
Шашенко С. Ю. 1267
Шевцова Н. П. 184
Шевченко В. 958
Шевченко Є. О. 1268
Шевченко Л. В. 1269
Шевченко Н. М. 481
Шевченко П. 1303
Шевченко С. О. 70, 482
Шевчук І. 71
Шелестова Л. 479, 1319
Шемет П. Г. 206
Шемшуріна А. І. 483
Шеремет І. 1342
Шепотько В. 944
Шестопалова О. 375
Шефер О. Р. 484
Шилова В. А. 376
Шилова Е. Е. 72
Шинкарюк А. І. 377
Шишова І. О. 811
Шкрібляк М. 1018
Шкурін О. І. 485
Шкуріна В. 378
Шмалєй С. В. 557
Шорохов А. 812
Шпак О. 63
Шрамко О. 869
Штарова Н. В. 313
Штихалюк О. П. 486
Штурмак О. 559
Шубін В. 860
Шувалова И. Н. 1270
Шульга Л. А. 487–490
Шульга Л. С. 491
Шуткевич В. С. 686, 859
Щербань П. М. 512, 936
Щербіна М. М. 198
Щокіна М. П. 687
Экономцев И. 870
Юрченко М. 871
Юхно Е. О. 379
Язиков О. І. 1147
Якименко Л. 185
Якименко С. І. 186
Якимчук С. Н. 688
Яковенко П. Д. 380
Яковенко Т. В. 187
Яковлева Е. 1281 (перс.)
Яковлева Н. 1271
Яковлєва В. 1148
Якушкина М. 1149
Яновська М. 492
Янцур Л. А. 188, 189
Яременко О. О. 559, 1343
Ясинська А. М. 560
Яценко Т. О. 937
Яций А. М. 1304
Яців Я. 1050
Ящук І. 381
Додаток
Словник термінів сучасних технологій виховання
| Авторитарний стиль виховання (а.с.в.) | – домінуюча психолого-педагогічна ознака виховної діяльності батьків і вихователів, що характеризується формально-функціональним, суб’єктивним підходом до дітей. А.с.в. відображає соціально-психологічні якості особистості батьків, вихователів, їх прагнення безапеляційно підкорити своєму впливові дитину, заглушити виявлені нею ініціативи, применшити значення її особистісних потреб, інтересів, обмежити коло активних учасників виховного процесу, різних форм спілкування з дитиною. (Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 13.). |
| Авторитарне виховання (А.в.) | – виховання, яке ґрунтується тільки на безумовному визнанні авторитету вихователя й повному підпорядкуванню вихованця його волі. А.в. було характерним для єзуїтських колегіумів і шкіл країн тоталітарного режиму… Сучасна прогресивна педагогіка відкидає принцип авторитаризму у вихованні як такий, що суперечить завданням гуманістичного виховання дітей. (Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 5.). |
| Авторитет батьків (а.б.) | – визнаний вплив батьків на переконання й поведінку дітей, який ґрунтується на глибокій повазі й любові до батьків, довірі до високої значущості їхніх особистих якостей і життєвого досвіду, до їхніх слів і вчинків. А.б. створюється у результаті правильного виховання і здорових стосунків у родині. (Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 5.). |
| Авторитет учителя | – загальновизнана учнями та їхніми батьками значущість достоїнств учителя й заснована на цьому сила його виховного впливу на дітей. До таких достоїнств належать висока духовність, культура, інтелігентність, ерудиція, високі моральні якості, педагогічна майстерність. (Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 7.). |
| Адитивна поведінка | – негативний вид поведінки, зумовлений залежністю від різних хибних пристрастей. А.п. спричиняється як хімічними речовинами (наркотичні засоби, їжа), так і емоційними залежностями (комп’ютерні та азартні ігри. (Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 17.). |
| Альтруїзм | – безкорисна діяльність задля блага інших людей, поєднана з прагненням їм допомогти. (Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 11). |
| Аморальність (а.) | – Способи дії, діяльності, поведінки особи, яка не дотримується моральних норм загальнолюдських моральних цінностей суспільства. А. часто є наслідком духовної, моральної нерозвиненості особистості, її невихованості в сім’ї, суспільстві. (Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 16.). |
| Андрагогіка | – (від грец. – доросла людина й керівництво, виховання) – педагогіка дорослих, одна з педагогічних наук, яка займається дослідженням проблем освіти, самоосвіти й виховання дорослих. (Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 15.). |
| Асертивність (а.) | – соціально-психологічна якість, риса характеру, життєва позиція особистості. А. виявляється у своєчасній організації психічних якостей: інтелекту, емоцій, волі. Роль а. значима в середовищі з умовами провокуючими до негативної поведінки, як превентивний фактор у соціалізації індивіда. (Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 31.). |
| Асертивна поведінка | – система вчинків, які визначаються контролем над ситуацією і правильним прийняттям рішень на вчинок. (Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 32.). |
| Асоціальна поведінка | – дії, не погоджені з нормами поведінки (образа, лайка, деструктивні акти). (Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 17.). |
| Бездоглядність дитяча | – відсутність у дітей та підлітків постійного місця проживання, певних знань, сімейного чи державного піклування й систематичного виховного впливу внаслідок втрати батьків, залишення сім’ї, втечі з виховного закладу та інших причин. (Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 23.). |
| Біхевіоризм (б.) | – (від англ. – поведінка) напрям в американській психології 20 ст., що зводить поведінку людей до механічних актів у відповідь на зовнішні подразнення. Основи методики дослідження і терміни б. було перенесено в педагогіку, соціологію, антропологію. (Педагогічний словник / За ред. М. Д. Ярмаченка. – К., 2001. – С. 59.). |
| Біхевіористична терапія | – набір терапевтичних методик для зміни погано адаптованої чи нездорової поведінки дитини, підлітка, юнака тощо, через застосування принципів оперативного научіння. (Скрипченко О. В. Довідник з педагогіки і психології: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Т. М. Лисянська, Л. О. Скрипченко. – К., 2001. – С. 9). |
| Бойскаутизм | – (від англ. – хлопчик і розвідник) форма організації дітей, заснована Баден-Паулем, яка є за його визначенням „системою виховання через гру, систему, яка є необхідним доповненням школі. Виник на початку ХХ ст. у Англії і був поширений у інших країнах. (Скрипченко О. В. Довідник з педагогіки і психології: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Т. М. Лисянська, Л. О. Скрипченко. – К., 2001. – С. 10). |
| Важковиховувані діти | – діти, які важко піддаються виховним впливам і потребують особливої уваги і зусиль педагогів і батьків. Для таких дітей характерними є відхилення в інтелектуальному, моральному розвитку та поведінці. Внаслідок особливостей нервової системи (емоційна нестійкість, імпульсивність, акцентуації характеру та ін.), тимчасових затримок психічного розвитку, суміжних форм інтелектуальної недостатності та ін. вони важко піддаються виховним впливам. (Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 55.). |
| Важковиховуваність | – у широкому розумінні – поняття, що пояснює випадки труднощів, з якими стикається педагог під час організації і здійснення виховного процесу. У вузькому розумінні в. використовується для позначення максимально наближеного до норми рівня відхилень у поведінці дитини, яка потребує відповідної уваги й зусиль вихователя для їх подолання. (Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 23.). |
| Види виховання | – родинне, шкільне, за місцем проживання, у спеціальних закладах (А. Макаренко та ін.). (Скрипченко О. В. Довідник з педагогіки і психології: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Т. М. Лисянська, Л. О. Скрипченко. – К., 2001. – С. 14). |
| Види впливів у вихованні | – 1) Індивідуально-специфічний вплив вихователя (батька, учителя тощо). Він полягає в тому, що ці особистості своїми діями передають власні характеристики. 2) Функціонально-рольові впливи вихователя. Його суть пов’язана з тим, що вихователь описує певну особу, показує можливу її поведінку, вчить при різних ситуаціях. 3) Спрямований вплив – вплив, орієнтований на певних дітей, учнів, на їх особистісні якості, вчинки. 4) Не спрямований вплив – вплив не спрямований на певний об’єкт. 5) Прямий вплив – безпосередній прояв своєї позиції і зв’язаних з нею вимог до учня. 6) Опосередкований вплив – вплив, спрямований не безпосередньо на об’єкт, а на оточуюче його середовище (С. Чавдаров, Б. Кобзар, В. Крисюк). (Скрипченко О. В. Довідник з педагогіки та психології: Навч. посіб. для викладачів та студ. пед. навч. закл. / О. В. Скрипченко, Т. М. Лисянська, Л. О. Скрипченко; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 2001. – С. 14.). |
| Види розвитку підростаючої особистості | – 1) Моральний розвиток, який включає формування моральних вартостей, знання моральних норм, правил, моральних чуттів тощо; 2) Фізичний розвиток, який включає процес росту організму, становлення фізичних функцій під впливом умов життя і діяльності тощо; 3) Інтелектуальний розвиток, який включає оволодіння відповідним до віку рівнем знань, формування мисленнєвих операцій та інтелектуальних (перцептивних, мненічних, мисленнєвих, імажинативних, мовленнєвих) тощо; 4) Розвиток здатностей до праці, який включає оволодіння загальними і спеціальними трудовими знаннями тощо; 5) Естетичний розвиток, який включає здатність людини сприймати естетичні явища мистецтва тощо; 6) Емоційний розвиток, який включає розвиток здатностей емоційно реагувати на впливи оточуючого середовища, керувати своїми емоційними реакціями тощо (Г. Костюк, Г. Ващенко, С. Чавдаров та ін.). (Скрипченко О. В. Довідник з педагогіки і психології: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Т. М. Лисянська, Л. О. Скрипченко. – К., 2001. – С. 14–15). |
| Вимога (в.) | – метод виховання, який педагогічно доцільно застосовувати з самого раннього віку дитини, коли вона повинна навчатися самостійно одягатися, умиватися, прибирати іграшки тощо. З віком дитини в. до неї повинні зростати відповідно з розширенням кола її обов’язків і можливостей. (Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 63.). |
| Виховання | – конкретно-історичне явище, яке тісно пов’язане з соціально-економічним, політичним і культурним розвитком суспільства, з етно-соціальним і соціально-психологічними особливостями народу. Його сутність виявляється у прилученні до світу людських цінностей і норм взаємостосунків між людьми. (Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 65.). – об’єктивне явище суспільного буття. У найбільш широкому значенні – передавання і засвоєння соціального досвіду, забезпечення життєвої наступності між поколіннями… У педагогіці виховання найчастіше розглядається як цілеспрямований вплив психолого-педагогічними засобами на формування особистості, як педагогічний процес. (Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 34). – свідомо організована суспільна діяльність, яка основана на виховних відносинах між вихователем та вихованцем, метою яких є проявлення передбачених змін в особистості вихованця. (Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 36–37.). – цілеспрямоване формування у підростаючих особистостей загальнонаціональних, моральних та інших вартостей, особистих якостей, звичок поведінки і дій у відповідності з вимогами, які ставить суспільство, родина школа тощо. (Скрипченко О. В. Довідник з педагогіки та психології: Навч. посіб. для викладачів та студ. пед. навч. закл. / О. В. Скрипченко, Т. М. Лисянська, Л. О. Скрипченко; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 2001. – С. 16.). |
| Виховання в школі | – частина виховання в період шкільного віку молоді, яка контролюється старшими. Існує також „паралельне (приховане) виховання”, перебіг якого дорослі не можуть контролювати належним чином. (Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 89..). |
| Виховання здорового способу життя дітей (в.з.с.ж.) | – процес цілеспрямованого, систематичного формування духовного, психічного, фізичного і соціального здоров’я особистості. В.з.с.ж. сприяє позитивній соціалізації дитини, забезпечує попередження відхилень від соціальних, моральних і санітарно-гігієнічних норм життєдіяльності людини. (Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України.Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 67.). |
| Виховання і розвиток особистості | – індивідуальний розвиток людини – ряд послідовних кількісних і якісних змін, яких зазнає її організм від моменту зародження й до кінця життя, становлення людини як соціальної істоти. (Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 35.). |
| Вихователь | – особа, яка займається вихованням дітей, молоді чи дорослих та має до цього формальну кваліфікацію. Це може бути вихователь у яслах, дитячому садку, дитячому будинку, в школі, у виправній колонії чи тюрмі; вихователем також є вчитель. У неформальному значенні вихователями є батьки або опікун. (Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 42.). |
| Виховна допомога | – допомога вихователя у виправленні негативних рис чи звичок вихованця, сприяння розвитку особистості. (Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 11). |
| Виховне навчання | – організація процесу навчання, при якій забезпечується органічний взаємозв’язок між набуттям учнями знань, умінь і навичок, засвоєння досвіду творчої діяльності й формування емоційно-ціннісного ставлення до світу, один до одного, до навчального матеріалу. (Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 35). |
| Виховний вплив | – вплив з метою досягнення бажаного результату в навчанні і вихованні. (Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 54.). |
| Виховний ідеал (в.і.) | – уява про ідеального вихованця і образ ідеальної дитини, яка досягла високого ступеня гармонії у фізичному, моральному, соціальному, інтелектуальному та естетичному розвитку. В.і. тісно пов’язаний із світоглядом, релігією і мораллю. Ідеал особистості як кінцеву мету виховання визначає те суспільство, в якому це виховання здійснюється. (Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 71–72.). |
| Виховний колектив (в.к.) | – згідно з поглядами А. С. Макаренка, в.к. є об’єктом виховання, формується як система, що має свою внутрішню структуру, яка створюється не раптово через самоуправління, а через створення сприятливого психологічного клімату тощо. (Скрипченко О. В. Довідник з педагогіки і психології: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Т. М. Лисянська, Л. О. Скрипченко. – К., 2001. – С. 18. |
| Виховний процес | – комплексне поняття, яке означає цілісно визначену діяльність, виховні впливи та процеси самовиховання. Ця діяльність відповідає цілям та зразкам поведінки, визнаної у суспільстві системою виховання цінностей. У цих процесах головну роль відіграє свідома виховна діяльність батьків та вчителів, яка також повинна сприяти самовихованню. (Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 81.). |
| Виховні колонії | – навчально-виховні заклади закритого типу для неповнолітніх правопорушників, які досягли 11-річного віку й потребують для свого виправлення особливих умов виховання та особливого педагогічного режиму. (Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 35). |
| Виховуюче навчання (в.н.) | – один з головних принципів навчання і виховання, який послідовно здійснюється на всіх етапах навчального процесу. В.н. як цілеспрямований процес здійснюється тоді, коли чітко визначені й реалізуються виховні цілі в процесі навчання. (Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 72.). – навчання, яке дає знання, уміння й навички і в той же час формує контроль, характер, волю та інші якості учнів. (Скрипченко О. В. Довідник з педагогіки та психології: Навч. посіб. для викладачів та студ. пед. навч. закл. / О. В. Скрипченко, Т. М. Лисянська, Л. О. Скрипченко; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 2001. – С. 18.). |
| Виховуюче суспільство | – термін, який означає систему, яка складається із осіб, соціальних груп, інституцій та інших форм громадського життя, що впливають на формування особистості загалу громадян, передусім молодого покоління, яке проживає в даному суспільстві. (Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 41.). |
| Вільне виховання | – концепція або теорія виховання, яка полягає в ототожненні процесу виховання особистості з пристосуванням вихователя до перебігу природнього та спонтанного її розвитку. Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 48.). |
| Всебічний розвиток особистості (в.р.о.) | – гармонійне поєднання інтелектуальної, духовної і громадянської зрілості людини з фізичною досконалістю. В.р.о. здійснюється через пізнання, фізичне загартовування, розвиток емоційної і чуттєвої сфери, залучення до духовних цінностей і духовного досвіду як української нації, так і усього людства. (Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 83.). |