1. Історичні аспекти виникнення науки про фінанси

Вид материала

Документы

Содержание 38. Моделі “держави добробуту” різних країн. 39. Показники результативності виконання бюджетної програми. • спроможність ефективно виконувати свої функції; • безпосередній продукт (товари або послуги) • кількість або вид категорії населення - одержувачів кінцевого продукту;• зміни, до яких може привести реалізація бюджетної про

Подобный материал:

• Програмні питання на вступні іспити за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст», 173.98kb.
• Білоцерківець В. В., Завгородня О. О. Генерація нового як базова ланка інноваційної, 144.48kb.
• Тема 1, 261.84kb.
• Історія виникнення та віровчення зороастризму” зміст, 529.41kb.
• Тема місцеві фінанси в економічній системі держави, 1105.76kb.
• А Реферати, 413.54kb.
• 1. Предмет науки про фінанси. Суб"єкти І об"єкти фінансових відносин, 5097.14kb.
• Програма комплексного вступного іспиту на окр «Магістр» та окр «Спеціаліст», 170.12kb.
• Курс подається за модульною схемою, 1889.46kb.
• 1. Фінанси як галузь економічної науки, 549.47kb.

Місцеві державні адміністрації: розробляють проекти відповідно обласного, Київського і Севастопольського міських, районних, районних в містах бюджетів і подають їх на затвердження відповідної Ради; організовують виконання місцевих бюджетів, забезпечують спільно з органами державної податкової адміністрації надходження бюджетних коштів і їх цільове використання; встановлюють розмір місцевих зборів та оголошують місцеві добровільні позики.

Головними завданнями Державної податкової адміністрації України є: здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування; прийняття рішень про застосування фінансових санкцій та адміністративних штрафів до порушників фінансового законодавства і забезпечення їх стягнення.

38. Моделі “держави добробуту” різних країн.

Система соціальної безпеки на Заході дістала назву держави загального (або соціального) добробуту. Для неї характерне суцільне охоплення соціальним забезпеченням усіх громадян незалежно від їхнього трудового внеску, хоча цей фактор відіграє й тепер помітну роль при визначенні розміру окремих соц виплат, що перевищують соціальний мінімум. Доктрина держави загального добробуту й відповідні їй механізми соціального захисту грунтуються на принципах соціальної справедливості, а матеріальна підтримка поширюється на всіх осіб, які її потребують, а не лише на тих, хто заробив право на соц виплати труд діял-тю.

Існує твердження, що підґрунтям ідеології держави загального добробуту значною мірою стала теза Дж. Кейнса про те, що соціальні видатки здатні стимулювати сукупний попит. Незважаючи на спільні риси у формуванні держави соціального добробуту західного зразка, кожна країна долала власний шлях, формуючи суспільні інститути забезпечення загального добробуту залежно від власних національних особливостей і традицій. Найвідомішою є класифікація держав загального добробуту, яку розробив Г. Еспін-Андерсен за ознаками доступності, охоплення населення і ступенем перерозподілу доходів у системах соціального забезпечення й впливу певних політичних сил на цей процес. Досліджуючи країни, які входять до ОЕСР, він розрахував коефіцієнт заміщення заробітної плати гарантованими державою соціальними виплатами, коли працівник з якоїсь причини втрачає працездатність або вибуває з числа зайнятих (похилий вік, тимчасова непрацездатність, безробіття). За допомогою цього коефіцієнта країни ОЕСР було поділено на три групи з екстремальними показниками в англосаксонських і скандинавських країнах і середніми — у західноєвропейських. Ще однією ознакою для класифікації було визначено політичні фактори, що найбільшою мірою вплинули на формування систем соціального захисту в історії цих країн: роль лівих сил в уряді, підтримка виборцями консервативних традицій і ступінь авторитарності влади. Ураховуючи ці політичні фактори, Г. Еспін-Андерсен виокремив три типи політичного устрою — ліберальний, консервативний і соціалістичний

Специфічною рисою ліберальної моделі є провідна роль, що надається адресній соціальній допомозі, тоді як обов'язковому соціальному страхуванню відводиться скромніше місце. Натомість держава активно сприяє всім формам приватного страхування. Ліберальну державу, за Г. Еспіним-Андерсеном, характеризує також відсутність впливу як лівих сил, так і консервативних, а також прибічників абсолютизації державної влади. США, Канада й Австралія добре вкладаються в цю класифікацію. Щодо інших держав, таких як Великобританія і Японія, низький ступінь заміщення заробітної плати виплатами по соціальному страхуванню не корелюється з іншими ознаками ліберального типу.

Консервативна модель надає соціальному страхуванню перевагу перед адресною соціальною допомогою в такий спосіб, що повністю відтворює розшарування населення за соціальним статусом і рівнем доходу. Отже, вертикальний перерозподіл доходів тут дуже незначний. Для історії країн цього типу характерні консервативні традиції й високий ступінь державного впливу. Італія, Франція, ФРН і меншою мірою Австрія відповідають цій моделі.

Держави, що належать до соціалістичної (або соціал-демократичної) моделі, розвинули найвсеосяжнішу систему перерозподілу доходів, яка пом'якшує розшарування суспільства за рівнем доходу, хоча повністю не усуває його. Заходи щодо регулювання ринку праці більшою мірою, ніж соціальні виплати, впливають на стан безроб і тих, кому загрожує безробіття. Політ с-ма хар-ся не лише значним впливом на уряд робітн класу, а й здатністю політ партій соціал-демократ спрям-ті формувати спілки з іншими групами, такими як селяни.

39. Показники результативності виконання бюджетної програми.

Під час визначення бюджетної програми головним розпорядникам бюджетних коштів необхідно чітко усвідомлювати, яким чином вимірювати результати її реалізації. Наприклад, це може бути кількість (обсяг) кінцевого продукту або послуг. У той же час, мета програми може бути надто складною та не піддаватися кількісному виміру. У такому випадку під "результатом" можна розуміти:

• спроможність ефективно виконувати свої функції;

• безпосередній продукт (товари або послуги);

• корисність кінцевого продукту для суспільства або окремих категорій населення
(молоді, пенсіонерів тощо);

• кількість або вид категорії населення - одержувачів кінцевого продукту;
• зміни, до яких може привести реалізація бюджетної програми.

Такий підхід у свою чергу вимагає розробки результативних показників резуль¬тативності. Використання результативних показників для оцінки видатків бюджету матиме важливе значення для планування бюджетних програм, оскільки дозволить чітко показувати віддачу від використаних бюджетних коштів та економічність (співвідношення результатів та витрат); підтвердить необхідність цих програм та їх дійсну відповідність поставленій меті; а також дасть можливість порівнювати успішність виконання аналогічних програм (наприклад, освітніх) різними головними розпорядниками бюджетних коштів і оцінювати динаміку їх здійснення, що, зрештою, дозволить відбирати найбільш ефективні бюджетні програми при розподілі обмежених бюджетних ресурсів. Результативні показники групуються за такими типами:1. показники затрат;2. показники продукту;3. показники ефективності;4. показники якості.Застосування результативних показників дає змогу чітко показати ефективність використання бюджетних коштів, співвідношення досягнутих результатів та витрат, тривалість виконання бюджетної програми, її необхідність і відповідність визначеній меті, а також порівнювати результати виконання бюджетних програм у динаміці за роками та між головними розпорядниками бюджетних коштів, визначати найефективніші бюджетні програми при розподілі бюджетних коштів.
Застосування результативних показників сприяє якісному та кількісному аналізові стану виконання бюджетної програми в частині фінансового забезпечення реалізації її заходів та ефективності виконання.