А аберація – відхилення будови чи функції від норми. А. ока сферична

Вид материала

Документы

Содержание Ц. блювотний Ц. ланка рефлексу ЦИКЛ – сукупність взаємозв'язаних явищ, процесів тощо, які створюють закінчене коло розвитку протягом певного проміжку часу. Ц. Цитоархітектоніка кори швкуль великого мозку Ч. адаптації ЧАСТОТА – величина, що виражає кількість рухів, коливань, повторень за одиницю часу. Ч. пульсу Чорна речовина – Ч. больова Швидкість осідання еритроцитів Ш. руху крові лінійна Ш. ізольований Шлях нервовий Щільність капілярів Я. базальні Ямка центральна Список використаної літератури.

Подобный материал:

• Тема. Білки, їхня будова, класифікація та функції. Мета, 74.26kb.
• Укази Президента України про державну підтримку обдарованої молоді (квітень 2000 рік), 393.44kb.
• Тканини: епітеліальна, сполучна, м'язева І нервова, 184.79kb.
• Про затвердження Правил будови І безпечної експлуатації ліфтів Наказ Державного комітету, 1356.28kb.
• Здоров'я України від 01., 345.9kb.
• Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального, 2758.02kb.
• Повідомлення про відхилення тендерних пропозицій по торгам (тендеру) на закупівлю інженерні, 275.09kb.
• Правила будови І безпечної експлуатації навантажувачів, 1595.09kb.
• Тема. Функції та їх графіки, 243.69kb.
• Курс 4 Факультет медичний Підготував : ас. Кукуруза, 232.39kb.

Ц

ЦЕНТР – система нейронів ЦНС, що забезпечує здійснення певного рефлексу або регуляцію спеціалізованої функції організму.

Ц. блювотний – сукупність нейронів ЦНС, які здійснюють координацію рухових реакцій під час блювання; міститься в довгастому мозку;

ц. Брока – руховий центр мови, розміщений в оперкулярній частині кори лобної звивини в лівій півкулі;

ц. вдиху – міститься в ядрах довгастого мозку, збуджується під впливом імпульсів від центральних та судинних хеморецепторів, механорецепторів легенів тощо;

ц. вегетативні – сукупність вегетативних нейронів, що містяться в середньому, довгастому мозку та у крижових сегментах спинного мозку – центри парасимпатичної нервової системи, в грудних та поперекових сегментах спинного мозку – центри симпатичної нервової системи;

ц. в. вищі – центри, розміщені у різних відділах головного мозку, керують вегетативними рефлекторними механізмами спинного мозку;

ц. Верніке – ц., розміщений в задній третині правої скроневої звивини лівої півкулі великого мозку, в якому відбуваються аналіз і синтез звукової мови;

ц. дефекації – мимовільний ц., розміщений в попереково-крижовому відділі спинного мозку, забезпечує спорожнення товстої кишки; довільний ц. – міститься в довгастому мозку, гіпоталамусі та корі ве­ликого мозку, забезпечує гальмування мимовільного ц. спинного мозку;

ц. дихання – сукупність нейронів, що забезпечують зміну фаз дихального циклу, включає центри вдиху і видиху;

ц. жування – ц., що забезпечує механізм пережовування їжі, міститься в довгастому мозку, зв'язаний з системою трійчастого нерва;

ц. зоровий – ц., який бере участь у процесі аналізу зорової інформації, включає первинні підкіркові центри і зорові ділянки кори великого мозку;

ц. кашлю – ц., що забезпечує захист верхніх дихальних шляхів від шкідливих речовин, міститься в довгастому мозку;

ц. ковтання – ц., який бере участь у регуляції ковтальних рухів, розміщений в довгастому мозку, перебуває у функціональному зв'язку з дихальним та серцево-судинним центром;

ц. насичення і голоду – ц., які містяться в латеральному та вентральному гіпоталамусі, регулюють відчуття насичення і голоду; їх діяльність залежить від рівня глюкози в крові;

ц. нюху – ц., що включає нейрони нюхової цибулини, переднього нюхового ядра, давньої кори, ядер таламуса, гіпоталамуса і нової кори; тісно пов'язаний із статевим та харчовим центрами;

ц. пневмотаксичний – ц., шо міститься в передній частині моста; разом з блукаючими нервами припиняє вдих;

ц. руху – ц., який бере участь в управлінні скелетною мускулатурою і в здійсненні рухів включає моторну кору, ядра стріопалідарної системи, червоне ядро, чорну субстанцію, рухові ядра мозочка, сітчасте утворення, передні роги спинного мозку та рухові ядра черепних нервів;

ц. серцево-судинний – ц., який регулює діяльність серця і судинний тонус;

ц. слиновидільний – ц., що складається з двох частин: парасимпатичної (нижнього слиновидільного ядра для привушної залози і верхнього – для підщелепної та під'язико­вої залоз) і симпатичної (центри II–IV грудних сегментів спинного мозку);

ц. смаковий – ц., який бере участь у процесі аналізу смакових відчуттів: забезпечуються таламокортикальною системою;

ц. сну – ц., який бере участь у зниженні рівня неспання та розвитку сну, включає сітчасте утворення на рівні стовбура мозку і таламуса, а також лімбічну систему, гіпоталамус і кору великого мозку;

ц. спинного мозку – ц. діафрагмального нерва, статевих рефлексів, рефлексу сечовипускання і дефекації, які беруть участь у здійсненні рухових, сухожильних, шкірних та вегетативних рефлексів;

ц. спиноциліарний – ц., що міститься на рівні останнього шийного і двох верхніх грудних сегментів спинного мозку, його подразнення викликає мідріаз, розкриття очної щілини та екзофтальм, пошкодження–міоз, звуження очної щілини та ен-дофтальм;

ц. спраги – ц., що забезпечує сталість водного балансу, міститься в гіпоталамусі, тісно зв'язаний з центром терморегуляції;

ц. статевий – ц., який регулює діяльність статевих залоз і статевої поведінки, міститься на рівні попереково-крижового відділу спинного мозку, латерального гіпоталамуса, лімбічної ко­ри, кори півкуль великого мозку;

ц. судиноруховий – ц., який здійснює регуляцію судинного тонусу, перебуває у стані постійного тонусу, розміщений у довгастому мозку (1-го порядку) і бічних рогах грудного та поперекового відділів спинного мозку (2-го порядку);

ц. судинозвужувальний – відділ судинорухового ц. довгастого мозку, що викликає звуження судин;

ц. судинорозширювальний – відділ судинорухового ц. довгастого мозку, що викликає розширення судин обмеженої зони шляхом зни­ження тонусу судинозвужувального центру;

ц. теплорегуляції – ц., який бере участь у регуляції тепловіддачі (передній гіпоталамус) і теплоутворення (задній гіпоталамус);

ц. харчовий–комплекс функціонально взаємозв'язаних структур ЦНС, які регулюють харчову поведінку та координують функцію травного каналу.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ – який зосереджує в собі основні функції.

Ц. ланка рефлексу – центральна частина рефлекторної дуги: місце перемикання з аферентної на еферентну її частину.

ЦЕФАЛІЗАЦІЯ – один з принципів розвитку нервової системи, який полягає в особливо високій диференціації нервової системи на головному кінці тіла.

ЦИКЛ – сукупність взаємозв'язаних явищ, процесів тощо, які створюють закінчене коло розвитку протягом певного проміжку часу.

Ц. дихальний – ритмічні зміни стану дихального центру та виконавчих органів дихання, що забезпечують один вдих та наступний за ним один видих;

ц. життєвий – сукупність фаз розвитку, після яких організм набуває здатності дати початок наступному поколінню;

ц. менструальний – щомісячний фізіологічний процес у жіночому організмі, що досяг статевої зрілості; характеризується циклічними змінами в системі нейрогуморальної регуляції і гормонально залежних органах статевої системи;

ц. серцевий – час, протягом якого серце проходить усі фази своєї роботи: від початку систоли пе­редсердь до початку наступної систоли передсердь;

ц. статевий – періодично повторюваний комплекс морфологічних та функціональних процесів дітородного періоду жінки.

ЦИКЛОГРАФІЯ – метод дослідження динаміки рухів тіла людини або окремих його частин шляхом послідовної реєстрації (фотографування) міток, закріплених на тілі.

ЦИРКУЛЯЦІЯ – кругообіг, рух по колу (напр., циркуляція крові у судинах).

Ц. нервових імпульсів – збудження з нейрона передається на інший нейрон і колатералями його аксонів знову повертається до першого нейрона.

ЦИТОАРХІТЕКТОНІКА КОРИ ШВКУЛЬ ВЕЛИКОГО МОЗКУ – розділ архітектоніки кори півкуль великого мозку, який вивчає об'єм, форму та розміщення її клітин.

ЦИТОПЕНІЯ – зниження вмісту у крові її клітин.

ЦІАНОКОБАЛАМІН – водорозчинний вітамін В₁₂, що міститься головним чином у печінці, нирках, яйцях, молоці, рибі; впливає на гемопоез, бере участь у біосинтезі метіоніну і нуклеїнових кислот.


Ч

ЧАС – одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка виявляється тривалістю буття.

Ч. адаптації – час, протягом якого відбувається адаптація;

ч. зорового відчуття – час від початку впливу світла на сітківку до виникнення зорового відчуття;

ч. згортання крові – показник загальної коагулювальної активності крові: час від моменту контакту крові із сторонньою поверхнею in vitro до формування згустка;

ч. корисний – мінімальний період часу, протягом якого постійний електричний струм порогової сили повинен діяти на тканину, щоб викликати її збудження;

ч. кровотечі – один з показників, що характеризує фізіологічний механізм припинення кровотечі (первинного мікроциркуляторного гемостазу); час від моменту стандартного проколу пальця до припинення кровотечі;

ч. кровообігу крові – час, за який частка крові одноразово проходить велике і мале коло кругообігу (у людини 20-23 с або 27 систол);

ч. протромбінів – показник інтенсивності процесів згортання крові на стадії перетворення протромбіну на тромбін, у нормі 12-15 с;

ч. реакції – величина прихованого періоду довільної або словесної реакції людини на зовнішній сигнал: час від початку подразнення до початку відповідної реакції;

ч. рекальцифікацїї – показник загальної активності згортальної системи крові, що визначається шляхом порівняння часу згортання досліджуваної крові з часом згортання крові, надмірно насиченої іонами кальцію, у нормі 125-140 сек.;

ч. рефлексу – ч. від початку подразнення рецептора до початку відповідного рефлексу;

ч. р. дійсний – ч. проведення збудження з аферентного на еферентний нейрон рефлекторної дуги (тобто через центральний синапс);

ч. тромбіновий – тривалість згортання плазми крові після додавання до неї стандартного розчину тромбіну.

ЧАСТОТА – величина, що виражає кількість рухів, коливань, повторень за одиницю часу.

Ч. пульсу – величина, яка характеризує частоту серцевих скорочень за 1 хв., у нормі 60-80.

ЧОРНА РЕЧОВИНА – ядро екстрапірамідної системи, розміщене у ніжці великого мозку.

ЧУТЛИВІСТЬ – здатність організму сприймати подразнення навколишнього середовища або від власних тканин і органів.

Ч. больова – специфічний вид чутливості, спрямований на попередження пошкоджуючого або загрозливого впливу;

ч. вібраційна – ч. до низькочастотних коливань, різновид пропріоцептивної чутливості;

ч. вісцеральна – інтероцептивна ч., яка виникає під час збудження рецепторів внутрішніх органів;

ч. глибока – м'язово-суглобове відчуття положення тіла або окремих його частин у просторі;

ч. дискримінаційна – здатність розрізняти два однакові подразнення різної локалізації, що діють одночасно;

ч. диференціальна – здатність організму сприймати зміну інтенсивності подразнення;

ч. дотикова –сприйняття за допомогою нервових закінчень, або рецепторів, деяких подразнень навколишнього середовища (тепла, тиску, холоду тощо).

ч. екстерорецептивна – ч., що виникає під час збудження екстерорецепторів;

ч. інтерорецептивна – ч., що виникає під час збудження інтерорецепторів;

ч. слуху – ч. слухових рецепторів до звукових подразнень;

ч. с. абсолютна – мінімальна інтенсивність звуку, необхідна для розпізнавання звуку від постійного фону шумів;

ч. смакова – специфічна здатність людини і тварини реагувати на хімічний склад речовин, які потрапляють на рецептори ротової порожнини.

ЧХАННЯ – складний руховий процес, який виникає під час механічного подразнення рецепторів трійчастого нерва у порожнині носа.


Ш

ШВИДКІСТЬ ОСІДАННЯ ЕРИТРОЦИТІВ – показник зміни фізико-хімічних властивостей крові; вимірюється величиною стовпа плазми, що утворюється над цитратною кров'ю за 1 год в піпетці приладу Панченкова (мм); в нормі у чоловіків 2-10 мм/год., у жінок 2-15 мм/год.

Ш. руху крові лінійна – шлях, який проходить часточка крові за одиницю часу при ламінарній те­чії (в аорті – 0,4-0,5 м/с, в капілярах – 0,5 мм/с).

ш. р. к. об'ємна – об'єм крові, який протікає через поперечний розріз судини за одиницю часу (у дорослої людини в спокої

5 л/хв);

ШЛУНОК – орган травлення людини, що являє собою розширену частину травного каналу, розміщеного за стравоходом; виконує функції механічної і хімічної обробки їжі та евакуації хімусу до кишок.

Ш. ізольований – штучно утворений в експерименті хірургічним шляхом, цілком ізольований від великого шлунка малий шлунок з фістулою для одержання чистого шлунко­вого соку;

ш. і. Гайденгайна – ш., утворений шляхом перерізання всіх трьох шарів стінки шлунка;

ш. і. Клеменсєвича – ш., утворений з пілоричного відділу шлунка за умови збереження його іннервації та кровопостачання;

ш. і. Павлова – ш., утворений з фундальної або іншої частини шлунка за умови збереження його іннервації та кровопостачання.

ШЛЯХ НЕРВОВИЙ – скупчення проекційних нервових волокон у ЦНС висхідного або низхідного напрямку.

Ш. екстрапірамідний – низхідні ш. (ретикуло-, текто-, ізестибуло-спінальні), що починаються за межами пірамідних нейронів передньої центральної звивини півкуль великого мозку;

ш. пірамідний – низхідний ш. від пірамідних нейронів передньої центральної звивини півкуль великого мозку до передніх рогів спинного мозку; основний руховий шлях.

ш. п. бічний – ш., що має перехрест у довгастому мозку, проходить у складі бічного канатика спинного мозку;

ш. п. передній (шлях кортико-спінальний передній) – має посегментне перехрестя у спинному мозку, іде у складі переднього канатика;

ш. провідні ЦНС – групи нервових волокон ЦНС, які зв'язують різні її відділи, об'єднані морфологічно, топографічно, функціонально;

ш. п. ЦНС асоціативні – шляхи, що зв'язують окремі ділянки кори правої або лівої півкулі великого мозку;

ш. п. ЦНС комісуральні – шляхи, що зв'язують окремі ділянки правої і лівої півкулей великого мозку;

ш. п. ЦНС проекційні – шляхи, що зв'язують окремі ділянки головного і спинного мозку;

ш. спинномозкововий – висхідний ш., що йде від спинного мозку у складі латеральних канатиків до кори мозочка; проводить пропріоцептивну чутливість;

ш. с. задній – ш., який іде у складі задніх відділів латеральних канатиків через нижню мозочкову ніжку на однойменний бік мозочка;

ш. спинномозково-зоровогорбовий бічний – висхідний ш. від спинномозкових вузлів до вентролатеральних ядер таламуса протилежного боку; проводить больову і температурну чутливість;

ш. тонкий – висхідний шлях від пропріорецепторів до довгастого мозку і далі через таламус до кори великих півкуль;

ш. червоноядерно-спинномозковий – низхідний ш. екстрапірамідної системи від червоного ядра до передніх рогів спинного мозку.

ШОК – стан згасання функцій організму, обумовлений впливом на організм сильного патологічного подразника; характеризується порушенням діяльності ЦНС, кровообігу, дихання та обміну речовин.

Ш. спінальний – ш., обумовлений травмою спинного мозку.


Щ

ЩІЛЬНІСТЬ КАПІЛЯРІВ – кількість капілярів, які містяться в одиниці маси або об'єму тканини або в одиниці площі її зрізу.


Я

ЯДРО – скупчення нервових клітин у ЦНС, які виконують певну одну або кілька функцій.

Я. базальні – розміщені в глибині півкуль великого мозку, беруть участь у координації рухів, вегетативних та емоційних реакцій;

я. бліде – медіальна ділянка сочевицеподібного ядра, належить до екстрапірамідної системи, бере участь у координації складних рухів;

я. кіркового відділу аналізатора – центральна частина кіркового відділу аналізатора, зруйнування якої призводить до грубих порушень діяльності аналізатора;

я. сочевицеподібне – одне з базальних ядер, яке бере участь у регуляції рухів;

я. хвостате – поліфункціональне утворення ЦНС, яке входить до складу базальних ядер, бере участь у формуванні умовних рефлексів, пам'яті, емоційної поведінки тощо.

ЯЙЦЕКЛІТИНА – жіноча статева клітина, яка в результаті запліднення дає початок новому організму відповідного виду.

ЯМКА ЦЕНТРАЛЬНА – заглиблення в центрі жовтої плями сітківки, що характеризується найбільшою концентрацією і поверхневим розміщенням фоторецепторів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Биологический энциклопедический словарь / Под ред. М. С. Гилярова. – М.: Сов. энцикл., 1989.

2. Біологічний словник / За ред. К. М. Ситника,

В. О. Топачевського.– К.: Укр. рад. енцикл: Гол. ред., 1986.


3. Російсько-український словник фізіологічної термінології /

За ред. Б. В. Єсипенко, М. А. Кондратович.–К.: Вид-во АН УРСР, 1983.


4. Словарь-справочник по физиологии и патофизиологии дыха­ния / Под ред. В. А. Березовського. – К.: Наук. думка, 1984.


5. Словарь физиологических терминов / Отв. ред. акад.

О. Г. Газенко. – М.: Наука, 1987.


6. Тимченко А. Д. Краткий медико-биологический словарь. – К.: Вища школа, 1988.


7. Физиология человека / Под ред. Г. И. Косицкого. –

М.: Меди­цина, 1985.