А аберація – відхилення будови чи функції від норми. А. ока сферична
| Вид материала | Документы |
- Тема. Білки, їхня будова, класифікація та функції. Мета, 74.26kb.
- Укази Президента України про державну підтримку обдарованої молоді (квітень 2000 рік), 393.44kb.
- Тканини: епітеліальна, сполучна, м'язева І нервова, 184.79kb.
- Про затвердження Правил будови І безпечної експлуатації ліфтів Наказ Державного комітету, 1356.28kb.
- Здоров'я України від 01., 345.9kb.
- Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального, 2758.02kb.
- Повідомлення про відхилення тендерних пропозицій по торгам (тендеру) на закупівлю інженерні, 275.09kb.
- Правила будови І безпечної експлуатації навантажувачів, 1595.09kb.
- Тема. Функції та їх графіки, 243.69kb.
- Курс 4 Факультет медичний Підготував : ас. Кукуруза, 232.39kb.
Ф
ФАГОЦИТИ – клітини, здатні до фагоцитозу; термін запропонував І. І. Мечников.
ФАГОЦИТОЗ – процес активного поглинання і внутрішньоклітинного перетравлювання різних частинок фагоцитами.
ФАЗА – період у розвитку будь-якого явища.
Ф. асинхронного скорочення шлуночків серця – ф. серцевого циклу, початкова частина періоду напруження шлуночків, послідовне втягнення міокардіоцитів у скорочення; триває 0,05 с;
ф. деполяризації потенціалу дії – період, протягом якого відбувається повна зміна полярності електричних зарядів на внутрішній і зовнішній поверхнях мембрани клітини, яка перебуває у стані збудження;
ф. вигнання – період випорожнення шлуночків серця від крові;
ф. зрівняльна – однакова відповідь збудливої тканини на різні за частотою та силою подразнення; спостерігається у стані парабіозу;
ф. ізометричного напруження – фаза серцевого циклу, друга частина періоду напруження шлуночків, що відбувається при закритих клапанах; триває 0,03 с;
ф. ізометричного розслаблення серця – фаза серцевого циклу, друга частина діастоли шлуночків, настає після протодіастолічного періоду при закритих клапанах, відбувається прогресивне падіння тиску крові без зміни об'єму шлуночків; триває 0,08 с;
ф. максимального вигнання – ф. серцевого циклу, протягом якої зігнання крові зі шлуночків серця відбувається з максимальною швидкістю;
ф. наповнення серця – ф., протягом якої шлуночки серця заповнюються кров'ю;
ф. напруження серця – ф., протягом якої відбувається систола шлуночків серця;
ф. наркотична – одна з перехідних фаз від збудження до гальмування і в зворотному напрямку в корі великого мозку, що характеризується зниженням усіх умовних рефлексів;
ф. парадоксальна – зростання відповіді збудливої тканини на слабкіші та рідші подразнення порівняно з частішими та сильнішими подразненнями;
ф. перетворювання – період між початком електричної систоли (початок зубця Р на ЕКГ) та початком механічної систоли (початок 1-го тону ФКГ) серця;
ф. підвищеної збудливості – підвищення збудливості, яке виникає внаслідок попереднього збудження слідом за фазою відносної рефрактерності, відповідає слідовій деполяризації;
ф. повільного вигнання крові – ф. серцевого циклу, друга частина періоду вигнання крові з шлуночків серця триває 0,13 с;
ф. повільного наповнення шлуночків серця – ф. серцевого циклу, друга (завершальна) частина періоду наповнення шлуночків, триває 0,17 с;
ф. повільної реполяризації – другий період ф. реполяризації потенціалу дії, який характеризується повільною зміною полярності поверхні клітинної мембрани;
ф. п. перша – зростання працездатності, обумовлене підвищенням активності ЦНС, мобілізацією уваги і пам'яті, зростанням обмінних процесів тощо;
ф. п. друга – оптимальний рівень функціонування ЦНС, характеризується точними й раціональними робочими рухами тощо;
ф. п. третя – ф. зниження працездатності, обумовлена втомою;
ф. реполяризації потенціалу дії – ф., протягом якої розміщення електричних зарядів, характерне для збудження, змінюється на протилежне;
ф. субнормальної збудливості – стан зниженої збудливості, що виникає внаслідок попереднього збудження, відповідає слідовому позитивному потенціалу (слідовій гіперполяризації);
ф. ультрапарадоксальна – стан, що спостерігається у корі великого мозку, характеризується відсутністю умовних рефлексів на дію всіх позитивних (підкріплюючих) та наявністю їх у відповідь на дію гальмівних (непідкріплюючих) подразників;
ф. швидкого вигнання крові – ф. серцевого циклу, початкова частина періоду вигнання; триває 0,12 с;
ф. швидкого (пасивного) наповнення шлуночків – ф. серцевого циклу, початковий період наповнення шлуночків; триває 0,08 с;
ф. швидкої реполяризації потенціалу дії – перший період фази реполяризації потенціалу дії, який характеризується швидкою зміною полярності поверхні клітинної мембрани.
ФАЗОВИЙ АНАЛІЗ СЕРЦЕВОГО ЦИКЛУ – метод визначення тривалості різних періодів та фаз діяльності серця шляхом реєстрації полікардіограми.
ФАЗОВІ ЯВИЩА В КОРІ МОЗКУ – процеси, що відбивають зміну співвідношень між силою подразника та величиною умовної реакції; відбуваються послідовно в декілька фаз: зрівняльна, парадоксальна, ультрапарадоксальна, гальмівна (наркотична).
ФАЗОРЕНТГЕНОКАРДІОГРАФІЯ – метод отримання зображення серця в заданій фазі серцевого циклу.
ФАКТОР – рухома сила будь-якого процесу або одна з головних його умов.
Ф. абіотичний – сукупність умов зовнішнього середовища, що впливають на організм;
ф. антианемічний – внутрішній ф. (виробляється слизовою оболонкою шлунка) та зовнішній ф., що потрапляє в організм з їжею (міститься у сирій печінці, дріжджах тощо); відповідає за фізіологічне дозрівання кісткового мозку;
ф. антропічні – зміни, внесені в природу людською діяльністю, що впливають на органічний світ;
ф. біотичний – сукупність факторів органічного світу, які визначають умови існування організмів;
ф. гуморальні – утворені в різних тканинах і органах біологічно активні речовини, вплив яких на організм відбувається через рідинні середовища;
ф. екологічні – елементи середовища, які впливають на організм; поділяються на абіотичні, антропічні і біотичні;
ф. згортання крові – речовини, які забезпечують згортання крові та формування фібринних тромбів;
ф. з. к. І (фібриноген) – білок плазми крові, який під впливом тромбіну перетворюється на фібрин; є основою кров'яного згустка;
ф. з. к. II (протромбін) – глікопротеїд плазми крові, який є попередником тромбіну;
ф. з. к. Ш (тканинний тромбопластин) – фосфополіпротеїд плазми крові, який бере участь у перетворенні протромбіну на тромбін;
ф. з. к. IV – іони кальцію що міститься у плазмі крові, бере участь у всіх фазах згортання крові;
ф. з. к. V і VІ (проакцелерин і акцелерин) – неактивна і активна форми одного фактора плазми крові, що беруть участь у прискоренні утворення тканинної та кров'яної протромбінази і тромбіну;
ф. з. к. VІІ (проконвертин, стабільний ф.) – глобулін плазми крові, що забезпечує утворення тканинної протромбінази;
ф. з. к. VIII (антигемофільний ф.) – глобулін плазми крові, необхідний для формування кров'яної протромбінази; його відсутність викликає гемофілію А;
ф. з. к. IX (ф. Крістмаса, антигемофільний ф. В) – глобулін плазми крові, який разом з іншими факторами бере участь у створенні фактора з тромбоцитів; його відсутність викликає гемофілію В;
ф. з. к. X (ф. Стюарта-Прауера, протромбіназа) – білок плазми крові, що синтезується в печінці за участю філохінонів (віт. К), бере участь у створенні фактора III згортання крові і фактора 3 тромбоцитів;
ф. з. к. XI (попередник тромбопластину, антигемофільний ф. С) – глобулін плазми крові, необхідний для утворення кров'яної протромбінази, активує фактор IX; його відсутність викликає гемофілію С;
ф. з. к. XII (ф. Хагемана, контактний ф.) – глікопротеїд плазми крові, який, взаємодіючи з чужорідною поверхнею, спричиняє процеси згортання крові, фібринолізу, активування калікреїнкінінової системи;
ф. з. к. XIII (фібриназа) – глобулін плазми крові, що міститься у плазмі, клітинах крові і тканинах; необхідний для утворення фібрину;
ф. риску – загальна назва факторів, які збільшують можливість розвитку порушень діяльності організму;
ф. росту – речовина, яка здатна прискорювати поділ клітин, але не використовується при цьому як пластичний матеріал або джерело енергії;
ф. тромбоцитів 3 (тромбоцитарний тромбопластин) – фосфоліпід, який синтезується в тромбоцитах, вивільнюється після їх руйнування;
ф. тромбоцитів 4 (антигепариновий ф.) – білок, який синтезується у тромбоцитах і нейтралізує активність гепарину плазми;
ф. тромбоцитів 5 (фібриноген) – ф., що синтезується в тромбоцитах чи адсорбується з плазми на їхній мембрані; забезпечує адгезію та агрегацію тромбоцитів.
ф. тромбоцитів 6 (тромбостенін) – ф., що міститься на мембрані тромбоцитів, забезпечує ущільнення та скорочення кров'яного згустка за рахунок енергії АТФ, яку він розщеплює;
ф. тромбоцитів 10 (судинозвужувальний ф.) – серотонін, який адсорбується тромбоцитами з крові;
ф. тромбоцитів 11 (ф. агрегації) – АДФ і тромбоксан А2, які забезпечують агрегацію.
ФЕНОМЕН АКТИВНОГО ВІДПОЧИНКУ СЄЧЕНОВА – зменшення часу відновлення стомлених скелетних м'язів за умови виконання фізичних вправ протилежною групою м'язів.
Ф. віддачі – швидка зміна одного рефлексу на інший, який є антагоністичним до першого (напр., різке розгинання рефлекторно зігнутої кінцівки після припинення подразнення);
ф. Гайдингера – виникнення у полі зору при освітленні ока поляризованим світлом двох трикутників, з'єднаних вершинами в точці фіксації (щиток Гайдингера);
ф. "лійки" Шеррингтона – послідовна конвергенція аферентної імпульсації, що в кінці завершується загальним шляхом у вигляді лійки;
ф. Орбелі-Гінецинського – підвищення працездатності й скорочення часу відновлення стомленого скелетного м'яза під впливом подразнення симпатичних нервів;
ф. повторного входу збудження – виникнення циркуляції збудження в міокарді внаслідок локального збільшення його рефрактерності або блокади проведення імпульсу в одному напрямку;
ф. управління ритмом серця – відповідність частоти серцевих скорочень до частоти подразнення блукаючого нерва.
ф.Фареуса –Ліндквіста – зменшення в’язкості крові в капілярах;
ФЕНОТИП – сукупність ознак та властивостей організму, вияв яких обумовлений взаємодією генотипу з умовами зовнішнього і внутрішнього середовищ.
ФЕРМЕНТАТИВНО-ТРАНСПОРТНИЙ КОМПЛЕКС (КОНВЕЄР) – специфічна структура мембрани ентероцитів, яка складається з ферментів і транспортної системи, що забезпечує всмоктування безпосередньо з ферменту на вхід у транспортну систему.
ФЕРТИЛЬНІСТЬ – здатність зрілого організму давати життєздатних нащадків.
ФІБРИЛЯЦІЯ СЕРЦЯ – повна асинхронність скорочення міокардіоцитів, внаслідок чого припиняється функція серця як помпи.
ФІБРИН – нерозчинний у воді білок, утворений з фібриногену під впливом на нього тромбіну в процесі згортання крові.
ФІБРИНОКІНАЗА – протеолітичний фермент, який каталізує перетворення плазміногена на плазмін.
ФІБРИНОЛІЗ – процес розчинення фібрину, який здійснюється ферментами фібринолітичної системи.
ФІБРИНОЛІЗИН – фермент, що руйнує згустки крові, перетворюючи фібрин на розчинні продукти.
ФІЗІОЛОГІЧНИЙ – стосується процесів, які відбуваються в живому організмі.
ф. вартість роботи – величина затрачених фізіологічних резервів організму у процесі діяльності;
ф. працездатність – певний функціональний стан, який дозволяє виконати той чи інший обсяг фізичної роботи;
ф. характеристика трудової діяльності – вимоги до функціонального стану фізіологічних систем організму, необхідних для успішної діяльності;
ф. навантаження – різновид робочого навантаження, основний тягар якого припадає на опорно-руховий апарат;
ф. ідеалізм – суб'єктивно-ідеалістичне вчення, згідно з яким відчуття розглядаються як символи зовнішнього світу;
ф. затрати під час роботи – кількість використаних у процесі діяльності енергетичних речовин та ступінь напруження тієї або іншої функції, яка визначається окремо за різними показниками;
ф. основи раціонального харчування – харчування з урахуванням статі, віку, енергетичних витрат організму, умов праці та побуту, співвідношення білків, жирів, вуглеводів тощо;
ф. основи трудової діяльності – фізіологічні механізми й процеси, які забезпечують трудову діяльність людини.
ФІЗІОЛОГІЯ – медико-біологічна наука, яка вивчає процеси, що відбуваються в цілісному організмі та його частинах у їх взаємозв'язку між собою та з навколишнім середовищем.
ФІКСАЦІЯ ЗОРОВА – проекція зображення досліджуваного об'єкта на певне місце сітківки, яке відбувається шляхом зміни положення очного яблука.
ФІЛОГЕНЕЗ – історичний розвиток організмів і всього органічного світу. Термін ввів Е. Геккель.
ФІЛОХІНОНИ – жиророзчинні вітаміни, що беруть участь у синтезі протромбіну; містяться у шпинаті, капусті, томатах, печінці; нестача спричинює розвиток гіпопротромбнемії, геморагічного синдрому.
ФІСТУЛА – патологічний канал, що з'єднує порожнинний орган з поверхнею шкіри або слизової оболонки.
Ф. Басова – штучна нориця (свищ) шлунка собаки, накладена з метою експериментального дослідження секреторної та моторної функцій шлунка в умовах хронічного експерименту;
ф. Екка – метод вилучення печінки з кровообігу в експерименті на тварині шляхом портокавального анастомозу між нижньою порожнистою та ворітною венами з одночасним перев'язуванням останньої вище від сполучення;
ф. Екка-Павлова зворотна – портокавальний анастомоз між нижньою порожнистою і ворітною венами з одночасним перев'язуванням нижньої порожнистої вени вище від сполучення;
ф. експериментальна – штучне сполучення порожнини органа (шлунка, кишки тощо) або вивідної протоки залози (слинної, підшлункової тощо) з поверхнею тіла тварини;
ф. Тірі – ізольована ділянка тонкої кишки, один кінець якої наглухо зашито, а інший виведено на поверхню живота;
ф. Тірі-Велла – ізольована ділянка тонкої кишки, обидва кінці якої виводяться на поверхню живота.
ФЛЕБОГРАФІЯ – графічна реєстрація пульсових коливань стінки вени.
ФЛЕБОТЕНЗІОМЕТРІЯ – вимірювання периферичного венозного тиску.
ФЛОУМЕТРІЯ – визначення швидкості течії рідини або, наприклад, витрати крові без розтину судин.
Ф. ультразвукова – реєстрація допплерівського зрушення частоти ультразвуку при його відбитті від рухомих еритроцитів;
ф. електромагнітна – визначення сумарної різниці потенціалів, що відбиває індукційне електричне поле на всьому зрізі потоку крові.
ФЛЮКТУАЦІЯ СЕНСОРНА – коливання ступеня відчуття при незмінній інтенсивності подразнення.
ФОЛІЄВА КИСЛОТА – водорозчинний вітамін, що міститься в овочах, злаках, продуктах тваринного походження; синтезується мікрофлорою кишок, стимулює кровотворення.
ФОЛІКУЛІН – жіночий статевий гормон, що утворюється в яєчниках і впливає на розвиток вторинних статевих ознак.
ФОНОКАРДІОГРАФІЯ – реєстрація звукових коливань, які виникають внаслідок роботи серця.
ФОНОПУЛЬМОНОГРАФІЯ – метод оцінювання місцевих показників вентиляції легенів і наповнення іх повітрям.
ФОНОРЕЦЕПТОРИ – спеціалізовані механорецептори, адаптовані до сприймання акустичних подразнень.
ФОРМЕНІ ЕЛЕМЕНТИ КРОВІ – загальна назва клітин крові: еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів.
ФОТОПЛЕТИЗМОГРАФІЯ – метод реєстрації оптичної щільності тканини.
ФОТОРЕЦЕПТОРИ – первинночутливі рецептори, адаптивні до сприйняття світла.
ФОТОЕЛЕКТРОПЛЕТИЗМОГРАФІЯ – реєстрація змін об'єму органа, зумовлених його кровонаповненням.
ФРАКЦІЯ – частини, на які поділяється суміш рідин.
Ф. фільтраційна – частка ефективної ниркової течії плазми крові, яка підлягає ультрафільтрації в гломерулярному апараті нирки.
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ – пов'язаний з функціями організмів.
Ф. асиметрія півкуль – нерівнозначність функції правої та лівої півкуль головного мозку;
ф. залишкова ємність (ФЗЄ) – об'єм повітря, що міститься в легенях у кінці спокійного видиху, дорівнює сумі залишкового та резервного об'єму видиху;
ф. мобільність рецепторів – безперервна зміна збудливості працюючих рецепторів ЦНС.
ФУНКЦІЯ – діяльність і властивість клітини, органа, системи, організму, що проявляється як фізіологічний процес або сукупність процесів.
Ф. бар'єрна – захист організму або окремих його частин від впливу змін навколишнього середовища та збереження сталості фізико-хімічних та біологічних констант внутрішнього середовища організму;
ф. вегетативні – спільні ф. тварини і рослини (обмін речовин, розмноження тощо);
ф. генеративна – ф. організму, яка полягає у відтворенні собі подібного;
ф. нервової системи трофічна – безпосередній вплив нервової системи на трофіку тканини шляхом зміни кровопостачання, утилізації поживних речовин, інтенсивності метаболізму;
ф. статева – комплекс процесів, які включають: дозрівання статевих клітин, формування статевих мотивацій, статеву поведінку, статевий акт, процеси запліднення, вагітність, пологи, лактацію та подальше вигодовування потомства.
ф. фізіологічна – специфічна діяльність клітини, органа, системи або цілого організму.
Х
ХАРАКТЕР – сукупність основних характерних рис людини, які формуються внаслідок взаємодії спадкових задатків з навколишнім середовищем та проявляються в особливостях його поведінки і відношення до оточуючої дійсності.
ХВИЛІ І порядку – пульсові коливання тиску крові.
Х. II порядку – дихальні коливання тиску крові; поєднують кілька хвиль І порядку;
х. ІІІ порядку – повільні, неперіодичні коливання тиску крові, що залежать від активності судинорухового центру.
ХЕМОРЕЦЕПТОР – рецептор, подразником якого є зміна концентрації будь – яких речовин або їхніх іонів.
ХЕМОРЕЦЕПЦІЯ – сприйняття хеморецепторами дії хімічних подразників.
ХЕМОСТАТ – 1) фізіологічна система, що ґрунтується на принципі зворотного зв'язку і призначена для підтримки на сталому рівні напруження вуглекислого газу, кисню та концентрації водневих іонів; 2) апарат для безперервного культивування бактерій, який забезпечує оптимальні температурні умови, постійний доступ свіжого живильного середовища і одночасне видалення частини бактеріальної культури.
ХЕМОТАКСИС – рух рухливих клітин (лейкоцитів) до певних хімічних подразників (позитивний хемотаксис) або від них (негативний хемотаксис).
ХІМОДЕНІН – один з гормонів травного каналу: регулює його моторику, секрецію та всмоктування.
ХІМОЗИН – протеолітичний фермент шлункового соку.
ХІМОТРИПСИН – фермент підшлункового соку, перетравлює білки.
ХІМОТРИПСИНОГЕН – неактивний попередник хімотрипсину.
ХІМУС – рідкий або напіврідкий вміст тонкої кишки.
ХОДА – рухова активність, яка відбувається внаслідок складної координованої діяльності скелетних м'язів тулуба та кінцівок.
ХОЛАНГІОГРАФІЯ – рентгенологічне дослідження жовчних протоків після введення в них контрастної речовини.
ХОЛАНГІОМАНОМЕТРІЯ – метод визначення тиску в жовчних протоках.
ХОЛЕГРАФІЯ – метод рентгенологічного дослідження жовчних шляхів.
ХОЛЕДОХОСКОПІЯ – ендоскопічне дослідження жовчних проток.
ХОЛЕСТАЗ – порушення виділення жовчі, обумовлене порушенням її продукції (внутрішньопечінковий холестаз) або припиненням виведення жовчі через жовчні протоки (позапечінковий холестаз).
ХОЛЕСТЕРИН – речовина з групи стеринів, яка є джерелом утворення жовчних кислот, кортикостероїдів, статевих гормонів тощо.
ХОЛЕЦИСТОКІНІН – гормон ентеринової (кишкової) гормональної системи, що викликає скорочення та спорожнення жовчного міхура.
ХОЛЕЦИСТОТОМОГРАФІЯ – томографія жовчного міхура.
ХОЛІН – триметиламіноетиловий спирт, що міститься в злаках, сої, печінці, яйцях; в організмі людини і тварин є джерелом утворення ацетилхоліну і фосфоліпідів; нестача спричинює переродження печінки, нирок, інволюцію загруднинної залози.
ХОЛІНЕРГІЧНИЙ – чутливий до ацетилхоліну.
ХОЛІНЕСТЕРАЗИ – ферменти, які каталізують реакцію гідролізу медіатору ацетилхоліну.
ХОЛІНОРЕЦЕПТОРИ – структури клітин, які взаємодіють з ацетилхоліном і перетворюють енергію цієї взаємодії на енергію специфічного ефекту (нервового імпульсу або скорочення м'язів); розрізняють М- та Н-холінорецептори.
ХРОПІННЯ – розслаблення мускулатури м'якого піднебіння, глотки, язика та його западання під час спання на спині.
ХРОМОПРОТЕЇД – білок, до складу молекули якого як небілковий компонент входить забарвлена сполука; до хромопротеїдів належить гемоглобін, міоглобін тощо, які беруть участь у перенесенні і депонуванні кисню та вуглекислого газу.
ХРОНАКСІЯ – показник збудливості тканини, що є найменшою тривалістю впливу електричного струму силою (або напругою) в дві реобази, достатньою для виникнення збудження. Термін ввів Л. Лапік.
Х. конституціональна – х., властива всім тканинам, що не залежить від нервових зв'язків;
х. субординаційна – х., властива тканинам, що перебувають у природних зв'язках з ЦНС.
ХРОНОІНОТРОПІЯ – міогенний механізм саморегуляції скоротливості міокарда залежно від частоти його скорочення.
ХРОНОМІОРЕФЛЕКСОМЕТРІЯ – визначення часових характеристик рухових та мовних реакцій людини.
ХРОНОФОТОГРАФІЯ – вивчення фізіологічних процесів, які характеризуються переміщенням об'єкта спостереження, що грунтується на численному фотографуванні через певні проміжки часу.
ХРОНОЦИКЛОГРАФІЯ –хромофотографія циклічних рухів, або отримання зображення окремих маркованих точок рухомого об'єкта.