Geum.ru

А аберація – відхилення будови чи функції від норми. А. ока сферична

Вид материалаДокументы
Р радіопілюля
Радіорезистентність –
РАЦІОН – норма харчових продуктів для людини на певний відрізок часу. РЕАБІЛІТАЦІЯ
Р. канальцева
РЕАКЦІЯ відповідь організму або окремих його структур на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища. Р. активації
Реанімація –
Реверберація збудження
Регуляція –
Регургітація –
Резерв крові основний (лужний)
Р. еритроцитів осмотична –
Рекальцифікація плазми
Релаксин-гормон –
Реографія –
Реокардіографія –
Реоенцефалографія –
Ретикулум саркоплазматичний
РЕТИНОЛ (вітамін А) – жиророзчинний вітамін, який утворюється в організмі людини з каротину, що надходить з їжею. РЕТРАКЦІЯ
Рефлекс –
Рефлюкс –
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Р

РАДІОПІЛЮЛЯ – мініатюрний радіопередавач, який використовується для дослідження функції травного каналу (визначає концентрацію водневих іонів, тиск, температуру).

РАДІОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ – стійкість організму до дії іонізуючого випромінювання.

РАДІОСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ – підвищення радіочутливості біологічних об'єктів.

РАДІОТЕЛЕМЕТРІЯ – реєстрація на відстані різних параметрів діяльності фізіологічних систем організму.

РАДІОЧУТЛИВІСТЬ – чутливість біологічних об'єктів до дії іонізуючого випромінювання.

РАЦІОН – норма харчових продуктів для людини на певний відрізок часу.

РЕАБІЛІТАЦІЯ – комплекс заходів щодо відновлення втрачених чи ослаблених функцій організму.

РЕАБСОРБЦІЯ – процес зворотного всмоктування води і деяких речовин через біологічні мембрани.

Р. канальцева – зворотне всмоктування во­ди і деяких речовин з первинної сечі в кров;

р. облігатна – зворотне обов’язкове всмоктування води, натрію хлориду, амінокислот, глюкози тощо, яке відбувається в проксимальному відділі нефрону і не підлягає фізіологічній регуляції;

р. факультативна – зворотне всмоктування води і деяких іонів у дистальному відділі нефрону, яке фізіологічно регулюється.

РЕАДАПТАЦІЯ – процес повторного пристосування організму до умов навколишнього середовища.

РЕАКТИВНІСТЬ – основна властивість живого організму реагувати на вплив зовнішніх або внутрішніх факторів.

РЕАКЦІЯ відповідь організму або окремих його структур на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища.

Р. активації – зміна повільного, високоамплітудного ритму ЕЕГ (характерного для сну) на швидкий, низькоамплітудний ритм (характерний для неспання) при подразненні ретикулярного утворення стовбура мозку;

р. алергічна – прояв підвищеної чутливості до впливів чужорідних речовин;

р. анафілактична – алергічна р. на повторне введення чужорідних речовин;

р. антиген-антитіло – специфічне зв'язування антигену з відповідним антитілом, внаслідок чого утворюється імунний комплекс;

р. вестибуловегетативна – зміна артеріального тиску, частоти пульсу, дихання, потовиділення, температури тіла, секреції слини, що виникає при подразненні рецепторів лабіринту;

р. вестибулярна – р. організму у відповідь на адекватні (інерційно-гравітаційні сили) і неадекватні (температуру, електричний струм тощо) подразнення вестибулярного апарату;

р. депресорна – p. організму, спрямована на зниження артеріального тиску;

р. ідеомоторна – підвищення тонусу або слабке скорочення м'язів, яке виникає у людини при уявленні про рух;

р. ізогемаглютинації – р. визначення груп крові за стандартними сироватками;

р. клиностатична – зменшення частоти скорочень серця і зниження артеріального тиску після переходу з вертикального в горизонтальне положення;

р. крові активна – p., що визначається концентрацією в крові водневих (Н+) та гідроксильних (ОН-) іонів. Характеризується водневим показником (рН);

р. напруження – комплекс пристосувальних р. організму, спрямованих на мобілізацію його ресурсів;

р. підсвідома – р., яка відбувається внаслідок активації невеликої кількості нейронів ЦНС;

р. подвійної ізогемоаглютинації – р. визначення груп крові за стандартними еритроцитами;

р. порогова – р. збудливої тканини на дію порогового подразника;

р. пресорна – p., яка виявляється підвищенням артеріального тиску;

р. пристосувальна – р. організму на подразнення, що забезпечує урівноваження його з навколишнім середовищем і спрямована на збереження оптимального рівня життєвих процесів;

p. свідома – реакція, що відбувається внаслідок активації всіх нейронів ЦНС;

р. смакова – p., спрямована на аналіз харчових речовин;

р. субсенсорна – р. на подразник, інтенсивність якого лежить нижче від порога відчуття. Термін ввів Г. В. Гершуні;

р. фотохімічна – хімічна p., яка відбувається в сітківці ока під впливом світла.

РЕАНІМАЦІЯ – відновлення життєдіяльності вмираючого організму шляхом відповідних дій, спрямованих у першу чергу на відновлення кровообігу, дихання та діяльності вищих відділів ЦНС.

РЕВЕРБЕРАЦІЯ ЗБУДЖЕННЯ – тривала циркуляція імпульсів збудження між різними структурами ЦНС.

РЕВЕРСІЯ МЕМБРАННОГО ПОТЕНЦІАЛУ – виникнення під час збудження потенціалу протилежного знака відносно стану спокою: внутрішня поверхня клітини стає позитивною стосовно зовнішньої негативної.

РЕГУЛЯЦІЯ – сукупність процесів, спрямованих на забезпечення необхідних режимів функціонування біологічної системи і на досягнення певної мети.

Р. за відхиленням – автоматична зміна функціонування біологічного об'єкта, у якого сигналом для діяльності апаратів регуляції є відхилення;

р. за збуренням – автоматична зміна функціонування біологічного об'єкта, у якого діяльність регуляції викликається сигналом регульованого параметра.

р. вестибулярна – р. організму у відповідь на адекватні (інерційно-гравітаційні сили) і неадекватні (температуру, електричний струм тощо) подразнення вестибулярного апарата;

р. гормональна – p., що здійснюється гормонами;

р. гуморальна – p., що здійснюється через рідинні середовища організму, в яких містяться біологічно активині речовини;

р. нейрогуморальна – p., що здійснюється за участю нервової системи і гуморальних факторів (метаболітів, гормонів, медіаторів тощо), які передаються кров'ю, лімфою, тканинною рідиною;

р. нервова – сукупність реакцій ЦНС, спрямованих на забезпечення оптимального рівня життєдіяльності, підтримання гомеостазу й адекватної взаємодії організму з навколишнім середовищем;

р. умовнорефлекторна – p., що забезпечується умовними рефлексами.

РЕГУРГІТАЦІЯ – переміщення вмісту будь-якого порожнинного органа в напрямку, протилежному до фізіологічного.

РЕЗЕРВ ДИХАННЯ – різниця між максимальною вентиляцією легенів та хвилинним об'ємом дихання.

РЕЗЕРВ КРОВІ ОСНОВНИЙ (ЛУЖНИЙ) – показник буферної системи крові – об'єм вуглекислого газу в 1000 мл крові за умови, що парціальний тиск вуглекислого газу над кров'ю становить 5,2 кПа (40мм рт. ст.); у нормі дорівнює 520-570 мл.

РЕЗИСТЕНТНІСТЬ – стійкість до дії різних пошкоджуючих факторів.

Р. еритроцитів осмотична – здатність еритроцитів витримувати без пошкодження зниження осмотичного тиску;

р. осмотична еритроцитів максимальна – осмотичний тиск, при якому виникає повний гемоліз всіх еритроцитів, що визначається за концентрацією NaCl; в нормі 0,34 %;

р. о. еритроцитів мінімальна – осмотичний тиск, при якому починається гемоліз еритроцитів, що визначається за концентрацією NaCl; в нормі 0,52 %;

р. організму – стійкість організму до дії різних пошкоджуючих факторів, що реалізується на основі загальнобіологічного принципу гомеостазу;

р. капілярів – здатність стінок капілярів, що зазнають механічного впливу, зберігати цілісність.

РЕЗУС-АНТИТІЛА – антитіла, спрямовані проти одного з ізоантигенів резус-фактора або їх комбінації.

РЕЗУС-НЕСУМІСНІСТЬ – наявність у донора і реципієнта або у вагітної жінки і плода антигенних відмінностей за резус-фактором.

РЕЗУС-ФАКТОР – аглютиноген, який міститься в еритроцитах більшості людей (85%).

РЕКАЛЬЦИФІКАЦІЯ ПЛАЗМИ – метод дослідження здатності крові згортатися визначенням часу згортання цитратної плазми після додавання розчину кальцію хлориду.

РЕЛАКСАЦІЯ – 1) розслаблення скелетної мускулатури;

2) зняття психічного напруження.

Р. рецептивна – активне рефлекторне розслаблення шлунка під час ковтання і подразнення стравоходу їжею.

РЕЛАКСИН-ГОРМОН – гормон жовтого тіла та плаценти, який розширює симфіз лобкових кісток, сприяє нормальному перебігу пологів.

РЕНІН – фермент юкстагломерулярного комплексу нирок, що перетворює ангіотензиноген плазми крові на ангіотензин, який підвищує артеріальний тиск.

РЕНТГЕНОКІМОГРАФІЯ – метод реєстрації переміщень обмежених ділянок контура того чи іншого органа за допомогою рентгенівських променів.

РЕНТГЕНОФАЗОКАРДІОГРАФІЯ – рентгенографія серця в різні фази серцевого циклу.

РЕОБАЗА – мінімальна сила постійного електричного струму, здатна при необмеженій тривалій дії викликати збудження нерва або м'яза.

РЕОГРАФІЯ – метод дослідження пульсових коливань кровонаповнення судин, органів і тканин шляхом графічної реєстрації змін повного опору тканин до проходження струму високої частоти, слабкого за силою та напругою.

Р. інтегральна – сумарна оцінка кровонаповнення судин органів і тканин за допомогою реографічного методу;

р. поперечна – р. кінцівки, при якій електроди розміщені на одному рівні відносно її поздовжньої осі; використовується для оцінки функцій кровоносних судин певної частини кінцівки;

р. поздовжня – р. кінцівки, при якій електроди розміщені по її поздовжній осі; використовується для оцінки функцій кровоносних судин всієї кінцівки.

РЕОКАРДІОГРАФІЯ – метод оцінки серцевої діяльності та хвилинного об'єму серця реографічним методом.

РЕОКОРТИКОГРАФІЯ – різновидність реоенцефалографії, коли електроди накладають на поверхню кори півкуль великого мозку.

РЕОПЛЕТИЗМОГРАФІЯ – різновид плетизмографії, коли реєстрацію змін електричного імпедансу здійснюють за допомогою струмів високої частоти.

РЕОПУЛЬМОНОГРАФІЯ – метод кількісної оцінки величини крово- та повітронаповнення певних ділянок легенів та змін цих показників у процесі дихання.

РЕОСУБКОРТИКОГРАФІЯ – різновидність енцефалографії, коли електроди вводять у підкіркові структури головного мозку.

РЕОЕНЦЕФАЛОГРАФІЯ – дослідження мозкового кровообігу реографічним методом.

РЕПОЛЯРИЗАЦІЯ – відновлення вихідної різниці потенціалів між зовнішньою поверхнею мембрани і протоплазмою клітини, виникає після деполяризації.

РЕСПІРАЦІЯ – періодичність зовнішнього дихання; термін вживається також для позначення тканинного дихання.

РЕТЕНЦІЯ – компонент пам'яті: збереження набутої інформації.

Р. азоту – затримка азоту білка в організмі за умови позитивного азотистого балансу.

РЕТИКУЛОЦИТ – еритроцит , який має базофільну сітку.

РЕТИКУЛУМ САРКОПЛАЗМАТИЧНИЙ – система трубочок і цистерн волокна посмугованого м'яза, де зберігаються іони кальцію.

РЕТИКУЛЯРНА ФОРМАЦІЯ – сітчасте утворення, розміщене вздовж мозку, яке здійснює активацію кори великих півкуль, має низхідний вплив на спинний мозок

РЕТИНАЛЬ – форма ретинолу, яка відрізняється наявністю альдегідної форми.

РЕТИНАЛЬДЕГІД – форма ретинолу, що в сполученні з білком опсином утворює родопсин (зоровий пурпур).

РЕТИНОЛ (вітамін А) – жиророзчинний вітамін, який утворюється в організмі людини з каротину, що надходить з їжею.

РЕТРАКЦІЯ – зменшення об'ємів клітин, тканин або іншого морфологічного утворення (напр., кров'яного згустка) за рахунок скорочення деяких елементів його структури.

Р. згустка – скорочення (стягування) згустка крові або плазми, яке супроводжується виділенням сироватки (завершальний етап формування тромбу).

РЕФЛЕКС – реакція організму на подразнення, яка відбувається за участю ЦНС; за допомогою рефлексу організм швидко й цілеспрямовано реагує на зміни внутрішнього і зовнішнього середовища.

р. анальний – рефлекс на подразнення шкіри поблизу заднього проходу, викликає скорочення зовнішнього сфінктера прямої кишки;

р. антагоністичні – р., один з яких гальмує інший;

р. ахіллів – сухожильний р., при якому підошовне згинання стопи викликається ударом молоточка в ділянці ахіллового сухожилка;

р. Бабінського – повільне тонічне розгинання великого пальця стопи, що виникає при інтенсивному штриховому подразненні шкіри підошви; рефлекс фізіологічний у дітей до 2-2,5 року;

р. безумовний – відносно сталі стереотипні природжені реакції організму на вплив зовнішнього або внутрішнього середовища; відбуваються за участю ЦНС і не потребують для свого виникнення спеціальних умов;

р. вазовазальний – р . з інтерорецепторів одних судин на тонус інших;

р. вегетативний – р., який регулює діяльність внутрішніх органів та здійснює адаптаційно-трофічний вплив на різні функції соматичної нервової системи;

р. в. вісцеровісцеральний – в. р., при якому подразнення рецепторів одного внутрішнього органа впливає на діяльність іншого;

р. в. вісцеродермальний – в. р., при якому подразнення рецепторів внутрішнього органа викликають зміни на обмежених ділянках шкіри (напр., зміна чутливості);

р. в. дермовісцеральний – в. р., при якому подразнення певної ділянки шкіри викликає зміну діяльності відповідного внутрішнього органа;

р. вестибулярний – p., який виникає при зміні положення тіла в просторі;

р. випрямний – вестибулярний p., який забезпечує повернення тіла з неприродного стану в нормальний; здійснюється центрами середнього мозку;

р. внутрішньосерцеві – р., що виникають за участю внутрішньосерцевої нервової системи (напр., при розтягуванні правого передсердя ізольованого серця змінюється функція гемодинамічпо роз'єднаного з ним лівого шлуночка);

р. гастроентеральний – виникнення або посилення скорочень тонкої кишки у відповідь на подразнення шлунка;

р. Герінга – уповільнення пульсу під час затримки дихання на стадії глибокого вдиху;

р. Герінга-Брейера – група рефлекторних реакцій, які сприяють зміні фаз дихального циклу, регулюють глибину і частоту дихання залежно від ступеня повітронаповнення легенів;

р. Гольца – зменшення кількості серцевих скорочень (іноді припинення роботи серця) при подразненні інтерорецепторів черевної порожнини (напр., при постукуванні по стінці живота);

р. глотковий – скорочення м'язів глотки і гортані при подразненні рецепторів глотки і кореня язика;

р. депресорний – р. серцево-судинної системи, спрямований на зниження артеріального тиску;

р. дихальні – реакція організму на зміни зовнішнього або внутрішнього середовища, яка впливає на характер зовнішнього дихання;

р. д. захисні – рефлекторні зміни зовнішнього дихання, які запобігають або зменшують потрапляння в дихальні шляхи подразливих та пошкоджуючих речовин;

р. д. оборонні – рефлекторні зміни дихальних рухів, спрямованих на виведення з дихальних шляхів екзогенних або ендогенних подразників;

р. дихально-серцевий – зниження частоти серцевих скорочень у кінці видиху;

р. замикальний пілоричний – закриття пілоричного сфінктера шлунка під впливом кислого вмісту, який надходить у дванадцятипалу кишку;

р. захисний – загальна назва рефлексів, які виникають у відповідь на дію надмірного подразника і спрямовані на його усунення;

р. дуги аорти – депресорний р. підвищення тиску в ділянці дуги аорти, що спричиняє розширення судин, уповільнення та ослаблення серцевої діяльності; виникає зниження артеріального тиску крові;

р. зіничний – зміна діаметра зіниць (або однієї зіниці) залежно від освітлення;

р. інтероцептивний – p., що виникає при подразненні інтерорецепторів;

р. ковтальний – p., що виникає при подразненні рецепторів слизової оболонки глотки та кореня язика;

р. колінний – подразнення сухожилка чотириголового м'яза нижче надколінка, яке викликає розгинання нижньої кінцівки в колінному суглобі;

р. кремастерний – підтягнення яєчка при подразненні верхньо-внутрішньої поверхні стегна;

р. лабіринтний – виникнення ністагму при уповільненні чи прискоренні обертання тіла людини;

р. ланцюговий – безумовний р. який складається з великої кількості простих рефлексів, закінчення кожного з яких є сигналом для появи наступного;

р. ліктьовий згинальний – згинання передпліччя під час постукування в ділянці сухожилка двоголового м'яза плеча;

р. ноцицептивний – комплекс соматичних і вегетативних рефлексів, які виникають при больових подразненнях;

р. окосерцевий (р.Даніні-Ашнера) – короткочасне уповільнення пульсу та зниження артеріального тиску при натисканні на очні яблука;

р. орієнтувальний – р. на новизну, до якого входять рухові та вегетативні компоненти, а також активізація ЦНС;

р. підошовний – слабке подразнення підошви викликає згинання пальців і стопи;

р. порожнистих вен – пресорний pефлекс: підвищення тиску в отворах порожнистих вен та правому передсерді, що викликає посилення та почастішання серцевих скорочень;

р. поступальний – статичний вестибулярний p., який забезпечує підтримку положення в просторі всього тіла або окремих його частин, замикається в довгастому мозку;

р. рогівковий – змикання повік під час легкого дотику до рогівки ока;

р. руховий – р., функціональну основу якого становлять рецептори шкіри і пропріорецептори, нейрони ЦНС на всіх її рівнях, скелетна мускулатура;

р. саморегуляції дихання – подразнення рецепторів легенів під час вдиху викликає гальмування вдиху, під час різкого видиху виникає стимуляція вдиху;

р. свободи – природжена реакція на обмеження рухової активності;

р. синокаротидний – депресорний р. підвищення тиску в каротидному синусі викликає уповільнення та ослаблення діяльності серця і зниження тонусу судин;

р. соматичний – р. за участю соматичної нервової системи, що проявляється зміною тонусу скелетних м'язів або їх скороченням;

р. спинальні – р. які відбуваються за участю спинного мозку;

р. статевий – група p., зв'язаних з фізіологією відтворення, у тому числі і батьківські (вигодовування, виховання тощо);

р. статичний – вестибулярний p., що виникає при змінах положення тіла, замикається в довгастому і середньому мозку;

р. статокінетичний – вестибулярний p., що виникає при переміщенні тіла в просторі, здійснюється за участю центрів середнього мозку;

р. с. прямолінійний – нахил голови та згинання нижніх кінцівок під час прямолінійного прискорення;

р. сумаційний – посилення збудження у нервовому центрі після повторного подразнення або подразнення іншого центра, спостерігається на ранніх етапах утворення умовного рефлексу;

р. сухожильний – p., обумовлений подразненням пропріорецепторів у пасивно розтягнутому м'язі;

р. тонічний – p ., який забезпечує збереження положення тіла у просторі, взаємне розміщення його частин, рівновагу постановки тулуба, кінцівок і очей з положенням голови;

р. Тюрка – згинання задньої кінцівки тварини при хімічному або механічному подразненні її шкіри;

р. умовний – закономірно набута індивідуальна реакція організму на раніше індиферентний подразник; формується у людини та вищих тварин за обов'язковою участю кори великого мозку на базі безумовного рефлексу;

р. у. другого порядку – утворюється на основі сполучення індиферентного подразника з умовним, що викликав до цього стійкий умовний рефлекс першого порядку;

р. у. вищого порядку – утворюється на базі іншого умовного рефлексу;

р. у. гетеродинамічний – інструментальний умовний рефлекс, при якому рухова реакція спеціально вироблена і відрізняється від реакції на безумовний подразник;

р. у. запізнений – варіант наявного умовного рефлексу з тривалим періодом ізольованої дії умовного подразника;

р. у. інструментальний – умовний рефлекс у вигляді серії спеціальних рухів;

р. у. імітаційний – відтворювання однією твариною окремих дій чи поведінки іншої тварини;

р. у. класичний – рефлекс, який утворюється при сполученні двох подразників (індиферентного та безумовного);

р. у. коротковідставлений – умовний рефлекс, при утворенні якого підкріплення приєднується через 5-30 с після початку дії сигнального (умовного) подразника;

р. у. на період часу – р., для якого умовним подразником є певний проміжок часу;

р. у. натуральний – у. р. на подразник, який є природним подразником безумовного рефлексу (напр., виділення слини на вигляд їжі);

р. у. наявний – умовний рефлекс, при якому підкріплення використовується під час дії умовного подразника;

р. у. негативний – умовний рефлекс на поєднання індиферентного подразника з одним із видів внут­рішнього гальмування;

р. у. сенсорно-сенсорний – особливий вид класичного р. у., який утворюється при сполученні двох індиферентних екстероцептивних подразників;

р. у. ситуаційний – рефлекс на обставини досліду;

р. у. слідовий – рефлекс, при якому підкріплення діє через деякий час після припинення умовного подразнення;

р. Чермака – уповільнення пульсу на 8-10 ударів за 1 хвилину при настисненні на сонну артерію;

р. чотиригорбиковий – відповідь організму на дію несподіваного подразника;

р. шкірно-гальванічний – зміна потенціалу та електричного опору шкіри при подразненнях, що викликають емоційне збудження.

РЕФЛЕКСОМЕТРІЯ – вимірювання сили та швидкості рефлекторних реакцій.

РЕФЛЕКТОРНИЙ – який стосується рефлексу.

Р-на віддача – рефлекс, викликаний збудженням рецепторів розслабленого чи розтягнутого м'яза;

рефлекторна дуга – сукупність елементів, необхідних для здійснення рефлексу;

р-на д. двонейронна – дуга, яка складається з двох нейронів (аферентного та еферентного) і одного центрального синапсу;

р-на д. багатонейронна – дуга, яка складається з кількох нейронів (аферентного, одного чи кількох вставних та еферентного) і більше ніж одного центрального синапсу;

р-не кільце – шлях, яким проходять первинні імпульси від рецептора через центр до виконавчого органа і від нього в зворотному напрямку вторинні аферентні імпульси – до центру;

р-ний акт – поодинока рефлекторна дія; реакція м'яза, органа або всього організму, викликана рефлексом;

р-ний а. простий – реакція, яка виникає внаслідок певного рефлексу (напр., відсмикування руки);

р-ний а. складний – комбінація, набір дій, які виникають внаслідок кількох рефлексів (напр., погодженості рухів рук та ніг під час ходіння).

РЕФЛЮКС – пасивне переміщення вмісту порожнистих органів у зворотному напрямку.

РЕФРАКТЕРНІСТЬ – короткочасна повна або часткова втрата збудливості ткани­ни під час збудження і відразу ж після нього.

Р. абсолютна – короткочасна втрата збудливості під час збудження, коли повторні подразнення навіть високої інтенсивності не викликають повторного збудження;

р. відносна – короткочасне зниження збудливості після збудження, коли, для того щоб викликати нове збудження, подразнення має бути більше від порогового.

РЕФРАКЦІЯ – заломлення світлових променів.

Р. ока – заломлювальна сила оптичної системи ока, виражена в діоптріях.

РЕЦЕПТОРИ – високоспеціалізовані утворення, здатні сприймати і трансформувати енергію подразнення у нервовий імпульс.

Р. вторинночутливі – група клітин епітеліальної природи, спеціалізованих для виконання функції рецепторів (напр., рецептори слуху, зору, смаку тощо);

р. дистантні – p., що реагують на подразнення, джерело яких віддалене (напр., зорові, слухові тощо) від організму;

р. контактні – р., які сприймають подразнен­ня за умов його контакту з рецептором;

р. мономодальні – p., адекватним стимулом яких є тільки один будь-який подразник;

р. нюхові – рецептори, закладені в слизовій оболонці носа, належать до розряду контактних і збуджуються під час безпосереднього впливу на них різних хімічних под­разників;

р. опіатні – специфічні структури мембран клітин головного мозку, чутливі до наркотичних речовин;

р. первинночутливі – p., які сприймають подразнення безпосередньо закінченням аферентного нерва (напр., нервово-м'язові веретена);

р. полімодальні – р., які сприймають кілька різних видів адекватних подразників;

р. розтягнення – механорецептори, які сприймають розтягнення м'яза або сухожилка.

РЕЦЕПЦІЯ – процес трансформації (перетворення) енергії подразника на енергію нервового імпульсу.

РЕЦИПІЄНТ - суб'єкт, якому вливають донорську кров або роблять трансплантацію органа.

РЕЦИПРОКНА ІННЕРВАЦІЯ – іннервація взаємозв'язаних груп скелетних м'язів, при якій скорочення однієї групи супроводжується розслабленням іншої.

РЕЦИПРОКНІСТЬ – співвідношення між збудливими структурами, при якому збудження одних структур викликає гальмування інших і навпаки.

РЕЧОВИНА – вид матерії, сукупність дискретних (переривчастих) утворень (атоми, молекули, все те, що з них побудовано).

Р. Р – поліпептид, який розширює судини, посилює моторику кишок, слиновиділення; пригнічує виділення інсуліну і всмоктування натрію, виконує роль медіатора больової чутливості;

р. адренолітичні – речовини, які мають здатність блокувати (або послабляти) ефекти, що викликає адреналін. Розрізняють альфа- і бета-адреноблокатори.

р. адреноміметичні – речовини, схожі за своєю дією з адреналіном чи норадреналіном. Розрізняють альфа- і бета-адреноміметики;

р. безпорогові – речовини, які повністю не реабсорбуються в канальцях нирок і виділяються з сечею навіть при досить невеликих концентраціях їх у крові (інулін, креатин тощо);

р. біологічно активні – органічні сполуки (вітаміни, гормони, стимулятори росту тощо), що утворюються клітинами ендокринних залоз та іншими клітинами, потрапляють у малих концентраціях у кров і регулюють фізіологічні функції та обмін речовин в організмі;

р. гангліонарні – р., які впливають переважно на синаптичну передачу імпульсів у вегетативних гангліях;

р. курареподібні – p., які блокують нервово-м'язову передачу і викликають розслаблення скелетної мускулатури;

р. к. деполяризуючі – p., які викликають стійку деполяризацію постсинаптичної мембрани шляхом взаємодії з Н-холінорецепторами скелетних м'язів;

р. к. недеполяризуючі – p., які викликають зниження чутливості до ацетилхоліну Н-холінорецспторів скелетних м'язів;

р. порогові - p., які повністю реабсорбуються в канальцях нирок, якщо їхня концентрація в крові нижча від порога виведення (напр., глюкоза);

р. радіоактивні – речовини, до складу яких входять один або кілька ато­мів радіоактивних елементів;

р. радіоміметичні – сполуки, які при введенні їх в організм зумовлюють його реакцію, що нагадує радіаційний ефект;

р радіозахисні – р., введення яких в організм підвищує радіостійкість організму ;

р. симпатолітичні – сполуки, що мають здатність усувати ефекти, які викликаються подразненнями симпатичних нервів;

р. симпатоміметичні – речовини, які відтворюють ефекти подразнення симпатичних нервів;

р. харчові – органічні та неорганічні речовини, які входять до складу харчових продуктів (напр., білки);

р. холіноблокуючі – p., які блокують периферичні та центральні холінорецептори до дії ацетилхоліну без порушення процесу його утворення та виділення;

р. холіноміметиці – р., які викликають дію, характерну для збудження холінорецепторів.

РИБОФЛАВІН – водорозчинний вітамін, що міститься в зернобобових продуктах, овочах і продуктах тваринного походження; нестача спричинює пошкодження шкіри, порушен­ня зору.

РИГІДНІСТЬ – заціпенілість, викликана напруженням м'язів.

Р. децеребраційна – підвищення тонусу м'язів розгиначів тулуба та кінцівок, обумовлене повним порушенням зв'язку черво­ного ядра з вестибулярними ядрами;

р. воскоподібна – тривале збереження тулубом і кінцівками людини наданого положення; прояв екстрапірамідної ригідності;

р. екстрапірамідна – підвищення м'язового тонусу, однаково вираженого у всіх фазах активних та пасивних рухів, обумовлене пошкодженням екстрапірамідної системи.

РИТМ – рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зо­бражальних, рухових тощо).

Р. біологічний – циклічні коли­вання інтенсивності й характеру біологічних процесів і явищ; роз­різняють добові (циркадні), місячні та інші ритми;

p. електроенцефалографічний (ЕЕГ) – серія однотипних хвиль під час реєстрації електричної активності головного мозку; розрізняють альфа-, бета-, дельта-, тета-, сигма- та інші ритми ЕЕГ;

р. ЕЕГ альфа – ритмічні коливання біопотенціалів головного мозку з частотою 8-13 Гц і амплітудою 25-50 мкВ; реєструються у стані психічного та фізичного спокою у потиличній і тім'яній ділянках кори півкуль великого мозку;

р. ЕЕГ бета – один з основних ритмів ЕЕГ здорової людини з частотою 14-30 коливань за 1 с та амплітудою 15-20 мкВ; відображає активний стан головного мозку; найбільш ви­ражений в центральних і лобних ділянках півкуль великого мозку;

р. ЕЕГ дельта – ритм фонової біоелектричної активності головного мозку з частотою 0,5-3,5 коливань за 1 с, амплітудою 250-500 мкВ і більше; реєструється у дітей до 10 років, у дорослих – у стані сну чи наркозу;

р. ЕЕГ дихальний – 1) артефакт, пов'язаний з диханням внаслідок зміщення електродів; 2) ритм, що проявляється при погіршенні функціонального стану мозку; 3) результат впливу дихання на рівень синхронізації ЕЕГ;

р. ЕЕГ домінуючий – ритм, індекс якого перебільшує індекси інших ритмів на даній ділянці ЕЕГ;

р. ЕЕГ роландичний – специфічний періодичний ритм ЕЕГ з частотою 7-11 коливань за 1 с; реєструється тільки у людини в ділянці роландової борозни;

р. ЕЕГ сигма – один з видів фонової ЕЕГ, який реєструється в стані природного сну, має частоту 10-16 коливань за 1 с з наростанням амплітуди окремих потенціалів і зменшенням їх у кінці;

р. ЕЕГ стрес – ритмічна електрична активність частотою 4-7 коливань за 1 с, яка виникає в корі великого мозку, в лімбічних структурах і в стовбурі мозку при загальній активізації організму;

р. секундний – аперіодичні зрушення потенціалів кори великого мозку і підкіркових структур;

р. серця – регулярна діяльність серця, яка проявляється циклічними скороченнями і розслабленнями передсердь та шлуночків;

р. с. атріовентрикулярний – ритм, при якому ге­терогенний водій ритму розміщений в передсердно-шлуночковому вузлі;

р. с. ектопічний – р., що виникає при ектопічній автоматії;

р. с. ідеовентрикулярний – гетеротопний р. с., при якому водій ритму розміщений у провідній системі шлуночків (ритм серця III порядку);

р. с. номотопний – р. с., коли водієм ритму є синусний вузол (ритм серця І порядку);

р. с. штучний – ритм серцевих скорочень, обумовлений електричними імпульсами, що надходять від електростимулятора;

р. циркадний – біологічний ритм, що характеризує закономірні зміни інтенсивності фізіологічних процесів з інтервалами близько 24 год.

РІВЕНЬ АКТИВНОСТІ – ступінь мобілізації діяльності всіх структур організму, необхідний для виконання тієї чи іншої функції або завдання.

Р. деполяризації критичний – величина мембранного потенціалу, при досягненні якого виникає потенціал дії;

р. замикання рефлекторної дуги – центральна ланка рефлекторної дуги (місце з'єднання аферентних та еферентних нервових волокон рефлекторної дуги);

р. здоров'я – ознаки, які характеризують здоров'я даної особи (чи групи осіб).

РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИВОЇ МАТЕРІЇ – відносно однорідні біологічні системи, для яких характерний певний тип взаємодії елементів, просторовий і часовий масштаби процесів; розрізняють молекулярний, клітинний рівні, рівні органів, організмів, біологічних угруповань.

РІВНОВАГА АЗОТИСТА – рівновага між кількістю азоту, що поступив з їжею, та виділеного з організму.

Р. кислотно-основна (лужна) – відносна сталість активної реакції внутрішнього середовища організму, обумовлена спільною дією буферів.

РІДИНА АМНІОТИЧНА – p., яка заповнює порожнину навколо зародка; містить білки, жири, глюкозу, гормони, солі, вітаміни, а також продукти життєдіяльності плода, є проміжною зоною між організмом матері і плодом, має значення для підтримки гомеостазу, обміну речовин тощо.

Р. внутрішньоклітинна – рідинна фаза основної речовини цитоплазми і ядра клітин;

р. кровозамінна – рідина , яка використовується як замінник чи коректор крові;

р. міжклітинна – рідина, що заповнює міжклітинні й навколоклітинні простори тканин і органів, разом з кров'ю і лімфою є внутрішнім середовищем організму.

РІСТ – один з проявів індивідуального розвитку організму, пов'язаний із збільшенням живої маси.

РОБОТА – процес здійснення клітиною, органом або організмом властивих йому функцій; для людини – форма активності, спрямована на доцільну зміну та перетворення навколишнього середовища.

Р. динамічна – вид м'язової роботи, що характеризується періодичними скороченнями та розслабленнями скелетних м'язів, які сприяють переміщенню тіла або окремих його частин у просторі, а також виконанню певних дій;

р. статична – вид м'язової роботи, яка характеризується безперервним скороченням скелетних м'язів, які сприяють підтримці положення тіла або окремих його частин у просторі;

р. розумова – робота щодо сприймання та перероблення інформації;

р. фізична – робота, яка потребує нервово-м'язової активності.

РОДОПСИН – світлочутливий пігмент фоторецепторів, до складу якого входять білковий компонент опсин та небілковий за­барвлений компонент – ретиналь.

РОЗВИТОК ОРГАНІЗМІВ – індивідуальні морфологічні, фізіологічні й біохімічні зміни, що відбуваються в організмі від зародження до кінця життя, та подібні зміни в ряді поколінь.

Р. фізичний – сукупність морфологічних та функціональних ознак організму, які дозволяють визначати запас його фізичних сил, витривалість і працездатність.

РОЗГАЛЬМОВУВАННЯ – тимчасове усунення внутрішнього гальмування в корі великого мозку за рахунок поширення процесу збудження. Термін ввів І. П. Павлов.

РОЗМНОЖЕННЯ – властива всім організмам здатність відтворювати собі подібних осіб, що забезпечує безперервність і спадкоємність життя.

Р. статеве – p., яке відбувається шляхом злиття жіночої і чоловічої статевих клітин (гамет) з утворенням зиготи, з якої розвивається нова особина.

РОЗЧИН – однорідна фізико-хімічна система, в якій одна речовина рівномірно розподілена в іншій.

Р. гіпертонічний – р., осмотичний тиск якого перевищує осмотичний тиск крові і тканин організму;

р. гіпотонічний – p., осмотичний тиск якого нижчий від осмотичного тиску крові;

р. ізотонічний – p., осмотичний тиск та іонний склад якого тотожний осмотичному тиску та іонному складу крові організму;

р. ізотонічний – р., осмотичний тиск якого дорівнює осмотичному тиску крові і тканин організму;

р. кровозамінний – р., який вживається як замінник крові або для корекції її складу;

р. Рінгера – p., який за осмотичним тиском і хімічним складом подібний до плазми крові; містить іони натрію, калію, кальцію хлорид, натрію гідрокарбонат;

р. Рінгера-Локка – р. Рінгера, який додатково містить глюкозу;

р. Тироде – розчин Рінгера-Локка, насичений додатково киснем;

р. фізіологічний – ізотонічний р. натрію хлориду (для людини та вищих тварин – 0,9 %).

РУХ – один з проявів життєдіяльності, що обумовлює взаємодію організму та окремих його частин з навколишнім середовищем.

Р. автоматизовані – р., які відбуваються без свідомої регуляції; цілеспрямовані, розмірні за силою, амплітудою та швидкістю;

р. активні – р., обумовлені активним скороченням м'язів;

р. дихальні – р. грудної клітки та діафрагми, які спричинюють зміну міжплеврального (внутрішньогрудного) тиску;

р. д. парадоксальні – синхронні з фазами дихального циклу, але протилежно спрямовані рухи частини грудної клітки або діафрагми;

р. довільні (свідомі) – доцільні p., які контролюються свідомістю;

р. манежні – рухи по колу в стереотипному режимі, які спостерігаються при однобічному пошкодженні рухових структур ЦНС (мозочка, рухової ділянки кори півкуль тощо) у бік інтактної структури;

р. маятникоподібні – ритмічні скорочення та розслаблення ділянок кишок внаслідок скорочення і розслаблення його поздовжнього м'язового шару;

р. м'язові – р. в суглобах, а також скорочення, що фіксують положення тіла або його частин у просторі;

р. очей асоційовані – р. очей, коли обидва ока одночасно повертаються в один і той самий бік;

р. о. вестибулярні – рефлекторні мимовільні р. очей в бік, протилежний нахилу голови, зумовлені подразненням рецепторного апарату внутрішнього вуха;

р. о. дивергентні – симетричні р. очей з розведенням зорових осей;

р. о. конвергентні – симетричні р. очей зі зведенням зорових осей;

р. о. швидкі – симетричні р. очей тривалістю 0,1-1,5 с; реєструються під час швидкого сну;

р. пасивні – p., які виникають за рахунок зовнішніх зусиль, без активного скорочення м'язів;

р. стереотипні – мимовільні, одноманітні, безцільні, позбавлені виразності рухи;

р. фантомні – уявні рухи, які хворий відчуває, наприклад, в ампутованій кінцівці;

р. крові – переміщення крові в кровоносних судинах внаслідок поздовжнього градієнта тиску, викликане роботою серця;

р. к. залишковий – р. к. після повного припинення роботи серця;

р. к. ламінарний – р. к., при якому окремі її елементи переміщуються шарами паралельно повздовжній вісі судини;

р. к. осьовий – частина потоку крові у судинах малого діаметра, що характеризується утворенням кільцевого (у поперечному розрізі судини) шару чи кількох таких шарів з підвищеною концентрацією клітин, спостерігається під час пульсового кровотоку;

р. к. ретроградний – р. к. у протилежному до природного напрямі;

р. к. турбулентний – хаотичний р. к. перпендикулярний повздовжній вісі судини.

РУХЛИВІСТЬ НЕРВОВИХ ПРОЦЕСІВ – швидкість зміни збудження на гальмування і навпаки у корі великого мозку, яка визначається методом перероблення позитивних умовних рефлексів на негативні або навпаки.