Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів Київ 2005

Вид материала

Документы

Содержание Відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду без змін Повне або часткове скасування оскаржуваного рішення і направлення справи за новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанц Скасування рішення апеляційного суду і залишення у силі судового рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано апел Скасування судових рішень і закриття провадження у цивільній справі або залишення заяви без розгляду Рекомендована література Розділ iv. звернення судових рішень до виконання

Подобный материал:

• Гриф «Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних, 3820.01kb.
• В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
• М. О. Халімовського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 2166.16kb.
• Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти І науки України. Підручник для студентів юридичних, 2813.74kb.
• За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка апрн україни О. Л. Підопригори,, 9389.19kb.
• Київський університет туризму, економіки І права «Основи готельного менеджменту», 5077.65kb.
• О. Г. Мурашин Загальна теорія держави І права, 8097.86kb.
• Сливка С. С47 Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, пере-роб. І доп, 4452.28kb.
• Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний інститут ім., 1802.26kb.
• С. Б. Чехович елементарний курс міграційного права україни конспект, 2992.83kb.

§ 3. Процесуальний порядок розгляду справи судом

касаційної інстанції

Одержавши справу, суддя-доповідач здійснює її підготовку до касаційного розгляду, для чого протягом десяти днів готує доповідь, в якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі. Про наслідки проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення касаційним судом, суддя-доповідач інформує колегію суддів на попередньому розгляді справи, який має бути здійснено протягом п'яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем.

За наявності підстав для обов'язкового скасування судового рішення, встановлених статтями 338-341 ЦПК України, суд при попередньому розгляді справи скасовує судове рішення. Якщо немає підстав для скасування судового рішення, суд 506

касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін. У разі відсутності підстав для скасування судового рішення та для відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін, суд касаційної інстанції призначає справу до розгляду у касаційному порядку. Справа у всякому разі призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя зі складу суду, що розглядає це питання, дійшов висновку про необхідність такого розгляду. Ухвалення суду про призначення справи до судового розгляду підписується всім складом суду (ст. 332 ЦПК України).

Розгляд справи судом касаційної інстанції провадиться колегією у складі п'яти суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України (ч. 4 ст. 18 ЦПК України) в межах, встановлених ст. 335 ЦПК України. Суд у касаційному порядку перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або норм процесуального права у межах касаційної скарги та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Проте суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

У разі встановлення, що судові рішення ухвалені на підставі порушень закону, на які немає посилань у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції застосовує належний закон.

Перевірка законності судових рішень здійснюється судом касаційної інстанції лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд також має звернути увагу на фактичні обставини справи, обґрунтованість рішення, однак лише з погляду його законності, зокрема перевірити додержання ним норм, що регулюють доказування, які лягли в основу встановлення фактичних обставин справи. Так, порушення ст. 62 Конституції України про недопущення використання доказів, одержаних незаконним шляхом, характеризує незаконність рішення, якщо

507

§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали

на основі таких доказів були встановлені фактичні обставини справи.

Процесуальний порядок розгляду справи касаційним судом врегульований ст. 333 ЦПК України. Справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, зазначеними у главі 2 розділу «Касаційне провадження» ЦПК України. Розгляд справи відбувається у судовому засіданні, яке провадиться у приміщенні суду касаційної інстанції — Верховного Суду України з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права і обов'язки, і які подали касаційну скаргу на рішення, ухвалу суду, що розглядаються у касаційному порядку (ст. 324 ЦПК України).

Розгляд справи складається з системи послідовно вчинюваних процесуальних дій суду і'осіб, які беруть участь у справі. У призначений час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою, поданням та на рішення якого суду розглядається. Після цього з'ясовує, хто з осіб, які брали участь у справі, з'явився, перевіряє їх особу, а також повноваження представників, потім оголошує склад суду, а також прізвище перекладача і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи та інші процесуальні права і обов'язки.

У разі заявлення відводів, клопотань і заяв особами, які беруть участь у справі, іншими особами, які оскаржили рішення суду, з усіх питань, пов'язаних з розглядом справи в касаційній інстанції, вони вирішуються судом після заслуховування думки інших осіб, які беруть і не брали участі у справі, у порядку, встановленому ЦПК України.

Касаційний суд може відкласти розгляд справи у випадках неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, про яку немає відомостей, що їй вручена повістка. Суд може також відкласти розгляд справи за заявою особи, яка бере участь у справі, якщо повідомлені нею причини неявки будуть визнані судом поважними. Новий розгляд справи у касаційному порядку після її відкладення починається заново.

508

Неявка сторони, інших осіб, які беруть участь у справі, повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Суддя-доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст рішення суду, що оскаржується, та доводи касаційної скарги. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення. Першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. У разі оскарження рішення суду обома сторонами, першим дає пояснення позивач. У своїх поясненнях сторони, інші особи, які беруть участь у справі, мають право наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи. Суд може обмежити тривалість пояснень шляхом встановлення рівного проміжку часу для всіх осіб, які беруть участь у справі, оголосивши про це на початку судового засідання.

Після пояснення таких осіб суд касаційної інстанції у на-

радчій кімнаті ухвалює рішення. Під час розгляду справи у

касаційному порядку може бути оголошена перерва, після

закінчення якої розгляд справи продовжується або відкла-

;» дається.

V, § 4. Повноваження суду касаційної інстанції,

його рішення та ухвали

^с Повноваження суду касаційної інстанції — це сукупність його прав та обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції та апеляційної інстанції, ухвалених у цивільних справах, законність яких перевіряється у касаційному порядку. Такі повноваження суду касаційної інстанції визначені ст. 336 ЦПК України, відповідно до якої суд, розглянувши справу за касаційною скаргою, має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування судового рішення, що оскаржено, і направити справу на новий розгляд у суд першої або апеляційної інстанції; 3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити у силі рішення суду першої інстанції, що помилково було скасоване апеляційним судом; 4) постановити ухва-

509




Глава 22. Касаційне провадження

лу про скасування судових рішень і закрити провадження у порушеній цивільній справі або залишити заяву без розгляду; 5) скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду без змін (п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України) має місце тоді, коли суд касаційної інстанції визнає, що судові рішення відповідають принципу законності, ухвалені з додержанням вимог матеріального і процесуального права (ст. 337 ЦПК України), або з мотивів рішення вбачається, що мало місце порушення закону, але саме рішення є правильним за іншими підставами, що були чинними на час його ухвалення, або доцущені при ухваленні рішення порушення закону мають формальний характер і не вплинули на правильність оскарженого судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. 337 ЦПК України).

Повне або часткове скасування оскаржуваного рішення і направлення справи за новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 336 ЦПК України). Підставами для скасування судового рішення і передання справи на новий розгляд є його незаконність, яка виявилася у порушен- , ні або неправильному застосуванні норм цивільного процесуа- ] льного права. Відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове ; рішення підлягає обов'язковому скасуванню з направленням .< справи на новий розгляд, якщо: 1) справа розглянута неповно-важним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи ; підписано не тим суддею чи суддями, які розглядали справу; ; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення. Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише за умови, що ці порушення призвели до неправильного вирішення справи. 510

§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали

У випадках порушення закону, передбачених ч. 1 ст. 338 ЦПК України, що були допущені судом першої інстанції і не були усунуті апеляційним судом або допущені й апеляційним судом, після скасування судових рішень справа передається на новий розгляд суду першої інстанції. У разі допущення цих порушень лише апеляційним судом, справа передається на новий апеляційний розгляд.

Зазначені підстави збігаються з підставами для скасування рішення суду і передання справи на новий розгляд, визначеними ст. 311 ЦПК України для суду апеляційної інстанції.

Скасування рішення апеляційного суду і залишення у силі судового рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано апеляційним судом (п. З ст. 336 ЦПК України). Зазначені наслідки настають, якщо касаційним судом буде встановлено, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до вимог норм матеріального і процесуального права, правильно застосував належну норму матеріального права, яка регулює спірні правовідносини сторін, і розглянув справу відповідно до порядку, встановленого нормами цивільного процесуального права. У таких випадках суд касаційної інстанції скасовує помилково ухвалене рішення суду апеляційної інстанції і залишає у силі рішення суду першої інстанції (ст. 339 ЦПК України).

Скасування судових рішень і закриття провадження у цивільній справі або залишення заяви без розгляду (п. 4 ст. 336 ЦПК України). Касаційна інстанція скасовує судове рішення і закриває провадження у справі з підстав, передбачених ст. 205 ЦПК України, або скасовує судове рішення і залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених ст. 207 ЦПК України. Відповідно до п. 6 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо після смерті громадянина, який був однією зі сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Але якщо судом першої або апеляційної інстанції ухвалено законне, обґрунтоване і справедливе рішення, сама по собі смерть фізичної особи — сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для скасування такого рішення і закриття провадження у справі (ч. 2 ст. 310 ЦПК України).

511

Глава 22. Касаційне провадження

§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали


Скасування судового рішення і ухвалення нового рішення або зміна рішення без передання справи на новий розгляд (п. 5 ст. 336 ЦПК України). Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення або змінити його, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Повноваження суду касаційної інстанції реалізуються у рішеннях і ухвалах, постановлених ним відповідно до статей 19, 343-347 ЦПК України.

Судді, які розглядають справу у касаційному порядку, не мають права утримуватися від висловлювання думки щодо обговорюваних питань та правильності рішення, законність якого перевіряється у порядку касаційного оскарження. Міркування суддів, висловлені у нарадчій кімнаті, не підлягають розголошенню. Текст рішення і ухвали касаційного суду оформлюється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу при реалізації таких повноважень: 1) відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без зміни; 2) скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд; 3) скасування судового рішення і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду; 4) скасування судового рішення і залишення у силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції; 5) відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; 6) зміни або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішення питання по суті (ч. 1 ст. 336 ЦПК України).

Ухвала суду касаційної інстанції виготовляється у письмовій формі, за змістом має відповідати вимогам ст. 345 ЦПК України і містити: 1) вступну частину — час і місце її поста-новлення; найменування суду; прізвище та ініціали головуючого, суддів, секретаря судового засідання; найменування справи та осіб, які беруть участь у справі; 2) описову частину — короткий зміст вимог касаційної скарги і оскаржених судових рішень; узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також доводи та заперечення інших осіб, які 512

беруть участь у справі; встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини; 3) мотивувальну частину — мотиви і положення закону, якими суд касаційної інстанції керувався при постановленні ухвали; 4) резолютивну частину — висновок суду касаційної інстанції; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Якщо касаційний суд відхилив касаційну скаргу, то в ухвалі зазначається, чому саме він відхилив касаційну скаргу і не погодився з її доводами.

При скасуванні судового рішення і направленні справи на новий розгляд в ухвалі зазначається, у чому саме полягає неправильність судового рішення, які порушення права були допущені.

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення при реалізації ним свого повноваження, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, у разі скасування судових рішень, ухвалення нового або зміни рішення (ч. 2 ст. 344 ЦПК України).

Рішення суду касаційної інстанції має бути виготовлено у письмовій формі і за змістом відповідати вимогам ст. 346 ЦПК України.

Рішення складається з: 1) вступної частини — часу і місця його ухвалення; найменування суду; прізвища та ініціалів головуючого, суддів та секретаря судового засідання; найменування справи та осіб, які беруть участь у справі; 2) описової частини — короткого змісту вимог заявника і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а також вимог касаційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу; узагальненого викладу позицій інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин у справі; 3) мотивувальної частини — мотивів, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував судові рішення і ухвалив нове рішення; чи були порушені і ким невизнані або оспорені права і свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; назви статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався; 4) резолютивної частини — висновку

17 5-327 513

Глава 22. Касаційне провадження

про скасування чи зміну рішення, задоволення позову або відмову у позові повністю чи частково; про розподіл судових ■ витрат; строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Рішення та ухвали касаційної інстанції проголошуються за | правилами, встановленими ст. 218 ЦПК України (ст. 347 | ЦПК України). Вони набирають законної сили негайно після ] їх проголошення. З цього моменту скасовані рішення або ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу (ст. 349 ЦПК України).

Касаційний суд також розглядає касаційну скаргу на судові рішення, якщо вона була подана в установлені строки, але надійшла до суду після закінчення касаційного розгляду справи або ж строки на подання касаційної скарги у зв'язку з їх пропуском із поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду скарги.

При встановленні обґрунтованості скарги суд касаційної інстанції постановляє ухвалу або рішення відповідно до ст. 345 ЦПК України, і може за наявності підстав скасувати свою ухвалу або рішення (ч. 2 ст. 348 ЦПК України). Справа, яка була предметом касаційного оскарження і перевірки, після закінчення провадження по ній повертається протягом семи днів до суду, який її розглядав (ст. 352 ЦПК України). § 5. Провадження по перегляду судових рішень

у зв'язку з винятковими обставинами

Провадження по перегляду судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами, правове регулювання якого здійснено статтями 353-360 ЦПК України, є цивільною процесуальною гарантією, яка забезпечує законність рішень суду касаційної інстанції та захист прав осіб, які беруть участь у справі, і публічних інтересів. Зазначене провадження є різновидом касаційного оскарження (ч. 1 ст. 357 ЦПК України). Після перегляду судових рішень у касаційному порядку сторони та інші особи, які беруть участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право оскаржити такі рішення у зв'язку з винятковими обставинами, визначеними 514

§ 5. Провадження по перегляду судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами

ч. 1 ст. 354 ЦПК України. Ними є: 1) неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону; 2) визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.

Скарга про перегляд судового рішення може бути подана до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин за правилами подання касаційних скарг у касаційному провадженні. Скарга виконується у письмовій формі, а за змістом має відповідати вимогам, встановленим ст. 326 ЦПК України. До скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються. У разі недотримання вимог, що пред'являються до скарги, настають процесуально-правові наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК України, про що суддя-доповідач протягом десяти днів з дня їх отримання постановляє ухвалу.

Протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження скарги колегія у складі семи суддів вирішує питання про допуск скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами і витребування справи. На засідання суду особи, які беруть участь у справі, не викликаються. Питання вважаються позитивно вирішеними, якщо хоча б три судді дійшли висновку про допуск скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами і витребування справи. За результатами розгляду цих питань суд постановляє ухвалу. Постановлена ухвала про допуск скарги і витребування справи оскарженню не підлягає і надсилається до відповідного суду, а її копія надсилається разом з копією скарги особам, які беруть участь у справі, а у разі відмови — особі, яка подала скаргу. Якщо скарга подана за підстав визнання рішення міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною такою, що порушує міжнародні зобов'язан- • ня України, зазначені вище положення про допуск скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами і витребування справи не застосовується (ч. 6 ст. 356 ЦПК України).

Порядок провадження у зв'язку з винятковими обставинами здійснюється за правилами касаційного провадження, передбаченими ЦПК України, з урахуванням особливостей, визначених для виняткового провадження.

515

Глава 22. Касаційне провадження

§ 5. Провадження по перегляду судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами


Справа в порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами розглядається колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності, крім випадків, встановлених ч. З ст. 357 ЦПК України. Якщо після касаційного розгляду справи виявлено неоднакове застосування судами касаційної інстанції одного і того самого положення закону, то справа розглядається колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати. Головує на спільному засіданні Голова Верховного Суду України або один з його заступників.

За результатами розгляду справи у зв'язку з винятковими обставинами Верховний Суд України має повноваження:

1) відхилити скаргу і залишити рішення, ухвалу без змін;

2) повністю або частково скасувати судове рішення і направити справу відповідно на новий розгляд до суду першої, апеляційної або касаційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і залишити у силі судове рішення, що було помилково скасоване судом апеляційної або касаційної інстанції; 4) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду; 5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення по суті справи або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Якщо суд першої інстанції допустив порушення закону і вони не були усунені в апеляційному чи касаційному порядку або одночасно допущені судом першої, апеляційної і касаційної інстанції, Верховний Суд України скасовує всі рішення та ухвали у справі.

За наслідками розгляду справи у порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами Верховний Суд України ухвалює рішення у разі скасування судових рішень і ухвалення нового рішення по суті справи або зміни рішення, не передаючи справи на новий розгляд (п. 5 ч. 1 ст. 358 ЦПК України), в інших випадках — постановляє ухвалу (пункти 1-4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України). Ухвалені Верховним Судом України рішення і ухвали у справах у зв'язку з винятковими обставинами відповідно до ст. 360 ЦПК України набирають за-516

конної сили з моменту їх проголошення і оскарженню не підлягають.

Запитання для самоконтролю

1. Визначте суть і значення касаційного оскарження і перевіркирішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанції.
   
2. Хто є суб'єктами права касаційного оскарження рішень і ухвалсуду?
   
3. Яким є процесуальний порядок реалізації права касаційногооскарження?
   
4. Якими є форма, зміст, доповнення, зміна касаційної скарги,відкликання та відмова від неї?
   
5. Як відбувається підготовка справи до касаційного розгляду?
   
6. Який процесуальний порядок та межі розгляду справи судомкасаційної інстанції?
   
7. Які повноваження суду касаційної інстанції?
   
8. Назвіть підстави для скасування рішення і передачі справи нановий розгляд.
   
9. Визначте форму і зміст ухвал та рішень касаційної інстанції.
   

10. Як здійснюється провадження по перегляду судових рішень узв'язку з винятковими обставинами?

Рекомендована література

1. Шевчук П. І., Кривенко В. В. Апеляційне і касаційне оскарження судових рішень. — К., 2002.
   
2. Шевчук П. І. Апеляційне та касаційне оскарження судовихрішень. — К., 2002.
   

§ 1. Суть і значення перегляду рішень, ухвал суду, що набрали законної сили, у зв'язку...

Глава 23. Провадження по перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами

§ 1. Суть і значення перегляду рішень, ухвал суду,

що набрали законної сили, у зв'язку

з нововиявленими обставинами

Відповідно до ст. 361 ЦПК України рішення, ухвали судів, якими закінчено розгляд справи, а також судовий наказ, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Такий перегляд є процесуальним засобом, що забезпечує їх законність і обґрунтованість, захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави, а отже, й виконання завдань і досягнення мети цивільного судочинства.

Цей спосіб гарантує введення у сферу судового розгляду но-вовиявлених обставин, що не були його предметом з незалежних від суду та осіб, які брали участь у справі, причин, для встановлення можливого впливу на наслідки розгляду справи і скасування судових рішень, що не відповідають об'єктивній істині, правам і обов'язкам сторін.

Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами не є доповненням касаційного способу і різновидом його перевірки¹. Це самостійний вид перевірки їх законності та обґрунтованості. Дана відмінність полягає у характері

і Блинов В. И. Возобновление дел по вновь открьівшимся обстоятельствам. — М., 1968. — С. 7.

518

підстав перегляду, об'єктах і суб'єктах останнього, компетенції суду і процесуально-правовому становищі осіб, які беруть участь у справі.

У зв'язку з цим неточною є думка, що у зазначеній стадії суд не перевіряє законність та обґрунтованість рішень, які переглядаються, за винятком випадків злочинної фальсифікації доказів або перекладу, а лише фіксує наявність нововиявле-них обставин¹. Наявність або відсутність нововиявлених обставин, які не могли бути відомі заявнику, є однією з підстав перегляду судових постанов, тому що вони впливають на повноту обставин, які мають значення для справи, на висновки суду, тобто свідчать про необґрунтованість певного судового рішення. Оскільки вимога обґрунтованості рішення передбачена в законі (ст. 213 ЦПК України), то незаконність і необґрунтованість судового рішення визначають й інші підстави його перегляду в зв'язку з нововиявленими обставинами. Однак вони є не наслідком помилки суду, що тягне за собою скасування судових рішень в апеляційному і касаційному порядках (статті 309-312, 338-341 ЦПК України), а результатом виявлення нових обставин. Показання свідків, висновки експертів, зроблений переклад стають дефектними доказами, тому що мало місце порушення процесуального закону: наприклад, ст. 50 ЦПК України (свідок дав завідомо неправдиві показання), ст. 53 ЦПК України (експерт зробив завідомо неправдиві висновки), ст. 55 ЦПК України (перекладач зробив завідомо неправильний переклад). Отже, нововиявлені обставини характеризують незаконність та необґрунтованість судового рішення, а встановлення їх судом — це встановлення наявності чи відсутності таких властивостей у судовому рішенні.

Отже, перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судових рішень, ухвал і постанов, що набрали законної сили, є самостійним видом перевірки їх законності і обґрунтованості, процесуальним засобом, що забезпечує їх правильність з фактичного і правового боку, а також захист прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій та держави.

¹ Ломоносова Е. М. Пересмотр гражданских дел по вновь открьівшимся обстоятельствам. — X., 1970. — С. 7.

519

§ 2. Підстави перегляду рішень і ухвал суду у зв'язку з нововиявленими обставинами


Підстави перегляду судових рішень і ухвал у зв'язку з нововиявленими обставинами закріплені у систематизованому вигляді у ст. 361 ЦПК України. Ними є:

1. істотні для справи обставини, що не були і не могли бутивідомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
   
2. встановлені вироком суду, що набрав законної сили,завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильнийвисновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягло за собоюухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
   
3. скасування судового рішення, яке стало підставою дляпостановлення рішення чи ухвали, що підлягають перегляду;
   
4. встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщорішення суду не виконане.
   

Однак у чинному законодавстві відсутнє узагальнене визначення нововиявлених обставин, що викликає їх різне тлумачення в теорії і практиці цивільного процесу і призводить до помилок при їх застосуванні, а отже, до порушення прав осіб, які брали участь у справі.

За своєю юридичною природою нововиявленими обставинами є не тільки ті, які мають істотне значення для справи, матеріально-правові факти, що входять до складу підстав позову або висунутих проти нього заперечень, а й будь-які юридичні факти, що мають істотне значення для справ позовного, наказного і окремого провадження.

Нововиявленими обставинами можуть бути юридичні факти, що породжують процесуальні наслідки, тобто такі, які є причинами і умовами, що сприяли порушенню закону, прав та інтересів осіб, які брали участь у справі, та викликають наслідки кримінально-правового характеру.

На основі аналізу процесуальних норм, що регулюють цей спосіб перевірки законності та обґрунтованості судових рішень, можна виділити такі ознаки нововиявлених обставин:

1. наявність характеру істотності, тобто можливості впливуцих юридичних фактів на висновки суду про права та обов'язки сторін та інших осіб, які брали участь у справі, на законність та обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. Цим вони відрізняються від засобів їх доказування – джерел, доказів, що підтверджують такі обставини, івід нових доказів (нових, додаткових матеріалів), які можутьбути подані до апеляційної та касаційної інстанцій для підтвердження чи скасування скарги;
   
2. наявність їх у об'єктивній дійсності під час розгляду івирішення справи. Якщо вони з'являються після розгляду справи, то це вже будуть нові або змінені обставини, які не єпідставами для перегляду рішення суду зазначеним способом;
   
3. невідомість цих фактів для суду та осіб, які брали участьу справі, з незалежних від них причин. У статті 361 ЦПК України вказано на невідомість обставин особі, яка звертаєтьсяіз заявою про перегляд, тобто заявнику, а оскільки ним можуть бути всі особи, які брали участь у справі, то слід зазначити, що вони були невідомії їм, а не лише одній зі сторін. З урахуванням того, що справу вирішує суд й інформацію про її обставини він може одержати з інших джерел, треба визнати, що істотні для справи обставини не були відомі і йому. Томунововиявлені обставини – це ті, що не були відомі ні особам, які брали участь у справі, ні суду;
   
4. виявлення таких фактів особами, які брали участь у справі, після набрання рішенням законної сили.
   

Вищезазначені ознаки притаманні всім обставинам, визначеним ст. 361 ЦПК України, які є підставою для перегляду судових постанов у зв'язку з нововиявленими обставинами. Однак зазначені у пунктах 2, 3, 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підстави мають ряд специфічних ознак, чітко визначених у тексті наведеної норми права.

Підставам перегляду цивільних справ у зв'язку з нововиявленими обставинами, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України властиві лише загальні ознаки. На відміну від інших обставин, вони встановлюються судом, який переглядає справу.

У теорії і практиці процесу немає єдиної думки з приводу необхідності включення до складу нововиявлених обставин, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, перекручення або неправильності фактичних даних, які сталися внаслідок добросовісної помилки свідка, експерта, неумисної помилки в тексті документа, неумисного пошкодження їх, підміни тощо. Вони не охоплюються іншими пунктами ст. 361 ЦПК України, оскільки не встановлюються вироком суду, який набрав законної сили, і тому не можуть бути віднесені до ново-виявлених обставин.

Підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з ново-виявленими обставинами згідно з п. 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України є факти злочинної фальсифікації доказів або перекладу, що спричинили ухвалення незаконного рішення і були встановлені вироком суду, який набрав законної сили. Вони мають бути одержані із зазначених у законі джерел: показань свідків, висновків експертів, зроблених перекладів, підроблених документів або речових доказів, бути єдиними для підтвердження істотного для справи факту, спричинити ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення і встановленими вироком суду, що набрав законної сили.

Із загального правила, що характеризує преюдиціальну властивість судових актів, зроблено виняток щодо надання переваги вироку. Суд у кримінальному провадженні може дати іншу оцінку прийнятим у цивільному процесі доказовим матеріалам і визнати їх підробленими, неправильними, помилковими у кримінально-правовому аспекті, а не лише щодо свідків, експертів і перекладачів. Не виключено, що фальсифікація таких доказів може бути результатом вчинення злочинних дій іншими особами (спонукання до неправдивих показань, перекладу, висновку шляхом погрози, хабара тощо). І якщо внаслідок таких дій інших осіб вини свідків, експертів, перекладачів немає, перегляд справи з цих підстав можливий. Підставою для перегляду судового акта при виявленні завідомого підроблення документів може бути підтверджена вироком суду їх фальсифікація щодо осіб, які вчинили підроблення і використали завідомо підроблений документ як письмовий доказ у цивільній справі (ст. 358 КК України). Фальсифікація речового доказу може бути встановлена вироком суду в справах про шахрайство (ст. 190 КК України), умисне знищення майна (ст. 194 КК України), умисне знищення, підроблення документів, штампів, печаток (статті 357, 358 КК України) тощо, постановленим щодо осіб, які допустили фальсифікацію або умисне використання таких доказів у справі.

У судовій практиці виникло питання щодо того, як належить діяти у разі відсутності вироку, який встановлює такі обставини. Коли вирок не міг бути постановлений через відсутність складу злочину в діях зазначених осіб, рішення не переглядається у цьому порядку. Якщо у справі є достатня кількість даних про вчинення злочину, але заявник не повідомив про це слідчо-прокурорські органи, розслідування не проводилося і винні особи не були віддані до суду, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України провадження, пов'язане з переглядом справи у зв'язку з нововиявленими обставинами, належить зупинити, а відповідний матеріал надіслати для перевірки до прокурорсько-слідчих органів для вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності і за вироком суду допустити перегляд. У ході практичного застосування цих підстав (ст. 361 ЦПК України) трапляються випадки, коли факт суспільно небезпечного діяння не може бути встановлений вироком суду через закінчення строків давності, внаслідок акта амністії, помилування, недо-сягнення віку кримінальної відповідальності, у зв'язку зі смертю. У законодавстві відповіді на те, як діяти у такій ситуації, немає, а в літературі є міркування, що зазначення закону на вирок підлягає розширеному тлумаченню і охоплює не тільки вирок, а й інші судові та прокурорсько-слідчі акти1. Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» від 27 лютого 1981 р. № 1 роз'яснив, що на підтвердження наявності вказаних обставин суд може врахувати постанову слідчих органів за результатами розслідування, проведеного в порядку кримінального судочинства, якщо вона винесена у суворій відповідності до закону.

Підставою для перегляду судових постанов у зв'язку з ново-виявленими обставинами, передбаченою п. З ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду. Скасування такого акта може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтував дане судове рішення цим актом чи керувався вказаним актом, не посилаючись на нього прямо, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли скасування акта означає протилежне вирішення питання (п. 7 постанови).

Підставою для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, передбаченою п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є визнання неконституційним закону, який був застосований судом при вирішенні справи. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 147 Конституції України питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України вирішує Конституційний Суд України, то перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстав п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України можливий тоді, коли Конституційний Суд ухвалив рішення, яким визнав неконституційним закон, інший правовий акт чи їх окреме положення, яке було застосоване судом у рішенні щодо розгляду цивільної справи. § 3. Процесуальний порядок перегляду справи

у зв'язку з нововиявленими обставинами Право на звернення до суду з вимогою про перегляд судових постанов у зв'язку з нововиявленими обставинами мають сторони, інші особи, які беруть участь у справі (ст. 362 ЦПК України). Право на відкриття провадження, пов'язаного з переглядом судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, мають також громадяни та організації, до яких перейшли повноваження осіб, які брали участь у справі, у порядку правонаступництва (ст. 37 ЦПК України). Обмеження повноважень представника на вчинення певних процесуальних дій мають бути застережені у виданій йому довіреності (ст. 44 ЦПК України).

Процесуальні дії правомочних осіб щодо порушення цивільного процесу зумовлять позитивні правові наслідки тоді, коли вони будуть спрямовані на перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами належних судових постанов. Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦПК України ними можуть бути будь-які рішення і ухвали судів, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, першої, апеляційної та касаційної інстанцій та судові накази. Однак у теорії цивільного процесу з приводу перегляду ухвал суду першої інстанції зазначається, що перегляду мають підлягати заключні ухвали, що набрали законної сили (наприклад, про закриття провадження у справі, про залишення заяви без розгляду), та окремі ухвали1. Не всі, а лише ті ухвали, які самостійно набирають законної сили2.

Не можуть бути переглянуті ухвали, постановлені під час розгляду справ з питань, що мають підпорядковане значення, адже вони набирають законної сили не самостійно, а разом з рішенням. Коли ж такі ухвали постановлені без урахування істотних для справи обставин, вони впливають на законність та обґрунтованість судового рішення. Тому в таких випадках перегляду підлягає саме рішення.

Пленум Верховного Суду України у п. 2 зазначеної вище постанови роз'яснив, що об'єктом перегляду можуть бути ухвали суду першої інстанції про відмову в прийнятті заяви, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду та з інших питань, що набрали законної сили, якщо вони перешкоджають дальшому рухові справи.

Ухвали і рішення апеляційної та касаційної інстанцій будуть об'єктом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами тоді, коли такими судовими актами змінюється рішення суду першої інстанції, вноситься нове рішення, закривається провадження у справі чи залишається без розгляду позов.

Об'єктом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути лише судове рішення, ухвала суду в цілому. Однак тоді, коли рішення розв'язало декілька правових вимог (розірвання шлюбу, поділ майна і жилої площі, стягнення аліментів), об'єктом перегляду може бути і кожна з його частин, якою вирішена одна з таких вимог. Прямого зазначення на це у законі немає. Але Пленум Верховного Суду України у п. 2 зазначеної вище постанови роз'яснив, що рішення може бути переглянуте лише в частині тих вимог, які стосуються нововиявлених обставин.

Для відкриття провадження необхідно також, щоб процесуальні дії правомочних осіб були спрямовані на реалізацію зверненої до суду вимоги, оформленої у вигляді письмової заяви і поданої за підсудністю протягом встановленого для цього строку. У частині 1 ст. 364 ЦПК України передбачено, що заяви про перегляд рішення і ухвал чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами подаються відповідно до вимог ЦПК України щодо оформлення заяв до суду першої інстанції (тобто статей 119-121 ЦПК України).

У заяві зазначається: назва суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) особи, яка подає заяву і місце її проживання чи знаходження, а також інші особи, які брали участь у справі; дата ухвалення і зміст рішення, ухвали, про перегляд яких подано заяву; нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, ухвали і дата їх відкриття або встановлення; посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин. До заяви треба додати її копії відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі (частини 2, 3 ст. 364 ЦПК України).

У заяві можна порушити питання про перегляд рішення або ухвали в одній справі. Якщо нововиявлені обставини стосуються судових рішень щодо взаємопов'язаних справ, заява подається і розглядається у кожній справі окремо.

Згідно із ч. 1 ст. 363 ЦПК України заява подається до суду, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ, що підлягає перегляду у зв'язку із нововиявленими обставинами. Заяви можуть бути подані до відповідного суду протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що стала підставою для перегляду. За юридичною природою такий строк у літературі інколи прирівнюється одночасно як матеріально-правовий і процесуальний. На відміну від строків позовної давності, які забезпечують можливість примусового здійснення порушених чи оспорюваних прав учасників матеріально-правового спору, процесуальні строки забезпечують здійснення процесуальних дій щодо суду у відповідний проміжок часу. Статтею 362 ЦПК України встановлено тримісячний строк для подання заяви про перегляд судових рішень, тобто для виконання процесуальних дій. Тому він є процесуальним строком, який впливає на можливість примусової реалізації матеріальних прав, оскільки визначає час, протягом якого можливе здійснення процесуальних дій, необхідних для їх захисту. А після закінчення процесуальних строків така можливість зникає.

Зазначений строк згідно з ч. 2 ст. 362 ЦПК України обчислюється: 1) з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи (у випадках, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України); 2) з дня набрання законної сили вироком у кримінальній справі (у випадках, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України); 3) з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України (у випадках, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України); 4) з дня набрання законної сили рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду (у випадках, передбачених п. Зч. 2 ст. 361 ЦПК України).

Процесуальною гарантією забезпечення інтересів осіб, які беруть участь у справі, у разі пропуску строку з поважних причин є їх право на його поновлення.

Процесуальним діям сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, спрямованим на відкриття провадження, пов'язаного з переглядом судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, кореспондує обов'язок суду прийняти заяву до свого розгляду. З її прийняттям розпочинається цивільний процес. Заява підлягає розгляду в одному провадженні зі справою, у якій ухвалено судове рішення. Якщо справа не збереглася, заява може бути розглянута лише після відновлення судового провадження за правилами ЦПК України

Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, мають можливість здійснювати процесуальні дії, спрямовані на реалізацію суб'єктивних прав та обов'язків у цій стадії. Оскільки згідно зі ст. 363 ЦПК України перевірку судового акта у зв'язку з нововиявленими обставинами здійснює той суд, рішення, ухвала, судовий наказ якого переглядається, порядок провадження і правове становище осіб, які беруть участь у справі, є такими, якими вони встановлені для тієї стадії, що закінчилася прийняттям належного акта, який став об'єктом перегляду цим способом, з урахуванням, безумовно, його специфіки, тобто для суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Тут не діють правила про зміну і визнання позову, укладення мирової угоди, оскільки мета цієї стадії, а у зв'язку з цим – і повноваження суду, є іншими. Але особа, яка порушила процес, може відмовитися від заявленої вимоги щодо перегляду судового акта у зв'язку з нововиявленими обставинами. І такі розпорядчі дії перебувають під контролем суду.

Особи, які брали участь у справі, але не спрямовували своїх дій на відкриття провадження, у цій стадії можуть вступити в процес. Частина 1 ст. 365 ЦПК України передбачає для цього таку гарантію, як обов'язок суду повідомити їх про час і місце розгляду справи. Права цих осіб на вступ у процес реалізуються поданням письмової або усної заяви останніми або уповноваженим ними представником. Неявка осіб, які брали участь у справі, в судове засідання, не перешкоджає розглядові справи. Однак якщо вони не з'явилися з поважних причин, суд може відкласти її перегляд.

Розглядаючи заяву, суд зобов'язаний перевірити її обґрунтованість. За наявності передбачених законом підстав він постановляє ухвалу про задоволення щодо перегляду рішення, ухвали і скасовує їх. При необґрунтованості заяви суд відмовляє у її задоволенні (ч. 2 ст. 365 ЦПК України).

Після скасування рішення, ухвали або судового наказу, справа розглядається судом за правилами, встановленими ЦПК України для певної судової інстанції.

Ухвала суду про задоволення заяви щодо перегляду рішення, ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами як така, що не перешкоджає дальшому рухові справи, оскарженню не підлягає, а ухвала про відхилення такої вимоги може бути оскаржена у встановленому порядку особами, які брали участь у справі (п. 17 ч. 1 ст. 293, ст. 366 ЦПК України).

Ігнорування судом при розгляді справ ознак нововиявле-них обставин і встановленого порядку перегляду справ призводить до постановлення незаконних ухвал. Так, М. звернулася до суду із заявою про перегляд рішення у зв'язку з ново-виявленими обставинами, ухваленого за її позовом до Ш. про поділ сумісно нажитого у період шлюбу майна, у тому числі запасного двигуна до автомобіля «Москвич» (у задоволенні позову цим рішенням було відмовлено за відсутністю двигуна). Заявниця зазначала, що оскільки з часом двигун було виявлено у гаражі відповідача, що підтверджується доповідною міліції, вона просить стягнути з відповідача половину вартості двигуна. Районний суд розглянув заяву і виніс ухвалу, якою скасував своє попереднє рішення і визнав за М. право власності на половину двигуна.

Але районний суд помилково визнав нововиявленими обставинами знайдений у Ш. запасний двигун до автомобіля «Москвич» . Адже з пояснень заявниці у судовому засіданні і показань свідка К. вбачається, що двигун був придбаний Ш. до розірвання шлюбу заявницею і до розгляду спору про поділ майна в суді. Відсутність двигуна не давала суду підстав для виключення його зі складу сумісно нажитого подружжям майна, а була обставиною, що зумовлювала необхідність перевірки місця знаходження двигуна та його вартості. Це свідчить про неповноту дослідження обставин у справі. Тому виявлення у відповідача двигуна після розгляду справи про поділ майна не може розглядатися як нововиявлена обставина.

Крім того, у разі скасування рішення, ухвали, судового наказу, справа розглядається судом за правилами, встановленими ЦПК України (ч. З ст. 365). А це означає, що зазначені процесуальні дії виконуються у тій самій справі, у якій ухвалено рішення, яке переглядається, і мають закінчитися ухваленням нового рішення з додержанням усіх процесуальних норм встановленого ЦПК України порядку. Але суд завів нову справу, у якій навіть відсутня копія рішення, що переглядається. Розглянувши справу по суті, суд виніс замість рішення ухвалу, не дотримавши вимог ст. 197 ЦПК України.

В іншій справі судова колегія у цивільних справах Верховного Суду України, відхиляючи касаційну скаргу заявника, зазначила, що посилання на наявність помилок у висновку експерта, який досліджувався та оцінювався судом, а викладені в ньому обставини були відомі заявнику, не може бути підставою для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, за правилами перегляду їх у зв'язку з нововиявленими обставинами1.

Запитання для самоконтролю

У чому полягає провадження по перегляду судових рішень, ухвал і наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами

Що таке нововиявлені обставини як підстави для переглядурішень, ухвал і наказу суду

Хто має право на звернення до суду щодо відкриття провадження про перегляд судових рішень, ухвал і наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами Процесуальний порядок реалізації цього права.

Яким є процесуальний порядок розгляду заяв про переглядрішень, ухвал і судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами


Рекомендована література

Ломоносова Е. М. Пересмотр гражданских дел в связи с вновьоткрьівшимися обстоятельствами. – Львов, 1972.

Кравченко І. Перегляд судами справ у зв'язку з нововиявленими обставинами // Рад. право. – 1977. – № 5.

Блинов В. И. Возобновление дел по вновь открьівшимся обсто-ятельствам. – М., 1968.


РОЗДІЛ IV. ЗВЕРНЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ ДО ВИКОНАННЯ