Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Відділ освіти Жовтневої райдержадміністрації Матеріали засідання науково-методичної ради

Вид материала

Диплом

Содержание ІІІ. Напрямки і зміст діяльності VІ. Дострокове припинення 2. Актуальність і доцільність створення кластеру Регіональний соціокультурний освітній кластер Цілі функціонування кластеру Основною метою політики кластеру у сфері соціальноекономічного, культурного, освітнього розвитку регіону Основними принципами кластерної освітньої політики в регіоні є Визначення і застосування інноваційних підходів Серед першочергових завдань регіональної освітньої політики Економічне обґрунтування Позитивні ефекти кластерної взаємодії Суб'єктами кластеру відповідно до Закону «Про інноваційну діяльність» (Розділ 1, ст.5, п.1) Органи управління Умови інтеграції Налагодження ефективного співробітництва суб’єктів кластерної системи на практиці потребує

Подобный материал:

• Які провадять самі навчальні заклади, методичні кабінети (центри) відділів/управлінь, 189.34kb.
• План роботи комунального закладу «запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної, 2769.22kb.
• Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 1031.24kb.
• Полтавська обласна рада Головне управління юстиції у Полтавській області Полтавський, 188.87kb.
• Анотований перелік навчально-методичної літератури, що видана з грифом Міністерства, 100.96kb.
• Управління освіти І науки облдержадміністрації Комунальний заклад, 170.37kb.
• Науково-методичне забезпечення модернізації системи освіти. Методичний вісник №46., 5281.3kb.
• Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені василя сухомлинського, 1209.87kb.
• Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, 1205.36kb.
• Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кафедра виховання, 2631.52kb.

ІІІ. Напрямки і зміст діяльності

• Пошук і систематизація прогресивних ідей, які сприяють модернізації змісту освіти, визначенню ціннісних орієнтацій всіх учасників освітнього процесу.
  
• Проведення педагогічних досліджень і формування аналітичних висновків з інноваційних напрямів розвитку освіти.
  
• Проектування нових освітніх моделей, які відповідають сучасним завданням освіти.
  
• Розробка і апробація програмно-методичних комплексів, методик, дидактичних засобів тощо новаторського типу з предмету, освітніх галузей, напрямкам педагогічної діяльності.
  
• Підготовка науково-методичних рекомендацій щодо інноваційних напрямків педагогічної діяльності.
  
• Ініціація конференцій, творчих конкурсів, майстер-класів, педагогічних марафонів тощо.
  
• Педагогічна підтримка творчих об’єднань учнів.
  

ІV. Організація роботи

• Представлення заявок на відкриття Майстерні;
  
• Попередня зустріч учасників Майстерні і з’ясування запиту на педагогічний досвід;
  
• Складання програми Майстерні;
  
• Діяльність Майстерні;
  
• Експертиза результатів роботи Майстерні на засіданні районної (міської) науково-методичної ради;
  
• Видання і розповсюдження по освітнім закладам району матеріалів Майстерні.
  

V. Вимоги до змісту програми, діяльності учасників Майстерні,

оформлення матеріалів

Програма Майстерні включає:

1. Пояснювальну записку, в якій визначається мета Майстерні, зміст, методи, форми організації діяльності учасників Майстерні.

2. Зміст програми у виді тематичного планування.

3. Очікувані результати (вимоги до знань і умінь учасників майстерні і методи перевірки цих результатів).

4. Список літератури.

Програма роботи Майстерні затверджується зав. районними (міськими) методичними кабінетами (центром).

В програмі і плані роботи Майстерні відображається зміст діяльності її учасників:

1. Демонстрація вчителем-майстром професійного творчого досвіду з конкретного напрямку (проведення уроку або серії уроків).

2. Представлення учителем-майстром учасникам майстерні системи свого творчого професійного досвіду.

3. Спільне відпрацювання учасниками Майстерні і вчителем-майстром методичних підходів і способів розв’язання проблеми, зазначеної у програмі (індивідуальні консультації з розробки учасниками майстерні уроків).

4. Спільне відвідування і аналіз уроків, розроблених учасниками майстерні з теми, що засвоюється.

5. Рефлексія учасників Майстерні набутого досвіду (аналіз рівня оволодіння досвідом учителя-майстра).

6. Надання допомоги учасникам Майстерні у визначенні завдань саморозвитку і складання індивідуальної програми роботи з самоосвіти у контексті вивченого досвіду (індивідуальні консультації за запитом).

Матеріали за підсумками роботи Майстерні пред’являються на науково-методичну раду у друкованому та електронному варіантах (шрифт Time New Roman 14, інтервал 1,5, поля: верхнє 2 см, нижнє 2,5 см, ліве 2.5, праве 1,5).


VІ. Дострокове припинення

Майстерня може бути закрита наказом начальника відділу освіти на будь-якому етапі роботи у зв’язку з невиконанням програми.


Додаток № 1


Конценція

діяльності регіонального інноваційного соціокультурного,

освітнього кластеру «Якісна освіта кожній дитині

Миколаївщини: спільні зусилля – спільне майбутнє»


1. Зміст

1. Актуальність і доцільність створення кластеру.
   
2. Цілі функціонування кластеру.
   
3. Визначення основних інноваційних послуг.
   
4. Економічне обґрунтування.
   
5. Інформація про учасників.
   
6. Інформація про органи управління.
   
7. План-проспект.
   

2. Актуальність і доцільність створення кластеру

Сучасні виклики, що стоять перед освітою регіонів України, зумовлюють необхідність пошуку інноваційних підходів до формування нової освітньої регіональної політики, модернізації системи управління її розвитком.

Серед інновацій, що сприяють активізації регіонального поступу, вагоме місце належить використанню потенціалу та переваг співробітництва, що сприятиме розвитку заявлених напрямків, посилить економічну, соціальну, культурну єдність країни, уможливить доцільність та раціональність першочергового виконання різних освітянських завдань.

Широкомасштабне запровадження Угод щодо регіонального розвитку з метою оптимізації мережі навчальних закладів з урахуванням демографічної і економічної ситуації та необхідності підвищення якості освіти передбачене також Національним планом дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженим Указом Президента України від 27.04.2011 № 504/2011, дорученнями Президента України від 11.06.2010 № 1-1/1154, Кабінету Міністрів України від 22.07.2011 № 3547/18/1-09 тощо.

Пошук та задіяння інноваційних підходів до регіонального розвитку освіти, оптимізації мережі освітніх закладів – вимога часу, умова раціонального використання наявних на місцевому рівні ресурсів, оптимального використання потенціалу внутрішнього ринку, активізації освітніх ініціатив і поєднання їх з ініціативами підприємництва та громадськості щодо ефективного розвитку освітніх завдань. Інноваційні підходи до регіонального розвитку, налагодження ефективного діалогу на рівні «держава – регіон – громада» дозволять «розблокувати» процеси соціально-економічного зростання на регіональному рівні – основи досягнення динамічного, збалансованого розвитку регіонів, зростання добробуту громадян України, зняття соціальної напруги.

Принциповою відмінністю сучасної системи освіти від попередніх є створення умов для поєднання державних, суспільних, корпоративних і недержавних форм управління системою освіти на різних рівнях.

Упродовж останніх років розвиток кластерів стає одним із пріоритетів економічної політики у регіонах України. Створення та розвиток кластерів визнано одним з найважливіших напрямів у стратегіях розвитку багатьох регіонів, у яких уже розпочато реалізацію кластерних ініціатив спільними зусиллями облдержадміністрацій, бізнесу, міжнародних та неурядових організацій. На зміну застарілим стратегіям регіонального розвитку створюються нові, побудовані на кластерному підході, що стимулюють продуктивні матеріальні, людські, інтелектуальні інвестиції до освітньо-технологічних інноваційно-зорієнтованих регіональних комплексів.

Регіональний соціокультурний освітній кластер серед іншого - формує міцне підґрунтя для вирішення питання пошуку, виявлення, супроводу обдарованої дитини, її розвитку та можливостей реалізації на регіональному, державному, міжнародному рівнях, її майбутньої професійної освіти, й професійної зайнятості в умовах регіональної інфраструктури, прискорює зростання освітнього конкурентного потенціалу території Миколаївської області, забезпечує соціальну стабільність, слугує освітнім «клеєм» суспільства, що об’єднує громаду навколо вирішення питань пов’язаних з освітою, здоров’ям, спортом, культурою і в кінцевому результаті, навіть, з майбутнім миколаївських дітей.

Відповідно до чинного законодавства України в інноваційній сфері «кластер» підпадає під класифікацію «інноваційна інфраструктура» («інноваційна інфраструктура - сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо)» (Закон України «Про інноваційну діяльність», Розд.1, ст.1., п.1), або ж «інноваційна структура» («інноваційна структура - це юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, що створена відповідно до законодавства (вид А), або група юридичних осіб, яка діє на основі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів її учасників (далі - договір про спільну діяльність) (вид Б), з визначеними галуззю діяльності та типом функціонування, орієнтованим на створення та впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції. (Постанова Кабінету міністрів України № 549 «Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів», п.2). Порядок створення і функціонування інноваційних структур регламентується цими документами.

Освіту потрібно розглядати як комплексну складову регіональної діяльності, яка охоплює різні функціональні елементи, де задіяні послуги багатьох суб’єктів регіональної інфраструктури, насамперед медицини, спорту, культури, екології, технології та багатьох інших. Щоб забезпечити розвиток освіти, одного суб’єкту (школи, ДНЗ, позашкільного закладу) замало. Потрібні комплексні зусилля, що досягаються кластерною системою. Кластер в освіті можна визначити як систему взаємопов’язаних закладів освіти, освітніх організацій, промислових, бізнесових структур, громадських та інших організацій значимість яких, як цілого, перевищує суму складових частин. Тобто освітній кластер – це більш ємке, з точки зору ринку освітніх послуг, поняття у порівнянні з такими формами міжгалузевої інтеграції як вертикально інтегровані холдингові структури, асоціації, стратегічні альянси, мережеві об’єднання, спільні підприємства, технопарки, бізнес-інкубатори, промислові парки, особливі економічні зони тощо. Кластерна структура сприяє зниженню сукупних витрат на розвиток освіти, науки, розробку новацій, за рахунок підвищення ефективності структури, оптимізації наявних ресурсів, що дозволяє учасникам кластеру стабільно здійснювати інноваційну діяльність протягом тривалого часу.

Інноваційний кластер формує певну систему розповсюдження нових знань, технологій, ініціатив, забезпечує прискорення процесу трансформації винаходів в інновації, а інновацій – в конкурентні переваги, розвиток якісних стійких зв’язків між усіма його учасниками. Виникнення таких кластерів є закономірним процесом за наявності спільної задачі, території, зв’язків. Стимулювання процесу формування інноваційних кластерів є необхідною складовою регіональної економічної політики.

При цьому важливими є такі основоположні чинники, як вдосконалення системи освіти і професійної підготовки майбутнього вчителя, його готовності до здійснення інноваційної діяльності в регіоні працевлаштування, інноваційно-методичного супроводу в умовах регіональної кластерної політики, створення можливостей для інновацій, вдосконалення інституційного середовища і системи розповсюдження знань і технологій

Отже, інноваційний соціокультурний освітній кластер - це добровільне об'єднання інтеграції географічно близьких взаємодіючих суб'єктів господарювання: освітніх закладів, органів влади, банківського, приватного сектору, інноваційних підприємств/організацій, об’єктів інфраструктури, що характеризується виробництвом конкурентноздатних освітніх, культурних, соціальних послуг, наявністю погодженої стратегії розвитку, спрямованої на реалізацію інтересів кожного з учасників і території локалізації кластера, на якій вона перебуває, і що має істотну соціальноекономічну значимість для регіону.

3. Цілі функціонування кластеру
   

Відповідно до п.3 Постанови «метою створення інноваційної структури є інтенсифікація розроблення, виробництва та впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції із спрямуванням взаємоузгоджених дій наукових організацій, закладів освіти, промислових підприємств та інших суб'єктів на задоволення потреб внутрішнього ринку і нарощування експортного потенціалу країни». Метою створення кластеру є об’єднання, інтенсифікація зусиль, можливостей, потенціалу суб’єктів інноваційної структури задля формування взаємоузгоджених дій, спрямованих на покращання якості регіональної освіти, її конкурентоспроможності на вітчизняному та світовому рівні.

Основною метою політики кластеру у сфері соціальноекономічного, культурного, освітнього розвитку регіону, має стати збалансування пропорцій в розрізнених зусиллях різних суб’єктів щодо вирішення проблеми якісної, рівної освіти, (створення соціальнокультурного, освітнього середовища села, гальмування процесів руйнації сільської економіки і культури, інформаційне забезпечення сільської громади …), активізація коопераційних зв’язків між різними освітніми, культурними, господарськими комплексами, владними органами регіону, оптимізація мережі навчальних закладів з урахуванням демографічної і економічної ситуації та необхідності підвищення якості освіти та, в кінцевому підсумку, досягнення позитивних зрушень у показниках освітнього рівня Миколаївщини.

Регіональне співробітництво спирається на особисті контакти партнерів, що зумовлені господарськими потребами; спрямовується на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між регіонами. Перетворити ситуативні контакти між підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності та галузевої залежності, на систему стійких партнерських стосунків, сприяти реалізації спільних проектів можливо за допомогою формування кластеру.

Регіональне співробітництво є інструментом вирішення внутрішніх проблем територій не на підґрунті конкуренції за залучення централізованих фінансових ресурсів, отримання бюджетних дотацій та субвенцій чи регіональних податкових преференцій, а на основі ефективнішого використання ресурсів розвитку регіону. Це веде до зменшення навантаження на державний бюджет щодо вирішення проблем місцевого, регіонального розвитку.

Необхідність забезпечення розвитку заявленої задачі на інноваційній основі зумовлена як важливістю оптимізації зусиль регіону відповідно до особливостей наявних та потенційних ресурсів, так і необхідністю задоволення освітніх потреб населення (на територіальному рівні). Кластер спрямований на формування єдиного соціо-культурного й освітнього простору в регіоні; забезпечить високоефективну систему соціальних, культурних, освітніх послуг і умов; відповідатиме потребам усіх груп населення; перетворить регіональну освіту на розвивальну й таку, що розвивається, систему, здатну забезпечити розвиток і виховання кожної дитини з урахуванням загальнолюдських цінностей та цінностей регіональної культури.

Вирішальну роль у забезпеченні комплексного, збалансованого розвитку завдання на рівні регіону відіграє стратегічне бачення перспектив соціального і економічного зростання, визначення внутрішніх проблем, перешкод, що гальмують цей процес та адекватна оцінка потенціалу наявних на місцевому рівні ресурсів розвитку.


Основними принципами кластерної освітньої політики в регіоні є:

• орієнтація на інноваційний шлях розвитку освіти України;
  
• визначення державних пріоритетів інноваційного освітнього розвитку;
  
• створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-освітнього та інноваційного потенціалу;
  
• оптимізація мережі навчальних закладів з урахуванням демографічної і економічної ситуації та необхідності підвищення якості освіти;
  
• забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;
  
• ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності;
  
• здійснення заходів на підтримку миколаївським обдарованим дітям, їх соціальному захисту та просуванні на вітчизняному та міжнародному рівні;
  
• фінансова підтримка, здійснення сприятливої коректної політики у сфері інноваційної освітньої діяльності;
  
• сприяння розвиткові регіональної інфраструктури;
  
• інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності.
  

4. Визначення основних інноваційних послуг
   

Інноваційність підходів до регіонального розвитку заявленого кластеру, передусім, має бути реалізована у наступних напрямах:

- першочергове використання наявних освітніх, соціальних, культурних ресурсів;

- мотивація регіону до саморозвитку, диверсифікація сфер соціальної, економічної, культурної активності,

- пошук та задіяння «прихованого» освітнього потенціалу області, що може бути корисним для його розвитку;

- подолання психологічних, адміністративних бар’єрів;

- комунікативність та інформатизація суспільного життя регіону;

- вирішення «локальних» проблем спільними зусиллями;

- технологізація освітнього простору регіону;

- заохочення самоорганізації та соціального партнерства);

- інтегрованість (взаємодія підсистемних елементів регіону, що приводить до появи нових якостей регіональної системи);

- самоврядування (форма реалізації територіальних інтересів регіону і джерело самоорганізації всієї регіональної системи);

- нарощування соціального капіталу (визначає й відображає рівень потенціалу, ресурсів і реалізовуваних практик регіону);

- розвиток і укрупнення внутрішньо регіональних соціальних, культурних, освітніх мереж.

Визначення і застосування інноваційних підходів кластеру зорієнтовано на:

- посилення внутрішньої мотивації на регіональному (місцевому) рівні до соціально-

економічного зростання, ефективності регіональної освіти, використанні регіонального освітнього та наукового потенціалу для потреб і розвитку Миколаївської області;

- створення на регіональному рівні ефективних інноваційних структур, орієнтованих

на інтенсифікацію використання наявного на місцях ресурсного потенціалу;

- формування на міні-регіональному (районному) рівні конкурентних систем інноваційного типу;

- першочергове задоволення внутрішніх потреб регіональної (місцевої) громади у якісній, ефективній освіті за рахунок власних (кластерних) та залучених ресурсів.

Серед першочергових завдань регіональної освітньої політики слід назвати:

- створення інституційних передумов до стимулювання розвитку освіти та науки,

- ліквідації адміністративних бар’єрів щодо вирішення першочергових завдань;

- розвиток міжрегіонального співробітництва, реалізація потенціалу регіональних кластерних ініціатив (у т.ч. щодо спільного освоєння та використання ресурсів);

- формування системи інноваційно-зорієнтованих інвестиційних проектів, створення низки нових інструментів інвестиційного фінансування;

- раціональне поєднання державного, місцевого, приватного фінансування;

- інноваційний розвиток культурно-освітнього комплексу.

5. Економічне обґрунтування
   

Досягнення нової якості регіонального розвитку вимагає диверсифікації економіки регіонів за рахунок оптимізації використання наявних та віднайдення ще не задіяних ресурсів, комплексного розкриття потенціалу внутрішніх ринків.

Досягнення стабільних темпів культурно-освітнього розвитку на інтенсивних засадах, підвищення якості та рівня освіти миколаївських дітей – стратегічна мета структурної реформи на регіональному рівні.


Основними джерелами фінансування інноваційної структури є: добровільні вклади учасників; бюджетне фінансування за умови виконання державного замовлення; кредити банків; інвестиції, в тому числі іноземні; прибуток від підприємницької діяльності інноваційної структури; випуск в обіг цінних паперів.

Вкладами учасників кластеру можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, цінні папери, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), кошти, в тому числі в іноземній валюті. (Абзац пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1082 ( 1082-2004-п ) від 25.08.2004 ).

Позитивні ефекти кластерної взаємодії: зростання продуктивності вирішення заявлених завдань; підвищена сприйнятливість до можливостей інновації та високої спеціалізації; розширений доступ до міжнародного ринку освітніх послуг, спеціалізованих послуг, кваліфікованиої робочої сили, технологічних знань; підвищений рівень формування нових підприємств; більша гнучкість та ефект великого масштабу; спільна діяльність; колективна ефективність; економія локальних ресурсів за рахунок інтеграції та оптимізації.

6. Інформація про учасників
   

За Постановою КМ N 1082 (1082-2004-п) від 25.08.2004 «Ініціатором створення інноваційної структури можуть бути центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації незалежно від форм власності (Пункт 4). Ініціатором створення кластеру в Миколаївському регіоні є Миколаївський інститут післядипломної педагогічної освіти. Співініціатор - …

Суб'єктами кластеру відповідно до Закону «Про інноваційну діяльність» (Розділ 1, ст.5, п.1) можуть бути фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Кластери за участю навчальних закладів можна створювати у вигляді інноваційної структури виду Б. відповідно до п. 7. Постанови, в якій йдеться: «Інноваційні структури виду Б створюються шляхом укладення учасниками інноваційної структури договору про спільну діяльність. Договір повинен містити відомості про склад учасників, їх права та обов'язки, пріоритетні напрями діяльності, органи управління і керівний орган, їх повноваження та порядок прийняття ними рішень, порядок фінансування діяльності органів управління і керівного органу, порядок прийняття нових учасників та виключення з числа учасників інноваційної структури, порядок ліквідації інноваційної структури (припинення дії договору). (Абзац перший пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1082 (1082-2004-п ) від 25.08.2004).

Оскільки розвиток кластерів передбачає сумісне зростання кожного з членів об'єднання, то умовою його успішного розвитку повинні бути нові, оригінальні, нестандартні інноваційні ідеї, які зможуть увесь час надавати нові імпульси, викликати зацікавленість як самих учасників інтеграційних процесів, так і потенціальних інвесторів.

7. Органи управління
   

Організаційне та методичне забезпечення створення і функціонування кластерної структури здійснюється Координаційною Радою, яка діє відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 р. «Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів».

8. План-проспект
   

Розробка інноваційної кластерної моделі розвитку регіону повинна ґрунтуватися на розумінні можливостей створювати та впроваджувати нові технології. Для налагодження ефективної роботи суб’єктів інфраструктурного обcлуговування заявлених кластерних завдань доцільно виділити етапи роботи: визначення основних організаційних принципів; вибір доступних та необхідних служб підтримки кластеру; встановлення відповідної структури управління та комунікацій.

Умови інтеграції суб’єктів в інноваційний соціо-культурний освітній кластер:

- концентрація на єдиному просторі (географічному і/або інформаційному);

- спеціалізація: кластери концентруються навколо визначеної сфери діяльності - формування єдиного освітньо - науково – соціо-культурного простору регіону, до якої причетні всі учасники інтеграційного процесу. При цьому умовою є наявність у кластері «локомотива» - лідируючого (інтегруючого) продукту/ресурсу або послуги (у нашому випадку – ОСВІТНЬОГО ДОМЕНУ);

- ініціатива «знизу» як необхідна умова створення та ефективного розвитку кластера, коли самі потенційні учасники приходять до бажання та дій щодо об'єднання в кластер (у нашому випадку - ініціатива й готовність місцевих органів освіти);

- множина та різноманітність учасників кластера: бібліотеки, інформаційні центри, медичні пункти, музеї, ВНЗ, підприємства, наукові установи, громадські, спортивні товариства, різні (у тому числі й релігійні) організації тощо;

- співпраця та конкуренція як основні види взаємодії між членами об'єднання;

- превалювання горизонтальних, вільних від ієрархічної організації, зв'язків;

-життєвий цикл кластера: маючи тимчасовий характер, водночас розраховані на довготривалу перспективу;

- включеність в інноваційний процес (учасники об'єднання залучені в технологічні, функціональні, організаційно-управлінські інновації);

- безперервність процесу взаємного навчання. Індивідууми в одній або споріднених сферах мають тенденцію поділяти власний досвід з іншими, офіційно - через професійні зв'язки і неофіційно - через різного роду неформальний обмін. Тому безперервна багатоаспектна взаємодія у схожій, але взаємодоповнювальній діяльності, є умовою і характеристикою створення кластера;

- ефект синергетичної взаємодії, який передбачає головним чином необхідність засвоєння не стільки технології створення окремих компонентів об'єднання, скільки створення між ними ефективних синергетичний зв'язків, що можливо за умови тільки одновекторності (спеціалізації) кластера.

Налагодження ефективного співробітництва суб’єктів кластерної системи на практиці потребує:

- сприяння на рівні органів державної влади та органів місцевого самоврядування

створенню та розвитку інтеграційних форм просторової організації та саморозвитку

кластеру;

- формулювання спільних потреб-задач, ефективне вирішення яких можливе за спільних зусиль і підтримки один одного;

- формування на регіональному рівні складових інфраструктури кластеру: комплексів, центрів тощо;

- укладання угод про співробітництво (соціальне, культурне, економічне, технічне партнерство) між радами й адміністраціями регіонів – про соціально-економічне, науково-технічне та культурне, освітнє співробітництво в галузях, що становлять для регіонів спільний інтерес;

- укладання угод про співробітництво, кооперацію та інтеграцію між радами регіонального рівня, налагодження співпраці освіти із підприємницькими структурами регіонів у різних галузях і сферах економічного, соціального та культурного життя регіонів;

- формування гуманітарних програм розвитку окремих мікрорегіонів;

- підтримки зв’язків регіональних влад із промисловими організаціями, що займаються інвестиційною діяльністю, з метою залучення інвесторів у вирішення спільних проблем області;

- проведення заходів регіонального співробітництва з організацією багаторівневого

діалогу освіти та центральної, місцевої влад, бізнесу, місцевого самоврядування, недержавних інституцій;

- забезпечення інформаційної підтримки кластеру, популяризації кластерного підходу

шляхом проведення інформаційних кампаній.