Запорізький Центр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції
| Вид материала | Документы |
- Державна програма підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців, 420.17kb.
- Ами було І залишається підвищення спроможності організацій громадянського суспільства, 182.87kb.
- Указ президента україни, 43.96kb.
- Державна цільова програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції, 445.19kb.
- З виконання Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної, 167.55kb.
- Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції, 3050.34kb.
- Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції, 1083.34kb.
- Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції, 2188.51kb.
- Правила торгівлі на ринках затверджено Наказом Міністерства економіки та з питань європейської, 267.46kb.
- Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції, 79.49kb.
Станіслав Зайченко
директор “Радио-ТРИ” (м. Запоріжжя)
ИНТЕГРАЦИЯ УКРАИНЫ В НАТО: ОПЫТ ОСВЕЩЕНИЯ В ЭФИРЕ РАДИОКОМПАНИИ «РАДИО-ТРИ»
B течении полугода радиокомпания "Радио-ТРИ" совместно с фондом развития СМИ посольства США осуществляла проект, направленный на освещение вопросов вступления Украины в НАТО. Он имел название «ВИСВІТЛЕННЯ ТЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО НАТО В РАДІОЕФІРІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ» и предполагал достижение таких целей (цитирую по тексту Описания проекта):
«МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ПРОЕКТУ
Метою проекту є ієрархічно побудоване інформування громади Запорізької області відносно вступу України до НАТО, наслідків та результатів цього процесу. В контексті всебічного інформування передбачається залучення компетентних фахівців: предстаників влади та громадських органзацій, спілок та об’єднань. Головними пріоритетами у висвітленні інформації в контексті циклу програм та статей є:
надання максимально об’єктивної інформації відносно розвитку відносин між Україною та НАТО, ставлення до цього Росії як стратегічного партнера та інших іноземних держав
врахування думки громади – українців (на регіональному рівні – в розрізі регіону, обласного центру де мешкає більше половини жителів Запорізької області).
І етап – проведення розгорнутої інформаційної кампанії, що дозволить ознайомити радіослухачів з особливостями вступу до НАТО на прикладі України
детальне пояснення, яка головна мета приєднання України до НАТО: навіщо сьогодні українській державі вступ до Північноатлантичного Альянсу.
2 етап – VOX-POPULI.
бліцопитування жителів регіону на предмет доцільності вступу України до НАТО
проведення “гарячих ліній” з конспектуванням думок та побажань жителів регіону відносно заданої теми – вступ України до НАТО.
3 етап – Розкриття в радіоефірі теми: позаблокове існування України чи приєднання НАТО.
3.1. На рівні країни:
моніторинг полемічних виступів у ЗМІ представників влади, політиків, членів громадських організацій, експертів, іноземний колег на предмет обговорення доцільності вступу України до НАТО.
3.2.На регіональному рівні: в епіцентрі уваги – Запорізька область:
висвітлення обговорення питання вступу до НАТО на рівні регіону запорізької владою.
проведення циклу прямих ефірів, що об’єднані темою доцільності вступу до НАТО, за участю фахівців на рівні області
Списки запрошених до участі в прямих ефірах узгоджується. Орієнтовано – це потенційні медіаперсони, що оперують інформацією відносно економічного, технологічного, геопоілтичного аспекту вступу України до НАТО. Наприклад: політологи, працівники законодавчої сфери, консультанти з питань права, працівники апарату обласної державної адміністрації та ін.
3.3.Розкриття теми економічної привабливості вступу України до НАТО: які бонуси отримає інвестиційний імідж країни».
Начиная с июля месяца 2007 года на нашем канале регулярно выходили в эфир передачи, в которых наши журналисты старались помочь радиослушателям найти свой ответ на вопрос :А надо ли Украине вступать в НАТО? Тема эта возникла не случайно. К сожалению, несмотря на задекларированную на высшем государственном уровне направленность на вступление в Альянс, реально не существует хорошо организованной, централизованной просветительной кампании, работающей на эту идею. Обычному человеку - не журналисту, не педагогу, не депутату, не студенту - подробную, внятную информацию о НАТО получить очень трудно, особенно, в доступной форме. Безусловно, кто хочет, тот добьется, но мы говорим о простом человеке, не посещающем регулярно библиотеки и не имеющем доступа в Интернет. Согласитесь, таких большинство. Вдобавок к этому ситуация отягощается и территориальным, географическим расположением нашей области: мы не Прибалтика и даже не Западная Украина, где прогрессивные изменения происходят гораздо быстрее. К тому же наше не столь отдаленное историческое прошлое оставило практически неизгладимый след в сознании наших граждан. Иными словам, в самом начале работы над проектом мы столкнулись с двумя большими проблемами: 1- отсутствие начальной информации (или наличие искаженной) у аудитории, 2-полное неприятие самой аббревиатуры НАТО. Доходило до смешного: в одном из опросов Журналист спрашивал - Как вы относитесь к Евроальянсу? - О, очень хорошо! - А к вступлению в НАТО? - Да что вы говорите? Ни-за-что!
Мы открыли ЛикБез: что такое НАТО и кому это надо? Еженедельно мы выпускали в эфир информационные программы, свежие новости о деятельности Альянса, говорили об истории организации, приглашали специалистов в студию. На прямых эфирах у нас были депутаты, чиновники, военные, преподаватели ВУЗов, представители независимых общественых организаций. И вместе мы пытались найти ответ на главный ворос : -что нам нужно? К тому же мы не ограничивались аудиторией нашей радиокомпании. Еженедельно лучшие из наших материалов печатались в газете "МИГ". А в ноябре прошлого года к радиослушателям Запорожья и области присоединилась многочисленная Львовская аудитория - мы проводили прямые радиомосты. Пожалуй, это самая сложная, но и самая интересная составляющая нашего проекта: по пятницам в студиях "Радио-Три" и радио "Незалежнисть" собирались интереснейшие люди, чья профессиональная деятельность так или иначе связанна с вопросами Евроинтеграции. Были споры, но не было непонимания, неприятия, хотя взгляды на проблему специалистов нашего региона и Львова во многом существенно различались. Практически всегда в результате дискуссии мы приходили к единому мнению по обсуждаемому вопросу. А темы были самыми острыми: кому выгодна неправдивая информация о НАТО? Объединит ли НАТО Украину? Военные стандарты НАТО – во что это обойдется Украине? Какова роль России на пути вступления Украины в НАТО?
Что же в итоге? На мой взгляд, главное – это изменение мнения аудитории радиослушателей: от полного неприятия темы до заинтересованности вопросом. У нас не было пропагандисткой задачи получить положительное отношение к вступлению в альянс, но мы привлекли внимание и готовность к диалогу. Об этом свидетельствуют, прежде всего, звонки в редакцию, отзывы и мнения запорожцев. Кстати, жители области были весьма активны и много звонков мы принимали из сел, в которых уровень информированности еще ниже, чем в центре. Люди готовы слушать. Это важно.
Во многом благодаря нашим приглашённым гостям аудитория изменила свое отношение к вопросам вступления в Альянс. По итогам всех наших передач и интервью мы выпустили небольшой информационный сборник, дополненный компакт-диском со всеми программами проекта. Тираж его распространили среди заинтересованной аудитории - студентов, военнослужащих, педагогов, общественных деятелей.
Вікторія Грубась
студентка ІІ курсу ЗНУ, напрям «Політологія»
ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ НАТО СЕРЕД МОЛОДІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Нинішня українська політично активна молодь – основний резерв для реалізації європейського та євроатлантичного вибору. Саме молодь нині здатна стати основним лобістом системних реформ, без яких годі уявити сучасну розвинену країну, а тому надважливим завданням державної політики є формування образу НАТО – розуміння його сутності через суспільну дискусію, і насамперед серед молодого покоління.
Аналізуючи настрої населення у зв'язку з інтеграцією, слід зазначити, що у спектрі відповідей громадян переважають такі характеристики настрою: “Надія” –33,6%, “Настороженість” – 28,6%, “Оптимізм” – 25,%, “Тривога” –21,7%. Цю модель самопочуття можна охарактеризувати як тривожно-оптимістичну, насторожену надію. Значна частина молодих українців відчуває психологічну напругу відносно вступу країни до НАТО, яку необхідно подолати цілеспрямованою роботою з подолання застарілих міфів часів “холодної війни” та простої неінформованості.
Серед 15 причин позитивного ставлення до цього питання населення найбільше називає можливість зайняти достойне місце в світі (15,9%), гарантію незалежності та єдності України (10,3%), гарантію демократичного розвитку на основі європейських цінностей (8,4%), гарантію безпеки та захист від претензій інших країн (8,2%), розвиток економіки за рахунок участі в економічних проектах НАТО (7,7%).
Відповідно серед 15 негативних причин найважливішими вважають участь у проведенні агресивної політики НАТО в світі (15,8%), перетворення України в мішень для міжнародного тероризму (12,9%), використання українців у гарячих точках (12,4%), розкол країни через різне ставлення до НАТО в різних її частинах (9,8%), можливість використання території України для таємних операцій НАТО (9,0%).
Молодь обирає позицію ситуативно, опираючись на обставини, які склалися у конкретну мить. Можу виділити групу факторів які впливають на формування позиції з питання євроатлантичної інтеграції серед молоді: 1. Вплив первинних інститутів соціалізації; 2. Ціннісні орієнтації; 3. Сформованість громадської позиції; 4. Доступ до інформації; 5. Здатність до аналізу.
Чинниками, які найбільше впливають на ставлення до євроатлантичної інтеграції, населення вважає інформацію з українських ЗМІ (30,6%), теперішню ситуацію в Україні (25,9%), проблеми у різних сферах, які потребують негайного вирішення (15,1%). Основними перешкодами у формуванні об’єктивної та неупередженої громадської позиції щодо проблеми стосунків України з НАТО вважають недовіру до відповідної інформації (39,8%) та неготовність населення змінювати вже сформовану думку (22,8%). Значна частина молоді визначає свій рівень володіння знаннями про НАТО як недостатній (бизько половини).
Комплексний аналіз факторів впливу дає підстави для побудови моделі формування відношення молоді до вступу в НАТО. Виявлено групи факторів, що відповідають позитивному, негативному та нейтральному впливу на зазначений процес, серед яких виділяються такі.
Фактори позитивного впливу: позитивний образ НАТО; позитивні очікування від вступу до НАТО, зокрема, служба в армії за контрактом, можливості працевлаштування, захист прав громадян, поліпшення умов для підприємництва; позитивні настрої населення.
Фактори негативного впливу: негативний образ НАТО; негативні очікування від вступу до НАТО, зокрема, участь у миротворчих силах; відсутність впливу на покращення рівня життя; ускладнення відносин з Росією; негативні настрої населення; низька інформованість; недостатня активність ЗМІ; негативний вплив радянського стереотипу щодо НАТО; політика Росії.
Фактори нейтрального впливу: несформованість почуття власної безпеки у зв'язку із вступом до НАТО; невизначеність відчуття загроз і ризиків національному суверенітетові; байдужість до проблем вступу України в НАТО; дії керівників держави.
Значна частина молоді демонструє здоровий прагматизм, задаючи питання: “А що вступ до НАТО принесе звичайним, простим людям?”. Доволі часто висловлюються побажання, щоб про НАТО дізнатись більше, але не у формі пропагандистських матеріалів “Політпросвєта”, а шляхом відвертого діалогу молоді, військових, пенсіонерів та навіть пацифістів.
Входження України до НАТО – надзвичайно відповідальне рішення, яке не може прийматися на емоційній хвилі, а потребує глибокого наукового дослідження. Лише за таких умов український народ зможе зробити правильний вибір.
Надія Міщенко
студентка І курсу ЗНУ, напрям «Міжнародні відносини»
ПИТАННЯ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ: ЩО ХОЧЕ ЗНАТИ СТУДЕНТСЬКА МОЛОДЬ?
В той час, коли питання євроатлантичної інтеграції України набирає певної суспільної гостроти, найбільше відчувається значний дефіцит достовірної й доступної для широкого загалу інформації. В обговореннях молоді, звичайно, дана тема має місце, але рівень дискусій перебуває на низькому, я б сказала, спрощеному рівні. Для держави питання забезпечення молоді знаннями має бути одним з нагальних, адже окрім того, що юне покоління може стати рушійною силою у вирішенні проблем політичного рівня - молодь є майбутнім будь-якої держави. На жаль, незважаючи на те, що окремі ЗМІ дають ту чи ту інформацію на вказану тему, а в університетах створюються відповідні інформаційні стенди, практика показує, що даних джерел надостатньо. Хоча дехто з молодих людей намагається власноруч здобути неупереджену інформацію, та нерідко спрацьовує так званий “ефект гурту” – почув і сприйняв як істину будь що. Але до яких джерел не прагла б молодь – питання залишаються незмінні і зараз я спробую висвітлити основні з них.
1. Що є НАТО? На що спрямована її діяльність?
Дане питання є ключовим, адже кожен, навіть середньопідготований і юний громадянин розуміє, що напрямки діяльності міждержавної організації визначають характер взаємовідносин її з багатьма державами. Про діяльність НАТО, на жаль, широкому загалу відомо небагато, а те, що з’являється у ЗМІ, часто є лише “гарячими новинами”, так чи так заангажованими. Відчувається нестача знань навіть у журналістів про те, які напрямки, окрім відомого всім війскового, охоплює діяльність Північноатлантичного Альянсу. Через це в суспільстві існує ілюзія, що НАТО – це винятково військовий блок, і після вступу до нього країну чекають суцільні війни.
2. Які умови вступу до НАТО? Які країни мають на це право?
Неабияке значення має сама процедура вступу країни в НАТО, визначення того, який політичний, економічний, військовий рівень повинна мати держава на момент вступу до Альянсу. Дана інформація дасть змогу громадянам оцінити реальні можливості і перспективи вступу взагалі.
3. Скільки “коштує” НАТО та хто оплачує її діяльність?
Фінансове питання – одне з визначальних. Звичайно, молодь цікавить, які ресурси, необхідні для постійного функціонування організації, надають країни-члени. Які види бюджетів існують? Яка формула розподілу витрат? Яким чином це впливатиме на громадян країни-члена? І, взагалі, чи має Україна достатньо матеріальних ресурсів для участі в НАТО?
4. Як функціонує НАТО?
Йдеться про те, як побудована робота цієї організації. Тобто, як ухвалюються ті чи ті рішення? Хто бере участь у їх прийнятті і яким чином? Адже важливо знати, як і ким будуть вирішуватися питання, що стосуються подальшої долі нашої країни і не тільки її.
5. Які переваги, порівняно з нинішнім статусом України, надасть їй членство в НАТО?
Доволі прагматична сучасна молодоь запитує прямо: в чому, власне, полягає користь для кожного з нас і всієї України її участь в НАТО?. Наскільки раціональним і необхідним є вступ до організації і які його наслідки для пересічного громадянина? В яких напрямках діяльності прийматиме участь Україна? Які гарантії дотримання державного суверенітету? Чи впливає НАТО на суверенітет країни? Яке місце Україна може зайняти в НАТО? Яким чином зміняться такі сфери, як політика, економіка – чи стануть вони більш виваженими і грунтовними? Чи позбудеться, нарешті, Україна “політичного хаосу”?
6. Як діє військова структура НАТО?
Яка інфраструктура збройних сил НАТО? Яким чином здійснюється управління ними? Як вирішуються їх участь у врегулюванні конфліктів та участі у миротворчих операціях? Чи означає участь в НАТО лише участь у світовій військовій сфері?
7. Чи сприймуть Україну діючі країни-члени НАТО як рівноправного партнера?
Наскільки реальним є зближення України з країнами-учасницями організації – чи будуть їх стосунки побудовані на рівноправності, зважаючи на слабкість України в різних сферах? Закономірно, що одне з не останніх місць займає питання про визнання України іншими державами, їх готовність прийняти її до великого співтовариства і будувати певні взаємовідносини – це є підгрунтя, на якому буде побудовано щось спільне, тому важливо, наскільки серйозно сприймають нашу країну країни-учасниці Альянсу і будуть з нею рахуватися?
Дані питання є актуальними, але, як показує практика, у засобах масової інформації вони якщо й висвітлюються, то лише зрідка і не в популярній формі, доступній для простого “споживача інформації”. Звичайно, ЗМІ подають деяку інформацію про НАТО, але доволі скупу і, в основному, військову, пов’язану з демонстрацією збройної міці. В результаті серед молоді Північноатлантичний Альянс асоціюється лише з потужним військовим об’єднанням. Дана ситуація в наш час є досить проблемною, адже від усвідомлення населенням України, зокрема і молоддю, ролі НАТО в майбутньому нашої держави залежить швидкість нашого вступу до Альянсу, а отже, і вирішення питання належного інформування населення має бути в центрі уваги уряду, експертного середовища та ЗМІ.
Тетяна Захарс, Яна Польська
студентки ІІІ курсу ЗНУ, напрям «Журналістика»
МОНІТОРИНГ ЦЕНТРАЛЬНИХ ЗМІ НА ПРЕДМЕТ ВИСВІТЛЕННЯ ПИТАННЯ ВСТУПУ ДО НАТО (НА ПРИКЛАДІ «ФАКТІВ» ТА «ДЗЕРКАЛА ТИЖНЯ»)
Наш моніторинг присвячений не лише інформованості населення щодо вступу в НАТО, а й столичній пресі, зокрема тому, як це питання висвітлюється на її сторінках. Відтак у наше поле зору потрапили «Факти» та «Дзеркало тижня». Критерієм вибору служили не лише кількість номерів на тиждень, а й мова та рейтинг видання.
Для себе ми визначили, що головними етапами оцінки є кількість матеріалів, автори, заголовки та стиль інформаційної подачі.
Першими проаналізуємо «Факти». Дослідження розпочали з січня цього року. За цей час у газеті з’явилося близько 20 матеріалів, більшість з них присвяченні висвітленню питанню «Росія-НАТО». Публікацій, у яких були б висвітленні відносини Північноатлантичного Альянсу з Україною, усього 5.
Не втішають і цитати: «Втім, навіть з питань самого вступу – нас в альянс ніхто не кликав». Далі в матеріалі йдеться про російсько-українське непорозуміння. Наголошується на тому, що прийняття ПДЧ зіпсує відносини з Росією. Спекуляція цією темою, на нашу думку, викликає негативний настрій серед суспільства.
«Ми будемо змушені перенаправляти свої ракети в бік України» читаємо цитату Володимира Путіна. «Росія буде змушена змінити свою політику щодо України».
Також наголошується на тому, що більшість (?) країн-членів НАТО виступають проти приєднання України до ПДЧ. У наступному матеріалі зустрічаємо вислів представника офіційних кіл Німеччини: «Ми переконані, що Україні та Грузії надто рано надавати статус офіційних кандидатів на вступ в НАТО».
Серед журналістів, які займалися висвітленням питанням НАТО – Анна Джидокула, Наталя Терех, Ірина Голопнюк, Ігор Козлов.
Останнім критерієм, який нас цікавив, були заголовки. У «Фактах», на нашу думку, вони мають переважно негативний контекст: «У Брюсселі підписано протоколи про приєднання до НАТО Албанії та Хорватії. Україні, Грузії, Македонії поки відмовлено», «Віктор Янукович у своєму листі керівництву НАТО попросив відкласти розгляд питання про більш тісне співробітництво нашої країни з Північноатлантичним блоком», , «Німеччина висловилася проти вступу в НАТО України та Грузії».
Лише 1 заголовок несе у собі позитивну інформацію – «Перший заступник голови МЗС України Володимир Хамдошин: «На ліквідацію наслідків повені країни НАТО та їх партнери надали допомогу на суму, що перевищує 3 мільйони доларів»».
Отож, можна зробити висновок: підбір матеріалів у газеті на тему «НАТО» акцентує увагу на ускладненні російсько-українських відносин. А добірка матеріалів є дещо односторонньою і прив’язаною до подієвої інформації.
Другим виданням, яке ми вирішили проаналізувати, стало «Дзеркало тижня». Аналіз варто розпочати з 2002 року, адже саме тоді у №17 з’являється матеріал Леоніда Полякова і Михайла Пашкова «Україна-НАТО»: «Тепло…Ще тепліше», у якому подавалася плюси та мінуси вступу до НАТО.
На нашу думку, видання вибрало правильну політику – подавати інформацію про НАТО не лише через журналістську призму. Редакція залучає до сього соціологів із Центру Разумкова. За 6 років опубліковано 47 матеріалів, з яких 14 – у співавторстві з соціологами.
Варто зазначити, що матеріали подаються з глибокою аналітикою. Наприклад, у матеріалі «Чи завадить України її вступ до ЄС перед інтеграцією в НАТО» Анатолія Павленка структуровано подаються усі плюси та мінуси цього процесу. «НАТО потребує від країни аспіранта,- зазначає журналіст,- побудувати ринкову економіку і демократичне суспільство. Головна перевага членства в НАТО – гарантія захисту України від будь-яких спроб аншлюсу зі сторони Росії».
Тема прогнозованого конфлікту з Росією на цьому грунті піднята і в ряді інших публікацій, зокрема в «Україна – НАТО: майбутнє у руках минулого», «Україна у трьох соснах – 1, 2: НАТО – Росія - ЄС , «Україна – НАТО: проблема свідомого вибору».
Варто зазначити, що усі матеріали подаються у рубриці «Влада», за винятком одного, за авторством С. Семиноженка, викладеного у рубриці «Гроші» – «У грудні НАТО остаточно закриє двері перед Україною».
На нашу думку, одним із суттєвих аналітичних матеріалів, присвячених цій темі є «Вустами дитини…про НАТО» Тетяни Семіної, в якому вона подає цитату з твору учениць Симферопольської гімназії Юлії Панченко та Олександри Агагіної: «Вступ до НАТО – це наш шанс для усієї нашої країни. Наш святий обов’язок – відродити Батьківщину для нової слави та порозуміння».
Журналіст «Дзеркала тижня» Володимир Пісковий оцінює подачу в газеті «натівської інформації» позитивно. Загалом тема НАТО висвітлюється в цілому прихильно, в порівнянні з іншими виданнями, і при цьому розтлумачуються усі правові підстави вступу – спочатку, згідно закону, треба вступити до НАТО, а потім до ЄС.
І на останок, варто зазначити, що процес інформування населення з приводу вступу до Північноатлантичного Альянсу законодавчо прописаний у постанові Комітету з питань телерадіомовлення ще в травні. У ній прописано, що інформація повинна подаватися об’єктивно та не зловживати наданим кредитом довіри, не повинна спонукати до поділу України та повинна сприяти вільному волевиявленню з приводу цього питання.
Таким чином, аналіз столичної преси вказує на те, що інформація подається як позивна, так і негативна. На нашу думку, це залежить не лише від редакційної політики, волі власника, а й потенційного електорату.