Наукові записки

Вид материала

Документы

Содержание Комунікативно-діяльнісна організація вивчення рідної мови

Подобный материал:

• Студентські наукові записки, 4870.22kb.
• Спеціалістів: вітчизняний досвід // Наукові записки. Серія: психолого-педагогічні науки, 72.44kb.
• Дей О. Шурат С. Боротьба Івана Франка // Наукові записки Інституту суспільних наук, 77.43kb.
• Жук Ю. О. Організація навчальної дослідницької діяльності у процесі викладання фізики, 94.99kb.
• Пазенок В. С. (голова), 3127.16kb.
• Пазенок В. С. (голова), 3046.08kb.
• Наукові дослідження І розробки, 50.19kb.
• Київський університет туризму, економіки І права наукові записки, 2674.5kb.
• «Записки», 633.15kb.
• «Записки», 941.26kb.

КОМУНІКАТИВНО-ДІЯЛЬНІСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИВЧЕННЯ РІДНОЇ МОВИ

У статті виконано аналіз комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення рідної мови на основі його практичної апробації в загальноосвітній школі, досліджено особливості засвоєння синтаксису у зв’язку з розвитком зв’язного мовлення.

Ключові слова: розвиток зв’язного мовлення, комунікативна діяльність, педагогічний експеримент, синтаксис.


The communicative activity approach to study the native language on the basic of his practical testing in schools and the features of the learning syntax in connection with the development of coherent speech are analyzed in this article.

Key words: development of coherent speech, communicative activities, educational experiment, syntax.


На сучасному етапі розвитку методичної науки постала проблема реалізації в системі навчання рідної мови комунікативної мети, а саме – комунікативно-діяльнісного підходу, що передбачає орієнтацію уроку на мовлення, тобто на мову як засіб спілкування.

Комунікативно-діяльнісний підхід до навчання мови бере свій початок у наукових дослідженнях, що проводилися прикладними лінгвістами Британських університетів наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років. Головна ідея цього підходу полягає в тому, що студенти (учні), щоб стати активними користувачами мови, повинні не тільки здобувати знання (наприклад, знати граматичні, лексичні або вимовні форми), а й розвивати вміння та навички використання мовних форм для реальних комунікативних цілей.

Комунікативно-діяльнісний аспект вивчення української мови досліджувався у працях багатьох науковців (О. Потебня, І. Вихованець, А. Загнітко, Л. Щерба, В. Виноградов та інші). Окремі питання застосування комунікативно-діяльнісного підходу в лінгводидактиці висвітлено в працях таких дослідників-методистів, як Л. Паламар, М. Вашуленко, В. Мельничайко, Н. Остапенко, Г. Шелехова, Л. Варзацька.

Метою статті є аналіз комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення синтаксису як одного з базових розділів української мови на основі його практичної апробації в загальноосвітній школі.

Дотримання комунікативно-діяльнісного підходу, перевага текстового дидактичного матеріалу на всіх уроках української мови допомагає не тільки засвоювати мовні визначення та привила, але й здійснювати навчальні дії з цими поняттями. Саме для розв’язання цих проблем потрібне комунікативне спрямування навчального процесу, тобто „така організація навчання мови, яка б забезпечила активну мовленнєву діяльність школярів, викликала в них бажання висловитися, взаємодіяти із співрозмовником, а головне – усвідомити, що мова – засіб спілкування і пізнання, який супроводжує людину впродовж усього життя” [5, с. 9].

Вивчення синтаксису у зв’язку з розвитком зв’язного мовлення має відбуватися на основі впровадження цілого комплексу комунікативних вправ, які забезпечують активне формування у школярів відповідної мовної та мовленнєвої компетенції. Зокрема, ці вправи поділяються на чотири типи: творчий диктант, творчий переказ, складання висловлювань, ситуативні вправи [4, с. 26].

Важливу роль відіграє дослідницька праця учнів, яка сприяє вдосконаленню мислення та основних мовленнєво-комунікативних умінь. Виокремлюють такі види дослідження: пошук, конструювання, творче спостереження, творче конструювання, дослідження фрейм-проблеми [3, с. 35].

І. Кухарчук пропонує таку типологію вправ, які забезпечують комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення синтаксису: лінгвістичний експеримент, творчі вправи, ситуативні завдання [2, с. 53].

Багато уваги має приділятися у вивченні синтаксису на комунікативній основі мовленнєвим вправам на спостереження й аналіз мовних одиниць у зв’язному висловлюванні, аналіз текстів різних типів і стилів мовлення. Це сприяє розвиткові вміння використовувати такі приклади і у власному мовленні.

Неодмінним складником формування в учнів комунікативних умінь є опрацювання тексту, адже „засвоєння мови на матеріалі окремих слів і словосполучень не дасть бажаного результату, оскільки вони залишаються пасивними” [1, с. 3]. Саме на його базі вивчається „мова в дії”, забезпечується функціонування мовних одиниць та розвиток мовлення.

Ефективність розробленого методичного комплексу для реалізації комунікативно-діяльнісного підходу у вивченні синтаксису доводилася на основі педагогічного експерименту – „науково поставленому дослідові в галузі навчальної роботи, спостереженню досліджуваного педагогічного явища у створених і контрольованих дослідником умовах” [6, с. 5], – який проводився у 9-их класах Острозької гімназії. Експериментальний клас – 9-Б, контрольний – 9-А. У 9-А класі синтаксис вивчався за звичною для учнів методикою, а у 9-Б ми апробовували розроблену нами систему опанування синтаксису у зв’язку з інтенсивною комунікативною діяльністю. Обов’язковою умовою педагогічного експерименту було дотримання дидактичних вимог про вирівнювання всіх умов навчального процесу в контрольних і експериментальних класах.

Ми вирішили з’ясувати, наскільки успішно володіють школярі лінгвістичними вміннями, необхідними для вироблення комунікативних навичок. Із цією метою вдалися до методу діагностувальних контрольних робіт. Перший констатувальний зріз був спрямований на визначення рівня грамотності та комунікативних умінь і навичок учнів. Школярі писали твір на обрану тему. Друга творча робота проводилася на завершальному етапі дослідження. Різниця рівнів її написання в експериментальному та контрольному класах мала засвідчити ефективність застосування розробленої методики вивчення синтаксису на комунікативній основі.

Із результатів першої творчої роботи було помітно, що загальний рівень грамотності учнів двох класів (високі, достатні і середні показники) був приблизно однаковим – 90 % та 89,9 %. Середній арифметичний бал становив у 9-А класі – 6, 65, а у 9-Б – 6, 71. Після перевірки творчих робіт з’ясували, що 69,2 % учнів припускаються не тільки граматичних помилок, зумовлених низьким рівнем знань з орфографії та пунктуації, але й багатьох змістових недоліків: висловлені думки не мають логічної побудови та завершеності, уживаються слова у неправильних формах, трапляється розмовна лексика та кальки з російської мови. Звідси випливає одне з найважливіших завдань сучасної школи – дбати про грамотність висловлювань учнів, не дозволяти будь-яких відхилень від норм літературного мовлення.

З урахуванням комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення синтаксису ми вирішили змінити тип мислення школярів та шаблонне виконання ними завдань із синтаксичної теорії. Увесь навчальний процес за умов формування знань, умінь та навичок на комунікативній основі має підпорядковуватися інтересам розвитку мовлення. Із цією метою у ході педагогічного експерименту широко використовувалися комунікативні вправи із синтаксису. Але головною метою їхнього застосування було вироблення високого рівня комунікативних умінь та навичок на синтаксичній основі. Тому активно впроваджувалися такі види вправ, що формують увесь комплекс умінь і навичок, необхідних у продуктивній мовленнєвій діяльності: творчі диктанти, творчі перекази, лінгвістичні спостереження та самостійне складання текстів.

Усі прийоми та методи експериментальної методики були спрямовані на розвиток у школярів уміння в різних умовах комунікації відповідно до ситуації спілкування обирати жанр та тип висловлювання, розуміти закономірності функціонування синтаксичних конструкцій.

На завершальному етапі дослідження був проведений контрольний зріз. Загальний рівень виконання підсумкових робіт учнями експериментальних класів (високі, достатні і середні показники) становив 100 %, або на 5 % вищий, ніж у їхніх ровесників із контрольних класів, а якість знань (високі і достатні результати) складала 72,1 % в експериментальних класах і 50 % – у контрольних. В експериментальному класі середній арифметичний бал становив 8,1, тоді як середній арифметичний бал у контрольних класах майже не змінився – 6, 72 (див. Діаграма 1).


Діаграма 1



Отже, середній бал в експериментальних класах вищий, ніж у контрольних, на 1,38 (6,72 і 8,1). Виразивши відношення здобутих результатів коефіцієнтом успішності, ми отримаємо 1,2.

К (успішності)= _{= = 1,2,}

де Ае – середньоарифметичний бал в експериментальних класах, Ак – у контрольних класах.

Вищий рівень грамотності учнів експериментальних класів пояснюється дотриманням визначених нами етапів навчальної роботи, теоретичним осмисленням способів запобігання мовленнєвим помилкам і тим, що можуть з’являтися внаслідок неуважного ставлення до рівня мовленнєвої культури.

Організація навчальних занять в експериментальних класах забезпечила усвідомлене вивчення школярами теоретичного матеріалу, на базі якого було сформовано комунікативні уміння та навички. Запропонована методика навчання синтаксису відповідає розвивальному типові навчання, а також допомагає реалізувати комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення української мови. Упровадження різного роду комунікативних вправ відіграло неабияку роль у формуванні високого рівня комунікативних навичок у школярів на синтаксичній основі.

Отже, аналіз одержаних результатів педагогічного експерименту свідчить про доцільність застосування розробленої системи навчання синтаксису на комунікативній основі у 9 класах загальноосвітніх шкіл. Розроблена методика допомогла істотно поліпшити мовленнєву вправність учнів, навчання яких здійснювалося на основі реалізації комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення синтаксису.

Варто зазначити, що загальноосвітня школа закладає лише основу мовленнєвого розвитку. Молодь потрібно навчити уважного ставлення до свого мовлення, адже його вдосконалення відбувається впродовж усього життя. Учні мають пам’ятати, що постійне збагачення своєї пам’яті різними виражальними засобами мови, підвищення мовної та мовленнєвої компетентності є ознаками сучасної інтелігентної людини.