Кременчуцьке міське управління юстиції матер І а л и заочногосем І нару планування роботи юрисконсульта та складання номенклатури справ підготовлено: начальником управління Н. К. Проценко, головним спеціалістом Л. П. Піцул Дата проведення

Вид материала

Документы

Содержание Зведена номенклатура справ Значення Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших під Структура Переліку і порядок його застосування Пререлік використаних нормативних актів та рекомендованої література

Подобный материал:

• Кременчуцьке міське управління юстиції н. К. Проценко Л. П. Піцул, 315.72kb.
• Кременчуцьке міське управління юстиції н. К. Проценко М. В. Шиш, 489.97kb.
• Кременчуцьке міське управління юстиції в.І. Доленко Н. К. Проценко, 259.1kb.
• Головне управління юстиції у Черкаській області Черкаське міське управління юстиції, 749.11kb.
• Україна міністерство юстиції україни головне управління юстиції в одеській області, 162.1kb.
• Міністерство юстиції України Кременчуцьке міське управління юстиції нака, 84.25kb.
• Україна, 26.28kb.
• Методичні рекомендації : «Здійснення систематизації законодавства в органах та установах, 208.69kb.
• Методичні рекомендації розроблено для загального практичного використання у роботі, 100.31kb.
• Узагальнення роботи Головного та територіальних управлінь юстиції з питань правової, 187.98kb.

Вимоги до номенклатури

Перша вимога до номенклатури - охоплення всього обсягу документів структурного підрозділу. Необхідно врахувати всю внутрішню документацію, а також ту, що одержана ззовні. Не підлягають включенню в номенклатуру друковані видання, довідники (у тому числі телефонні), брошури, інформаційні листи, реферативні журнали, експрес-інформації тощо.

Не слід механічно переносити зі старої номенклатури, а також примірної або типової номенклатури справ найменування справ, що фактично не заводяться. Якщо номенклатура складається на підставі примірної або типової номенклатур справ, то деякі справи, передбачені в них, можуть бути розділені на дві чи три справи, що звичайно обумовлено специфікою роботи чи пов’язано з обсягом документації, що утворюється, за тими чи іншими питаннями.

При складанні номенклатури справ використовують положення і статути про установу, організацію, підприємство та їх структурні підрозділи, плани, звіти про роботу, штатні розписи, діючі переліки документів із термінами зберігання, класифікатори, номенклатури справ за минулі роки, описи справ постійного і тимчасового (понад 10 років) зберігання.

Робота зі складання номенклатури повинна бути довершена не пізніше грудня поточного року, щоб з 1 січня її можна було ввести в дію.

Номенклатура справ включає такі графи:

Перша графа - індекс справи. Кожна справа, включена до номенклатури, повинна мати умовне позначення арабськими цифрами - індекс. Індекс справи складається з індексу структурного підрозділу за штатним розписом чи класифікатором структурних підрозділів і порядкового номера справи в межах підрозділу. Наприклад, 03-12 означає, що 03 - це індекс структурного підрозділу (наприклад – юридичний відділ), 12 - порядковий номер справи за номенклатурою в межах структурного підрозділу.

Друга графа - заголовок справи (тому, частини). Після виконання документів вони групуються в справи, яким надаються найменування (заголовки), що в стислій узагальненій формі відтворюють склад і зміст документів у справах. Основною частиною заголовка справи є виклад питання (предмет), з якого вона заводиться. Деякі частини заголовка, наприклад, авторство, кореспонденти, питання, уточнюються.

Заголовки в номенклатурі повинні бути короткими, чіткими, гранично короткими і правильно відображати інформацію, що міститься в справі. На початку заголовка вказується назва виду справи (листування, журнал, книга) або різновиду документів (накази, протоколи, акти, довідки). Потім зміст заголовка уточнюється даними щодо питання (про що документи справи), авторства, кореспондента, періоду, за який відкладаються документи, наприкінці зазначається копійність документів справи.

Приклад: «Накази директора (начальника) з основної діяльності за 2010 рік (копії)». Варто пам’ятати, що в одну справу можуть бути підшиті документи тільки з одного питання і з одним строком зберігання.

У заголовках справ, що містять документи з одного питання, але не пов’язаних послідовністю ведення діловодства, вживається термін «документи», а після нього в дужках наводяться основні види документів справи. Приклади: 1. «Документи (доповідні записки, звіти, довідки, розрахунки) щодо стану забезпечення охорони власності підприємства». Термін «документи» вживається також у заголовках справ, що містять документи-додатки до будь-якого законодавчого, нормативного чи розпорядного акта. Приклад: «Документи до протоколів засідань комісії з аналізу і зменшенню непродуктивних витрат» за 2010 рік». У заголовках судових, слідчих, особових (персональних) й інших справ, які містять документи, пов’язані послідовністю ведення діловодства з одного конкретного питання, вживається термін «справа», наприклад: особова справа.

Особливу увагу варто приділити формулюванню заголовків справ з листуванням. У заголовках справ з листуванням обов’язково вказується кореспондент, і з якого питання воно ведеться. Назва установи - автора в заголовках з листуванням не вказується.

Приклади:

1. «Листування з Міністерством праці та соціальної політики». 2. «Листування з правоохоронними органами щодо розкрадання вантажів при транспортування залізницею».

У заголовках справ з листуванням з різними кореспондентами вони не зазначаються. Приклад: «Листування про організацію семінару діловодного персоналу з обміну досвідом».

У заголовках справ, які містять планово-звітну документацію, зазначається період (місяць, квартал, рік), у якому створені документи.

При групуванні в справу статистичних форм у заголовку вказується назва форми, її номер або умовне позначення (шифр).

Розміщення заголовків справ у номенклатурі справ повинно відповідати ступеню важливості питань, що вирішуються, з урахуванням взаємозв’язку документів, включених до конкретній справи. Така систематизація необхідна для швидкого пошуку конкретної справи на основі стабільного порядку їх розташування.

Як правило, першою розміщується група справ, що включає документи вищих органів (укази, постанови, накази, доручення); далі група організаційно-розпорядної документації самої установи (статути, положення, накази, розпорядження, рішення колегіальних органів); потім організаційні документи, що відносяться до діяльності окремих підрозділів, служб (положення про відділ, посадові інструкції); далі - планово-звітна документація і листування, наприкінці - обліково-довідкові види документів (книги, журнали, картотеки).

В середині кожної з цих груп документи розміщуються за ступенем їх важливості. На початку вказуються заголовки справ постійного зберігання, потім довгострокового, і наприкінці тимчасового строку зберігання. В планово-звітній групі також іде розташування заголовків за ступенем їх важливості.

Третя графа - кількість справ, томів, частин. Ця графа заповнюється наприкінці року. Четверта графа - строк зберігання справи (тому, частини) і номери статей за переліком. У цій графі вказуються строки зберігання документів на підставі «Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів» (далі - Перелік типових документів), затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. № 41 «Про затвердження Переліку типових документів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. під № 576/3016 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державного комітету архівів України від 23 жовтня 2001 року N 82, від 26 листопада 2001 року N 93, від 24 березня 2003 року N 45, від 24 березня 2003 року N 46, від 23 червня 2005 року N 86, від 25 березня 2008 року N 52), а також відомчих переліків документів із зазначенням строків їх зберігання.

В залежності від практичної і наукової цінності документів визначається і термін їх зберігання - постійний (вічний), довгостроковий (понад 10 років), тимчасовий (до 10 років).

Терміни зберігання документів у Переліку типових документів диференційовані за двома групами організацій.

До першої групи віднесено організації, в результаті діяльності яких утворюються документи, що мають наукове, народногосподарське, соціально-культурне чи історичне значення. Документи цих організацій відносяться до Національного архівного фонду України і передаються на зберігання в державні архіви. Строки зберігання документів цих організацій дані в графі 3 Переліку типових документів.

Друга група включає організації допоміжного й обслуговуючого характеру, у діяльності яких не створюються документи національного архівного фонду і безпосередньо від яких документи на державне зберігання не надходять. Строки зберігання документів цієї групи подаються в графі 4 Переліку типових документів.

Для документів, не передбачених діючими переліками, строки зберігання визначаються на підставі їх вивчення експертною комісією) організації за узгодженням з експертно-перевірною комісією державного архіву (для організацій, що передають свої документи на держзберігання).

П’ята графа - примітка. У цій графі номенклатури робляться позначки про перехідні справи, про заведення і внесення нових справ, про посадових осіб, відповідальних за формування справ, про передачу справ в архів організації чи інші установи для їх продовження.

Наприкінці року номенклатура справ структурного підрозділу обов’язково закривається підсумковим записом, у якому відзначається кількість і категорії фактично заведених за рік справ. Підсумковий запис підписується особою, відповідальною за діловодство (секретарем) структурного підрозділу.

Номенклатура справ структурного підрозділу установи складається в трьох примірниках, на кожному з який обов’язково проставляється гриф погодження з експертною комісією і керівником архіву установи (посадовою особою, відповідальною за архів).

Номенклатури справ структурних підрозділів після їхнього розгляду й аналізу зводяться службою діловодства чи секретарем установи в єдину (зведену) номенклатуру справ установи.

Зведена номенклатура справ

Під час розроблення зведеної номенклатури справ установи, крім зведення номенклатур справ структурних підрозділів, вивчається й аналізується діяльність установи в цілому. Принцип побудови зведеної номенклатури справ може бути структурним або функціональним.

Структурний принцип використовується у разі чітко встановленої структури установи. Розділами в такій номенклатурі справ є найменування структурних підрозділів, наприклад: «Канцелярія, плановий відділ, виробничо-технологічний відділ, відділ маркетингу і збуту продукції тощо».

При цьому першим розділом номенклатури справ завжди зазначається служба діловодства (управління справами, загальний відділ, канцелярія, секретаріат), потім структурні підрозділи у відповідності зі штатним розписом установи. Після структурних підрозділів у порядку значимості включаються органи і підрозділи установи, що діють на громадських засадах (комітети, комісії, ради) і громадські організації установи (наприклад, профспілкова).

Функціональний принцип побудови зведеної номенклатури справ, тобто за напрямками діяльності, використовується у разі розподілу основних функцій (напрямків діяльності) між працівниками установи. Цей принцип побудови зведеної номенклатури справ використовується в установах, що не мають структури, у тому числі в суб’єктах господарської діяльності недержавної власності.

Розділи і підрозділи зведеної номенклатури справ, побудованої за функціональною ознакою, відображають функції, напрямки діяльності і розміщуються в номенклатурі за ступенем їх важливості. До зведеної номенклатури справ установи включаються найменування справ, що фактично заведені у діловодстві і відображають усі документовані ділянки роботи установи, у тому числі справи тимчасово діючих органів установи.

До зведеної номенклатури включаються також не закінчені в діловодстві справи, що надійшли від установ-попередників для їхнього продовження, у тому числі реєстраційно-довідкові і контрольні картотеки, номенклатури справ.

Справи з питань, вирішення яких триває більше одного року, або які ведуться впродовж декількох років (перехідні справи), вносяться у зведену номенклатуру справ кожного року впродовж усього терміну їхнього рішення чи ведення.

У зведеній номенклатурі справ установи може бути передбачене запровадження однієї справи з грифом «Для службового користування», якщо в діяльності установи створюється незначна кількість документів із зазначеним грифом.

Зведена номенклатура справ погоджується з експертною комісією установи після чого затверджується керівником установи.

Підприємства, установи й організації недержавної форми власності на підставі статті 32 Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» повинні протягом року з дня їх реєстрації погодити свою номенклатуру справ з відповідним державним архівом.

Наприкінці року зведена номенклатура справ установи обов’язково закривається підсумковим записом, що підписує керівник служби діловодства установи (секретар установи). Про фактичну наявність заведених за рік справ повідомляється керівнику архіву установи (особі, відповідальній за архів).

Зведена номенклатура справ державної установи складається в чотирьох примірниках, кожен з яких повинен мати гриф погодження з відповідним державним архівом чи вищим органом (якщо в установі не створюються документи Національного архівного фонду).

Перший (недоторканий) примірник зведеної номенклатури справ зберігається в службі діловодства установи.

Другий передається в архів установи для контролю за формуванням справ у структурних підрозділах. Третій надсилається відповідному державному архіву або вищому органу, з яким погоджувалася зведена номенклатура справ.

Четвертий розподіляється за розділами між структурними підрозділами установи. Організації недержавних форм власності можуть складати зведену номенклатуру справ у трьох примірниках, а якщо в них немає структурного розподілу у двох.

Зведена номенклатура справ установи, як і номенклатури справ структурних підрозділів, щорічно не пізніше грудня переглядаються й уточнюються. Після внесення змін вони передруковуються, затверджуються керівником установи (структурного підрозділу) і вводяться в дію з 1 січня нового року.

Зведена номенклатура справ підлягає перескладанню й погодженню з відповідним державним архівом чи вищим органом один раз на п’ять років або невідкладно у разі істотних змін у структурі, функціях і характері роботи установи, зміні форми власності.



Значення Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій


Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій із зазначенням строків зберігання документів (далі - Перелік), складено відповідно до Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», постанови Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 року N 1004 «Про проведення експертизи цінності документів», з врахуванням положень інших нормативних актів та методичних посібників з експертизи цінності документів.

Перелік включає документи, що утворюються під час документування однотипних (загальних для всіх) управлінських функцій, виконуваних органами державної влади, місцевого самоврядування та іншими підприємствами, установами та організаціями (далі - організації) незалежно від функціонально-цільового призначення, рівня і масштабу діяльності, форми власності, а також документацію, що утворюється в результаті виробничої і науково-технічної діяльності організацій.

Склад документів і строки їх зберігання визначено у Переліку в результаті безпосереднього вивчення документів із врахуванням рекомендацій фахівців відповідних галузей народного господарства і соціально-культурної сфери, положень відомчих (галузевих) переліків зі строками зберігання, примірних і типових номенклатур справ, рішень Центральної експертно-перевірної комісії) Державного комітету архівів України (далі - Держкомархів) про встановлення або зміну строків зберігання окремих видів документів.

Перелік є основним нормативним актом, призначеним для використання всіма організаціями під час відбору на зберігання і для знищення типових документів, тобто загальних для всіх або більшості організацій.

Для полегшення роботи з визначення строків зберігання документів до Переліку включено також окремі види документів нетипового характеру.

Перелік має на меті забезпечення збереженості, організацію і якісне поповнення складу Національного архівного фонду.

Перелік використовується під час формування справ, при підготовці різних видів номенклатур справ, розробці схем класифікації документів та відомчих (галузевих) переліків документів із зазначенням строків їх зберігання, а також у практиці роботи комісій з проведення експертизи цінності документів.


Структура Переліку і порядок його застосування

Перелік побудовано за функціональним принципом, він включає розділи, які відображають основні напрямки діяльності організацій, що властиві їм, як правило, незалежно від рівня в системі управління і галузевої належності. Розділи мають підрозділи з вужчим колом питань.

Документи в розділах і підрозділах Переліку розміщено за ступенем значущості їх видів та питань, що в них відображаються, у логічній послідовності.

Статтям у Переліку присвоєно єдину наскрізну нумерацію.

Перелік дає узагальнене найменування кожного виду документа. При об’єднанні в одній статті різних видів документів з одного питання, що мають однаковий строк зберігання, використовується термін «документи», а в дужках розкриваються найменування всіх видів документів, включених до статті.

Строки зберігання документів у Переліку диференційовано за двома групами організацій.

До першої групи належать організації, в діяльності яких утворюються документи національного архівного фонду. Вона включає організації - джерела формування національного архівного фонду повного та вибіркового прийому. Строки зберігання документів для цих організацій подаються в графі 3-й Переліку.

Відповідно до законодавства державні і комунальні організації - джерела формування національного архівного фонду передають до нього документи на постійне зберігання до державних архівів або архівних відділів міських рад в обов'язковому порядку, а інші організації - на підставі угод між власником документів і відповідною архівною установою.

Друга група включає організації, в діяльності яких не утворюються документи національного архівного фонду. Строки зберігання документів цих організацій подаються в графі 4-й Переліку.

При визначенні строків зберігання документів слід знайти відповідну статтю в Переліку і провести поаркушний перегляд справ. Відбір справ з метою внесення до національного архівного фонду або для знищення лише за заголовками в описах або на обкладинках справ не допускається.

Організаційно-розпорядчу документацію (статути, положення, правила, інструкції, накази тощо) рекомендується відбирати до національного архівного фонду, як правило, у фонді органу, що їх затверджує.

Відбір планової документації повинен здійснюватися у складі фонду організації - автора документа.

Статистична документація організацій, яка за встановленим Держкомстатом України порядком і строками подається незалежно від відомчої належності до органів державної статистики, до НАФ надходить від органів державної статистики. Відомча одноразова статзвітність організацій у разі надходження до одного державного архіву (архівного відділу міської ради) відбирається до складу національного архівного фонду у фондах органів, яким вони підпорядковані.

При експертизі цінності науково-технічної документації слід враховувати, що місцем зберігання її оригіналів організації - розробники, а також організації - замовники цієї документації.

Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. Наприклад, обчислення строку зберігання справ, завершених діловодством у 2008 році, починається з 1 січня 2009 року.

Строки зберігання нормативно-технічної документації обчислюються з 1 січня року, який іде за роком завершення розробки теми, проекту.

Для документів, яким встановлено строк зберігання 75 років – «В», обчислення цього строку слід проводити з урахуванням віку людини (позначеного літерою «В») на момент завершення справи. Тривалість зберігання справи після її закінчення діловодством повинна дорівнювати різниці 75 років - «В», де «В» - вік особи на момент завершення справи.

Строк зберігання «до ліквідації організації» означає, що документи підлягають експертизі цінності і залежно від її результатів ті з них, які зачіпають права громадян та інтереси держави, передаються до відповідних архівних установ.

Документація, що не ввійшла до відповідних розділів цього Переліку, але має строк зберігання «постійно» або позначку «ЕПК» (експертно-перевірна комісія державного архіву), за будь-яким відомчим (галузевим) переліком, залежно від результатів експертизи цінності, вноситься до національного архівного фонду або знищується після її практичного використання.

Строки зберігання документів, визначені в Переліку, є мінімальними, їх не можна скорочувати. Подовження в організаціях строків зберігання документів, передбачених цим Переліком, допускається у випадках, якщо ця потреба спричинена специфічними особливостями роботи конкретної організації.

Примітки, що застосовуються в Переліку, коментують і уточнюють строки зберігання документів.

Примітка «На державне зберігання не надходять. Зберігаються в організаціях» уточнює місце зберігання документів, що мають, як правило, довідковий характер.

Відмітка «доки не мине потреба» означає, що документація має тривале практичне значення. Строк її зберігання визначається самими організаціями, але не може бути менше одного року.

В інших примітках зазначаються ознаки виділення певних видів документів або конкретних документів, строки зберігання яких відрізняються від указаних у 3-й та 4-й графах Переліку. Так, примітка до статей 288, 315, 321, 322, 325, 326, 330, 342, 345, 800, 1111, 1112, 1115, 1118, 1197, 1199, 1204, 1208, 1425 «За умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для бюджетних установ та організацій, а також для госпрозрахункових підприємств і організацій, які знаходяться у сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, - ревізії. У разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ - зберігаються до ухвалення остаточного рішення» конкретизує строки зберігання бухгалтерської документації.

Примітки «Після закінчення строку дії договору», «Після затвердження», «Після заміни новими» тощо вказують, що обчислення строку, вказаного в графах 3 і 4 Переліку, здійснюється з указаного моменту.

Позначка «ЕПК», яку встановлено в Переліку для деяких видів документів, означає, що частина таких документів може мати культурне значення і, після проведення експертизи їх цінності, повинна вноситися до національного архівного фонду. Рішення про внесення до державного архівного фонду» або знищення документів з позначкою "ЕПК" приймаються експертно-перевірними комісіями державного архіву.

Для зручності користування Переліком до нього складено покажчик, у якому в алфавітному порядку перелічено види документів та їх зміст з посиланнями на номери відповідних статей Переліку.


ПРЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ НОРМАТИВНИХ АКТІВ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРА

1. Про Національний архівний фонд і архівні установи: Закон України від 24 грудня 1993 р. - К., 1994. - 18 с.

2. Постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, організації і установи» вiд 26.11.2008 року, № 1040.

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Примірної інструкції з діловодства» від 17 жовтня 1997 року, № 1153.

4. Соглашение о правопреемстве в отношении государственных архивов бывшего Союза ССР // Архіви України. - 1992. - № 1-3.- С. 4-5.

5. Положення про Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України. 20 жовтня 1995 р. // Архіви України. - 1995. -№ 4-6. - С. 5-6.

6. Примірне положення про архів (архівний підрозділ), об'єднання громадян, підприємства, установи, організації, заснованих на колективній та приватній формах власності. (Схвалений Методичною комісією Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 13 листопада 1996 р. № 7). Лист Головархіву України від 22 листопада 1996 р. № 01-675.

7. Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів», затверджений наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. № 41 «Про затвердження Переліку типових документів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. під № 576/3016 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державного комітету архівів України від 23 жовтня 2001 року N 82, від 26 листопада 2001 року N 93, від 24 березня 2003 року N 45, від 24 березня 2003 року N 46, від 23 червня 2005 року N 86, від 25 березня 2008 року N 52).

8. Типове положення про архівний підрозділ державного органу, органу місцевого самоврядування, державного підприємства, установи і організації, затверджене наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 16 жовтня 1995 р. № 47.

9. Типове положення про Експертно-перевірну комісію державного архіву Автономної Республіки Крим, державних архівів областей, міст Києва і Севастополя, затверджене наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 13 серпня 1996 р. № 33.

10. Типове положення про експертну комісію державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установ і організацій, затверджене наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 13 березня 1996 р. № 9.

11. ДСТУ 2732-94. Діловодство й архівна справа: Терміни та визначення. Чинний від 1995.07-01.

12. Горевий В.І. Організація юридичної служби на підприємстві: Навчальний посібник. - 2-ге вид., випр. і доп. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. - 319 с.

13. Долгополов A.M. Організація юридичної служби на підприємствах. Конспект лекцій. - К.: Вид-во МАУП, 2000. - 68 с.

14. Домбровський С.Ф. Організація правової роботи та юридичного обслуговування підприємств, установ, організацій. - X.: Консум, 2005. - 396 с.

15. Єремеєв Д.В. Організаційно-правові засади діяльності підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. / Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2007. - 20 с.

16. Завойский И. Правовая робота на предприятии. - М.: Хозяйство и право, 1981. - № 10. - С. 41

17. Знаменский Г.Л. Совершенствование хозяйственного законодательства. - К.: Наукова думка, 1980. - 186 с.

18. Рябов А.А. Организация правовой работы в народном хозяйстве. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1988. - 171 с.

19. Юридическая служба на предприятии: Настольн. кн. юрисконсульта: Учеб.- практ. пособие / С.М.Айзин, М.Ю.Тихомиров - М.: Тихомиров, 2003. - 684 с.

20. Боряк Г. В. Електронні архівні публікації в Інтернеті: проблеми репрезентації інформаційних ресурсів // Архіви України. - 2002. - № 4 - 6. - С. 163.


22. Селіверстова К. Організація архівної справи в Україні: тенденції, шляхи модернізації // Студії з архівної справи та документознавства. - 1999. - Т. 4. - С. 33 - 54.


23. Архівознавство: Елементарний підручник. - 4.1.: Пос. для самоосвіти і для уч. зак. / Автори: Барвінський В., Веретенников В., Герасименко Ф. та ін. - X.: Рад. Школа, 1932. - 22 с.

24. Сергазин Ж.Ф. Основы обеспечения сохранности документов. - М.: Высш. шк., 1986. - 239 с.