Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, №23, ст. 161) (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради №3930-xii від 04. 02. 1994 р., Ввр, 1994, №23, ст. 162) (Із змінами, внесеними згідно із закон

Вид материала

Стаття 3. Імміграція і тимчасове перебування іноземців та осіб без громадянства
Імміграція на постійне проживання
Прибуття для працевлаштування на визначений термін
Тимчасове перебування
У межах квоти дозвіл на імміграцію можуть отримати
Поза квотою імміграції дозвіл надається

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 40

Стаття 3.

Імміграція і тимчасове перебування іноземців та

осіб без громадянства

Іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

(Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 506-IV від 06.02.2003 р.)

(Частину другу статті 3 виключено на підставі Закону України № 506-IV від 06.02.2003 р.)

Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

(Частина третя статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 506-IV від 06.02.2003 р.)

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов’язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію.

(Частина четверта статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 506-IV від 06.02.2003 р.)

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов’язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

(Частина п’ята статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 506-IV від 06.02.2003 р.)

Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов’язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.

(Частина шоста статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 506-IV від 06.02.2003 р.)

Частина 1.

Коментована норма передбачає для іноземців та осіб без громадянства такі легальні підстави для перебування в Україні:

1) іммігрувати в Україну на постійне проживання;

2) прибути в Україну для працевлаштування на визначений термін;

3) тимчасово перебувати на території України з іншою метою.

Розглянемо ці підстави детальніше.

Імміграція на постійне проживання

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 92 Конституції України засади регулювання міграційних процесів визначаються виключно законами України. Таким законом є Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. № 2491-III^⁴¹. Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція – це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Відповідно іммігрант – це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію (абз. 3 ст. 1 Закону України «Про імміграцію»).

Імміграція на постійне проживання можлива лише після одержання іноземцем або особою без громадянства дозволу на імміграцію в Україну. Дозвіл на імміграцію – рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів^⁴², що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію (абз. 5 ст. 1 Закону України «Про імміграцію»). Дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції та поза квотою імміграції^⁴³.

Прибуття для працевлаштування на визначений термін

Допуск іноземної робочої сили на національний ринок праці України регулюється Порядком оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 р. № 2028^⁴⁴. Зазначений документ визначає умови й порядок оформлення іноземцям та особами без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні.

Тимчасове перебування

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі (тобто не для цілей постійного проживання і працевлаштування на визначений термін), вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні.

Інші законні підстави сформульовані в Правилах оформлення візових документів для в’їзду в Україну, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.1999 р. № 227^⁴⁵. Так, в залежності від цілей поїздки і статусу іноземця або особи без громадянства візи поділяються на типи, що позначаються літерним і цифровим кодом (літерами латинського алфавіту – в машинозчитуваній зоні). Наприклад, віза: дипломатична – Д; службова – С (3-х видів: С-1, С-2, С-3); студентська – О; для в'їзду з метою туризму – Т; імміграційна – ІМ (3-х видів: ІМ-1, ІМ-2, ІМ-3) та ін.^⁴⁶

Тимчасовість перебування в Україні іноземця або особи без громадянства обумовлюється терміном дії візи, які поділяються на короткочасні (до 6-ти місяців), довгострокові (від 6-ти місяців до п’яти років, якщо інше не передбачено законодавством) і транзитні (не більше 5 діб на одне перетинання території України)^⁴⁷.

Частина 2.

(Частину другу статті 3 виключено на підставі Закону України № 506-IV від 06.02.2003 р.)

Частина 3.

Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

(Частина третя статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 506-IV від 06.02.2003 р.)

Передусім, для законного перебування в Україні всі іноземці або особи без громадянства повинні мати паспортний документ, оскільки:

– саме паспортний документ підтверджує особу;

– саме до паспортного документу підрозділом Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб видається посвідка на проживання;

– саме у паспортному документі проставляється відмітка про статус іноземця або особи без громадянства («дозволено постійне проживання в Україні» або «має дозвіл на працевлаштування в Україні»)^⁴⁸.

Коментована норма встановлює види документів в залежності від терміну і мети перебування в Україні іноземця або особи без громадянства:

1) іноземці та особи без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання, отримують посвідки на постійне проживання. Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання – документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання.

Кабінет Міністрів України затверджує зразок посвідки на постійне проживання, правила та порядок її оформлення і видачі (п. 3 ст. 5 Закону України «Про імміграцію»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 р. № 1983 затверджено Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання^⁴⁹.

2) іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки на тимчасове проживання.

Цій категорії осіб за клопотанням приймаючої сторони (роботодавця) оформлюється посвідка на тимчасове проживання в Україні. Особам, які проживають в Україні за такою посвідкою, у паспортному документі проставляється відмітка про реєстрацію та відмітка про наявність дозволу на працевлаштування в Україні.

Інструкція про порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.12.2003 р. № 1456^⁵⁰.

Частина 4.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов’язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію.

(Частина четверта статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 506-IV від 06.02.2003 р.)

Порядок провадження за заявами про надання дозволів на імміграцію і поданнями про скасування дозволів на імміграцію та виконання прийнятих рішень затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 р. № 1983^⁵¹.

В залежності від місця перебування (за межами території України або на території України) іноземець або особа без громадянства для отримання дозволу на імміграцію в Україну має звернутися із заявою у такому порядку:

а) особами, які постійно проживають за межами України, – до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем постійного проживання таких осіб. Після отримання дозволу на імміграцію дипломатичне представництво чи консульська установа України за зверненням особи оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня її оформлення. Зазначена особа в’їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України. Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання (підпорядкованого підрозділу в області за місцем проживання)^⁵² із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію. Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання;

б) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, – до органів спеціального уповноваженого центрального органу виконавчого влади з питань імміграції за місцем проживання таких осіб.

Особі, яка перебуває в Україні на законних підставах і отримала дозвіл на імміграцію, територіальний підрозділ, підпорядкований Державному департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, за місцем проживання особи видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання особою відповідної заяви.

Дозволи на постійне проживання можуть видаватися у межах квоти і поза квотою імміграції^⁵³.

У межах квоти дозвіл на імміграцію можуть отримати (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію»):

1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;

6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;

7) особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними.

В Європейському Союзі одночасно з наданням статусу біженця надається також дозвіл на проживання (без квоти). Такий дозвіл є чинним мінімум три роки і може бути поновлений, що автоматично запобігає виникненню проблем, пов’язаних з проживанням, працевлаштуванням, здобуттям освіти, отриманням соціальної допомоги, і таке інше. Особи, що потребують додаткових форм захисту, отримують в країнах-членах ЄС дозвіл на проживання, що є чинним мінімум на один рік, і також може бути поновлений^⁵⁴. Прийняття Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р. № 1629-ІV^⁵⁵ створює правові підстави для закріплення у майбутньому цієї норми та інших норм права Європейського Союзу і у вітчизняному законодавстві.

Поза квотою імміграції дозвіл надається (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію»):

1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;

5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (за винятком чоловіка або дружини, який знаходиться у шлюбі з громадянином України понад два роки, дітей та батьків громадян України та осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням);

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено^⁵⁶;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я (за винятком чоловіка або дружини, який знаходиться в шлюбі з громадянином України понад два роки, дітей та батьків громадян України та осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням)^⁵⁷;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Закон України «Про імміграцію» (п. 4 Прикінцевих положень) у привілейованому режимі визнав деякі категорії осіб такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну, зокрема:

– іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності цим Законом і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні;

– іноземців та осіб без громадянства, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії, прибули в Україну, одержали в установленому порядку тимчасову довідку, прожили в Україні не менше п'яти років і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні^⁵⁸;

– іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 р. за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 р., залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні;

– іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну дітьми-сиротами у зв'язку із збройними конфліктами у місцях їх постійного проживання і виховуються або виховувалися у державних дитячих закладах чи в дитячих будинках сімейного типу або над якими встановлено чи було встановлено опіку або піклування громадян України^⁵⁹.

Частина 5.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов’язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

(Частина п’ята статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 506-IV від 06.02.2003 р.)

В залежності від цілей поїздки і статусу іноземця або особи без громадянства візи поділяються на типи, що позначаються літерним і цифровим кодом (літерами латинського алфавіту – в машинозчитуваній зоні). Наприклад, віза: дипломатична – Д; службова – С (3-х видів: С-1, С-2, С-3); студентська – О; для в'їзду з метою туризму – Т; імміграційна – ІМ (3-х видів: ІМ-1, ІМ-2, ІМ-3) та ін.^⁶⁰

Серед підстав для тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні найбільш поширеними є прибуття у приватних справах, на навчання та з метою туризму. Розглянемо ці випадки докладніше.

Законодавством України встановлені деякі особливості в питаннях реєстрації паспортних документів іноземців та осіб без громадянства, які прибули з країн візового режиму і країн безвізового режиму. При в'їзді на територію України іноземців та осіб без громадянства з країн візового режиму реєстрація паспортного документа оформлюється на термін дії візи, але не більш як на 6 місяців. Реєстрація паспортних документів іноземців та осіб без громадянства, які прибули з країн з безвізовим режимом, здійснюється в пункті пропуску через державний кордон на 90 днів.

Координація роботи вищих навчальних закладів незалежно від їх підпорядкованості й форми власності з питань прийому іноземців та осіб без громадянства на навчання здійснюється відповідно до міжнародних угод між Міністерством освіти і науки України та іноземними країнами, а також на комерційно-компенсаційній основі (за контрактами). Навчання громадян іноземних держав (за винятком країн – учасниць СНД) у навчальних закладах України провадиться на компенсаційній основі, але передбачено також прийом іноземців на навчання за державними направленнями, тобто навчання на державній основі, але відсоток таких осіб у даний час дуже незначний.

Відповідно до Положення про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання у вищі навчальні заклади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 р. № 1238^⁶¹, прийом іноземних громадян на навчання покладається на вищі навчальні заклади, що мають дозвіл (ліцензію) на відповідну навчально-освітню діяльність та оформлення іноземцям запрошень на навчання. Ці запрошення мають бути офіційно зареєстровані в імміграційній службі МВС України і служать підставою для оформлення візи типу «О», яка видається посольством України за кордоном особам, які в'їжджають в Україну з метою навчання (студентам, аспірантам, стажистам). Навчальні заклади відповідають за своєчасне оформлення іноземцям документів на право перебування в Україні, видачу студентського квитка, роз'яснення порядку виїзду за кордон на канікули, виїзду після закінчення навчання, правил проживання в гуртожитках навчальних закладів і на приватній житловій площі. Для виїзду за кордон і повернення в Україну для продовження навчання за клопотанням навчальних закладів у їхній паспортний документ проставляється відмітка, яку в повсякденні називають «статус студента» за наявності якої іноземець та особа без громадянства може перетинати кордон України без візи.

15.09.1995 р. в Україні прийнято Закон «Про туризм»^⁶², а згодом постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи подальшого розвитку туризму» від 29.04.1999 р. № 728 та «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002–2010 роки» від 29.04.2002 р. № 583^⁶³. Ці правові акти визначили зміст таких понять, як «туризм», «турист», «тур», «туристична діяльність», «туристичний ваучер» та інших, а також основні напрямки державної політики України в сфері туризму.

Іноземцям та особам без громадянства, які звернулися до посольства (консульства) України з питання оформлення туристичної в'їздної-виїзної візи, у паспортному документі проставляється віза типу «Т» (туристична). За наявності відмітки про реєстрацію паспортного документу, яка проставляється на кордоні, іноземний турист поселяється в готелях.

Особам, які прибули не для постійного проживання і не для тимчасового працевлаштування, посвідки не надаються. Для законного перебування в Україні вони повинні мати дійсний паспортний документ та реєстрацію, що відповідає цілям їх в’їзду в державу (наприклад, реєстрацію за суб’єктом підприємницької діяльності, фізичною особою чи туристичною установою тощо). Це регулюється в першу чергу вимогами Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» від 29.12.1995 р. № 1074^⁶⁴, а також Інструкцією про порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.12.2003 р. № 1456, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2003 р. за № 1180/8501^⁶⁵.

Окремою категорією іноземців та осіб без громадянства є особи, що отримали статус біженця в Україні в установленому Законом України «Про біженців» порядку^⁶⁶. Паспортні документи біженців також реєструються відповідно до Інструкції про порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.12.2003 р. № 1456.

Частина 6.

Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов’язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.

(Частина шоста статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 506-IV від 06.02.2003 р.)

З 01.07.2001 р. реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які у встановленому порядку прибувають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон органами Державної прикордонної служби^⁶⁷. Штамп органів прикордонної служби «В'їзд» («Виїзд») про перетинання державного кордону України, що проставляється в паспортному документі іноземця або особи без громадянства, визнається відміткою про реєстрацію, яка дійсна на всій території України незалежно від місця його проживання на території держави.

Подальша реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, та їх паспортних документів в органах внутрішніх справ не провадиться. Іноземці або особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, мають в обов’язковому порядку повідомляти органи внутрішніх справ за місцем перебування про зміну місця свого проживання.

Blog