Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4

Швидкісно-силові здібності рекомендують виховувати з використанням обтяжіння (набивний м’яч до 1 кг), а також з подоланням власної маси тіла. Автори досліджень доводять, що розвиток гнучкості в дітей знаходиться на досить високому рівні, тому для вдосконалення даних здібностей рекомендується використовувати вправи із збільшенням амплітуди рухів після 16 – 24 повторень, а статистичні вправи – для удосконалення сили (утримання від 6 до 16 сек.).

У розроблених рекомендаціях наявні деякі необґрунтовані методичні положення, які перш за все стосуються співвідношення засобів виховання фізичних здібностей для дітей різного віку.

Якщо автори вважають, що для виховання витривалості необхідно 144 занять на рік, а швидкості – 31 заняття, то необхідне роз’яснення такого підходу на основі даних темпу вікового розвитку цих фізичних здібностей.

Крім цього, потрібне уточнення величини тренувальних навантажень та інтервалів відпочинку між ними з урахуванням віку і спрямованості педагогічного впливу.

Комплексні дослідження вікових особливостей розвитку фізичних якостей були проведені А.А.Гужаловським [6]. Автором підтверджена практична необхідність урахування критичних, сенситивних періодів розвитку фізичних здібностей для розробки програми фізичної підготовки підростаючого покоління і його планування.

А.А.Гужаловським була запропонована схема планування комплексних тренувальних навантажень у фізичній підготовці школярів на основі даних сенситивних періодів розвитку фізичних здібностей.

Найбільш близькі за направленістю та методологією дослідження були здійснені в Литві В.П.Стакіоне [10], в Україні Е.С.Вільчковським [1], Л.В.Волковим [2,3,4], О.С. Куцом [9].

Розробка системи фізичної підготовки дітей шкільного віку автори зазначають, потребує комплексного вивчення вікових особливостей розвитку фізичних здібностей з урахуванням статевих особливостей.

На основі даних комплексного показника максимальної рухової активності учнів виявлено, що періоди статевого дозрівання співпадають зі зниженням рухової активності і біологічної надійності організму, що росте. Він потребує зменшення величини педагогічних впливів у фізичній підготовці дітей та підлітків.

Вікова динаміка розвитку сили та швидкісно-силових здібностей, швидкості, витривалості, гнучкості та спритності дітей 7 – 9 років показана в дослідженнях О.С.Куца [9].

У результаті проведеного аналізу автор приходить до висновку, що з 7 до 9 років розвиток фізичних здібностей дітей проходить гетерохронно. Чітко виражені вікові та статеві відмінності в показниках молодших школярів.

Найбільш сприятливими (сенситивними) періодами в розвитку фізичних здібностей молодших школярів можна вважати такі: від 8 до 9 років для розвитку швидкості, сили, швидкісно-силових здібностей, спритності; від 8 до 9 років у хлопчиків, від 7 до 8 років у дівчаток для виховання гнучкості та витривалості.

Необхідно зазначити, що найвагомішу інформацію для розробки системи фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку дають комплексні дослідження, які дозволяють вивчити закономірності розвитку сили, швидкості, витривалості, гнучкості та спритності, їх взаємозв’язок з урахуванням віку, статі та клімато-географічних умов регіону.

Теоретична концепція Л.С.Вигодського[5], була реалізована в дослідженнях при вивченні сенситивних періодів розвитку фізичних здібностей дітей дошкільного та шкільного періодів. Зокрема, у дослідженнях Е.С.Вільчковського було виявлено, що в дітей 3 – 7 років чітко спостерігається гетерохронність у розвитку фізичних здібностей, наявність сенситивних періодів. Зміни щорічних темпів зростання показників швидкості і гнучкості в дітей вивченого автором віку відбуваються одинаково в хлопчиків і дівчаток. Динаміка показників розвитку інших якостей не збігається. Зокрема, у дівчаток, у порівнянні з хлопчиками, у найбільш сприятливі вікові періоди темпи зростання спритності, швидкості і сили дещо вищі.

На цій основі автор рекомендує планувати засоби і методи фізичної підготовки відповідно до вікових особливостей організму дітей, а фізичне навантаження збільшувати в сенситивні періоди розвитку певних фізичних здібностей.

У проведених нами дослідженнях при розробці системи планування фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку були використані дані про динаміку вікового розвитку сили, швидкості, витривалості, гнучкості і спритності дітей молодшого шкільного віку. Крім цього, при аналізі результатів досліджень паралельно були використані дані про формування вікової структури фізичної підготовки і взаємозв’язках основних її компонентів.

Проте, для педагогічної практики фізичного виховання дітей необхідна чітка система впливу на розвиток конкретних фізичних здібностей. У проведених раніше дослідженнях при розробці планів фізичної підготовки дітей і підлітків використовували показники темпів розвитку фізичних здібностей і не давали конкретних рекомендацій із вибіркового впливу на виховання певних фізичних здібностей.

Для визначення належних величин вибірково педагогічного впливу, спрямованого на розвиток певних фізичних здібностей, згідно з рекомендаціями Л.В.Волкова[3,4], нами була вироблена наступна стратегія диференціації темпів розвитку фізичних здібностей (Табл.2):

високий темп передбачає щорічний приріст розвитку фізичних якостей більше як на 20 % в сенситивний період, що дає можливість нормувати річний тренувальний вплив у межах 15 – 25 % навчального часу;
середній темп – щорічний приріст складає до 20 %, що вимагає відводити в навчальному році 10 – 15 % часу, на спрямований розвиток фізичної якості;
низький темп (від 0 і нижче), який спостерігається в незначній кількості випадків вікового розвитку фізичних здібностей і становить до 5 % часу, спрямованого на підтримку його вікового функціонування.

Як додаткову інформацію при цьому використовували дані абсолютних показників вікового розвитку фізичних якостей дівчаток і хлопчиків, вірогідність розходжень у показниках у залежності від віку і статі (є – критерію Студента), а також результати факторного аналізу.

Таблиця 2

Планування фізичних навантажень (%)вибіркового впливу у навчальному році для дівчаток та хлопчиків у залежності від вікових особливостей розвитку фізичних здібностей

ДІВЧАТКА	ВІК (РОКИ)				ХЛОПЧИКИ	ВІК (РОКИ)
ДІВЧАТКА	6	7	8	9	ХЛОПЧИКИ	6	7	8	9
Сила	15,0	25,0	15,0	20,0	Сила	15,0	25,0	10,0	15,0
Швидкісно-силова (стрибок вгору)	20,0	5,0	15,0	10,0	Швидкісно-силова (стрибок вгору)	15,0	10,0	15,0	10,0
Швидкісно-силова (стрибок у довжину)	10,0	10,0	15,0	15,0	Швидкісно-силова (стрибок у довжину)	10,0	10,0	10,0	15,0
Швидкість рухів	10,0	10,0	10,0	10,0	Швидкість рухів	10,0	10,0	10,0	10,0
Частота рухів	10,0	25,0	10,0	-	Частота рухів	10,0	20,0	10,0	-
Витривалість	20,0	10,0	10,0	10,0	Витривалість	15,0	10,0	10,0	10,0
Гнучкість	5,0	5,0	15,0	25,0	Гнучкість	15,0	5,0	25,0	25,0
Спритність	10,0	10,0	10,0	10,0	Спритність	10,0	10,0	10,0	15,0

Проведений аналіз засвідчує, що від 6 до 7 років у дівчаток і хлопчиків спостерігається активний розвиток фізичних якостей (Рис. 1).

Виняток для дівчаток становить розвиток рухливості в суглобах, де спостерігається помітне погіршення даних можливостей від 6 до 7 років.

Найбільша активність у своєму розвитку відзначена за результатами бігу на 300 м. Так темп розвитку даної якості у дівчаток становить 33,1 %, відповідно вправи на витривалість у річному циклі навчального процесу можуть бути застосована в обсязі 25,0 %. Швидкісно-силові можливості, за результатами стрибка вгору, також активізується у своєму розвитку, і їх темп становить більше 20,0 %, що у відповідності до розробленої стратегії потребує до 20,0 % навчального часу для виховання даних якостей.

Виняток для дівчаток становить розвиток рухливості в суглобах, де спостерігається помітне погіршення даних можливостей від 6 до 7 років.

Рис. 1.Віковий темп розвитку ( в %) компонентів фізичної підготовленості дівчаток та хлопчиків від 6 до 7 років

Виняток для дівчаток становить розвиток рухливості в суглобах, де спостерігається помітне погіршення даних можливостей від 6 до 7 років.

Найбільша активність у своєму розвитку відзначена за результатами бігу на 300 м. Так темп розвитку даної якості у дівчаток становить 33,1 %, відповідно вправи на витривалість у річному циклі навчального процесу можуть бути застосована в обсязі 25,0 %. Швидкісно-силові можливості, за результатами стрибка вгору, також активізується у своєму розвитку, і їх темп становить більше 20,0 %, що у відповідності до розробленої стратегії потребує до 20,0 % навчального часу для виховання даних якосте

Такі фізичні якості, як сила, швидкість руху і швидкісно-силові можливості (стрибок у довжину з місця) мають середні темпи розвитку, а отже час, відведений на їх розвиток, не повинен перевищувати 10,0 % за рік. Така кількість часу відводиться і на розвиток частоти рухів і спритності.

Раніше було відзначено, що показники рухливості суглобів у 6-річних дівчаток дещо погіршуються, але є в середньому на 3 см вищими ніж у хлопчиків. Тому на навчальних заняттях для підтримки гнучкості необхідно використати до 5,0 % часу.

Усі названі фізичні якості визначають структуру фізичної підготовки дівчаток 6-річного віку, а їх педагогічний вплив, на основі факторного аналізу становить 71,0 %.

Аналіз сумарного показника активності вікового розвитку всіх фізичних якостей у дівчаток від 6 до 7 років, свідчить, що він становить 4,15 %.

Для хлопчиків цього віку характерна активність розвитку швидкісно-силових можливостей (стрибки вгору), сили, гнучкості і витривалості. Майже всі ці фізичні здібності активізуються в темпі свого розвитку більш, ніж на 30,0 %.

Враховуючи активність їх вікового розвитку, можна в навчальному процесі застосувати вправи даного напряму до 15,0 % часу.

Темп розвитку швидкості руху, швидкісно-силових можливостей (стрибок у довжину з місця) відповідно до особливостей їх вікового розвитку, вимагає до 10,0 % навчального часу на їх вибіркове удосконалення.

Що стосується загальної активності темпів розвитку фізичних якостей, то в хлопчиків даний вік характеризується як активніший і сумарний його показник становить більше 22,0 %.

У даний віковий період хлопчики випереджають дівчаток не тільки за рівнем рухової активності, але й за показниками фізичної підготовки, за винятком спритності і швидкісно-силових можливостей (стрибок угору).

Отже при плануванні засобів вибіркового впливу диференціювати їх для хлопчиків і дівчаток не спостерігається. Винятки можливі тільки лише при плануванні засобів, спрямованих на розвиток рухливості в суглобах. Так, у відповідності до особливостей темпів розвитку гнучкості в навчанні для хлопчиків планується 15,0, % а для дівчаток 5,0 %.

Таким чином, можна відзначити, що співвідношення засобів вибіркового впливу у фізичній підготовці хлопчиків і дівчаток 6-річного віку не відрізняються, але рухова активність – середній показник темпів розвитку фізичних здібностей – значно вища в хлопчиків.

У семирічному віці (Рис.2) спостерігається загальна тенденція до зменшення темпів розвитку фізичних якостей як у хлопчиків, так і у дівчаток, що, вірогідно, є відображенням зниження рухової активності дітей у зв’язку із змінами режиму їх життя.

Рис.2. Віковий темп розвитку ( в %) компонентів фізичної підготовленості дівчаток та хлопчиків від 7 до 8 років

Темп розвитку окремих фізичних здібностей не перевищує 25,0%, а його уповільнення відзначається в дівчаток за показниками швидкісно-силових можливостей (стрибок угору) і гнучкості. Показник гнучкості погіршується також і у хлопчиків

Найбільший темп розвитку, а відповідно і необхідність вправ вибіркового напряму спостерігається у дівчаток і хлопчиків за показниками сили і частоти руху, що вимагає збільшувати кількість відповідних вправ до 25,0 % навчального часу.

Темп розвитку інших фізичних можливостей як дівчаток, так і хлопчиків у даний віковий період не перевищує 10,0 %.

Таким чином, вправи, спрямовані на виховання спритності, швидкості, витривалості, а також швидкісно-силових можливостей, за винятком стрибка вгору у дівчаток, будуть складати по 10,0 % часу, який відводиться в навчальному році на фізичну підготовку дівчаток і хлопчиків 7-річного віку.

Враховуючи, що рухливість у суглобах як у хлопчиків, так і в дівчаток, значно зменшується, необхідно відводити на фізичні навантаження даного напряму до 5,0% часу. Такий же процент часу відводиться і на розвиток швидкісно-силових можливостей.

Таким чином, віковий період від 7 до 8 років характеризується значним зниженням темпів розвитку всіх фізичних якостей, при цьому в дівчаток він значно нижчий (- 3,3 %), ніж у хлопчиків (3,3 %).

Дана закономірність відмічається й іншими дослідженнями, які пояснюють цей факт зниженням рухової активності, пов’язані зі вступом до школи та особливостями вікового розвитку.

Крім цього, зниження темпів розвитку фізичних якостей у дівчаток можна пояснити тим, що вони більше часу проводять за підготовкою домашніх завдань, тобто проявляють більшу відповідальність, ніж хлопчики.

Віковий період від 8 до 9 років (Рис.3) характеризується різким зростанням темпів розвитку всіх фізичних якостей. Так, у дівчаток він у сумі усіх показників становить 21,9%, а в хлопчиків 16,3 %.

Для дівчаток характерним є значне збільшення (вище 30,0 %) темпів розвитку сили, швидкісно-силових можливостей (за показниками стрибка в довжину і у висоту), а також рухливості в суглобах. Отже, даний факт є підставою вважати, що у віці від 8 до 9 років для дівчаток необхідно використовувати до 15,0 % часу, який відводиться для виховання даних фізичних якостей.

Дещо зменшується час (до 10,0 %) на виховання витривалості, спритності, гнучкості, швидкості руху і частоти рухів.

Для дівчаток віковий період від 8 до 9 років є найбільш сприятливим для підвищення рівня їх фізичної підготовки.

Рис.3. Віковий темп розвитку ( в %) компонентів фізичної підготовленості дівчаток та хлопчиків від 8 до 9 років

У хлопчиків у цьому віці найактивніше розвивається рухливість у суглобах, на виховання якої необхідно відводити до 25,0 % навчального часу.

Дещо менше часу (до 15,0 %) відводиться на розвиток швидкісно-силових можливостей (стрибок вгору), тобто основний напрям у навчальному процесі – швидкісно-силовий з елементами вправ, які розвивають рухливість у суглобах.

Планування засобів, спрямованих на виховання витривалості, швидкості, спритності і частоти рухів, здійснюється в межах 10,0 % навчального часу на рік.

Для хлопчиків і дівчаток дев’ятирічного віку характерним є наступне збільшення показників рухової активності за результатами темпів росту фізичних здібностей.

Проте сумарний показник темпів розвитку фізичних можливостей порівняно з попереднім віком змінюється: у дівчаток він становить 15,1 %, а в хлопчиків 21,3 %.

Для дівчаток даного віку характерне значне зменшення темпів розвитку рухливості в суглобах, що дає можливість планувати 5,0 % часу на вибіркове її удосконалення. Досить високий темп спостерігається в показниках розвитку сили (24,0 %), а процес її формування в навчальному процесі повинен становити не менше 20 %.

Для швидкісно-силових можливостей, за результатами стрибка в довжину, планується 15,0 % навчального часу, і по 10,0 % часу відводиться для розвитку спритності, витривалості, швидкості рухів.

Якщо зіставити одержані результати з даними досліджень О.С.Куца, А.С.Єременко (Табл.3), то необхідно відзначити значний їх збіг з нашими даними щодо темпів щорічного приросту фізичних можливостей.

У 9-річних хлопчиків в середньому за рік темпом розвитку всіх фізичних здібностей становить 21,3 %, а у дівчаток – 15,0 %.

Найкращі показники порівняно з іншим віком у хлопчиків і дівчаток відзначаються за результатами нахилу вперед, що характеризує рухливість хребта. Таким чином, для розвитку даних здібностей в навчальному процесі як у хлопчиків, так і в дівчаток можна відводити до 25,0 % часу. Для дівчаток у відповідності до темпів вікового розвитку планується таке співвідношення засобів вибіркового виховання в навчальному році: силові здібності – 20 %, швидкісно-силові (стрибки в довжину) – 15 % і по 10% на виховання швидкості, витривалості і спритності.

У даний період у хлопчиків відмічено підвищення темпу розвитку таких здібностей, як сила, швидка сила (стрибок в довжину) і спритність, що є підставою для відведення 15 % часу на виконання вправ спрямованих, на розвиток швидкості рухів, витривалості, а також швидкісно-силових можливостей (стрибок вгору) – до 10,0% навчального час.

Таблиця 3

Темп зростання фізичних здібностей (показники тестування) у дітей з 9 до 10 років за результатами власних спостережень та висновків інших авторів

№ п/п	ТЕСТИ	О.С.Куц [9]				А.С.Єременко[7]
		Дівчатка		Хлопчики		Дівчатка	Хлопчики
		Місто	Село	Місто	Село	Дівчатка	Хлопчики
1.	Динамометрія	21,0	22,5	21,9	24,8	24,0	20,0
2.	Біг 30 м	-6,5	-8,3	-3,4	-4,9	-1,3	-0,5
3.	Біг 300 м	-4,6	-4,6	-0,7	-5,7	-22,4	-2,78
4.	Біг 2х15 м	-3,1*	-4,2*	-3,2*	-2,1*	19,4	25,7
5.	Нахил вперед	35,6	29,4	14,6	19,7	70,0	10,4
6.	Стрибок у довжину з місця	9,02	3,7	6,2	3,5	18,0	11,3
7.	Вистрибування вгору	-	-	-	-	1,6	-6,7
	ΣX	8,6	6,4	5,9	5,8	15,6	21,3

виміри проводилися за допомогою тесту “біг 10 х 3 м”

Таким чином, програма педагогічних дій, спрямованих на підвищення рівня фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку засновані на закономірностях вікового розвитку фізичних здібностей, що враховують сенситивні періоди у віковому діапазоні 6, 7, 8 і 9 років.

Співвідношення засобів в кожному віці змінюється, що зумовило зміни взаємозв’язків систем зростаючого організму, які були вивчені при дослідженні формування структури фізичної підготовки дівчаток і хлопчиків молодшого шкільного віку.

Порівняння результатів досліджень, одержаних у центральній частині України О.С.Куцом і Київській області А.С.Єременко є результатами одержаними нами виявлено, що вони у значній мірі збігається стосовно абсолютних показників і темпів розвитку фізичних здібностей. Проте в наших дослідженнях не спостерігалися значні відмінності абсолютних показників фізичної підготовки в порівнянні з даними, одержаними за останні десять років у різних областях України (Київській, Вінницькій, Житомирській і Хмельницькій), що дозволяє рекомендувати для практики фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку, які проживають у центральній частині України розроблену нами стратегію планування.

Розділ 3

Реалізація педагогічних умов, спрямованих на вибіркове удосконалення фізичних здібностей

Фізична підготовка дітей молодшого шкільного віку вимагає, насамперед розробки педагогічних умов, які дозволяють ефективно виховувати фізичні якості в процесі навчальних занять.

Зміст цих умов складають три основні положення:

при вихованні фізичних якостей слід, перш за все, забезпечити комплексність і відповідну послідовність виконання вправ вибіркового спрямування;
фізичні вправи вибіркового спрямування повинні виконуватися за визначений час, із певною інтенсивністю;
між виконанням фізичних вправ установлюються інтервали відпочинку, які сприяють відновленню організму після навантаження.

Комплексність виконання фізичних вправ забезпечує, перш за все, належний рівень всебічної фізичної підготовки, сприяє підвищенню позитивних емоцій.

Такий підхід передбачає проведення уроків з використанням програмового матеріалу в процесі навчання бігу, стрибкам, метанням і т.д..

Аналіз й узагальнення педагогічної практики фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку дозволило в процесі проведення педагогічного експерименту забезпечити таку послідовність виконання вправ, спрямованого впливу на виховання фізичних якостей: гнучкість, спритність, швидкість, які розвивається в підготовчій частині уроку, та швидкісно-силові можливості, сила і витривалість, на які впливають в основній частині уроку.

Таким чином, урок фізичної культури в експериментальних класах будувався на основі загальноприйнятих вимог і передбачав виконання вправ комплексного характеру і в певній послідовності.

Час виконання вправ вибіркового спрямування визначався, перш за все, тим, які фізичні здібності необхідно розвивати у відповідності до навчальної програми і завдань уроку.

Так, при розвитку швидкості вправи виконувалися з максимальною інтенсивністю протягом 6 – 8 сек. Дані здібності в дітей молодшого шкільного віку ефективно можуть виховуватися тільки при виконанні короткочасних навантажень з максимальною інтенсивністю.

Силові здібності вимагають дещо іншого часу при їх вихованні. Вправи виконувались у швидкому або середньому темпі з малими та середніми навантаженнями, які становлять 20 – 40 % від максимальних зусиль, тобто 1,2 % відповідної ваги.

При вдосконаленні спритності або навчанні техніки рухів вправи виконувалися, як правило, першими в два етапи: перший етап характеризувався просторовою точністю і координацією рухів, коли швидкість виконання вправ не мала значення; другий – відрізнявся просторовою точністю та координацією рухів, які виконувалися з максимальною точністю за найкоротший час.

При вихованні витривалості використовувалися ігрові вправи, які виконувалися човниковим способом з короткими інтервалами відпочинку. Крім цього, використовувалися вправи у вигляді бігу від 200 до 500 метрів із середньою інтенсивністю.

При вихованні рухливості в суглобах – тривалість виконання вправ залежала від того, на які суглоби було спрямовано педагогічну дію. У процесі виконання ігрових вправ фізичні навантаження диференціювалися таким чином: плечові суглоби – 20 – 30 разів, кульшовий суглоб – 15 – 25 разів, пеперековий – 20 – 30 разів.

Швидкісно-силові можливості удосконалювались проявом максимальної сили в короткий проміжок часу, що вимагало виконання вправ (стрибків і метань) протягом 1 – 2 сек.

Розроблені методичні положення дозволяли нормувати фізичне навантаження у відповідності до особливостей вікового розвитку молодших школярів.

Інтервали відпочинку і їх характер після виконання фізичних вправ, які вимагали проявів різних фізичних здібностей, визначався функціональними можливостями організму, що росте.

Враховуючи, що дане питання висвітлено в науковій і методичній літературі недостатньо, нами були проведені додаткові експериментальні дослідження з вивчення реакції організму дітей 6 – 9 років на фізичне навантаження і відновлення після цього навантаження. Експеримент здійснювався з використанням Гарвардського степ-тесту (Табл.4).

Таблиця 4

Blog

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди