В. В. Асоцький Відповідальний за випуск
| Вид материала | Документы |
- В. В. Асоцький Відповідальний за випуск, 609.39kb.
- Л. М. Чучіліна Відповідальний за випуск, 119.23kb.
- П.І. Білоусенко Відповідальний за випуск, 423.59kb.
- І. П. Мозговий Відповідальний за випуск, 1693.67kb.
- Конспект лекцій укладач Г. І. Мардар Відповідальний за випуск Літературний редактор, 4525.72kb.
- Е. В. Колісніченко > В. О. Панченко > А. А. Папченко Відповідальний за випуск, 1555.03kb.
- Програма київ 2012 Розробник програми Н. Ковган, Т. Сопова Відповідальний за випуск, 77.1kb.
- Міністерство аграрної політики україни миколаївський державний аграрний університет, 1256.51kb.
- Н. П. Супрунець Редактор: О. В. Рязанцева Відповідальний Л. О. Новакова, за випуск:, 229.2kb.
- Т. П. Бинда Відповідальний за випуск О.І. Сміян Директор медичного інституту, 398.48kb.
| Включає інформаційно-аналітичні та навчально-методичні матеріали з питань навчальної і методичної роботи в процесі підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МНС |
| Для науково-педагогічних і практичних працівників МНС |
| Редакційна колегія: |
| В.П. Садковий, к.психол.н., доцент |
| О.О. Назаров, к.психол.н., доцент |
| О.А. Стельмах, к.т.н., доцент |
| Л.М. Куценко, д.т.н., професор |
| О.В. Рябініна, д.філос.н., професор |
| В.В. Асоцький |
| Відповідальний за випуск – В.В. Асоцький (057) 704 – 14 – 32 |
| Редактор – К.В. Хорошилова |
| |
| Бюлетень рекомендовано до друку методичною радою Національного університету цивільного захисту України. Протокол № 17 від 17.12.2009 |
Андрійчук В.М., викладач циклу організації служби та цивільного захисту Вінницького вищого професійного училища цивільного захисту
ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «МЕДИЧНА ПІДГОТОВКА» В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
МНС УКРАЇНИ
Прискорений темп сучасного життя, стрімкий розвиток потужних і швидкісних транспортних засобів, розвиток промисловості, різке зростання кількості надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру створюють реальну небезпеку отримання людиною різноманітних травм і пошкоджень. Основним і найбільш небезпечним наслідком надзвичайних ситуацій є виникнення масових уражень, травм і захворювань населення.
За статистичними даними світової практики вивчення методики надання першої медичної допомоги потерпілим при надзвичайних ситуаціях відомо, що за відсутності надання допомоги через 1 годину гинуть 40% потерпілих, через 3 години – 60%, через 6 годин – 90-95%. Різноманітні травми, напади гострих захворювань, як правило, виникають випадково і несподівано на роботі, під час перебування в транспорті, у побутових ситуаціях, тому передбачити час і місце нещасного випадку з метою його попередження практично неможливо. Все це надзвичайно ускладнює організацію медичного забезпечення потерпілих і на місці пригоди найчастіше доводиться обмежуватись само- і взаємодопомогою до прибуття медичних працівників.
Особи рядового та молодшого начальницького складу органів і підрозділів МНС України у процесі своєї професійної діяльності найчастіше, як правило, першими прибувають до місця аварії або катастрофи і повинні досконало знати правила поведінки і порядок надання першої медичної допомоги потерпілому населенню, своїм колегам і самому собі при різноманітних нещасних випадках та уміти використовувати дані знання на практиці. Тому медична підготовка є важливою складовою частиною їх професійної і службової підготовки.
Невід’ємним елементом організації навчального процесу в системі професійно-технічної освіти навчальних закладів системи МНС є вивчення послідовності надання першої медичної допомоги потерпілим під час гасіння пожеж, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та в побутових умовах. Так, під час курсового професійно-технічного навчання за робітничою професією 5161 «Пожежний-рятувальник» для підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України навчальним планом передбачено вивчення окремої дисципліни «Медична підготовка». У відповідності до «Уніфікованої програми медичної підготовки рятувальників та інших фахівців, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і не мають медичної освіти», яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 120 від 18 березня 2005 року, на вивчення даної дисципліни передбачається 120 годин, з них 22 години – теоретичні заняття та 98 годин – практичні заняття. В основу програми покладено освоєння пожежними-рятувальниками найбільш оптимальних і ефективних практичних прийомів з надання першої медичної допомоги при порушеннях або зупинці дихання, серцево-судинних порушеннях, зупинці серця, значній кровотечі, травматичних пошкодженнях, термічних ураженнях, гострих отруєннях та екстрених пологах.
Ознайомлення курсантів, учнів, слухачів з теоретичним матеріалом супроводжується демонстраційним показом його змісту у вигляді слайдів, стендів, плакатів, презентацій, відеоматеріалів та інших засобів наочного навчання.
Під час вивчення дисципліни «Медична підготовка» особлива увага приділяється проведенню практичних занять з вивчення сучасних методів проведення серцево-легеневої реанімації, зупинки кровотеч, накладання пов'язок та транспортної іммобілізації тяжко уражених з метою збереження їм життя. Практичні заняття проводяться шляхом демонстрації прийомів надання першої медичної допомоги на манекенах, тренажерах, з використанням різноманітних засобів для надання першої медичної допомоги (джгути, шини, транспортувальні дошки, ноші, перев’язувальний матеріал, ротоглоточні повітроводи, маски-мішки, шийні коміри-корсети) з імітацією реальних ситуацій. Для проведення практичних занять призначається один викладач-інструктор на групу не більше ніж 10-15 курсантів, учнів або слухачів. Практичні заняття включають демонстрацію прийомів медичних маніпуляцій інструктором з поясненнями та самостійне відпрацювання вправ курсантами, учнями, слухачами, під час яких інструктор знаходиться поряд і спостерігає, корегує дії, виправляє допущені ними помилки.
По закінченні вивчення дисципліни проводиться екзамен, на якому викладач перевіряє рівень теоретичних знань та практичної підготовки курсантів, учнів та слухачів з питань надання першої медичної допомоги. Важливим етапом екзамену є перевірка практичних навичок, оскільки саме практичне вміння надати першу медичну допомогу потерпілому врятує його здоров’я та збереже життя.
За підсумками теоретичного навчання курсанти, учні та слухачі повинні знати: порядок, засоби і алгоритм надання першої медичної допомоги, прийоми відновлення роботи всіх органів і систем організму людини при різноманітних критичних станах, способи транспортування та евакуації постраждалих із зони надзвичайної ситуації та мати практичні навички з визначення життєвих показників потерпілого, накладання всіх видів шин і пов’язок на різні частини тіла потерпілого, транспортування до лікувального закладу, здійснення тимчасової зупинки зовнішніх та внутрішніх кровотеч, проведення серцево-легеневої реанімації у дорослих та дітей як найпростішими методами, так і за допомогою спеціальних засобів.
Особлива увага приділяється професійному відбору викладачів дисципліни «Медична підготовка». Ними можуть бути лише працівники з вищою медичною освітою, які мають досвід практичної роботи в системі невідкладної медичної допомоги і пройшли підготовку за спеціальною програмою курсів першої медичної допомоги для викладачів-інструкторів.
На відміну від курсового професійно-технічного навчання, під час проходження перепідготовки або підвищення кваліфікації особовим складом пожежно-рятувальних підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту вивчається окремий розділ «Медична підготовка», який розглядається в контексті дисципліни «Охорона праці». Під час даних видів навчання слухачі поглиблюють знання з питань надання першої медичної допомоги потерпілим, отримані під час первинної підготовки, звертаючи особливу увагу на практичне відпрацювання дій під час зупинки чи порушення дихання і кровообігу, при травматичних, термічних та хімічних пошкодженнях, гострих отруєннях, ураженні електричним струмом.
Узагальнюючи вищевикладене, слід зазначити, що вивчення дисципліни «Медична підготовка» в системі професійно-технічної освіти є невід’ємною складовою комплексної підготовки високопрофесійних і кваліфікованих спеціалістів для служби цивільного захисту України.
Барбашин В.В., к.т.н., доцент, начальник кафедри піротехнічної та спеціальної підготовки Національного університету цивільного захисту України
Ігнатьєв О.М., старший викладач кафедри піротехнічної та спеціальної підготовки Національного університету цивільного захисту України
Ромін А.В., к.т.н., доцент, заступник начальника факультету оперативно-рятувальних сил Національного університету цивільного захисту України
ВИКОРИСТАННЯ БАЗОВО-КУЩОВОГО МЕТОДУ ПЕРЕМІЩЕННЯ РЯТУВАЛЬНИКА ПІД ЧАС ВІДПРАЦЮВАННЯ ПИТАНЬ ГАСІННЯ ПАНІКУЮЧОЇ ЛЮДИНИ КУРСАНТАМИ НУЦЗУ
Серед найважливіших професійних якостей рятувальника особливе місце займає здатність швидко оцінювати обстановку і приймати адекватне рішення. Під час проведення занять з дисципліни «Радіаційний, хімічний і біологічний захист» з курсантами першого курсу Національного університету цивільного захисту України в рамках однієї з тем проводяться заняття по практичному відпрацюванню питань самогасіння при влученні горючих речовин на одяг, а також відпрацьовуються питання гасіння палаючої людини. Метою проведення таких занять є прищеплювання курсантам навичок і вмінь із самогасіння і гасіння палаючої людини, психологічна підготовка і набуття стійких дій залежно від ситуації.
Проблемі гасіння палаючого на людях одягу за всіх часів приділялася велика увага. Тому надто важливо відпрацьовувати дії вже за налагодженою схемою, коли навички й уміння рятувальника відпрацьовані до автоматизму. Розглянемо ситуацію загоряння в процесі потрапляння на одяг людини горючих сумішей. Як показує практика, найбільш ефективними діями гасіння палаючої людини є:
1) будь-яким способом збити з ніг і повалити палаючу людину на землю, бо людина, що знаходиться в вертикальному положенні, може одержати максимальні й найбільш хворобливі опіки обличчя й усього тіла. Особливо небезпечна палаюча людина, що біжить, тому що під час бігу поліпшується «омивання» палаючого одягу киснем, отже, одяг починає горіти швидше й з більшою тепловіддачею;
2) катати палаючу людину по землі (закидати землею, снігом, накрити щільним матеріалом).
Якщо виконання першого пункту не викликає ніяких труднощів, то виконання другого пункту може бути істотно утруднено, а в деяких випадках і неможливим. У випадку виникнення паніки й болючих відчуттів, людина, що горить, може намагатися встати й бігти, при цьому практично завжди проміжною позицією при спробі піднятися на ноги є позиція «навкарачки». Виникає ситуація значного ускладнення дій рятувальника через наступні причини:
1) при перекиданні постраждалого він знову стає в позицію «навкарачки» і продовжує горіти, не маючи щільного контакту із землею;
2) накидання на постраждалу людину щільної ковдри або брезенту не дає позитивного ефекту через доступ кисню до палаючого одягу;
3) досить складно щільно пригорнути потерпілого до землі - він має чотири точки опори й перебуває в стані страху й паніки.
Сформована несприятлива ситуація цілком розв'язується при використанні базово-кущового методу переміщень рятувальника. Використання деяких базових рухів російської школи самооборони «ЧОЙ» в алгоритмі дій рятувальника зробило можливим створити методику гасіння панікуючої людини. Така методика, створена на базі симбіозу техніки самозахисту й основних принципів гасіння палаючої людини - збивання з ніг і перекочування - дозволяє робити гасіння у випадку відсутності підручних засобів (мокрого рушника, ковдри, брезентового покривала тощо).
Розглянемо запропоновану методику за фазами виконання. Рятувальник перебуває праворуч від потерпілого. Ударом лівої ноги рятувальником здійснюється підсікання правої руки потерпілого і захоплення його руки (фото 1, 2). Виконуючи переміщення по дузі до протилежного плеча постраждалого, рятувальник укладає палаючу людину на спину, чим і досягається гасіння спини (фото 3, 4). На цьому перша фаза гасіння закінчується.
Переміщуючись назад, рятувальник автоматично перевертає палаючу людину на живіт, чим досягається гасіння передньої частини палаючого одягу (фото 5, 6). За необхідності (при наявності залишків осередків загоряння одягу) потерпілий накривається брезентом або щільною ковдрою, а при їхній відсутності рятувальник може лягати на потерпілого й продовжувати гасіння своїм тілом. Під час відпрацювання переміщень особлива увага приділяється мінімізації кількості рухів корпуса й ніг, що досягається застосуванням схрещеної позиції й четвертого базового руху корпуса за методом школи «ЧОЙ». Ці види рухів не представляють складності в засвоєнні й викликають високий інтерес у тих, хто навчається. Універсальність переміщень і базових рухів дозволяють застосовувати їхні різні комбінації залежно від сформованої ситуації. Кількість комбінацій переміщень практично не обмежена. Особливістю переміщень є не висока, а середня швидкість виконання прийому, що обумовлено фіксаціями палаючої панікуючої людини на фазах виконання вправи з метою досягнення кращого ефекту гасіння. Методика відпрацьовується за фазами виконання. Перед відпрацюванням методики курсанти відпрацьовують базові переміщення та стійки (наприклад, схрещену позицію, задню оборонну та передню наступальну стійки).
Таким чином, запропоновану методику гасіння можна представити як послідовне переміщення по дузі перед головою потерпілого від одного його плеча до протилежного й назад. При цьому для швидкого й стійкого переміщення рятувальника використовується базово-кущовий метод побудови прийомів самооборони за методикою школи «ЧОЙ». Запропонована методика дозволяє не вступати в контакт з палаючим одягом панікуючого потерпілого, щільно укладати потерпілого до землі (снігу, підлоги будинку) і досить ефективно проводити гасіння.
Фото 1. Підсікання руки
Фото 2. Захоплення руки постраждалого
Фото 3. Початок переміщення
Фото 4. Укладання на спину
Фото 5. Переворот на животі
Фото 6. Протягування на животі
Буц Ю.В., к.геогр.н., доцент, завідувач кафедри охорони праці та техногенно-екологічної безпеки Національного університету цивільного захисту України
Крайнюк О.В., к.т.н., доцент, доцент кафедри охорони праці та техногенно-екологічної безпеки Національного університету цивільного захисту України
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
У СФЕРІ ЕКОЛОГІЇ ЯК УМОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Розробка концепції сталого розвитку в Україні протягом останніх років означає перехід від діяльності зі зниження негативних наслідків допущених помилок і прорахунків до профілактичних заходів щодо попередження можливих катаклізмів, до своєчасного зняття суперечностей, аж до складних питань глобальної стійкості біосфери. Особливе значення дослідження екологічної безпеки пов’язано з аналізом, попередженням та ліквідацією надзвичайних ситуацій екологічного характеру. Нині частіше виникають надзвичайні ситуації на небезпечних об’єктах військово-промислового комплексу, хімічної та нафтохімічної галузі, транспорті внаслідок пожеж або необережного поводження з потенційно небезпечними речовинами.
Відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки України», національна безпека України забезпечується шляхом проведення зваженої державної політики відповідно до прийнятих доктрин, стратегій, концепцій і програм у таких сферах, як політична, економічна, соціальна, військова, екологічна, науково-технічна, інформаційна і тому подібне. У той же час, у Законі України «Про правові засади цивільного захисту» визначено, що забезпечення цивільного захисту є невід’ємною частиною державної діяльності з охорони життя та здоров’я людей, національного багатства та навколишнього середовища. Завдання, сформульовані законом, визначають статус служби цивільного захисту як однієї з основних сил, яка використовується для ліквідації наслідків екологічних катастроф, аварій на промислових об'єктах, викликаних пожежами, викидом токсичних, корозійноактивних речовин, що забруднюють всі компоненти біосфери. Отже, інженер у сфері цивільного захисту повинен мати відповідний рівень знань з екології. Відповідно до довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників МНС України, «інженер з техногенно-екологічніої безпеки»:
- організовує і здійснює виконання заходів, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру;
- приймає заходи щодо притягання до відповідальності посадових осіб і працівників підприємств, установ, організацій, громадян, винних в порушенні правил техногенної і екологічної безпеки;
- припиняє або забороняє роботу підприємств і окремих виробництв, експлуатацію будівель, споруд, випуск і реалізацію екологічно небезпечної продукції, неякісних систем і засобів захисту людей;
- проводить експертизу і перевірку проектної та іншої документації, стан потенційно небезпечних об'єктів, відповідність їх нормативним положенням з екологічної і техногенної безпеки.
У програму підготовки фахівців служби цивільного захисту обов'язково входить нормативна дисципліна «Екологія», основне призначення якої – дати курсантам та студентам уявлення про природні і антропогенні процеси, які викликають зміни екологічного стану і створюють загрозу екологічній безпеці. Для забезпечення екологічної безпеки важливо знати причини природних і техногенних катастроф, володіти прийомами оцінки і прогнозу очікуваних екологічних наслідків, обумовлених природними і антропогенними чинниками. Специфіка цієї навчальної дисципліни зумовила місце курсу «Екологія» в послідовності викладання дисциплін «БЖД – Екологія – Охорона праці», які спрямовані на формування майбутнього фахівця підрозділів МНС.
Метою викладання дисципліни є:
- навчити чітко і швидко виявляти й оцінювати всі чинники пожежі та інших надзвичайних ситуацій, що впливають на людину і навколишнє природне середовище;
- ознайомити з методами усунення і профілактики надзвичайних ситуацій екологічного характеру;
- прищепити відчуття підвищеної відповідальності за суворе дотримання вимог охорони навколишнього природного середовища.
Для створення методичного забезпечення курсу підготовлено навчальний посібник для самостійної роботи курсантів та студентів з курсу «Екологія», який є складовою частиною методичного забезпечення навчального процесу при реалізації кредитно-модульної системи навчання у вищому навчальному закладі. Поряд з підручниками, розробками практичних розрахункових задач і методичних вказівок, він забезпечує продуктивну роботу курсантів та студентів з самостійного засвоєння матеріалів відповідних модулів курсу. Навчальний посібник містить основні теоретичні питання розділів курсу щодо оцінки екологічних небезпек, визначення чинників виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, розроблення заходів попередження і подолання надзвичайних ситуацій, видів збитків від екологічних катастроф, питань міжнародних аспектів екологічної безпеки, екологічних стратегій людства, а також тестові завдання для самоперевірки рівня засвоєння матеріалу.
Одним з найважливіших компонентів навчально-виховної діяльності є контроль з боку педагога та самопідготовка і самоконтроль, які повинні пронизувати весь курс з метою формування у курсантів і студентів упевненості в собі, своїх здібностях, можливостях і подальших досягненнях.
Нині спостерігається підвищений інтерес до комп'ютерного тестування, як до одного із засобів поліпшення якості освіти. Комп'ютерне тестування, з одного боку, максимально активізує роботу студентів, дозволяє їм виконувати завдання за індивідуальними планами, з іншого боку, спрощує завдання викладача, залишаючи йому час на індивідуальну роботу з курсантами та студентами. Розширення сфери застосування тестів визначається наступними перевагами: швидкість, великий об'єм матеріалу, швидке виявлення пропусків у знаннях. Повна реалізація всіх позитивних сторін досягається при використанні саме підготовлених електронних тестових програм. Тестування дозволяє з певною вірогідністю визначити наявність у курсантів і студентів необхідного рівня знань, умінь, навиків.
Таким чином може бути досягнута мета екологічної освіти на користь сталого розвитку – формування активної життєвої позиції і екологічної культури.
Капля А.М., к.пед.н., доцент кафедри економіки та управління факультету управління Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України
КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ПРОЦЕСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ КУРСАНТСЬКОЇ МОЛОДІ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
МНС УКРАЇНИ
Як і будь-яке соціальне явище, соціалізація за своєю суттю є багатоаспектною. Вона являє собою процес засвоєння людиною певної системи знань, норм, цінностей, які дозволяють їй функціонувати як повноправному члену суспільства.
Успіх соціалізації курсанта передбачає його ефективну адаптацію у вищому навчальному закладі, з одного боку, а з іншого – здатність певною мірою протистояти частині тих життєвих колізій, які заважають його саморозвитку і самореалізації.
У плані вирішення проблеми протистояння життєвим колізіям слід звернути увагу на те, що для курсантів вищого навчального закладу МНС України загострюється цілий ряд протиріч, зокрема, зумовлених віковими соціально-психологічними характеристиками.
Тому ми вважаємо за доцільне звернути увагу на певні особливості даного процесу:
1) соціалізація курсанта ВНЗ МНС України проходить під впливом статутного імперативно-правового регулювання відносин;
2) соціалізація курсанта ВНЗ МНС України проходить в умовах суворої регламентації і чітких часових інтервалів;
3) курсант ВНЗ МНС України щодня багаторазово переносить велике навчальне та фізичне навантаження;
4) соціалізація курсантів ВНЗ МНС України проходить в умовах обмеження свободи пересування, оскільки ВНЗ МНС України мають чітко окреслену територію;
5) особливістю соціалізації курсантів є обмеження можливостей для добровільного обрання видів діяльності, для самореалізації, для творчого виходу енергії;
6) характерною рисою соціалізації курсантів є взаємовідносини в колективі, особлива структура взаємин між курсантами, обмеженість у спілкуванні та переважання моностатевого спілкування;
7) високий рівень колективності є особливістю функціонування особистості курсанта у ВНЗ: курсант постійно знаходиться на очах однокурсників, проблема залишитись на самоті з метою пошуку своєї "психологічної ніші" набирає все більшої ваги;
8) особливістю соціалізації курсантської молоді є відносна соціально-референтна депривація: обмеження прямого контакту із соціально-значущими людьми: батьками, родичами, друзями;
9) чималі труднощі та переживання пов’язані у курсантів з їх стосунками з дівчатами, з якими вони зустрічаються або які чекають їх вдома;
10) специфічними для процесу соціалізації в умовах ВНЗ МНС України є соціально-психологічні особливості курсантської молоді: характер, темперамент, особливості протікання позанавчальних психічних процесів та ін.
Необхідність врахування особистісних характеристик курсантів і їх детальний аналіз впливу на процес соціалізації курсанта є результатом прояву особливостей поведінки, які притаманні молодій людині. Курсант у 16-22 роки є досить дорослою людиною в біологічному, але далеко не завжди в соціальному відношенні. Суспільство бачить у ньому не лише об’єкт соціалізації, але і суб’єкт суспільно важливої діяльності – працівника підрозділу цивільного захисту, оцінюючи результат його діяльності за дорослими "стандартами". В той же час молода людина ще не має досвіду "дорослого життя". Нерідко вона намагається підкреслити свою самостійність у виборі й прийнятті рішення, але курсантський соціум істотно обмежує цю можливість. Окрім того, вибір професії дуже часто здійснюється імпульсивно, під впливом тих чи інших обставин.
Означені нами соціально-психологічні особливості курсантів та їх вплив на процес соціалізації залежать, також, від характеру і змісту службової діяльності, життєвого досвіду, сімейного стану, особливостей виховання, освіти та інших факторів. Усе це знаходить свій прояв у моральних вчинках, поведінці, запитах і потребах курсантів. Таким чином, можна констатувати, що курсанти, як ніяка інша соціальна група, відчувають на собі імперативний пресинг від нав’язаних стереотипів поведінки, регламентації її дій.
Соціально-педагогічна робота з курсантами вищого навчального закладу МНС України є результатом процесу змін у сучасному суспільстві та визначним значенням завдань, що постають перед МНС України; вона обумовлена потребою у формуванні нового типу особистості працівника МНС України з якісними характеристиками, що відповідають вимогам специфіки професійної діяльності у нових умовах.
Виходячи з того, що керівництво курсу, педагоги-куратори безпосередньо взаємодіють у виховному процесі з підлеглими, ми закладаємо в основу соціально-педагогічної роботи комплекс методів традиційного й інноваційного характеру.
Основою концептуального бачення процесу педагогічної підтримки соціалізації курсантів є створення сукупності педагогічних умов у соціально-освітньому просторі вищого навчального закладу МНС України, що забезпечують позитивну соціалізацію курсантів.
Розроблена у ході дослідження концепція педагогічної підтримки процесу соціалізації курсантів передбачає використання адекватних форм та методів: систематичне вивчення мотивів життя курсантів і діагностика їх особистісного розвитку; педагогічна інтерпретація психологічних особливостей курсантів та емпатійне прийняття особистості курсанта в його неповторності; виявлення життєвих, матеріальних і особистісних проблем курсантів і надання їм посильної підтримки; організація індивідуальної і колективної творчості у різних видах діяльності; адаптація соціально-виховних засобів до особливостей соціалізації курсантів у ВНЗ МНС України; залучення курсантів до життєдіяльності навчального закладу і розширення простору їх спілкування; організація педагогічної підтримки різних видів діяльності, позитивного спілкування, включення в ситуації соціального досвіду; стимулювання процесів самовиховання, самореалізації, самоактуалізації, самовизначення. Всі названі педагогічні чинники при використанні їх у соціально-освітньому просторі ВНЗ МНС України спроможні, в цілому, дати найбільш ефективний результат. В основі концепції лежить етапність розгортання процесу соціалізації курсанта. При цьому, основною метою педагогічної підтримки процесу соціалізації курсантів ВНЗ МНС України на першому етапі ("Підготовка до прийому курсантів, зарахованих на навчання. Проведення табірного збору") є активне формування у кандидатів на навчання колективістських якостей, позитивних уявлень про статутний порядок у курсантському колективі, виявлення серед кандидатів на навчання юнаків, котрі схильні до девіантних форм поведінки, налагодження первинних контактів з батьками кандидатів на навчання. На другому етапі відбувається адаптація курсантів до навчання у ВНЗ МНС України, активне оволодіння фундаментальними дисциплінами та зміцнення внутрішньо-колективних зв'язків (1-й курс). Третій етап становлення та відтворення професійно-соціального досвіду курсанта ВНЗ МНС України (2-4 курси) характеризується перебуванням курсанта у сталому навчальному колективі з визначеним для нього соціально-психологічним статусом. Відповідно до кожного напряму виховання курсантів розробляється модель очікування стану об’єктів виховання; організатори виховного процесу визначають періодичність замірів результатів соціально-виховної роботи, кількість і перелік актуальних показників, а також характер вимірювальних дій; виміри рівня соціалізованості курсантів забезпечують адекватне управління процесом педагогічної підтримки соціалізації курсанта у вищому навчальному закладі МНС України.
Особливістю і принциповою ідеєю концептуального підходу до соціалізації курсантів ВНЗ МНС України є створення організаційно-педагогічних умов для розвитку соціально-значущих потреб курсантів і їх включення у практичну діяльність. Вихід за межі навчального взводу і підключення до здійснення соціалізуючого процесу різних людей дозволили нам максимально наблизити соціально-педагогічне середовище вищого навчального закладу і проблеми, що вирішуються, до майбутньої реальної практичної діяльності курсантів.
Ковальчук В.М., старший викладач кафедри пожежної тактики та аварійно-рятувальних робіт Львівського державного університету безпеки життєдіяльності
ДОСВІД ПІДГОТОВКИ ПОЖЕЖНИХ-РЯТУВАЛЬНИКІВ У КОРОЛІВСТВІ ШВЕЦІЯ
В умовах світової економічної кризи багато країн світу змінили свою стратегію розвитку. Не виняток і Королівство Швеція та її рятувальна служба. За останні роки сильно змінилась її штатна структура та кількість працівників. Якщо декілька років тому, щоб стати рятувальником, необхідно було отримати направлення від пожежно-рятувальної частини і після цього починати вчитися, то сьогодні це можна зробити після закінчення школи будь-якому бажаючому. На сьогоднішній день у Швеції працюють дві школи підготовки пожежних рятувальників, хоча нещодавно ще працювало чотири. За два роки, а саме стільки становить повний курс навчання, юнаки та дівчата отримують якісну теоретичну та практичну підготовку у сфері гасіння пожеж житлових та промислових будівель і споруд, рятування людей на воді, проведення аварійно-рятувальних робіт при аваріях, що пов’язані з виливом (викидом) небезпечних хімічних речовин на хімічно небезпечних об’єктах та проведенням рятувальних робіт при дорожньо-транспортних пригодах.
Щорічний набір школи - 240 чол. (8 класів) після закінчення гімназії. Курс навчання - 2 роки (4 семестри). В усіх начальних закладах Швеції термін навчання виражається балами, 1 бал відповідає 1 тижню навчання. 1 семестр – 20 тижнів (20 балів). Загальний курс - 80 тижнів. Станом на 2008 рік конкурс становив 1:5, що говорить про престижність такої професії і відсутність браку попиту. Навчання в школі повністю безкоштовне. Оплата проводиться лише за житло, де проживають студенти, та за харчування.
Розглянемо курс навчання за семестрами та дисциплінами.
1 семестр:
- вступні лекції - 4 тижні.
- «Безпека та суспільство» - 8 тижнів.
- «Гасіння пожеж та рятувальні роботи» (блок І) - 8 тижнів.
2 семестр:
- «Управління ризиками» (блок І)- 10 тижнів.
- «Гасіння пожеж та рятувальні роботи» (блок ІІ) - 10 тижнів.
3 семестр (стажування):
- практика – «Гасіння пожеж та рятувальні роботи» (блок ІІІ) - 10 тижнів;
- практика – «Управління ризиками» (блок ІІ) - 10 тижнів;
- оформлення звіту про практику (аналог дипломної роботи).
4 семестр:
- «Гасіння пожеж та рятувальні роботи» (блок ІV) - 10 тижнів.
- «Небезпеки у суспільстві» - 10 тижнів.
- Іспит.
Кожна тема спочатку вивчається теоретично в навчальній аудиторії, а після її вивчення зі студентами відпрацьовується практичне заняття на навчальному полігоні. Жодна тема без практичного заняття не висвітлюється, що дає змогу якісно засвоїти матеріал. Цікавим є і той факт, що стажуванню майбутнім шведським рятувальникам приділяється 20 тижнів, чого немає в Україні, оскільки стажування не перевищує 4 тижні. Таким чином, підготовка рятувальників заснована на тісному поєднанні теорії та практики.