В. В. Асоцький Відповідальний за випуск

Вид материала

Формування духовних цінностей курсантської молоді внз мнс україни
Пріоритети впровадження дистанційного навчання фахівців цивільного захисту у внз мнс україни

Подобный материал:

1 2 3 4 5

ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ КУРСАНТСЬКОЇ МОЛОДІ ВНЗ МНС УКРАЇНИ

Формування високодуховної особистості було і залишається одним із центральних напрямів виховання громадян, працівників різних професій. Разом із тим, у суспільстві є професії, для представників яких духовні цінності мають особливе значення. До їх числа належать і рятувальники, для яких вони є професійно значущими і являються гарантом успішного виконання функціональних службових обов'язків.

Рятувальники, як ніхто, практично щодня зіштовхуються із ситуаціями загрози життю, здоров'ю людини. На їхніх очах гинуть діти, дорослі, виникають різні кризові ситуації. Вони у багатьох випадках стають єдиною надією для постраждалого населення, зважаючи на можливість залишитися живими та надати дієву допомогу іншим людям.

Особливо гострим у зв'язку з цим постає питання професійної підготовки майбутніх рятувальників. Виконання цих завдань передбачає високий рівень їхньої професійної та морально-духовної культури. На сьогоднішній день, як ніколи, гостро відчувається необхідність формування у курсантів навчальних закладів МНС України духовних цінностей.

Вирішення сучасних проблем у теорії й практиці формування духовних цінностей майбутніх рятувальників пов'язане з необхідністю подолання основних суперечностей зовнішнього і внутрішнього характеру.

До зовнішніх суперечностей, які стосуються соціально-виховуючого середовища, у якому перебувають курсанти під час навчання у закладі МНС України, можна віднести перш за все суперечності між сучасними вимогами держави до морального обличчя рятувальника та загальним станом сформованості духовних цінностей курсантів навчальних закладів МНС України, проявами негативних явищ у курсантських групах; необхідністю здійснення духовного виховання курсантів як складної, поліфункціональної системи та недостатньою представленістю у сучасній вітчизняній психолого-педагогічній літературі фундаментальних праць, у яких були б розкриті положення системного підходу до проблеми формування духовних цінностей курсантів навчальних закладів МНС України.

Основні внутрішні суперечності, які торкаються духовної культури, світогляду й переконань курсантів, можна сконцентрувати навколо суперечностей між потребою майбутніх рятувальників у формуванні духовних цінностей особистості та відповідними обмеженнями цього формування в умовах майбутньої професійної діяльності; індивідуальними внутрішніми світоглядними позиціями курсантів, з якими вони прийшли у навчальний заклад, та загальними установками науково-педагогічного колективу, який намагається організовувати роботу з курсантами на єдиних виховних принципах; вимогами нормативних документів МНС України щодо правил поведінки та виконання службових обов'язків, які звужують можливості реалізації курсантами свободи морального вибору, і їхніми прагненнями до духовної свободи.

У сучасних умовах гуманістично орієнтоване навчання і виховання в межах професійної підготовки майбутніх рятувальників повинно бути спрямоване, перш за все, на формування таких особистісних якостей, як: адекватне сприйняття дійсності, конструктивне і поважне ставлення до навколишньої природної та соціальної сфери, духовно-гуманістичне удосконалення, творча соціально-значуща діяльність, почуття гідності, відповідальності, патріотизму і обов'язку, висока етична культура, офіцерська честь.

Одним із пріоритетних завдань вищого навчального закладу має бути виховання молоді на засадах формування у майбутніх рятувальників духовних цінностей: доброти, милосердя, альтруїзму, толерантності, совісті, поваги, правдивості, справедливості, гідності та ін. Держава, суспільство, освіта повинні об’єднати зусилля та цілеспрямовано формувати внутрішній світ, духовну цілісність індивіда у всій сукупності духовних цінностей.

Дефініція "духовний" у широкому значенні пов'язана з внутрішнім станом людини. У цьому контексті "духовне" відображає не тільки ті переживання, які традиційно вважаються релігійними, а й те, що торкається сприйняття та пізнання, всю людську активність та усі функції, в яких загальний підсумок - володіння цінностями більш високими, ніж загальноприйняті, такими, як: етичні, естетичні, героїчні, гуманістичні та альтруїстичні.

Формування духовних цінностей особистості у сучасній науці розглядається як реалізація людиною своєї потенційної універсальності. У працях І. Беха, Б. Братуся, Ф. Василюка, В. Зінченка,, Е. Ісаєва , О. Киричука, З. Карпенка, М. Савчини, В. Слободчикової, Н. Євтуха і Г. Шевченко розкриваються засади психології духовності як особливої форми знання про формування і сфери виявлення індивідуального духу людини у межах її земного життя.

Становлення духовних цінностей - це вища мета кожної особистості, адже у міцному ґрунті духовності зростає і особистість людини.

Отже, потреба здійснення радикальних змін у навчально-виховному процесі, спрямованих на формування високодуховної особистості майбутнього рятувальника, є вкрай необхідною та важливою.

Проведений огляд таких досліджень дозволяє стверджувати, що незважаючи на наявність значного наукового матеріалу в цій галузі, проблема визначення педагогічних засад формування духовних цінностей у курсантів загальноосвітніх установ МНС України у нових соціально-економічних і культурних умовах розвитку суспільства залишається недостатньо дослідженою. На сучасному етапі відсутні чітко визначені психолого-педагогічні засади формування духовних цінностей у курсантів навчальних закладів МНС України як майбутніх фахівців служби цивільного захисту, критерії їх сформованості та відповідні методи діагностики.

Пошук шляхів підвищення ефективності процесу формування духовних цінностей курсантів дозволив зробити висновок про необхідність реалізації комплексу педагогічних засад як чинника стимулюючого вирішення проблеми. Під педагогічними засадами ми розуміємо сукупність об'єктивних можливостей, змісту, форм, методів, педагогічних прийомів, а також дії соціально-виховуючого середовища, спрямовані на вирішення духовно-етичних завдань формування духовних цінностей курсантів навчальних закладів МНС України.

Проведений теоретичний аналіз проблеми формування духовних цінностей курсантів навчальних закладів МНС України дозволяє виділити наступні педагогічні засади, які мають забезпечити ефективну організацію процесу формування духовних цінностей курсантів навчальних закладів МНС України:

мотиваційні (створення позитивного мотиваційного фону навчально-виховної діяльності у навчальному закладі);

інформаційно-методичні (безперервне забезпечення курсантів інформацією про приклади духовної поведінки, ролі духовних та етичних цінностей у процесі реалізації професійних функцій під час аудиторних занять і у позанавчальний час);

навчально-виховні: визначення принципів організації освітньо-виховної роботи у навчальному закладі (гуманізму, толерантності, альтруїзму, емпатії, гідності, духовної спрямованості, рефлексії) і керівництві ними у практичній діяльності; визначення алгоритму спільної навчально-виховної діяльності офіцерів і курсантів, що забезпечує єдність цілей і способів їх досягнення, розвиток єдиного смислового простору;

соціально-професійні (залучення до процесу формування духовних цінностей курсантів представників громадськості, батьків, фахівців служби цивільного захисту, які мають досвід практичної роботи);

рефлексивні (стимулювання механізмів самовдосконалення та самовиховання).

Ми вважаємо, що виконання цих засад буде продуктивним, якщо у навчальному закладі буде створено відповідне соціально-виховуюче мікросередовище, що стимулюватиме інтелектуальну, емоційну і духовно-етичну активність курсантів, враховуватиме сучасні соціокультурні реалії, специфіку майбутньої професійної діяльності. При цьому, вплив соціально-виховуючого мікросередовища на курсантів повинен здійснюватися за допомогою використання традиційного механізму (нормативні знання, що отримуються в сім'ї та найближчому оточенні), інституціонального (суспільно-схвалюваний досвід, який засвоюється за допомогою взаємодії навчально-виховної системи навчального закладу з професійним середовищем) і рефлексії (моральна відповідальність особистості і усвідомлення суб'єктивної належності до соціально-професійної групи), які будуть забезпечувати організацію процесу формування духовних цінностей, що базується на пізнанні оточуючого світу, професійного середовища і своєї ролі в суспільстві в цілому, і у процесі виконання професійних функцій.

Дослідження проблеми формування духовних цінностей курсантів та комплексу педагогічних засад, що забезпечують продуктивність даного процесу, дозволили сконструювати відповідну педагогічну систему. В основі подібного конструювання закладена ідея системного розвитку духовних цінностей особистості за допомогою застосування комплексу методів, форм і засобів навчання і виховання, адаптованих до навчального процесу у вищому навчальному закладі з урахуванням вимог соціально-професійного оточення, що дозволяє адекватним чином організовувати навчально-виховні заходи з курсантами і сприяти формуванню у них необхідних духовних цінностей.

При моделюванні педагогічної системи формування духовних цінностей курсантів були використані основні особистісно-орієнтовані принципи, які представлені у дослідженнях М. Алексєєва, Е. Бондаревської, Т. Власова, О. Гукаленко, Т. Ільїної, І. Колодія, В. Ликова, В. Сєрикова, В. Фоменко та ін., а також власні:

принцип гуманістичної орієнтації виховання передбачає ставлення до курсанта як до найвищої цінності у системі людських стосунків, головною нормою яких є гуманність. Цей принцип вимагає шанобливого ставлення до кожної людини, а також забезпечення свободи совісті і світогляду, виділення як пріоритетного завдання турботи про фізичне, соціальне і психічне здоров'я майбутнього фахівця служби цивільного захисту МНС України.
Принцип соціальної адекватності виховання вимагає відповідності змісту і засобів виховання соціальної ситуації, в якій організовується виховний процес. Завдання виховання орієнтовані на реальні соціально-економічні умови і припускають формування у курсантів прогностичної готовності до реалізації різноманітних соціальних завдань.
Принцип індивідуалізації виховання припускає визначення індивідуальної траєкторії соціального розвитку кожного курсанта, виділення спеціальних завдань, відповідних його індивідуальним особливостям, включення курсанта в різні види соціально-правової діяльності з урахуванням його індивідуальних особливостей, розкриття потенціалів особистості як у навчальній, службовій, так і у позанавчальній діяльності, надання можливості кожному курсанту для самореалізації і саморозкриття.
Принцип створення соціально-виховуючого середовища вимагає налагодження у навчальному закладі таких стосунків, які формували б соціальність майбутнього фахівця. Перш за все, важлива роль ідеї єдності колективу, кураторів, педагогів – офіцерів і курсантів, об'єднання його. У кожній групі, на кожному факультеті повинна формуватися організаційна і психологічна єдність (інтелектуальна, вольова і емоційна). Створення соціально-виховуючого середовища припускає взаємну відповідальність учасників педагогічного процесу, співпереживання, взаємну допомогу, здатність разом долати труднощі.

Таким чином, формування духовних цінностей зумовлює вирішення питань формування цілісного ставлення курсантів до власного життя, розвиток творчого потенціалу особистості; формування загальнолюдських норм цінностей, взаєморозуміння, добра, терпимості, чесності, інтелігентності, розвиток умінь самооцінки та самокорекції поведінки, почуттів гідності, самоповаги, виховання позитивного ставлення до майбутньої професійної діяльності як однієї з найважливіших цінностей життя тощо.

Цивілізований світ усе більше переконується в тому, що без розв'язання проблеми формування духовних цінностей особистості стає неможливим подальший соціальний прогрес. Науково творча еліта сучасної України намагається осмислити шляхи становлення духовно-культурного суспільства, гуманного і безконфліктного життя, створення максимально ефективних умов духовного розвитку кожної особистості. Виховання духовних цінностей особистості передбачає усвідомлення нею необхідності повсякденної праці над собою, а саме: пізнання та самопізнання, активність у саморозвитку та самовираженні, побудову системи цінностей та ідеалів, гуманістичне ставлення до людей, людяність, активність, здатність до творчої діяльності.

Парубок О.М., к.пед.н., доцент, начальник кафедри управління, правового забезпечення та дізнання Львівського державного університету безпеки життєдіяльності

Харчук А.І., доцент кафедри управління, правового забезпечення та дізнання Львівського державного університету безпеки життєдіяльності

ПРІОРИТЕТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ФАХІВЦІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ У ВНЗ МНС УКРАЇНИ

Одним із напрямків реформування служби цивільного захисту України передбачається підготовка в системі освіти МНС України висококваліфікованих фахівців усіх рівнів та ланок, що є одним із найактуальніших завдань сьогодення і має характер безпреривного процесу.

Зрозуміло, що безупинний науково-технічний прогрес потребує постійного оволодіння новими знаннями, і часто традиційні методи стаціонарної форми навчання виявляються недостатніми.

На даний час використання сучасних комп’ютерних технологій навчання, побудованих на системі Internet, дозволяє доповнити традиційну форму навчання у навчальних закладах МНС на більш прогресивну форму з використанням дистанційного навчання.

Дистанційна форма навчання все впевненіше заявляє про себе та забезпечує такі можливості:

- оперативного обміну значними інформаційними блоками будь-якої модельності, Internet-серверами та споживачами інформації (телеконференції, електронна пошта, обмін файлами та ін.);

- вільного доступу до необмежених за об’ємом мультимедійних баз даних;

- вільного співвідношення в будь-яких пропорціях інформації, яка зберігається на різних носіях (жорстких дисках DVD, CD-ROM), серверах Інтернету і традиційних носіях.

Дистанційне навчання є основою реалізації технічних засобів навчання, або основою реалізації універсально-доступної моделі освіти, однією з цілей якої є підвищення кваліфікації та перекваліфікація. Дистанційні системи навчання дозволяють охопити аудиторію, що була раніше недоступною, наприклад, фахівців МНС, які виконують свій службовий обов’язок у віддалених регіонах.

Отже, такі системи є більш відкритими, а можливість перекваліфікації і її доступність є особливо важливими в період реформування системи цивільного захисту.

Що ж таке дистанційне навчання? Сьогодні існує безліч визначень цього поняття. Найчастіше дистанційне навчання визначають як навчання, де знання доставляються студенту.

Насправді поняття "дистанційне навчання" більш широке й ґрунтується на трьох складових: відкрите навчання, комп’ютерне навчання, активне спілкування з викладачем і студентами з використанням сучасних телекомунікацій.

Можна зазначити, що у вітчизняній літературі під дистанційним навчанням розуміють навчання, яке базується на використанні комп’ютерних та телекомунікаційних технологіях. Проте це не відповідає загальноприйнятому значенню у зарубіжній літературі, де під дистанційним навчанням розуміють усі види заочного навчання.

Дистанційне навчання має давню історію. Понад 130 років тому авторами цієї інновації стали викладачі берлінського університету Г.Тусен і Г.Лангеншейдт. Вони використали метод поштового зв'язку для розсилки студентам вказівок, інформації, контрольних робіт та інших навчальних матеріалів з отриманням від них відповідей. Але офіційний статус ця форма навчання вперше отримала в США 1891 року, де при Чиказькому університеті було створено заочне відділення. Дещо пізніше цю форму навчання стали використовувати інші американські університети, а в XX ст. дистанційне навчання поширилося в СРСР, країнах центральної і Східної Європи, Океанії, КНР і інших країнах. Так, у США широкого розповсюдження набув термін "незалежне навчання", в Європі — "дистанційне навчання", в Росії — "заочна освіта", а останнім часом — "дистанційна освіта". В Україні сьогодні поки що не існує вищих навчальних закладів, у яких широко використовувалось би дистанційне навчання. Навчання на відстані дозволяє отримати "столичну" і навіть міжнародну освіту мешканцям провінції, військовослужбовцям, дітям-інвалідам та іншим категоріям населення.

Дистанційне навчання поєднує в собі елементи класичної університетської освіти і систему елементів віртуального освітянського середовища.

Світовий досвід свідчить про інтенсивний розвиток саме дистанційних форм навчання, які надають можливість постійно поповнювати професійні знання широким верствам населення і виводять дистанційне навчання на інший, якісно новий, рівень розвитку сучасної освіти, що забезпечує безпосереднє спілкування між викладачем і майбутнім фахівцем і має деякі переваги і відмінні риси щодо денної форми навчання.

Дистанційне навчання характеризується інтенсивністю, яка закладена в самому засобі, його технології, організації та взаємодії викладача і курсанта (студента), а також курсантів (студентів) між собою. Залежно від кількості тих, хто навчається, воно може бути індивідуальним або масовим. Індивідуальне опирається на електронний підручник або посібник і ведеться викладачем за індивідуальною програмою.

Деякі автори вважають, що дистанційне навчання — це метод і обґрунтовують це тим, що в нього можна включати (переносити) елементи заочного навчання (пересилати завдання, результати тощо). Але їх не можна сплутувати, оскільки при дистанційному навчанні має місце постійна ефективна інтерактивність. К.Полат розглядає дистанційне навчання як нову форму навчання й освіти. Але така форма навчання не може бути автономною системою хоча б тому, що дистанційне навчання конструюється відповідно до тих же дій, що й очне або заочне навчання з тим же змістом. Варто відзначити, що при цьому використовуються форми, методи, принципи та правила навчання, але подача дещо інша. Система дидактичних принципів та правил навчання така ж, але реалізується іншими засобами, обумовленими специфікою нової форми навчання, новим науковим підходом, можливостями інформаційного середовища, Іnternet, його послугами та використанням електронних мереж. Потрібно також відзначити, що при дистанційному навчанні різні види форм диференціації обумовлені самою специфікою навчання в мережах, де часто бувають групи курсантів (студентів) різних рівнів підготовки. Якщо навчальні групи неоднорідні, що підтверджується спеціальним тестуванням, то вони повинні бути диференційованими з урахуванням індивідуальних особливостей кожного студента.

Таким чином, основними компонентами дистанційного навчання є електронний підручник, навчальний посібник, тобто повний комплекс методичного забезпечення навчальної дисципліни, який вимагає використання Іnternet та електронних мереж.

Для визначення дистанційного навчання з урахуванням вищезазначеного з точки зору його психології можна дати таке узагальнення, що під технологією дистанційного навчання розуміють сукупність прийомів, дій, операцій, які використовуються в певній послідовності і у взаємозв'язку з елементами дидактичної системи відповідно до логіки пізнавальної діяльності, яка дозволяє реалізувати особливості домінуючих методів.

Дистанційне навчання має такі складові елементи:

матеріали навчання, тобто те, що пропонує викладач або навчальний заклад;
взаємодію, тобто реальний зв’язок, за допомогою якого забезпечується реальне наставництво та консультування. Враховуючи ці елементи, дистанційну освіту можна визначити як різні форми навчання на всіх рівнях, які не відбуваються під безпосереднім керівництвом викладача, але які є корисними завдяки плануванню, керівництву та організації навчання навчальним закладом, що його підтримує.

Існує кілька методів реалізації дистанційного навчання:

1. Поштовий – цей спосіб виник ще до появи глобальних інформаційних мереж і на даний момент практично не використовується. Головний недолік цього методу – великі часові затрати при відправці і отримання пошти. Навчання затягується, до того ж не всю інформацію можна передати поштою.

2. Використання для навчання цифрових каналів супутникового зв’язку. Цей метод ефективний, проте дуже дорогий із-за значної вартості, як самого устаткування, так і розробки відповідного програмного забезпечення для них.

3. Система дистанційного навчання за допомогою Інтернету.

Технології, що забезпечують бездоганну роботу мережі, постійно удосконалюються, збільшується в них швидкість передачі даних та покращується якість інформації. Відтворення відео- та аудіоданих в мережі проходить у реальному часі. Все це істотно збільшує можливості дистанційного навчання через Internet.

Дистанційне навчання має ряд психолого-дидактичних особливостей і переваг. Це:

навчання на відстані;
навчання, що поєднує елементи класичної вищої освіти й систему віртуального освітянського середовища;
інтенсивний розвиток дистанційних форм навчання;
постійне поповнення професійними знаннями широких верств населення;
інтенсивність, яка закладена в його засобах і технології;
індивідуальність і колективність;
різні цілі навчання, порівняно з іншими видами;
елементи дидактичної системи (форми, методи, принципи), що мають свої особливості подачі навчальної інформації, форми взаємодії викладача і курсанта (студента), реалізації дидактичних принципів і правил відбувається специфічними засобами, обумовленими специфікою нової форми навчання; використання інформаційного середовища Іnternet, його послуг;
використання електронних мереж;
різні форми диференціації навчальних взводів з різнорівневою підготовкою;
широке використання спеціального тестування;
основні елементи комплексу, якими є електронний підручник, посібник, що вимагають використання Іnternet, електронних мереж тощо;
методологічна дистанційна освіта, яка відрізняється від традиційних методів підготовки фахівців різних рівнів.

Дистанційне навчання має свою концепцію, в якій відображені його особливості:

бажаючі навчатися зараховуються без вступних іспитів упродовж календарного року;
рекомендації абітурієнтам надаються відповідно до їх типу мислення та соціальної спрямованості;
узагальнення типових програм у системі знань з окремих дисциплін;
виявлення індивідуального рівня кожного студента (курсанта);
створення груп за регіональним принципом;
початок занять у міру формування академічних груп;
швидкий розвиток різноманітних технічних засобів (комп'ютерні, телевізійні, електронні мережі, інформаційні технології);
супутникова система зв'язку;
використання кабельного телебачення, відеокасет;
масова телефонізація, яка забезпечує підключення до інформаційних мереж;
виникнення нових економічних потреб і реалій (новий замовник тощо);
інтенсивний процес формування нової інфраструктури (перепідготовка спеціалістів);
модель відкритої дистанційної освіти спрямована не на удосконалення чинної практики управління, а на її якісні зміни;
в основі змісту управлінської освіти лежить не наукова логіка, а професійні, економічні вимоги до сучасного фахівця;
змінюється характер управлінських знань;
використання у відкритій дистанційній освіті різних інформаційних технологій і нових способів трансляції інформації (ігрові аналізи пожеж тощо);
реалізується "Золоте правило дидактики", яке належить Я. Коменському;
підтверджуються дані ЮНЕСКО щодо зовнішніх аналізаторів (слухового, зорового, сенсомоторного), ролі кожного з них і їх взаємозв'язку;
співдружність у навчанні, інтерактивність;
різнорівневе навчання;
використання особистісно-орієнтованих технологій навчання;
специфічність методики навчання;
взаємозв'язок дидактики, методології, психології, педагогіки й технічних засобів навчання;
широке уявлення про технологію, вплив людини на навколишнє середовище.

Відзначені особливості і переваги дистанційного навчання дозволяють зробити висновок, що воно має низку переваг порівняно з розглянутими видами навчання, зокрема, традиційними. Це симбіоз усіх названих видів навчання: традиційного, проблемного, ігрового, випереджаючого, комп'ютерного, інтенсивного.

Освітній процес у відомчих навчальних закладах цивільного захисту з використанням дистанційного навчання може здійснюватись очною, очно-заочною, заочною формами отримання освіти, у формі експерименту або при поєднанні вказаних форм. Підвищення кваліфікації і професійна перепідготовка фахівців цивільного захисту в навчальних закладах системи МНС проводиться з відривом від служби, без відриву від служби, з частковим відривом від служби і за індивідуальними формами навчання. Навчальні заклади МНС можуть здійснювати навчальний процес як самостійно, так і через мережу своїх відособлених структурних підрозділів.

Дистанційне навчання сьогодні набуває все більшого поширення і розвитку, користується популярністю. Вважаємо за необхідне, щоб кожний навчальний заклад МНС України намагався створити свій сайт і свою систему дистанційного навчання, здійснював розробку дидактичного забезпечення дистанційного навчання: створення електронних курсів, підручників, навчальних посібників – тобто інформаційного забезпечення системи навчання, його методів, форм та підготовку тьютерів, або педагогів-координаторів. Все це буде сприяти активному впровадженню цього виду навчання в систему підготовки спеціалістів для служби цивільного захисту України.

Незважаючи на складність, дистанційне навчання має далеке минуле, міцне сучасне і велике майбутнє. Це бажання і вимога сучасності.

Пушкаренко А.С., к.т.н., доцент кафедри пожежної профілактики в населених пунктах Національного університету цивільного захисту України

Blog

В. В. Асоцький Відповідальний за випуск