Geum.ru

В. В. Асоцький Відповідальний за випуск

Вид материалаДокументы
Касярум С.О., старший викладач кафедри природничонаукових дисциплін Академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України
Навчального процесу у вищій школі
Використання інтерактивних ком'пютерних технологій у навчально-виховному процесі як цілісний творчий підхід щодо формування майб
Подобный материал:
1   2   3   4   5

Касярум С.О., старший викладач кафедри природничонаукових дисциплін Академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України


ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПОБУДОВИ МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ

НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩІЙ ШКОЛІ


Підвищення ефективності навчального процесу у вищому навчальному закладі на сучасному етапі модернізації вищої освіти залишається актуальною проблемою. Зміни, які відбуваються у системі вищої освіти, пов’язані з входженням у Європейський освітній простір. Вони актуалізують питання підготовки фахівця, який володіє певними компетенціями, зокрема професійними, соціально-особистісними, загальнонауковими, інструментальними, які, в свою чергу, підтримуються здатностями, до яких відносяться такі, як: критичне мислення, креативність, активна життєва позиція. У процесі підготовки у сучасного випускника вищого навчального закладу повинні сформуватися розуміння соціального значення своєї професії, свого місця в системі соціальних відносин, здатність до критичної оцінки свого життєвого та професійного досвіду, свідомого вибору шляхів та методів удосконалення своїх особистих і професійних якостей. Однак якість підготовки майбутнього фахівця у ВНЗ залежить від ефективності навчального процесу.

Проблема створення такої моделі навчального процесу, яка б забезпечила якісну підготовку спеціаліста, залишається не до кінця вирішеною. Про це свідчать результати проведених міжнародних і всеукраїнських конференцій, публікації у наукових виданнях, методичних розробках викладачів класичних і технічних вищих навчальних закладів. Окрім побудови моделі навчального процесу існує проблема його математичного опису, тобто створення математичної моделі навчального процесу. Проблему побудови математичної моделі процесу навчання висвітлено у працях вітчизняних і зарубіжних науковців (Р. Аткінсон, Г. Байер, Р. Буш, Л. Заде, Л. Б. Ітельсон, Е. Кротерс, В. І. Міхєєв, К. Є. Морозов, Ф. Мостеллер, І. П. Підласий, І. О. Рейнгард, Р. Шеннон  та ін.). Відтак, результати теоретичного аналізу науково-педагогічної, психологічної, філософської та методичної літератури виявили відсутність загального підходу до створення математичної моделі навчального процесу, зокрема у вищому навчальному закладі.

Проблема побудови математичних моделей, які описували навчальний процес, зокрема у вищій технічній школі, полягає в тому, що, по-перше, навчальний процес розглядається як система „викладач – студент”, яка є доволі складною за своєю структурою; по-друге, класичний математичний апарат не достатньо придатний до аналізу педагогічних явищ, що характеризують дану систему. Взагалі до математичних моделей „…слід відносити ті, в яких для представлення процесу або системи використовуються символи, а не фізичне обладнання”. Для створення будь-якої математичної моделі, на думку Р. Буша і Ф. Мостеллєра, необхідно дотримуватись певного алгоритму, який описується наступними кроками: розвиток математичної схеми; співставлення теоретичних та експериментальних понять; специфічні застосування теорії.

За дослідженнями Л. Б. Ітельсона, при математичному моделюванні психічної діяльності та поведінки слід розглядати деяку динамічну систему, яка містить у собі три підсистеми: зовнішнє середовище; психічна діяльність суб’єкта; поведінка суб’єкта. Системний підхід до аналізу кожної з вказаних вище підсистем дає можливість встановити, що ці підсистеми взаємозв’язані (рис. 1), кожна з них містить власні структурні компоненти і самостійно функціонує.




Рис. 1. Взаємозв’язок підсистем

Як зазначає у своєму дослідженні Л. Б. Ітельсон, адекватна математична модель повинна відображати структуру тих процесів і відношень змінних, що породжуються цією структурою. Складність побудови такої математичної моделі пояснюється тим, що „…повне врахування всіх зв’язків, які визначають відповідні структури, і всіх змінних, що зумовлюють їх функціонування, практично неможливе”. Тому при застосуванні математичного моделювання психічної діяльності та поведінки суб’єктів обмежуються виділенням у системах, що вивчаються, деяких зв’язків і змінних. Тобто, виділення таких змінних та зв’язків, які можна спостерігати, вимірювати і на основі яких можна побудувати математичну модель, яка і відображає структуру зв’язків виділених компонентів. Відтак, для побудови математичної моделі, яка б описувала певне дидактичне явище, слід обрати один з двох шляхів: представити дидактичне явище в спрощеному вигляді, який підлягає аналізу за допомогою традиційних математичних методів; розробити та застосувати нові способи формалізованого опису стохастичних явищ.

Проведений нами теоретичний аналіз наукових робіт засвідчив існування різноманітних математичних моделей, які розроблені для кожного конкретного дослідження. Так, для аналізу педагогічних явищ застосовується теорія нечітких множин, розроблена американським вченим Л. Заде. У дослідженні М. А. Якубовського, який розглядав професійну освіту вчителя як надскладну систему, до якої входять такі компоненти, як професійна підготовка і професійна діяльність, для побудови математичної моделі професійної діяльності вчителя була використана теорія нечітких множин. Для представлення структури навчального матеріалу з певної дисципліни найчастіше застосовуються структурно-логічні формули або графи (А. М. Сохор). Також для встановлення зв’язків між певними факторами науковцями застосовуються кореляційний, факторний аналіз. Цікавою, на наш погляд, є математична модель процесу навчання, яка реалізована у вигляді дискретної геометричної конструкції в п’ятивимірному просторі, для побудови якої дослідниками був використаний метод граничного геометричного моделювання. Таким чином, наявність великої кількості математичних моделей пояснюється складністю педагогічних систем та дидактичних явищ, зокрема навчального процесу.

Зрозуміло, наведені нами вище математичні моделі мають різну теоретичну чи практичну цінність для педагогіки. Тому, на думку І. Б. Ітельсона, критерієм цінності моделі може слугувати ступінь її відповідності наступним основним вимогам: модель повинна бути достатньо загальною; експериментально керованою; можливою до інтерпретації в змістових термінах відповідної психологічної чи педагогічної теорії.

У своєму дослідженні науковець наводить декілька підходів до побудови математичних моделей психічних процесів та поведінки людини, зокрема: індуктивний або індуктивно-емпіричний, дедуктивний, гіпотетико-дедуктивний, кібернетичний.

Таким чином, нами проаналізовані різноманітні підходи до побудови математичних моделей процесу навчання у педагогіці. Результати теоретичного аналізу вказують на те, що, по-перше, всі зазначені підходи мають свої позитивні та негативні сторони; по-друге, жодна з математичних моделей (індуктивна, дедуктивна, гіпотетико-дедуктивна, кібернетична) не відповідає встановленим вимогам, що визначають її цінність. Однак кожний із зазначених підходів застосовується у педагогічних дослідженнях, зокрема, у більшості випадків використовується індуктивно-емпіричний підхід.





Лаврівський З.В., доцент кафедри техногенної безпеки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності

Лаврівська О.С., викладач Екологічного коледжу Львівського Національного аграрного університету

Сукач Ю.Г., т.в.о. начальника кафедри техногенної безпеки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності


ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ КОМ'ПЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ЯК ЦІЛІСНИЙ ТВОРЧИЙ ПІДХІД ЩОДО ФОРМУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ


Сучасний ринок праці ставить надзвичайно високі вимоги до кваліфікаційного рівня підготовки майбутніх фахівців. Висококваліфікований спеціаліст має володіти навичками управлінської роботи, вмінням критично мислити, бути ініціативним, здатним знаходити найбільш ефективні рішення та активно їх впроваджувати.

У реалізації цих вимог розробляється проблема "Реалізація особистісно-зорієнтованого навчання шляхом впровадження інтерактивних форм роботи на заняттях" за рахунок розробки та проведення мультимедійних занять із впровадженням комп'ютерних технологій. Це дає можливість підвищити інтерес до предмета, а отже, розвивати творчу самостійність майбутніх фахівців. Працюючи в цьому напрямку, необхідно ставити акцент на прикладному спрямуванні знань. Адже саме систематичне розв’язання прикладних задач сприяє тому, що навчання студентів набуває творчого характеру, а засвоєння навчального матеріалу є більш свідомим та активним.

Дійсно, моделюючи конкретну ситуацію, студент стає дослідником, у нього виховується потреба критично оцінювати отримані результати. В процесі розв’язання прикладних задач глибше та повніше розкривається значення вивчених понять та фактів, студенти на конкретних прикладах переконуються, що наука служить практиці.

Програмні продукти Microsoft (Excel, Word, Power Point) створюють чудові можливості для підвищення ефективності навчання.

Для впровадження мультимедійних технологій найкраще підходить відома і відпрацьована, до того ж легка у використанні технологія створення презентацій у Microsoft Power Point. Зручність полягає в тому, що дана програма дозволяє подавати зображення на екран у вигляді слайдів, які змінюють один одного на екрані комп'ютера. В кожний слайд можна вставити текст, довільну геометричну фігуру, використати ефекти анімації. Поєднання слова та наочності під час проведення заняття здійснюється за принципом "стоп-кадр", щоб проілюструвати матеріал з належним та якісним поясненням.

Застосування тандему "комп’ютер-мультимедійний проектор" – достатній варіант, який має великі переваги у порівнянні з іншими наочними засобами, а саме:
  • зображення проглядається з будь-якого місця аудиторії;
  • інформація не переписується на дошку, що дозволяє зекономити значну частину часу;
  • можливість здійснювати швидкий перегляд матеріалу з метою його узагальнення в кінці заняття;
  • викладач має більше можливостей для здійснення контролю над аудиторією;
  • відсутність шкідливого впливу на здоров’я.

Саме застосування комп’ютерних технологій дає можливість викладачеві збагатити заняття динамічними ілюстраціями, подати навчальний матеріал в естетичній, доступній та захоплюючій формі.

Використання комп’ютерної програми Power Point з її слайдовою системою дає можливість "оживити" предмет. В аудиторії створюється атмосфера презентації замість традиційного, доволі рутинного розв’язання задач в конспекті чи на дошці. Використання анімації дає можливість більш дієво впливати на емоції студентів, що значно підвищує ефективність засвоєння навчального матеріалу. Якість навчання підвищується на 20-40%.

Мультимедійні технології дають можливість комбінувати в одному занятті величезну кількість цікавих завдань, залучати все більшу і більшу кількість студентів. По-перше, це стосується студентів, які досить сором’язливі, не впевнені в собі. Знаючи правильну відповідь, вони її вголос не висловлюють під час традиційної системи навчання. На звичайному занятті не існує такого тісного контакту зі студентами, немає можливості розповісти і показати значну кількість програмного матеріалу. Комп'ютерні технології дозволяють створити модель діяльності студента, коли він отримує індивідуальне завдання й одразу після його виконання відбувається перевірка правильності результату. Кожен студент відчуває, що він є учасником навчального процесу. Створені сприятливі умови для формування самооцінки студентів та їхньої самостійної роботи. Такі заняття проходять піднесено, емоційно насичено, підвищують інтерес та мотивацію до навчання, творчості. За рахунок емоційної складової мультимедійна система прискорює темп заняття на 30%.

У навчальних планах передбачено на самостійну навчальну роботу студентів до 70% часу. Саме тому самостійна робота студентів має бути органічною складовою частиною навчального процесу. Методи і прийоми самостійної навчальної діяльності, які можна рекомендувати студентам, - невичерпні. Працюючи над проблемою особисто орієнтованого навчання стає зрозумілим, що кожна людина. окрім загальноприйнятих методів, виробляє свої, притаманні лише їй. Отже. самостійну навчальну роботу потрібно розглядати як особисту творчу працю, що приносить плоди від певних розумових і психічних дій. На наш погляд. ідеальним засобом для реалізації індивідуального стилю діяльності є ПК. Можна розцінювати як психологічний феномен практично будь-яке заняття, на якому використовують ПК є значимим для студента. Причина цього вбачається в тому, що ПК – дуже привабливий об'єкт пізнання. У виборі методики організації самостійної роботи студентів вибір комп'ютерних технологій став пріоритетним.

Необхідно звернути увагу на певні обставини, а саме, на те що самостійна робота - це не лише виконання завдання на самопідготовку, а самостійна робота в аудиторії під керівництвом викладача та організація самостійної роботи студента поза аудиторією. А найголовніше – самостійна навчальна діяльність повинна мати певні елементи на занятті і продовжуватись після цього. Ця робота повинна ретельно сплановуватись і продумуватись організаційно викладачем.

Викладач має переконати студента, що вчитись – означає вчити себе, а вміння самостійно вчитись – це справжнє мистецтво та важлива характерна риса розвиненої особистості.

Впровадження комп’ютерних технологій в організацію самостійної роботи студентів має великі переваги тому, що будь-яка мультимедійна програма:
  • наочна та доступна;
  • має зручну навігацію, дає змогу легко перейти у будь-яке місце за гіперпосиланням;
  • має просту реалізацію зворотного зв’язку;
  • оживляється присутністю динамічних об’єктів.

Мультимедійний комплекс для вивчення дисципліни "Спеціальне водопостачання" розроблено згідно з навчальною програмою за кредитно-модульною системою.

Кожна мультимедійна тематична розробка містить:
  • тему та мету вивчення;
  • основні поняття;
  • ключові слова та поняття;
  • теоретичний матеріал;
  • терміни та їх розкриття (глосарій);
  • прикладні задачі;
  • завдання для самостійного виконання та питання для самоконтролю.

Чим же електронний посібник відрізняється від традиційних посібників?

Слід виділити такі особливості та переваги:
  • мультимедійні форми подання інформації (слайд-шоу, аудіо-відео фрагменти, організація навчального матеріалу за принципом гіперпосилання);
  • великий обсяг презентації та її істотно вища якість порівняно з традиційними носіями;
  • більша швидкість та простота оперування навчальною інформацією (дружні інтерфейси);
  • можливість автоматизованої перевірки знань за допомогою тестових програм.

Створений власноруч програмний засіб навчального призначення відповідає всім вимогам, які висуваються до сучасних електронних засобів навчання. Зрештою, хто, як не працюючий педагог, знає, яким змістом краще наповнити електронний посібник, враховуючи всі потреби конкретної навчальної ситуації. Тому створення власних доробок у галузі електронних засобів навчання є найоптимальнішим варіантом упровадження інтерактивних комп’ютерних технологій в навчальний процес.

Із впевненістю можна стверджувати, що створення навчальних мультимедійних посібників у вигляді презентацій за допомогою програми Power Point є перспективною і корисною в багатьох аспектах справою:
  • по-перше, створення таких презентацій не вимагає втручання програмістів, оволодіти можливостями пакета Power Point під силу кожному викладачеві.
  • По-друге, такі презентації можна використати в якості ілюстративного матеріалу на лекції, як засіб для повторення і самостійного вивчення матеріалу.

Надалі створені презентації можна використати в тренувальних програмах для перевірки знань, самоконтролю. Для цього потрібно дещо збільшити в презентації кількість текстового матеріалу. Файли формату "Демонстрація Power Point" з успіхом можна використовувати у майбутньому в дистанційному навчанні.

До створення мультимедійних програмних продуктів слід залучати самих студентів. Ця робота спонукає студента більш ґрунтовно вивчити навчальний матеріал і дає можливість застосувати знання, одержані під час вивчення дисципліни "Спеціальне водопостачання" на практиці. Такий варіант методики організації самостійної навчальної діяльності студентів є цікавим. Процес навчання переходить від пасивної форми до активної. У процесі роботи йде як засвоєння матеріалу, так і розвиток мислення.

Самостійна кропітка робота, мотивація досягнення певної мети виховує не лише гарного виконавця, але й творчу людину. Рей Бредбері казав: "Хто вміє творити, руйнувати не буде".

Необхідно створювати умови для проектної, творчої діяльності студентів через використання мультимедійних середовищ. Це дозволяє студентам реалізувати право на отримання якісної та сучасної освіти, що забезпечить на ринку праці їхню конкурентоспроможність.

Моделюючи конкретну ситуацію, студент стає дослідником, у нього виховується потреба критично оцінувати результати. В процесі розв’язання прикладних задач глибше та повніше розкривається значення вивчених понять та фактів. При розв’язанні прикладних задач студенти на конкретних прикладах переконуються, що наука служить практиці.

Безперечно, впровадження комп’ютерних технологій створює для викладача певні проблеми. Це проблема пошуку матеріалу, його обробки, організації. Це вимагає неабияких витрат часу. Проте, ніяких витрат не шкода, коли мова йде про унікальну можливість організувати навчальний процес чітко і коректно. Це виражається і в принципово новому відношенні "викладач – студент".

Творчий пошук викладача, його невпинна самоосвіта дають незаперечний педагогічний ефект.

Досвід використання мультимедійних програм дає підстави вважати, що який би не був досконалий комп’ютерний програмний продукт, він ніколи не замінить викладача. У той же час комп’ютер повинен сприяти підвищенню продуктивності праці у навчально-виховному процесі, розкриттю і розвитку творчого потенціалу студентів, підготовці їх до життя в інформаційному суспільстві. Ми повинні забезпечити одне з головних прав студента – право на якісну освіту.





Міллер О.В., доцент кафедри управління, правового забезпечення та дізнання Львівського державного університету безпеки життєдіяльності

Парубок О.М., к.пед.н., доцент, начальник кафедри управління, правового забезпечення та дізнання Львівського державного університету безпеки життєдіяльності

Харчук А.І., доцент кафедри управління, правового забезпечення та дізнання Львівського державного університету безпеки життєдіяльності


Особливості екологічної освіти та екологічного виховання у підготовці фахівців цивільного захисту


В сучасних умовах розвитку людства негативні наслідки господарської діяльності людини привертають велику увагу до проблем охорони навколиш­нього середовища, розв'язання яких можна здійснити тільки на основі знання законів, що розкрива­ються екологічною наукою. Екологічні знання необхідні в усіх галузях практичної діяльності людини на Землі. Необхідною ланкою у розв'язання екологічних проблем є екологічна освіта усіх верств населення, а особливо майбутніх фахівців системи МНС.

При підготовці фахівців екологічна свідомість курсантів (студентів), у більшості випадків, зводиться до поверхового ознайомлення їх із загальними проблемами екології. У курсантів (студентів) не формується достатній досвід здійснення екологічної освіти, що підтверджується результатами педагогічної практики.

Спеціальні педагогічні дослідження з екологічної освіти дають підстави стверджувати, що немає ще певної системи методичної підготовки курсантів (студентів) у вищих навчальних закладах щодо здійснення їх екологічної освіти.

Готовність майбутнього фахівця МНС до здобуття екологічної свідомості передбачає глибоке розуміння мети, завдань, форм і методів її практичної реалізації. В теоретичних дослідженнях існують різні погляди на мету екологічної освіти: вона розглядається як формування екологічної культури; як виховання відповідального ставлення до навколишнього середовища; як формування екологічного світогляду; як формування екологічної вихованості; як формування норм екологічної поведінки на основі сформованих знань та переконань. Однак загальноприйнятою можна вважати точку зору І.Д. Звєрева та І.Т. Суравєгіної, які визначили мету екологічної освіти як формування екологічної культури особистості, складовими якої є не тільки наявність знань та переконань, але й практичні дії особистості, що спрямовані на збереження природи.

У відповідності з метою, теоретиками екологічної освіти визначені і її завдання, одним з яких є формування екологічного мислення. Порівнюючи змістовні характеристики нового типу мислення в працях Ю.П. Ожегова та О.В. Никанорової, О.О. Макарсні та Н.Ф. Винокурова, можна виділити такі характерні його риси:
  • усвідомлення планетарних проблем;
  • наукове обґрунтування взаємодії людини й природи;
  • гуманістична орієнтація поведінки людини в природі;
  • усвідомлення наслідків господарської діяльності людини на природу;
  • практична спрямованість на досягнення стійкого розвитку.

Другим важливим завданням екологічної свідомості є формування глобального світогляду. Світоглядний компонент екологічної спрямованості особистості вперше був виділений і обґрунтований І.Т. Суравєгіною, яка включала в його зміст "Розуміння цілісності природи, її цінності (практичності), науково-пізнавальної, естетичної, економічної), соціальної обумовленості ставлення до природи". Ряд авторів використовують термін "екологічний світогляд" як один із вагомих аспектів нового наукового світогляду. Ми вважаємо більш коректним використовувати термін глобальний світогляд, у зміст якого включаємо:
  • розуміння особистістю планетарних екологічних проблем;
  • розуміння проблем і шляхів подальшого розвитку суспільства і природи в аспекті коеволюції;
  • гуманістичну етику, що підтримує "почуття екологічної відповідальності".

Третє завдання екологічної свідомості - формування усвідомленої поведінки й діяльності людини в навколишньому середовищі.

У дослідженні структурних частин системи освіти першочергове значення завжди приділялося його змісту та принципам його побудови. Але однозначної відповіді на питання стосовно принципів побудови змісту освіти в науці ще не існує. Автори, що розглядали принципи добору змісту освіти, характеризують, в основному, загальнометодичні принципи. Однак специфіка виду освіти потребує виділення для нього найбільш суттєвих принципів добору та змісту. Це ж положення стосується й екологічної освіти, що визнано ЮНЕСКО одним із пріоритетних напрямків загальної освіти.

На нашу думку екологічне майбутнє нашого народу має спиратися на три складові: по-перше, – це розвинута система екологічного права; по-друге, – це ефективна система адміністративного контролю і регулювання, а по-третє, – екологічна культура, що має вирости на базі загальної екологічної освіти.

Екологічна культура, освіта і виховання – це категорії, які відображають певну етапність у формуванні людської особистості. Екологічна освіта представлена системою знань, спрямованих на засвоєння теорії і практики загальної екології, включаючи елементи географічних, соціально-економічних, технічних, в тому числі і юридичних галузей знань.

Екологічне виховання здійснюється за посередництвом впливу на свідомість у процесі формування особистості з метою розвитку спеціально-психологічних установок і активної громадянської позиції.

Екологічна культура – складова частина загальної культури, характеризується глибоким і узагальнюючим осмисленням важливості екологічних проблем в майбутньому розвитку людства.

Екологічна культура особистості являє собою комплексне психологічне утворення, яке складається з системи знань, практичних умінь і навичок, переконань і засвоєних норм взаємодії з навколишнім середовищем, системи почуттів і ціннісних орієнтацій, які регулюють діяльність і поведінку в природі, підпорядковуючи їх вимогам раціонального природокористування.

Екологічне право як базовий елемент системи екологічної освіти озброює курсанта (студента) необхідними знаннями про особливості взаємодії суспільства і природи, ходу природних процесів впливу на них антропогенних навантажень і несприятливих наслідків такого впливу.

Екологічне виховання формує певні навики поведінки майбутніх фахівців в природному середовищі. І тільки осмислена поведінка в природі у відповідності з отриманими знаннями і навичками є свідченням екологічної культури особистості.

Триєдність екологічної освіти, виховання, культури передбачає їх послідовний взаємопов'язаний розвиток. Кожен із названих компонентів займає відведену йому «екологічну нішу», а процес формування можна вважати цілеспрямованим за умови поточної реалізації освітніх і виховних екокультурних завдань.

Екологічну культуру розуміють як цілісну систему, яка включає:
  • екологічні знання;
  • екологічне мислення;
  • культуру вчинків;
  • культуру екологічноосмисленої поведінки, яка характеризується ступенем перетворення екологічних знань, мислення, культури почуттів у щоденну норму вчинків.

Формування екологічної культури особливості як мети екологічної освіти передбачає комплексний вплив на сфери свідомості: афективну, діяльну. Отже, екологічна освіта повинна включати загальнонаукові, морально-естетичні і практичні аспекти.

Специфіка екологічної освіти та екологічного виховання полягає в тому, що вони повинні базуватись на принципі «випереджуючого відображення», а також у формуванні такого світоглядного становлення до цілісної системи «суспільство-природа», яке базується на діяльній участі особистості в її розвитку. Тобто у свідомості людини повинна відбуватись постійна оцінка можливих наслідків втручання у природу.

Основними принципами екологічного виховання є принципи: матеріальної єдності світу, краєзнавчості, принцип комплексності, безперервності, патріотизму тощо.

Серед особливостей еколого-правової освіти слід відмітити:
  • формування екологічної свідомості і громадянської позиції, а не тільки оволодіння певною сукупністю знань і вмінь;
  • детерміновані вчинки, які є носієм екологічної свідомості населення країни, в ідеалі - планети, а не тільки певної групи людей;
  • комплексний характер екологічної освіти і правового виховання, який означає його реалізацію шляхом застосування норм чинного законодавства.

Такий підхід до організації еколого-правової освіти продиктований комплексним характером екологічних проблем. При цьому знання норм екологічного права потрібно розглядати як необхідний атрибут системи освіти усіх навчальних закладів, в тому числі системи МНС.

Кожен майбутній працівник, молодий спеціаліст, кожна свідома людина повинна обов'язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Практичне відображення екологічних процесів тісно пов'язано, в першу чергу, з державним регулюванням процесів природокористування, яке базується на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях.

Тому, основними завданнями екологічного права як галузі права України є формування у майбутніх працівників системи МНС знань щодо:
  • основних екологічних прав та свобод громадян та їх гарантії;
  • правових форм охорони та захисту екологічних прав та свобод людини і громадянина;
  • особливостей правового регулювання окремих видів природокористування;
  • правових норм, що визначають порядок використання об’єктів навколишнього природного середовища та їх охорони, містять вимоги екологічної безпеки;
  • основних форм діяльності компетентних органів держави щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Процес добору змісту екологічної освіти майбутнього фахівця МНС підпорядкований також іншим детермінантам, до яких ми відносимо:
  • специфіку підготовки фахівця конкретної спеціальності;
  • особистість і рівень її підготовки до сприйняття ідей екологічної освіти;
  • характер регіонального компонента базисного навчального плану ВНЗ МНС України.

Зміст екологічної освіти, побудований за вищезазначеними принципами, має забезпечити формування відповідних знань, умінь і технологій, інтересів, потреб і мотивів, поглядів, переконань, ставлення (статичний план особистості), а також є основою підготовки до творчої діяльності фахівця.

Отже під змістом екологічної освіти курсантів (студентів) вищих навчальних закладів МНС України розуміється система знань, способів діяльності, досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення, засвоєння яких у процесі навчальної, виховної, наукової діяльності забезпечить формування готовності фахівця до власної оптимальної взаємодії з природою, до участі в природоохоронному просвітництві населення.




Мукомел С.А., к.пед.н., доцент кафедри психології в особливих умовах діяльності Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України