Харківським Фондом Місцевої Демократії, є аналіз організації роботи органів місцевого самоврядування, які займаються питаннями оренди І приватизації комунального майна. Аналізуючи закон

Вид материала

Закон

Содержание Програми приватизації об'єктів комунальної власності

Подобный материал:

• Форми участі органів місцевого самоврядування в договірних відносинах не обмежуються, 179.06kb.
• Закон україни, 1270.28kb.
• Ііі. Ресурсне та інформаційне забезпечення, подальше формування інфраструктури, 299.7kb.
• Концепція реформи місцевого самоврядування, 528.99kb.
• На замітку керівникам І депутатам органів місцевого самоврядування Черкащини, 1489.96kb.
• Методичні рекомендації Методичні рекомендації щодо проведення Європейського тижня місцевої, 116kb.
• Китайская Народная Республика: Конституция и закон, 226.54kb.
• Метою Програми є: сприяння розвитку місцевого самоврядування Жовківського району; зміцнення, 18.73kb.
• Нники, як компетентність, професіоналізм, інтелект, творчість відігравали провідну, 460.78kb.
• Методика оцінки вартості майна під час приватизації, 2957.11kb.

Пропозиції

по вдосконаленню Порядку передачі в оренду майна, що є

комунальною власністю територіальної громади м. Харкова


1. В пункті 4.1. Договору оренди комунального майна сказано, що орендар має право самостійно здійснювати господарську діяльність у межах, визначених статутом створеного ним підприємства. З цього випливає, що орендар, це окрема особа, яка створює підприємство, а підприємство – інша особа, яка створена орендарем. Очевидно в даному пункті маються на увазі трудові колективи, що створюють господарські товариства, які у свою чергу набувають прав орендаря. Але така конструкція, по-перше, є неточною, бо трудовий колектив не є орендарем, по-друге, вона не діє відносно усіх інших орендарів – юридичних осіб, які не створюються трудовими колективами. Якщо підкреслювати межі дій саме юридичних осіб (найбільш типових орендарів), то пропонується така редакція:

Орендар має право:

4.1. Самостійно здійснювати господарську діяльність у межах, визначених його статутом, чинним законодавством України та цим Договором.

Якщо виходити з того, що орендарями можуть виступати не тільки юридичні, але і фізичні особи, то такий пункт можна сформулювати більш широко:

Орендар має право:

4.1. Самостійно здійснювати господарську діяльність у межах, визначених чинним законодавством України та цим Договором.

2. В пункті 2.1. Договору оренди вказано, що вступ Орендаря у володіння та користування не житловим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акта прийому-передачі вказаного приміщення. Разом з тим у пункті 5.1 цього Договору вказано, що Орендодавець передає орендоване приміщення протягом 10 днів після підписання Договору. Таким чином підписання договору та передача майна не співпадають у часі, а орендар повинен вступати у володіння та користування майном одночасно з першим та другим. Момент набуття прав має дуже важливе значення, тому він має бути визначений чітко. Пропонується встановити, що вступ Орендаря у володіння та користування настає з моменту передачі приміщення, що підтверджується Актом прийому-передачі.

3. В Договорі оренди нечітко викладено розділ 5, який має загальну назву "Права та обов'язки орендодавця". Однак даний розділ не має внутрішньої градації на права та обов'язки. Тому виникає питання щодо пункту 5.1. Закріплена в ньому передача орендованого приміщення є правом чи обов'язком орендодавця? Стосовно інших пунктів цього розділу (5.2 - 5.4), то можна лише здогадуватися, що мова йде про права орендодавця.

4. Пропонується перенести пункт 5.5, відповідно до якого "Орендодавець не відповідає за зобов'язаннями Орендаря”, до розділу 7 - "Відповідальність сторін". Крім того включити в пункт 7 аналогічний пункт щодо Орендаря - "Орендар не відповідає за зобов'язаннями Орендодавця".

5. В пункті 6.3 Договору оренди вказано, що при приватизації об'єкта оренди Орендар має право на компенсацію невід'ємних поліпшень об'єкта оренди, здійснених за рахунок власних коштів лише при умові відповідної письмової згоди Орендодавця. Таким чином давати чи не давати згоду на компенсацію залежить від орендодавця. Якими критеріями має він при цьому керуватися Договір не пояснює. Так, не зрозуміло, чи може орендодавець без будь-яких пояснень відмовити орендатору в наданні компенсації? Фактично цей пункт дає підстави Орендодавцю проявляти сваволю щодо Орендаря, права якого виявляються незахищеними.


Пропозиції по вдосконаленню

Програми приватизації об'єктів комунальної власності

територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 роки


Програма приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 роки, яка затверджена Харківською міською радою, в цілому відповідає чинному законодавству України. Разом із тим можна висловити декілька зауважень до окремих пунктів Програми.

1. Пункт 6 Програми визначає коло об'єктів приватизації. До групи “У” віднесені два види об'єктів: ВАТ, створені та віднесені до групи В до набрання чинності цією Програмою приватизації, і ВАТ, продаж акцій яких здійснювався до 2002 року. Цей пункт викликає заперечення, оскільки відомо, що ВАТ не може розглядатися як об'єкт приватизації. Відкрите акціонерне товариство є не об'єктом, а суб'єктом права, бо виступає в обороті як самостійна юридична особа. Приватизації може підлягати не акціонерне товариство, а його акції.

З тієї ж причини необхідно внести зміни до пункту 33 Програми. Можна прагнути до забезпечення 100-відсоткової приватизації акцій відповідних ВАТ, а не самих ВАТ, які приватизації не підлягають.

2. В пункті 28 Програми вказано, що приватизація будівель (споруд, приміщень) шляхом викупу орендарем здійснюється, як правило, після закінчення одного року терміну дії договору оренди. Викликає заперечення нечіткість цього пункту. Не зрозуміло, від чого залежить вирішення питання щодо часу приватизації об'єкта – до чи після спливу одного року дії договору оренди. Програма має давати чітку відповідь щодо умов приватизації, тому в ній необхідно вказати за яких умов приватизація можлива і до спливу одного року з дня вчинення договору оренди. Невизначеність цієї позиції породжує сприятливі умови для сваволі і корупції чиновників.

3. Викликає зауваження пункт 53 Програми приватизації. Зрозуміло, що особи, які отримали внаслідок приватизації певне комунальне майно, зобов'язані враховувати інтереси мешканців міста і сприяти розвитку його життєзабезпечення. Разом з тим, із деякими положеннями цього пункту важко погодитися. Так, найбільше зауважень викликає положення, яке передбачає, що після приватизації нові власники відповідно до Програми можуть бути зобов'язані укладати договори з юридичними або фізичними особами, що надають послуги, пов'язані з утриманням і експлуатацією приміщень. По-перше, ніхто не може зобов'язувати суб'єктів права вчиняти які-небудь правочини, в тому числі, договори. Свобода договору визначена як одна із загальних засад цивільного законодавства (п.3 статті 3 Цивільного кодексу України). Відповідно примушення особи до укладення договору є підставою для визнання його недійсним. По-друге, власник володіє, користується та розпоряджується своїм майном на власний розсуд. При цьому він не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (стаття 319 Цивільного кодексу України). Тому власник має підтримувати майно в належному стані, але зобов'язувати його укладати відповідні договори не можна, бо він сам визначає напрямки своїх дій. Тому доречно виключити з тексту Програми вказане положення. З тих же міркувань викликає сумніви положення, відповідно до якого власник майна може бути зобов'язаний вносити інвестиції у формах, передбачених чинним законодавством.