Харківським Фондом Місцевої Демократії, є аналіз організації роботи органів місцевого самоврядування, які займаються питаннями оренди І приватизації комунального майна. Аналізуючи закон

Вид материала

Закон

Содержание Характеристика вибірки Діаграма 1 – Розподіл респондентів за віком, (%) Користування послугами Якість послуг та проблеми з їх наданням Таблиця 1 – Оцінка ввічливості працівників установ та їх бажання допомогти, (%) Динаміка якості послуг Неофіційні платежі Розгляд скарг Загальні враження Моніторинг законодавства україни Структура та аналіз діяльності управління комунального майна і приватизації харківської міської ради Порядок оренди комунального майна в м. харкові Оренда комунального майна в м. харкові Порядок приватизації комунального майна в м. харкові

Подобный материал:

• Форми участі органів місцевого самоврядування в договірних відносинах не обмежуються, 179.06kb.
• Закон україни, 1270.28kb.
• Ііі. Ресурсне та інформаційне забезпечення, подальше формування інфраструктури, 299.7kb.
• Концепція реформи місцевого самоврядування, 528.99kb.
• На замітку керівникам І депутатам органів місцевого самоврядування Черкащини, 1489.96kb.
• Методичні рекомендації Методичні рекомендації щодо проведення Європейського тижня місцевої, 116kb.
• Китайская Народная Республика: Конституция и закон, 226.54kb.
• Метою Програми є: сприяння розвитку місцевого самоврядування Жовківського району; зміцнення, 18.73kb.
• Нники, як компетентність, професіоналізм, інтелект, творчість відігравали провідну, 460.78kb.
• Методика оцінки вартості майна під час приватизації, 2957.11kb.

Як мету дослідження його учасники розглядали сприяння Харківським міській раді, міськвиконкому та обласній державній адміністрації в удосконаленні процедури надання управлінських послуг.

Реалізуючи дане дослідження, учасники прагнули не критикувати діяльність місцевих органів влади і державних підприємств та установ, що надають такі послуги, а допомогти їм виявити недоліки в їх діяльності щодо надання управлінських послуг, прослідкувати тенденцію у настроях мешканців Харкова щодо цього питання.

При розробці програми експертної оцінки якості отримуваних управлінських послуг і органів та установ, що їх надають, автори використали елементи програми проекту “Голос громадськості”, який було реалізовано у 2000 році в м. Івано-Франківськ Асоціацією Економічного Розвитку Івано-Франківщини і Міжнародним Центром Перспективних Досліджень за сприяння Канадського Агентства Міжнародного Розвитку.

Харківський Фонд Місцевої Демократії вдався до використання елементів програми згаданого проекту з метою здійснення, після проведення соціологічного дослідження в м. Харкові, порівняльного аналізу ставлення населення різних регіонів України до механізмів надання управлінських послуг і їх якості, а отже виявлення існуючих в цій сфері тенденцій.

Характеристика вибірки

Випадкова вибірка опитування становила 300 чоловік і була розроблена, виходячи із необхідності задоволення представництва по показниках статі, віку і освіти. Серед опитаних жінки становлять 57, 2%, чоловіки – 42,8%.

Діаграма 1 – Розподіл респондентів за віком, (%)

За рівнем освіти вибірка респондентів представлена усіма віковими категоріями.


Діаграма 2 – Розподіл респондентів за рівнем освіти, (%)



Діаграма 3 – Відносний рівень добробуту респондентів, (%)

Діаграма 4 – Соціальний стан респондентів, (%)

Користування послугами

Найчастіше населення користується послугами міської поліклініки, ЖЕК, Водоканалу, Газконтори, Обленерго, Пошти, Теплових мереж, Телефонного вузла.


Діаграма 5 – Користування послугами установ

міського підпорядкування, (%)




Діаграма 6 – Користування послугами установ обласного підпорядкування, (%)



В середньому більше ніж кожен другий з опитаних 1-3 рази за рік відвідав Водоканал, ЖЕК, Газконтору, ТеплоВІ МЕРЕЖІ, Обленерго, СОБЕЗ. Досить рідко відвідують ВВІР, митниці, міліції, суду, податкової інспекції, ДАІ.

Якість послуг та проблеми з їх наданням

За якістю послуг, які надаються населенню, заклади розмістилися наступним чином:


Діаграма 7 – Оцінка якості послуг (за 5-бальною системою)



З діаграми видно, що найменше населення задоволене якістю послуг ЖЕК, Міліції, ДАІ, ВВІР, СОБЕЗ. Проте, якщо порівняти середні оцінки якості послуг за п’ятибальною шкалою, то найкраща (заклади культури, УТЕЛ, пошта – 3,2-3,12) відрізняється від найгіршої (ЖЕК – 2,2) всього на 1 бал. Більш оптимістичну оцінку отримали школи, дитячі садки, заклади культури, банківська сфера, УТЕЛ, послуги зв’язку.

Найбільше проблем протягом останнього року опитаним спричинили ЖЕК, Обленерго, Теплові мережі, Водоканал. Респонденти зазначають, що як правило, отримання відповідної послуги у вказаних установах, потребує від них ставати у чергу на прийом за 1-2 години до відкриття установи, але навіть за цієї умови громадяни вимушені перебувати у чергах на протязі від 1 години до 6 годин, а інколи повторно приходити наступного дня. Крім того опитувані вказували як на недолік, що окремі структурні підрозділи установ, розміщуються в різних районах міста, що додатково ускладнює отримання послуг, якщо це вимагає узгодження інформації між структурними підрозділами установ. Відсутність проблем означило ­­­­­42% опитаних, інші опитувані визначила своє ставлення наступним чином:


Діаграма 8 – Співвідношення закладів, що спричинили найбільше проблем населення (%)



Проте не слід в такій же послідовності визначати відповідні заклади як проблемні, оскільки респондент оцінює проблему за їх наслідками для себе, виходячи з пріоритетності певної послуги. При зверненні опитаних громадян, які мали проблеми до відповідних закладів, не відчули ввічливості третина громадян. Серед трьох закладів, які відвідуються населенням найчастіше і спричиняють найбільше проблем (особливо за фізичними наслідками), відсотки відповідей з оцінками ввічливості працівників та їх бажання допомогти зображені в таблиці:


Таблиця 1 – Оцінка ввічливості працівників установ та їх бажання допомогти, (%)

	Ввічливість					Бажання допомогти
	Дуже погано	Скоріше погано	Важко сказати	Скоріше добре	Не від-повіли	Дуже погано	Скоріше погано	Важко сказати	Скоріше добре	Не від-повіли
ЖЕК	13,6	35,5	30,9	17,8	2,2	9,1	50,2	29,4	9,3	2,0
Теплові мережі	12,2	34,8	29,7	21,0	2,3	10,1	44,6	33.3	9,7	2,3
Водоканал	11,8	39,3	28,6	16,9	2.4	11,5	48,7	28,7	8,7	2,4

Як показують дані з таблиці, майже половина опитаних (49,1%) дало оцінку ввічливості працівників ЖЕК як “дуже погано” і “скоріше погано”. 47% такими же чином оцінила працівників Теплових мереж. Середні оцінки ввічливості працівників Водоканалу – 51,1%. Ще гіршими є показники щодо бажання працівників цих установ допомогти громадянам.


Динаміка якості послуг


За оцінкою населення, якість усіх без виключення послуг державних установ погіршилась, причому оцінка громадян у цьому є досить однорідною:


Діаграма 9 – Відсоток тих, хто забезпечив покращення

послуг установ міського підпорядкування




Діаграма 10– Відсоток тих, хто забезпечив покращення

послуг обласного підпорядкування порівняно з 2000 р., (%)



Основною причиною такої динаміки є байдужість посадових осіб та небажання змінювати існуючі бюрократичні процедури. Серед опитаних майже третина відзначили, що проблеми державних установ у наданні ефективних послуг громадянам є не сприйняття ними закріпленої в Конституції України ідеї щодо службового призначення держави і її органів по відношенню до суспільства і особистості, корумпованість та зловживанням владою.


Діаграма 11– Відсоток ствердних відповідей щодо причин

неефективності послуг державних установ, (%)



Неофіційні платежі

52% з тих, хто відповіли на запитання про неофіційні платежі, (тільки 27% опитаних) доплачували співробітникам відповідних закладів для того, щоб вирішити свою проблему. При цьому більшість із тих, хто платив є люди з вищою та середньою освітою.

Найрідше це вимагалось чиновником (25%) і найчастіше відбувалось за порадою інших людей (49%). Із тих, хто робив це за власною ініціативою було більше жінок, людей молодшого (26-35 років) віку і зростаючого рівня освіченості (вища, середня спеціальна). На ініціативу чиновника відповіли охочіше жінки 36-45 років. При цьому розмір хабара найчастіше не перевищував 50 грн., (хоча в поодиноких випадках опитувані вказували на суми еквівалентні від 2000 до 5000 $ USD). В середньому хабар складав біля 20 грн.


Діаграма 12 – Ствердні відповіді на питання про неофіційну

доплату для отримання послуги, (%)



Розгляд скарг

Питання щодо оскарження недобросовісних послуг отримали такі відповіді респондентів: з 81% опитаних, які дали відповідь на це запитання, 68% вказали, що знають куди скаржитись і 32% вказали на свою необізнаність щодо цього. Проте, серед усіх, хто знає куди скаржитись, 87% ніколи цього не робили. Більше третини опитаних залишилась задоволеною розв’язанням скарги, хоча це є більша кількість ніж та частина опитуваних, що сподівались на вирішення проблеми. Очевидно, що таке низьке очікування ефективності оскарження незадовільних послуг пояснюється відсутністю механізму контролю за наданням послуг та зневірою у можливість отримання позитивного вирішення проблеми після її оскарження (56%). Тільки 8% респондентів, за скаргами яких рішення прийняте не було, не знали як оскаржити дії співробітників закладу, які надали незадовільну послугу і 13 % не мали часу це зробити.


Діаграма 13 – Співвідношення результатів вирішення проблем (%)



Загальні враження

“Найпопулярнішими” для спілкування залишаються в основному підпорядковані місту заклади, а саме:


Діаграма 14 – якість обслуговування закладами міського підпорядкування

(за 5-бальною шкалою)



Серед закладів міського підпорядкування ще раз низьку якість послуг підтвердили ЖЕК, міські поліклініки і лікарні, СОБЕЗ, Водоканал.


Діаграма 15 – Якість обслуговування закладами обласного підпорядкування



Серед закладів обласного підпорядкування найкращу оцінку якості послуг отримали Банки, податкова інспекція, УТЕЛ. Найгірші послуги асоціюються швидше з правопорушеннями і оцінкою цих правопорушень з боку силових структур.


Окрім того, опитуваним пропонувалось оцінити за 5-ти бальною шкалою ефективність діяльності місцевих владних інститутів щодо організації надання управлінських послуг.


Діаграма 16 - ефективність діяльності місцевих владних інститутів

(за 5-бальною шкалою)




Як свідчать наведені дані показники ефективності у діючої місцевої влади не високі. Від 2 до 5% опитуваних діяльність місцевих органів влади охарактеризували як «цілком ефективну». В категорії «майже ефективна» з’явились певні варіації в залежності від органу влади. 19% як таку охарактеризували діяльність міськвиконкому, від 12 до 14 % обласної державної адміністрації і міської ради.

Переважна більшість органів влади, згідно оцінки експертів, діють «десь ефективно, десь ні». Останнє, перш за все, стосується обласної державної адміністрації (55%), міської ради (45%).


Висновки

1. Відносний рівень добробуту 2/3 родин за оцінкою опитаних не досягає помірного рівня і основна маса населення бажає більш ніж потроїти свій місячний доход для того, щоб досягти бажаного життєвого рівня.

2. Найчастіше населення користується послугами міської поліклініки, ЖЕК, Газконтори, Водоканалу, Обленерго, Пошти, Теплових мереж, серед яких частина підприємств обласного підпорядкування. Пересічний громадянин сприймає ці послуги як муніципальні і відповідно негативні враження від їх низької якості спрямовує на адресу міської влади - міськвиконкому, яка практично не має впливу на роботу цих закладів.

3. Якість надання послуг державними установами та підприємствами є надзвичайно низькою і в середньому не перевищує 2,7 по п’ятибальній шкалі, а серед п’яти найчастіше відвідуваних закладів: поліклініки, Водоканал; ЖЕК; Газконтора; Обленерго; Теплові мережі.

4. Найбільше проблем завдають жителям міста ЖЕК, Теплові мережі, Водоканал, СОБЕЗ та Обленерго. Кожен 4-й-5-й громадянин, який переступає поріг цих організацій, звертається туди з приводу проблем, які ці ж організації створюють, та незадовільної якості їх послуг.

5. У 6 з 10 випадків державні заклади та установи не виконують ними ж встановлені нормативи роботи, особливо що до строків і порядку надання послуг.

6. Неофіційні платежі були одним з непопулярних питань для відповіді. Однак все ж вдалось з’ясувати, що кожен шостий здійснював додаткові законодавчо не передбачені платежі для того, щоб вирішити свої проблеми. І хоча сума хабара була, як правило, не надто великою, викликає занепокоєння те, що давали хабарі представники усіх категорій опитуваних, не виключаючи людей з вищою освітою і головне, що далеко не завжди з ініціативи чиновників. Це свідчить про деформацію правової свідомості значної частини населення. Отже, необхідно прагнути до підвищення рівня правової свідомості як тих, хто надає послуги, так і громадян та суспільства в цілому.

7. Усі без виключення послуги установ, включених у дослідження, погіршились останнім часом і основною причиною такої динаміки є не сприйняття співробітниками державних органів, підприємств і установ конституційного положення, відповідного до якого держава, її організації і державні службовці повинні розглядати свою діяльність як таку, що спрямована на забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян і суспільства в цілому; байдужість посадових осіб та небажання змінювати існуючі бюрократичні процедури. Серед опитаних, третина відзначили також, що проблеми державних установ у наданні ефективних послуг громадянам є наслідком свідомої корумпованої поведінки та зловживання владою.


На сьогодні як представники державної влади, так і підприємці одностайні у своїх висновках щодо визначення перешкод розвитку в Україні здорової ринкової економіки.

Як вітчизняні, так і зарубіжні підприємці постійно вказують, що корупційні стосунки з представниками державної влади в Україні є більш надійним способом застрахувати свій бізнес від ризиків, які породжує нестабільна державна політика.

Зі свого боку Президент України неодноразово в своїх виступах визнавав головними перешкодами на шляху розвитку підприємництва зловживання державною владою, хабарництво і корупцію. Під час свого виступу на урочистих зборах, присвячених 12-тій річниці незалежності України Леонід Кучма визнав, що громадяни України сьогодні інколи бояться не стільки бандитів, скільки злочинців у погонах. Особливу небезпеку, на думку Президента, становлять корупціонери і особливо із силових структур, які прикриваючись своїм посвідченням, допомагають псевдо-бізнесменам розправлятися зі своїми конкурентами. На жаль, констатував Президент, керівництво правоохоронних установ не змогло самостійно, без втручання зовні, подолати корупцію в своїх рядах.

Реальними наслідками проголошеної Президентом України антикорупційної кампанії на сьогодні поки що є переважно масові кадрові зміни, які торкнулися як міністрів, так і їх заступників, голів обласних і районних державних адміністрацій, керівників обласних управлінь міліції, юстиції, податкових інспекцій.

Однак ефективність розпочатої кампанії може викликати сумніви. Слабким місцем нинішньої антикорупційної кампанії є те, що державна влада не звернулася за підтримкою і відповідно може її не отримати зі сторони громадянського суспільства і таких його дієвих інститутів, як бізнес і засоби масової інформації. Це слід визнати стратегічною помилкою влади, оскільки за даними соціологічного опитування в Харківській області, яке проводив Київський міжнародний інститут соціології в рамках проекту “Питання доброчесності”, 70 % респондентів вважають такий інформаційно-освітницький захід, як “Широке висвітлення в засобах масової інформації випадків корупційних дій”, поряд з “введенням більш суворого покарання за корупцію” (75 %) і “відміною недоторканості суддів і депутатів” (75 %) як найефективніший захід боротьби з корупцією.

Хоча за викорінення корупції виступає переважна більшість українського суспільства, після виступу Президента України жодне об’єднання підприємців, жодна політична партія або громадська організація не висловилося на підтримку ініціативи влади, не запропонували власних технологій боротьби з цим явищем. Це дає підстави говорити, принаймні обговорювати проблему існування або відсутності в Україні соціального замовлення на боротьбу з корупцією, без якого реальної боротьби з цим явищем бути не може. Змінити ситуацію з корупцією в Україні за допомогою виключно репресивних засобів неможливо. З моменту проголошення незалежності державна влада робила ставку саме на проведення кампаній, видання в більшій мірі декларативних актів, використання репресивних засобів. Однак істотних, помітних кожному громадянинові і суспільству в цілому зрушень в питанні протидії корупції не отримано.

Причин існування корупції багато. Так, поширенню корупції серед посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування певним чином сприяє недосконале законодавство.

Слід також пам’ятати і про існуючу практику видачі дозволів на здійснення різних видів підприємницької діяльності численними державними органами та організаціями. За статистикою в Україні існує біля 1200 органів та організацій, які займаються такою діяльністю. Аналіз такої практики дає підстави говорити про існування в Україні, так званої, “неорганізованої корупції” бюрократичного апарату. Специфіка даного виду корупції полягає в тому, що повноваження на видачу дозволів зосереджено в руках низки відомств, кожне з яких поводиться як монополіст. З метою збільшення прибутку кожне відомство встановлює максимально великі ціни на видачу таких дозволів. При цьому, оскільки відсутня координація їх діяльності, то кожне відомство прагне встановити високу ціну. Як наслідок, попит на одержання кожного наступного дозволу зменшується, а відтак потенційно зменшуються прибутки і кожного наступного чиновника. В результаті неорганізованої корупції бізнесмен страждає набагато більше аніж у випадку з “організованою корупцією”, оскільки він не в змозі виплатити хабарі для отримання всіх дозволів, а відтак відкрити свою справу і отримувати прибутки, відповідно і сплачувати податки.

Певні труднощі для розвитку бізнесу, на думку підприємців, породжує і не передбачувана поведінка державних контролюючих органів. Існуюча регулятивна система досі ще дозволяє контролюючим органам подекуди діяти на свій розсуд, що також створює сприятливе підгрунтя для корупції.

Корупційні зв’язки активно використовуються і для ведення недобросовісної конкуренції, що також підриває процес становлення в Україні ринкової економіки. Серед таких поширених способів ведення нечесної конкуренції як зниження цін з метою розорити конкурента, підписання монополістичних угод, зумисні неплатежі або зволікання з платежами конкурентам тощо, особливо слід виділити таємну змову між підприємцем і державними контролюючими органами щодо використання останніх як каральної сили проти свого конкурента, що є наочним проявом корупції.

Корупція є надзвичайно небезпечним за наслідками суспільним явищем. Шкода, яку зазнає суспільство і держава від корупції, може набувати різних проявів:

• підрив довіри з боку окремих громадян і суспільства в цілому до окремих посадових осіб, державних органів і держави в цілому. Корупція і породжені нею наслідки призводять, зокрема, до нездатності державних інституцій забезпечити в повному обсязі захист прав, свобод і законних інтересів громадян і їх об’єднань, реалізацію низки базових положень Конституції України, викладених в статтях 1, 3, 8, 13, 24, 41, 42, 46, 47, 49, 53. Це в свою чергу породжує зневагу і недовіру до держави, цинізм, апатію, скептицизм у значної частини населення щодо здійснюваних реформ, почуття ностальгії за радянським минулим і авторитарними формами управління у певних прошарків суспільства, відтік частини виборчого електорату до радикальних політичних сил. В останньому випадку суспільству може нав’язуватися думка про те, що демократія нездатна подолати корупцію і більш того, вона особлива уразлива по відношенню до неї. Насправді, розвитку корупції сприяє існування політичної монополії, тоді як реальна конкуренція політичних сил здатна зруйнувати таку монополію, а також стимулювати, захищати і впроваджувати в життя громадянську позицію щодо корупції;
  

• підрив основ демократичної, правової державності та ефективного державного управління. Він здійснюється шляхом ігнорування принципів верховенства права і закону; зниження рівня підзвітності державних органів; порушення принципу рівності в наданні управлінських послуг; деформації правової свідомості державних службовців, підприємців і суспільства в цілому;
  
• ерозія як окремих державних органів, так і державного апарату в цілому проявляється в зростанні чисельності державного апарату, зменшенні ефективності його роботи, дублюванні повноважень, не обгрунтованому ускладненні державних процедур і порядків, намаганні посадових осіб звільнитися від громадського контролю;
  
• корупція сприяє занепаду економіки, принаймні призводить до зниження темпів економічного розвитку. Деформація в економічній сфері обумовлена переходом значної її частини в “тіньовий сектор”; існуванням несприятливого інвестиційного клімату; зниження конкуренції; додатковим зростанням витрат на ведення підприємницької діяльності. Кошти, отримані завдяки корупції, рідко вкладаються як інвестиції, оскільки отримані незаконним шляхом гроші витрачаються на предмети розкоші, або розміщуються на рахунках у закордонних банках, означаючи відтік капіталів з внутрішньої економіки;
  
• руйнація соціальної державності. Функціонування значної частини економіки в “тіньовому секторі”, надання численних не обгрунтованих пільг і привілеїв окремим підприємствам має наслідком недоотримання урядом значних грошових надходжень у вигляді мита і податків, а отже суттєве недофінансування державних соціальних програм.
  

Однією з сфер, що особливо уражена для корупції в пострадянських державах, зокрема в Україні, слід визнати приватизацію та оренду державного і комунального майна. Неузгодженість законодавчих і підзаконних нормативних актів, які регламентують ці процеси, а також недосконалість методичної бази призводять до проявів корупції у цих сферах.

Зловживання в сфері приватизації в певній мірі обумовлені недосконалістю чинного законодавства, неврегульованістю окре­мих питань, пов'язаних зі зміною власності. Основними обставинами, що негативно вливають на приватиза­цію державних підприємств є: порушення термінів приватизації; порушення, що виникають при інвентаризації та оформленні документів, пов'язаних з інвентаризацією; порушення при оцінці майна, а також при оформленні документів з оцінки майна; порушення при наданні майна в оренду та приватизації майна орендних підприємств; несвоєчасні розрахунки за об'єкти приватизації; порушення порядку проведення аукціонів і конкурсів, тощо.

Аналіз матеріалів правоохоронних органів на даному напрямку свідчить, що найпоширенішими в цій сфері є зловживання, пов'язані зі штучним заниженням вартості основних засобів виробництва на підприємствах, які приватизуються, що має на меті привласнення частини цього майна з метою особистого збагачення осіб, що виступають суб'єктами приватизації. Мають місце факти заниження вартості основних фонді підприємств під час проведення їх експертної оцінки шляхом зловживання службовим становищем експертами-оцінниками; протиправне та навмисно збиткове відчуження майна підприємств, що перебувають у процесі приватизації; лобіювання інтересів тіньових фінансових угруповань, в тому числі кримінального походження, з боку посадових осіб органів приватизації та інших зацікавлених структур шляхом зловживання службовим становищем, вчинення посадового підлогу, халатних дій або перевищення службових повноважень; укладання договорів купівлі-продажу пакетів акції на умовах, які завдають збитків інтересам держави та створюють безпідставно пільгові умови для покупця тощо.

Під час проведення приватизації часто використовуються такі методи, як навмисне доведення підприємств до банкрутства з метою зниження їхньої реальної вартості; змова між посадовими особами органів приватизації про заниження вартості майна приватизованого підприємства з подальшим його викупом; приватизація підприємств за їх залишковою вартістю; стримування адміністрацією підприємств акціонування з метою створення умов по придбанню об'єктів у особисту власність через підставних осіб; привласнення або передача в довгостроко­ву оренду комерційним структурам рентабельних виробництв без дозволу державних органів управління і згоди трудових колективів; придбання акцій через підставних осіб; включення до числа акціонерів осіб, які не є працівниками підприємства; передача держмайна у приватну власність на підставі рішень не уповноважених на це осіб, тощо.

Мають місце зловживання і в післяприватизаційний період. Це і передача права на володіння ак­ціями без відповідної реєстрації, що призводить до монополь­ного володіння контрольними пакетами акцій підприємств; невиконання інвестиційних зобов'язань; несплата покупцем фіксованої ціни за придбаний пакет акцій; зміна умов договорів щодо внесення інвестицій без узгодження з Фондом державного майна України; зменшення статутних фондів акці­онерних товариств шляхом продажу частини майна та при­міщень без зміни емісії цінних паперів тощо.

Оскільки злочинна діяльність, яка пов'язана з незаконними операціями в процесі приватизації та оренди державного і комунального майна, набула системного характеру і завдає значних матеріальних збитків державі і місцевим громадам, виправданою є увага як правоохоронних органів, так і громадськості до аналізу роботи органів місцевого самоврядування, діяльність яких пов’язана зі здійсненням приватизації та оренди комунального майна, виявлення умов, що сприяють виникненню корупції в цих органах.


МОНІТОРИНГ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

ПО БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ

Становлення антикорупційного законодавства в Україні пов'язано з прийняттям Верховною Радою України в жовтні 1995 року Закону України «Про боротьбу з корупцією».

У відповідності зі статтею 1 цього Закону під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг. Корупційними діяннями визнаються:

а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг чи пільг, інших переваг, у тому числі прийняття й одержання предметів (послуг) шляхом їхнього придбання за ціною (тарифам), що є істотно нижчою від її фактичної (реальної) вартості;

б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.

Закон передбачає, що суб'єкти корупційних дій, зазначені в ст. 2, за здійснення корупційних діянь і інших правопорушень, зв'язаних з корупцією, несуть адміністративну і дисциплінарну відповідальність на підставі цього Закону. Питання щодо кримінальної, цивільно-правової та матеріальної відповідальності за корупційні діяння і правопорушення, зв'язані з корупцією, вирішуються відповідно до чинного законодавства. Таким чином перелік корупційних діянь, зазначених у Законі, не можна вважати вичерпним.

На виконання Закону “Про боротьбу з корупцією” було прийнято ряд підзаконних нормативних актів, серед яких необхідно назвати:

- Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю, затверджена Указом Президента України від 17 вересня 1996 р. № 837/96 (розділ V);

- Національна програма боротьби з корупцією, затверджена Указом Президента України від 10 квітня 1997 р. № 319/97;

- Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затверджена Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. № 367/98;

- постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 1997 р. № 763 «Про хід виконання законів України, рішень Президента України і Кабінету Міністрів України з питань боротьби з корупцією і злочинністю та звіти керівників центральних органів виконавчої влади по виконанню Законів України «Про державну службу» і «Про боротьбу з корупцією»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 1998 р. № 345 «Про стан виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади Закону України «Про боротьбу з корупцією» і Національної програми боротьби з корупцією»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1220 «Про стан виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади законодавства про державну службу і боротьбу з корупцією»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 р. № 599 «Про план заходів, спрямованих на боротьбу з корупцією, на 1999 рік»;

- Указ Президента України “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією” 6 лютого 2003 р. № 84/2003;

- Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів щодо створення та забезпечення функціонування системи державного фінансового контролю за декларуванням та витрачанням доходів особами, які претендують на зайняття посад державних службовців, та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, посилення боротьби з прихованням доходів від оподаткування та корупцією” від 2 червня 2003 р. № 323-р;

- Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією на 2003 рік” від 15 травня 2003 р. № 270-р.

Безумовно, найбільший інтерес представляє Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки (далі - Концепція). У даній Концепції зазначено, що в правовому відношенні корупція являє собою сукупність різних за характером і ступенем суспільної небезпеки, але єдиних по своїй сутності корупційних діянь, інших правопорушень (карних, адміністративних, цивільно-правових, дисциплінарних), а також порушень етики поводження посадових осіб, зв'язаних з здійсненням цих діянь. Формами (видами) таких корупційних діянь є:

- хабарництво;

- зловживання владою або службовими обов’язками, станом;

- перевищення влади або службових повноважень та інші службові злочини, що вчиняються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів;

- розкрадання державного, колективного або приватного майна з використанням службового становища;

- одержання кредитів, позичок, допомоги, придбання цінних паперів, нерухомості та іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг не передбачених законодавством, або стосовно яких особа не має права;

- під різним виглядом заняття підприємницькою діяльністю з використанням влади чи службового становища та пов’язаних з ними можливостей;

- фаворитизм;

- неправомірне втручання з використанням службового стану у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкоджати виконанню ними своїх повноважень чи домагатися прийняття неправомірних рішень;

- використання інформації у корисливих чи інших особистих інтересах, не обгрунтована відмова у наданні відповідної інформації або несвоєчасне надання інформації, або надання недостовірної чи неповної службової інформації;

- протегування;

- надання не обгрунтованих переваг фізичним чи юридичним особам шляхом підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи управлінських рішень тощо.

Концепція допускає, що корупційні діяння можуть бути здійснені в інших формах, у тому числі й у таких, котрі вимагають додаткового визначення в законодавстві.

На місцевому рівні, зокрема в Харківській області, діють Комплексна програма боротьби зі злочинністю в Харківській області на 1996-2000 роки, затверджена розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 19.11.1996 р. № 1117, і Комплексна програма боротьби зі злочинністю в м. Харкові на 1996-2000 роки, затверджена розпорядження виконавчого комітету Харківської міської ради від 30.12.1996 р. № 2594.

В 2003 році прийняте ще одне Розпорядження № 186 від 17 червня 2003 року „Про створення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при обласній державній адміністрації”. Ці програми передбачають, зокрема, і розділи, спрямовані на боротьбу з корупцією.

Локальні акти органів місцевого самоврядування м. Харкова не передбачають реалізацію конкретних заходів, спрямованих на виявлення й усунення в цілому факторів корупції в органах місцевого самоврядування. Попередження ж корупції засновано здебільшого на припинювальній діяльності правоохоронних органів міста, що дає позитивний ефект лише частково.


СТРУКТУРА ТА АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА І ПРИВАТИЗАЦІЇ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ


На виконання Закону України «Про власність» від 07.02.1991 р., який передбачив поділ державної власності на загальнодержавну і комунальну, і Постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1991р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» виконавчим комітетом Харківської обласної ради було прийняте рішення від 12.03.1992 р. № 68 "Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області". Відповідно до цього рішення частина державної власності, що знаходиться на території м. Харкова, була передана в комунальну власність м. Харкова. Перелік об'єктів комунальної власності м. Харкова в наступному був підтверджений і затверджений рішеннями Харківської міської ради від 19.03.1992 р. і від 28.09.1992 р.

З метою роздержавлення і управління власністю Верховною Радою України в 1992 р. були прийняті наступні Закони України: «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про оренду майна державних підприємств і організацій», норми якого застосовувалися і до відносин оренди об'єктів комунальної власності.

Для проведення малої приватизації і управління комунальним майном рішенням Харківської міської ради від 17.06.1992 р. був створений Фонд міського майна, а рішенням від 09.07.1992 р. було затверджене положення про нього. У зв'язку з прийняттям Указу Президента України від 19.02.1994 р. №56/94 «Про єдину систему органів приватизації» і у виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 р. № 412 «Про затвердження положень про регіональне відділення і про представництво Фонду державного майна України в районі, місті» наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 19.09.1994 р. № 115-к було утворене представництво Фонду державного майна України в м. Харкові шляхом реорганізації Фонду міського майна. Рішенням Харківської міської ради від 23.02.1995 р. представництву Фонду державного майна України в м. Харкові, як правонаступнику Фонду міського майна, було делеговане право управляти майном Харківської міської ради, у тому числі право надавати в оренду майно і нежилі приміщення. Цим же рішенням представництву Фонду державного майна України в м. Харкові було надано і право розпорядження майном Харківської міської ради, визначати спосіб його приватизації в межах, передбачених Програмою приватизації комунального майна м. Харкова.

Нова Конституція України 1996 р. визначила комунальну власність самостійною формою власності, що не відноситься більш до державної. Це положення надалі знайшло закріплення в законах України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про передачу об'єктів державної і комунальної власності» і інших нормативно-правових актах. У новій редакції були прийняті й основні приватизаційні закони: “Про приватизацію державного майна" від 19.02.1997 р., “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)” від 15.05.1996 р. 23 грудня 1997 р. були внесені зміни до Закону України «Про оренду майна державних підприємств і організацій», що став називатися «Про оренду державного і комунального майна». Його норми в повному обсязі стали застосовуватися до відносин оренди комунального майна.

Зміни законодавства привели до створення рішенням Харківської міської ради від 26.11.1997 р. Фонду комунального майна Харківської міської ради і затверджене положення про нього. Повноваження, делеговані представництву Фонду державного майна України в м. Харкові, були відкликані і Фонд комунального майна став єдиним органом у м. Харкові, що уповноважений здійснювати функції Управління комунальною власністю територіальної громади м. Харкова.

На сьогодні в структурі виконавчих органів Харківської міської ради функціонує Головне управління економіки і комунального майна. Фонд комунального майна і Центр приватизації житлового фонду були реорганізовані шляхом злиття в управління комунального майна і приватизації.

У 2003ё році рішенням № 75/03 ХІІІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 30 квітня 2003 р. була прийнята нова Програма приватизації об'єктів комунальної власності, а також рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради затверджено Порядок передачі в оренду майна, що відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

При аналізі діяльності управління комунального майна і приватизації Харківської міської ради використовувалися результати, отримані під час реалізації проекту «Вдосконалення системи надання управлінських послуг (на прикладі м. Харкова)», який виконувався Харківським Фондом Місцевої Демократії за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».

Управління комунального майна і приватизації (далі - Управління) є виконавчим органом Харківської міської ради, яке функціонує відповідно до Положення про управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, яке затверджено рішенням IV сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 19 червня 2002 року “Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради XXIV скликання”. Управління підзвітне та підконтрольне Харківській міській раді, підпорядковане міському голові, виконавчому комітету та Головному управлінню економіки і комунального майна Харківської міської ради. Воно діє на правах юридичної особи, є бюджетною установою і фінансується з міського бюджету.

В питаннях приватизації, управління й оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, а також у питаннях приватизації державного житлового фонду Управління є правонаступником Фонду комунального майна Харківської міської ради і міського Центра приватизації державного житлового фонду.

Метою діяльності Управління є збереження і примноження власності територіальної громади м. Харкова, створення умов для ефективного її використання.

Діяльність Управління спрямовується на реалізацію наступних основних завдань:

- підвищення ефективності управління комунальною власністю;

- здійснення контролю за ефективністю використання і збереження комунальної власності підприємствами, установами, організаціями, яким вона передана в оперативне управління або повне господарське ведення, а також безкоштовне користування або в оренду;

- аналіз ефективності роботи і дотримання вимог чинного законодавства України про приватизацію та оренду суб'єктами, яким об'єкти комунальної власності передані у власність чи оренду;

• створення рівних умов громадянам м. Харкова для участі в приватизації об'єктів комунальної власності;
  

- контроль за здійсненням приватизації державного житлового фонду.

Відповідно до мети і завдань основними напрямками діяльності Управління є:

- облік і контроль за рухом об'єктів комунальної власності;

- передача відповідно до рішень виконавчого комітету міської ради підприємствам, установам, організаціям об'єктів комунальної власності в повне господарське ведення та оперативне керування, контроль за їхнім використанням;

- передача відповідно до рішень виконавчого комітету міської ради підприємствам, установам, організаціям об'єктів комунальної власності в оренду, здійснення контролю за їхнім використанням;

- відчуження і передача в безкоштовне користування об'єктів комунальної власності відповідно до рішень Харківської міської ради;

- здійснення приватизації об'єктів комунальної власності відповідно до Програми приватизації, затвердженої Харківською міською радою, проведення аналізу процесів приватизації об'єктів комунальної власності;

- участь у створенні господарчих товариств, заснування підприємств, установ, організацій, управління акціями, паями (частинами) від імені Харківської міської ради у відповідності з її рішеннями;

- представництво інтересів Харківської міської ради в підприємствах, установах, організаціях, судових і інших органах з питань, зв'язаних із приватизацією й орендою об'єктів комунального майна;

- приватизація квартир і одноквартирних будинків, кімнат у квартирах (будинках), де проживають два і більш наймачі, і приналежних до них господарських будівель і приміщень державного житлового фонду, що використовуються на умовах наймання, державна реєстрація приватизованих квартир (будинків).

До складу Управління входять:

- відділ обліку комунального майна;

- відділ маркетингу та менеджменту;;

- контрольно-аналітичний відділ;

- відділ перетворення форм власності;

- відділ приватизації житлового фонду;

- юридичний відділ;

- відділ бухгалтерського обліку і звітності;

- загальний відділ.

Контрольно-аналітичний відділ, відділи приватизації житлового фонду і бухгалтерського обліку і звітності в своїй структурі містять сектори.

Управління очолює начальник, що призначається на посаду міським головою за поданням заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади на підставі рішення конкурсної комісії або іншій процедурі, передбаченій законодавством. Начальник управління за посадою одночасно є заступником начальника Головного управління економіки та комунального майна. Аналогічна процедура призначення передбачена для начальників відділів та інших працівників Управління. Звільнення начальника управління, начальників відділів та інших працівників здійснює міський голова за поданням заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади відповідно до чинного законодавства України.


ПОРЯДОК ОРЕНДИ КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА В М. ХАРКОВІ


Оренда комунального майна в м. Харкові здійснюється відповідно до Закону України «Про оренду державного і комунального майна», а також Порядку передачі в оренду майна, яке віднесено до комунальної власності територіальної громади м. Харкова (далі - Порядок) затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.02.2001 р. № 334.

Пунктом 2 вищевказаного рішення з метою зменшення бюджетних витрат з урахуванням Указів Президента України від 21.01.1998 р. № 41/98 «Про впровадження режиму строгого обмеження бюджетних витрат і інших державних витрат, заходів щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансової кризи» і від 09.06.1999 р. № 606/98 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 червня 1998 року «Про хід виконання Указу Президента України від 21 січня 1998 року № 41 «Про впровадження режиму суворого обмеження бюджетних витрат і інших державних витрат, заходів для забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансової кризи» і з метою оптимізації структури Управління комунального майна і приватизації виконання робіт з підготовки документів по передачі в оренду майна, що відноситься до комунальної власності, було доручено комунальному підприємству «Харківський міський науково-консультативний правовий центр».

Відповідно до вищевказаних документів процедура оренди комунального майна виглядає в такий спосіб:


ОРЕНДА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА В М. ХАРКОВІ





Фізичні чи юридичні особи, що бажають укласти договір оренди комунального майна, подають відповідну заяву з пакетом документів в Управління. До заяви у відповідності зі ст. 9 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» може додаватися проект договору оренди, а також:

- для юридичних осіб: копії документів про державну реєстрацію, нотаріально засвідчені копії установчих документів, довідку про фінансово-господарську діяльність за останній рік, підтверджену податковим органом;

- для фізичних осіб: свідчення про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, ліцензію (сертифікат), довідку з місця проживання, декларацію про доходи, підтверджену податковим органом.

У разі оренди цілісних майнових комплексів додатково подається:

• декларація про доходи за попередній рік (тільки для фізичних осіб);
  
• баланс підприємства за попередній рік (форма № 1);
  
• звіт про фінансові результати діяльності підприємства за попередній рік (форма № 2);
  
• звіт про фінансово-майновий стан за попередній рік (форма № 3);
  
• техніко-економічне обгрунтування використання цілісного майнового комплексу.
  

Зазначені документи надходять начальнику Управління і передаються їм на розгляд у відділ маркетингу і менеджменту або відділ обліку майна. Управління протягом 10 днів має підготувати довідку щодо можливості (неможливості) передачі об’єкту в оренду. В цій довідці зазначається:

• наявність в комунальній власності майна, яке відповідає вимогам заявника;
  
• належність конкретизованого у заяві майна на правах оренди або іншому речовому праві іншим особам;
  
• наявність заяв на оренду зазначеного майна з боку осіб, яким комунальне майно надається відповідно до Порядку поза конкурсом, а саме комунальних підприємств, бюджетних установ та організацій;
  
• існування інших обмежень щодо конкретизованого заявником комунального майна, які унеможливлюють надання його в оренду (включення до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, передача об’єкту комунальної власності під заставу тощо);
  
• наявність раніше поданих заяв щодо оренди конкретизованого заявником об’єкту.
  

При цьому і Порядок, і відповідний наказ Управління передбачають, що загальний термін розгляду заяви від дня її реєстрації до повідомлення заявника про результати розгляду не повинний перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, якщо не надійшли інші заяви на той самий об’єкт.

Відділ маркетингу і менеджменту (відділ обліку майна) розглянуті матеріали передає в загальний відділ, де вони проходять реєстрацію, і направляються в комунальне підприємство «Харківський міський науково-консультативний правовий центр». Дане комунальне підприємство направляє запити в головні управління виконавчого комітету Харківської міської ради та у відповідний виконавчий комітет районних у м. Харкові рад.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку у випадках, коли орендується нерухоме майно (будівля, будинки, приміщення) для розміщення об'єктів, що мають важливе значення для соціально-економічного розвитку міста - підприємства й установи, діяльність яких спрямована на забезпечення територіальної громади м. Харкова послугами на рівні гарантованих державою мінімальних стандартів, а також діяльність яких буде сприяти подальшому розвитку соціальної й економічної інфраструктури міста (установи охорони здоров'я, освіти, підприємства комунального господарства, установи культури, підприємства торгівлі, побуту, суспільного харчування, промислові об'єкти) необхідно узгодження відповідних головних управлінь виконавчого комітету Харківської міської ради і виконавчих комітетів районних у м. Харкові рад, на території яких розташований об'єкт оренди.

Головні Управління і райвиконкоми протягом десяти робочих днів з моменту одержання запитів розглядають їх і направляють свої пропозиції щодо передачі майна в оренду в комунальне підприємство “Харківський міський науково-консультативний правовий центр”.

Якщо в зазначений термін пропозиції від головних управлінь і райвиконкому не надійшло, то передача майна в оренду вважається погодженою.

Відмова головних управлінь чи райвиконкому щодо передачі майна в оренду не зупиняє розгляд заяви. При цьому відмова повинна бути мотивованою.

Управління комунального майна і приватизації:

- при оренді нерухомого майна направляє запит в комунальне підприємство “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” про можливість виготовлення технічного паспорта на відповідне приміщення;

- проводить оцінку майна, якщо майбутній орендар уклав договір оцінки з комунальним підприємством;

- затвердження результатів експертної оцінки;

- підготовка висновку і проекту розпорядження міського голови про передачу в оренду майна, погоджує його з юридичною службою Харківської міської ради і передає до Управління для направлення міському голові для ухвалення остаточного рішення.

При направленні проекту розпорядження міському голові Управління пропонує термін оренди з урахуванням пропозицій головних управлінь і райвиконкому, фінансового стану (платоспроможності) заявника, призначення об'єкта оренди і його місце знахождення відповідно до генерального плану міста.

Після видання розпорядження міського голови Управління письмово повідомляє заявника про згоду на укладання договору оренди комунального майна, а у випадку відхилення заяви – направляє заявнику відмову у письмовій формі.

У Положенні також указується, що при наявності заяв про оренду комунального майна від двох чи більш фізичних чи юридичних осіб, відсутності погоджених пропозицій головних управлінь і райвиконкомів, рішення про передачу в оренду такого майна приймається винятково на засіданні виконавчого комітету Харківської міської ради.


ПОРЯДОК ПРИВАТИЗАЦІЇ КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА В М. ХАРКОВІ

П
Заява з пакетом документів


РИВАТИЗАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ





Комунальне підприємство готує довідку по обстеженню приміщення


Управління комунального майна і приватизації



Відділ перетворення форм власності (далі – “виконавець”)




Немає довідки


Є довідка, але із зауваженням


Є довідка


Не пройшло 1 рік оренди


Лист про надання довідки


Лист про виконання зобов’язань


Відмова











Запити



Управління архітектури


Управління житлового господарства


ЖЕО району


Депутат міськвиконкому


Обласне управління архітектури, якщо об’єкт пам’ятник архітектури


Райвиконком