Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кафедра виховання та розвитку особистості Відділ дошкільної освіти Харцизький міський методичний кабінет Формування дбайливого ставлення дитини до рідної природи через краєзнавчу діяльність

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4

РОЗДІЛ ІІ

Педагогічні умови формування дбайливого ставлення дитини до рідної природи через краєзнавчу діяльність.

2.1. Визначення вихідного рівня ставлення дітей до природи.

Для вирішення другої задачі дослідження ми провели експериментальну перевірку методики щодо визначення вихідного рівня дбайливого ставлення дітей до рідної природи старшого дошкільного віку.

Одним з актуальних питань, які стоять сьогодні перед педагогами всіх рангів, у тому числі й «дошкільниками», є пошук нових підходів та оптимальних шляхів відродження моральних зв’язків з природою.

Кожен педагогічний колектив шукає своїх педагогічних шляхів до вирішення цього завдання. У нашому дитячому закладі уже давно ведеться краєзнавча робота з дітьми. Ми переконані: з раннього віку дитина повинна пізнати і полюбити своє рідне природне та історичне довкілля, аби потім, на цій основі, розширювати свій світогляд. Краєзнавча діяльність — це інтегрований спосіб навчання та розвитку дітей.

Дослідження проводилось на базі ДНЗ №20 «Ромашка» м.Зугрес-2, Донецької області, Харцизького району з дітьми старшого та дошкільного віку.

Експеримент проводився на період 2007 – 2009 р.

ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ ДІАГНОСТИКИ.

1) Заради обстеження не варто відволікати дитину, якщо вона чимось зайнята, захоплена. Постарайтеся вибрати такий момент, коли вона го-това піти з Вами на контакт.

2) Самим головним завданням на першому етапі є встановлення гар-ного контакту між дорослим і дитиною. Довірлива атмосфера, доброзич-ливе відношення, увага, справжня зацікавленість забезпечать взаємо-розуміння. Тільки від дорослого залежить настрій дитини під час діаг-ностики. Допоможіть йому зосередитися, дайте можливість захопитися.

3) Місце проведення діагностичної процедури повинно бути досить відокремленим, щоб інші діти або дорослі не заважали Вашій дитині спілкуванню, не відволікали дитину й тим більше не давали порад із приводу виконання завдання. Якщо це незнайоме місце для дитини, то дайте йому можливість і час озирнутися, освоїтися. У противному ви-падку, дитина буде думати не про Ваше завдання, а буде зайнята вивченням нового для нього оточення.

4) Стежте за станом дитини в ході обстеження: постарайтеся помітити перші ознаки втоми, дискомфорту у дитини й, якщо не вдається їх пе-ребороти, подякуйте дитині за роботу та відкладіть Ваше спілкування на інший день.

5) Не обіцяйте заохочень і нагород за роботу, постарайтеся для дитини зробити приємним саме спілкування з Вами.

6) Приймайте дитину такою, яка вона є. Не оцінюйте її, не коментуйте її відповіді, не виражайте здивування, радості або осудження - у цьому випадку Ваше завдання констатувати рівень розвитку особистості дитини, а не виховувати її.

Методика 1. «Діагностика рівня екологічних знань дошкільників».

Автор О.Ф. Горбатенко «Система екологічного виховання в ДДЗ».

Завдання 1.1.

Мета: виявити характер уяви дитини про живе.

Використається метод індивідуальної бесіди, що включає три частини.

У першій частині бесіди виявляються уявлення дитини про істотні ознаки живого й цілісності як найважливішій умові життя організму. Для цього дошкільникові пред'являється десять картинок із зображеннями об'єктів живої природи (тварини, рослини, людина), неживої природи (сонце, дощ), предметів, створених людиною (машина, літак).

Із всіх представлених йому пропонується вибрати картинки із зображенням живого. Після цього задаються питання:

- Як ти довідався, що все це живе?

- Чому ти вважаєш, що (називається конкретна тварина, рослина) живий?

- Як потрібно доглядати за тваринами (рослинами)?

- Навіщо потрібні (називаються частини й органи)?

Третя частина бесіди присвячена виявленню уявлення дошкіль-ника про пристосування живих істот до різних середовищ перебування з метою задоволення потреб. Дитині надаються кольорові зображення основних середовищ перебування живого (повітряної, водної, наземної), силуетні картинки тварин і пропонується проблемно-ігрова ситуація: «Хтось ( будь-який ігровий персонаж) переплутав тварин і місця їхнього перебування». Задаються питання:

- Чи правильно «розселили» тварин? Чому?

- Допоможи тваринам й осели їх так, щоб їм добре жилося.

- Чи добре різним тваринам і рослинам жити разом (у лісі, у водоймі, на лузі)? Чому?

Бесіда з дитиною може проводиться повністю або вроздріб у різний час (залежно від його інтересу, стану).

Завдання 1.2.

Мета: вивчити особливості розуміння дитиною цінності природних об'єктів.

Використається метод індивідуальної бесіди з дитиною, у ході якої йому задаються питання:

- Чи любиш ти тварин і рослини?

- З якими живими істотами тобі подобається зустрічатися, з якими не подобається? Чому?

- Навіщо потрібні тварини й рослини?

- Чи можуть люди прожити без тварин і рослин? Чому?

- Чи може людина прожити без інших людей? Чому?

Завдання 1.3.

Мета: виявити за допомогою картинок й у ситуації вибору уявлення дитини про норми відносини до живого.

Використовується метод індивідуальної бесіди. Дитині пропонується ситуація, у якій герой віддає перевагу допомозі живій істоті розваги. Задаються питання:

- Як вчинив хлопчик (дівчинка)? Чому?

- Як би ти вчинив на його (її) місці?

- Які добрі справи ти робив для тварин, рослин, людей?

Методика 2. «Діагностика рівня відносини дітей до природи».

Автор О.Ф. Горбатенко «Система екологічного виховання в ДДЗ».

Завдання 2.1.

Мета: виявити характер відносини дитини до тварин, рослинам й одноліткам у природних умовах.

Використаються спостереження за відношенням дітей до об'єктів у групі, на ділянці дитячого саду, під час прогулянок й екскурсій.

Завдання 2.2.

Мета: вивчити особливості відносини дошкільників до тварин і рослин у спеціально створених умовах.

Використаються спостереження за відношенням дітей до живих істот у куточку природи. Створені умови можуть полягати в тім, що деякі з живих істот потребують допомоги ( рослини - у поливі, видаленні пилу; тварини - у годівлі, чищенні клітки й ін.), для чого приготовлені необхідні засоби. У кімнаті також розміщаються матеріали для заняття іншими видами діяльності (образотворчої, ігровий і т.п.). Це дозволяє створити для дітей ситуацію вибору діяльності - або із природними об'єктами, або ін.. Для здійснення діагностики в кімнату запрошують двох дітей і пропонують кожному зайнятися в ній тим, чим вони хочуть. Якщо дитина не здогадується про необхідність надання допомоги живому, його увага залучається до стану об'єктів за допомогою навідних запитань:

- Як себе почуває живий об'єкт?

- Як ти це довідався?

- Як йому можна допомогти?

- Хотів би ти допомогти тварині або рослині?

- Чому ти хочеш йому допомогти?

Завдання 2.3.

Мета: з'ясувати особливості відносин дитини до живих об'єктів у ситуації вибору.

Для цього моделюється реальна ситуація вибору між наданням допомоги живій істоті й іншим більше привабливим заняттям. Вихователь пропонує дитині забезпечити догляд за нужденними в допомозі тваринами або рослинами. Після прийняття дошкільником завдання його кличуть грати в гру. За поводженням дошкільника ве-деться спостереження й з'ясовується, чому він зробив той або інший вибір.

Рівні екологічної вихованості дітей дошкільного віку.

Перший рівень.

Для дітей характерно нестійке відношення до тварин і рослин без вираженої позитивної спрямованості. Відношення ситуативне. Дошкільники за власною ініціативою не проявляють бажання спілкуватися з живими істотами, відсутній інтерес і прагнення до взаємодії з ними. Подання про природні об'єкти і їхні істотні властивості поверхневі, часто неадекватні. Живими вважають неживі об'єкти, не відносять до живого рослини, мають недиференційовані уявлення про норми відносини до тварин і рослин. Діти в цілому розуміють, що не можна наносити природним об'єктам шкоди, але не усвідомлюють. Не виконують правила гуманної взаємодії із природою. Не вміють доглядати за живими істотами.

Другий рівень.

Діти в цілому проявляють до природи позитивне відношення виборчої спрямованості. Вони піклуються про конкретних живих об'єктів, які мають безпосередні до них відносини, привабливі для них. У дітей склалися деякі істотні уявлення про живе. До живого вони відносять переважно тварин. У конкретних тварин і рослин виділяють окремі ознаки живого (рух, харчування, ріст). Уявлення про норми відносини до тварин і рослин стають більше диференційованими. Зауважують порушення правил поведінки в природі. У дошкільників сформовані деякі вміння догляду за живими істотами.

Третій рівень. Для дітей характерна виражена позитивна спрямованість відносини до природи. У їхньому поводженні практично не спостерігається негатив-них проявів. Дошкільники віддають перевагу діяльності із природними об'єктами. Зазнають насолоди від допомоги живому. У них вже сфор-моване широке коло уявлення про природу. Діти самостійно виділяють ряд істотних ознак живого в окремі об'єкти і групи. Досить упевнено орієнтуються в правилах поведінки в природі, намагаються їх дотриму-ватися, мотивують свої вчинки.

2.2. Методичний комплекс щодо формування дбайливого став-лення до рідної природи через краєзнавчу діяльність дітей стар-шого дошкільного віку.

Ми обстежили дошкільнят старшого віку, пропонуючи їм ігрові вправи розв’язання уявних та реальних ситуацій з використанням мо-делей, запитань тощо. Нашою метою було з'ясувати обсяг наявних у дітей знань про природу і рівень зацікавлення її об'єктами та явищами. Майже всі дитячі розповіді містили дуже мало інформації з безпосе-редніх спостережень у природному середовищі, що свідчило про недостатність нашої уваги до цієї проблеми.

Для вирішення третьої задачі дослідження ми визначили такі засади:

1. Провели психолого – педагогічний аналіз методик з краєзнавчої діяльності (ознайомились з методичним комплексом ДНЗ № 659 м. Київ, з організації краєзнавчої діяльності, аналіз праць у яких висвітленні різноманітність напрямків і форм краєзнавчої роботи (Л.Балясина, Т.Істомін, М.Костриця, В.Обозний, О.Остапець, І.Прус).

2. Проаналізували педагогічні можливості вихователя у формуванні дбайливого ставлення дітей до природи через краєзнавчу діяльність.

3. Розробили методичний комплекс по формуванню дбайливого ставлення дітей до природи через краєзнавчу діяльність.

Пропоную вашій увазі стислу схему програми:

Блок «Це моя родина» (родовід).
Блок «Природа і ми» (комахи і птахи рідного краю; рослини рідного краю; звірі рідного краю; водойми рідного краю).
Блок «Вивчаємо історію» (Моя родина; мій край Донбасу; моє село м.Зурес).
Блок «Цікава географія» (моя вулиця; моя маленька батьківщина; картографія для дошкільнят).
Блок «Подорож у минуле» (казки, фольклор, народна мудрість, звичаї нашого народу, народні промисли).

Головний принцип побудови методики – від простого до складного.

Основна властивість – гнучкість, мобільність.

Вся робота планується за сезонними циклами (пори року).

Кожен цикл має свої теми.

Теми поділені на підтеми – заняття за відповідною тематикою, які детально ознайомлюють дітей з довкіллям.

Всі заняття проводяться в ігровій формі і спрямовані на розвиток творчої активності дітей.

Кожен блок закінчується святом, а цикл – проведенням краєзнавчої екскурсії.

За час дослідження можна простежити, як посилюється прагнення дітей до пізнання навколишнього світу, як формується їхній світогляд, удосконалюються рухові вміння та навички, а головне завдяки крає-знавчій діяльності у дітей збільшився рівень зацікавленості природою, збільшилась пізнавальна активність. Це можна побачити в діаграмі 1.

Виходячи з того, що основне завдання педагога полягає в створенні оптимальних умов для розвитку активності дітей, спонуканні їх до твор-чості й самостійності, вихователь повинен використовувати проблемні запитання, ситуації, мовні логічні вправи, народну творчість, завдання-жарти тощо.

Проблемні запитання – один із найпоширеніших і найдоступніших для дітей засобів, що спонукає до пізнання. Вони розвивають продук-тивне мислення шляхом розв’язання завдань, поставлених проблем і дають новий пізнавальний результат. Проблемні запитання доцільно використовувати як на заняттях, так і поза ними. Адже відповіді дітей в такому разі є важелем для зворотного зв’язку між новими і попередньо засвоєними знаннями.

2.3. Аналіз результатів.

Діаграма 1

Група А Група Б Група А Група Б

Початок дослідження Кінцевий результат

дослідження

І рівень ІІ рівень ІІІ рівень

На підставі аналізу результату дослідження очевидним стало те, що в кінці дослідно - експерементальної роботи відбувся процес зменшення кількості дітей із низьким рівнем дбайливого ставлення до природи, та збільшення їх кількості з достатнім та високим рівнями. У сукупності це є досить аргументованим доказом значення ефективності та педагогічної доцільності запровадження в навчальний процес методики з формування дбайливого ставлення дітей до рідної природи через краєзнавчу діяльність.

Висновки

Наше дослідження проводилося з метою виявлення ефективних методів у формуванні дбайливого ставлення дитини до природи через краєзнавчу діяльність.

Краєзнавство – це найдоступніша сфера застосування знань і вмінь. Систематичне вивчення довкілля в процесі краєзнавчих спостережень сприяє формуванню дітей матеріалістичного світогляду.

Упродовж краєзнавчої діяльності початкове пізнання дитиною природи поволі розширюється.

У процесі виховання не може бути стандартних ситуацій і стандартних підходів до використання способів виховного впливу. Тому слушною залишається думка А.Макаренка: «…ніякого засобу не можна розглядати відокремлено від системи. Ніякого засобу взагалі, хоч би який ви взяли, не можна визнати ні добрим, ні поганим, якщо ми розглядатимемо його окремо від інших засобів, від цілої системи, від цілого комплексу впливів».

У використанні методів виховання не може бути конкретних ре-цептів.. Вибір конкретних методів має узгоджуватись із завданнями і змістом виховного заходу, конкретними умовами, в яких здійснюється виховний вплив, відповідати індивідуальним та віковим особливостям дітей, враховувати особливості дитячого колективу. Краєзнавча діяльність дає змогу педколективу в комплексі вирішувати виховні, оздоровчі, навчальні завдання, розвиваючи дитину в цілому: інтелектуально, морально, фізично, духовно.

Необхідно відтворювати в природі, зокрема на ділянці дитячого садка, типове українське озеленення: посадити малину, вербу, мальви, чорнобривці, м’яту, вивчити їх символічне значення в житті українського народу. Доцільно створювати ділянки лікарських рослин, збирати сек-рети народної медицини, легенди і казки про цілющі рослини, крає-знавство має стати одним із потужних засобів формування дбайливого ставлення дитини до рідної природи.

2.4. Екологічна кімната

Будь-яке розвиваюче середовище складається з різноманітних елементів, кожен з яких виконує свою функціональну роль. З точки зору екологічної освіти можна виділити традиційні і нетрадиційні для дош-кільних установ елементи розвиваючого предметного середовища. У таблиці 1, перераховані функціональні ролі різних елементів розвива-ючого предметного середовища і їх використання для проведення різно-манітних занять.

Табл.1

Елементи РПС	Функціональна роль	Форми і методи роботи
Бібліотека	Пізнавальна, формування інтересу до читання	Читання, розгляд ілюстрацій в книгах про природу, проведення бесід, обговорень прочитаного, проведення конкурсів
Екологічна стежина	Пізнавальна, розвиток емоційної сфери, спіл-кування з природою	Проведення комплексних занять, враховуючи сенсорний розвиток дитини, закріплення матеріалу, знайомство з природними об'єктами,ігри, заняття, що театра-лізуються, дослідницька робота
Город, сад	Виховання трудових навичок естетична, пізна-вальна, оздоровча, розви-ток емоційної сфери, ви-роблення навичок еколо-гічно безпечної поведінки;	Догляд за рослинами, спостереження, збір і використан-ня екологічно -чистого врожаю,
Територія дитячого закладу (ландшафтні, архітектурні об'єкти)	Пізнавальна, естетична, ігрова, розвиток емоційної сфери;	Створення фрагментів природних і культурних ландшафтів, елемен-тарних архітектурних споруд, іг-рових і спортивних майданчиків споруд, ігрових і спортивних ппощадок. Які використовува-тимуться для екскурсій, ігор, проведення фольклорних свят
Музей, картинна галерея	Краєзнавча, пізнавальна, історична, етнографічна, ландшафтна,культурна.сі-мейна, естетична	Екскурсії в місцевіому музеї, галереї, вивчення картин з пейзажаими, створення музеїв і міні-музеїв в ДОУІ
Ізостудія (художня), дизайн-студія	Eколого-eстетична, емоційна	Інтегровані (еколого-естетичні) за-няття, виготовлення костюмів, декорацій для свят (у тому числі з бросового матеріалу), ігор, ілюстрацій до художніх творів та дитячих казок
Театральна студія	Естетична, развиток фантазії, розмови, акторських даних через участь в екологічних постановах	Екологічні інсценування, спектаклі за участю дітей, лялькові спектаклі екологичного змісту, театр ляльок, зроблених з броссового матеріалу
Музичний зал	Еколого-естетична	Проведення екологічних, фоль-клорних свят, музичних занять, пов’язані з темою природи
Фізкультурний зал	Оздоровлення, розвиток емпатіі до живих істот, фізичний розвиток	Рухливі ігри, вправи-перевтілення : в рослини та тварини, ес-тафеты, еколого-оздоровчі прогу-лянки
Басейн	Оздоровча, ігрова, пізнавальна	Заняття (переважно по блоку "Вода", "Тварини"), екологічні свята
Коридори, холи	Пізнавальна, розвиваюча, естетична	Створення окремих куточків, ландшафтних пейзажів, фоль-клорних елементів, міні-плане-тарієв, картинних галерей, офор-млення інформації про програму
Компьютерный к ласс (чи окремі комп'ютери)	Розвиток інтелектуальних здібностей навички роботи на комп'ютерах, моделю-вання ситуацій, рішення ситуативних завдань	комп'ютерні ігри екологічного змісту для дошкільників, прослу-ховування записів звуків природи
Кабінет праці (ручного, художнього )	Виховання працьовитості, розвиток фантазії	Виготовлення виробів з природного і бросового матеріалу, устаткування для занять спектаклів
Куточки в групах (експерементальні, природні, виставочні)	Пізнавальна, естетична, емоциональний розвиток, інтелектуальний розвиток, розвиток уяви, придбання навичок самостійної роботи	Самостійні досліди, ігри, спіл-кування з живими організмами і догляд за ними, тематичні вис-тавки дитячих робіт
Фітобар	Оздоровча, пізнавальна, релаксаціонна	Ознайомлення з рослинами в процесі лікувальних процедур
Екологічна кімната
Екологічна кімната	Повчальна, релаксаційна	Екологічні заняття, ігри, самостійні ігри в куточку природи
Лабораторія	Повчальна, пізнавальна діяльність, розумовий розвиток	Проведення досліджень, експерементування, спостереження
Живий куточок	Релаксаційна, пізнавальна, емоційна сфери, прид-бання навичок догляду за живими організмами, вихо-вання, дбайливого відно-шення до живих істот	Спостереження, догляд за рослинами, тваринами
Зимовий сад	Оздоровча, релаксаційна, пізнавальна, придбання навичок догляду за живи-ми організмами	Самостійні ігри, відпочинок, догляд за рослинами, спостереження, оздоровчі вправи

Екологічна кімната (кімната природи, кімната друзів природи) - новий елемент розвиваючого предметного середовища. Назви цього елементу середовища в різних дошкільних установах можуть бути різни-ми, проте схожа його функціональна роль.

А чи потрібна взагалі екологічна кімната в дитячому саду? Можливо, досить мати живі куточки в групах? Педагоги дошкільних уста-нов, які вже створили такий елемент середовища, одностайні у своїй думці: екологічна кімната створює особливу, неповторну обстановку, ви-кликає позитивні емоції, допомагає розслабитися, відпочити і в той же час робить дуже привабливою для хлопців будь-яку діяльність в цьому приміщенні. Вже той факт, що в екологічну кімнату треба йти, виходячи за межі своєї групи, впливає на відношення дитини до занять. Удома дошкільники постійно розповідають про те, що робили в екологічній кім-наті, що їм там сподобалося найбільше, запрошують батьків у гості. Хлопці постійно просять, щоб їх як можна частіше водили в екологічну кімнату, давали можливість для самостійних спостережень. У деяких дитячих садах відмічали, що такі приміщення сприяють і швидшій адап-тації дітей, що знову поступають, яким подобається незвичайна обста-новка.

Екологічна кімната призначена для проведення екологічних за-нять, релаксаційних цілей, знайомства з літературою, колекціями при-родного матеріалу, для самостійних спостережень, ігор, догляду за жи-вими об'єктами. У оптимальному варіанті (залежно від розмірів) кімната підрозділяється на ряд функціональних зон.

Зона навчання має бути добре освітлена, тому під неї, як правило, ви-діляється частина кімнати у вікон. Тут розміщуються стіл для педагога і невеликі столи, сидячи за якими діти можуть малювати, ліпити, працю-вати з дидактичними посібниками. Наш досвід роботи показав, що на-віть така, здавалося б, незначна деталь, як розставляння меблів, впли-ває на взаємини дітей і педагога, тому розташування столів не повинне копіювати шкільний клас. Вони можуть розташовуватися по кругу або буквою "П", тобто так, щоб педагог працював не "над", а разом з дітьми. Це важливо для реалізації принципів педагогіки співпраці, діалогової форми навчання. За столами дошкільники повинні знаходитися тільки в тих випадках, коли вони виконують певну практичну роботу. При інших видах діяльності (наприклад, читанні літературних творів, роботі з "ящи-ком відчуттів", ігри) дошкільники зручно розташовуються на диванах, в кріслах, на низеньких м'яких стільчиках або на підлозі (на килимі). Такі ділянки також мають бути передбачені при оформленні приміщення.

Зона колекцій призначена для знайомства дітей з різними природними об'єктами, для розвитку у них навичок класифікації об'єктів за різними ознаками, сенсорних навичок. Колекційний матеріал служить і як наочний матеріал. Колекції слід розташовувати в спеціальних шафах або полицях на рівні, доступному для погляду дитини (педагоги часто розміщують колекційні матеріали на рівні сприйняття дорослого, а не дитини). Важливим моментом є відбір об'єктів для зони колекцій. При зборі зразків слід враховувати наступні аспекти:

Доступність об'єктів для збору. Колекції дитячого саду повинні включати передусім зразки, які можуть зібрати самі дошкільники і їх батьки, : камені, насіння рослин, сухе листя, гілки, суху кору дерев, заростей кущів, зразки піску, глини, різних грунтів, річкові і морські раковини, - і тому подібне

Різноманітність. Важливо, щоб в зоні колекції були представлені об'єкти як живий, так і неживої природи.

Краєзнавчий аспект. Передусім в колекціях мають бути представлені природні об'єкти місцевості, де розташовується дошкільна установа. Це дозволить вихователеві використовувати в роботі вже звичні для дітей об'єкти, на які вони зможуть подивитися з нових позицій. Тому місцевий матеріал завжди складає основу, базове ядро колекцій.

Страноведческий аспект. Колекції можуть поповнюватися і за рахунок матеріалу, що привозиться дошкільниками і їх батьками з різних регіонів нашої країни і інших країн, які вони відвідують під час різних подорожей, відпочинку.

Природоохоронний аспект. При відборі об'єктів для колекцій слід враховувати природоохоронний аспект, сприяючий формуванню у дошкільників основ екологічного мислення. Це важливо і з точки зору біоетики. Тому не рекомендується включати до складу об'єктів колекції метеликів, жуків, зібраних і засушених дітьми і батьками, гербарій. У деяких дошкільних установах батькам дають на літо ряд завдань : зібрати разом з сином або дочкою колекції квітучих рослин лугу, лісу, листя різних видів дерев, колекції комах.

Краще починати знайомити дітей з деревами, травами, тваринами безпосередньо в живій природі, а для закріплення матеріалу використовувати хороші малюнки, фотографії,

Безпека. Будь-який об'єкт зони колекцій має бути безпечним для дитини - як з точки зору можливих механічних ушкоджень (наприклад, у каменів не повинно бути гострих кромок, їх гострі грані можна обстукати молоточком), так і з точки зору здоров'я (використовуване пташине пір'я і інші об'єкти мають бути чистими, не бути алергенами і тому подібне). Камені, зразки піску, насіння, суцвіття рослин (які впали на землю) треба збирати далеко від місць, що відвідуються собаками і кішками.

Зона релаксації - це куточок з різноманітними кімнатними рослинами, акваріумами, альпійською гіркою, фонтаном. Призначена вона передусім для відпочинку дітей, самостійних ігор і виробленню навичок догляду за рослинами. Не рекомендується поміщати в цій зоні тварин (окрім акваріумних рибок), оскільки це відволікає дошкільників від занять. У релаксаційній зоні можуть бути розміщені оброблені пеньки і колоди різних розмірів, що служать як стільці і столи.

Зона бібліотеки є куточком, в якому зібрані різноманітні барвисті книги, енциклопедії для дітей, періодичними виданнями (екологічні журнали "Сопілка", "Свирелька", "Дитячий сад"). У зоні бібліотеки можуть знаходитися і ляльки - казкові персонажі, використовувані на заняттях по екології, і технічний комплекс : телевізор, відеомагнітофон, магнітофон (музичний центр) або програвач, діапроектор, проектор для слайдів, самі слайди, видео- і аудіокасети, пластинки (усе залежить від можливостей дитячого саду)

Blog