Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кафедра виховання та розвитку особистості Відділ дошкільної освіти Харцизький міський методичний кабінет Формування дбайливого ставлення дитини до рідної природи через краєзнавчу діяльність

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4

1.3. Засоби екологічного виховання дитини.

Завдання програми дитячого садка по ознайомленню з природою здійснюється за допомогою різних методів. Суть методу полягає не тільки в тому, як доносить до дітей навчальні знання педагог, але й тому, яка діяльність самих дітей. Отже, метод – це спосіб взаємозв’язаної діяльності вихователя і дітей, спрямованої на найкраще засвоєння знань, набуття певних умінь і навичок, розвиток пізнавальної активності, самостійності і творчих можливостей дітей.

В ознайомленні дошкільників з природою використовуються різні методи: спостереження, демонстрування картин, нескладні досліди, дидактичні ігри з природничого матеріалу, праця в природі, розповідь вихователя, бесіди.

Застосовуючи той чи інший метод, вихователь використовує різні прийоми, які спрямовують дітей на виконання певного дидактичного завдання: показ, запитання, пояснення тощо. Отже, прийом є складовою частиною методу.

У педагогіці існує кілька систем класифікації методів. Найбільш широко застосовується класифікація методів навчання за джерелом знань. Якщо джерелом знань є спостереження, сприймання ілюстративного наочного матеріалу тощо, то це наочні методи, якщо практична діяльність (праця в природі, нескладні досліди) – це практичні методи; якщо слово вихователя (розповідь, читання природознавчої літератури, бесіда) – це словесні методи.

У методиці ознайомлення дошкільників з природою всі методи класифікуються на дві групи залежно від того, чи ознайомлюються діти з природою через безпосередній контакт з нею, тобто через спілкування з реальними об’єктами природи, чи через ознайомлення опосередкованим шляхом – через картину тощо.

До методів, що забезпечують безпосередній контакт з природою, належать спостереження, нескладні досліди, праця в природі, і гри з природними матеріалами.

Рідше використовується класифікація методів навчання за рівнем пізнавальної діяльності дітей: 1) пояснювально-ілюстративний; 2) репродуктивний; 3) частково-пошуковий, або евристичний; 4) проблемний; 5) дослідницький.

У концепції дошкільного виховання наголошується на широкому впроваджені методів виховання і навчання, що забезпечують всебічний розвиток дітей та індивідуальний підхід до них. Наголошується на потребі переорієнтації вихователів з репродуктивних на продуктивні методи, тобто такої орієнтації дитячої діяльності, в якій вони роблять відкриття. Вважаємо таке протиставлення недоцільним, оскільки процес мислення завжди включає оперування попередньо засвоєними знаннями, а отже відтворення.

З цього приводу актуально звучить думка І.М. Сєченова, який стверджував, що через голову людини протягом усього її життя не проходить жодної думки, яка б не створювалася з елементів, зареєстрованих у пам’яті.

У засвоєнні дітьми знань найчастіше виділяють 3 етапи:

1) первинне ознайомлення;

2) закріплення;

3) систематизація, узагальнення.

Для первинного етапу пізнання дітьми природи найбільш ефективне використання наочних, практичних методів, особливо спостережень, дослідів, які забезпечують живе споглядання.

Для закріплення знань використовують ігри, працю, розповідь вихователя, читання дитячої природознавчої літератури.

Систематизація, узагальнення знань здійснюється за допомогою бесід, дидактичних ігор.

Спостереження є основним методом ознайомлення дітей з природою. Методу спостереження належить особлива роль у пізнанні дітьми природи, оскільки він базується на чуттєвому сприйманні, забезпечує живий контакт дітей з реальними об’єктами природи, в результаті чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи та зв’язки між ними. Участь набутих чуттєвих образів з тими, що у дітей вже є, допомагає виникненню власних суджень.

У процесі спостережень розвиваються аналізатори: зір, дотик, слух, нюх, засвоюються сенсорні еталони.

Спостереження в природі, що проводяться з дітьми дошкільного віку, класифікуються залежно від:

а) тривалості (епізодичні, або короткочасні, і тривалі);

б) дидактичної мети (первинні, повторні. Заключні, порівняльні);

в) способу організації (колективні та індивідуальні, планові і позапланові).

Схема спостереження за об’єктами. Спостереження за будь-якими об’єктами природи не повинно бути стихійним, невпорядкованим. Після прийняття дітьми завдання, вихователь має керуватися певним планом, щоб домогтися більшої ефективності спостереження, комплексного виконання завдань ознайомлення дошкільників з природою.

Під час спостереження за явищами неживої природи доцільно скористатися такою схемою:

1. Оцінка краси, своєрідності явища природи.

2. Визначення доступних розумінню дітей причин явища.

3. Значення цього явища в житті природи, діяльності людини.

Під час спостереження за явищами живої природи (рослин) доцільно дотримуватися такої схеми:

1. Оцінка естетичного вигляду і особливостей будови рослини.

2. Вимоги рослини до умов життя.

3. Значення рослини для природи і життя людини.

4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей.

Спостереження за тваринами можна проводити за такою схемою:

1. Оцінка естетичного вигляду і особливостей будови тварини залежно від способу життя.

2. Спосіб життя тварини (де живе, чим живеться, як захищається, які сезонні зміни).

3. Значення тварини в природі і в житті людини.

4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей.

Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об’єкт з метою вивчення цього об’єкта, пізнання його властивостей. Отже, це спостереження за спеціально створених умов. Проведенню дослідів з дошкільниками надавали великого значення Є.М.Водовозова, Є.І.Тихєєва, вважаючи, що в процесі проведення дослідів діти повинні спостерігати, діяти, робити самостійні висновки.

Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючу силу, знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність.

Структура досліду складається з 4 етапів:

Перший етап – підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб зацікавити їх до досліду.

Другий етап – початок досліду: обговорення умов і висування припущень.

Третій етап – хід досліду.

Четвертий етап – заключний: обговорення наслідків досліду.

Найбільше дослідів в дитячому садку проводиться з метою вивчення властивостей об’єктів неживої природи: води, повітря тощо. Легко переконати дітей шляхом досліду у перетворенні води на пару, води на лід і льоду на воду.

К.Д.Ушинський радив зробити серйозне навчання цікавим, вважаючи це одним з найважливіших завдань навчання.

Гра – основна діяльність дитини дошкільного віку, в якій вона найбільше задовольняє свої потреби. Ігри викликають у дітей задоволення, підвищують емоційний тонус, сприяють формуванню у них уявлення про об’єкти природи, їх якості, виховують позитивне ставлення до природи. В дослідженнях (О.П.Янківська) було доведено, що використання дидактичних ігор природничого змісту за умови відповідальної підготовки дітей у певній системі дає змогу формувати у дітей міцні знання, систематизувати їх, підводити до узагальнень, розвивати мислення, мову.

Для вирішення завдань ознайомлення дошкільників з природою в дитячому садку використовуються ігри: будівельно-конструктивні, творчі, рольові, дидактичні і рухливі.

Будівельно-конструктивні ігри з природними матеріалами (піском, водою, глиною, снігом, льодом, листям, плодами тощо) – одні з найулюбленіших дітьми ігор у всіх вікових групах. Цінність в тому, що в процесі ігор діти знайомляться з властивостями природних матеріалів (способами конструктивного вирішення під час використання цих матеріалів). У дітей розвивається уява, вміння зосереджуватися, доводити до кінця почату справу, співвідносити свої дії з діями інших, домагатися узгодження. Знайомство з архітектурними формами і відображенням їх у будівлях сприяють формуванню естетичних почуттів. Оскільки ці ігри проводяться на повітрі і пов’язані з руховою активністю, вони мають важливе оздоровче значення.

Дидактичні ігри під час ознайомлення дошкільників з природою виконують три функції: 1) закріплення знань про природу; 2) діагностика наявних у дітей знань про природу; 3) формування знань про природу. У процесі дидактичних ігор у дітей виховується вміння уважно слухати і відповідати на запитання, самостійно розв’язувати поставлене завдання, пригадувати, думати, утримуватися від бажання щось сказати, коли правила гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку вольових процесів, мови, мислення, уваги, пам’яті.

В ознайомлені з природою використовуються такі види дидактичних ігор: 1) з природними матеріалами; 2) з картинками; 3) з іграшками; 4) словесні.

Дидактичні ігри з природними матеріалами діти оперують з реальними природними об’єктами (овочами, фруктами, листками, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи. Наприклад, у грі «Відгадай, з якого дерева цей листок» вихователь показує листок і просить підбігти до того дерева, яке має такі самі листки.

Дидактичні ігри є актуальними для кожної вікової групи.

Праця в природі розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Результати численних теоретичних та експериментальних досліджень свідчать про те, що під впливом праці розвиваються всі розумові і фізичні сили дитини. В процесі праці найбільш переконливо, наочно діти впевнюються у зв’язку між умовами для рослин, тварин і їх ростом, розвитком. Діти оволодівають новими прийомами обстеження: навчаються відрізняти суху землю від вологої, пухку від твердої, культурні рослини від бур’янів.

Праця об’єднує, дисциплінує, виховує почуття відповідальності за життя живих істот, адже пташка, позбавлена корму, може через добу загинути, несвоєчасно политі рослини під час спеки засихають.

Важливе значення має естетичне задоволення, яке одержують діти від краси вирощених ними квіткових рослин, від доглянутих кімнатних рослин тощо.

Рухи на повітрі сприяють більш інтенсивному обміну речовин, удосконалюють координацію рухів. Зміцнюють нервову систему.

Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в їх повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладні час, мода…

Метою екологічної культури, виховання є формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального ставлення до навколишнього природного середовища. Зміст навчально - виховної роботи в цьому напрямі полягає у розкритті перед дітьми багатогранної цінності природи. Успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування ряду педагогічних вимог. При реалізації вимог екологічного виховання необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам’яті дітей глибокий слід, обов’язково впливало б на почуття і свідомість.

Саме такий вплив справляють ігри, вікторини, екскурсії, народні прикмети, екологічні досліди, тому їх розглядають як важливу умову ефективного формування екологічної культури в дітей . Успіх екологічного виховання великою мірою залежить від врахування ряду педагогічних вимог. У вчених – педагогів поки що не склалося єдиної думки в питанні, які саме умови сприяють ефективному засвоєнню дітьми екологічних знань та вихованню їх на основі екологічної культури.

У психологічній та педагогічній літературі обґрунтовані загальні положення щодо процесів сприймання і засвоєння дітьми знань, виховання дітей певного віку. Психологи відзначають, на різних етапах свого життя діти по різному усвідомлюють і сприймають навколишнє. Кожна дитина потребує індивідуального підходу на основі вивчення і врахування психологічних особливостей формування його особистості. Тому для досягнення позитивних результатів в екологічній освіті і вихованні дітей важливо брати до уваги як і вікові, так і індивідуальні особливості, риси характеру, ставлення до навчання, потреби і здібності кожної дитини. Лише за цієї умови вихователь зможе забезпечити свідоме і повноцінне сприйняття дитиною навчального матеріалу, вибрати у неї правильне відношення до навколишнього середовища, сформувати екологічну культуру. ДНЗ відкриває неабиякі можливості для цього, бо саме тут закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для екологічного виховання.

Народні традиції ставлення до природи широко використовуються як метод екологічного виховання особливо серед дітей .

Основними методами екологічного виховання засобами народних традицій є наступні: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, метод проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький методи.

Пояснювально – ілюстративні : Бесіда. Пояснення. Відповідь.

Репродуктивні: Завдання екологічного змісту.

Спостереження за сезонними змінами у природі.

Опорні схеми. Варіативні завдання.

Проблемного викладу: Пояснення. Спостереження. Бесіда.

Частково-пошукові : Загадки. Ребуси. Кросворди. Вікторини. Цікаві вправи. Фенологічні оповідання. Опірні схеми.

Дослідницькі: Спостереження за сезонними змінами у природі. Перевірка народних прикмет про взаємозв’язки в природі шляхом спостережень. Проблемні завдання.

Народні загадки, прислів’я та приказки, прикмети при вивченні теми:

“ Зима “.

Біле, а не цукор, м’яке, а не вата, без ніг, а йде ( Сніг ).

Сніг на полях, лід на річках, хуга гуляє, коли це буває? ( Взимку )

Багато снігу – багато хліба.

Взимку земля відпочиває, аби влітку розцвісти.

Світлі стовпи біля сонця – на мороз.

Кішка в клубок – мороз на поріг.

Сніг падає великими сніжками – на потепління

Ці методи екологічного виховання засобами народних традицій дають дітям:

- елементарні екологічні знання;

- дохідливо пояснюють взаємозв’язки компонентів системи “ людина – суспільство – природа”;

- можливість усвідомленого розуміння дітьми естетичної цінності природи;

- можливість досить легко і усвідомлено використовувати знання про народні традиції у власному ставленні до природи.

Розрізнення окремих методів екологічного виховання засобами народних традицій має важливе значення для розуміння і організації різних видів діяльності дітей. Проте це не означає, що в реальному навчальному процесі ці методи необхідно відокремлювати один від одного. Навпаки, їх доцільно реалізовувати в поєднанні, паралельно один одному.

Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти дітям інформацію про навколишнє середовище і народні традиції ставлення до природи за допомогою усного слова (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, додаткова література), наочних посібників (картин, схем, натуральних природних об’єктів), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на присадковій ділянці, догляд за тваринами у живому куточку тощо). При цьому діти слухають, дивляться, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію про природні об’єкти з раніше засвоєної і запам’ятовують. Користуючись цим методом, доводимо до свідомості дітей зміст, суть і значення народних традицій ставлення до природи.

Екологічне виховання має неодмінно поєднуватись з екологічною освітою. А його з успіхом можна здійснювати в такій формі навчання як ігрові. Гратися люблять, як відомо усі діти і, включаючи в заняття ігрові моменти, можна зацікавити дітей предметом навіть самих пасивних. Використовуючи гру, ніякого відступу від програми не допускається, так як гра є тільки засобом досягнення тієї мети, тих завдань, що закладені в шкільній програмі та засоби підвищення ефективності навчання . Для розвитку творчих здібностей дітей у ставленні екологічної культури дітей особливе місце займає саме ігрова діяльність. Вона формує досвід сприйняття екологічно правильних рішень, засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створенню зв’язку між навчанням і застосуванням знань на практиці. Педагогічно правильно організована ігрова діяльність формує досвід, дає змогу досягти повного їх самовираження, активності і свободи дій, що розумно поєднуються з вимогами взаємної поваги, пізнання навколишнього середовища, відчуття краси природи та її гармонії, розвитком почуття любові й турботливого ставлення до її об’єктів. Найповніше потребам розвитку творчих здібностей дітей молодшого віку відповідають пізна-вальні ігри. Головна їх особливість полягає в тому, що пізнавальні за-дачі приховані. Граючись, дитина не думає вчитись навчання тут від-бувається саме собою. Захоплюють дітей ігри з картинками, загадками про рослини і тварини, ігри – вікторини: “ Що в лісі росте?”, “ Хто в лісі живе?”, “ Лісові орієнтири”, “Квітковий годинник”, аукціони знань на нес-кладну тему: “ Які рослини можна знайти в тарілці супу?”, “ Які дикорослі рослини і для чого може використати Робінзон у лісі?” і т.п.

Розв’язанню питань екологічного виховання найбільшою мірою сприя-ють творчі сюжетно – рольові ігри. Встановлено, що пізнавально-вихов-ний ефект гри досягається при дотриманні методики, де організація, розподіл ролей і підготовка до гри зберігають її неповторну чарівність, дитячу безпосередність, а також забезпечують знання про об’єкти гри, наближення її до реальної ситуації. Ігри в робінзонів, лісових жителів, мандрівників дають можливість кожній дитині прийти до власного ви-бору взірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань. Система рольових ігор будується з урахуванням специфічних цілей на кожному етапі навчання.

Для дітей молодшого віку основна мета гри полягає в оволодінні конкретними знаннями і правилами поведінки в природному середо-вищі. Один із засобів закріплення, систематизації та узагальнення знань про навколишнє середовище – словесні дидактичні ігри. Їх надзвичайно важлива роль полягає в закріпленні природоохоронних уявлень, про-будженні у дітей бажання чинити добро і не порушувати відомі їм пра-вила поведінки в природі, у формуванні позитивних рис. Особливості, які виявляються у ставленні до природи як до об’єкта постійної уваги й турботи. Крім того з дітьми проводяться екскурсії, походи, експедиції, вони є не тільки заходами відпочинку, а мають глибоку й серйозну навчально-виховну природоохоронну спрямованість, містять в собі також ряд завдань з екології, що сприяють розвитку творчих здібностей дітей. Оволодіння екологічними знаннями – важливий ланцюг у процесі навчання і виховання дітей.

Обов'язковим елементом еколого - розвивального предметного середовища дошкільнят є «екологічна стежина». Вона прокладається на території дошкільного закладу, проходить через город, квітник, сад. На ній влаштовуються тематичні ділянки: «зелені старожили» (дерева та кущі), «зелена аптека», «рідкісні рослини», дослідна ділянка, «весела галявина» для відпочинку та ігор, місце для художньої праці з природ-ним матеріалом. Тематичні ділянки створюються поступово, весь час поповнюються новими елементами.

Починати виховну роботу на «екологічній стежині» слід з органі-зації прогулянки по ній разом з дітьми. Обов'язково варто передбачити відпочинок малят на веселій галявині, подбавши про сюрпризні момен-ти. Спостереження за вихованцями під час відпочинку дасть педагогові багатий матеріал для роздумів, для глибшого розуміння дітей, що допо-може ефективніше та цікавіше побудувати роботу з малюками. Що ж може стати об'єктом уваги вихователя під час прогулянки? Абсолютно все: чи вміють діти правильно поводитися на природі, уважні чи байдужі вони до мешканців «стежини»; спокійні чи галасливі; помічають сміття чи ні; чи виявляють готовність прибрати територію, чи знають, як це зро-бити? По закінченні прогулянки необхідно запитати в дітей, як вони по-чувалися, чи весело, радісно їм було? А якщо ні, то чому? А кому було сумно? Чому? Яку ділянку на «стежині» хотіли б відвідати наступного разу? Плануючи наступну прогулянку «екологічною стежиною», варто врахувати досвід попередньої.

Доцільною формою організації роботи з дітьми на «екологічній стежині» є цільова прогулянка. Обсяг природничої інформації має бути досить обмежений. Провідним методом виступає спостереження у по-єднанні з екоіграми, природоохоронною діяльністю, читанням літера-турних творів на природничу тематику тощо. Таку прогулянку можна присвятити вихованню естетичного сприймання природи: спогляданню, милуванню красою довкілля, вправлянню у висловлюванні захоплення емоційною мовою. Все це необхідно поєднувати з читанням, розпові-дями поетичних або прозових творів описового характеру, зміст яких має відповідати тому, що в цей час сприймають діти. Застерігаємо: ми-лування аж ніяк не можна перетворювати у примусову діяльність. Можлива тематика цільових прогулянок: «Карнавал осіннього листя», «Вчимося дослухатися до скарг природи», «Про що нам співає весна?, «В гості до перших весняних квітів», «Учимося відпочивати в довкіллі» тощо. Запрошення відвідати «екологічну стежину» діти можуть отри-мати від улюблених дитячих персонажів, які є носіями особливого став-лення до природного довкілля та людей, таких, наприклад, як Озивайко, Добрик, Жалійкін, хлопчик Помагай, Травознай, Джелі Джем та ін. Пер-сонаж не повинен постійно жити в групі дошкільного закладу. Краще, щоб він раз на тиждень приходив до малят з розповідями, іграми, нови-ми книжками, сюрпризами. Спілкуючись з персонажем, діти дізнаються про його враження від перебування на «стежині», слухають розповіді про те, що хтось (пташка, звірятко), чи щось (дерево, кущ, квітка) потре-бують допомоги, обговорюють різноманітні екологічні ситуації, які спос-терігали на власні очі. Наприклад, як повелися, побачивши на стежині маленьких, безпомічних пташенят? Як поводилися на галявині, вкритій барвистим килимом квітів?

Обговорення екологічних ситуацій сприятиме усвідомленню дошкільнятами вимоги бути уважними й чуйними до довкілля, бережно ставитися до тварин, рослин. Це важливо тому, що норми гуманної взаємодії з природою діти мають опанувати особисто.

Свої враження від спілкування з природою малята відображають у малюнках. І якщо педагог менше повчав дітей, а більше ділився своїми почуттями, був чутливим до побаченого в довкіллі, зумів зосередити свою увагу та увагу дітей, давав їм можливість побачити все самим, а лише потім акцентував на чомусь їхню увагу, якщо зустріч з природним довкіллям сповнювала малят радістю, їхні малюнки будуть яскравими, емоційними, гуманними, життєрадісними. Організація цікавої пізнавальної, ігрової, дослідницької та природоохоронної діяльності на «екологічній стежині» сприятиме вихованню в дошкільнят основ екологічної культури.

Педагоги-практики, реалізуючи завдання екологічного виховання дош-кільнят, застосовують найрізноманітніші форми й методи. Широкого визнання, зокрема, набув останнім часом метод проекту як універ-сальний засіб впливу на інтелектуальну, емоційно-чуттєву та вольову сфери особистості дитини, як шлях розвитку ініціативної, творчої осо-бистості.

На початку ХХ століття видатний діяч у галузі дошкілля А.Симонович –організатор першого дитячого садка в Росії, надавала великого значення саме краєзнавству. У своїй книзі «Детский сад» вона зазначала, що краєзнавство починається в дитячому садку. Це низка систематичних бесід, прогулянок, спостережень, попередньо добре обдуманих вихователем, які ведуть до свідомого ознайомлення з Батьківщиною і готують дитину до дальшого розуміння географії, астро-номії та ін.. Вона зазначила, що краєзнавство не слід розуміти так, ніби воно просто ознайомлює дитину з довкіллям. Краєзнавство вибирає тільки ті предмети життя людей, які можуть дати дитині певні моральні розумові сили.

В.Сухомлинський зазначив, що краса природи рідного краю ви-ховує витонченість почуттів, допомагає відчувати красу людини.

У формуванні "кореневої системи" духовності дитини провідна роль належить краєзнавству. Вітчизнознавство починається із крає-знавства – історичного, етнографічного, географічного фольклорного, літературного. Беручи активну участь у багатогранній краєзнавчій ро-боті, діти з раннього віку прилучаються до героїв минулих епох, трудо-вих подвигів, справ і мистецьких традицій дідів і прадідів, їхнього под-вижництва в ім'я вільного життя. Комплексна, всебічна краєзнавча ро-бота дає змогу вивчати і цілісно сприймати національний колорит рід-ного краю: оригінальний спосіб життя українців, їхній стиль поведінки, самобутній спосіб мислення, їхню філософічність, творчий мистецький почерк, національну психологію, світоглядні засади тощо.

Краєзнавство — це та “батьківська скринька”, де зібрано все найкраще, що залишили нам у спадок минулі покоління українців: ба-бусині казки, народні легенди, традиції рідного краю. Людина не може стати особистістю, якщо в дитинстві не напоїть свою душу з того живо-дайного джерела. Вивчати краєзнавство потрібно з дошкільного віку. Можливо дуже великі — бесіди,прогулянки, спостереження в природі, запитання — відповіді, себто всі форми роботи, які можна використати для того, щоб у подальшому дитина могла вивчати історію та географію рідного краю. Творче спілкування з природою має великий вплив на формування емоційно-духовної сфери дитини, розвиток її обдаровань.

В процесі краєзнавчої діяльності дошкільня крок за кроком нако-пичує знання про свій родовід, свій садок, рідну природу, місто, країну в нерозривному зв'язку з вивченням народної спадщини, звичаїв рідного краю, історії та мови. Так виховується почуття гордості за свій народ. Формується національний світогляд. І ще аргумент на користь краєзнав-чої діяльності:

- це творчий процес, у якому дорослі та діти разом шукають, помиля-ються,аналізують, знаходять... І радіють спільно. В природних умовах зникає той бар'єр, що існує між вихователем і вихованцем “у чотирьох стінах ”. Створюється просто унікальна педагогічна ситуація. Діти не помічають, що їх учать, бо вони співпрацюють з дорослими. Полегшу-ються і дитячі взаємини. Це в групі помітно, що оди щось робить краще, другий — гірше. А просто неба всі стають ніби рівні.

Кожен педагогічний колектив шукає своїх педагогічних шляхів до вирішення цього завдання. У нашому дитячому закладі уже давно ве-деться краєзнавча робота з дітьми. Ми переконані: з раннього віку дити-на повинна пізнати і полюбити своє рідне природне та історичне дов-кілля, аби потім, на цій основі, розширювати свій світогляд. Краєзнавча діяльність — це інтегрований спосіб навчання та розвитку дітей.

У процесі краєзнавчої діяльності природно зливаються виховні, оздоровчі та освітні впливи на особистість, формуються засади для усвідомлення причинно-наслідкових зв'язків між природою і суспільством.

Blog