Geum.ru

Профільне навчання: досвід упровадження, інноваційні технології

Вид материалаДиплом

Содержание


Інновайційні технології при створенні підручників для 6-11 класів загальноосвітніх шкіл “Історія Полтавщини” Білоусько О.П., Єрм
Подобный материал:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   40

Інновайційні технології при створенні підручників для 6-11 класів загальноосвітніх шкіл “Історія Полтавщини”

Білоусько О.П., Єрмак О.П.



Серед основ розбудови національної освіти важливе місце належить історичному краєзнавству. На сучасному етапі духовної розбудови незалежної України невід’ємною складовою громадського руху та наукових досліджень є історичне краєзнавство, спрямоване на відродження духовності, історичної пам’яті, формування у громадян, і передусім молоді, любові до рідного краю, національного патріотизму, поваги до людини, відповідальності за збереження історико-культурної спадщини.

Алфавітно-частотний словник тексту Проекту державних стандартів базової і повної середньої освіти, складений С.Ф. Клепком, показує, що слово “патріотизм” не зустрічається там жодного разу. Виходячи з цього, є очевидний ризик, що з усіх “загальнолюдських цінностей” молодь може визнати лише одну – гроші. Як наслідок, культивуються егоїзм і байдужість, відома з давніх часів безпринципність: “де добре, там і батьківщина”, доповнена новітнім – “вдома немає нічого хорошого”. А з чого треба починати виховувати патріота? Зі знання історії землі, на якій ти живеш.

Так у 1998 році невеликим колективом однодумців була обговорена, а потім запатентована ідея створити історію Полтавщини, адаптовану до вивчення в школі. Спершу виникла думка написати популярну серію книг, якою можна було б користуватися в навчальних закладах. Але специфіка системи освіти полягає в тому, що учителя не можна ставити перед вибором: робити чи не робити. Це й підказало не просто написати історію для школярів, а й донести її до них – ввести навчальний курс. У 2003 році була проведена науково-практична конференція з проблеми “Наукові і технологічні засади впровадження шкільного курсу “Історія Полтавщини”, на якій вчені та вчителі історії повністю погодились із актуальністю проекту. Тому авторам проекту довелось подолати чимало труднощів, аби курс “Історія Полтавщини” став реальністю. При цьому вони опирались на такі важливі державні документи як Постанова Кабінету Міністрів України від 10 червня 2002 р. №789 “Про затвердження Програми розвитку краєзнавства на період від 2010 року” та розпорядження голови Полтавської державної адміністрації від 8 серпня 2002 р. №248 “Про затвердження обласної програми розвитку краєзнавства на період до 2010 року”. До числа певних здобутків, які полегшували підготовку підручників, є поява в 1990-1992 рр. 14 випусків серії брошур “Наш рідний край” із друку енциклопедичного довідника “Полтавщина” (1992), збірника бібліографічних нарисів про жертви сталінських репресій “Реабілітовані історією” (1992), праць з історії Української національно-демократичної революції, історії церкви, збірників документів і матеріалів з історії голодоморів 1932-1933 рр. та 1946-1947 рр. Значними є наробки і у підготовці узагальнюючих колективних праць. У 1999 р. опублікована “Полтава. Історичний нарис”, а у 2005 р. – “Полтавщина. Історичний нарис”. Приступаючи до створення підручників “Історія Полтавщини” для 6-11 класів, її автори насамперед зосередили свою увагу на розробку їх концептуальних засад. У ході цієї роботи: вивчений досвід європейських організацій, таких як Європейська видавнича група в галузі освіти, Міжнародне товариство з дидактики історії, Інститут Георга Еккерта з міжнародних досліджень сучасних підручників та ін.; простежені нові тенденції у викладанні історії та видавництві підручників з історії в європейських країнах, починаючи з 1990-х рр. Головна з них – роль нових підручників з історії для шкіл полягає не тільки в тому, що вони є складовою процесу навчання, але й у тому, що вони являють собою своєрідні “пункти відправлення” до нової, об’єднаної Європи; визначені критерії і мінімальні стандарти, які мають застосовуватися при підготовці підручників, включаючи критерії по відбору навчальних розділів, висвітленню історичного контексту, застосування академічних прийомів для розвитку знань з історії, розуміння історії, виробленні власної позиції та ін; з’ясовані мінімальні стандарти, які повинні дотримуватися при визначенні якості підручників і застосовуватися для контролю з боку експертів, індивідуальних користувачів.

Історія Полтавщини структурована відповідно періодизації всесвітньої історії, увібравши п’ятнадцять розділів і сімдесят п’ять тем. Щоб показати інформаційну насиченість видання, варто зазначити, що лише у підручнику для 10 класу міститься 15 таблиць, 52 схеми, 16 карт. Виходячи з принципу гуманізації історії рідного краю, у підручнику “олюднено” текст введенням в нього 144 коротких життєписів історичних осіб та діячів, що внесли видатний вклад у розвиток національної державності, економіки, науки, культури. Водночас не допускається ідеалізація цих осіб у дусі політичної кон’юнктури. Щоб показати події минулого очима їх сучасників, у підручнику подається 447 документальних свідчень (документів і уривків з мемуарів та спогадів). Навчально-методичний комплекс курсу “Історія Полтавщини” мав складатися з: 1) Програми курсу; 2) Синхронного календарно-тематичного планування; 3) Комплекту підручників для учнів 6-11 класів; 4) Серії посібників для вчителів; 6-7) Іменного Зводу історії Полтавщини – Алфавіту визначним полтавцям (словникової частини та вибраних біографій); 7) Комплектів кольорових репродукцій. На сьогодні школи отримали лише програми, плани, підручники і частково біографічну серію. За відсутністю посібників додатковий (і складний) матеріал частково включений до підручників. Кілька місяців тому у видавництві “Оріяна” опублікований методичний посібник з викладання курсу “Історія Полтавщини” у 7 класі, написаний вчителями історії загальноосвітньої школи №38 міста Полтави Н.А. Іванюк і Н.В. Хлебніковою. Відтепер освітяни – вчені й вчителі, об’єднавшись із спільною метою, створюють у своєму середовищі незрівнянно сильніше енергетичне поле думки, ніж просто сума біоенергії членів об’єднання.