Geum.ru

Ects – інформаційний пакет фізичний факультет загальний опис факультету

Вид материалаДокументы

Содержание


Спеціалізація загальна фізика
3. Комп’ютерна графіка
4. Методи фізичної науки
5. Комп’ютерне моделювання
6. Автоматизація фізичного експерименту
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Спеціалізація загальна фізика


Ідентифікація
1. Основи оптоелектроніки

Шифр
4.13

Опис
Основи оптоелектроніки. Спонтанні вимушені переходи. Ймовірності переходів під впливом періодичного збудження. Правила відбору. Електронний парамагнітний резонанс. Квантові парамагнітні підсилювачі. Методи збудження парамагнітних систем. Потужність випромінювання. Джерела шумів у квантових підсилювачах. Двох і трьох рівні резонаторні мазери. Теорія лазерів. Умови інверсії в напівпровідниках, методи збудження напівпровідників, конструкції характеристики напівпровідникових лазерів, порівняльні характеристики лазерів різних типів. Методи управління характеристиками випромінювання лазерів. Модуляція добротності резонаторів лазера. Модуляції випромінювання з допомогою ефектів Зеемана і Штарка. Модулятори на основі ефекту Фарадея, на основі ефектів Керра і Поккельса. Модуляція випромінювання лазерів поглинанням. Застосування оптичних квантових генераторів. Техніка безпеки при експлуатації лазерів.

Попередні умови
Диплом бакалавра

Цілі та завдання
Сформувати уявлення про теоретичні основи квантової електроніки, спонтанні та вимушені переходи, співвідношення між ймовірностями вимушеного і спонтанного випромінювання, від'ємний коефіцієнт поглинання, метод підвищення концентрації фотонів в масі, кінетичні рівняння лазерної системи, схеми функціонування квантових генераторів, рубіновий та неодимовий квантові генератори, напівпровідникові, газові лазери та лазери на основі органічних барвників вміщених в оптичні середовища різних типів.

Навчити студентів знімати покази імпульсних вимірювальних приладів, виготовляти оптичні елементи на основі розчинів, рідких кристалів, забезпечувати оптичну якість поверхонь досліджуваних зразків та оптичних елементів.

Бібліографія
  1. Верещагин И. К. Введение в оптоэлектронику. – М.: Высшая школа, 1991.
  2. Гребнёв А. К. и др. Оптоэлектронные элементы и устройства. – М.: Радио и связь, 1998.
  3. Ярив Амнон. Введение в оптическую электронику. – М.: Высшая школа, 1983.
  4. Быстров Ю. А. Оптоэлектронные приборы и устройства. Учебное пособие. – М.: РадиСофт, 2001.

Викладацький склад
Кандидат фізико-математичних наук, доцент Головіна Ніна Анатоліївна

Тривалість
На вивчення дисципліни відводиться 126 годин. З них: 22 години лекцій, 14 годин лабораторних занять, 45 годин індивідуальної роботи та 45 годин на СРС. Теоретичне навчання – 18 тижнів

Обов'язкові чи вибіркові

розділи програми
Обов'язкові

Форми та методи навчання
Лекції та лабораторні заняття в аудиторії, індивідуальна та самостійна робота поза розкладом

Оцінювання
У кінці семестру – екзамен

Мова
Українська

ECTS-кредити
3,5




Ідентифікація
2. Метрологія

Шифр
4.14

Опис
Історія принципів фізичного експерименту. Структура фізичного експерименту. Основні етапи проведення фізичних досліджень, роль гіпотез, фізичних моделей, вимоги до проведення експерименту.

Техніка фізичних експериментальних досліджень. Правила користування вимірними приладами. Призначення, клас точності, чутливість, межі вимірювання, вмикання приладів та зняття показів.

Методи вимірювань(електричні, радіотехнічні, оптичні, квантові).

Класифікація вимірювань. Прямі і непрямі вимірювання. Випадкові і систематичні похибки. Інструментальні похибки. Шляхи усунення систематичних похибок. Методи перевірки вимірювальних інструментів.

Обробка результатів вимірювань. Визначення довірчого інтервалу значень вимірюваних величин.

Метрологічні задачі. Природні відтворювальні еталони. Методика прецизійного вимірювання фундаментальних констант. Аналіз похибок, визначення надійності вимірювань, розрахунок статистичної ваги окремих результатів, визначення найбільш узгоджених значень методом найменших квадратів.

Принципи вимірювання основних величин, які входять в курс фізики, хімії, географії, біології середньої школи.

Попередні умови
Диплом бакалавра

Цілі та завдання
Сформувати уявлення про конкретні фізичні процеси і методи вимірювання різних параметрів, що їх характеризують; можливості застосування вимірних приладів; математичні методи обробки результатів; правила роботи з приладами різних типів і конструкцій та їх тарування, юстування, налагодження; спеціальні методики непрямих вимірювань (швидкості звуку у різних середовищах, питомого заряду, миттєвих деформацій, довжин хвиль різних діапазонів і т.д.); правила техніки безпеки при проведенні вимірювань.

Навчити студентів оцінювати і порівнювати методи вимірювання фізичних величин; складати блок схеми вимірювань; читати схеми вимірювальних приладів і установок; вести протокол вимірювань фізичних величин (запис результатів, точність розрахунків); зображати експериментальні результати на графіках; проводити криві через експериментальні точки; визначати задані параметри з результатів вимірювань; проводити найкращі прямі аналітичним методом; виконувати аналітичну обробку експериментальних даних; вміти користуватись сучасною обчислювальною технікою.

Бібліографія

  1. Базакуца В. А. Международная система единиц. – Х.: Изд-во Харьковского ун-та, 1973.
  2. Базакуца В. А. Международная система единиц. – Х.: Изд-во Харьковского ун-та, 1970.
  3. Бартновський О. Л., Козін В. О. Електричні вимірювання. – К.: Вища школа, 1969.
  4. Бурдун Г. Д., Базакуца В. А. Единицы физических величин. Справочник. Физические приборы. Учебное пособие. – Х.: Вища школа, 1984.
  5. Бурсиан Э. В. Обработка результатов наблюдений. Учебное пособие для вузов. – М.: Просвещение, 1984.
  6. Касандрова О. Н. и Лебедев В. В. Международная система единиц (СИ). – М.: Наука, 1970.
  7. Мітюрьов В. К. Міжнародна система одиниць та її вивчення у школі. Посібник для вчителів. – К.: Радянська школа, 1963.
  8. Сена Л. А. Единицы физических величин и их размерности. Учебно-справочное руководство. – М.: Наука, 1988.
  9. Чертов А. Г. Единицы измерений физических величин. Учебное пособие для высших учебных заведений. – М.: Высшая школа, 1960.
  10. Чертов А. Г. Единицы измерений физических величин. Учебное пособие для вузов. – М.: Высшая школа, 1977.

Викладацький склад
Кандидат педагогічних наук, доцент Кобель Григорій Петрович

Тривалість
На вивчення дисципліни відводиться 162 години. З них: 18 годин лекцій, 14 годин практичних занять, 22 години лабораторних занять, 54 години індивідуальної роботи та 54 годин на СРС. Теоретичне навчання – 4,5 тижнів

Обов'язкові чи вибіркові

розділи програми
Обов'язкові

Форми та методи навчання
Лекції, практичні та лабораторні заняття в аудиторії, індивідуальна та самостійна робота поза розкладом

Оцінювання
У кінці семестру – екзамен

Мова
Українська

ECTS-кредити
4,5




Ідентифікація
3. Комп’ютерна графіка

Шифр
4.15

Опис
Поняття векторної та піксельної графіки, типи зображень, моделі кольорів, програми для роботи з векторною та растровою графікою, принципи використання графічних об’єктів для Web – сторінок.

Програмні продукти Corel Draw і Adobe Photoshop, створення та опрацювання векторних та растрових зображень, робота з цифровими зображеннями, налаштовування параметрів програм.

Попередні умови
Диплом бакалавра

Цілі та завдання
Набуття студентами практичних вмінь і навичок роботи з графічними редакторами Corel Draw і Adobe Photoshop. Створення та опрацювання векторних та растрових зображень, цифрових фотографічних зображень, від сканованих рисунків, тощо. Опрацювання растрових зображень з використанням фільтрів та плагінів.

Бібліографія

  1. Ковтанюк Ю.С. Corel Draw 10 для дизайнера. – К.: ЮНИОР: Диа Софт, 2001.
  2. Ковтанюк Ю.С. Corel Draw 9 на примерах. – К.: ЮНИОР: Диа Софт, 2000.
  3. Олтман Р. Corel Draw 7 для проффесионалов. – М.: ЄНТРОП, 1997.
  4. Веселовська Г.В. та ін. Основи комп'ютерної графіки: Навч. посібник. Кн. 1. – Херсон: Олді-плюс, 2001.
  5. Інженерна та комп'ютерна графіка: Підручник для студентів / В.Є. Михайленко, В.М. Найдиш та ін. – К.: Вища школа, 2001.
  6. Інженерна та комп'ютерна графіка: Підручник для студентів / В.Є. Михайленко, В.М. Найдиш та ін. – К.: Вища школа, 2000.
  7. Миронов Д.Ф. Компъютерная графика в дизайне. – СПб.: Питер, 2004.
  8. Петров М.Н., Молочков В.П. Компъютерная графика. – СПб.: Питер, 2002.
  9. Порев В.Н. Компъютерная графика. – СПб.: БХВ-Петербург, 2002.
  10. Романычева Э.Т. и др. Инженерная и компъютерная графика. – М.: ДМК Пресс, 2001.
  11. Миронов Д.Ф. Corel Draw 9: Учебный курс. – СПб.: Питер, 1999.

Викладацький склад
Кандидат педагогічних наук, доцент Мартинюк Олександр Семенович

Тривалість
На вивчення дисципліни відводиться 90 годин. З них: 10 годин лекцій, 8 годин лабораторних занять, 36 годин індивідуальної роботи та 36 годин на СРС. Теоретичне навчання – 18 тижнів

Обов'язкові чи вибіркові

розділи програми
Обов'язкові

Форми та методи навчання
Лекції та лабораторні заняття в аудиторії, індивідуальна та самостійна робота поза розкладом

Оцінювання
У кінці семестру – екзамен

Мова
Українська

ECTS-кредити
2,5




Ідентифікація
4. Методи фізичної науки

Шифр
4.16

Опис
Основні відомості про науку. Умовний поділ науки. Виникнення науки. Перші форми науки. Головні завдання, які стоять перед наукою: збирання і узагальнення фактів; пояснення взаємозв'язку спостережуваних явищ (інтерпретація); пояснення суті явища (побудова моделі); прогнозування процесів і явищ; встановлення можливих формі напрямків практичного використання.

Методи наукового пізнання: емпіричний (виявлення і накопичення фактів), теоретичний (синтез знань, створення наукових теорій). Методи емпіричного і теоретичного рівня дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування. Методи теоретичного рівня дослідження: ідеалізація, формалізація, гіпотеза, теорія.

Головні етапи наукового дослідження. Інформаційний пошук в наукових дослідженнях. Оформлення результатів інформаційного пошуку: виписка, анотація, конспект, реферат, огляд, звіт, стаття

Основні якості вченого, випускника вузу. Науково-дослідна робота у вузі. Особливості організації науково-дослідної роботи студентів. Система підготовки кадрів аспірантура, докторантура, стажування.

Попередні умови
Диплом бакалавра

Цілі та завдання
Сформувати уявлення про завдання, що стоять перед наукою; методи наукового пізнання; основні етапи наукового дослідження.

Навчити проводити наукові дослідження у вибраній галузі і оформляти результати своїх досліджень; організувати наукові дослідження колективу.

Бібліографія

  1. Кордун Г. Г. Історія фізики. – К.: Вища школа, 1993.
  2. Шаромова В. Р. Українські фізики у світовій науці. – Львів: ВНТЛ, 1999.
  3. Калапуша Л. Р. Моделювання у вивченні фізики. – К.: Рад. шк., 1982.
  4. Штофф В. А. Моделирование и философия. – М.: Наука, 1966.

Викладацький склад
Кандидат педагогічних наук, професор Калапуша

Леонід Романович

Тривалість
На вивчення дисципліни відводиться 90 годин. З них: 18 годин лекцій, 36 годин індивідуальної роботи та 36 годин на СРС. Теоретичне навчання – 9 тижнів

Обов'язкові чи вибіркові

розділи програми
Обов'язкові

Форми та методи навчання
Лекції в аудиторії, індивідуальна та самостійна робота поза розкладом

Оцінювання
У кінці семестру – залік

Мова
Українська

ECTS-кредити
2,5




Ідентифікація
5. Комп’ютерне моделювання

Шифр
4.17

Опис
Модель. Метод моделювання. Класифікація моделей. Види моделювання. Комп’ютерне моделювання. Основні функції комп'ютера при моделюванні.

Загальна класифікація моделей. Вимоги до моделі. Етапи побудови моделі. Властивості моделі. Математичне моделювання.

Огляд сучасних програмних засобів моделювання. Основи розробки прикладних програм в Delphi. Інтегроване середовище розробки Delphi. Структура кода модуля. Програмний доступ до властивостей і методів об’єктів.

Бібліотека компонентів Delphi. Організація бібліотеки компонентів. Сторінки бібліотеки компонентів.

Графічні та мультимедійні можливості Delphi. Компоненти відображення графічної інформації. Система координат монітора. Зв’язок між натуральними координатами та координатами екрана. Побудова графіків і діаграм. Мультимедіа та анімація.

Попередні умови
Диплом бакалавра

Цілі та завдання
Сформувати уявлення про основні оператори та структури мови Object Pascal; компоненти загального призначення бібліотеки компонентів Delphi; технологію створення і відлагодження прикладних програм засобами Delphi; методи чисельного аналізу. Сформувати поняття: модель, комп’ютерна модель. Розглянути класифікацію моделей, вимоги до моделі; етапи побудови комп’ютерної моделі.

Навчити студентів працювати на ПК у режимі користувача, вміло використовуючи можливості ПК та операційних систем; будувати алгоритми типових обчислювальних процесів і на їх основі складати програми мовою Object Pascal; самостійно відлагоджувати складені програми в інтегрованому середовищі Delphi та проводити аналіз одержаних результатів; застосовувати чисельні методи та сучасне програмне забезпечення для дослідження фізичних процесів і явищ.

Бібліографія

  1. Калапуша Л. Р. Моделювання у вивченні фізики. – К.: Рад. шк., 1982.
  2. Штофф В. А. Моделирование и философия. – М.: Наука, 1966.
  3. Бурсиан Э. В. Задачи по физике для компьютера: учеб. пособие для студентов физ.-мат. пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1991.
  4. Бобровский С. И. Delphi 7: Учебный курс. – С. Пб. и др: Питер, 2004.
  5. Глинский Я. Н. и др. Тurbo Pascal 7.0 и Delphi. Учебное пособие. – К.: ДиаСофт, 2001.
  6. Тюкачев Н., Свиридов Ю. Delphi 5. Создание мультимедийных приложенийю Учебный курс. – С. Пб.: Питер, 2001.

Викладацький склад
Кандидат педагогічних наук, доцент Муляр Вадим Петрович

Тривалість
На вивчення дисципліни відводиться 144 години. З них: 12 годин лекцій, 24 години лабораторних занять, 54 години індивідуальної роботи та 54 години на СРС. Теоретичне навчання – 27 тижнів

Обов'язкові чи вибіркові

розділи програми
Обов'язкові

Форми та методи навчання
Лекції та лабораторні заняття в аудиторії, індивідуальна та самостійна робота поза розкладом

Оцінювання
У кінці семестру – залік

Мова
Українська

ECTS-кредити
4




Ідентифікація
6. Автоматизація фізичного експерименту

Шифр
4.18

Опис
Шини. Паралельні шини. Адресні шини. Спільна шина адрес і даних. Двонаправлені шини. Асинхронні шини.

Поняття інтерфейсу. Порти вводу / виводу. Варіанти схем вводу / виводу. Операції передачі даних. Координація взаємодії із зовнішніми пристроями. Переривання програми. Векторна система переривань. Програмні аспекти переривання програми. Інтерфейс прямого доступу до пам'яті. Структура і програмування паралельних інтерфейсів. Паралельний інтерфейс ІРПР. Послідовний інтерфейс. Інтерфейс КаМАК. Принципи програмування апаратури КаМАК. Програмування простих вимірювальних систем. Цифрово-аналогові перетворювачі.

Попередні умови
Диплом бакалавра

Цілі та завдання
Сформувати уявлення про типи інтерфейсів вводу / виводу інформації; переваги та недоліки кожного інтерфейсу, область застосування.

Навчити студентів програмувати паралельні, послідовні інтерфейси та інтерфейси прямого доступу до пам'яті.

Бібліографія

  1. Гелль П. Как превратить персональний комп’ютер в измерительный комплекс: пер. с франц. - 2-е изд. испр. – М.: ДМК, 1999.
  2. Джонс М.Х. Электроника. Практический курс. – М.: Постмаркет, 1999.
  3. Рыжиков В.И. Решение научно-технических задач на персональном компютере. – М.: Корона-Принт, 2000.
  4. Сопряжение датчиков и устройств ввода даних с комп’ютерами ІВМ РС / Под ред. У Томпкинса, Дж. Уэбстера – М.: Мир, 1992.

Викладацький склад
Кандидат педагогічних наук, доцент Мартинюк Олександр Семенович

Тривалість
На вивчення дисципліни відводиться 108 годин. З них: 18 годин лекцій, 18 годин лабораторних занять, 36 годин індивідуальної роботи та 36 годин на СРС. Теоретичне навчання – 27 тижнів

Обов'язкові чи вибіркові

розділи програми
Обов'язкові

Форми та методи навчання
Лекції та лабораторні заняття в аудиторії, індивідуальна та самостійна робота поза розкладом

Оцінювання
У кінці семестру – екзамен

Мова
Українська

ECTS-кредити
3