Протокол лікування шифр мкх к. 02. 0 02. 9 Гострий початковий карієс постійних зубів Клінічна форма

Вид материала

Документы

Содержание Додаткові рекомендації Диспансеризація у стоматолога Протокол лікування Медикаментозне лікування Схема лікування хронічного виразкового гінгівіту. Загальне лікування

Подобный материал:

• План лекції Епідеміологія карієсу зубів у дітей. Карієсогенні чинники, їх роль у виникненні, 113.62kb.
• Про затвердження Протоколів діагностики та лікування кардіоревматологічних хвороб, 380.6kb.
• Тематичний І календарний план лекцій з хірургічної стоматології для студентів 4 курсу, 37.88kb.
• Гострий апендицит карта, 479.82kb.
• Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.
• Шифр мкх-10: О80, 909.89kb.
• Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги лікування пацієнтів з хронічної хворобою, 398.66kb.
• I. область застосування галузевий стандарт „Протокол ведення хворих, 535.79kb.
• Ведення вагітності у хворих на передгестаційний цукровий діабет шифр мкх-10 Е. 10-Е., 107.77kb.
• Клінічні протоколи акушерської та гінекологічної допомоги ведення нормальних пологів, 345.02kb.

Додаткові рекомендації

• гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота;
  
• застосування зубних щіток з м’якою або дуже м’якою щетиною;
  
• лікувально-профілактичні зубних пасти протизапальної дії, що містять екстракти лікарських трав, антисептики, макро- та мікроелементи
  
• зубні еліксири , що містять антисептики;
  

Диспансеризація у стоматолога (у разі переходу у хронічну форму):

Легкий ступінь тяжкості – І диспансерна група –

диспансерний нагляд 1 раз на рік

Середній ступінь тяжкості – ІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 2 рази на рік

Тяжкий ступінь захворювання – ІІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 3 рази на рік


Критерії ефективності лікування:

• ремісія;
  
• подальше прогресування виразкового гінгівіту і перехід у хронічну форму
  
• розвиток пародонтиту;
  

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ


Шифр МКХ К. 05.0 Гінгівіт виразковий


Клінічна форма – виразковий гінгівіт, хронічний перебіг

Перебіг захворювання – хронічний

Розповсюдженість процесу – обмежений, дифузний

Критерії діагностики:

Клінічні:

• скарги на постійну кровоточивість, незначну болісність ясен та неприємний запах з рота тощо
  
• загальний стан організму не порушений
  
• ясна застойно гіперемовані, відмічається їх набряк, вкритий виразками край валикоподібно стовщений.
  
• верхівки міжзубних ясенних сосочків або навіть весь край ясен вкритий невеликою кількістю брудно-сірого нальоту
  
• некроз ясенного краю і верхівок міжзубних сосочків приводить до втрати фестончатості ясенного краю, міжзубні проміжки відкриті, зяють
  
• після видалення нальоту і некротичної тканини оголюється кровоточива, болісна при пальпації виразкова поверхня
  
• ясенні сосочки втрачають свою форму, набувають вигляду рівномірно зрізаних, некротизовані до своєї основи
  
• демаркаційна лінія між здоровими та ураженими яснами незначно гіперемована, стовщена
  
• язик обкладений, регіонарні лімфатичні вузли можуть бути злегка збільшеними, малоболісними при пальпації
  
• в залежності від порушення загального стану розрізняють легкий, середній та важкий ступінь тяжкості захворювання. Захворювання нерідко має перебіг без виражених суб’єктивних відчуттів, загальний стан організму не порушений. Хронічний виразковий гінгівіт має, як правило, легкий перебіг, рідше - середнього ступеню тяжкості.
  
• При легкому ступені тяжкості загальний стан хворого змінюється мало. Середній ступінь тяжкості характеризується дифузним розповсюдженням некрозу ясен вздовж зубного ряду, наростанням явищ інтоксикації, підвищенням температури тіла до 38-39⁰ С, погіршенням стану хворого. При важкому ступені тяжкості хворі загальмовані, в’ялі, відмічається пітливість, блідий колір лиця. Різко виражені явища загальної інтоксикації, температура тіла підвищена до 39-40⁰ С (на фоні значно зниженої реактивності організму температура може бути субфебрильною)
  

Рентгенологічні:

• відсутність кортикальної пластинки на верхівках міжальвеолярних перегородок
  
• остеопороз губчатої речовини на верхівках міжальвеолярних перегородок
  
• розширення періодонтальної щілини біля їх вершин
  

Лабораторні:

• мікроскопічне дослідження нальоту показує велику кількість змішаної мікрофлори із значною кількістю веретеноподібних паличок та спірохет Венсана (фузоспірилярний симбіоз), грибів (дріжджеподібних та актиноміцетів) та інших мікроорганізмів
  
• у мазках-відпечатках відмічається велика кількість зруйнованих нейтрофільних лейкоцитів, фагоцитарна активність яких відповідає реактивності організму та ступеню тяжкості захворювання
  
• загальний аналіз крові: лейкоцитоз, підвищення ШОЕ.
  

Клініка:

• неприємний запах з рота
  
• набряк ясенних сосочків;
  
• некроз верхівок ясенних сосочків;
  
• ясенні сосочки вкриті брудно-сірим нальотом, болісні і кровоточиві;
  

• ясна застойно гіперемовані, вкритий виразками край валикоподібно стовщений.
  

• некроз верхівок міжзубних сосочків і маргінальних ясен, міжзубні проміжки відкриті, зяють
  
• ясенні сосочки втрачають свою форму, набувають вигляду рівномірно зрізаних, некротизовані до своєї основи
  
• після видалення нальоту і некротичної тканини оголюється кровоточива, болісна при пальпації виразкова поверхня
  
• язик обкладений, регіонарні лімфатичні вузли можуть бути злегка збільшеними, малоболісними при пальпації
  
• Захворювання нерідко має перебіг без виражених суб’єктивних відчуттів, загальний стан організму не порушений. Хронічний виразковий гінгівіт має, як правило, легкий перебіг, рідше - середнього ступеню тяжкості.
  

Лікування

• професійна гігієна ротової порожнини
  
• санація ротової порожнини (особливо видалення коренів зубів) – при відсутності гострих запальних явищ у яснах
  
• хірургічне лікування (усунення аномалій будови і розташування м’яких тканин) та ортодонтичне лікування – тільки при відсутності гострих запальних явищ у яснах
  
• обережне усунення місцевих подразників (зубні відкладення і наліт)
  

Медикаментозне лікування

• Направлене на усунення симптомів виразкового гінгівіту пригнічення умовнопатогенної мікрофлори, нормалізацію стану судинної системи, підвищення місцевої резистентності, усунення гіпоксії, стимуляцію репаративних процесів у тканинах ясен
  
• Загальна тактика медикаментозного лікування. При виборі засобів медикаментозної терапії звертають увагу на характер перебігу гінгівіту (гострий, хронічний) та мікробний склад некротичного нальоту
  
• Антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори некротичного нальоту і виразок
  
• Протизапальна терапія включає у себе етіотропне, патогенетичне і симптоматичне лікування. Етіотропне полягає у виявленні, усуненні або пригніченні факторів, які викликали запалення. Патогенетичне передбачає медикаментозний вплив на патофізіологічні ланки процесу запалення. При симптоматичному лікуванні усуваються або пригнічуються основні симптоми запалення
  
• Стимуляція репаративних процесів. Направлена на відновлення уражених тканин ясен. Застосовують засоби направлені на поліпшення процесів обміну в уражених тканинах ясен і стимуляцію репаративної регенерації
  
• Кератопластичні препарати застосовують для поліпшення процесів епітелізації, якими завершується регенерація
  

СХЕМА ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ВИРАЗКОВОГО ГІНГІВІТУ.

• навчання пацієнта правилам раціональної гігієни порожнини рота
  
• професійна гігієна ротової порожнини
  
• санація ротової порожнини(особливо видалення коренів зубів) – при відсутності гострих запальних явищ у яснах
  
• часті полоскання порожнини рота розчинами антисептиків, особливо препаратами, які пригнічують анаеробну мікрофлору, тобто такими, які виділяють кисень (розчин перманганату калію 1:10 000, 3% розчин перекису водню)
  
• враховуючи незначні больові відчуття при хронічному перебігу гінгівіту для знеболювання достатньо полоскання розчинами цитралю, прополісу (по 20-50 крапель спиртових розчинів на стакан води для полоскання). При вираженій болісності для аплікацій на болісні ділянки ясен застосовують анестетики (анестезин, лідокаїн, тримекаїн тощо), похідні антранілової кислоти (мефенамінова кислота, мефенаміну натрієва сіль). У випадках вираженого болю призначають аналгетики
  
• обережне усунення місцевих подразників (зубні відкладення і наліт)
  
• після видалення місцевих подразнюючих факторів проводять обережну некроектомію - видалення некротичних тканин з поверхні виразок. Для полегшення відторгнення некротичних тканин застосовують протеолітичні ферменти - трипсин, хімотрипсин, проназа, терилітин тощо. Подібну, але менш ефективну дію на некротичні тканини чинять 0,25% розчини соди, перекису водню. Доцільно використовувати піноутворюючі речовини.
  
• антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори. Застосовують антисептики (етакридину лактат та інші), похідні нітрофуранового ряду (фурацилін, фурагін тощо), протитрихомонадні препарати, рідше антибіотики та сльфаніламідні препарати
  
• протизапальна терапія. На ранніх стадіях запалення показані засоби, які мають здатність стабілізувати мембрани лізосом і тим самим перешкоджати утворенню медіаторів запалення (мефенаміну натрієва сіль, саліцилати), інгібітори протеолізу (трасилол, контрикал); препарати, що стимулюють утворення протизапальних агентів (салицілати, продігіозан, кальцію пантотенат, вітамін С.Р тощо). Для регуляції порушень мікрогемоциркуляції показане застосування антикоагулянтів (гепарин, фібринолізин), антитромбоцитарні засоби (натрію салицілат, мефенаміну натрієва сіль)
  
• стимуляція репаративних процесів. Призначають препарати, які підсилюють фагоцитоз (лізоцим), препарати піримідинових основ (метилурацил, пентоксил), вітаміни (аскорбінова кислота, вітамін Р), ендогенні РНК та ДНК (нуклеінат натрію), засоби рослинного походження, полоскання штучним лізоцимом тощо
  
• кератопластичні препарати (вітамін А та його похідні)
  
• фізметоди лікування призначення яких залежить від фази розвитку процесу запалення. На початкових стадіях запалення показані аерозольні інгаляції, струми УВЧ, місцева гіпотермія, лазерне випромінювання тощо. На подальших етапах лікування їх можна доповнити електрофорезом різних лікарських речовин (в залежності від стадії запалення), гідротерапевтичними процедурами тощо.
  
• Загальне лікування залежить від ступеню тяжкості захворювання, воно менш об’ємне при легкому і має досить значний об’єм лікарських заходів при важкому ступені тяжкості виразкового гінгівіту. Призначають гіпосенсибілізуючу (антигістамінні препарати тощо), протизапальну (похідні салицілатів, нестероїдні препарати тощо), антибактеріальну терапію (антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани тощо в залежності від чутливості мікрофлори). Хороші результати дає лікування метронідазолом (трихопол, флагіл) та іншими протипротозойними препаратами. Призначають вітамінні та полівітамінні препарати (перорально). У важких випадках застосовують дезінтоксикаційні засоби, при необхідності стимулюючі препарати (лізоцим, продігіозан, імуностимулятори тощо).