Geum.ru

Методичні рекомендації та плани семінарських занять для студентів спеціальності 060101 «Правознавство» Львів 2009

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


Рекомендована література
Методичні рекомендації
Тема 7 АПАРАТ УПРАВЛІННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИМИ ЗЕМЛЯМИ В СКЛАДІ АВСТРІЇ ТА АВСТРО-УГОРЩИНИ (1772-1918 рр.) (4 години)
Основні поняття до теми
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Рекомендована література:

  1. Бойко І. Договірне право Гетьманщини за «Правами, за якими судиться малоросійський народ» 1743 року // Право України, 1998. - №5.
  2. Бойко І. Про цивільне право Гетьманщини за Кодексом 1743 року // Право України, 1999. - №3.
  3. Бойко І.Й. Зобов’язальне право Гетьманщини за “Правами, за якими судиться малоросійський народ” 1743 року. - Львів, 1998.
  4. Василенко М. Конституция Филлипа Орлика // Василенко М. Вибрані твори у трьох томах. Т. 2: Юридичні праці. Київ, 2006.
  5. Василенко М. Матеріали до історії Українського права. – Київ, 1929.
  6. Грозовський І. Звичаєве право Запорозької Січі // Право України, 1991. - №10.
  7. Грозовський І. Козацьке право // Право України, 1997. - №6.
  8. Грозовський І. Право власності на землю в Запорозькій Січі // Право України, 1997. - №8.
  9. Грозовський І. М. Право Нової Січі (1743-1775р.). Навч. посібник. – Харків, 2000.
  10. Кульчицький В. Кодекс українського права 1743 р. // Право України, 1994. - №9.
  11. Кульчицький В. С., Бойко І. Й. Генезис та еволюція української конституції. Навчальний посібник для студентів юридичного факультету. Львів, 2007.
  12. Кульчицький В.С. Видатна пам’ятка українського права // Республіканець. - Львів, 1993. № 11-12.
  13. Кульчицький В.С. Кодифікація права на Україні у XVIII столітті. Львів, 1958.
  14. Кульчицький В.С. Суд і розправа в правах малоросійських 1750 року Ф. Чуйкевича // Український календар. – Варшава, 1970.
  15. Любченко Д. Види злочинів у кримінальному праві Гетьманщини за універсалами // Право України, 2007. - №6.
  16. Макаренко А. Причини створення кодексу Гетьманщини 1743 року // Право України, 1997. - №12.
  17. Падох Я. Ґрунтове судочинство на Лівобережній Україні у другій половині XVII – XVIII столітті // Антологія української юридичної думки. В 6 т./ Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Том 3: Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба. – Київ, 2003.
  18. Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII-XVIII ст.- Львів, 1967.
  19. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 / Під редакцією Ю.С. Шемшученка. – Київ, 1997.
  20. Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. Київ, 1993.
  21. Стецюк П. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Ч. 1. Львів, 2003.
  22. Ткач А.П. Історія кодифікації дореволюційного права України. – Київ, 1968.


Методичні рекомендації


    Починаючи розгляд даної теми, важливо дати загальну характеристику таких джерел права України XVIII – перш. пол. ХІХ ст.: звичаєве право, джерела польського походження, джерела литовського походження, магдебурзьке право та хелмінське право, універсали гетьманів і полковників, джерела російського права.

    У другому питанні слід послідовно розглянути гетьманські універсали, які діяли в Україні, дати загальне визначення цьому джерелу права.

По третьому, четвертому питаннях необхідно докладно з’ясувати передумови підготовки, основний зміст і історичне значення першого українського кодексу “Права, за якими судиться малоросійський народ” 1743 р. Звернути увагу на прагнення української шляхти використати кодифікацію для відновлення втрачених прав та вольностей України. Розкрити сутність кодексу як пам’ятки феодального права.

Тема 7

АПАРАТ УПРАВЛІННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИМИ ЗЕМЛЯМИ
В СКЛАДІ АВСТРІЇ ТА АВСТРО-УГОРЩИНИ (1772-1918 рр.)

(4 години)


I заняття
  1. Захоплення західноукраїнських земель Австрією та його історико-правова характеристика.
  2. Організація управління Галичиною і Буковиною до середини XIX століття:
    а) губернатор: порядок призначення, повноваження та діяльність;
    б) становий сейм: порядок формування, склад і компетенція;
    в) окружні старости, їх призначення та особливості діяльності;
    г) мандатори, їх компетенція та діяльність.
  3. Утворення Австро-Угорщини: причини та умови:

    а) органи влади і управління Австрії за Конституцією 1867 року;

    б) органи влади і управління Угорщини за Конституцією 1848 року.

    II заняття

    4. Органи урядової адміністрації в Галичині і Буковині, порядок їх формування, компетенція і діяльність:
    а) намісник (крайовий президент);
    б) повітові старости;
    в) сільські війти.

    5. Організація управління на Закарпатті.

    6. Органи крайового та місцевого самоврядування в Галичині і Буковині:
    а) галицький і буковинський крайові сейми;
    б) повітові, міські і сільські ради.

    7. Судові органи.

    8. Застосування на західноукраїнських землях австрійських кодексів.

    Теми рефератів
  1. Національне відродження на західноукраїнських землях на початку ХІХ ст.
  2. «Весна народів» 1848 р.
  3. Головна руська рада - перша українська політична організація.
  4. Крайова конституція для Галичини 1850 р., причини видання та основні положення.



    Питання, які виносяться на самостійне вивчення
  1. Український національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у ІІ пол. ХІХ ст.
  2. Формування політичних партій на західноукраїнських землях в кінця ХІХ – на початку ХХ ст. (РУРП, УСДП, УНДП, РНП,
  3. Причини ліквідації кріпацтва в Галичині 1848 р.
  4. Австрійська конституція 1867 р. та її характеристика.
  5. Кодифікація кримінального права в Австрії та її поширення у Галичині.
  6. Кодифікація цивільного права в Австрії та її поширення в Галичині.






    Основні поняття до теми

Мандатори – виконавчі органи поміщика. Це формально державні чиновники з повноваженнями від окружної влади, а фактично – службовці домінії, оскільки платню вони отримували від поміщиків. Мандатори збирали податки, встановлювали різні повинності, доставляли рекрутів, виконували поліцейські функції, судили у першій інстанції, користувалися правом тілесного покарання.

Губернатор – фактичний керівник краю в Австрійській імперії в період 1772-1849 р. Він призначався австрійським імператором і мав широкі повноваження. При губернатору знаходилось губернське правління, що поділялося на департаменти, які відали окремими галузями.

Галицьке намісництво – вищий орган австрійської державної влади в Галичині в 1849-1918 рр. Інститут намісництва з’явився у 1849 р. Намісника призначав губернатор, він вважався особистим представником цісаря у провінції. Намісник представляв інтереси австрійського уряду в Галицькому сеймі, призначав нижчих урядовців, пропонував кандидатури на вищі адміністративні посади, наглядав над управлінськими структурами, мав право законодавчої ініціативи.

Крайовий президент - начальник краю на Буковині. Мав ті ж функції, що й намісник.

Галицький становий сейм – провінційний, формально представни­чий орган у Галичині й Буковині, заснований згідно з патентом імператриці Марії Терези 1775 р. Виконував по суті функції дорадчого органу крайової адміністрації. Розглядав переважно справи розкладання державних податків, надання шляхетства, провадження шляхетської метрики.

Крайова конституція для Галичини 1850 р. – видана австрійським урядом з метою пом’якшення національних суперечностей у краю. Крайова конституція для Галичини порушуючи єдність краю, ділила його на три округи (Краківський, Львівський і Станіславський), тобто за національним складом. Очолював край намісник. Крайова конституція для Галичини так і не була введена в дію і офіційно скасована розпорядженням імператора від 21.12.1851 р.

Галицький крайовий сейм – представницько-законодавчий орган австрійської провінції «Королівство Галичині та Лодомерії з Великим князівством Краківським) (1861-1918 рр.). Склад, компетенція та порядок роботи Галицького крайового сейму визначали Крайовий статут і Виборча сеймова ординація для Галичини. Компетенція: щорічне ухвалення бюджету провінції, видання розпоряджень щодо громадських справ, релігії, шкільництва, утримання війська, законотворча робота. Термін роботи – 6 років. Сесії Сейму відбухалися у Львові. Керували роботою Сейму маршалки, яких призначав імператор.

Крайовий виділ – виконавчий та керівний орган Галицького крайового сейму, який складався з 6-ти членів, їх заступників та канцелярії. Крайовий виділ був постійнодіючим органом. Компетенція: організація роботи сейму; право законодавчої ініціативи; представлення сеймових ухвал на затвердження імператорові; управління майном, крайовими ресурсами, фондами; контроль за діяльністю повітових та громадських рад.

Крайовий суд – крайовий орган судової влади у Галичині та Буковині 1850 – 1918 рр. Ліквідовано вотчині, міські і станові суди. Всі суди ставали державними, відтак утворювалася система судових органів. Судочинство було відокремлене від адміністрації. Початок судової реформи було покладено Положенням 1849 р., дія якого поширилась на території Галичини і Буковини у 1850 р. Відповідно до Положення було створено повітові, повітові колегіальні та крайові суди.