П.І. Білоусенко Відповідальний за випуск

Вид материала

Документы

Содержание Вимоги до бази Підготовка до уроку української літератури

Подобный материал:

• Л. М. Чучіліна Відповідальний за випуск, 119.23kb.
• І. П. Мозговий Відповідальний за випуск, 1693.67kb.
• Конспект лекцій укладач Г. І. Мардар Відповідальний за випуск Літературний редактор, 4525.72kb.
• Е. В. Колісніченко > В. О. Панченко > А. А. Папченко Відповідальний за випуск, 1555.03kb.
• В. В. Асоцький Відповідальний за випуск, 849.62kb.
• В. В. Асоцький Відповідальний за випуск, 609.39kb.
• Програма київ 2012 Розробник програми Н. Ковган, Т. Сопова Відповідальний за випуск, 77.1kb.
• Міністерство аграрної політики україни миколаївський державний аграрний університет, 1256.51kb.
• Н. П. Супрунець Редактор: О. В. Рязанцева Відповідальний Л. О. Новакова, за випуск:, 229.2kb.
• Т. П. Бинда Відповідальний за випуск О.І. Сміян Директор медичного інституту, 398.48kb.

Вимоги до бази

Практика може проходити як у загальноосвітніх школах, так і в школах з поглибленим вивченням предметів, гімназіях, ліцеях.

Навчальний заклад повинен відповідати таким вимогам: мати відповідну матеріальну базу, необхідне для проведення практики число середніх і старших класів, учні цих класів повинні мати рівень освіти та розвитку, який відповідає вимогам Державного стандарту, у цьому навчальному закладі повинні викладати вчителі першої й вищої категорій, адміністрація й педагогічний колектив повинні дати згоду прийняти студентів на практику у визначений термін.


Права та обов’язки студентів-практикантів

1. Студент-практикант виконує всі види робіт, передбачені програмою педагогічної практики відповідно до поставлених вимог.
   
2. Практикант дотримується правил внутрішнього розпорядку школи, виконує розпорядження адміністрації й керівників практики. У випадку невиконання вимог, що ставляться до практиканта, студент може бути відсторонений від проходження педагогічної практики.
   
3. Студент, відсторонений від практики або робота якого на практиці визнана незадовільною, вважається таким, що не виконав навчальний план. За рішенням ради факультету йому може бути призначене повторне проходження практики.
   
4. Студент відвідує консультації методистів, учителів, класних керівників.
   
5. Студент повідомляє методистам про всі зміни в розкладі уроків та позакласних заходів.
   
6. Відповідно до програми практики студент зобов’язаний своєчасно, протягом тижня після завершення практики, надати звітну документацію.
   
7. Студент-практикант має право з усіх питань, які виникають в процесі практики, звертатись до керівників практики, адміністрації школи, користуватись навчально-методичними посібниками, вносити пропозиції з удосконалення організації практики.
   
8. За підсумками педагогічної практики студент отримує диференційовану оцінку.
   

Функції старости студентської групи

• У перший тиждень передає методистам, керівникам практики розклад уроків у школі, графік проведення уроків та позакласних заходів студентами на період практики.
  
• Повідомляє про всі зміни в розкладі, графіку проведення уроків, позакласних заходів методистам, керівникам практики.
  

Протягом практики кожен студент повинен:

• виконати завдання з психолого-педагогічних дисциплін та здати їх на кафедру педагогіки та психології;
  
• ознайомитись з тематичним плануванням в середніх і старших класах;
  
• скласти графік уроків на період практики;
  
• відвідувати протягом усієї практики уроки вчителів-предметників та уроки однокурсників, брати участь в обговоренні уроків;
  
• здійснювати перевірку зошитів учнів;
  
• провести необхідну кількість уроків (не менше 10);
  
• провести позакласний захід філологічного спрямування.
  

Підготовка до педагогічної практики

Педагогічна практика з української мови та літератури передбачає розв’язання цілого ряду питань, пов’язаних насамперед із поглибленням і закріпленням теоретичних знань студента із вивчених дисциплін. Тому її основною метою є навччання застосовувати ці знання в навчально-виховній роботі з учнями. У процесі педагогічної практики студенти вчаться спостерігати й аналізувати уроки української мови, творчо використовувати досвід кращих учителів школи. Готуючись до проведення уроку розвивають уміння самостійно проводити уроки з української мови різних типів, ефективно користуючись методами і прийомами навчання як системою цілеспрямованих дій вчителя, котрий організовує пізнавальну і практичну діяльність учнів.

Готуючись до практики, студент повинен продумувати й заздалегідь писати конспекти, щоб проводити уроки на такому рівні, який би забезпечував активний творчий пошук, привчав дітей до самостійності, викликав інтерес до мови й літератури; відповідно до теми та мети уроку добирати дидактичний матеріал і технічні засоби.

Почесне місце у фаховій підготовці студента-практиканта належить курсу методики викладання української мови, який охоплює широке коло питань лінгвістичних, педагогічних і психологічних основ навчання мови. У процесі вивчення курсу методики викладання української мови студенти мали змогу пізнати дидактичні принципи науковості й доступності виучуваного, систематичності й послідовності в навчанні, зв'’зку теорії з практикою, свідомості й активності в навчанні, наочності, наступності й перспективності та міцності засвоєння знань. Під час вивчення методики викладання української мови студенти усвідомили, що урок є основною формою організації навчально-виховного процесу, дізнались про значення типізації уроків у системі занять, зрозуміли, що за основною дидактичною (навчальною) метою уроки української мови поділяють на:

• уроки вивчення нового матеріалу (засвоєння нових знань);
  
• уроки формування вмінь і навичок;
  
• уроки перевірки й обліку якості знань, умінь і навичок;
  
• уроки аналізу контрольних робіт;
  
• уроки узагальнення й систематизації вивченого;
  
• уроки повторення окремої теми, розділу;
  
• аспектні уроки;
  
• уроки розвитку зв’язного мовлення.
  

Студентам-практикантам необхідно згадати структурні елементи уроку, їх послідовність, зв’язок, усвідомити, що кожен урок повинен відзначатися цільністю, внутрішнім зв’язком, єдиною логікою розгортання діяльності вчителя й учнів. Вибір структури уроку пов’язаний з характером навчального матеріалу, його метою й ступенем розумової й мовної підготовки учнів. Моделі уроку можуть змінюватися, можливі різні комбінації їх частин (етапів) та способи їх розгортання. Успіх у навчанні пов’язаний з творчістю вчителя, пошуками нових форм, ефективних методів роботи.

Звичайно, студенти усвідомлюють, що кожен урок української мови має свій зміст, який включає в себе такі складові:

• науковість;
  
• оптимальність;
  
• ідейність;
  
• зв’язок із життям;
  
• систему вправ;
  
• розвиток зв’язного мовлення;
  
• завдання на повторення;
  
• творче завдання.
  

Одним із етапів підготовки студентів до педпрактики є аналіз підручників з української мови, практичного досвіду її викладання, укладання тематичних покажчиків за матеріалами методичної періодики, а також виготовлення наочності. При цьому студент повинен дотримуватись певних вимог:

• зміст наочного посібника повинен відповідати виучуваній темі;
  
• лексичний матеріал слід добирати новий, щоб не дублював підручник;
  
• ілюстративний матеріал повинен виконувати виховну функцію;
  
• матеріал повинен відбивати вузлові питання теми;
  
• наочність повинна мати привабливий вигляд;
  
• таблиці, схеми повинні бути такого розміру, щоб прочитати написане могли й ті учні, які сидять за останніми партами (не менше, ніж 110х70см.);
  
• виготовляти таблиці на матовому, а не глянцевому папері, бо останній буде відсвічувати;
  
• писати такою фарбою, яка б різко контрастувала з фоном, контрольні орфограми виділяти іншим кольором;
  
• шрифт повинен бути чітким, виразним і легким для читання;
  
• висота букв не повинна бути меншою, ніж два сантиметри, а заголовки повинні бути у півтора-два рази більші від рядкових букв;
  
• інтервали між окремими буквами мають бути не менші як п’ять міліметрів, а поле між рядками повинне дорівнювати половині або двом третинам висоти букв;
  
• необхідно дотримуватись симетричності в розташуванні ілюстративного, словесного і графічного матеріалу;
  
• текстовий матеріал слід розміщувати так, щоб був забезпечений логічний зв’язок і послідовність;
  
• якщо в наочності використовуються цитати, обов’язково подавайте їх точно за оригіналом і вказуйте джерело;
  
• не варто розривати слова переносом, особливо в заголовках;
  
• щоб таблиця мала більш завершений вигляд, робиться тонка рамка, як правило, чорною тушшю або чорнилом.
  

Відвідуючи уроки вчителів, студенти визначають і записують усі елементи уроку, зразок конспекту уроку, а потім ссмі укладають, ураховуючи матеріал лексики, фонетики, морфології, синтаксису, добирають дидактичний матеріал і систему тренувальних вправ різних видів з підручником, посібниками, словниками (орфографічними, тлумачними, синонімічними, фразеологічними), а також програмових матеріалів для уроків української мови. Студенти повинні усвідомити, що лише система тренувальних вправ (а не довільний, випадковий набір дидактичного матеріалу) здатна забезпечити ефективність уроку й глибину засвоєння теми, сприяти виробленню необхідних умінь і навичок.

Залежно від навчальної мети, ступеня активності учнів у роботі тренувальні вправи поділяються на підготовчі (ті, що виконуються з метою виявлення й ліквідації прогалин в опорних знаннях і проводяться перед вивченням нового матеріалу, вони передбачають актуалізацію опорних навичок і вмінь); вступні (що знайомлять учнів з новим матеріалом, допомагають осмислити певні поняття і правила); пробні (які передбачають застосування учнями на практиці щойно набутих знань); тренувальні (які формують в учнів практичні мовні навички і вміння, закріплюють їх, ускладнюючи ступінь трудності й самостійності); вправи за інструкцією (котрі спонукають школярів працювати над словниками, добирати певний матеріал – синоніми, антоніми, омоніми, багатозначні слова, фразеологізми, з’ясовувати значення, походження слів, працювати над помилками, виконувати порівняльні завдання, різні види мовного розбору та інші розумові операції); творчі (що базуються на творчому використанні набутих умінь і навичок, розраховані на варіантність розв’язання, на своєрідну індивідуальність виконання, спираються на активність розумових процесів і на відтворюючу уяву); завершальні (це проблемні завдання, котрі зумовлюють застосування набутих умінь і навичок у нових умовах). Під час виконання проблемних завдань учні стикаються з нестандартними ситуаціями, які сприяють активізації їхньої роботи на уроці. Творчі роботи пов’язані з творчою уявою й розраховані на варіантність та індивідуальність виконання: складання речень, твори-мініатюри, перекази, творчі роботи. Значне місце займають і контрольні вправи (роботи), виконання яких є роботою з перевірки набутих знань, умінь і навичок. Для контролю умінь і навичок доцільно використовувати тести. Свідоме засвоєння правописних правил, поліпшення їхньої грамотності досягається шляхом виконання великої кількості вправ, дібраних не хаотично, а в системі, в порядку наростаючих труднощів, з урахуванням наступності.


Підготовка до уроку української мови


Підготовкою до педагогічної практики є проведення студентами на практичних заняттях гри “Пробний урок”, під час яких один студент проводить урок з мови на визначену викладачем тему, а всі інші студенти виступають у ролі учнів. Такий урок детально аналізується, студенти перевіряють свої уміння і навички правильного регламентування часу на всі складові частини уроку, добору й виконання системи вправ тощо.

Проведений урок студенти аналізують за схемою. Обговорення пробного організовує й керує ним викладач, а під час педпрактики – учитель-наставник, керівник школи або методист.

Перше слово надається студентові, який проводив урок. Він повинен викласти свої думки про виконання програми уроку, здійснення свого педагогічного задуму, потім відповісти на запитання тих, хто був присутній на уроці. Виступ має бути самокритичним.

Після цього слово надається по черзі кожному з присутніх на уроці студентів, учителів, керівників школи, методистові. Вони аналізують урок, охоплюючи реалізацію всіх вимог, які ставляться до сучасного уроку.

Пропонується така схема аналізу уроку:

1. Ясність і зрозумілість конспекту. Продуманість його, ступінь підготовки студента до уроку.
   
2. Тип уроку, його відповідність програмовому матеріалу. Елементи наступності й перспективності на уроці.
   
3. Тема, навчальна, розвивальна й виховна мета уроку. Що учні повинні знати і що повинні вміти. Раціональність поділу уроку на частини. Правильність розподілу часу.
   
4. Зміст уроку (домашнє завдання, новий матеріал, повторення й закріплення тощо). Науковість викладу, практична цінність уроку.
   
5. Якість нового матеріалу, ступінь володіння ним.
   
6. Використання методів, прийомів навчання, таочності й ТЗН.
   
7. Контроль за знаннями учнів, обсяг їх знань.
   
8. Зв’язок матеріалу, який вивчається, з життям, із сучасністю.
   
9. Культура мовлення практиканта й учнів, його відповідність літературним нормам, образність, емоційність.
   
10. Підготовка учнів до виконання домашнього завдання. Обсяг домашнього завдання.
    
11. Результативність уроку, його навчально-виховне значення (формування в учнів інтересу до знань, розвиток їхньої уваги, пам’яті, мислення).
    
12. Шляхи подолання виявлених недоліків.
    

Безперечно, аналіз повинен здійснюватись на конкретному матеріалі, для цього під час відвідування уроків слід сумлінно нотувати в щоденник усе необхідне й обдумувати свій виступ на обговоренні. Практикант, який проводив урок, записує всі зауваження у свій щоденник, ураховуючи позитивне й недоліки.

У подальших виступах слід уникати повторень, а тільки доповнювати попередні аналізи, висловлювати свою згоду чи незгоду з висновками інших практикантів. Практиканти оцінюють урок свого колеги описово (у кінці виступу говориться, наприклад: “Вважаю, що цей урок можна оцінити позитивно”).

Обговорення завершує викладач, керівник школи чи методист, тобто той, хто керує аналізом (обговоренням) уроку.

У заключному слові практикант висловлює свою згоду чи незгоду із зауваженнями. Далі він обмірковує, як реалізувати зроблені зауваження.

Правильно проведений аналіз уроку сприяє вдосконаленню майстерності студента, який проводив урок, і його колег, які брали участь в аналізі.

У процесі підготовки до уроку української мови необхідно враховувати такі основні етапи:

• аналіз програми, знань, умінь і навичок учнів;
  
• вивчення матеріалу підручника;
  
• аналіз науково-методичної літератури, словників та ін.;
  
• добір дидактичного матеріалу (текстів і прикладів для вправ та з’ясування теоретичного матеріалу);
  
• вибір методів і прийомів роботи з класом;
  
• підготовка технічних засобів;
  
• складання плану й конспекту уроку.
  

Насамперед слід підкреслити велике значення зосередження уваги на цільовій настанові уроку: учні повинні знати, чим і з якою метою будуть займатися, бути психологічно настроєними на роботу.

Отже, студент повинен пам’ятати, що, перш ніж братися до складання конспекту уроку, треба детально ознайомитись із змістом відповідного розділу шкільного курсу, поповнивши свої знання із наукової літератури, довідників, методичних розробок та журнальних статей.

Після цього відповідно до теми уроку визначається обсяг знань, умінь і навичок, на формування яких урок повинен бути спрямований. На основі цього визначається його тип і структура.

Головна умова раціональної організації уроку – ефективне використання кожної хвилини навчального часу.

Урок від початку до кінця повинен бути наповнений змістовною навчальною роботою, спрямований на формування в учнів наукових уявлень і понять у галузі предмета, практичних умінь та навичок.

У розробці конспекту уроку студенти мусять використати принцип систематичності й послідовності навчання, а саме:

• новий матеріал вивчати з класом, добре повторивши раніше вивчене; спиратись на попередні знання й досвід учнів;
  
• визначити місце нового матеріалу в структурі теми, розділу, курсу;
  
• показувати ближню пізнавальну перспективу (наступність);
  
• забезпечувати послідовність етапів уроку згідно з дидактичною метою;
  
• спланувати перехід до самостійної роботи учнів;
  
• кожен етап уроку повинен закінчуватись підсумками.
  

Винятково важливим етапом уроку є перевірка домашнього завдання та опитування учнів. Поряд із фронтальною перевіркою застосовується перевірка індивідуальна (картки, робота біля дошки, на місці); взаємоопитування (коли учні під керівництвом учителя ставлять один одному запитання); рецензування відповідей товариша; колективне виконання в класі завдань, аналогічних домашнім.

Пояснюючи матеріал, треба чітко ставити конкретну дидактичну мету уроку, послідовно дотримуватись таких принципів навчання як науковість, доступність, зв’язок із життям.

Ознайомлення учнів з новим матеріалом студент проводить за певним планом, користуючись обраним методом. Тут треба приділити належну увагу міжпредметним зв’язкам, що сприятиме глибшому й свідомішому засвоєнню учнями матеріалу, економії навчального часу. Винятково відповідальний етап уроку – закріплення матеріалу.

Слід прагнути, щоб учні на уроці були достатньо завантажені й працювали в оптимальному темпі. Пояснення студента й виконання учнями відповідних практичних завдань і вправ повинні забезпечити засвоєння нового матеріалу на уроці.

Під час підбиття підсумків уроку студент-практикант звертається до класу, пропонуючи учням розповісти, про що вони довідалися (що вивчили) на уроці. Виставлення й мотивація оцінок учням наприкінці уроку (а інколи і в його процесі) стимулює учнів до активної участі в роботі класу, до акуратного й правильного виконання завдань.

Завдання додому – це інструктаж, що і як учні повинні виконувати вдома.

У процесі визначення змісту й характеру домашнього завдання слід керуватися такими вимогами:

• робота учнів удома за своїм обсягом повинна становити не більше однієї третьої того, що виконано в класі (у 5-6 класах - 25 хв., у 7 – 30хв.);
  
• домашнє завдання має бути цікавим, вимагати прояву ініціативи та самостійності учня, відповідати аналогічним видам роботи в класі, спрямовуватися на глибоке засвоєння знань та формування практичних умінь і навичок.
  

Кожен тип уроку має свою структуру. Так, урок вивчення нового матеріалу має таку структуру:

• Організація класу (1хв.).
  
• Актуалізація опорних знань учнів (7-10 хв.).
  
• Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми й мети уроку
  

(1-2хв.).

• Сприймання й усвідомлення нового матеріалу (10-11 хв.).
  
• Підсумок уроку (3 хв.).
  
• Домашнє завдання та інструктаж до нього (3-4 хв.).
  

План і конспект уроку складаються за певною схемою у певній відповідності із структурою уроку.


Підготовка до уроку української літератури