Наукових праць

Вид материала

Документы

Содержание Самостійна робота як засіб індивідуалізації навчання web-дизайну студентів педагогічного вузу Аналіз останніх досліджень і публікацій. Рис. 1. Web-сторінка створена у програмі MS Word Проблема готовності майбутніх вчителів до використання освітніх технологій Постановка проблеми Виклад основного матеріалу.

Подобный материал:

• Реферат циклу наукових праць к е. н. Яроцької Ольги Валентинівни, 132.07kb.
• Вимоги до оформлення статей у збірнику наукових праць пдату, 24.02kb.
• Ають до приймальної комісії університету разом з необхідними документами, передбаченими, 438.7kb.
• Правила представлення рукописів в міжнародний збірник наукових праць Луцького національного, 74.13kb.
• Бібліографічний покажчик наукових праць, 3125.96kb.
• Наукова робота за 2008-2009, 347.53kb.
• Реферат цикл наукових праць "Інформаційно-еволюційна економіка І проблеми її становлення, 196.89kb.
• Основні види студентських наукових досліджень види науково-дослідної продукції, 366.46kb.
• Список наукових праць, 17.93kb.
• Список наукових праць, 140.8kb.

ЛІТЕРАТУРА

1. Костриця М.Ю. Актуальні питання теоретичного національного краєзнавства // Науковий збірник. Українська національна ідея: Історія і сучасність. – Житомир: Жур фонд, 1997. – С. 69.
   
2. Костриця М. Теоретико-методичні засади національного краєзнавства// Матеріали наукової конференції. – Кам’янець-Подільськ, 2006. – С. 236-242.
   
3. Скавронська О.П., Скавронський П.С. Географічне положення, геофізичні умови, геологічна будова, рельєф і корисні копалини Бердичівського району // Науковий збірник «Велика Волинь». – Т. 22. – 2001. – С. 264-265.
   
4. Скавронський П.С. Топографія нашого краю. – Земля Бердичівська. – 1992. – 4 листопада.
   

УДК 371.164.169

Г.М. Мелешко

аспірант кафедри комп’ютерних

систем та мереж,

Бердянський державний

педагогічний університет


САМОСТІЙНА РОБОТА ЯК ЗАСІБ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ WEB-ДИЗАЙНУ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО ВУЗУ


У статті розглянуто одну з форм організації індивідуалізації навчання – самостійну роботу студентів. Пропонується виконання завдання зі створення сайту у програмі MS Word для студентів соціально-гуманітарного факультету. Тематика сайту повинна відповідати тематиці профілюючого предмету, що дає можливість студентам побачити необхідність оволодіння web-технологіями для майбутньої професії.


In the article one of forms of organization of individualization of studies is considered is independent work of students. The job processing is offered from creation of web-page in the program MS Word for the students of socially-humanitarian faculty. The subject of web-page must answer the subject of profiling object. That enables to see students the necessity of capture web-technologies in a future profession.


Актуальність. В умовах корінних змін, що відбуваються в даний час в системі вищої освіти, значно зростає роль і значення самостійної роботи при навчанні студентів у ВНЗ. Проблема організації самостійної роботи студентів завжди була у центрі уваги викладачів вищої школи, бо глибокі міцні знання і стійкі уміння можуть бути сформовані тільки в результаті самостійної роботи. Знати – це уміти застосовувати знання, які повинні бути активними, такими, що розвиваються, про це говорив В.А. Сухомлинський [1]. При такому підході знання студентів не є кінцевою метою, а слугують лише засобом для їхнього подальшого розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У попередніх дослідженнях нами були розглянуті різні підходи до визначення поняття індивідуалізації навчання. Також описано проведення констатуючого експерименту, як об’єкт індивідуалізації обрано групову роботу студентів при вивченні курсу Web-дизайн, а саме розділу: Основи HTML.

Мета. Однією із форм організації індивідуалізованої навчальної роботи є самостійна робота. Мета нашого дослідження полягає у розробці методики організації самостійної роботи при створенні сайтів за допомогою програми MS Word.

Ми вважаємо, що самостійна робота є важливим компонентом процесу формування й розкриття творчого потенціалу особистості, який надає можливість здійснення гнучкого управління навчальною діяльністю студентів, повного врахування їхніх індивідуальних здібностей, створення умов для розвитку, схильностей, інтересів та інших якостей особистості кожного студента.

У даній роботі ми розглянемо лише один з напрямів організації самостійної роботи студентів, а саме – організацію інформаційної підготовки студентів, шляхом створення сайту з тематики профілюючого предмету за допомогою програми MS Word.

Головною метою освіти в педагогічному університеті є формування у майбутніх фахівців здатності до саморозвитку, самовдосконалення, самостійної, індивідуальної, творчої роботи, оскільки саме випускникам цих ВНЗ належить виховувати й навчати учнів середньої школи. Виділимо три рівні готовності студентів до самостійної роботи:

1) низький (репродуктивний) – простота й неусвідомленість відтворюваних дій, порушення логічної послідовності їх виконання з отриманням неповного або зовсім неправильного результату, постійне втручання викладача;

2) достатній – усвідомлене, активне виконання всіх необхідних логічно послідовних дій, але тільки на евристичному рівні, з досягненням відповідного результату та частковим втручанням викладача;

3) високий – усвідомлені, в раціональній послідовності, самостійно виконані дії з досягненням високого результату та якості знань.

Розкриваючи поняття «творчий підхід», Н. Половникова доводить, що «творчість – антипод наслідування, проте наслідування – невід’ємна частина становлення пізнавальної самостійності, тому необхідна така система навчання, яка спонукає до творчого рівня учення. Серед прийомів, які застосовуються при такому навчанні, виділяється перенесення знань та вмінь у нову ситуацію, «відсторонення» знань, самостійне комбінування засвоєних прийомів у нових умовах, різностороннє бачення діалектики об’єкта» [3].

У попередніх статтях нами були розглянуті особливості організації групової форми роботи студентів при вивченні курсу Web-дизайн, а саме його розділу «Основи HTML». Ми вважаємо цей розділ базовим при вивченні Web-дизайну. Він знайомить студентів з мовою HTML (Hiper Text Markup Language – мова розмітки гіпертексту). Сучасні редактори, такі як FrontPage, DreamViewer, MicrosoftPublisher, MS Word тощо, дають змогу створювати web-сторінки методом конструювання, тобто без застосування тегів мови HTML. Вони генерують цей код автоматично.

Після того, як ми сформуємо у студентів поняття тегової моделі HTML-файлу і ознайомимо їх з основами Web-дизайну та мовою HTML, можна переходити до розгляду інших способів створення web-сторінок.

Наприклад, наступною темою вивчення може бути: «Створення Web-сторінок засобами MS Word».

Ми вважаємо, що студенти можуть розвинути свої творчі здібності при створенні web-сторінки у програмі MS Word.

Наприклад, ми запропонували студентам соціально-гуманітарного факультету створити сайт «Історична сторінка», який містить два фрейми. У лівому фреймі традиційно розташувати елементи навігації: текстові гіперпосилання, а також гіперпосилання у вигляді кнопок або рисунків. Рисунки необхідно вставити з файлу чи сканера. Можна вставляти специфічні web-компоненти: елементи керування для форм, рухомі тексти, навігаційні панелі. Однак зауважимо, що розробка панелей потребує взаємодії з програмою FrontPage. Важливим аспектом є формування естетичних здібностей. Необхідно підібрати кольори таким чином, щоб вони гармонійно сполучувалися, щоб сторінка мала привабливий вигляд і була оформлена згідно правил дизайну.

Наведемо приклад роботи студента:





Рис. 1. Web-сторінка створена у програмі MS Word


Кожен студент може самостійно обрати тематику свого сайту. Викладачеві треба скласти список можливих тем, що відповідають специфіці факультету. Ця робота надає можливість виявлення творчих здібностей студентів.

Г. Щукіна показниками творчості вважає наступні: «новизну, оригінальність, відсторонення, відхід від шаблону, ломку традицій, несподіваність, доцільність, цінність» [7, 29].

При роботі з сайтом слід дотримуватись таких вимог: створювати багатосторінковий сайт з фреймами, лівий фрейм навігаційний (25 % від розміру вікна), задавати тіло у фреймах, визначати гіперпосилання на текст, а також на рисунок, робити рухомий текст, вставляти зображення, додавати елементи з WordArt.

Така робота є самостійною і творчою водночас. Наведемо показники, які покладені в основу визначення рівнів творчого підходу до навчального процесу:

• високий – самоорганізація, творчий підхід до виконання запропонованих завдань із досягненням високих результатів при незначному втручанні викладача;
  
• достатній – уміння та навички роботи на комп’ютері на евристичному рівні; утруднення у використанні теоретичних знань під час самостійної роботи; нестабільний пізнавальний інтерес до предмету, що вивчається часткове втручання викладача в навчальний процес;
  
• низький – репродуктивний рівень роботи на комп’ютері; теоретичні знання на мінімальному рівні; небажання самостійно та індивідуально виконувати пропоновані завдання; відсутність інтересу до навчального процесу, систематичне втручання викладача.
  

Запропоноване нами завдання має високий рівень творчого підходу.

Дослідники П. Стахів і В. Коруд займалися вивченням питання організації самостійної роботи студентів у рамках комп’ютеризації навчального процесу. Ними відзначається, що навчальна інформація може подаватися відразу за всіма можливими каналами сприйняття. При цьому імітаційні зображення, слухова, візуальна інформація, різноманітні вказівки й поради суттєво спрощують самостійну діяльність студентів [5]. Недоліком використання комп’ютерів при самостійному вивченні матеріалу П. Стахів та В. Коруд називають «неефективне використання тих методико-дидактичних засобів, які забезпечують сучасні інформаційні технології, з погляду процесу навчання, а також невисокий рівень обчислювально-графічної роботи – внаслідок недосконалої форми та змісту методико-дидактичних засобів. При цьому важливим є не лише звільнення студента від «обчислювальної» роботи, а й отримання кінцевого результату та вмілого поєднання елементів проблемного навчання з імітаційними можливостями комп’ютера для формування у студентів професійного інтелекту» [5, 93].

Комп’ютер надає широкі можливості у використанні ігрових ситуацій, в організації самостійної діяльності студентів, при індивідуалізації й диференціації навчального процесу. П. Стрєльніков зауважує, що «активні ігрові форми навчання, які реалізуються за допомогою ЕОМ, є найскладнішою і найважчою формою навчання, яка вимагає високого рівня професійної підготовленості викладачів» [6, 45]. Оскільки відбувається інтенсивне запровадження комп’ютерних технологій в освіту, питання змісту та форм самостійної роботи студентів набувають актуальності. Практично всі програмні засоби (комп’ютерні електронні підручники, гіпертексти, експертні системи) мають певні елементи самостійної роботи. Питанням самостійної організації навчальної діяльності із застосуванням комп’ютерів займалися Б. Гершунський, В. Глушков, О. Єршов, В. Коржуков, Н. Полякова та інші. Найважливішою умовою підвищення ефективності навчального процесу є психологічна, тобто теоретична й практична готовність студентів до самостійної роботи. Викладачі вищої школи повинні приділяти якомога більше уваги методам самостійної роботи шляхом формування культури навчальної діяльності. Складність розв’язання цього завдання вимагає постійного вдосконалення навчального процесу та, зокрема, наукового обґрунтування самостійної роботи студентів. Організація самостійної роботи студентів із застосуванням ЕОМ може розгортатися водночас за кількома напрямками. Наприклад, Н. Полякова виділяє такі:

• розробка часткових алгоритмів розв’язання типових задач;
  
• розробка евристичних прийомів розв’язування нетипових задач;
  
• розробка навчальних програм як вищий етап алгоритмізації;
  
• індивідуалізація самостійної роботи;
  
• спеціалізація самостійної роботи з урахуванням практичних потреб спеціальності (це той напрям розкриття, який ми пропонуємо в даній статті);
  
• розробка системи рефератів за окремими розділами лекційних курсів;
  
• розробка спеціальних засобів навчання;
  
• забезпечення спеціальною й довідковою літературою [2].
  

Індивідуальній формі навчання, на думку Т. Гужанової, притаманний найвищий самостійний рівень проходження й вивчення навчального матеріалу: ця форма «найбільш ефективна при виконанні робіт з метою оволодіння навичками та уміннями роботи з комп’ютерами, а також для поглиблення знань і заповнення прогалин у знаннях» [4, 129]. Формуючи знання, навички й уміння на основі активності пізнавальних процесів, необхідно виявляти вплив не лише на ці процеси, але й на індивідуально-психологічні особливості (інтерес, психічний стан, спрямування) кожного студента. При цьому найефективнішою є індивідуалізація навчального процесу, зрозуміло, при правильному, пропорційному її застосуванні. А використання комп’ютерів у такому випадку здійснює емоційно-психологічний вплив на студентів.

Проблеми, пов’язані з дослідженням методології й теорії формування особистості майбутнього вчителя, привертали до себе увагу багатьох дослідників, серед яких можемо назвати К. Абульханову-Славську, Г. Андрєєву, В. Ільїна, М. Кагана. У роботах, в яких досліджується особистість викладача, значна увага приділяється питанню творчого розвитку. Творчу особистість, здатну до активної навчальної, самостійної діяльності, можна сформувати лише за умови використання елементів самостійної роботи, індивідуалізуючи при цьому навчальний процес. Про дух творчості можна говорити лише тоді, коли немає жорстких рамок у навчальному процесі.

Висновок. Зв’язок інформатики з іншими предметами (в даному випадку з історією, яка є профілюючим для соціально-гуманітарного факультету) розвиває навички використання інформаційних технологій.

Структурування і відбір інформації, вміння її подати у вигляді, зручному для вивчення та перегляду, сприяє розвитку творчих здібностей студента, активізує його діяльність, підвищує інтерес до майбутньої професії, допомагає розширити кругозір, надає можливість побачити зв’язок Web-дизайну зі своєю спеціальністю. Головним результатом у проведенні такої самостійної роботи зі студентами є не тільки оволодіння знаннями, вміннями, навичками з web-дизайну, а й те, що студенти навчаються на практиці застосовувати комп’ютер для подальшої професійної діяльності.


ЛІТЕРАТУРА

1. Выгодский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 480 с.
   
2. Международная научно-практическая конференция Elbrus-97. Новые информационные технологии и их региональное развитие: Тезисы докладов. – Нальчик: Каб.-Балк. Ун-т, 1998. – 226 с.
   
3. Половникова Н.А. Исследование процесса формирования познавательной активности школьников в обучении. – Казань, 1976. – 198 с.
   
4. Посталюк Н.Ю. Творческий стиль деятельности. Педагогический аспект. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1989. – 204 с.
   
5. Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Колектив авторів. – К.: ІЗМН 1997. – Вип. 10 – 220 с.
   
6. Теоретические и прикладные проблемы компьютеризации обучения: Тезисы докл. Респ. науч.-практ. конф., окт. 1988 г. / АПН СССР и др. – Казань, 1988. – 108 с.
   
7. Щукина Г.И. Проблема познавательного интереса в педагогике. – М.: Педагогика, 1971. – 352 с.
   

УДК 378.147

Л.В. Мельник

аспірант кафедри трудового

та професійного навчання,

Вінницький державний педагогічний

університет ім. М. Коцюбинського


ПРОБЛЕМА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ

У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ


Ціль статті полягає в доцільності інтегрування технологій навчання в (торгівельну освіту). Показано, що через дидактичну складову можливе забезпечення інтеграції технологій навчання.


The purpose of this article is basis expedience of application of integrative approach to technologies of studies in trade education. It is shown that through a didactics constituent it is possible to carry out integration of technologies of study.


Постановка проблеми Серед пріоритетних напрямів державної політики в контексті інтеграції вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітнього простору визначено проблеми постійного підвищення якості освіти, модернізації її змісту та форм організації навчально-виховного процесу; впровадження освітніх та інформаційних технологій. В умовах інтеграції та демократизації вищої освіти суттєво зростає роль університетської освіти. Університет завжди був центром наукової, освітньої та просвітницької діяльності, котра має загальнокультурне значення як для окремого регіону, так і для країни в цілому.

За даними ЮНЕСКО, ХХІ століття повинно стати століттям висококваліфікованої професіоналізації. Взаємозалежний світ, котрий постійно оновлюється, призводить до змін системи освіти, адекватних тим, котрі відбуваються в науковій дійсності, передбачає збагачення існуючого змісту освіти професіоналізацією, що існує поряд із зазначеними освітніми тенденціями: фундаменталізацією, інформатизацією, диференціацією, інтеграцією, плюралізацією світової спільноти.

Мета публікації полягає у висвітленні основних проблем готовності студентів вищих педагогічних закладів до використання освітніх технологій.

Виклад основного матеріалу. Розв’язання проблеми формування готовності майбутнього вчителя до діяльності на основі глибокого розуміння сучасних педагогічних технологій має вирішальне практичне значення. Технологічна грамотність педагога дає змогу усвідомити своє покликання, об’єктивно оцінити потенційні можливості, передбачити кінцевий результат педагогічного процесу тощо. Упровадження інтерактивних технологій у сфері освіти сприяє розв’язанню проблеми щодо їхнього якісного впливу на зміст, методи та організаційні форми навчання, котрі у свою чергу створюють умови для процесу оновлення в галузі підготовки майбутніх вчителів, а саме формування готовності до педагогічної діяльності.

Проблемі готовності до будь-якої дії вчені надавали важливого значення вже в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Більш активно розглядати дане питання в науковій літературі почали у другій половині ХХ століття. На сьогоднішній день накопичено значний теоретичний та експериментальний матеріал щодо структури готовності особистості до різних видів діяльності, сформульоване поняття готовності до праці, визначено його зміст, структуру, основні параметри й умови, що впливають на її динаміку та стійкість (О. Бикова, Л. Григорчук, М. Дяченко, Л. Кандибович).

Звернення до змістовного аналізу поняття «готовності до діяльності» виявляє різноманіття підходів і трактувань. Точки зору дослідників можна згрупувати за трьома ключовими підходами.

По-перше, готовність визначили як наявність певних здатностей особистості (Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн), по-друге, як якість особистості (М.Д. Левітов, А.Ц. Пуні, Д.Н. Унандзе), по-третє, як стан особистості (У.З. Мерлин, А.А. Смірнов, В.Ф. Цукрів, І.С. Якиманська).

Проблемою готовності до педагогічної діяльності займалося не одне покоління науковців – серед них педагоги-класики: Я. Коменський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський, С. Шацький. Педагоги-теоретики та практики – Л. Долинська, Л. Кондрашова, В. Крутецький, М. Левченко, С. Максименко, та інші. Значний внесок у розробку теорії та структури педагогічної готовності до діяльності було зроблено О. Абдуліною, Ф. Гонобліном, Н. Кузьміною, О. Морозом, В. Сластьоніним, А. Щербаковим та іншими.

Аналіз готовності до діяльності як комплекс здатностей чітко представлений у роботах Б.Г. Ананьєва, що включають у структуру здатності різні властивості та якості особистості. При цьому, здатність виступає як більш загальна категорія стосовно цих властивостей і якостей [1, 131].

Н.Д. Левітов виділяв тривалу та ситуативну готовність, котра залежить від типу вищої нервової діяльності, індивідуальних здатностей особистості й умов протікання діяльності. Готовність як тимчасовий стан він розділив на три види: звичайну, підвищену та знижену:

• стан звичайної готовності буває в людини перед повсякденною звичною роботою;
  
• стан підвищеної готовності викликається новизною та творчим змістом роботи, нетрадиційним стимулюванням, гарним фізичним самопочуттям і т. д.;
  
• стан зниженої готовності викликає в людини неадекватна емоційність особистості, що спричиняє нездатність, абстрагованість уваги, помилковість дій [6, 340].
  

Однією з найважливіших заслуг М. Левітова є визначення психологічної готовності до діяльності як стану, котрий може бути довготривалим і короткочасним. Науковець акцентував увагу на залежності такого стану від індивідуальних особливостей особистості, типу вищої нервової діяльності людини, а також від умов протікання її трудової активності.

У психології трактування поняття «готовності до діяльності» пов’язано з поняттям «установка». Найбільш досконалою серед теоретичних психолого-педагогічних праць даного напрямку є теорія Д. Унандзе. Д.Н. Унандзе визначає установку як «цілісну модифікацію суб’єкта», його готовність до сприйняття майбутніх подій і здійснення дій у певному напрямку, що є основою його доцільної виробничої активності [9, 23].

Отже, установка як наукове поняття може бути віднесена до компонентів структури цілеспрямованої дії. Установка, як готовність до певної форми реагування формується під впливом зовнішніх і внутрішніх умов сприйняття інформації, її усвідомлення або ж не усвідомлення. Готовність є формою діяльності суб’єкта, котрий включається в спільний потік його дій та актів поведінки. Тому установки можуть характеризувати суспільні дії, а отже, й поведінку особистості.

Готовність до професійно-педагогічної діяльності становить особливий психологічний прорив якісного новоутворення у структурі особистості на певному етапі її розвитку. Характерною особливістю означеного новоутворення у структурі особистості педагога є те, що воно виникає на ґрунті засвоєння певної методичної діяльності. Тобто, готовність учителя гуманітарних спеціальностей до здійснення професійно-педагогічної діяльності може виникнути тільки на основі засвоєння ним методичної діяльності.

В. Сластьонін уважає, що професійна готовність учителя до педагогічної діяльності визначається низкою властивостей і характеристик:

• психологічною готовністю, тобто сформованістю (із різним ступенем) спрямованості на педагогічну діяльність, установки на роботу в школі;
  
• науково-педагогічною готовністю, тобто необхідним об’ємом знань (суспільно-політичних, психолого-педагогічних і спеціальних), необхідних для педагогічної діяльності;
  
• практичною готовністю, тобто наявністю відповідних передумов для педагогічної діяльності та оволодіння певною вчительською спеціальністю, сформованістю професійно значимих якостей особистості;
  
• фізичною готовністю, тобто відповідністю стану здоров’я та розвитку вимогам діяльності та професійної працездатності [7].
  

У дослідженнях Л. Кондрашової готовність трактується, як «складне особистісне утворення, що містить ідейно-моральні та професійно-педагогічні погляди та переконання, професійну спрямованість психічних процесів, самовладання, педагогічний оптимізм, налаштованість на педагогічну працю, здатність до подолання труднощів, до самооцінки результатів даної праці, потребу в професійному самовихованні, що забезпечить високі результати педагогічної праці» [4, 13].

Вона переконана, що головним у готовності педагога є морально-психологічний аспект, котрий сам по собі є «складним особистісним утворенням, що зумовлює стійке бажання займатися педагогічною працею, готовністю діяти в педагогічних ситуаціях відповідно до ідейно-моральних та професійних принципів, ініціативно, самостійно та наполегливо підходити до вирішення навчально-виховних завдань, творчо використовувати професійні знання, уміння, установки як регулятор професійної поведінки «. Також у своїх працях дослідниця звертає увагу на те, що ще варто закладати у студентів морально-психологічну готовність до професійної діяльності, котру вона розглядає з позиції особистісно діяльнісного підходу, де важливими складовими вважає: високий рівень педагогічного мислення; педагогічні, комунікативні та організаційні здібності.

Подані Л. Кондрашовою складові поняття готовності, на нашу думку, відбивають усі аспекти, необхідні вчителеві для професійної діяльності.

Усвідомлюючи рівень готовності, майбутній учитель повинен прагнути до його підвищення. Він коригує процес власного розвитку шляхом розробки та втілення індивідуально прийнятної системи технологічних прийомів.

У процесі вивчення іноземної мови елементи майбутньої професійної діяльності поєднуються з мовленнєвими явищами, котрі виступають не тільки як засіб комунікації, але й як спосіб ознайомлення студентів з новою для них реальністю. У результаті поряд із оволодінням іноземною мовою відбувається засвоєння професійних знань та формування здібностей розуміти менталітет носіїв іншої мови. З соціально-психологічної точки зору особистість студента повинна бути готова до засвоєння нової інформації, міжкультурного спілкування та взаєморозуміння. Ця готовність виявляється в таких якостях майбутнього фахівця:

• усвідомлення власної ідентичності та презентація її, тобто це здатність індивіда зрозуміти, що власне сприйняття зумовлене професійно значущими факторами та колективним менталітетом; це також означає здатність індивіда показати свій світ представникам іншої країни іноземною мовою;
  
• рольова дистанція – це здатність особистості абстрагуватися від власної позиції (ролі), подивитися на неї збоку, усвідомлюючи при цьому, що є й інші сприйняття світу і, що стереотипи іншого світу відносно нього такі ж природні, як і його власні;
  
• здатність особистості не боятися зустрічі з представником іншої країни, не уникати її, а вступати в контакт, витримуючи суперечливі очікування та вимоги. Тому, саме на заняттях з іноземної мови, необхідно давати студентам таку можливість зустрічі з представником іншої культури та розвивати здатність аналізувати і обговорювати своє сприйняття.
  

Ціле-мотиваційний компонент готовності майбутнього вчителя до самовизначення у професійній діяльності забезпечує спрямованість особистісно засвоєних знань про структуру індивідуальності учителя, шляхи та механізми саморозвитку.

Операційний – система шляхів, засобів і прийомів здійснення професійного само дослідження та самовдосконалення.

Інтеграційний – діяльність майбутнього вчителя, спрямована на утворення єдиної картини професійної індивідуальності, котра відображає даний етап професійного розвитку і дає прогноз щодо майбутньої професійної діяльності.

Автор виділяє наступні етапи формування готовності до професійного саморозвитку:

• етап професійно-особистісного самопізнання;
  
• етап формування здатності до самоаналізу навчально-професійної діяльності;
  
• етап формування вмінь та навичок саморегуляторної діяльності;
  
• етап створення професійної «Я – концепції» [5, 31].
  

Готовність майбутнього вчителя до активізації художньої діяльності в дослідженні О.О. Білої визначається як особистісно-професійна якість, що проявляється в системі мотивів, загально професійних і спеціальних знань, умінь і навичок, певному досвіді, котрий є необхідним і достатнім для ефективної реалізації виховної діяльності, спрямованої на розвиток художнього потенціалу учнів. Ми погоджуємося з автором у тому, що суттєві характеристики досліджуваної особистісно-професійної якості обумовлює сукупність її структурних компонентів – мотиваційного, змістового, процесуального, результативного [2, 91].

Старєва розглядає готовність майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання як сутнісну характеристику спеціальної професійної підготовки особистісно орієнтованого характеру. Зазначена автором готовність визначається єдністю компонентів: цілемотиваційного, змістового, операційного й інтеграційного та характеризується сформованістю у студентів цілей, мотивів, системи знань, умінь і навичок особистісно орієнтованого навчання [8, 20].

Вважаємо за необхідне зазначити, що більшість науковців мотиваційний компонент визначають як системоутворюючий у структурі готовності. Ми підтримуємо таку точку зору, оскільки без зацікавленості певним видом діяльності, без бажання ним займатися, неможливо набути необхідного рівня професіоналізму.

Проблема готовності до педагогічної діяльності достатньо широко досліджується, але, як показує аналіз наукових джерел дослідження, вивчалися лише окремі аспекти педагогічної діяльності. Наприклад, готовність до читання лекцій, до проведення позакласної роботи, уроків у загальноосвітній школі (музики, праці, військової справи) тощо. При розгляді робіт, присвячених готовності в галузі педагогічної діяльності, можна помітити, що існує специфічний підхід до її визначення з точки зору різноманітності педагогічних спеціальностей, що не може задовольнити інші аспекти педагогіки та практики. Виникає питання, чи можна обмежитися одним, загальним визначенням готовності до педагогічної діяльності, чи кожна педагогічна спеціальність має по-своєму визначати готовність, виходячи зі своїх конкретних завдань і своєї специфіки.

Формування готовності майбутнього вчителя до використання освітніх технологій в період його професійно-педагогічної підготовки має свої особливості. Процес відбувається в умовах навчальної діяльності в університеті і тому обмежений його часовими й організаційними рамками, регламентується системою вимог з боку викладачів, навчальних програм та майже не усвідомлюється студентом. У сучасних педагогічних дослідженнях підкреслюється необхідність підвищення суб’єктних проявів особистості студентів у процесі професійно-педагогічної підготовки .

Технолого-педагогічна готовність вчителя до певного виду діяльності охоплює знання:

• сутності основних понять концепцій та систем;
  
• завдання і методів діяльності;
  
• структурності процесу;
  
• типів і видів діяльності;
  
• процедурних вимог.
  

Знання вчителя у сфері педагогічної діяльності реалізується в практичних діях, тому вони тісно пов’язані з уміннями.

Уміння є формою функціонування теоретичних знань та прояву мотиваційних переконань. У них реалізується психолого-педагогічні й методичні знання предмета, завдання, сутність, методи, прийоми й засоби організації педагогічного процесу [3, 26].

Висновки. Таким чином готовність майбутнього вчителя до професійної діяльності ми розуміємо як багатокомпонентне утворення, складові якого взаємопов’язані та взаємозалежні.

Аналіз проблеми готовності педагогів до професійної діяльності надає можливість усвідомити різні підходи науковців до даного питання, обрати з-поміж низки запропонованих ученими класифікацій таку, котра була б прийнятною для формування готовності майбутніх учителів до використання освітніх технологій.