Методичні рекомендації для спеціалістів профільних реабілітаційних центрів системи Міністерства праці І соціальної політики: неврологів, лікарів І методистів лфк, реабілітологів Харків, 2007
| Вид материала | Методичні рекомендації |
Содержание3 Навчання користуванню апаратом RGO Перелік рекомендованої літератури Сумарна оцінка рухових функцій Впровадження комплексної програми реабілітації |
- Методичні рекомендації для фахівців реабілітаційних центрів системи Міністерства праці, 571.12kb.
- Методичні рекомендації для працівників соціальної сфери та фахівців центрів професійної, 1901.19kb.
- Методичні рекомендації для фахівців центрів професійної реабілітації інвалідів, 371.58kb.
- Міністерство праці та соціальної політики України Довідник центрів соціальної реабілітації, 1345.85kb.
- [Законопроект №6218, поданий М. Бауером, І. Шаровим, пройшов 1-ше читання 03. 05], 987.56kb.
- Державне керування охороною праці й організація охорони праці на виробництві, 139.44kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни всеукраїнський центр професійної, 941.97kb.
- Харківська Національна Академія міського господарства методичні рекомендації, 163.16kb.
- Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів Організація роботи з глобальною, 1469.56kb.
- Затверджено Вченою Радою Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, 1485.47kb.
Рисунок 3 – Виконання вправ в параподіумі
3 Навчання користуванню апаратом RGO
1) Загальна і спеціальна фізична підготовка аналогічна підготовчому етапу.
2) Навчання батьків і дитини надяганню та зняттю апарата.
3) Вертикалізація пацієнта проводиться у відповідності зі ступенем рухових можливостей, дозовано, поступово збільшуючи час вертикального положення тіла в апараті на 5-10 хвилин залежно від самопочуття пацієнта. Як опора можуть бути використані бруси, ходунки, підлокітники. Проводиться навчання втриманню рівноваги у вертикальному положенні без опори.
Починається навчання ходьбі з розгойдування корпуса зі сторони убік, тримаючись руками за опору. Коли цей елемент руху освоєний, навчають переносу ваги тіла з однієї ноги на іншу, відриваючи її від підлоги. Наступним етапом є навчання поперемінному виносу ноги вперед з переносом на неї ваги тіла, тобто ходьбі спочатку з опорою, потім самостійно.
Рекомендовані вправи:
| 1 Показ та навчання батьків одягати і знімати апарат RGО |    |
| 2 Вертикалізація (від 1 хвилини, протягом тижня нарощувати по 50 сек. на день) |    |
| 3 Стоячи самостійно з підняттям рук (з підстрахуванням) |   |
| 4 Стоячи біля брусів, згинання-розгинання рук в ліктьових суглобах (6-8 раз) |    |
| 5 Стоячи біля брусів, перенос ваги тіла з однієї ноги на другу (за допомогою реабілітолога) |    |
| 6 Стоячи в канатах, почергові махи правою-лівою ногою (за допомогою реабілітолога) |   |
| 7 Стоячи в канатах, розгойдування тіла вперед-назад |    |
| 8 Стояти в канатах самостійно |    |
Ефективність проведення комплексної програми реабілітації з використанням апарата RGO
Ефективність КПР досліджена у відділенні комплексної реабілітації і протезно-ортопедичної допомоги дітям і відділенні реабілітації УкрНДІ протезування за системою комплексної клініко-фізіологічної оцінки. Проаналізовані дані про 25 пацієнтів у віці від 2 до 20 років з вираженим порушенням функції стояння і ходьби внаслідок неврологічних захворювань, які отримали (1-5) курсів реабілітації.
Неврологічні захворювання включали різні нозологічні форми, мали різну етіологію і патогенез, однак загальним в клініці цих захворювань був виражений руховий дефект – відсутність активного виносу ноги вперед, опори і, отже, можливості стояти та рухатись.
В результаті аналізу нозологічних форм захворювань за подібністю клінічної картини і патогенезу були виділені три основні групи хворих (таблиця 1).
Таблиця 1 - Розподілення хворих по групах і нозологічних формах
| Клінічні групи | Нозологічні форми | Кількість хворих (чол.) |
| 1 група – спастичні паралічі | Дитячий церебральний параліч | 7 |
| 2 група – в’ялі спинальні паралічі | Спинномозкова грижа Пухлини спинного мозку Післяінфекційний мієліт Спинальна травма | 2 2 1 1 |
| 3 група – прогресуючі нервово-м’язові захворювання | Прогресуюча м’язова дистрофія ІІ типу Прогресуюча м’язова дистрофія Дюшена-Ерба | 10 2 |
| Всього | | 25 |
Першу групу склали хворі, що не рухалися, з важкими формами дитячого церебрального паралічу: з подвійною геміплегією – 3 дитини, зі спастичним тетрапарезом – 4 дитини. Всі хворі з спастичною формою паралічу сиділи хитливо, стояти і ходити не могли навіть з грубою підтримкою.
Другу групу склали хворі з в’ялими спинальними паралічами внаслідок: спинномозкової кили поперекового та попереково-крижового відділів хребта – 2 дитини, оперативного лікування пухлини спинного мозку – 2 дитини, інфекційного мієліту – 1 дитина, спинальної травми – 1 дитина. Могли пересуватись з опорою на ходунки, підтягуючи корпус тіла до рук, двоє хворих з спинномозковою килою і хворий після оперативного видалення пухлини попереково-крижового відділу хребта. Решта пересувалась в колясці.
В третій групі хворих з прогресуючими нервово-м’язовими захворюваннями більша частина пацієнтів (10 чоловік) страждали прогресуючою м’язовою дистрофією ІІ типу, у двох була прогресуюча м’язова дистрофія Дюшена. Більше половини пацієнтів (7 чоловік) погано тримали голову через слабкість м’язів шиї. Сім хворих цієї групи сиділи з вираженою кіфотичною деформацією хребта, стояти могли тільки два пацієнта і дуже обмежений час (2-3 хвилини).
Динаміка рухової активності хворих оцінювались за результатами тестування. Нами використовувався тест „Ступінь рухових можливостей” (додаток А), розроблений в клініці УкрНДІ протезування. Тестування дозволяло визначити рухові можливості пацієнта по завершеності вправ, які він виконує, в положенні лежачи, сидячи, стоячи на колінах.
Результат реабілітації розцінювався як добрий при формуванні у пацієнта крокових рухів і освоєнні ходьби з підтримкою або в ходунках. Задовільним признавався результат, при якому у пацієнта відмічалась позитивна динаміка в ортопедичному і неврологічному статусах, що відбивалось на результатах тестування, однак вона була недостатньою для формування функції опори і пересування.
В групі хворих з ДЦП (7 чоловік) троє пройшли чотири курси реабілітації з застосуванням RGO, решта (4 чоловіки) забезпечені апаратом один раз, пройшовши (1-3) курси реабілітації. Ступінь рухових можливостей (СРМ) у всіх хворих зросла, в середньому, на 10 %. Добрий результат реабілітації спостерігався у трьох хворих ДЦП (43 %): двоє з них користувались апаратом один рік, пройшовши два курси реабілітації, одна дитина двічі забезпечувалась апаратом еквівалентної ходьби, пройшовши чотири курси реабілітації. У дітей з’явились крокові рухи, зміцніли м’язи шиї і спини, що дозволило їм утримувати корпус в вертикальному положенні і пересуватись з опорою однією або двома руками. В наступному були забезпечені ортезами на всю ногу з вертлюгами до поясу для корекції патологічних згинальних установок кінцівок. Результат реабілітації у решти хворих можна вважати задовільним, оскільки за період лікування і ходьби в апараті RGO усунено контрактури в тазостегнових суглобах у 5 (70 %) хворих, контрактури в колінних суглобах – у 4 (56 %) хворих, деформація стоп – у 5 (70 %) хворих, сформувати руховий навик за (1-2) роки ходьби в апараті не вдалося, але діти добре освоїли ходьбу в апараті RGO.
В групі дітей з в’ялими спинальними паралічами (6 чоловік) одна дитина забезпечувалась апаратом RGO двічі та пройшла шість курсів реабілітації протягом двох років, решта користувались апаратом один рік.
Добрий результат реабілітації досягнуто у одного пацієнта з інфекційним поперечним мієлітом. Після проведення двох курсів реабілітації в апараті RGO ступінь рухових можливостей дитини збільшилась з 40 до 85 %; відновились шагові рухи, потім опорна і локомоторна функції, ходить самостійно. У решти пацієнтів, прооперованих з приводу спинномозкової кили, пухлини і травми, результат реабілітації можна вважати задовільним, динаміка результатів тестування коливалась в межах (10-12) %. Відновлення функції опори і пересування не відбулося через тяжкість ураження спинного мозку, однак мали місце зменшення еквінусної деформації стоп на 10° у чотирьох хворих, контрактури в тазостегнових і колінних суглобах на 10° у трьох хворих, поліпшення загальної тренованості організму і опороздатності нижніх кінцівок в апараті RGO.
В групі хворих з прогресуючими нервово-м’язовими захворюваннями шість дітей пройшли три курси реабілітації в апараті RGO, решта – (1-2) курси. Враховуючи етіологію і патогенез даної групи захворювань, прогресуючий характер перебігу і ускладнення з боку серцево-легеневої системи, ми не ставили метою реабілітації формування рухового навику. Позитивний результат реабілітації був досягнутий у 11 (91 %) дітей, завдяки усуненню деформацій і контрактур нижніх кінцівок, адаптації дітей до ходьби в апараті, тренування серцево-судинної і легеневої системи. Хоча лікування даної категорії хворих діло не вдячне, вилікувати їх неможливо, реабілітація з застосуванням апарата RGO дозволяє спробувати зменшити плин прогресування захворювання і раннього розвитку кардіоміопатії з дихальною недостатністю, які являються основною причиною несприятливого результату. Результати тестування при надходженні і після проведеного курсу реабілітації залишалися без динаміки.
Для більш повної комплексної оцінки стану серцево-судинної системи була вивчена скорочувальна здатність міокарда методом тетраполярної грудної реографії (ТГР).
У дітей при первинному дослідженні стану центральної гемодинаміки відзначалася виражена тахікардія в стані спокою і неадекватна реакція на ходьбу. Реєструвалося зниження частоти серцевих скорочень, деяке зниження артеріального тиску (АТ). Скорочувальна здатність міокарда була зниженою. Розходжень у реакції серцево-судинної системи на навантаження у дітей в трьох групах хворих не виявлено.
Дослідження, проведені при повторному надходженні в клініку інституту, показали позитивну динаміку досліджуваних показників. Відзначено зниження частоти серцевих скорочень у стані спокою, скорочувальна здатність міокарда наближалася до нормальних величин, реакція на навантаження була адекватною.
За результатами клінічного і функціональних методів дослідження проведено прогностичний аналіз реабілітації з використанням апарата RGO у хворих з тяжкою неврологічною патологією.
В групі хворих з ДЦП, враховуючи результати реабілітації, вважаємо оправданим застосування даної методики для формування рухового стереотипу крокових рухів.
В групі хворих з в’ялими спинальними паралічами успіх реабілітації залежить від ступеня ураження спинного мозку. При повній денервації нижніх кінцівок методику реабілітації з застосуванням апарата RGO можна рекомендувати для тренування серцево-легеневої системи, поліпшення трофіки м’язової і кісткової тканин, профілактики деформацій кінцівок і захворювань внутрішніх органів, пов’язаних з гіподинамією. Використання методики реабілітації в період реконвалесценції після інфекційних захворювань спинного мозку дозволяє повністю відновити функцію опори і ходьби.
Проведення курсів реабілітації з використанням апарата RGO у хворих з нервово-м’язовими захворюваннями дозволяє підвищити тренованість м’яза серця і легеневої системи, що являється профілактикою порушення мікроциркуляції і прохідності по трахеобронхіальному дереву, попереджає розвиток дихальної недостатності, яка являється основною причиною летального результату у даної категорії хворих.
Таким чином, можна виділити наступні переваги комплексної програми реабілітації з використанням апарата RGO:
- неінвазивність при добрій результативності;
- поліпшення статики і моторики дітей з вираженими порушеннями функції опори і пересування;
- відсутність необхідності в тривалому перебуванні пацієнтів на лікарняному ліжку;
- відсутність затрат на дорогі медикаменти;
- значне поліпшення якості життя пацієнта у зв’язку з появою можливості пересуватись;
- поліпшення якості життя членів сім’ї інваліда у зв’язку з полегшенням догляду за хворим.
Висновки
1. Комплексне використання взаємопотенціюючих методів лікування та індивідуального рухового режиму в апараті RGO підвищує ефективність реабілітації дітей з тяжкою неврологічною патологією.
2. Успіх реабілітації залежить від нозології захворювання, поетапності проведення реабілітаційних заходів і індивідуального підходу до вибору комплексу вправ і рухового режиму в динамічному параподіумі і апараті еквівалентної ходьби.
Перелік рекомендованої літератури
1 Поршнева С.Э. Восстановительное лечение детей с поражениями центральной нервной системы и опорно-двигательного аппарата. Учебно-методическое пособие /Т.Г.Щедрина, Л.Н.Никитина и др. –С-Петербург :Издательский дом СПбМАПО, 2004. -316 с.
2 Основи медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи. Навчально-методичний посібник /Під ред. В.Ю.Мартинюка, С.М.Зінченко. –Київ. :Інтермед, 2005. -416 с.
3 Полищук Н.Е. Повреждения позвоночника и спинного мозга /Н.А.Корж, В.Д.Фищенко. –Киев :Книга плюс, 2001. -388 с.
4 Епифанов В.А. Медицинская реабилитация. Руководство для врачей. –М. :Медпресс-информ, 2005. -328 с.
5 Гринио Л.П. Атлас нервно-мышечных болезней. –М. :ООО «Издательский дом АНС», 2004. -168 с.
6 Ненько А.А. Комплексное санаторно-курортное лечение наследственных нервно-мышечных заболеваний /М.В.Сиротюк :Методическое пособие для врачей. –Евпатория, 2004. -56 с.
Додаток А
Тест „Оцінка рухових функцій”
| | Пункт А: Лежання та перевертання | Шкала | ||
| 1 | Лежачи на спині: підняти голову на 45° ……………………...... | 0 | 1 | 2 |
| 2 | Лежачи на спині: зігнути правий тазостегновий і колінний суглоби на повну амплітуду ……………………………….......... | 0 | 1 | 2 |
| 3 | Лежачи на спині: зігнути лівий тазостегновий и колінний суглоби на повну амплітуду …………………....……………...... | 0 | 1 | 2 |
| 4 | Лежачи на спині: правою рукою доторкнутись до іграшки, кисть перетинає середню лінію тіла ………………….....……… | 0 | 1 | 2 |
| 5 | Лежачи на спині: лівою рукою доторкнутись до іграшки, кисть перетинає середню лінію тіла ………………….....……… | 0 | 1 | 2 |
| 6 | Лежачи на спині: перевернутись на живіт через праву сторону . | 0 | 1 | 2 |
| 7 | Лежачи на спині: перевернутись на живіт через ліву сторону ... | 0 | 1 | 2 |
| 8 | Лежачи на животі: підняти голову прямо ……………………… | 0 | 1 | 2 |
| 9 | Лежачи на животі, спираючись на передпліччя: підняти голову прямо, ліктьові суглоби розігнуті, грудна клітина в піднятому положенні ……………………………………....................……..... | 0 | 1 | 2 |
| 10 | Лежачи на животі: перевернутись на спину через праву сторону .............................................................................................. | 0 | 1 | 2 |
| 11 | Лежачи на животі: перевернутись на спину через ліву сторону . | 0 | 1 | 2 |
| | | | ||
| | Загальна оцінка А | | ||
| | Пункт В: Сидіння | Шкала | ||
| 12 | Лежачи на спині, лікар тримає хворого за кисті: самостійно сісти, відштовхнувшись, утримуючи голову ..…………………. | 0 | 1 | 2 |
| 13 | Сидячи на килимці, спираючись руками: зберігати це положення протягом 5 секунд ..…………………………………. | 0 | 1 | 2 |
| 14 | Сидячи на килимці: руки вільні, зберігати це положення протягом 3 секунд ..………………………………………………. | 0 | 1 | 2 |
| 15 | Сидячи на килимці: торкнутись іграшки, розташованої на 45° позаду дитини з правої сторони, повернутись у вихідне положення ………………………………………………………… | 0 | 1 | 2 |
| 16 | Сидячи на килимці: торкнутись іграшки, розташованої на 45° позаду дитини з лівої сторони, повернутись у вихідне положення ………………………………………………………… | 0 | 1 | 2 |
| 17 | Сидячи на лаві: руки і стопи вільні, зберігати положення протягом 10 секунд ………………………………………………. | 0 | 1 | 2 |
| | | | | |
| | Загальна оцінка В | | ||
| | Пункт С: Повзання і стояння на колінах | Шкала | ||
| 18 | Лежачи на животі: повзе вперед на відстань 1,8 м …………….. | 0 | 1 | 2 |
| 19 | Опора на 4 точки: спираючись на кисті і коліна, зберігає положення протягом 10 секунд .………………………………… | 0 | 1 | 2 |
| 20 | Опора на 4 точки: переносить вперед праву руку, кисть на рівні плеча ……………………………………………………............…. | 0 | 1 | 2 |
| 21 | Опора на 4 точки: переносить вперед ліву руку, кисть на рівні плеча ………………………………………………………............. | 0 | 1 | 2 |
| 22 | Сидячи на килимці: стає на коліна розпрямившись, допомагаючи руками, утримується в цьому положенні протягом 10 секунд, руки вільні ……………………………………………….. | 0 | 1 | 2 |
| 23 | Стоячи на колінах, розпрямившись: зробити на колінах 10 кроків вперед, руки вільні ……………......…………………… | 0 | 1 | 2 |
| 24 | Стоячи на колінах, розпрямившись: зробити на колінах 10 кроків назад, руки вільні ………………………………….. | 0 | 1 | 2 |
| | | | | |
| | Загальна оцінка С | |
Примітка: 0 = дія не почата, 1 = дія почата, 2 = дія завершена
Після обстеження дитини згідно тесту проводиться підрахунок сумарної оцінки рухових функцій.
Сумарна оцінка рухових функцій
Вимір Розрахунок по шкалі вимірів в %
| | | | | | |
| А. Лежання і перевертання | Загальна оцінка А | = | | х 100 = | % |
| 22 | 22 | | |||
| В. Сидіння | Загальна оцінка В | = | | х 100 = | % |
| 12 | 12 | | |||
| С. Повзання і стояння на колінах | Загальна оцінка С | = | | х 100 = | % |
| 14 | 14 | | |||
| Ступінь рухових можливостей (СДВ) = | %А + %В + %С | = | |||
| Загальна кількість вимірів | |||||
| = | + + + | = | | = | % |
| 3 | 3 | |
Впровадження комплексної програми реабілітації
дітей з важкими неврологічними захворюваннями
в реабілітаційних центрах системи Міністерства праці
та соціальної політики України
Для ефективного впровадження комплексної програми реабілітації (КПР) в реабілітаційних центрах необхідні наступні умови:
1) Кадровий склад:
- лікар-невролог дитячий, який визначає вираженність рухового дефекту, складає індивідуальну реабілітаційну програму з використанням оптимізуючих методик, здійснює контроль процесу реабілітації, визначає руховий режим;
- лікар-ортопед, який виявляє ортопедичну патологію у неврологічних хворих, підбирає додаткове ортопедичне забезпечення (ортези, тутори, корсет) і визначає оптимальний ортопедичний режим їх використання;
- лікар-фізіотерапевт, який призначає курс апаратного фізіолікування з урахуванням рекомендацій невропатолога і ортопеда;
- лікар ЛФК (реабілітолог) приблизно на 20 пацієнтів, який підбирає комплекс ЛФК, коригує його в ході лікування в залежності від адаптації пацієнта до фізичного навантаження;
- мануальний терапевт – масажист приблизно на 15 хворих;
- інструктор ЛФК – методист приблизно на 5 хворих, так як робота з одним пацієнтом займає, в середньому, 1,5 години.
2) Наявність залу ЛФК, який оснащений різними тренажерами: жорсткими бруссями, які регулюються, канатними бруссями, дзеркалами, фітболом, гімнастичними палками, гантелями, резинками-амортизаторами, корематами, шведськими стінками, ходунками тощо.
3) Кабінети апаратної фізіотерапії і масажу.