Конспект лекцій з дисципліни " Соціологія праці" для студентів спеціальності 050100 "Управління трудовими ресурсами"

Вид материалаКонспект

Содержание


Рівне 2002 р.
Відповідальний за випуск В.Я.Гуменюк, д.е.н , професор завідувач кафедри трудових ресурсів і підприємництва.
Соціальні взаємодії у сфері праці
Соціологія праці
Предметом соціології праці
Соціологія праці і соціальні науки.
Зв’язок соціології з дисциплінами не соціологічного профілю.
Тема 3: Основні, соціальні, об’єктивні характеристики праці.
Соціальна структура трудових організацій.
Тема 6: Ставлення праці і задоволеність нею, як важливі характеристики трудової працездатності.
Жорстке та ліберальне стимулювання.
Актуальні та перспективні стимули
Організаційна і адміністративна поведінка.
Подобный материал:
  1   2   3



Міністерство освіти і науки України

Український державний університет водного господарства та природокористування

Кафедра трудових ресурсів і підприємництва


102 - 08


            1. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни “ Соціологія праці” для студентів

спеціальності 6.050100 “Управління трудовими ресурсами”.


Рекомендовано до друку

методичною комісією

факультету менеджменту

Протокол № від 2002р.


      1. Рівне 2002 р.




Соціологія праці. Конспект лекцій для студентів спеціальності 6.050100 “Управління трудовими ресурсами”. /М.В.Орлов,- Рівне: УДУВГП, 2002 р, - 36. с/

Упорядник М.В.Орлов, старший викладач.
  1. Відповідальний за випуск В.Я.Гуменюк, д.е.н , професор завідувач кафедри трудових ресурсів і підприємництва.


Зміст :

Тема 1: Праця як об’єкт соціального дослідження.

  1. Сутність та функції праці та її соціальні аспекти.
  2. Зв’язок соціології праці з іншими дисциплінами.


1. Праця – це діяльність людей, що спрямована на створення матеріальних і культурних цінностей.

Процес праці – це явище, яке характеризує затрати людської енергії, взаємодію працівника із засобами виробництва і виробничу взаємодію працівників один з одним у процесі трудової діяльності В процесі праці не тільки виробляються товари, надаються послуги, створюються культурні цінності, але й з’являються нові потреби з вимогами їх наступного задоволення.

Схема впливу праці на людину і суспільство на рис. 1:


Рис. 1. Роль праці у розвитку людини і суспільства.

У процесі праці люди вступають в певні соціальні відносини, взаємодіючи один з одним.

Соціальні взаємодії у сфері праці – це форма соціальних зв’язків, що реалізується в обміні діяльністю та взаємній дії.

Соціальні відносини – це відносини між членами соціальних спільностей і даними спільностями з приводу їх суспільного становища, стилю та звичок життя, з приводу умов формування та розвитку особистості.

Ці соціальні відносини нерозривно пов’язані з трудовими.

Соціально - трудові відносини у сфері праці зображені на рис. 2.






Рис.2. Соціально - трудові відносини у сфері праці.

Як бачимо на практиці існує багатоманітність соціально-трудових відносин. Їх, а також різні соціальні явища і процеси в умовах існуючого ринку і вивчає суспільство.

Соціологія праці – це дослідження функціонування і соціальних аспектів ринку у сфері праці.

Соціологія праці – це поведінка роботодавців і найманих працівників у відповідь на дію економічних і соціальних стимулів до праці.

Предметом соціології праці є структура і механізм соціально – трудових відносин, а також соціальних процесів і явищ у сфері праці.

Мета соціології праці – це дослідження соціальних явищ, процесів і розробка рекомендацій з їх регулювання, управління, прогнозування і планування, спрямованих на створення оптимальних умов для функціонування суспільства, колективу, індивіда.

2. Зобразимо схематично наявні міждисциплінарні зв’язки.


Соціологія праці і соціальні науки.

соціологія професій

соціологія організацій

соціо-логія міста

соціологія

підпри-ємства

аграрна соціо-логія

соціологія колективу

соціо-логія управ-ління




соціологія малої групи

соціологія робочого місця

еконо-мічна соціо-логія

соціологія особис-тості

заводська соціологія

соціологія освіти


Рис.3. Взаємозв’язок соціології праці із дисциплінами соціологічного профілю.

Зв’язок соціології з дисциплінами не соціологічного профілю.

Психологія праці

екологія праці

етнографія

антропологія

гігієна праці

трудове право

філософія




демографія

фізіологія праці

НОП

економічна психологія

археологія

психотехніка





Рис.4. Взаємозв’язок соціології праці із дисциплінами не соціологічного профілю.


Тема 2: Становлення та розвиток соціології праці як науки.

  1. Дореволюційний період розвитку соціології праці.
  2. Розвиток соціології праці в 20 – 80-х рр. ХХ ст.
  3. Соціологія праці і ринкові відносини.



  1. Період другої половини X!X століття характеризується розвитком промисловості, значним ростом міського населення та капіталізації відносин на селі . На початку ХХ ст. почали проводитись вченими – слов’янами масові регулярні обстеження за такими напрямками:
  • умови і зміст праці;
  • професійна та внутрішньокласова диференціація;
  • профілактичні захворювання;
  • гігієна;
  • організація праці.

Почали досліджуватись працівники поза виробничою діяльністю: демографічний склад; чисельність; структура сім’ї, житлові умови, освіта.

Важливе місце в дореволюційній соціології праці займає теорія класів, що має декілька різновидів, “розподільча” – автор Туган Барановський, “організаційна” – автори Богданов, Шуметіков, “марксистська” – автор В. Ленін, Плеханов. “стратифікаційна” – автор Сорокін.

  1. Для с. п. цього періоду на теренах СРСР характерна орієнтація на розробку загально – теоретичних питань соціалізму і на практичні рекомендації з вдосконалення організації праці . Вчені намагались відповісти на питання:
  1. Як забезпечити оплату праці у відповідності з її кількістю та якістю.
  2. Як задовольнити розумні потреби і нівелювати “нерозумні”?
  3. В яких одиницях вимірювати затрати праці?

Один із найбільш потужних напрямків с. п. Цього періоду була теорія наукової організації праці, формування якої розгорталось на фоні гострої дискусії навколо системи Теблора з 30-тих по 50-ті роки – розвиток соціології праці майже припинився, вона була визнана буржуазною наукою.

У 60-ті роки соціальні дослідження набули певного рівня зрілості, були вивчені або знаходились на стадії експериментного дослідження питання професійної мобільності і плину кадрів, адаптація молоді і професійна орієнтація.

Завдяки проведеним дослідженням:
  1. Визначилось коло соціальних процесів, які піддаються регулюванню і управлінню.
  2. Були зроблені конкретні методики, що дозволяли кількісно виміряти дані процеси.

У 70-х 80-х р. почали діяти автоматизовані інформаційні системи (АСУ) “Кадри”, АСУ “Соціальний розвиток”, АСУ “Задоволення”.

На Заході в 20-80-х р. відбулося формування декількох напрямків досліджень соціології праці.

Представники: Ф. Тейлор, Дж.Муні.

Система Тейлора будувалась на принципах:
  1. Заміні грубих практичних методів виробництва наукових методик.
  2. Відбір працівників на основі науково – встановлених ознак
  3. Співпраці адміністрації з працівниками у вирішенні виробничих задач.
  4. Рівномірному розподілу праці.


2 Теорія людських відносин. “Представники”: Є Майо, Ф. Ротліоберг.

Принципи:
  • працівник це корисна і активна сила виробництва
  • дії “людини соціальної” відбуваються з орієнтацією на інших .
  • потрібно мотивувати і підключати працівників до управління в рамках їх компетенції.

Представники: У. Томас, Ф. Знамецький, Ф. Тейлор, М. Вебер.

3. В умовах ринку головним є не проведення досліджень для накопичення і переробки матеріалу, а впровадження накопиченого потенціалу, вдосконалення прикладних, соціо-інженерних методів роботи, підвищення коефіцієнту віддачі науки за рахунок покращення внутрішньо – наукової операції праці. а не залучення нових ресурсів. У соціології праці, як прикладної науки в умовах ринку такі завдання, усні повідомлення керівництву фірми, акції для менеджерів, соціо-інженерні проекти.


Тема 3: Основні, соціальні, об’єктивні характеристики праці.
  1. Характеристики праці.
  2. Структура процесу праці.


1 При розгляді соціальної сутності праці необхідно виходити із наступного:
  1. Праця – це процес, який відбувається між людиною і природою, в якому людина регулює, опосередковує і контролює обмін речовин між собою і природою.
  2. Людина впливає на природу, використовуючи і змінюючи її в цілях створення споживчих вартостей, необхідних для задоволення своїх потреб. Людина зобов’язана праці у розподілі функцій між верхніми і нижніми кінцівками, у розвитку мови, мозку, у вдосконаленні органів відчуття.

В процесі праці у людини розширився кругозір, його трудова поведінка почала носити креативний характер. Таким чином поняття праці не тільки економічна, але й соціальна категорія. Схематично соціальну сутність праці наведено на мал. 3.1.





Характер праці Зміст праці


Зв’зок між індивідуальною Взаємодія людини і засобів праці

і суспільною працею


Спосіб поєднання праці з

серед. в-вва

Трудові функції

Трудові умови

Засоби праці

Підготовка

Фізичні

маш.

Енергет.

розумові

вер.

Технолог.




Шнстр.

Контрольно – рег.




Вир. праці

Спосіб вкладання індив.

праці в сукупно-суспільну


Взаємозв’язок між окремими

видами праці


Тип взаємодії працівників

між собою з приводу праці


Найбільш повна соціальна сутність праці розкривається в категоріях: Характер праці і зміст праці.

Характер праці являє собою зв’язки і відносини, що відображають сутність розвитку соціальної природи праці і те як вона проявляється – безпосередньо чи з допомогою опосередкованих зв’язків.

Зміст праці – це функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності обумовлені предметами праці, засобами праці, формами організації, виробничого процесу.

Пред. праці – це частина природи, на яку впливають засоби праці. Вони поділяються на: – сировинну, – напівфабрикати.

Засоби праці – це річ чи сукупність речей, які людина розміщує між собою і предметами праці.

Продукт праці – це отримавши кінцеву обробку елемент природи.

Умови праці – це такі фактори виробничого середовища, які здійснює не однаковий вплив на здоров’я і самопочуття людини. Вони бувають нормальні і шкідливі.

Організація праці – це форма, спосіб і порядок поєднання живої і оречевленої праці.


2 Процес праці має свою соціально психологічну структуру. Вона включає в себе такі поняття як стимули, мотиви, цінності і задоволеність працею. Всі ці характеристики можна виміряти соціологічними та соціально – психологічними методами дослідження.

Стимулювання праці – це система матеріального заохочення, нагорода за трудові зусилля.

Стимули – це зовнішні фактори заохочення до праці.

Мотивація праці – це заохочення до активної трудової діяльності, що базується на задоволені важливих для людини потреб.

Цінності – це позитивна значущість об’єктів оточуючого середовища для людини, що визначає не їх реальними властивостями, а наділеними людиною символічними властивостями. Соціально – психологічну структуру праці можна передати на рис. 3.2





Інтегруюча функція


Стимули

Мотиви

Цінності


Індикатор невпорядкованості



рис. 3.2. Структура процесу праці

Види праці:
  • Ручна.
  • автоматизована
  • механізована

Групи праці:
  • Проста ручна - складна ручна
  • проста механізована - складна механізована
  • проста автоматизована - складна автоматизована



Тема 4: Трудовий колектив, як соціальна організація. Специфіка соціальних досліджень в трудовій організації.
  1. Трудова організація, її соціальна структура.
  2. Соціальна організація, її структура.
  3. Основні соціальні процеси в трудовій організації
  4. Специфіка соціальних досліджень, проблеми трудової організації в умовах ринку.



1 Трудовий колектив – це об’єднання працівників, здійснюючих спільну трудову діяльність на підприємстві, в установі чи організації.

У складі єдиного трудового колективу діють трудові колективи цехів, дільниць, бригад.

Організація – це група людей, діяльність яких спеціально координується для дослідження загальної цілі.

Для створення організації необхідні такі умови як мінімум:
  • наявність хоча б двох людей, які вважають себе частиною цієї групи.
  • наявність хоча б одної цілі, яку приймають як спільну усі члени групи.
  • наявність членів групи, які спеціально працюють разом, щоб досягти значущої для всіх цілі.

Трудова організація – це організація – закріплена сукупність людей, що діє за єдиним планом для досягнення значущих для всіх членів організації цілей і для створення певного с-но-необхідного продукту чи надання послуг.

Такі трудові організації називають трудовими колективами.

Необхідно розрізняти і такі поняття як трудова і виробнича організація.

трудова організація значно ширша виробничої і охоплює працівників виробничих, наукових, медичних, і інших організацій.

Виробнича організація відноситься тільки до сфери матеріального виробництва.

Трудові організації розрізняють за двома критеріями:
  • за формою власності
  • за сферою діяльності


Соціальна структура трудових організацій.

Соціальна структура трудової організації – це її будова, яка визначається складом і поєднанням в ній різних соціальних груп.

Соціальна група – це сукупність працівників, що володіють певною загальною об’єднуючою їх соціальною ознакою, наприклад, рівнем освіти.

В залежності від наявності тих чи інших соціальних груп утворюються різні соціальні середовища, трудової організації. В зв’язку з цим в трудовій організації виділяють такі різновиди соціальної структури:
  • функціонально – виробнича;
  • професійно – кваліфікована;
  • демографічна;
  • національна;
  • соціально – психологічна.

Функціонально – виробнича структура складається з функцій виконуваних працівниками і їх функціональних груп: службовців, робітників, молодших обслуг персоналу і інших. Ці функціональні групи об’єднані у виробничі підрозділи, що мають ієрархію підпорядкованості.

Професійно – кваліфікована структура утворена працівниками різних професійних груп, що поділяється за рівнем кваліфікацій, освіти, досвіду.

Демографічна структура визначається складом колективу за віком, статтю.

Соціально – психологічна структура формується із спільності інтересів, цінностей орієнтацій, захоплень.


2. Соціальна організація – це система соціальних груп і відносин між ними.

Соціальна організація промислового підприємства являє собою систему соціальних груп, виконуючих певні виробничі функції, які сприяють досягненню загальних цілей.

Соціальна організація характеризується такими ознаками:
  • наявність єдиної цілі
  • існування системи влади, керівництва які передбачають підпорядкування робітників керівництву
  • розподіл функцій між групами працівників, що знаходяться у взаємодії один з одним.

Соціологічна організація відноситься до найбільш складного типу організаційних систем, оскільки в її природі закладена подвійність:
  1. Вона створена для вирішення певних задач
  2. Виступає соціальним середовищем спілкування та предметом діяльності людей.

Перед трудовою соціальною організацією, як правило, ставлять два завдання:
  1. Підвищити економічну ефективність виробництва і якості випускаючою продукції і праці.
  2. Соціальний розвиток колективу чи працівника як особистості.

Виробничий тип структури соціальної організації формується в залежності від виробничих факторів діяльності людей і включає такі компоненти загальної структури як:
  • функціональну;
  • компонентну (зміст праці);
  • професійну (підготовка кадрів);
  • соціально – психологічну (особисті відносини);
  • управлінську (система управління).

Невиробничий тип структури соціальної організації виникає тоді, коли члени трудової організації приймають участь в різних видах невиробничої діяльності у вільний від роботи час.

До невиробничої структури соціальних організацій відносять значну частину діяльності системних, культурних, спортивних і інших організацій.

Загальна структура п-вих організацій п-вого підприємства наведена на мал. 4.2.

Структура соціальних організацій трудового колективу.




Зовнішня структура організацій

(колективу)


Виробничий тип Соціальні відносини Невиробничий тип

структури СОТК і зв’язки структури СОТК


Вирішення завдань Соціальні процеси Вирішення завдань

з підвищення ефективності та явища із соціального

виробництва і якості розвитку колективу

праці і особи




А – виробничий тип структури соціальної організації

В – невиробничий тип структури соц. організації

С – Зона перепису структури соц. організацій.


3. Соціальний процес – це послідовність змін в соціальній організації в цілому чи в окремих її структурних елементів.

Ці зміни можуть бути: прогресивними, регресивними, в рамках вихідного становища.

Всі ці процеси можна згрупувати і класифікувати в 3 групи:
  1. Процеси форумів і розвиток організацій як цілісної соціальної спільності. Ці процеси вимагають: прогнозування потреби в кадрах, підбір та установка кадрів, стабілізація трудового колективу соціальної організації.
  2. Процеси зміни умов праці та життя членів колективу. Сюди входять:
  • використання трудового потенціалу
  • задоволення життєвих потреб
  • розвиток соціально-виробничої інфраструктури
  • розвиток соціально-побутової інфраструктури
  • задоволення духовних потреб
  • задоволення трудових і громадських прав
  • участь працівників в управлінні справами колективу

3) Динаміка форумів і розвитку соціальних якостей людей. Включає:
  • зміни в системі потреб і цінних орієнтацій працівників
  • динаміка стану дисципліни в трудовій організації
  • зміни у рівні і спрямованості трудової, соціальної і інших видах активності
  • зміни у освітній підготовці та к-ному рівні розвитку працівників.
  • динаміка форумів і готових працівників до інноваційної діяльності.