Методичні вказівки з вивчення “ Економіка праці”за темами курсу Тема 1

Вид материала

Документы

Содержание Питання 4. Вартісний метод виміру. Продуктивна сила праці Питання 2. Понятті умов, факторів, шляхів та резерву росту ПП. Шляхи підвищення продуктивності праці – це конкретні напрямки дії того, чи іншого фактора. Резерви Питання 5. Оцінка випливу внутрішньовиробничих резервів на зростання ПП Питання 6. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві Контрольні питання. Питання 2. Значення покращення використання робочого часу. Питання 3. Робочий час та робочий день Питання 4. Структура робочого часу Відносно до працівника Питання 5. Облік робочого часу. Питання 6. Аналіз використання робочого часу. Питання 7. Оцінка рівня та визначення економічної ефективності використання робочого часу. Контрольні питання.

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1956.79kb.
• Методичні вказівки до самостійного вивчення з курсу «Економіка І організація інноваційної, 994.13kb.
• Програма І методичні вказівки до вивчення курсу, 341.29kb.
• Міністерство освіти І науки украіни, 977.4kb.
• І. В. Фісун методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни «Менеджмент», 620.87kb.
• І. В. Фісун методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни «Маркетинг», 454.74kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська державна академія міського господарства, 881.01kb.
• Методичні вказівки, 442.88kb.
• Методичні вказівки до практичних занять, 707.4kb.
• В. В. Калініченко доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України, 378.77kb.

Натуральні (шт,т,м…) чол-час

умовно-натуральні чол-дни

(умовні одиниці)

середньооблікова

вартісні (грн) чисельність

валова продукція персоналу (ПВП)

товарна

реалізована працівники

нормативна вартісь

обробки робітники

чиста та умовно чиста

продукція) основні робітники

нормативно-чиста

продукція

трудові (нормо-годин)

Виділяють: натуральний, трудовий, вартісний методи виміру.

Показники ПП повинні відповідати таким вимогам:

• повністю врахувати фактичний обсяг виконаних робіт та витрати праці за певний інтервал часу;
  
• усувати вплив на рівень та динаміку ПП цінового фактора, змін матеріалоємності, трудомісткості та асортименту продукції;
  
• бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступень узагальнення, бути універсальними у застосуванні.
  

Питання 2. Натуральний (умовно-натуральний) метод виміру ПП

Цей метод поширено в галузях та на підприємствах, які виготовляють однорідну продукцію (електроніка, видобувні галузі тощо).

Обсяг продукції виміряють у натуральних фізичних одиницях: штуках, тонах, метрах тощо.

Якщо випускається однорідна продукція, яка відрізняється якісними ознаками, то обсяг продукції перераховують в умовні одиниці.

Метод має обмежене застосування, бо підприємства й галузі випускають не однорідну продукцію. Крім того, він не ураховує усі результати праці (незавершене виробництво), якість продукції, не дає змоги співставити якими витратами виробничих ресурсів досягнуто результати випуску за різні періоди часу.

Питання 3. Трудовий метод виміру ПП

Найчастіше використовують на робочих місцях, у бригадах, виробничих ділянках, цехах, де результати праці визначають в нормо-годинах. За науково-обгрунтованими і на певний період незмінними нормами цей метод досить точно характеризує зміни ПП.

Має обмежене застосування навіть на одному підприємстві через свої недоліки: недостатній рівень охоплення нормуванням праці усіх видів робіт, що виконуються на підприємстві; неоднакова напруженість норм праці на різних ділянках виробництва, для різних професій навіть на одному підприємстві; складність співставлення норм часу за періодами часу через зміни у техніко-організаційному рівні виробництві; ін.

Питання 4. Вартісний метод виміру.

Найпоширеніший метод виміру рівня та динаміки ПП, ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валовий оборот, валова, товарна, реалізована, чиста, умовно-чиста, нормативно-чиста продукція, нормативна вартість обробки).

Перевага вартісного методу полягає у можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і в економіці в цілому. Тому він застосовується на всіх етапах планування й обліку як на галузевому, так й на територіальному рівнях.

Слід ураховувати, що кожен із підвидів вартісного методу виміру продуктивності праці має свои недоліки та переваги.Універсального методу виміру рівня та динаміки продуктивності праці не існує, тому слід використовувати сукупність таких методів.

Питання 5. Методи виміру ПП у розвинутихкраїнах.

В розвинених країнах ПП розглядають як один із показників глобальної продуктивності різних факторів.

Використовують натуральні (умовно-натуральні) та вартісні показники: валова продукція, валова кінцева продукція (аналог-товарна продукція); чиста продукція (за винятком матеріальних витрат); валова новоутворена вартість (валовий випуск за мінусом вартості продуктів проміжного вживання); чиста новоутворення вартість (новоутворенна вартість за винятком амортизації основного капіталу).

Обсяг витрат праці виміряють на підгрунті або середньої облікової чисельності працівників за розрахунковий період, або кількістю відпрацьованого часу. Витрати праці не найманого персоналу включають час, відпрацьований підприємцем (власником) та членами його родини, які працюють безоплатно (на підставі вибіркових обстежень).

Під час розрахунків ПП. в цілому в економіці ураховують чисельність економічно активного населення (включно безробітних).

Найчастіше використовують таки показники:

а) валова ПП.;

б) чиста продуктивність праці;

в) інтегральна ПП.;

г) глобальна продуктивність факторів;

д) тотальна продуктивність факторів;

е) показник реальних доходів на одиницю витрат праці;


Контрольні питання:

1. У чому полягають відмінності методів виміру ПП?
   
2. Які вимоги ставиться до показників ПП і чому?
   
3. В яких одиницях ураховують витрати праці, які їх вади та переваги?
   
4. Охарактеризуйте натуральний метод виміру ПП. Який його вади, переваги?
   
5. Охарактеризуйте в цілому вартісний метод виміру ПП, його недоліки та переваги?
   
6. Які вади виміру ПП за показниками валовий оборот, валова, товарна, реалізована продукція? Їх переваги.
   
7. Які вади та переваги другої підгрупи вартісного методу?
   
8. Які показники виміру продуктивності праці застосовують у розвинених країнах?
   
9. Обґрунтуйте найбільш доцільний метод виміру ПП у сучасних умовах в Україні.
   

Література:[ 1, 4, 11,]


Тема 8. “Фактори та резерви росту продуктивності праці”


Питання 1. Поняття продуктивної сили праці, її взаємозв'язок із продуктивністю праці


Продуктивна сила праці (ПСП) характеризує ефективність кожної одиниці праці й показує потенційну можливість досягнення певних результатів праці в суспільстві за умов існуючого рівня розвитку продуктивних сил. Розвиток продуктивних сил визначається різними обставинами й включає зростання та якісне удосконалення засобів виробництва, з одного боку, а з другого – збагачення виробничого досвіду та трудових навичок працівників, трудової активності, підвищення рівня кваліфікації та професіоналізму.

У значній мірі на рівень ПСП оказують вплив природні умови, санітарно-гігієнічні умови праці на виробництві, стан здоров’я працівників.

Продуктивність праці відносно ПСП виступає реально досягнутим ефектом виробництва та залежить від ступня використання ПСП, рівня інтенсивності праці (ІП) й використання номінального фонду робочого часу (ФРЧ).


Питання 2. Понятті умов, факторів, шляхів та резерву росту ПП.

Факторами називаються рушійні сили,суттєві причини , що впливають на рівень та динаміку ПП. Дію факторів слід розглядати у тісній залежності від природних та суспільно-економічних умов. Умови – це конкретні обставини, на терені яких відбувається вплив того, чи іншого фактора на рівень ПП.

Шляхи підвищення продуктивності праці – це конкретні напрямки дії того, чи іншого фактора.

Резерви росту продуктивності праці – це невикористані можливості підвищення продуктивності праці в результаті дії того, чи іншого фактора.

Питання3. Класифікація факторів ПП

За рівнем керованості фактори підвищення продуктивності праці можна поділити на дві групи:

• ті, якими може керувати господарюючий суб’єкт;
  
• ті, що знаходяться поза сферою керування господарюючого суб’єкта.
  

З огляду на сутність праці як на процес споживання робочої сили й засобів виробництва фактори ПП об’єднуються у три групи: матеріально-технічні, організаційні, соціально-економічні.

Серед матеріально-технічних факторів особливу роль відіграє науково-технічний прогрес, який впливає на засоби виробництва, його організацію й управління, працівників. НТП здійснюється за такими напрямами: розвиток науки; впровадження комплексної механізації та автоматизації, удосконалення технології виробництва; хімізація виробництва, інші.

Технологічну озброєність праці визначають такі показники: електро-, енерго-, фондоозброєність праці (Фо), фондовіддачі (Фв), рівень механізації праці, тощо.

Вплив технічної озброєності праці на рівень продуктивності праці та на національний дохід можна визначити за формулами:


I ПП = I Фо х I Фв; І НД = І ПП х ІЧ = І Фо х І Фв х ІЧ,


де Ч – чисельність працівників.

Велике значення для підвищення ПП мають організаційні фактори. До них належать таки групи:

удосконалення організації управління суспільним виробництвом; удосконалення організації праці; удосконалення організації управління виробництвом.

Соціально-економічні фактори це об’єктивні закономірні зміни у відносинах між працівниками в процесі виробництва, а також ті зміни, що відбуваються в самих працівниках під впливом засобів праці та виробничих відносин, які постійно розвиваються. Тобто, мова йде переважно про особистісний чинник виробництва.

Особливості впливу цих факторів на ПП полягають в таких обставинах:

• нелінійний характер зв’язку між ПП і окремими соціальними факторами;
  
• сукупним впливом соціальних факторів на результати праці;
  
• тісним зв’язком із матеріально-технічними та організаційними факторами.
  

Відносно продуктивності суспільної праці, під час визначення якої співставлюють результат праці й сукупні витрати живої та уречевленої праці, велике значення (з точки зору економії сукупних витрат на виробництво) мають фактори економії уречевленої праці. Тому відокремлюють фактори, які пов’язані з:

• поточними витратами уречевленої праці,
  
• економічним та ефективним використанням основних виробничих фондів.
  

Питання 4. Резерви росту ПП

Резерви зростання ПП – це реальні можливості більш повного використання ПСП з метою скорочення витрат праці на одиницю продукції завдяки більш ефективного використання техніки, технології, покращення організації виробництва, праці, управління, інші.

Кожен вид резервів розглядається відносно певного фактора, тому усю сукупність резервів доцільно класифікувати відповідно до класифікації факторів.Це дає можливість під час аналізу виявити основні причини втрат та непродуктивних витрат праці за кожним фактором та визначити шляхи їх, усунення.

Перш за все резерви можна поділити на три групи:

• матеріально-технічні;
  
• організаційні;
  
• соціально-економічні.
  

Крім того, резерви можна класифікувати за іншими критеріями.

З точки зору економії суспільної праці виділяють:

• резерви підвищення рівня використання засобів виробництва (уречевленої праці);
  
• резерви поліпшення використання робочої сили (живої праці).
  

За часом використання розрізняють: резерви поточні й перспективні.

За сферами виникнення: загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви.

Внутрішньовиробничі резерви виявляються й реалізуються безпосередньо на підприємстві. Вони зумовлені недостатньо ефективним використанням техніки, сировини, матеріалів, робочого часу, наявністю прихованого безробіття. В їх структурі виділяють: резерви зниження трудомісткості продукції; резерви кращого використання робочого часу та робочої сили.

Залежно від місця їх виявлення можна виділити резерви підвищення ПП заводські, цехові, бригадні, робочого місця.

На рівні підприємства виділяють також резерви запасу та резерви втрат.

Використання тієї чи іншої класифікації резервів росту ПП залежить від мети та завдань дослідження й аналізу ефективності праці.

Питання 5. Оцінка випливу внутрішньовиробничих резервів на зростання ПП

Оцінку впливу зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання робочого часу та робочої сили на рівень ПП на підприємстві можна визначити з такими формулами:

1. За рахунок зниження трудомісткості продукції:
   

То

Δ ПП = ---------------- х 100 – 100,

Т1

Де, То та Т1 – трудомісткість базова та звітня (хвилини, години).

Економію чисельності (Еч) працівників розраховують за формулою:

Ет

Еч = ---------------,

ФРЧ х Кв.н

Де, Ет – річна економія трудомісткості продукції (нормо-годин); ФРЧ – фонд робочого часу одного працівника за рік, годин; Кв.н. – коефіцієнт виконання норм виробітку.

Тоді приріст ПП можна визначити таким чином:

Еч х 100

∆ПП = --------------,

Чбаз - Еч

де, Чбаз – базова чисельність працівників, чол.

2. За рахунок поліпшення використання робочого часу:
   

100 – Врч1

Δ ПП = ----------------- х 100 – 100,

100 – Врчб

де, Врч1 та Врчб – втрати робочого часу у звітньому та базовому періодах (годин, хвилин).


3. За рахунок кращого використання робочої сили:

а) за рахунок змін у структурі кадрів:


Іпп заг = Іпп р х Id ,


де Іппзаг–індекс ПП робітників; Іппр–індекс ПП основних робітників; Id – індекс питомої ваги основних робітників в їх загальній чисельності.

б) за рахунок зниження плинності кадрів.

Витрати ПП під впливом плинності кадрів можуть виникати через зниження виробітку робітників за деякий час до звільнення, а також через більш низький виробіток нових робітників відносно до середнього на підприємстві.

Відносна економія чисельності у цих випадках буде визначаться за формулами:

Рзв Тзв

Еч1 = ( 1 - ----------) х Чзв х -------- ;

Рср 12


Рн Тн

Ер2 = (1 – ------------) х Чн х ---------,

Рср 12

де, Рср – середньомісячне виконання норм робітниками , %; Рзв; Рн, - відповідно середньомісячне виконання норм робітниками, які звільнилися за власним бажанням та нових, %; Чзв; Чн – відповідно чисельність робітників, у яких відбулося зниження виробітку перед звільненням та нових, які замінили звільнених; Тзв – середня тривалість часу перед звільненням, упродовж якого відбувалося зниження виробітку; Тн – середня тривалість часу, упроводж якого нові робітники досягають середнього для даного підприємства рівня виконання норм виробітку.

Приріст ПП за рахунок зниження плинності кадрів визначають таким чином:


(Еч1 + Еч2 ) х 100

ΔПП = ------------------------

Ч баз - (Еч1 + Еч2)


де, Чбаз – базова чисельність персоналу, чол.


Питання 6. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві

Управління продуктивністю праці – це процесс, який припускає стратегічне та оперативне планування результатів праці й постійний контроль за її якістю та ефективністю.Цей процес потребує реалістичного, ефективного планування та зацікавленої участі в ньому усіх учасників виробництва.Щоб отримати очікувані результати, системи управління продуктивністю праці (чинні та ті, що проектуються) слід піддавати ретельному аналізу.

Управління продуктивністю праці включає такі елементи:

• організацію самого управління, тобто концентрації уваги на питаннях результативності, якості та ефективності праці керівників усіх ланок управління;
  
• розробку методіко-організаційних підходів до методів виміру,оцінки та пошуку резервів зростання продуктивності праці;
  
• розробку стратегії забезпечення високої ефективності праці ,її ув’язка з стратегічними планами розвитку підприємства;
  
• всебічне обгрунтовання програм підвищення продуктивності праці, забезпечення ефективного механізму їх реалізації.
  

Типовий процес управління продуктивності праці вміщує в себе такі етапи:

1. Вимірювання та оцінка досягнутого рівня продуктивності праці на підприємстві в цілому та в окремих виробничих підрозділах. Вивчення динаміки продуктивності праці за певний період часу та визначення основних чинників її зростання за цей період.
   
2. Виявлення резервів росту продуктивності праці на основі інформації, одержаної в ході її вимірювання та оцінки.
   
3. Обгрунтування заходів з підвищення продуктивності праці та розробка плану використання резервів її росту.Визначення конкретних термінів впровадження розроблених заходів та відповідальних виконавців.
   
4. Розробка систем мотивацїї працівників для досягнення запланованого росту продуктивності.
   
5. Контроль за реалізацією заходів передбачених планом та всією програмою, регулювання їх виконання.
   
6. Вимірювання та оцінка реального підвищення продуктивності праці в результаті реалізації планів та програм управління продуктивністю.
   

Управління продуктивністю праці має першочергову важливість для конкурентоспроможності підприємства, бо створює умови високої ефективності та якості праці, зростання обсягів виробництва та зниження собівартості продукції (послуг). Реалізація програм управління ПП залежить від грамотної та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх її етапах.


Контрольні питання.

1. Обґрунтуйте, у чому полягає різниця категорії продуктивної сили праці та продуктивності праці?
   
2. Дайте визначення умовам зростання ПП, обґрунтуйте їх вплив на ефективність праці?
   
3. Дайте визначення факторів, шляхів, резервів підвищення ПП. Наведіть приклад їх взаємозалежності.
   
4. За якими основними напрямами реалізуються матеріально-технічні фактори росту ПП? Які особливості їх впливу на рівень ПП?
   
5. У чому полягає сутність організаційних факторів росту ПП? Які основні їх переваги перед іншими групами факторів?
   
6. Що входить до складу соціально-економічних факторів? Особливості їх впливу на ПП?
   
7. Дайте визначення резервів росту ПП. Наведіть їх класифікацію?
   
8. За якими формулами можна визначити вплив резервів росту ПП, які виявлено в ході аналізу, на рівень ПП?
   
9. Які фактори та резерви росту ПП є найбільш актуальними для сучасного стану економіки України? Обґрунтуйте свою точку зору.
   

Література: [ 4.]

Тема 9: Робочий час та його раціональне використання

Питання 1. Поняття та економічний зміст робочого часу

Час як обє’тивна форма існування матерії являє собою найбільш поширену міру діяльності людини. Економічна наука розглядає час з точки зору його використання суспільством та індивідуумом з метою реалізації своїх соціально-економічних цілей та інтересів, а також для оцінки досягнених результатів.

Робочий час – це час, на протязі якого працівник витрачає фізичні та інтелектуальні здібності з метою створення споживчих вартостей.

Робочий час виконує функції міри праці, міри вартості, норми тривалості праці.

Важливими характеристиками робочого часу є його протяжливість та інтенсивність. Протяжливість - це властивість робочого часу займати певну частину простору часу.Інтенсивність – це ступінь його щільності, яка характеризує наявність згаяного часу в процесі праці.

Економічний зміст робочого часу виявляється сукупністю необхідного та додаткового робочого часу.

Робочий час є елементом структури добового фонду часу, який включає в себе ще й позаробочий час (час пов’язаний з роботою; час задоволення життєвих потреб; вільний час). Співвідношення цих частин добового фонду часу впливає на ефективність виробництва, рівень розвитку економіки України, сторення умов відтворення робочої сили, інше.

Робочий час слід розглядати на макро- та мікрорівнях. На першому досліджуються таки аспекти часу праці як: зайнятість населення, ресурси праці суспільства, розподіл праці за секторами економіки, галузями, регіонами інше.

На мікрорівні робочий час використовують з метою визначення трудового потенціалу підприємства, чисельності працівників за професіями, посадами, залучення працівників фірми до наднормової праці, надання основних та додаткових відпусток, інше.

Серед чинників, які детермінують фонд робочого часу суспільства виділяють, демографічний, юридичний, соціальний.

Питання 2. Значення покращення використання робочого часу.

Значення цього процессу полягає у наступному:

1. Зростанні обсягу НД, рівня життя населення як за рахунок скорочення загального робочого часу, так і за рахунок зростання “вартості” одиниці робочого часу.
   
2. Підвищення суспільної продуктивності праці як за рахунок економії витрат живої праці ( витрати робочого часу) так і уречевленої ( яку втілено в засобах виробництва). В результаті зменьшується абсолютна величина собівартості продукції, зростає прибуток, підвищується конкурентноздатність виробництва.
   
3. Зростання продуктивності праці у випадках кращого використання робочого часу може відбуватися без додаткових інвестицій та в стислий термін часу.
   
4. Економія робочого часу є підгрунтям зростання вільного часу, створення умов розширеного відтворення робочої сили, гармонійного розвитку людини.
   

Питання 3. Робочий час та робочий день

Робочий день – це законодавчо регулюєма та встановлена на основі колективних угод величина робочого часу, яка підлягає відпрацюваню працівником на протязі доби, та яка забезпечує виробництво необхідного та додаткового продукту за умови збереження здоров’я працівника.

Устнановлена державою тривалість робочого дня є юридичною й соціальною нормою та елементом колективно-договірних угод. Конвенціями та Рекомендаціями МОТ пропонується 40-ка годинний робочий тиждень, який не повинен знижувати рівень життя працюючих.

Тривалість робочого дня в країнах має свої межі, які залежать від рівня розвитку продуктивних сил,. Ступення розвиненості соціально-трудових відносин, політики зайнятості, рівня життя населення тощо.

В Україні тривалість робочого дня встановлено законом в розмірі 40 – годин на тиждень (ст. 50 та 51 КЗОТ) з діференціацією цієї величини за крітеріями: важкості умов праці, скороченого робочого дня підліткам, жінкам із малолітніми дітьми, за деякими професіями тощо.

Питання регулювання режимів робочого часу вирішуються підприємствами самостійно з урахуванням чинного законодавства. Але під час визначення тривалості робочого дня треба виходити з його верхньої та нижньої межи.На підприємствах здебільшого встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.Тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, з додерженням установленої законодавством тривалості робочого тиждня.На підприємствах з особливим характером виробництва та умовами праці (хімічна галузь, вугільна ін.) встановлюють шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. В таких режимах праці тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 год за тиждневої норми 40 годин, 6 год. – за тиждневої норми 36 год., та 4 год. – за тиждневої норми 24 год.

Питання 4. Структура робочого часу

Фонд робочого часу підприємства може бути розглянутим по відношенню до предмету праці, продукту праці, працівнику, виробництву.

Відносно до продукту праці розглядають трудоміскість виробу, норми часу на трудові операції, нори часу на окремі елементи операції.

Відносно до працівника виділяють:

• робочий день
  
• місячний фонд робочого часу , квартальний, річний.
  

Відносно до предмету праці виділяють: час здійснення технологічного процесу.

В прцесі виробництва відокремлюють

• час перебування предметів праці у виробничому запасі;
  
• робочий період;
  
• час перерви.
  

Аналіз цих структурних елементів потребує визначення часу нероботи, та розробки заходів щодо попередження втрат та нераціонального використання робочого часу.

Питання 5. Облік робочого часу.

З метою обліку робочого часу рекомендовано такі форми П–12 - “Табель обліку робочого часу та розрахунків заробітної плати”; П–13 та П–14 - “Табель обліку використання робочого часу”, П–15 - “Список осіб, які працювали наднормово”; П–16 - “Облік простоїв”.

Табельний облік ведеться жетонним, картовим, перепустковим способами.

ЦСУ України затверджено форму статистичної звітності Ф №3 – ПВ (з 04.01.2000), яка має три розділи. Використання робочого часу відображується в розділі І, куди включають “Фонд робочого часу” усього (у відповідності до форми Ф №1 – ПВ) та “Невідпрацьований час усього та за причинами”.

Питання 6. Аналіз використання робочого часу.

Аналіз ведеться окремо на основі балансів целоденного та внутрішньозмінного робочого часу.

Плановий баланс цілоденного робочого часу одного працівника включає: календарний фонд; вихідні та святкові дні; номінальний фонд робочого часу; неявки за поважними причинами; ефективний фонд робочого часу.

У фактичному балансі цілоденного фонду робочого часу є дані про неявки з неповажних причин, та частково через тимчасову непрацездатність, відпусток з дозволу адміністрації ін.

Внутришньозмінний фонд робочого часу має таки нормативи: час оперативної роботи; час обслуговування робочого місця; час відпочину та задоволення особистих потреб; підготовчо-заключний час. Крім того, фактичний внутришньозмінний фонд робочого часу може мати простої та втрати робочого часу. Виявлення останніх може відбуватися на основі звітності (акти про простої), а також за фотографіями робочого дня працівника. Особливостями цих втрат робочого часу є їх прихованість.

Виділяють три види внутришньозмінних втрат робочого часу: непродуктивні витрати (виправлення браку, відхилення від запланованої технології, виконання робітником невластивих йому функцій); простої через технічні, організаційні причини та з вини працівника; приховані витрати (заповільнення темпу роботи, використання висококваліфікованих робітників на роботах низької кваліфікації).

Підвищення ефективності виробництва потребує раціонального використання робочого часу менеджерів. Витрати їх робочого часу визначають за даними самофотографій, фотографій робочого дня.

Практика роботи американських фірм свідчить, що “ефективний” менеджер витрачає в 3,7 рази більше часу на таки види діяльності як взаємодія із персоналом, добір та підбір персоналу, його навчання, забезпечення дисципліни, управління конфліктами, ніж на традиційний менеджмент.

На структуру робочого часу менеджера впливають таки фактори: розмір підприємства, кількість працюючих,. Структура управління, обсяги виробництва, асортимент продукції, характер виробництва інші види діяльності.

Усі витрати робочого часу менеджера можна поділити на продуктивні та непродуктивні. Віднести їх до першої або до другої групи можливо на засадах експортних оцінок про користь витраченого часу або за методом соціологічних досліджень.

Аналіз використання робочого часу працівниками проводять з метою:

1. обґрунтування шляхів покращення використання виробничого та трудового потенціалу підприємства;
   
2. розробки комплексу заходів усунення причини нераціонального використання робочого часу; визначення витрат на проведення цих заходів;
   
3. опрацювання підходів до управління процесом ефективного використання ресурсів праці.
   

Питання 7. Оцінка рівня та визначення економічної ефективності використання робочого часу.

Оцінку використання робочого часу проводять окремо за цілоденним та внутришньозмінним фондами. Визначають приріст продуктивності праці за рахунок ліквідації втрат робочого часу, економію чисельності (Еч) та приріст обсягу виробництва (ΔV)

1. За рахунок зменшення (ліквідації) внутришньозмінних втрат робочого часу визначають:
   

а) приріст ПП (Δ ПП) за формулою:

Впд + (ВОП ф – ВОП н ) + Внт

Δ ПТ = --------------------------------------------

Тзм

Врчб - Врчз Δ ПП х Ч

б)Δ ПП = ----------------- х 100 ; Эч = ----------------- ;

100 – Врчб 100 + Δ ПП


100 - Врчз

або Δ ПП = -------------- х 100 – 100;

100 – Врчб

2. За рахунок покращення використання цілоденного фонду робочого часу;
   

а) приріст ПП за рахунок збільшення явочного фонду:

Вдб – Вдз Дф

Δ ПП = --------------- х 100 або Δ ПП = ------ х 100 – 100;

100 - Вдб Дн

Вплив використання робочого часу на динаміку продуктивності праці визначають за формулою:

Іппд = Іппг х І t зм; Іппр = Іппд х Ід ,


де Впд, Внт – втрати робочого часу відповідно з вини працівника та з організаційно-технічних причин (хвил.);

Врчз та Врчб – втрати робочого часу відповідно у звітньому (плануємому) та у базовому періоді, %;

Вдб та Вдз – витрати робочого часу у днях відповідно в базовому та звітньому періодах в середньому на одного працівника(днів);

Дн, Дф - кількість днів явок на роботу в середньому на одного процівника за планом та фактично.

Контрольні питання.

1 Що називається робочим часом? Розкрийте такі характеристики робочого часу як протяжливість та інтенсивність?

2.Розкрийте економічний зміст додаткового та необхідного робочого часу.

3. Які аспекти робочого часу розглядаються на макро- та мікрорівнях?

4.Розкрийте, яким чином оказуют вплив на фонд робочого часу демографічний, юридичний та соціальний фактори?

5.В чому полягає значення раціонального використання робочого часу?

6. Чим відрізняються поняття робочий день та робочий час? Від чого залежить тривалість робочого дня?

7. Якими законодавчими актами регулюеться тривалість робочого часу в Україні?

8. Яке значення має вивчення структури робочого часу за різними крітеріями?

9. Яким чином та в яких документах ведеться облік робочого часу в організаціях?

10.Назівть елементи структури цілодобового та внутрішньозмінного робочого часу.

11. Які особливості обліку внутрішньозмінних втрат робочого часу?

12. Якими чином вивчається структура робочого часу “менеджерів”? Які чинники впливають на тривалість елементів цієї структури?
    
13. Яка мета аналізу використання робочого часу?
    
14. Яким чином можно розрахувати вплив раціонального використання робочого часу на рівень продуктивності праці?
    

Література: [ 4.]