Методичні вказівки з вивчення “ Економіка праці”за темами курсу Тема 1
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1956.79kb.
- Методичні вказівки до самостійного вивчення з курсу «Економіка І організація інноваційної, 994.13kb.
- Програма І методичні вказівки до вивчення курсу, 341.29kb.
- Міністерство освіти І науки украіни, 977.4kb.
- І. В. Фісун методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни «Менеджмент», 620.87kb.
- І. В. Фісун методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни «Маркетинг», 454.74kb.
- Міністерство освіти І науки україни харківська державна академія міського господарства, 881.01kb.
- Методичні вказівки, 442.88kb.
- Методичні вказівки до практичних занять, 707.4kb.
- В. В. Калініченко доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України, 378.77kb.
Функції праці дозволяють розкрити роль праці в суспільстві й для особистості. До них відносяться:
- Участь праці (разом з іншими факторами виробництва) у створенні продуктів, спрямованих на задоволення потреб людей.
- Формування суспільного багатства й розвиток суспільства.
- Основа розвитку усього людства, суспільного прогресу, науки й культури.
- Формування самої людини.
- Спосіб самовираження особистості.
- Подальший безмежний розвиток людства.
2.4. Праця – як фактор виробництва. На результати виробництва впливають земля, капітал, праця, підприємницькі здібності. Практика США свідчить, що знову створена вартість на ¾ обумовлена дією праці й на ¼ іншими факторами. Частка кожного фактора виробництва залежить від взаємодії попиту й пропозиції на сировину, капітал, працю, продукцію та рівноважної ціни на кожен фактор з урахуванням їх граничної корисності та граничної продуктивності. Ці ж обставини визначають величину факторних доходів працівників, власників капіталу й підприємств.
Питання 3. Завдання курсу “Економіка праці” та його структура
Головна задача “Економіки праці” полягає у вивченні механізму дії ринкових економічних законів на формування та використання ресурсів праці на макро– і мікрорівнях та визначенні шляхів забезпечення високої продуктивності праці, росту національного доходу, підвищення якості життя.
Структура курсу складається з трьох розділів:
1. Методологічні основи “Економіки праці”, де розглядається предмет, мета, завдання курсу, поняття й структура соціально-трудових відносин, поняття суспільної організації праці та організації праці на підприємстві, принципи регулювання соціально-трудових відносин.
2. Ефективність та продуктивність праці. Вивчаються проблеми ефективності праці її продуктивності та рентабельності. Методи виміру показників продуктивності праці, фактори та резерви її росту. Розглядаються можливості економії ресурсів праці під впливом удосконалення технічного та організаційного рівнів виробництва, праці й управління, підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників, їх дисципліни, творчої активності, ініціативності, заповзятливості та інших чинників. Визначаються економічні передумови підвищення ефективності трудової діяльності.
3. Організація оплати праці. Вивчаються проблеми організації оплати праці, колективно-договірне регулювання відносин щодо оплати праці, співвідношення державного регулювання та господарської самостійності підприємств в організації оплати праці. Розглядається механізм оплати праці, який включає ринкове самоналагодження, державне регулювання, колективно-договірне регулювання, заводський механізм організації оплати праці; стимулювання оплати праці в сучасних умовах з метою забезпечення ефективної трудової діяльності.
Питання 4. Місце “Економіки праці” у підготовці фахівців економічного профілю
“Економіка праці” – міжгалузева дисципліна, яка вивчається економістами усіх спеціалізацій, тому що її проблеми пов’язано з формуванням і використанням ресурсів праці. Останні є одним із видів економічних ресурсів (земля, капітал, праця, підприємницькі здібності) будь-якої організації незалежно від її галузевої приналежності, форми власності, механізму господарювання.
Для економістів з управління трудовими ресурсами (служб персоналу) у зв’язку із важливістю та значного обсягу матеріалу з деяких питань “Економіки праці” виділено та сформовано окремі дисципліни: “Ринок праці”, “Аналіз використання трудових ресурсів”, “Управління працею”, “Організація та оплата праці за рубежем”.
Питання 5. Актуальні проблеми “Економіки праці”
До найбільш актуальних проблем слід віднести:
- Удосконалення соціально-трудових відносин на основі соціального партнерства.
- Прогнозування ринку праці та особливості його формування в Україні.
- Дослідження впливу приватизаційних процесів на зайнятість та рівень життя населення.
- Дослідження ефективності інвестицій в людський капітал на особистому, мікро- і макроекономічному рівнях.
- Розробка ефективних систем оцінки трудового внеску та оплати праці.
- Пошуки оптимальних шляхів відтворення кадрового потенціалу країни.
- Удосконалення мотиваційного та стимулюючого механізмів оплати праці.
- Соціальний захист населення.
Питання 6. Роль “Економіки праці” у вирішенні питань гуманізації праці
Гуманізація праці орієнтована на створення більш людяних умов праці.
До методів гуманізації праці відносять:
- пристосування виробництва до людини (а не навпаки, як це має місце у сучасних умовах);
- збагачення змісту праці; чергування робіт, які виконуються; поширення трудових функцій;
- відповідність кваліфікації працівників складності виконуємих робіт;
- підвищення престижності праці, її відповідальності, самостійності;
- активна участь у вирішенні виробничих завдань, поширення “виробничої демократії”, перехід від жорстких форм управління до гнучких, колективних форм;
- створення можливостей збереження розвитку, самоудосконалення особистості працівника.
- інші.
З урахуванням цих напрямків гуманізації праці “Економіка праці”: будує сучасні системи мотивації праці (зокрема, гнучкі форми оплати, оцінки заслуг) гнучкі форми зайнятості, обґрунтовує доцільну регламентовану тривалість робочого часу, ефективні форми професійної підготовки та перепідготовки кадрів, нормальний рівень інтенсивності праці та ін.
Контрольні питання.
- Наведіть існуючі точки зору на предмет “Економіки праці”, обґрунтуйте свій погляд на предмет.
- Чому “Економіка праці” є міжгалузевою дисципліною?
- Розкрийте співвідношення понять “праця”, “діяльність”, “праця й робота”.
- Розкрийте поняття “зміст та характер” праці. Яке значення має їх виділення й практичне застосування?
- Яке значення для трудової діяльності людини має “форма вияву” праці?
- Що визначає частку праці як фактору виробництва у формуванні кінцевого результату?
- Назвіть основні задачі та розділи курсу?
- З якими актуальними проблемами “Економіки праці” ви зустрічаєтесь у сьогоденні?
- В чому полягають напрями гуманізації праці?
- Спираючись на свій досвід, знання практичної та наукової літератури і наведіть приклади негуманного ставлення до працівників.
- По яким напрямам вирішуються питання гуманізації праці в курсі “Економіка праці”?
Література: [1; 3; 10.]
Тема 2: Становлення ринкових соціально-трудових відносин в Україні
Питання 1.Поняття та структура елементів соціально-трудових відносин (СТВ)
В системі суспільного виробництва трудове життя людини регулюється різними за формою, змістом та характером трудовими взаємовідносинами (взаємозалежностями та взаємодіями)
СТВ визначають місце людини у сфері праці, її стиль життя, соціально-психологічний клімат в колективі, ін., і в цілому – ефективність трудової соціалізації людини.
СТВ – це економічні, психологічні, правові аспекти взаємозалежностей та взаємодій індивідуумів та соціальних груп в процесах, які обумовлені соціальною трудовою діяльністю.
В структурі СТВ виділяють:
суб’єкти, предмети, типи СТВ.
Предмети СТВ визначаються цілями, до яких прагне людина на різних етапах свого життя. Виділяють три основні етапи життєвого циклу людини:
- від народження до закінчення навчання;
- період трудової й (або) сімейної діяльності;
- період після закінчення трудової діяльності;
Питання 2. Тип СТВ
Тип СТВ визначається їх характером, саме тим, яким конкретно чином приймаються рішення в соціально-трудовій сфері. Визначальними що до типу СТВ є принципи рівних чи нерівних прав та можливостей суб’єктов СТВ. Виділяють:
- соціальне партнерство;
- солідарність;
- субсідіарність;
- конкуренція;
- дискримінація;
- конфлікт.
За характером впливу на економічні результати діяльності та на якість життя людей СТВ можуть бути: конструктивними та деструктивними.
Головною умовою співробітництва є наявність поєднювальної ситуації або ідеї, коли індивідуальні та групові відмінності стають несуттєвими (ситуації: війна, стихійне лихо, економічна катастрофа інше; ідеї – релігійні, соціально-політичні, наукові ін.)
Досвід розвинутих країн свідчить, що найбільше ефективними є відносини соціального партнерства.
Питання 3. Регулювання СТВ.
Регулювання СТВ здійснюється на підґрунті таких Законів України: Конституція України, КЗпП, про зайнятість населення, про оплату праці, про пенсії, про відпустки, про індексацію доходів, про захист соціальних та трудових прав окремих категорій громадян, про банкрутство, про колективні договори та угод та ін..
В сферу програмно-нормативної регламентації СТВ входять наступні основні напрями:
- Умови праці (оплата, відпочинок, охорона, соціальні гарантії).
- Соціальна політика.
- Зайнятість.
- Міграційна політика.
- Демографічна політика.
Регламентація СТВ має різні рівні: національний (генеральна угода), галузевий (тарифна угода), соціальний (регіональна угода), підприємства (колективний договір). На кожному рівні вирішуються специфічні проблеми регулювання трудової діяльності людей
Питання 4. Особливості формування соціально-трудових відносин в Україні.
Формування в Україні СТВ обумовлено такими обставинами:
- Прийняття закону “Про колективні договори та угоди” (1993 р) за умов лише народження нових форм власності та механізмів господарювання.
- До тепер не надано правове визначення понять “найманий працівник”, ”роботодавець”.
- Інтереси працівників представлять на переговорах профспілки, які нерідко конфліктують між собою.
- Роль держави визначена в процесі договірних відносин, але немає достатніх механізмів її реалізації.
- Практика застосування СТВ потребує вирішення питань про обов’язковість прийнятих в Генеральній угоді норм на усіх рівнях управління економікою, а норм тарифних угод – для усіх підприємств галузі або розташованих на цій території.
Питання 5. Критерій розвиненості СТВ.
Критерієм розвиненості СТВ виступає показник якості трудового життя (ЯТЖ)
ЯТЖ - це сукупність властивостей, які характеризують умови праці в широкому їх розумінні (умови виробничого життя) й дозволяють урахувати ступінь реалізації інтересів працівника та використання його здібностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаційних тощо).
Одним з показників якості життя є індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) який розраховують як середню арифметичну з показників очікуємої тривалості життя (ІЖ), рівня освіти (Іо), та реального душевого ВВП (Ід). Кожен з цих показників розраховують за формулою:
Дф – Д min
І = ----------------
Д max - Д min
Де І – індекс даного виду; Дф – фактичне значення показника; Д min та Д max - відповідно, значення показника яке прийнято за мінімальне та максимальне.
Іж + Іо + Ід
ІРЛП = -----------------
3
Найкращих показників ІРЛП досягли в 1990р. Канада, Японія, США, Нідерланди, Фінляндія.
Питання 6. Діяльність міжнародної організації праці (МОП) в регулюванні СТВ.
Головна мета МОП _ досягнення міцного міру на підґрунті соціальної справедливості, так як усі люди, незалежно від раси, віри та статті, мають право на існування свого матеріального добробуту та духовного розвитку в умовах свободи та гідності, економічної усталеності та рівних можливостей.
МОП розглядає такі сфери соціально-трудових відносин: зайнятість, безробіття, ринок праці; професійна підготовка та перепідготовка кадрів; умови, безпека, охорона, гігієна праці, довкілля, заробітна плата, соціальне забезпечення.
МОП розроблює та затверджує міжнародні норми праці у виді Конвенцій та Рекомендацій.
Контрольні питання.
- З якою метою в курсі “Економіки праці” вивчаються СТВ?
- Дайте визначення СТВ, наведіть структуру їх елементів?
- Які організації роботодавців ви знаєте?
- Яка роль профспілок як суб’єкта СТВ?
- Розкрийте типи СТВ. Який з них є ідеальним та чому?
- У чому полягає різниця патерналізму від субсідіарності та соціального партнерства?
- За якими законодавчими нормами регулюються СТВ?
- Які питання вирішуються на різних рівнях регулювання СТВ?
- Які особливості формування та розвитку СТВ в Україні?
- За якими показниками можна визначити ступінь розвиненості СТВ?
- Яку роль відіграє МОП у регулюванні СТВ?
Література: [3, ]
Тема 3: Організація праці у суспільстві та на підприємствах.
Питання 1. Поняття ресурсів для праці.
Економіка праці вивчає трудову діяльність людини з метою забезпечення умов її високої ефективності, результативності. Для того, щоб трудова діяльність людей була раціональною та ефективною вона повинна бути належним чином організована.
На макроекономічному рівні створення передумов ефективного функціонування праці здійснюється у межах суспільної організації праці. На макрорівні - в рамках організації праці на підприємствах (організаціях, фірмах тощо).
Основними цілями організації праці в суспільстві є: ефективне використання ресурсів праці суспільства; забезпечення повної зайнятості (в ринковому розумінні цієї категорії) та функціонування ринку праці.
Облік ресурсів праці має важливе значення, бо дає змогу оцінити за рахунок яких чинників здійснюється зростання суспільного багатства.
Питання 2. Трудовий потенціал, його оцінка.
Обсяг ВПП залежить не лише від кількісної величини ресурсів для праці, але й від їх якісної характеристики, а саме:
- необхідного рівня загальних та професійних знань, які відповідають вимогам сучасного виробництва;
- побутових умов (які або сприяють, або знижують працездатність людини);
- суспільного необхідного рівня інтенсивності праці регламентованого комплексними угодами та договорами робочого часу, та ін.
Сукупність якісної та кількісної характеристик ресурсів для праці дає уяву про трудовий потенціал (ТП).
Питання 3. Поняття організації праці в суспільстві.
Використання ресурсів праці здійснюється в системі організації праці в суспільстві та на підприємстві.
Організація праці в суспільстві – це зумовлена економічним устроєм та законодавчого регулюєма загальнодержавна система використання праці в суспільстві. У функціональному аспекті організація праці в суспільстві – це система управління працею, яка встановлена в суспільстві.
До елементів суспільної організації праці відносяться (за Роффе)
- забезпечення функціонування ринку праці;
- облік, аналіз та планування праці в державному секторі економіки;
- організація оплати та матеріального стимулювання праці;
- охорона праці та техніка безпеки;
- інші елементи.
Питання 4. Організація праці на підприємстві.
Використання ресурсів праці на мікрорівні здійснюється в рамках організації праці на підприємстві.
В умовах конкуренції виробників головним завданням організації праці на підприємстві є забезпечення максимального випуску продукції за умов мінімальних витрат усіх виробничих ресурсів, в тому числі й праці.
Слід урахувати, що мінімізація трудових витрат має певні межи: економічні, соціальні, психологічні.
Система організації праці на підприємстві має такі елементи: розподіл та кооперацію праці; нормування праці; організація та обслуговування робочих місць; організація підбору персоналу та його розвиток; удосконалення умов праці; розробка та оптимізація режимів праці та відпочинку; раціоналізація трудових процесів; організація стимулювання праці; інші.
Високий рівень організації цих елементів та їх постійне удосконалення створює можливості для раціонального використання ресурсів праці та трудового потенціалу підприємства, високої ефективності трудової діяльності персоналу забезпечує, конкурентноздатність підприємства.
Контрольні питання.
- Розкрийте поняття “ресурсів праці”. Яке значення має їх обчислення для економіки країни?
- Які чинники впливають на обсяг ресурсів праці?
- Які тенденції використання ресурсів праці притаманні ринковим країнам та Україні у сучасній період?
- Дайте визначення поняттю “трудовий потенціал” . Якими компонентами він характеризується?
- Як обчислити величину трудового потенціалу підприємства?
- Розкрийте поняття “організації праці” в суспільстві. Які елементи вона включає?
- Охарактеризуйте суспільну організацію праці у функціональному аспекті.
- Якими напрямами удосконалення організації праці в суспільстві забезпечується ефективне використання ресурсів праці?
- За допомогою яких елементів організації праці забезпечується використання ресурсів праці на підприємстві?
Література. [2, 3, 11.,]
Тема 4: Елементи організації праці в суспільстві.
Питання 1. Ринок праці та забезпечення його функціонування.
Ринок праці – це система суспільних відносин, пов’язаних з наймом й пропозицією праці, тобто з її купівлею та продажем; це також економічний простір – сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці й продавці праці; це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями й найманими працівниками та регулює її попит й пропозицію.
Ринок праці виконує багато функцій: суспільного поділу праці; інформаційну посередницьку; відтворювальну; стимулюючу; оздоровлюючу; регулюючу.Виходячи з цього, ринок праці впливає на стан та механізми функціонування усіх інших елементів суспільної організації праці, а саме на:
- спосіб залучення людей до праці;
- відтворення робочої сили;
- вирішення проблеми зайнятості населення;
- соціальної підтримки безробітних;
- формування доходів населення;
- інші.
В ринковій економіці поєднання робочої сили із засобами виробництва відбувається економічним способом, якій передбачає право власності на робочу силу, юридичну свободу та потребу людини продавати свою “робочу силу” через матеріальний або нематеріальний інтерес до найманої праці.
Питання 2. Відтворення робочої сили та забезпечення її якості.
Як елемент суспільної організації праці відтворення робочої сили передбачає, з одного боку, безперервне відновлення життєвих сил окремого працівника, які витрачаються в процесі виробництва споживчих вартостей, з іншого – постійне відновлення якісного й кількісного складу сукупної робочої сили. Відтворення робочої сили передбачає визначення її вартості.
Лише на ринку діє закон вартості й відбувається загальне визнання витрат праці на відтворення товару “робоча сила” та його суспільної корисності. Основне, на чому будується механізм ціноутворення на ринку праці, - це трудова теорія вартості, та співвідношення і взаємозв’язок попиту та пропозиції. Вітворення робочої сили слід розглядати з позиції найманого працівника, держави, роботодавця.
Просте відтворення робочої сили має забезпечити мінімальна заробітна платня, яка у відповідності до ст. 9 закону України “Про оплату праці” встановлюється в розмірі, не менше, ніж межа малозабезпечення.
В країнах із ринковою економікою основою формування вартості робочої сили є сукупні витрати на робочу силу. Їх джерелами є: витрати роботодавця на робочу силу; бюджетні витрати на соціальні програми; індивідуальні витрати громадян на формування й розвиток здатності до праці, задоволення різних потреб як під час трудової діяльності, так і поза неї.
Економіка праці як наука ставить за мету удосконалення оцінки вартості робочої сили, пошук ефективних важелів держави щодо забезпечення працівникам такого доходу, який би створював матеріальні умови щодо відтворення робочої сили.
Відтворення кількісної та якісної структури сукупної робочої сили здійснюється державою такими заходами:
- Розробкою політики зайнятості,демографічної та міграційної політики.
- Розвитком системи профорієнтації, професійного навчання та перенавчання населення.
- Покращення системи охорони здоров’я, екології.
- Удосконалення пенсійної системи, системи соціального захисту та підтримки населення, ін.
Основною метою “Економіки праці”щодо якісного відтворення робочої сили є формування працівників, які за загальноосвітнім, професійно-кваліфікаційним, культурним рівнем відповідають вимогам сучасного виробництва та розвитку цивілізації взагалі.
Питання 3. Розподіл доходів у суспільстві
“Економіка праці” вивчає механізм ринкових законів та принципів формування доходів, ставить за мету удосконалення функцій державного регулювання праці:
- установлення мінімального розміру заробітної платні, впровадження мінімальних погодинних ставок заробітної плати;
- розробка законодавчих основ індексації заробітної платні;
- розробка системи оподаткування доходів, зокрема, заробітної плати;
- установлення максимальних розмірів заробітної платні в умовах економічної кризи та спаду виробництва;
- регулювання заробітної плати в державних організаціях;
- розробка законодавчих актів щодо регулювання заробітної плати окремих категорій працівників (жінок, дітей, інвалідів, пенсіонерів, окремих професійних груп працівників);
- інші.
В умовах ринкової економіки дуже актуальною проблемою є пошук оптимального співвідношення розподілу доходів в суспільстві за працею та власністю.
Питання 4. Охорона праці та техніка безпеки.
Однією з передумов ефективного використання ресурсів праці є безпека трудової діяльності працівників, яка спрямована на, збереження здоров’я та працездатності людини, попередження травматизму та професійних захворювань. Охорона праці є одним з напрямків державного регулювання економікою країни, напрямком соціальної політики.
З метою ефективного використання ресурсів праці “Економіка праці” користується висновками та рекомендаціями фахівців з охорони праці, розробляє ефективні системи стимулювання праці працівників в умовах, що відхиляються від нормативних, а також системи стимулювання працівників щодо покращення умов праці та забезпечення її безпеки.
Питання 5. Інформаційне забезпечення й аудит у сфері праці.
Цей елемент передбачає створення інформаційного банку даних з проблем зайнятості населення, безробіття, ринку праці, визначення джерел та засобів отримання інформації.
Інформаційне забезпечення здійснюється за двома напрямами:
- інформаційне забезпечення комплексного аналізу процесів,що відбуваються в сфері праці та статистики праці;
- інформаційне забезпечення трудового посередництва й профорієнтації.
З метою дослідження трудової діяльності розроблюються державні стандартні класифікатори (видів економічної діяльності; професій інші).
Основними джерелами отримання інформації про трудову діяльність є :
- Вибіркові обстеження домогосподарств.
- Перепис населення.
- Адміністративна статистика.
- Вибіркові обстеження та перепис підприємств.
З метою інформаційного забезпечення трудового посередництва та профорієнтації створюються банки даних про наявність вакантних робочих місць, пропозиції робочої сили, а також про існуючи професії, необхідну кваліфікацію та професійну підготовку; проводиться робота про роз’яснення прав працівників.
Основними банками інформації щодо трудового посередництва є: державні, недержавні (в т.ч. комерційні) служби зайнятості; засоби масової інформації; навчальні заклади.
В структуру цього елемента суспільної праці входить й аудит. Аудит – в сфері праці – це періодично проводимо система заходів щодо збирання інформації, її аналізу й оцінці ефективності діяльності підприємств з організації та використання праці і регулювання соціально-трудових відносин.
Одна з важливіших задач аудиту – оцінка ефективності здійснення програм управління й розвитку трудових ресурсів. Аналіз й оцінка на національному , територіальному, обласному рівнях здійснюється органами держави, місцевими органами влади. На рівні підприємства – його керівником з використанням своїх фахівців або залучених з спеціальних аудиторських фірм.
Контрольні запитання.
- Які основні функції ринку праці, та його роль в системі суспільної організації праці? Які способи залучення людей до праці Ви знаєте.?. Який з них є притаманним для ринкової економіки?
- Розкрийте сутність відтворення робочої сили. Яким чином визначається вартість робочої сили в ринковому механізмі господарювання?
- Яке значення має державне регулювання кількісного та якісного складу сукупної робочої сили. За якими напрямами здійснюється це регулювання?
- Яким чином в державі здійснюється регулювання оплати праці?
- Які ви знаєте принципи розподілу сукупного доходу в державі. Який принцип розподілу доходів в суспільстві є найбільш раціональним?
- Чому охорона праці є складовою системою суспільної організації праці. Які завдання а галузі охорони праці труба вирішувати фахівцям з управління трудовими ресурсами?
- Яке значення має інформаційне забезпечення в системі управління трудовими ресурсами. За якими напрямами здійснюється ця робота?
- Розкрийте основну мету, яку вирішують такі елементи суспільної організації праці: міжгалузеве нормування праці, вивчення досвіду розвинених країн ін. Яким чином ці елементи забезпечують ефективне використання ресурсів праці в суспільстві та на підприємстві?
Література.[ 2. 3, 4, 11.]
Тема:5 Ефективність та продуктивність праці.
Питання 1. Ефективність виробництва та ефективність праці.
Ефективність виробництва – важлива якісна характеристика господарювання на всіх рівнях економіки. Економічну ефективність виробництва виявляють співвідношенням отриманих результатів й витрачених на ці цілі ресурсів (земля, капітал, праця, підприємницькі здібності). Показниками ефективності виробництва є продуктивність та витратоємність.
Ці показники можуть бути визначеними окремо для кожного виду ресурсу. Ефективність праці визначають відношенням отриманого результату до витрат праці. Якщо результатом виступає обсяг виготовленої продукції (послуг, робіт) – маємо показник продуктивності праці, якщо прибуток від діяльності людини – то показник рентабельності праці.
Ефективність праці характеризує результативність живої праці у будь – якій сфері діяльності (науковця, лікаря, інженера, працівника, вчителя та ін.) й пов’язується не тільки зі зростанням обсягів продукції, але й з її оновленням, поліпшенням її якості, розширенням асортименту, підвищенням конкурентно-здатності, науковою або художньою цінністю результату праці, тощо. Ефективність праці – складна економічна категорія, яка має економічний, психофізіологічний та соціальний аспекти.
Питання 2. Поняття продуктивності праці.
Продуктивність праці (ПП) – це один з показників економічної ефективності праці, який характеризує результативність доцільної діяльності людини і може бути вираженим або кількістю продукції, що виготовляється за певний проміжок часу (виробіток) або витратами праці (робочого часу) на виготовлення одиниці продукції (трудомісткість).
Практика свідчить, що продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили – яка є головним ресурсом виробництва, оскільки найважливішою функцією живої праці є доцільне використання усіх ресурсів виробництва під час створення продукту. Тому ПП використовують як загальний показник ефективності використання всіх виробничих ресурсів.
Економічна суть її зростання полягає у тому, що частка витрат живої праці на одиницю продукції зменшується, а уречевленої праці – збільшується, але загальна сума праці в одиниці товару зменшується.
На величину ПП впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці, техніко – технологічний та організаційний рівень виробництва.
Питання 3. Значення росту продуктивності праці.
Розвиток економіки, підвищення національного добробуту залежить від подальшого підвищення продуктивності виробництва та праці. Національний доход, або валовий національний продукт, у разі підвищення продуктивності збільшується швидше, ніж показники витрат. Зниження ж продуктивності призводить до інфляції, пасивного торгівельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття.
Підвищення продуктивності є вираженням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства й має такі цілі:
- стратегічну – підвищення життєвого рівня населення;
- тактичну-підвищення ефективності діяльності галузей, підприємств, а також реальне зростання особистих доходів працівників.
В умовах посиленої конкуренції на ринку товарів і послуг підвищення ПП веде до зниження собівартості продукції, зростанню прибутку, або до зниження ціни товару. Зростання ПП сприятиме підвищенню зайнятості населення. Все це має велике значення для економічного зростання в Україні.
Питання 4.Рентабельність праці та її оцінка..
Під час аналізу економічної ефективності праці важливого значення набуває співвідношення прибутку від даного виду діяльності (праці) та відповідних витрат праці. Таке співвідношення називається рентабельністю праці. Практично цей показник визначають як рентабельність (R) витрат на оплату праці (або як рентабельність сумарних витрат на персонал):
Ді –Zі Рі
Чі = --------- = ------,
Zі Zі
де Дi-створена i-тим видом праці вартість;
Zi- сумарні витрати на персонал;
Рі-прибуток від цього виду праці;
і-певний вид праці.
Для розкриття сутності показника рентабельності слід розглянути дві компоненти, з яких складається будь-яка діяльність або праця .По-перше, це α-праця, коли виконавець працює за інструкціями і не вносить ніяких творчих, нових елементів в трудовий процес, це регламентована праця. Друга компонента -це β-праця, іновацйнна, творча, зорієнтована на створення нових споживчих цінностей. Рентабельною є β - праця.
Практичне використання показників рентабельності праці знаходить в оцінці та стимулюванні праці фахівців, професіоналів . Якщо Ді – Zі / Zі о, то праця рентабельна, якщо Ді – Zі / Zі < 0, то нерентабельна
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.
- Як пов’язані між собою ефективність виробництва та ефективність праці?
- Розкрийте взаємозвязок економічного, соціального, психологічного аспектів ефективності праці.
- Що називається продуктивністю праці; її взаємозвязок із ефективністю праці?
- Чому інтенсивність праці та рівень екстенсивного її використання мають обмежений вплив на зростання продуктивності праці ?
- Що є невичерпним джерелом зростання продуктивності праці? Обгрунтуйте відповідь.
- У чому полягає значення росту ПП ?
- Які признаки α- та β -праці? Як розраховують рентабельність праці ?
- У яких випадках праця рентабельна, у яких-ні ? Яке практичне використання має показник рентабельності праці?
Література. [ 1, 2, 3, 4, 11 ]
Тема 6: Система виміру продуктивності праці.
Питання 1. Показники продуктивності праці.
Продуктивність праці – складна економічна категорія, під час визначення якої необхідно знати не тільки результат праці (обсяги продукції,робіт, послуг), але й ураховувати якими витратами праці досягнуто цей результат. Тому рівень ПП може бути виражено системою показників, які класифікуються за різними критеріями.
За місцем виміру виділяють показники суспільної, галузевої, локальної, індивідуальної продуктивності праці.
За методами виміру результатів праці (обсягу продукції, робіт, послуг) розрізняють натуральні, трудові, вартісні показники ПП.
За часом виміру та доцільності результатів виділяють потенційну, фактичну та фіктивну ПП.
За масштабами обліку робочого часу використовують середньорічні, середньоденні, середньочасові показники ПП; річну, квартальну, місячну ПП.
Залежно до витрат праці певної категорії персоналу розраховують показники виробітку на одного основного робітника, робітника, працівника (середньооблікового).
Питання 2 Вимір суспільної продуктивності праці.
На рівні економіки усієї країни визначають показник суспільної ПП(ППс). Остання більшою мірою буде визначати ефективність суспільного виробництва, якщо її розрахунки будуть вестися за кінцевим результатом господарювання та сукупними витратами живої та уречевленої праці за формулою:
C+V+m
ППс = -----------
Тж+Тур.
Але застосування цієї формули утруднено складними розрахунками витрат уречевленої праці. Тому використовують показники національного доходу та
НД
витрат живої праці: ППс = ------
Тж.
Між тим, застосування витрат лише живої праці для оцінки ефективності суспільного виробництва й ігнорування якими витратами уречевленої праці досягався отриманий результат призвело економіку колишнього СРСР до занепаду.
Найбільшого зростання росту ПП можна отримати за умов одночасного зниження як живої, так і уречевленої праці. Але в практиці можливі різні варианти зниження сукупних витрат праці, які забезпечують максимум результату за умов мінімальних витрат.
Якщо витрати живої праці це - Зж, а уречевленої - Зу, а Зжі та Зуі – це їх рівень у нових умовах, то можна визначити п’ять варіантів підвищення ефективності сукупної праці.
1. Зу = Зуі; Зж > Зжі,
2. Зу > Зуі, Зж = Зжі,
3. Зу > Зуі; Зж > Зжі,
4. Зж < Зжі, але Зу – Зуі > Зжі - Зж
5. Зуі > Зу, але Зуі – Зу < Зж - Зжі
В усіх випадках Зж + Зу > Зжі + Зуі, тому зростання ПП має місце у будь-якому з наведених варіантів. Завдання менеджера з праці полягає у тому, щоб визначити такий варіант її зростання, який є найбільш доцільним для підприємства.
Питання 3. Вимір індивідуальної продуктивності праці.
На підприємствах, окремих цехах, ділянках, робочому місці продуктивність праці визначають за показниками трудомісткості (Тр) та виробітку (W), які виходять з результату праці (V – обсяг продукції) та її витрат (Т).
Рівні виробітку та трудомісткості визначають за формулами:
V Т
W = -----; Тр = -----
Т V
де, V – результат праці (обсяг продукції, робіт, послуг) шт, грн;
Т – витрати праці на виробництво продукції, робіт, послуг, чол-год, н-год, чоловік.
Залежність між зростанням ПП (саме виробіток) та зниженням трудомісткості продукції може бути виражена за формулами:
Зтр х 100 ПП х 100 1
Δ ПП = ------------- ; Зтр = ---------------; Іпп = -----
100 - Зтр 100 + Δ ПП Ітр
де Δ ПП – приріст продуктивності праці; %
Зтр – зниження трудомісткості продукції, %
Економічна ефективність праці може бути визначена порівнянням рівнів ПП. у різних робітників, на різних підприємствах, країнах, а також за дінамікою рівня ПП. за різні періоди на певному робочому місці, цеху іншому об’єкті господарювання. З цією метою розраховують індекси зміни ПП, як відношення:
ППз Трб
Іпп = --------, або Іпп = --------,
ППб Трз
де, “з” та “б” – рівень показників у звітному та базовому періодах.
Питання 4. Сучасні підходи до виміру продуктивності праці в Україні.
Сучасний період управління економікою в Україні свідчить про перехід на міжнародну методику оцінки ефективності й продуктивності національної економіки.
Національним центром продуктивності розроблено методичні засади виміру продуктивності з урахуванням підходів, які характерні для світової економіки.
Продуктивність національної економіки виміряють як відношення валового національного доходу до сукупних витрат на його виробництво.
Для міжнародного співставлення ефективності економіки розраховують коефіцієнт продуктивності праці як відношення ВНП й НД до середньорічної чисельності зайнятих в економіці працівників, або до обсягу відпрацьованих нормо-годин.
Тема 7. “Методи виміру рівня продуктивності праці”
Питання 1. Вимоги, що ставляться до показників продуктивності праці. (ПП.).
Методи виміру ПП залежать від того, якими одиницями виміряють обсяг виробництва (результати праці) та витрати праці на його виготовлення. Варіанти їх виміру наведено на схемі.
-
Найменування показників
о
бсягу продукції, робот, послуг
витрати праці