Основи організації бухгалтерського обліку

Вид материала

Документы

Содержание На другому рівні На четвертому рівні На п'ятому рівні Організація облікового процесу. Поточний облік Підсумковий етап Перелік облікових номенклатур поточного обліку основних засобів Організація забезпечення формами паперових носіїв інфор­мації Перший — це статутний або пайовий капітал. Другий Додатковий внесок Первинний облік Перелік документів Короткострокові кредити банків Непередбачене зобов'язання 6.1. Поняття і склад активів 6.2. Об'єкти облікової політики активів 6.3. Організація документування операцій з необоротними активами Таблиця 6.1. Первинні документи з обліку основних засобів Назва документу Назва документу ... Полное содержание

Подобный материал:

• Програми дисциплін ● Бухгалтерський облік Основи теорії бухгалтерського обліку, 160.6kb.
• План Суть І види обліку Принципи організації бухгалтерського обліку в банках Організація, 15.63kb.
• Зміст передмова з розділ Основи організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах, 5637.85kb.
• В. В., Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю, 63kb.
• План рахунків бухгалтерського обліку 21 > Форми бухгалтерського обліку 25 > Особливості, 45.5kb.
• Програма вступного тестового випробування з бухгалтерського обліку, 122.05kb.
• Основи навчальної програми враховують вимоги Ради з освіти Міжнародної Федерації бухгалтерів,, 143.95kb.
• Навчально-методичний комплекс «основи фінансів та бухгалтерського обліку» для підготовки, 1065.73kb.
• План рахунків в системі бухгалтерського обліку І фінансової звітності. Система внутрішнього, 41.23kb.
• На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних, 76.65kb.

Тема 1: ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ.

План лекції

1.1. Бухгалтерський облік, контроль та аналіз у системі управління господарством

1.2. Зміст і передумови організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу

1.3. Принципи організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу

1.4. Основи організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу в умовах функціонування автоматизованої системи обробки інформації

1.5. Стандартизація бухгалтерського обліку, контролю та аналізу


1.1. Бухгалтерський облік, контроль та аналіз у системі управління господарством

Спеціалізація будь-якої галузі науки чи наукової дисципліни безпосередньо пов'язана з чітким окресленням мети, предмета вивчен­ня та методу пізнання (дослідження). Для організації бухгалтерсько­го обліку, контролю й аналізу господарської діяльності слід пра­вильно визначити параметри таких видів роботи в системі управління.

Бухгалтерський облік, контроль і аналіз являють собою напрями управління як інформаційного процесу та окремі підсистеми еко­номічної інформації. У єдності двох аспектів — роду (виду) діяль­ності й виду інформації — облік, контроль і аналіз утворюють підсистеми управління.

Користувачів бухгалтерської інформації можна поділити на три такі основні категорії:

1. Адміністрація — група працівників, котрі несуть повну відповідальність за управлінську діяльність підприємства (індивідуальні власники, співвласники, рада директорів, управлінський апарат підприємства, менеджери, керівники підрозділів, майстри);
   
2. Користувачі з прямим фінансовим інтересом — нинішні та потенційні інвестори, які аналізують звітність, аби визначити фінансову перспективу підприємства, і нинішні та потенційні кредитори, котрі визначають фінансовий стан підприємства з метою своєчасного погашення заборгованості;
   

3. Користувачі з непрямим фінансовим інтересом — державні податкові адміністрації, установи банку, органи статистики та інші органи, що контролюють або вивчають фінансову звітність підприємств.

З погляду організації важливим є те, що облік господарської діяльності виник як функція реєстрації фактів господарського життя. Згодом згідно з вимогами суспільного розвитку, і насам­перед тими, які стосуються відображення економіко-правових відносин у суспільстві та безпосередньо управління, відбулася диференціація зазначеного обліку — поділ на види, а саме: опе­ративний, статистичний і бухгалтерський.

Контроль і аналіз господарської діяльності як прийоми її пе­ревірки й оцінки застосовуються здавна, а як система спеціаль­них знань, пов'язаних з вивченням і дослідженням економічних процесів у їхньому взаємозв'язку, науковим обґрунтуванням про­гнозів та планів, виявленням позитивних і негативних чинників, розкриттям тенденцій розвитку господарства та узагальненням досвіду, вони почали формуватися порівняно недавно.

Тепер у системі управління бухгалтерський облік, контроль та аналіз характеризуються, з одного боку, як види діяльності, а з іншо­го — як види інформації, що мають окремі різновиди (рис. 1.1).



Рис. 1.1. Бухгалтерський облік, контроль та аналіз господарської діяльності в системі економічної інформації

Отже, кожний вид господарського обліку, контролю та аналізу є самостійним родом діяльності й видом економічної інформації. А це означає, що кожний з них організаційно виокремлюється в управ­лінській системі як підсистема нижчого порядку, тобто розглядати їх слід як взаємопов'язані та взаємозумовлені системи, які перебу­вають у безперервному русі — постійно розвиваються, змінюються.


1.2. Зміст і передумови організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу

Управління являє собою цілеспрямований вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування.

З огляду на потребу постійного вдосконалення управління на основі впровадження досягнень науки першочерговим стає за­вдання організації зазначених відносин. Це стосується також бух­галтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльно­сті — важливих функцій керування.

Термін «організація» має різні смислові відтінки. У найзагальнішому значенні це упорядкування, налагодження певної систе­ми. Організація передбачає досягнення та збереження стану пев­ної впорядкованості елементів (вузлів) системи в цілому, підтри­мання якісної її визначеності.

Основні вузли будь-якої системи становлять її механізм, статика (структура, кадри, техніка) і динаміка. Механізм характеризується теорією і практикою.

Упорядкування всіх вузлів (елементів) системи бухгалтерсь­кого обліку, контролю та аналізу господарської діяльності при­таманне їхній організації в широкому розумінні. Така організація полягає в цілеспрямованому вдосконаленні механізму, структури й процесів бухгалтерського обліку, контролю та аналізу госпо­дарської діяльності як певних сукупностей.

Аналізуючи бухгалтерський облік, контроль і аналіз госпо­дарської діяльності як системи, доходимо висновку, що вони предметно виокремлені в системі управління як управлінські функції (рід, вид діяльності людей), є складовими зазначеної сис­теми.

Водночас бухгалтерський облік, контроль і аналіз — це не про­сті функції, не сума технічних прийомів, а об'єктивно зумовлений порядок облікових, контрольних та аналітичних процедур, що їх проводять стосовно даних, аби дістати необхідну інформацію. Цей порядок визначається термами й функторами. Перші характеризу­ють мету, об'єкти, методи, другі — взаємозв'язок між ними. Такий поділ потребує залучення математичного апарату.

Основою математичного опису бухгалтерського обліку, контролю та аналізу є балансовий, так званий двоїстий (подвійний), метод управління економікою (господарством). Суть його поля­гає в тому, щоб досягти взаємозв'язаного узгодження потреб і ресурсів у масштабі відповідної господарської системи — під­приємства, взаєм­ної координації дій різних господарських формувань; забезпе­чення збалансованості в економіці, пропорційності згідно з еко­номічними законами.

З розширенням і ускладненням суспільного виробництва кількість технічних балансів щодо різних аспектів господарювання зростає, а тому постає потреба погоджувати їх один з одним.

Господарювання — суспільне явище, котре характеризується ці­лісністю завдяки об'єднанню двох його аспектів: продуктивних сил та виробничих відносин. Кожна складова господарювання, якою б малою вона не була, не існує поза суспільним виробництвом і не може лишитися поза обліком, перевіркою та аналізом. Тому мето­дологія бухгалтерського обліку, контролю й аналізу господарства, його діяльності має забезпечувати можливість визначення господар­ських факторів відповідно до потреб управління та з'ясування їхніх характеристик.

Отже, аби здійснювати управління господарством, потрібно скласти чітке уявлення про характерні особливості процесу виробництва та виробничих відносин, з'ясувати внутрішню матері­альну структуру цього господарства. Але водночас процес господарюван­ня є рухомим. Щоб відстежувати зміни, що відбуваються в гос­подарстві, згаданий процес слід подати в динаміці.

Такий підхід відбиває найвищий рівень абстрагування, на якому бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяль­ності можна унаочнити схемою, зображеною на рис. 1.2. Решта рівнів абстрагування є подальшим поділом у різних аспектах та напрямах відповідно до вимог управління.



Рис. 1.2. Змістова характеристика бухгалтерського обліку, контролю та аналізу в управлінні господарством

1.3. Принципи організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу

Принцип цілісності передбачає розгляд системи як об'єкта, як єдності, якість котрої не зводиться до властивості будь-якої з окремих частин, що утворюють її. Цілісність обліку системи як об'єкта виявляється у двоїстому (подвійному, балансовому) уза­гальненні господарських фактів — явищ та процесів.

Цілісність контролю й аналізу господарської діяльності із сис­темного погляду виявляється в комплексному використанні всіх джерел економічної інформації. Орієнтація на окремі джерела (планові, нормативні, облікові тощо) призводить до порушення системного підходу.

Принцип усебічності передбачає врахування всіх внутрішніх зв'язків і відносин системи, усіх факторів, що впливають на її функціонування.

Складність процесу організації бухгалтерського обліку, конт­ролю й аналізу в управлінні господарством пов'язана з наявністю численних варіантів узгодження можливостей людей, техніки, природних умов та інших складових першого.

Принцип субординації передбачає необхідність побудови ієрархії елементів та відносин за чітко визначеними критеріями (мобільність, адекватність тощо).

Основним критерієм для системи бухгалтерського обліку, контролю й аналізу є адекватність організаційної та технологіч­ної структур господарства. Наприклад, облік матеріалів будуєть­ся адекватно організації складського господарства: за кожною матеріально відповідальною особою, місцем зберігання матеріа­лів; облік витрат на виробництво — за цехами, дільницями, бри­гадами, продукцією (виробами, роботами, послугами, групами виробів тощо); облік витрат на управління — за рівнями остан­нього, структурами, підрозділами.

Принцип динамічності встановлює, що всі характеристики системи слід розглядати не як постійні, а як такі, що змінюються до своєї протилежності.

Динамічність бухгалтерського обліку зумовлена постійним удосконаленням форм і методів його організації, розвитком форм виконання розрахунків, системи рахунків, застосуванням нових методів обліку ресурсів, затрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції.

Принцип випереджувального відображення означає постійну наявність проблем, розв'язання яких продиктоване часом, а отже, потребує прогнозування найімовірнішого стану всіх систем у май­бутньому. Щодо системи бухгалтерського обліку це означає впро­вадження нормативного методу обліку витрат на виробництво.

Принцип системотвірних відносин потребує визначення са­ме тих зв'язків між частинами (елементами) системи, які забез­печують її цілісність, існування та розвиток. У цьому аспекті ці­лісність бухгалтерського обліку забезпечується прийомами дво­їстості (подвійності), тобто відображенням господарських фактів — явищ і процесів (балансовим узагальненням, бухгалтерською ко­респонденцією рахунків, проведенням), ієрархічною диференціа­цією рахунків (синтетичні, аналітичні, субрахунки різного порядку). Цілісність контролю й аналізу з цього боку забезпечується використанням усього арсеналу аналітичних методів, які розроб­лені теоретично та застосовуються на практиці.

Організація як спосіб упорядкування потребує додержання, крім названих, і таких принципів, як адаптивність, паралелізм, ритмічність, безперервність, прямоплинність, пропорційність.

Адаптивність щодо організації обліку, контролю та аналізу означає пристосування їх будови й функцій до конкретних умов управління.

Паралелізм в означеній діяльності тлумачиться як обов'язко­ва наявність систем (підсистем) бухгалтерського обліку, контро­лю й аналізу в усіх самостійних господарських підрозділах.

Ритмічність в організації обліку, контролю й аналізу означає рівномірне надходження даних і видавання вихідної інформації. Недодержання рівномірності призводить до порушення строків обробки такої інформації.

Безпосередність передбачає послідовність облікового, конт­рольного та аналітичного процесів під час розв'язування конкрет­них завдань.

Прямоплинність в організації бухгалтерського обліку, конт­ролю та аналізу означає забезпечення таких схем руху носіїв ін­формації щодо перебігу технологічного процесу, які максималь­но відповідають технологічним схемам, наприклад руху матері­альних цінностей у виробничому процесі або руху готових виро­бів під час їх продажу.

Пропорційність як принцип організації бухгалтерського об­ліку, контролю та аналізу вимагає правильного співвідношення між різними елементами й об'єктами організації, зокрема обчис­лювальної техніки, кваліфікаційного складу виконавців тощо. Пропорційність дає змогу збалансувати використання трудових і матеріальних ресурсів.


1.4. Основи організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу в умовах функціонування автоматизованої системи обробки інформації

Неодмінною умовою вдосконалення управління є докорінна реконструкція його технічної та інформаційної бази на основі ав­томатизованої системи обліку, контролю й аналізу з використан­ням автоматизованих робочих місць бухгалтера (АРМБ).

Одним з найважливіших завдань у цій справі є подальший розвиток і вдосконалення інформаційних систем підприємств із використанням нових засобів управління та сучасних технічних засобів. Відповідно до цього має змінитися роль бухгалтерсько­го обліку, а отже, методологічні й методичні його аспекти по­требуватимуть коригування. Бухгалтерський облік і бухгалтер­ська інформація в умовах автоматизованої системи обробки інформації використовуються значно ширше, ніж у разі ручної обробки даних.

Бухгалтерський облік доповнює інші інформаційні системи, причому основну час­тину вхідної інформації він дістає безпосередньо з останніх. Пе­ретворившись на одну з кількох таких підсистем, взаємозв'яза­них як на рівні вирішення завдань, так і на рівні всієї інформа­ційної системи підприємства, бухгалтерський облік відіграє одну з основних функцій управління в разі застосування автоматизованих систем.

У разі комплексного підходу до організації бухгалтерського обліку в умовах автоматизованої обробки інформації відбуваєть­ся перехід від організації окремих елементів до впорядкування цілісних наборів елементів інформаційних систем, а також нала­годження взаємозв'язків між окремими підсистемами й комплек­сами завдань.

Означений підхід в автоматизації бухгалтерського обліку в сучасних умовах має реалізовуватися у вирішенні сформульова­них далі завдань.

• Визначення ролі й місця бухгалтерського обліку в системі управління підприємством.

• Класифікування типів комплексів завдань, а також завдань інформаційної системи обліку, контролю та аналізу.

• Виокремлення ієрархічних рівнів, стосовно яких проводяться операції в інформаційній системі обліку, а також з'ясування характеру системотвірних зв'язків між ними, елементами, комплексами завдань і завданнями.

• Установлення умов і меж чинності інформаційної системи обліку.

• Контроль і аналіз.

• Побудова концептуальної моделі автоматизованої обробки облікової інформації.

• Створення інформаційної мови бухгалтера, яка дасть змогу користувачеві працювати в діалоговому режимі.
  
• Комплексний перегляд теоретичних і методологічних основ бухгалтерського обліку.
  
• Системне вирішення завдань обліку, контролю та аналізу.
  
• Використання засобів моделювання облікового, контрольного й аналітичного процесів.
  
• Організація автоматизованої системи дослідження; прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства.
  
• Розроблення сучасних засобів спілкування в діалоговому режимі з інформаційною системою обліку, контролю й аналізу.
  
• Створення на основі комплексного підходу автоматизованої системи прийняття управлінського рішення.
  

Розроблення облікової інформації — не кінцева мета, а лише частина облікової функції системи. Важливим завданням є ство­рення такого засобу передавання інформації конкретним корис­тувачам, що дає змогу їм правильно сприйняти останню й зрозу­міти її потенційну корисність.

В умовах автоматизованої обробки даних на організацію облі­ку істотно впливає теорія комунікації. Адже облік можна подати як інтегровану систему збирання, обробки, зберігання й переда­вання відповідної інформації, а основні принципи теорії комуні­кації дають змогу виробити найбільш оптимальні обсяги, терміни та напрями інформаційних потоків в обліку.

Як одиниця комунікації обліковець несе відповідальність за формування облікових показників і передавання їх користувачам. Для цього він має передусім визначити тип необхідних для реци­пієнтів блоків інформації, оскільки лише потреба в останній є, по суті, виправданням для встановлення комунікації. Як елемент ін­формаційної системи обліковець виконує водночас функції дже­рела інформації, передавача, користувача блоків, які забезпечу­ють «обіг» інформації за допомогою різноманітних механізмів зворотного зв'язку. Як комунікаційна одиниця користувач облі­кової інформації поєднує в собі всі частини комунікаційної сис­теми. Він виконує дві першочергові функції: інтерпретує обліко­ву інформацію й використовує її.

Задачі бухгалтерського обліку можна розподілити за певними ознаками залежно від практичних потреб, при цьому найважли­вішим критерієм є економічний зміст вихідних показників. Таке групування є базою для виокремлення основних типів АРМ бух­галтера, а саме:

1. АРМБ з обліку власності засновників.
   
2. АРМБ з обліку основних засобів.
   
3. АРМБ з обліку матеріальних цінностей.
   
4. АРМБ з обліку праці й заробітної плати.
   
5. АРМБ з обліку затрат на виробництво.
   
6. АРМБ з обліку продажу готової продукції, визначення доходів та фінансових результатів.
   
7. АРМБ з обліку фінансово-розрахункових операцій.
   

8. АРМБ зведеного обліку та складання звітності. Кожному з названих АРМБ відповідає певний перелік задач.

Обліковий процес в умовах використання АРМБ характеризу­ється як ланцюжок взаємопов'язаних робочих місць — бухгалте­ра, а також працівників, дотичних до організації бухгалтерського обліку. Автоматизація послідовності розв'язування задач забезпечує чітку організацію технологічного процесу, дає змогу уник­нути повторного виконання окремих кроків. Важливим під час автоматизації бухгалтерського обліку є формування облікових функцій для певного переліку задач, розв'язуваних на АРМБ.

Лише за умови глибокого організаційного підходу вдається подолати консерватизм і негнучкість апарату бухгалтерії, нечіт­кий розподіл виконуваних обов'язків та дублювання в роботі, а отже, підвищити рівень організації праці бухгалтерів на підпри­ємствах. Саме організаційний принцип дає змогу виявити спосо­би вдосконалення обліку і в масштабі країни.


1.5. Стандартизація бухгалтерського обліку, контролю та аналізу

Стандарт бухгалтерського обліку для автоматизованої об­робки інформації — затверджений керівником підприємства нор­мативно-правовий акт, що визначає принципи, методи, комплекс правил, норм, вимог до організації ведення бухгалтерського об­ліку, контролю та складання звітності в умовах функціонування автоматизованої інформаційної системи обліку.

У бухгалтерському обліку в умовах автоматизованої обробки інформації стандартизованими є:

• способи та методика ведення бухгалтерського обліку;
  
• техніка, форми й організація бухгалтерського обліку;
  
• організація технологічного процесу;
  
• організація роботи облікового персоналу та персоналу інших структурних підрозділів, які займаються обліком, аналізом і контролем.
  

Під час розроблення стандартів підприємства з обліку вико­нуються такі роботи:

• організація процедур розроблення та впровадження стандарту;
  
• розроблення стандартів з окремих комплексів завдань;
  
• розгляд та затвердження стандарту;
  
• тиражування та впровадження стандарту в обліковий процес.
  

Головна ціль стандартів підприємства з бухгалтерського облі­ку — суворо регламентувати роботу всіх служб підприємства, які беруть участь у процесі автоматизації обліково-обчислювальних робіт. Стандарти з обліку при функціонуванні автоматизованої інформаційної системи останнього являють собою гнучку, але в той же час і достатньо жорстко регламентовану систему, яка орі­єнтована на створення умов для прийняття оптимальних управ­лінських рішень.

Під час розроблення стандартів особливу увагу приділяють стандартним схемам документообігу, які включаються в окремий стандарт з інформації як конкретний вираз зв'язків між інформа­ційними потоками даних. Побудування стандартних схем інфор­маційних потоків дає можливість шляхом організаційних засобів націлити їх на чіткий контроль процедур формування даних на різних етапах облікового процесу.

У стандартах повинна бути відображена побудова інформаційного забезпечення на основі розроблення:

• схеми документопотоків первинних та зведених носіїв інформації;
  
• плану обліково-контрольних крапок;
  
• схеми приймання-передачі первинної інформації по ланцюгу її оформлення;
  
• схеми використання облікової інформації;
  
• порядок, послідовність і час розрахунків облікових даних;
  
• порядок санкціонованого доступу до облікової інформації. Важливим організаційним засобом є побудова інформаційних
  
• документопотоків, які варіюються залежно від рівня забезпечення підприємства сучасною обчислювальною технікою.
  

Стандартизація схем інформаційних потоків дозволяє забез­печити мінімізацію обсягу первинного документообігу на різних ділянках обліку.

Упровадження стандартів в обліковий процес в умовах авто­матизованої обробки інформації дає змогу побудувати інтегрова­ну систему обробки інформації


Тема 2: Нормативно-правова основа забезпечення бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік як організаційна система замикається на рівні власника. Але з процесом становлення суспільних фор­мувань (муніципалітетів, держав, тощо) його дані все більш по­трібні цим формуванням для вирішення соціальних та інших су­спільних потреб.

Щоб досягнути єдності показників діяльності в суспільстві, загальне методологічне керування бухгалтерським обліком в Україні здійснюється за загальноприйнятими у світовій практиці принципами та на законодавчій основі.

В Україні встановлена структура нормативно-правового регу­лювання бухгалтерського обліку (рис. 2.1) складається з п'яти рівнів.



Рис. 2.1. Структура нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні


На першому рівні системи нормативно-правового регулюван­ня бухгалтерського обліку в Україні Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № XIV від 16.07.99 р. вста­новлює правові основи регулювання, організації, ведення бухгал­терського обліку й складання фінансової звітності в Україні. За­кон має п'ять розділів.

У першому розділі визначено: сферу чинності закону, ціль, основні принципи та валюту бухгалтерського обліку й фінансової звітності.

У другому розділі — «Державне регулювання бухгалтерського обліку і фінансової звітності» — розглянуті питання відповідного регулювання бухгалтерського обліку й фінансової звітності в Україні, функції та завдання методологічної ради з бухгалтерсь­кого обліку.

У третьому розділі — «Організація і ведення бухгалтерського обліку» — наведені питання організації бухгалтерського обліку на підприємствах, основні вимоги до порядку ведення первинних облікових документів та регістрів згаданого обліку, правові ос­нови проведення інвентаризації активів і зобов'язань.

У четвертому розділі — «Фінансова звітність» — установлені загальні вимоги до фінансової звітності, розглянуто основи орга­нізації консолідованої та зведеної звітностей, визначені звітний період, порядок надання й обнародування фінансової звітності, а також контроль за дотриманням законодавства про бухгалтер­ський облік і фінансову звітність.

П'ятий розділ містить порядок набуття законом сили.

На другому рівні системи нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку розробляються та впроваджуються нор­мативні акти Кабінету Міністрів України, інших урядових орга­нів, що встановлюють принципи, які необхідно використовувати під час розробки положень третього й четвертого рівнів.

Третій рівень регулюється національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку з окремих тем і напрямів. Основне призначення національних стандартів — розкриття у формі понять і методів бухгалтерського обліку правових норм, закріплених у Законі України «Про бухгалтерський облік і фінан­сову звітність в Україні» № XI від 16.07.99 р.

На четвертому рівні складаються рекомендації з організації й ведення бухгалтерського обліку окремих видів активів, зобов'я­зань, інших господарських операцій. Призначення даних рекомен­дацій — у забезпеченні раціональної системи обліку з застосуван­ням прогресивних форм обліку та способів його ведення.

На п'ятому рівні власником підприємства складається наказ про облікову політику підприємства. Призначення цього документа — організація бухгалтерського обліку відповідно до законодавства та вимог управління в межах організаційної системи власника, його діяльності.

Загальне державне керівництво бухгалтерським обліком в Україні сьогодні здійснює Кабінет Міністрів України. Державне регулювання проводиться з такою метою:

• створити єдині правила ведення бухгалтерського обліку та скласти фінансову звітність, що є обов'язковими для всіх підприємств і організацій та гарантують, захищають інтереси користувачів;
  
• удосконалити бухгалтерський облік і звітність.
  

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку й фі­нансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, що затверджує національні Положення (стандарти) бухгалтерсь­кого обліку, інші нормативно-правові акти означеної сфери. По­рядок ведення бухгалтерського обліку й складання звітності в банках установлюється Національним банком України відповід­но до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звіт­ність в Україні» № XI від 16.07.99 р. Порядок ведення бухгалтер­ського обліку й складання звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України згідно з законодавством.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприєм­ство самостійно вибирає форми його організації, суб'єктами якої можуть бути: бухгалтерська служба, сформована на підприємст­ві, котру очолює головний бухгалтер; спеціалізована організація чи відповідальний фахівець на договірній основі, якщо підприєм­ство не має бухгалтерської служби.

На невеликих підприємствах їх власники мають право само­стійно вести бухгалтерський облік.

Тема 3: ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ.


План


3.1. Загальна побудова облікового процесу.

3.2. Визначення об'єктів організації облікового процесу.

3.3. Організація облікових номенклатур.

3.3.1. Загальна характеристика.

3.3.2. Структура облікової інформації.

3.3.3. Облікові номенклатури різних етапів облікового процесу.

3.4. Носії облікової інформації

3.4.1. Організація носіїв облікової інформації первинного обліку

3.4.2. Організація носіїв облікової інформації поточного обліку

3.4.3. Організація носіїв облікової інформації підсумкового обліку

3.5. Організація носіїв облікової інформації первинного обліку.

3.6. Стадії документообігу


3.1. Загальна побудова облікового процесу

Обліко­вий процес можна розглядати як технологічну сукупність, тобто технологічний процес, де з вхідних даних у результаті обробки та переробки дістають вихідну продукцію у формі показників.

Загальну поетапну побудову бухгалтерського обліку як проце­су формування доказів та об'єкта організації ілюструє рис. 3.1.




Рис. 3.1. Поетапна побудова бухгалтерського обліку як технологічного процесу та об'єкта організації

Сукупність операцій формує інформаційну процедуру. Кілька інформаційних процедур утворюють облікову фазу обробки. Фа­зи формують облікові ділянки, що визначають обліковий процес, його етапи. Основними етапами облікового процесу, як уже за­значалося, є первинний, поточний і підсумковий.

При організації технології облікового процесу слід відрізняти технологічні прийоми, які відображають обробку інформації, від методологічних правил, що визначають метод обліку.


3.2. Визначення об'єктів організації облікового процесу.

Конкретизація технології облікового процесу в кожному окремому випадку залежить від складу об'єктів управління, су­купності операцій, технічних засобів обробки та перетворення даних на систему показників.

Обліковий процес складається з багатьох блоків, які мають бути конкретизовані й подані в технологічних та структурних ас­пектах.

Водночас у будь-якому господарстві обліковий процес як тех­нологічна сукупність складається з трьох етапів: первинного, по­точного та підсумкового. На кожному етапі основні об'єкти організації облікового процесу такі: 1) облікові номен­клатури; 2) носії облікових номенклатур; 3) рух носіїв; 4) техно­логія облікового процесу забезпечення останнього (рис. З.2.).



Рис. 3.2. Об'єкти організації облікового процесу

Першим етапом облікового процесу є первинний облік.

Сприйняття та вимірювання як складові етапу можливі лише тоді, коли об'єкти обліку конкретизовані у вигляді облікових номенклатур, що є, як відомо, першим об'єктом організації первин­ного обліку.

Фіксування облікової номенклатури (даних) відбувається на будь-якому носії (документі або його заміннику), що потребує попереднього їх добору.

Документи з огляду на їх велику кількість і різноманітність потрібно систематизувати. Звідси окремим питанням організації первинного обліку є формування за кожною окремою темою аль­бомів первинних документів.

Сприйняття, вимірювання та фіксування господарських фактів здійснюються виконавцями в різні періоди. Тому, організуючи пер­винний облік, заздалегідь визначають рух первинних документів.

Поточний облік (реєстрація даних первинного обліку в сис­темі рахунків — в облікових реєстрах) — другий етап облікового процесу.

Поточний облік як частина облікового процесу містить ті ор­ганізаційні елементи, сукупність яких формує його як об'єкт ор­ганізації. Цими елементами є облікові номенклатури поточного обліку (дані, показники), носії облікових номенклатур (облікові реєстри і документи, що їх складають на цьому етапі облікового процесу); документообіг та забезпечення облікового процесу.

Підсумковий етап облікового процесу іноді називають балан­совим узагальненням (звітністю). Це завершальний етап обліко­вого процесу, який можна охарактеризувати як упорядковану су­купність операцій з формування показників, що відображують результати виробничої та господарської діяльності підприємства за певний період.

Отже, технологія облікового процесу в усіх випадках перед­бачає такі об'єкти організації, як номенклатура, носії даних, рух носіїв, забезпечення процесу. Характерним при цьому є те, що зазначені об'єкти використовуються на всіх трьох етапах обліко­вого процесу — первинному, поточному і підсумковому.