Основи організації бухгалтерського обліку

Вид материала

Документы

Содержание Норма співвідношення Норма чисельності Норма обслуговування Дослідно-статистичний метод Типові норми

Подобный материал:

• Програми дисциплін ● Бухгалтерський облік Основи теорії бухгалтерського обліку, 160.6kb.
• План Суть І види обліку Принципи організації бухгалтерського обліку в банках Організація, 15.63kb.
• Зміст передмова з розділ Основи організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах, 5637.85kb.
• В. В., Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю, 63kb.
• План рахунків бухгалтерського обліку 21 > Форми бухгалтерського обліку 25 > Особливості, 45.5kb.
• Програма вступного тестового випробування з бухгалтерського обліку, 122.05kb.
• Основи навчальної програми враховують вимоги Ради з освіти Міжнародної Федерації бухгалтерів,, 143.95kb.
• Навчально-методичний комплекс «основи фінансів та бухгалтерського обліку» для підготовки, 1065.73kb.
• План рахунків в системі бухгалтерського обліку І фінансової звітності. Система внутрішнього, 41.23kb.
• На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних, 76.65kb.

Тема 9: ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ, ЗАЙНЯТОГО БУХГАЛТЕРСЬКИМ ОБЛІКОМ, КОНТРОЛЕМ ТА АНАЛІЗОМ

План лекції

9.1. Принципи, вимоги та елементи організації праці виконавців бухгалтерського обліку, контролю та аналізу

9.2. Поділ та кооперування праці

9.3. Види норм та їхня характеристика

9.4. Визначення чисельності облікового, контрольного та аналітичного персоналу

9.5. Самоорганізація роботи працівників обліку, контролю та аналізу

9.6. Особливості організації роботи керівника служби обліку, контролю та аналізу


9.1. Принципи, вимоги та елементи організації праці виконавців бухгалтерського обліку, контролю та аналізу

Значна частина працівників управління господарством зайнята бухгалтерським обліком, контролем та аналізом. Це, насамперед, апарат бухгалтерії, контрольної та аналітичної служб, який без­посередньо веде бухгалтерський облік, виконує контрольну та аналітичну роботу.

Крім того, багато лінійних працівників — начальники цехів, бригадири, завідуючі складами, фермами, прораби — виконують значну роботу з оформлення бухгалтерських документів. Це опе­рації з підготовки первинних документів (накладні, вимоги і т. ін.), складання звітів про наявність та рух матеріальних цін­ностей, коштів тощо. Це означає, що організувати працю людей, зайнятих бухгалтерським обліком, контролем та аналізом госпо­дарської діяльності, не є простим завданням, оскільки потрібно організувати працю не лише безпосередньо зайнятих на бухгал­терських роботах, а й багатьох працівників інших служб.

Науково-технічний прогрес вносить великі зміни в характер та зміст праці людей, зайнятих означеними видами діяльності. Значні зміни відбуваються також у професійному поділі праці, особливо це стосується робіт технічного характеру. Збільшу­ється обсяг робіт, що потребують інженерного рівня освіти та знань (економічний аналіз, підготовка проектних рішень тощо). Виникають нові дільниці та види робіт, пов'язані з застосуван­ням ПК, економіко-математичних методів, оцінкою результатів роботи. У цих умовах наукова організація праці людей, які ви­конують бухгалтерський облік, контроль та аналіз, стає об'єк­тивною потребою і являє собою комплекс організаційних, техніко-економічних, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних та естетичних заходів, спрямованих на раціоналізацію облікового, контрольного й аналітичного процесів, створення сприятливих умов праці, розвиток творчих здібностей та суспільної активно­сті працівників.

На сучасному етапі розвитку суспільства до організації роботи працівників обліку, контролю та аналізу ставляться такі вимоги:

• комплексний підхід;
  

• використання нагромадженого багатства наукових знань, пов'язаних із працею цих людей;
  

• поглиблення поділу та кооперації праці;
  
• чітке обслуговування і своєчасна підготовка робіт;
  

• створення найсприятливіших умов для виявлення здібностей кожного працівника в підвищенні своєї кваліфікації та продуктивності праці.
  

Наукова організація праці дає змогу вирішувати завдання ду­ховного збагачення, підвищення зацікавленості в результатах

праці.

Наукова організація праці має на меті:

• суворо регламентувати обов'язки та відповідальність кожного працівника, усувати в їхній роботі невластиві функції і паралелізм, розумно поєднувати працю різних виконавців;
  
• передбачати комплексне планомірне вирішення всіх питань організації праці;
  
• ураховувати все передове в певній галузі знань.
  

Наукова організація праці завжди включає поділ, кооперуван­ня, методи і прийоми праці, її нормування та стимулювання, ор­ганізацію робочих місць і зон, обслуговування їх, створення сприятливих умов праці.

9.2. Поділ та кооперування праці

В удосконаленні праці велику роль відіграє розроблення раціо­нальних форм поділу праці. Останній має відповідати сучасним умовам роботи, насамперед технічному рівню озброєності праці, рівню культури виробництва та самого працівника. Форма поділу праці має сприяти зниженню трудових і матеріальних витрат, підвищенню її змістовності, усуненню монотонності, зменшенню стомлюваності та стимулюванню зростання продуктивності.

Суть поділу праці в галузі бухгалтерської роботи — бухгал­терського обліку, контролю та аналізу — означає розчленування облікового, контрольного й аналітичного процесів на окремі процеси, виділення їх у самостійні види роботи (спеціалізацію), відокремлення виконавців визначених дільниць та видів робіт.

Сукупність операцій дає змогу виділити організаційні місця, які характеризують виконавчі пости. Ці пости можуть бути трьох рівнів: висококваліфіковані спеціалісти (головний бухгалтер, го­ловний економіст, заступник головного бухгалтера), спеціалісти середнього рівня (старший бухгалтер, старший економіст, керів­ник сектору, групи), технічні виконавці (рахівник, фактурист, розрахунковець, обліковець та ін.).

Основними ознаками, за якими здійснюється поділ роботи працівників обліку, контролю та аналізу, є предметна дільниця, котру визначено за топологією: облік, контроль і аналіз основних засобів, матеріалів, оплати праці, виробництва тощо.

Від організаційної структури, складності, масштабів та обсягу робіт залежать форма поділу праці, профіль підрозділу обліку, контролю й аналізу, а також професійно-кваліфікаційний склад працюючих. Для того, щоб забезпечити чітке виконання всіх функцій обліку, контролю та аналізу, треба правильно визначити кількісний склад персоналу.

Поділ праці за видами робіт виражається в тому, що виконавці за характером роботи або змістом процесу праці об'єднуються в групи, а всередині кожної з груп — за кваліфікацією. Залежно від складності робіт, рівня знань та навичок працівників бухгалтер­ського обліку, контролю та аналізу поділяють на відповідні ква­ліфікації, категорії. За цими ознаками елементи облікової, конт­рольної й аналітичної роботи поділяють та закріплюють за окремими групами працівників, які формують групи (сектори, підгрупи) та посадові місця.

Розчленування облікового, контрольного й аналітичного про­цесів передбачає, що кожний підрозділ та виконавець виконують обмежені за певними ознаками види робіт. Разом з тим коло ро­біт групи та виконавця має бути досить широким для того, щоб максимально завантажити виконавця роботою.

Під час вирішення питань поділу праці слід ураховувати інди­відуальні особливості працівників, а також можливість сприй­няття та переробки ними інформації з використанням технічних засобів і обчислювальної техніки.

Поділ праці дає змогу поєднувати трудову діяльність окремих працівників для того, щоб спільними зусиллями комплексно за­безпечити релевантною обліковою, контрольною й аналітичною інформацією всі ланки управлінської роботи. Таке поєднання трудової діяльності працівників обліку, контролю та аналізу для досягнення спільної мети називають кооперацією праці.

Кооперація облікової, контрольної й аналітичної роботи є ре­зультатом її поділу. Чим глибший поділ праці, тим ширше його кооперування, тим зручніше розчленування цих робіт і процесів,

тим більше безпосередніх виконавців потрібно об'єднати. Зав­дання впровадження раціональних форм кооперації праці полягає в планомірному встановленні зв'язків між виконавцями.

Раціональні форми кооперування праці поширюють діапазон діяльності, забезпечують взаємозамінність працюючих та сумі­щення ними функцій.

Кооперація праці працівників бухгалтерського обліку, конт­ролю та аналізу здійснюється на двох організаційних рівнях:

• між окремими працюючими, унаслідок чого досягається вузька професійна спеціалізація виконавчої роботи з цілеспрямованого забезпечення обліковою, контрольною та аналітичною інформацією визначених дільниць управлінської роботи (управління ресурсами, працею, витратами тощо);
  
• між функціональними підрозділами, що знаходить своє відображення в предметній спеціалізації та об'єднанні зусиль під час вирішення складних облікових, контрольних та аналітичних завдань (облік виробничого процесу і калькулювання собівартості продукції, облік реалізації продукції та визначення фінансових результатів від реалізації тощо).
  

Останнє може бути визначено також у поділі бухгалтерського обліку на два організаційних підрозділи:

• фінансова бухгалтерія;

• виробничо-комерційна бухгалтерія (внутрішньогосподарська).

Норма керованості — кількість працюючих, якими повинен

керувати той чи інший старший керівник (головний бухгалтер, старший бухгалтер, завідуючий сектором, керуючий групою) відповідної кваліфікації за заздалегідь визначених організаційно-технічних умов роботи. Норми керованості застосовують у нор­муванні керівного складу всіх рангів, починаючи зі старшого бух­галтера — керівника сектору чи групи. Від норм обслуговування їх відрізняє те, що працівник, працю якого нормують, керує ін­шими співробітниками, а не обслуговує їх. Так, нормою керова­ності для завідувача сектору є кількість керівників груп, безпосе­редньо підпорядкованих йому.

Підпорядкованість одному керівникові багатьох працівників є причиною неузгодженості в роботі, низького рівня керівництва, а підпорядкованість двох-трьох призводить до ускладнення роботи апарату, його структури.

Оптимальною нормою керованості є така, за якої керівник за­безпечує повноцінне керівництво підрозділом протягом робочого дня та кожним працівником цього підрозділу. Це приблизно 6—10 підпорядкованих.

Норма керованості керівників високого рангу, наприклад го­ловного бухгалтера великого господарства (заводу, комбінату, фірми тощо), може бути виражена не тільки кількістю працівни­ків, безпосередньо йому підпорядкованих, а й кількістю осіб, котрі входять до підрозділів, якими керують керівники, підпорядковані головному бухгалтеру.

Норма співвідношення — це кількість працівників певної кваліфікації, яка припадає на одного працюючого іншої кваліфі­кації за заздалегідь визначених організаційно-технічних умов. На­приклад, норма співвідношення між старшими та рядовими бух­галтерами може бути виражена так: на одного бухгалтера-економіста з вищою освітою має бути не менш як 4—6 бухгалтерів із середньою спеціальною освітою. Нормами співвідношення мо­жуть бути охоплені всі категорії працюючих, що дає змогу досяг­ти оптимальної структури та забезпечити високу ефективність колективної праці.

Норма чисельності — кількість бухгалтерських працівників, яку встановлюють для виконання робіт і яка закріплена за всією бухгалтерією в цілому або за її підрозділом за заздалегідь визна­чених організаційно-технічних умов роботи.

Норма обслуговування — кількість одиниць, об'єктів обліку, що обслуговує один або група працівників відповідної кваліфіка­ції за заздалегідь визначених організаційно-технічних умов. Та­кими об'єктами можуть бути, наприклад, кількість назв поста­чальників, розрахунки з якими має забезпечити один бухгалтер; кількість працівників, закріплених за одним бухгалтером з розра­хунку оплати праці; кількість покупців, розрахунки з якими має здійснювати один бухгалтер.







Норма обслуговування подається у вигляді

де 9360 — місячний календарний фонд часу одного облікового працівника; Н_ч — норма часу на один об'єкт обслуговування, який визначають за формулою

де Ч_со — сумарний оперативний час на обслуговування одного об'єкта, визначений методом прямого технічного нормування; ИЧ_п.з — сума часу на підготовчо-заключні роботи, організаційно-технічне обслуговування робочого місця, відпочинок, особисті потреби в процентах до оперативного часу.


9.3. Види норм та їхня характеристика

Облікова, контрольна та аналітична робота складається з ро­бочих операцій, кожна з яких, у свою чергу, поділяється на прийо­ми, тобто елементарні дії.

Сукупність операцій формує вид робіт, об'єднання яких ви­значає функцію окремого виконавця, що дає змогу визначити об'єкти нормування.

Залежно від мети та пов'язаного з нею розрахунку трудоміст­кості бухгалтерські роботи нормують трьома методами: експерт­ним методом оцінки трудомісткості, дослідно-статистичним, роз­рахунково-аналітичним .

Експертний метод оцінки трудомісткості облікових, кон­трольних і аналітичних робіт дає спеціальна комісія, до складу якої входять висококваліфіковані спеціалісти: бухгалтери, пла­новики, фінансисти тощо.

Дослідно-статистичний метод ґрунтується на порівнянні трудомісткості робіт з аналітичними, раніше виконаними робо­тами. Для цього використовують дослідно-статистичні дані з ін­дивідуальних планів-завдань бухгалтерських, контрольних і ана­літичних робіт.

Розрахунково-аналітичний метод ґрунтується на фотогра­фуванні або самофотографуванні робочого часу. До цього методу належить і метод моментних спостережень.

Тепер витрати праці працівників у бухгалтерії визначають у вигляді норм часу і виробітку, керованості, обслуговування, спів­відношення та чисельності.

Норма часу — це витрати часу на виконання одиниць робіт одним або групою працівників за визначених організаційно-технічних умов.

Норму часу визначають у людино-годинах і людино-днях. Якщо, наприклад, для запису 200 тризначних чисел встановлено час, що дорівнює одній годині, то це означає, що норма часу в цьому разі становить одну годину.

Норма виробітку — це кількість одиниць роботи (запис, під­сумовування, підготовка документа), яку повинен виконати той чи інший працівник за одиницю часу (годину, день, місяць) за ви­значених організаційно-технічних умов. Якщо, наприклад, бух­галтер протягом робочого дня має записати 800 рядків, то це і буде денна норма виробітку.

Між нормою часу та нормою виробітку є зворотний зв'язок: норма виробітку дорівнює одиниці, поділеній на норму часу.

Якщо в нашому прикладі норма часу для запису 200 тризнач­них чисел дорівнює одній годині, то норма виробітку в разі 8-годинного робочого дня становить 800 рядків.

Типові норми були розроблені та встановлені з усіх видів бух­галтерських робіт у 70-х роках. Вони включають нормативні ви­трати часу для виконання повного обсягу бухгалтерських робіт протягом місяця, які визначено на певний бухгалтерський доку­мент (без робіт на процес складання цього документа). У типових нормах часу враховано витрати часу на підготовчо-заключні ро­боти, на організаційно-технічне обслуговування робочого місця, відпочинок, особисті потреби в розмірі 9 % оперативного часу, у тому числі на відпочинок та фізичну культуру — 4,2 %.

Типові норми часу передбачені на роботи таких бухгалтерсь­ких ділянок: основні засоби, матеріали, малоцінні і швидкозно­шувані предмети, готова продукція та її реалізація тощо. Ці нор­ми включають працю обліковців, бухгалтерів у розмірі при­близно 25 %. Оскільки в типових нормах часу та нормах обслу­говування враховано також витрати праці старших виконавців — старших бухгалтерів, керівників груп, секторів, — то ці посади встановлюють у межах загальної чисельності, виходячи з норм часу та обслуговування. Ці працівники поряд з виконанням своїх обов'язків керують також підлеглими виконавцями. Посаду старшого понад норму може бути встановлено також і в разі від­сутності виконавця, якщо він є відповідальним з певної функції та веде самостійну дільницю обліку.

У зв'язку з передачею частини облікових робіт на машинну обробку важливим елементом організації є визначення питомої ваги робіт, що виконуються за допомогою цих машин.

Обсяг робіт, що їх передають на машинну обробку, розрахо­вують за формулою (у %)



де Ч_ь Ч₂ — трудомісткість робіт, які виконує бухгалтерія за мі­сяць відповідно вручну і за допомогою ПК.


9.4. Визначення чисельності облікового, контрольного та аналітичного персоналу

Для визначення потрібної кількості облікового, контрольного й аналітичного персоналу застосовують норми, розроблені або в централізованому порядку, або на самих підприємствах. Іноді за­стосовують норми-аналоги.

Чисельність працівників для виконання облікових, контроль­них та аналітичних робіт визначають здебільшого методом пря­мого розрахунку на підставі обсягу робіт і норм. Проте багато облікових, контрольних та аналітичних робіт не можна занормувати через певні особливості (наприклад різні логічні роботи або інструктаж). Слід також ураховувати, що робота бухгалтерського апарату є нерівномірною. Тому необхідну кількість працівників у бухгалтерії визначають непрямими методами.

Практичний досвід показує, що кількість працівників бухгал­терії найдоцільніше обчислювати за кожним топологічним під­розділом (основні засоби, матеріали, оплата праці тощо).

Для встановлення чисельності в кожному топологічному під­розділі визначають насамперед середньомісячну кількість доку­ментів. Найбільш оптимальними періодами для цього є квітень — травень або вересень — жовтень.

У кожному топологічному підрозділі документи групують щодо норм та кількісно-якісних характеристик: рядків, колонок, процента робіт, що передають на машинну обробку. Далі визна­чають загальну кількість працівників, необхідну для виконання обсягу робіт.

Вихідним моментом є одиниця вимірювання. Для розрахунків обсягу облікових робіт тепер використовують такі одиниці вимі­рювання:

один первинний прибутково-видатковий документ;

кількість рядків та колонок в одному документі;

кількість записів в облікові реєстри;

чисельність працюючих, охоплених табельним обліком;

чисельність працівників, яких обслуговує один бухгалтер;

ступінь автоматизації (механізації), %. На підставі даних про обсяги робіт у нормах часу на один до­кумент визначають загальну кількість облікових працівників у кожному топологічному підрозділі за формулою



де х — середньомісячна кількість первинних документів; Н_ч — норма часу на один первинний документ; 9360 — місячний фонд робочого часу одного бухгалтера, хв.

9.5. Самоорганізація роботи працівників обліку, контролю та аналізу

Самоорганізація — це комплекс заходів, які виконуються працівником для забезпечення систем та порядку в роботі. Вироб­лення організованості сприяє закріпленню набутих знань, умінь, що, у свою чергу, дає змогу економити час і енергію.

Основними елементами самоорганізації є організація робочого місця, робочої зони, раціональний режим праці, послідовність і т. ін.

Самоорганізація передбачає, насамперед, організацію робочо­го місця та створення оптимальних умов для високопродуктивної праці.

Додержання системи в роботі передбачає раціональний режим праці, послідовність у роботі, систематичність, дисципліну праці, самопланування, самоконтроль, самозвіт та самокритику.

Важливим елементом у самоорганізації є режим праці. Йогс вважають раціональним, якщо дотримують режим робочого часу, коли чергують роботу і відпочинок протягом дня, тижня, місяця, року; коли вироблено постійний власний ритм роботи, якого до­держують, раціонально чергуючи легку та важку роботу.

Режим роботи — це чергування робочого часу і відпочинку. Має бути встановлений такий режим, коли заздалегідь відомі по­чаток роботи, перерви в ній, змінність, чергування видів робіт, графіки відпусток, кінець роботи і т. ін.

Режим роботи служби обліку, контролю й аналізу базується на загальному режимі роботи господарства, що регламентує поло­ження внутрішнього розпорядку.

Бухгалтерія працює в одну зміну, але деякі працівники можуть працювати у дві, а іноді й у три зміни. Це пов'язано з підготов­кою документів у банк, постачальникам, покупцям тощо.

Змінна робота може бути встановлена для табельників.

У деяких випадках окремі працівники бухгалтерії можуть починати працювати на 1—2, а іноді й на три години раніше, ніж це передбачено загальним графіком. Інші працівники, навпаки, можуть починати роботу на 1—2 години пізніше вста­новленої норми.

Важливим елементом самоорганізації роботи є визначена сис­тема застосованих працівником прийомів, так званого стилю ро­боти. Розрізняють конкретний стиль окремого працюючого та загальний стиль роботи окремої професії.

Конкретний стиль — це суто індивідуальний, властивий од­ному працівнику.

Загальний стиль роботи полягає в тому, що у своїх найбільш важливих рисах та аспектах — професійно-організаторському і морально-психологічному — він передбачає обов'язкові характер­ні даному виду робіт риси: відповідальність, науковий підхід, ви­соку культуру праці, контроль та перевірку виконання, прав­дивість, рішучість, самостійність, твердість, вимогливість, чуй­ність, скромність тощо.

Організація поточної роботи починається з ретельного плану­вання робочого дня, чіткої системи організації власної роботи. Робочий час має бути щодня розподілений за годинами. Незва­жаючи на наявність індивідуальних графіків роботи, кожний працівник бухгалтерії повинен спланувати свій робочий день зранку і накреслити, що потрібно виконати, кого запросити до себе, у кого бути, кому і про що доповісти, які матеріали підготу­вати.


9.6. Особливості організації роботи керівника служби обліку, контролю та аналізу

За характером діяльності і сукупністю робіт головний бухгал­тер — це керівник функціональних служб. Основне завдання — керівництво роботою підлеглих, організація облікового процесу та роботи виконавців. Крім того, його функціями є також органі­зація з розвитку й удосконалення облікової, контрольної та ана­літичної роботи.

Через працю керівника вирішуються такі важливі і принципо­ві питання, як досягнення мети, удосконалення, активізація праці, поділ та кооперування.

Керівник має добре знати бухгалтерську справу, бути в кожній ситуації послідовним, діяти відповідно до принципів та норм мо­ралі. Він повинен не тільки мати певний обсяг знань, а й залучати до роботи людей, спиратися на помічників у роботі.

Бути керівником — це означає вміти так будувати взаємовід­носини в колективі, щоб підлеглі бачили людину справедливу, яка не боїться визнати свої помилки та недоліки, готова їх випра­вити в будь-який момент. У сукупності це можна охарактеризу­вати як основні вимоги до організаторських, ділових й особистих якостей керівника.

Керівник облікової служби повинен, насамперед, забезпечити раціональну організацію бухгалтерського обліку, контролю й аналізу як процесів та роботу виконавців.

Праця керівника бухгалтерської служби є найважливішою функцією управління і може бути охарактеризована за допомо­гою таких компонентів:

• виробничо-економічного (забезпечення функціонування служби та виконання завдань);
  
• спеціального (організація безпосередньої роботи);
  
• соціально-політичного (забезпечення організації та виховання членів колективу).
  

Керівник облікової служби може виконувати свої функції та обов'язки тільки в тому разі, якщо він уміє приймати рішення гос­подарського й організаційного характеру. Ці рішення можуть бу­ти стандартними (стосуються безпосередньо робіт облікового ха­рактеру) і нестандартними, що є наслідком творчої діяльності (нові форми та методи роботи, організація контролю й аналізу надзвичайних ситуацій у господарстві тощо).

Передумовою успішного виконання обов'язків для керівника облікової служби є те, що він повинен заздалегідь визначати не тільки, що потрібно робити, а й те, де, коли, ким, у які строки, якими прийомами треба діяти.

На керівника облікової служби покладено організацію обліко­вої, контрольної й аналітичної роботи як процесу; формування апарату, відбір, розставлення; організацію функціонування від­повідного апарату і робіт необлікового апарату з виконання ними облікових завдань.

Формування обліково-контрольного й аналітичного апарату передбачає такі види робіт: формування, розвиток, добір, розстав­ляння. Ці роботи тісно переплітаються зі здійсненням керівницт­ва безпосередньою діяльністю відповідних підрозділів бухгалте­рії (секторів, груп) і підрозділів небухгалтерського характеру (наприклад постачання).

В обов'язки керівника облікової служби входять організація функціонування апарату, що включає планування робіт, органі­зацію праці, нормування, контроль, розподіл обов'язків, підви­щення кваліфікації.

Важливим елементом організації роботи керівника є управ­ління підрозділами (секторами, групами) і контроль виконання відповідних доручень за розподілом роботи. При цьому викорис­товуються різні види контролю: вибірковий, суцільний і т. ін.

Для керівника облікової служби складають докладний план контролю, де вказують систематичну перевірку стану справ на окремих дільницях, строки виконання тощо. Контролерами, по­ряд з головним бухгалтером, можуть бути його заступники, а у великих господарствах — і старші бухгалтери — керівники сек­торів, підрозділів.

План контролю повинен бути тісно пов'язаний із загальним планом облікових, контрольних і аналітичних робіт, графіками, посадовими інструкціями.

Велике значення для організації роботи керівника має засто­сування методу організаційного впливу, що передбачає владу ке­рівника як правовий елемент, дисципліну, котрої слід додержува­тися за будь-яких обставин, та відповідальність, визначену нормативними документами.

Організаційний вплив включає поставлення завдання, визна­чення критеріїв виконання і відповідальності, наявність повно­важень, ресурсів роботи, інструктаж, спостереження, координу­вання ходу роботи, контроль.

Однією з передумов успішної роботи виконавців є забезпечення їх нормативно-довідковою документацією, яка використовується для уточнення того або іншого господарського процесу, та відповыднысть її діючим нормативним актам. Розв'язання певного питан­ня дуже часто досягають зіставленням факту з нормативними до­кументами. Перелік нормативних актів, якими керується у своїй роботі працівник, має бути на кожному робочому місці.

Важливою складовою організації роботи керівника облікової служби є стиль керівництва. Стиль — це сукупність найбільш ха­рактерних і постійних методів вирішення облікових, контроль­них та аналітичних питань, які постають у процесі реалізації функцій керівництва обліком, контролем і аналізом.

Стиль роботи виявляється в повсякденній діяльності керівника та підпорядкованого йому апарату, є формою реалізації складних соціально-економічних, психологічних і політичних відносин.

Важливим елементом роботи керівника облікової служби є ор­ганізація своєї праці. На перше місце тут висувається планування щоденної роботи та розподіл часу між різними видами робіт.

У найбільш загальному вигляді діяльність керівника облікової служби може бути охарактеризована як сукупність таких робіт:

• організаційно-адміністративних;

• творчих;

• технічних;

• не передбачених посадовими обов'язками;

• допоміжних.

Для планування робіт слід заздалегідь знати приблизну їхню тривалість. Планування роботи потребує вироблення певного ре­жиму, ритму та безпосереднього її виконання. Плани робіт складають на день, п'ятиденку, декаду, місяць, рік, на перспективу. Значно полегшує організацію роботи розроблення графіків.

Важливими елементами роботи керівника облікової служби є на­рада, інструктаж, приймання відвідувачів, бесіди, семінари тощо.

У своїй роботі керівник облікової служби — головний бухгал­тер або головний економіст — повинен додержувати всіх законів, що стосуються господарської діяльності і бухгалтерського облі­ку. Права, функції, обов'язки керівника облікової служби визна­чено в нормативних документах.