Geum.ru

Вірний Богові й Україні Бути в усіх на вустах, увінчатися славою народного героя

Вид материалаДокументы

Содержание


«всевишній один!» - мусульмани намагаються переконати можновладців
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

Хочеш дізнатися більше про го в Україні — завітай на сайт Української Федерації Го итдо.огд.

Оксана ПОПОВА, 16 років.


Українці - лише "надцяті".


Чемпіонат Європи з фігурного катання, що завершився у хорватському Загребі, був не стільки змаганням з технічної майстерності фігуристів чи постановницькою роботою їхніх наставників.

Сухий і крихкий лід, на який від самого початку знайомства з ареною скаржились спортсмени, розсипався під лезом ковзанів і створював додаткові труднощі під час приземлення. Найменшу невпевненість, гі-перобережність чи острах лід віддзеркалював у помилках.


Після масового падіння чоловіків катання дівчат було значно чистішим. До головних претенденток на подіум — минулорічних чемпіонки та віце-чемпіонки континенту Кароліни Костнер і Сари Майєр — упритул наблизились володарка європейського титулу 2005 року угорка Юлія Себестьєн та відразу дві фінки — досвідчена Кіра Корпі й дебютантка чемпіонату Лаура Лепісто.

Кароліна не втілює образи, а просто катається, її природні рухи настільки органічно зливаються з музикою. «Кароліна використовує таку музику, яку слухати майже неможливо, — вважає один із найкращих українських спеціалістів Галина Кухар. — Але разом з її катанням ця мелодія починає звучати, набуває особливого сенсу та краси. Таке може тільки Костнер! Дивується феномену Костнер і Олена Войцехівська, олімпійська чемпіонка. Кароліну вона порівнює з кореянкою Ю-ІНа Кім: «На ЮНа Кім працює бригада талановитих людей, котрі ставлять кожен свою частинку програми. За такого комплексного підходу може вийти унікальний результат. А Костнер здатна одна боротися з таким «комплексним» суперником».

У найкращій своїй манері вигравши коротку програму, де змусила по-новому зазвучати музику групи Тпе Ооогз, у довільній Кароліна Костнер не була бездоганною в обертаннях та на виїзді зі стрибків. Пропустивши у довільній поперед себе швейцарку Сару Майєр, 20-річній італійці все ж вистачило балів, щоб у підсумку стати першою. «Я щаслива, що виграла друге «золото» чемпіонату Європи, — поділилась італійка радістю з журналістами. — Мені було навіть складніше, ніж торік, адже будь-який результат, окрім перемоги, був би кроком назад. А я прагну рухатись тільки вперед!». Сара Майєр, яка на минулому чемпіонаті у Варшаві страшенно засмутилась, здобувши «лише» срібну медаль, тепер з таким же запалом раділа своєму другому «сріблу». Бронзовим виявився дебют для 19-річної Лаури Лепісто, котрій вистачило витримки без значних збоїв відкатати довільну програму.

Киянка Катерина Пройда у короткій програмі допустила грубі помилки і завершила свій дебютний чемпіонат на 29-му місці: «Зірвані стрибки — не найголовніша моя помилка. Протоколи свідчать, що в мене ще надто слабка презентація програми. Тож з новими силами працюватиму над хореографією».

У танцях на льоду одесити Анна Задорожнюк/Сергій Вербило, котрі тренуються в США у Миколи Морозова, у підсумку посіли 11-те місце. За рік вони зробили великий крок вперед, їхній довільний танець «Нострадамус» вражає постановкою, однак чемпіонській м'якості, невагомості ковзання, а також невимушеності та розкутості українцям потрібно ще вчитися. Непогано виконували програму чемпіони України Алла Бекназарова/Володимир Зуєв — 14-те місце. Це вже є перемогою харків'ян, котрі перед тренуваннями змушені лопатами розчищати ковзанку...

Росіяни Оксана Домніна/Максим Шабалін, які своїм запалом в оригінальному танці «Розпрягайте, хлопці, коней» змусили танцювати своїх та чужих тренерів за бортом льодової арени, свою найбільшу перемогу святкували не над срібними призерами — титулованим французьким дуетом Ізабель Делобель/Олів'є Шонфельдер, а над співвітчизниками Яною Хохловою/Сергієм Нови-цьким, які стали володарями «бронзи». Цей чемпіонат повинен був визначити першу російську пару серед двох рівних за майстерністю, яка у подальшому на всіх стартах мала би підтримку своєї федерації. Тому Шабалін, котрий переніс складну операцію на меніску і не пройшов необхідного курсу реабілітації, вийшов на лід. Якою ціною вихованцям Олександра Горшкова далась ця перемога, знають лише вони. Однак у спорті свідомо жертвувати здоров'ям можуть лише чемпіони духу...


Екстремсши, на старт!


У світі існує дуже багато різновидів зимових видів спорту. В Україні поки що ми не маємо змоги займатися такими видами, як: ісе-2огЬіпд (зимовий зорбінг) — спортсмен скочується із засніженого схилу у спеціальній надувній кулі; ісе-сІМпд (айс-дайвінг) — це занурення з аквалангом під лід (для занурення потрібен спеціальний акваланг та костюм «сухого» типу).

Поки що нам доводиться тільки мріяти про подібні розваги, але в Україні можна розважитися й без цього екстріму!

Зима — період, коли все відпочиває після жвавого, енергійного та активного літа, буденного навчання восени та навесні. Але це не стосується справжніх відчайдухів-екстремалів, які не можуть жити без гострих відчуттів. Шукаєш дозу адреналіну, яка зможе втамувати твій потяг до пригод та доламати вцілілі після минулої зими кінцівки? Читай і насолоджуйся.

Один з найвідоміших серед зимових видів спорту — це гірськолижний. Лижі можуть бути зроблені із пластика або дерева (професійні спортсмени використовують лижі з дуже міцного пластика). Якщо ти думаєш, що цей спорт не надто екстремальний для тебе, то знай, швидкість руху лижника може досягати 150 км/год. Щоб навчитися кататися на лижах, треба пройти спеціальну підготовку. Якщо ти киянин, то взяти лижі у прокаті та найняти інструктора тобі доведеться у гірськолижному розважальному комплексі «Протасів Яр».

Траси і підйомники нині там у повній бойовій готовності. «Протасів Яр» — єдине місце в столиці, де можуть покататися початківці гірськолижного спорту. Його трасам далеко до альпійських чи карпатських, проте місцезнаходження практично у центрі міста стабільно приваблює тих, хто не може полишити справи і взяти відпустку взимку, щоб вдосталь насолодитися лижним спортом.

Справа за малим — дочекатися стійких морозів і стабільного снігу. Люблять сніг і сноубордингисти (англ.) — вид спорту, що полягає в спуску із засніжених схилів і гір на спеціальному снаряді. Спочатку сноубординг був винятково зимовим видом спорту, але згодом окремі екстремали освоїли його навіть влітку, катаючись на дошках по піщаних схилах (Сендбординг). Сноубординг підрозділяється на декілька різновидів: спортивний (АІріпе зпо\л/ЬоагсІіпд) — охоплює наступні дисципліни: бордеркрос, слалом, паралельний слалом, слалом-гігант, паралельний слалом-гігант і супергі-гант. Фрірайд (Ргеегісіе) — вільний спуск непідготовленими схилами, від пологих до найкрутіших. Фрістайл (Ргеезіуіе) — спуск по підготовленій трасі з виконанням стрибків і акробатичних трюків. Фрістайл охоплює низку дисциплін, зокрема хаф-пайп (Наії-ріре), біг-ейр (Ьід-аіг), слоуп-стайл (зіоре-зіуіе) і ін. Оскільки часто катання на сноуборді проходить на непідготовлених схилах і на великих швидкостях, для захисту від травм використовується різноманітна екіпіровка — шоломи, захист суглобів, спини, рук.

Відчути себе справжнім сноубор-дистом ти зможеш у «Протасовому Яру», де орендують сноуборд та екіпіровку для катання.

Один з найестетичніших видів зимових розваг — катання на ковзанах. Існує два різновиди змагань: фігурне катання та швидкісні перегони. Щоб опанувати ці дисципліни, необхідно мати неабияку витримку та почуття рівноваги. Нині у Києві функціонують криті льодові ковзанки «Атек», «Крижинка», «Крижин-ка-хімволокно», «Авангард» та нова Льодова арена на території спортивного комплексу «Наука-спорт» і кілька приватних — ковзанки СК «Атек» (Київ, вул. Чистяковська, 20); «Піонер» (Дніпровский узвіз, 1, ст. м. Арсенальна, тел. 496-53-53); «Караван» (вул. Лугова 9); «Крижинка» (вул. Еспланадна 42, тел. 220 93 79); «Крижинка» (вул. Генерала Жмачен-ка 7, тел. 543 98 49); Льодовий стадіон, пр. Глушкова 9, тел.: 266 60 66) тощо.

Для тих, хто вважає катання на ковзанах занадто жіночним видом спорту, людство винайшло спорт для справжніх чоловіків — хокей.

Хокей із шайбою, канадський хокей або просто хокей (англ. НосКеу, від старофранцузької подиеі — палиця пастуха з гаком) — командна гра, в якій дві команди намагаються вразити твердою круглою шайбою ціль — ворота суперника, використовуючи ключки. У кожній команді є один воротар. Хокей із шайбою входить до програми зимових Олімпійських ігор. В Україні слово «хокей» асоціюється в першу чергу саме з хокеєм із шайбою. У світі найпопуляр-нішою грою є хокей на траві. У Києві всі бажаючі спробувати свої сили у хокеї можуть завітати на будь-яку з вищеперерахованих ковзанок.

Олена ЮШКОВА, 14 років.


Мат шаховому королю поставило життя..


Проживши символічну кількість років — 64 (стільки ж чорно-білих клітинок має шахівниця), в лікарні ісландської столиці Рейк'явіка помер 11-й чемпіон світу американський гросмейстер Роберт Джеймс Фішер.

Столиця Ісландії була тим містом, де влітку 1972 року Фішер виграв фінальний матч за звання чемпіона світу у свого попередника на шаховому троні Бориса Спаського, чим перервав гегемонію радянських шахістів, які від 1948 року володіли найвищим шаховим званням (М.Ботвинник, В. Смислов, М. Таль, Т.Петросян, Б. Спаський).

Роберт Фішер прожив у Рейк'явіку останні три роки свого короткого життя, бо не міг повернутися на батьківщину, де на нього очікував арешт і, ймовірно, ув'язнення. Останні 15 років американець прожив поза межами СІІІА, після того, як зігнорував заборону уряду своєї країни зіграти комерційний матч з останнім шаховим суперником Борисом Спаським у 1992 році в Югославії. Це було зроблено в той момент, коли в Югославії йшла громадянська війна, коли ця балканська країна зазнала суворих економічних санкцій з боку ООН, коли збірну Югославії з футболу позбавили права виступати у фінальному турнірі чемпіонату Європи, а олімпійську команду не допустили до участі в Олімпіаді в Барселоні...

І тут Фішер проявив солідарність з країною, яка не раз дарувала йому гостинність і де він перемагав у багатьох турнірах. Департамент торгівлі СІІІА попередив американського громадянина Фішера, що той порушить урядовий указ, якщо гратиме матч в Югославії, і буде покараний за комерційні відносини з ворогом. На що Роберт Фішер, який завжди відзначався самостійністю висловів та вчинків, зібрав у Белграді прес-конференцію, на якій демонстративно обплював урядове повідомлення. З того часу шаховий геній був поза американським правом і проживав в Югославії, Угорщині, Японії, на Філіппінах, в Японії, Ісландії.

Одружуватися чи грати в шахи? 

Про Боббі Фішера оповідали байки, що він начебто уникав дівчат, бо йому було з ними нецікаво, адже вони не вміють грати в шахи... Екс-чемпіон світу Михайло Таль, котрий свого часу був і головним редактором ризького журналу «Шахс», опублікував інтерв'ю з Фішером, де одним з питань було: «Боббі, вам уже минуло двадцять, чи не пора вам подумати про одруження?».

«Розмірковую над цією проблемою і не знаю, що робити. Або куплю авто, або одружуся. Американки мені не подобаються, бо надто самостійні і забагато часу проводять у перукарнях. Волів би екзотичну дівчину з Тайваню чи Гонконгу», — такою була відповідь молодого американця.

Була в нього романтична історія кохання із юною угорською шахісткою Зітою Райчаньї (їй тоді було 18 років). Переглядаючи партії американського чемпіона, вона захопилася особою автора та його змістовними коментарями і втратила спокій і сон. Згодом Зіта відправила своєму кумирові листа, на який відповіді не отримала. Та дівчина була наполегливою. І після кількох послань Фішер таки зголосився до своєї європейської шанувальниці. Зіта полетіла до Лос-Анджелеса, поруч із яким, у Пасадені, жив Роберт. Вони провели чимало часу за шахівницею. А здобутком цієї співпраці стало її звання чемпіонки Угорщини серед юніорок.

Саме Зіта повернула Фішера до шахового змагання. Після матчу 1972 року із Спаським Боббі двадцять років не грав жодної офіційної партії. І кохана дівчина таки вмовила його на наступний матч із колишнім суперником Борисом Спаським. Улітку 1992 року він погодився зіграти за фантастичний гонорар — 5 мільйонів доларів, які запропонував югославський бізнесмен Єздимир Василєвич. Тож Фішер зігнорував заборону свого уряду, знову переміг Спаського, забрав гроші і полетів до Будапешта. Але історія взаємин Роберта і Зіти мала оригінальне закінчення: поки він роздумував, пропонувати їй заміжжя чи ні, вона вийшла заміж за іншого. Фішер покинув Будапешт і полетів до Азії...

За чутками, які іноді проникали на сторінки газет, він нібито одружився з філіппінкою китайського походження, молодшою років на тридцять. І вона народила йому донечку. На запрошення японської федерації шахів Фішер якийсь час мешкав у Токіо. 15 липня 2004 року у токійському аеропорту «Норіта» імміграційна служба Японії затримала його при спробі вилетіти до Філіппін, де в Манілі на нього очікувала дружина з маленькою дитиною. Кілька місяців Фішер провів у японській тюрмі, поки руку порятунку екс-чемпіону світу простягнула Ісландія. Уряд цієї маленької острівної країни заявив, що може надати американському шахістові дозвіл на проживання: «Ми допомагаємо старому другові в біді. Грати у шахи — це не злочин».

А хто батьки чемпіона?

Роберт Фішер мав непросте дитинство. Він не знав свого батька, та, як тепер дослідили, вважав ним не того, хто дав йому життя. І якось висловився: «Діти, які ростуть без батьків, виростають вовками...»

В Англії кілька років тому вийшла книжка відомих авторів Д.Ед-мондса та Д.Ейдінова про матч 1972 року Фішер — Спаський «Боббі Фішер йде на війну», про особистостей того поєдинку, політику, «холодну війну» того часу, трагікомічні випадки. Із архівів ФБР автори довідалися, що Роберта та його маму Регіну ця таємна служба вважала... радянськими шпигунами. Регіна Фішер (1913-1997) була громадянкою СІІІА, бо, хоча народилася у Цюріху в родині колишнього кравця Якоба та Наталії Вендерів, ще перед початком Першої світової війни перебралася з батьками до Америки. У роки Великої депресії в США вона поїхала до Німеччини, де жив її брат Макс Бендер. В 1932-1933 рр. вона мешкала у Берліні, де познайомилася і покохала біофізика Герхардта Фішера. Через рік вони втекли з нацистської Німеччини до Москви, де Регіна п'ять років навчалася у Московському медичному інституті. 1938 року вона народила доньку Джо-ан (1938-1998) і перед початком війни повернулася до США. Гер-хардт не отримав американської візи, і вони роз'їхалися. 1945 року Регіна подала на розлучення через невиконання чоловіком сімейних обов'язків.

Боббі ж народився 9 березня 1943 року у Чикаго. У матеріалах ФБР є припущення, що батьком майбутнього чемпіона був угорський емігрант, комуніст Пол Фелікс Неменьї. Він став добрим знайомим Регіни за рік до народження сина, а після його появи на світ постійно ним опікувався і щомісяця надсилав гроші на утримання. Але мама ніколи не казала синові, хто є справжнім його батьком. Шахівницю молодшому братові подарувала Джоан, коли йому було шість років. Вже в десять років він став постійним учасником нью-йоркських турнірів, у дванадцять переміг в чемпіонаті Мангеттенсь-кого клубу, а 1956 року розділив

5-8 місця у відкритому чемпіонаті США разом з колишнім львівським шахістом Степаном Попелем (партія між ними закінчилася унічию). Шахові успіхи юного американця круто пішли вгору, 1958 року він став чемпіоном СІІІА і учасником міжзонального турніру в Югославії, звідки розпочав сходження на шаховий Олімп, яке успішно закінчилося 1972 року перемогою над Спаським. Роберт Фішер своїми перемогами у 60-70-ті роки минулого століття і своїм феноменом шахового генія підняв престиж стародавньої гри на небачену висоту. Він не закінчив середньої школи, але добре володів шістьма мовами і розгромив радянських шахістів, відібравши у них звання шахового короля світу. Шахісти завжди оцінювали його об'єктивно: «Це надзвичайно чесна і порядна людина, яка має свої принципи, здоровий глузд, але висловлює погляди настільки суперечливі, що всі довкола думають, ніби він несповна розуму».

Найкращий шахіст XX століття

Коли закінчувалося двадцяте століття, чимало видань обирало найкращих минулого віку. За опитуванням електронного шахового журналу \Л/ееК іп Спезз Фішера визнали найкращим шахістом XX століття: Фішер — 362 очки, Кас-паров — 345, Альохін — 230, Таль — 218, Капабланка — 196. Усього згадувалося 116 шахістів, серед них — львівський гросмейстер Василь Іванчук (22 місце).

Роберт Фішер і перший львівський гросмейстер Леонід Штейн дуже любили грати бліц-партії, і наш земляк не раз брав гору. На закритті Всесвітньої шахової олімпіади у Гавані Штейн запропонував Фішеру зіграти матч із бліцу, на що отримав цілком серйозну пропозицію: «Чому тільки бліц?! Зіграймо справжній матч. Ви — чемпіон СРСР, я — чемпіон США». Ідею підтримав присутній при розмові Фідель Кастро. На жаль, матч так і не відбувся. Надто вже радянське спортивне керівництво боялося поразок від американців... Раптова смерть Леоніда Штейна улітку 1973 року приголомшила американця — той був тільки на вісім років старший за Боббі.

Коли 1972 року після перемоги над Борисом Спаським Фішер повернувся до Нью-Йорка з титулом чемпіона світу, мер «Великого яблука» вручив йому символічний ключ від міста — адже це була перемога Америки над радянською шаховою машиною. Та минуло двадцять років, і на тріумфатора й короля шахів на батьківщині очікувала тюремна камера. У своїй книжці «Мої великі попередники» Гаррі Каспаров назвав Роберта Фішера «Генієм-одинаком» і «Великим самітником», мабуть, найточніше характеризуючи американського чемпіона, якому нічого не було потрібно, крім шахів, і який нікому не був потрібен, коли перестав перемагати. Але в історії древньої гри він залишиться тим, хто «розворушив» шахи і додав їм революційного імпульсу, придумавши і «шахи Фішера», за якими нині проводяться великі змагання, і шаховий годинник нової конструкції. Та, найголовніше, він показав, як можна і треба любити ШАХИ...


НА ЧАСІ

НУ І ХТО Ж З НАС ЛОХ?


Студенти «вишів» із полегшенням зітхнули — сесія минула. Дехто вже й забув про неї, катаючись на лижах у Карпатах або відсипаючись у батьківській хаті. Але для багатьох варто провести «розбір польотів». Насамперед, анекдот: «Один студент хвалиться: «За мене однокурсниця всі контрольні зробила за 20 доларів». — Його приятель відповідає: «А я курсову купив у фірмі за 100 гривень». — їх чує перехожий і встряє у розмову: «Все добре, хлопчики, сподіваюсь, ви не лікарі».

Ні для кого не секрет, що більшість рефератів, за які отримані заліки, або скачані з інтернету, або куплені у різних фірмах, які мають назви «Курсові, реферати, дипломи». І так роблять і майбутні інженери, і вчителі, і лікарі, і фізики з математиками.

Уже ніхто в Україні не соромиться шпаргалок на іспитах, їх копіюють на ксероксі, ховають у рукави, кишені, паски, «заганяють» у мобільний, отримують «дзвоник від друга» у туалеті під час екзамену, отримують у спадок або купують у однокурсників тощо. Деякі вимолюють «зарахи» та оцінки на іспитах у викладачів, є такі вузи, де за це платять гроші.

Такі студенти — іноді відверті «мажо-ри», а іноді й просто ледарі з родин середнього класу — часто дивляться на тих, хто дійсно вчиться, зверхньо. Типу: «Ми — молодці, а ви — лохи, грошей не маєте. То й партеся на парах».

Як результат, одні вчаться, здобувають знання та освіту, а інші отримують такий же диплом і «нуль» знань. І такі є в кожній студентській групі. Не треба говорити, що немає часу на вивчення дисциплін. То немає бажання взагалі вчитись.

У мене є знайома, яка не лише вчиться на «відмінно» у найкращому внз України, але й підпрацьовує у дитячому садку та ще пише контрольні і реферати ледарям-од-ногрупникам. Ось вона дійсно отримає знання і для себе, і за інших. А вони так і залишаться з тим рівнем, з яким вступили до «вишу».

Якщо ми сунемося до Європи і прийняли Болонський процес, то варто знати, що там шпаргалки вважаються соромом. У Німеччині на студента заведено особову справу. І якщо він коли-небудь користувався «шпорою», то це записується у цю особову справу. Випускник приходить влаштовуватися на роботу, а роботодавець уже вирішує, чи потрібен йому такий спеціаліст.

Уявляю, в який ступор впадають іноземці, коли бачать на вулицях Києва біля кожного внз тіток у фартухах, на яких намальовано «Курсові, реферати, дипломи, дисертації» і вказано розцінки.

Пане міністре освіти, Іване Вакарчук! Я готовий поїхати з вами по всіх європах і болоньях, щоб висвітлювати боротьбу їхнього уряду проти шпаргалок та переймати досвід отримання чесних знань, а не фальшивих оцінок.

Данило ФІЛОНЕНКО.


«ВСЕВИШНІЙ ОДИН!» - МУСУЛЬМАНИ НАМАГАЮТЬСЯ ПЕРЕКОНАТИ МОЖНОВЛАДЦІВ


Кримські татари почали в Симферополі довгострокову акцію протесту з вимогою виділити їм земельну ділянку для будівництва соборної мечеті. Міська влада назвала дії пікетників незаконними, проте не заперечила, що може погодитися на їхні вимоги.

Нагадаємо, Симферопольська міськрада, що тривалий час відмовлялася виділяти землю для будівництва соборної мечеті, 10 січня поточного року все ж таки затвердила проект землевідведення ділянки площею 2,7 га, проте не на вулиці Ялтинській, як передбачалося раніше, а на вулиці Луговій. Рішення викликало протест у Духовного управління мусульман Криму (ДУМК), яке встигло до цього часу виконати проектно-дослідницькі роботи на первинному місці і навіть затвердити ескіз майбутнього храму на містобудівній раді АРК. У зв'язку з цим муфтият подав позовну заяву на рішення міськради до Господарського суду Криму. Крім того, ДУМК спільно з меджлісом кримськотатарського народу організувало пікет на вулиці Ялтинській, де встановило намет і декілька стендів, один з яких свідчить: «Всевишній один! Не гнівіть його! Гриценко, Бабенко, Пла-кида, не забувайте Бога. Покайтеся і очистіть душі». У перший же день початку акції її учасники прийняли звернення на ім'я Президента України, в якому пов'язали рішення симферопольських депутатів з бажанням «спровокувати громадян України на масові виступи». «На наш погляд, кримська влада не зацікавлена в прозорих і справедливих механізмах розподілу землі. Таким чином, необхідне пряме залучення представників центральних органів виконавчої влади і правоохоронних органів України до наведення елементарного порядку в цій сфері», — говориться в зверненні.